Проєкт " Козятинський залізничний вокзал - візитка міста "

Про матеріал
Метою нашої проєктно – дослідницької роботи є: 1. Дослідити історію виникнення вокзалу. 2. Довести, що Козятинський вокзал - архітектурна пам’ятка міста Козятина.
Перегляд файлу

   

 

            Козятинський залізничний

                          вокзал - візитка міста                                       

 

 

 

 

 

 

                                                                        

 

 

 

                                                                           Роботу виконали учні 8 класу

                                                                    Керівник проєктно – дослідницької            

                                                                                роботи: Дяченко А. Й.

                                                                            вчитель зарубіжної літератури

 

 

 

 

 

 

 

                                       Зміст

 

 

Вступ…………………………………………………………….

1. Пам’ятка архітектури місцевого значення………………….

2. Загальна характеристика будівлі…………………………….

3. Про кіз і козаків……………………………………………….

4. Вокзал на острові……………………………………………..

5. Життя, «зав’язане» на залізниці……………………………..

Висновок…………………………………………………………

Список використаної літератури……………………………….

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

       Цілодобово не вщухає на Козятинських залізничних коліях  перестук вагонних коліс. І це не дивно, адже Козятин – місто залізничне. Особливе враження на кожного пасажира, який, хоча б раз у житті подорожував Південно-Західною залізницею справляє красива, архітектурно        витримана,довершена споруд залізничного вокзалу, і напевно, кожен, по-доброму, заздрив місцевим корінним жителям ХІХ ст., які могли спостерігати ту первозданну красу Козятинського дива. На той час – це був один із кращих вокзалів усієї російської рейкової мережі, там вирувало життя, панував постійний рух, безперервно змінюючи натовп пасажирів.

                 Метою нашої проектно – дослідницької роботи є:

1. Дослідити історію виникнення вокзалу.

2. Довести, що Козятинський вокзал - архітектурна пам’ятка міста Козятина.

 

1. Пам’ятка архітектура місцевого значення

  Козятинський залізничний вокзал – єдина споруда міста, що має тривалу історію і надзвичайно цінну архітектуру кінця XІX століття. Він побудований наприкінці 80 – х років XІX століття. Автором цієї величавої споруди у вигляді білого пароплаву, серед рейкової мережі є добре відомий в Україні, Росії і в далекому зарубіжжі митець, архітектор Валеріан Іванович Куліковський (1835-1919 рр.), котрий служив з 1875 року архітектором управління Південно-західної залізниці у Києві. Керував будівництвом 28-річний, на той період молодий інженер, а в майбутньому відомий український архітектор Олександр Васильович Кобєлєв (1860-1942 рр.) Ще й досі в російських архівах зберігається кошторис «На постройку пассажирского здания на станции Казатин» від 11 листопада 1887 року, складений Товариством Південно-Західних залізничних доріг, де зазначено, що на будівництво необхідно 292111 рублів.

    У путівнику  « Південно – Західна залізниця», виданому в 1898 році, так записано про цю споруду: « Козятинський вокзал – один із кращих вокзалів Російської рейкової мережі…»

    Перевага Козятинського вокзалу над іншими ще була в його електрофікованості. Всі інші, крім Жмеринки, з 375 на Південно-Західній залізниці у 1931 році освітлювалися газовими ліхтарями. З цієї причини увечері виглядав особливо ефективним, а електричні ліхтарі чудово висвітлювали усю станцію і її колійне господарство. В період Великої Вітчизняної війни і під час окупації вокзал функціонував на європейський лад – цілодобово, а вокзальний ресторан перетворився у містечковий розважальний центр усіх, для окупантів і офіцерів-транзитників, перебувавши на той час на станції у ешелонах. Напередодні визволення Козятина від окупантів фашисти замінували вокзал і мали намір його підірвати. Однак цього не допустили козятинські патріоти, члени підпільної організації «Залізничник», що діяла  з 1941 по 1943 роки в місті Козятин. Вокзал станції, зокрема, ресторан має ще одну особливо цікаву річ – красиву, величаву, багатоярусну кришталеву, на каркасі з бронзових листочків люстру. Існує переказ, що вона сьогодні прикрашає один із залів Одеського оперного театру, потрапивши туди з тамтешнього порту, звідки її намагалися вивезти напередодні визволення окупанти. Тому сучасний ресторан Козятинського вокзалу прикрашає майстерно виготовлена німцями копія. В післявоєнний період вокзал був добудований, що не зіпсувало, а вдало доповнило архітектурний ансамбль.

  Будова добре збереглася і сьогодні. В роки Великої Вітчизняної війни гітлерівці замінували її, та в останні хвилини патріоти відвернули загрозу вибуху і врятували вокзал від знищення. У післявоєнні роки одне крило вокзалу було продовжено. Добудова не порушила гармонійності архітектурного рішення. Вокзал вдало вписується в розгалужену мережу залізничних колій, має обабіч платформи, що дає змогу одночасно приймати і відправляти поїзди у різних напрямках.

    Козятин – важлива вузлова станція Південно – Західної залізниці, через нього проходить автомагістраль Біла Церква – Кременець.

  Виникненню Козятина передувало будівництво Києво – Балтської (Одеської) залізниці у 70 –х  роках XІX століття. 7 липня 1874 року робітниче селище Козятин було віднесено до категорії містечок Бердичівського повіту, а в 1932 із зміною адміністративно – територіального поділу став районним центром Вінницької області.

  В Козятині знаходиться одна із найбільш важливих станцій Південно – Західної залізниці. Власне виникнення цього міста безпосередньо пов’язане з розбудовою нашої залізничної магістралі. В липні 1870 року було завершено прокладання колії від ст. Козятин до ст. Бердичів. Одночасно будувалось і робітниче селище, яке разом із станціє, перейняло назву від сусіднього села Козятин.

  Містечко Козятин швидко зростало. З 1888 д 1890 року розширювалась станція, споруджувався новий вокзал. На його облаштування 1 листопада 1888 року було виділено 292144 крб., що дозволило уже за рік у листопаді 1889 р. завершити будівництво.

   Одночасно з будівлею вокзалу були побудовані вбиральня, водонапірна башта, будинок жандармерії та будівлю складу, що також мають історичну цінність.

    Цікаві дані можна почерпнути в « Иллюстрированном путеводителе по Юго – Западным казенным железным дорогам», який було видано 1899 року в Києві. Там зазначено, що «…на 149 версте от Киева, находится станция Казатин – едва ли не самая важнейшая узловая станция Юго – Западных железных дорог с одним из лучших вокзалов всей русской рельсовой сети. Находясь на пути между Киевом и Одессой, в пункте соединения железнодорожных линий, ведущих с одной стороны на Брест и Граево, а с другой – на Умань, Казатин является весьма оживленным центром, где господствует постоянное движение, где круглые сутки приходят и отходят поезда и беспрерывно сменяется спешащая, суетящаяся и волнующаяся толпа пассажиров. До постройки железной дороги, окрестности Казатина были местностью пустынной, с редким населением, а само место, занимаемое ныне станцией и станционными сооружениями, представляло из себя болотистую площадь совершенно негодную для обработки. Устройство здесь станции сразу обогатило все окрестное население и ныне район Казатина принадлежит к числу наиболее богатых местностей Киевской губернии. Казатин – буфетная станция по преимуществу; при существующем расписании поездов остановки в Казатине приходятся во время завтрака, обеда или ужина. Здание вокзала расположено островом, т. Е. с обеих сторон его проложены рельсовые пути; это значительно усиливает пропускную способность станции и дает возможность одновременно принимать и отпускать несколько поездов, устраняя в то же время хождение пассажиров по путям. Внутри здания останавливает на себе внимание роскошная овальная зала І и ІІ класса; масса света и воздуха, изящная орнаментировка, стильная мебель – все это делает эту залу одной из лучних во всех отношениях среди буфетних зал русских железных дорогах. Но, кроме, внешности казатинская зала отличается свими удобствами, так как все, что только не обходимо пасажиру, в пути, сосредоточено здесь в ближайшем соседстве: так, билетная касса и телеграф выходят особыми окнами в залу, здесь же рядом зала для приема багажа, с противоположной стороны – мужская и дамская уборная, парикмахер.

   Вечером казатинский вокзал особенно эффективен: волны света электрических фонарей далеко освещает все станционные пути, сооружения и окрестности; поезд плавно несется на встречу этому свету, оставляя за собою все погруженным в глубокий мрак и останавливается у перона, залитого мягким молочным светом; когда же за сим вступаешь в ярко освещенный зал, наполненный суетящейся толпой пассажиров, среди которой мелькают татарские лица буфетной прислуги, то невольно замедляешь шаги, присматриваясь к характерной картине, бьющей здесь ключом жизни, картиной, рамами, которой служит роскошное здание вокзала.

       В железнодорожном отношении Казатин весьма важный центр; здесь находится основное депо и центр управления участка тяги, который по протяжению входящих в район его рельсових путей, больше многих самостоятельных железных дорог; из железнодорожных сооружений заслуживает упоминания система механической централизации стрелок, сосредоточенная в девяти высоких башнях и устроенная по английской системе Сайкса.

   Число служащих на станции Казатин, в местном депо и мастерских достигает (включая семейства служащих) 5000 человек столь значительное скопление лиц, состоящих у одного дела, связанных, однороднымии  интересами, общими нуждами и потребностями визвало возникновение в Казатине железнодорожного народного училища, в котором обучается до 200 мальчиков и девочек, а затем постройку церкви».   

2. Загальна характеристика будівлі.

    Центральна частина будівлі залізничного вокзалу являє собою одно – двоповерхову, трикутну, в плані споруду з головним фасадом овальної форми. Будівля з без каркасною спорудою з несучими стінами з глиняної цегли товщиною від 380 до 640 мм. Вона має підвал висотою 1,8 – 2,2 м. Дах скатний з оцинкованої сталі по дерев’яним кроквам. Водовідведення з покрівлі зовнішнє, організоване:

Площа забудови – 1696м2, будівельний об’єм будівлі – 28350м2, в тому числі об’єм підвалу – 892м2. Загальна площа приміщень – 2307м2. Висота поверхів підвалу 1,8 – 2,2 м; першого поверху – 4,25 – 10, 15 м; другого поверху – 4, 25м.

  В 1960 році прибудовано двоповерхове крило вздовж Київської платформи та триповерхова будівля для поштового відділення. В 2000 році демонтовано дебаркадери на Шепетівській та Київській платформах.

  Стіни ресторану оздоблені декоративним розписом копій картин російських художників на тему сцен полювання і пейзажів, а також декоративною рослинною ліпкою  - мають художньо – історичну цінність. Велика бронзова лита люстра орнаментована рослинним орнаментом – має велику художньо – історичну цінність.

   Вокзал розташований « островом» і з усіх сторін оточений під’їзними шляхами залізниці.

 

 

 

 

 

 

Приблизно у 2000 р. з великим розмахом розпочалися ремонтно-реставраційні роботи козятинського велетня. Проте на етапі «підфарбувати–підштукатурити–підбити» ремонт зненацька закінчився. У такому вигляді вокзал простояв до останніх років.

 

    

На шедевр архітектури він став мало схожий: обдерті, пошарпані стіни з написами, викладеними на будівлі цеглою, «Казатинъ», «Залъ І и ІІ класса»,...

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

...обсипана штукатурка. Аж раптом нова хвиля ремонтів знову накрила козятинський вокзал.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 У тутешніх мешканців розмов про це чимало. Адже важливішого об’єкта в місті годі шукати: не було б залізниці з вокзалом – не було б Козятина.

3. Про кіз і козаків

Уперше поселення Козятин згадується 1734 р. під час гайдамацького повстання. Тому й назву одна з версій пов’язує з козаками – мовляв «козачий тин». Інша небилиця у всіх на язиці. Кажуть, була довкола пустка, болото, всі оминали ці краї, крім кіз, які мирно скубли травичку на болотах – от і Козятин. Але це все про село з однойменною назвою - Козятин, яке сусідить з містом Козятином. Безпосередньо виникнення міста пов’язане із завершенням у 1870 р. будівництва важливої частини Києво-Балтської (Одеської) залізниці – колії від Козятина до Бердичива.

Отож, місто молоде. Йому якась сотня з гаком років. З назвою довго не мудрували – позичили у сусіднього села Козятин. Отак місто і село Козятин хвацько чимчикують у парі й сьогодні. Попервах Козятин був звичайнісіньким робітничим селищем (про що красномовно свідчить збережена досі історично-лаконічна назва одного з мікрорайонів міста: ПРБ – «Пункт рабочих батраков»). Проте вже 1923 р. Козятин став районним центром Вінницької області. Чи не найважливішу роль тут відіграв статус...

важливого залізничного вузла з оригінальною окрасою!

4. Вокзал на острові

Звели вокзал-окрасу у 1888–1889 р.р. видатний тогочасний архітектор

 

В. Куликовський та інженер А. Кобелєв. Вокзал розташовано ніби на острові. Здалеку він особливо ефектний. По обидва боки прокладено колії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Це давало можливість одночасно приймати і відправляти декілька потягів, при цьому пасажири не мали потреби ходити по коліях. Всередині споруди ще й досі можна помітити залишки чудових витончених орнаментів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

А ще вокзал був просто зручний, як на той час: білетні каси, телеграф, камери зберігання... Плюс унікальне географічне розташування на перетині важливих залізничних магістралей. У 1899 р. вийшов «Илюстрированный путиводитель по Юго-Западным железным дорогам», в якому писалося, що «…Козятин чи не найважливіша вузлова станція Південно-Західної залізниці з одним із кращих вокзалів всієї російської рейкової мережі. Козятин – буфетна станція. За існуючим розкладом потягів зупинки в Козятині випадають на час сніданку, обіду та вечері...».

Зараз буфет – ого-го!.. І не буфет він зовсім, а ресторан.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Посидіти тут пасажирам навряд чи вдасться. Здебільшого його зачинено. Тут замовляють переважно гучні бенкети на ювілеї, весілля. От зала чекання виглядає куди простіше. Хоча ремонтна хвиля і її причепурила.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 Вокзал обслуговує велику кількість пасажирів, які з’їжджаються сюди з Київського, Одеського, Шепетівського напрямків. Тут «перетинається» ціла купа електричок і дизелів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Звідси вони стартують на Київ, а також в інші напрямки – на Шепетівку, Жмеринку, Вінницю, Христинівку, Погребище, Жашків, Житомир.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Крім того, через Козятин проходить і в ньому формується велика кількість товарних потягів. Локомотивне депо Козятина одне з провідних на Південно-Західній залізниці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

      Засноване в 1871 р. ще за часів царської імперії. Хоча його міць останніми роками значно підупала і потягів поменшало, але й досі тут ремонтують, модернізують і обслуговують локомотиви.

Саме з нагоди чергової річниці з дня заснування депо коло нього примостили майже      іграшковий паровозик ОВ-001.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Хоча паровозів і паровозиків у Козятині хоч греблю гати! Приміром, недалеко від вокзалу видніється постамент-паровоз Л-2309.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Життя, «зав’язане» на залізниці

Загалом Козятин без залізниці – не Козятин. Усе крутиться навколо неї. Переважна частина населення там працює. Зайве говорити, що це престижна робота для міста. Крім того, майже всіх головних установ у Козятині по дві: одна - державна, інша - від залізниці. Наприклад, дві лікарні, дві поліклініки, два універмаги, два хлібозаводи, дитсадки у двох екземплярах і т. д. Відтак утворилося своєрідне місто в місті.

Козятин можна обійти за день, побачити ще кілька історичних пам’яток: сучасний банк та приміщення швейної фабрики (колишній пивзавод), які займають історичні будівлі, водонапірну башту.

        Однак по суті саме вокзал і є своєрідним, неофіційним серцем міста.

Козятин – місто залізничників. Це – важливий залізничний

вузол Південно-Західної залізниці, в якому перетинаються

залізничні магістралі в напрямках Фастова, Києва, Вінниці, Жмеринки, Бердичева, Шепетівки,

Погребища та Жашкова. Щоденно станція обслуговує 26 приміських поїздів, 124 пасажирських,в тому числі 46 – міжнародних. У Козятинський залізничний вузол, крім основної залізничної станції Козятин 1, входить станція Козятин 2, яка обслуговує вантажні транспортні поїзди у напрямку Миронівка – Здолбунів. Не дивно, що на гербі міста зображено паровоз обрамлений колосками, що символізує, як місто залізничників, так і селянську.

 

Висновок

 

Козятинський вокзал по праву можна вважати візитною карткою міста. Вокзал і сьогодні залишається головною брамою міста, що гостинно приймає усіх, хто пересувається залізницею. Зображення унікальної історичної споруди достойно прикрашають різноманітні буклети та іншу печатну продукцію, що дає уяву  гостям та відвідувачам про місто. Споруда закарбувалася в проекті герба міста, що був розроблений у 1986 році, знайшла своє втілення в літературних творах, творах декоративно-прикладного та кіномистецтва, публіцистичній та науковій літературі тощо.

Його історія є віддзеркаленням не тільки минулого міста, але й ввібрала історію всієї держави, тому що вокзал слугував і слугує з’єднуючою ланкою залізничних потоків зі сходу на захід, з півночі на південь і в зворотних напрямках, ставав свідком подій, що відбувалися в  історичних рамках кінця XIX – початок XXI століть.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаної літератури

 

1. На семи вітрах [Текст] : [Про Козятинський вокзал] // Страшний, В. Якби моя бабуся встали [Текст] : Публіцистика / В. Страшний. - Вінниця: Тірас, 2004. – С. 63-65.

2. Беляков, В. Зодчие дороги. Взрыв модерна  [Текст] : [Фото столовой для служащих на ст. Казатин и об архитекторе Кобелеве (авторе проэкта вокзала ст. Казатин)] / В. Беляков // Рабочее слово. - 1995. - 18 февр. (Поч. в № 105, № 106 1994 р.)

3. Страшний, В. Дійшла черга до Козятинського вокзалу: Він помолодіє  [Текст] : [Про реконструкцію вокзалу] / В. Страшний // Вінниччина. - 1998. - 4 серп. - С. 4.

4. Чернега, Н. Курс - на реставрацію  [Текст] : [Про Козятин. вокзал] / Н. Чернега // Вісник Козятинщини. - 1999. - 24 берез. - С. 4.

5. Бабій В. Відродження вокзалу [Текст] : [На ст. Козятин повертають пам’ятці архітектурної споруди ХІХ ст. первозданний вигляд] / В. Бабій // Подолія. – 2000. – 17 жовт.

6. Жураківський, В. О. Зміни бачать перспективу [Текст] : [Про капітальний. ремонт вокзалу та реорганізацію в дирекції залізничних перевезень] / В. О. Жураківський // Вісник Козятинщини. - 2001.- 28 квітня.

7. Чабан, А. І., Мазний В. Л. Вокзал наших надій [Текст] : [про сьогодення і реставрацію архітектурної споруди ст. Козятин] / А. І. Чабан, В. Л. Мазний // Вісник Козятинщини. - 2003. - 22 січня.

 

 

doc
Додано
25 листопада 2023
Переглядів
103
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку