Проєкт " Культура та звичаї на моїй землі"

Тема проєкту: "Культура та звичаї на моїй землі"Ми - українці, мова в нас співуча,Як роса на сонці, мов сльоза пекуча. Ми ж бо свого роду сьогодення світле-Збережемо мову чисту і привітну. Мову треба вчити, мову треба знати, бо вона священна, як мир, хліб і мати.

Над проєктом працювали. Творча група: Карпенко Г. П. Желяк К. Шевченко В. Забзалюк К. Байдацька Я. Комаровська А.

Народна кухня - це така ж культурна спадщина українського народу , як мова , література , мистецтво; це неоціненний здобуток , яким можна пишатися та який не слід забувати. Українська кухня відзначається різноманітністю страв , високими смаковими та поживними якостями. Народна кухня – культурна спадщина українського народу

Українці — спрадавна хліборобський народ, відтак і традиційна українська культура  ґрунтується на цінностях хліборобської праці та шануванні хліба. Любов до хліба відобразилася й у традиційному меню українців, яке у всіх районах України в основному складалося з хлібних страв і борошняних виробів. Це і традиційні вареники, галушки, гречаники, сочники, шулики, потапці, присканці, млинчики, і обрядові - коровай, корочун, лежень, мандрики, паска, гуски, шишки. Доповненням до борошняних страв для наших предків були риба, ягоди, молоко та молокопродукти, олії, рідше - м’ясо. У щоденному побуті м'ясо використовували переважно у вигляді сала та смальцю, а ковбаси й інші м'ясні продукти можна було побачити на столі лише святкового дня — ними ласували зрідка...

Калина - оберіг, який саджали біля хати, вішали над дверима, щоб оберігав мир і спокій в оселі. Червона калина - справжній символ України.

У національній українській символіці калина уособлює дівочу красу і вроду, жіночість, сімейне благополуччя й достаток. Може, саме звідси і народні епітети та порівняння: "Дівчина, як у лузі калина"; "гарна, як калина"; "дівча виростає, як калина розквітає"…Калина вважалась «весільним деревом» і була обов'язковою учасницею весільного обряду. Нею оздоблювали весільні короваї, весільні рушники, вбрання нареченої, щоб підкреслити її чистоту та дівочу невинність, а також одяг молодого та весільні вінки. Гілками калини прикрашали святкові столи. Кімнатні рушники також рясніють пишними гронами калини. На хрестини калину затикали у калачі. Калину клали в першу купіль дитини. Плоди калини стали символом мужності людей, що віддали своє життя боротьбі за Україну. Тому калина символізує мужність і незламність духу в боротьбі за незалежність рідного краю, благородний порив виборювати свободу й гідність людську. Завдяки червоним ягодам, які нагадують краплі крові, калина в українців стала символом пролитої козацької крові. Дівчата садили цей кущ і на могилах коханих. Перед розлукою або, освідчуючись у коханні, дарували кетяг калини.

Наша вишиванка- то пісня України, Нашої священної землі,В ній співають ранки солов’їні Квітом розквітаються гаї.

Кожна нація має свій традиційний одяг. Для українців таким одягом є вишита сорочка, яка називається – вишиванка. Історія вишиванки сягає корінням углиб століть. Згідно з історичними документами та археологічними розкопками, прикрашання одягу вишивкою було поширене ще в дохристиянський період. Українська національна символіка сформувалася під впливом інших народів і увібрала художні елементи різних культур, але при цьому зберігала свою самобутність. Вишиванка - символ приналежності до роду та нації , ознака українськості , яка вирізняє українця у багатомірному , багато вбраному глобалізованому світі , це наш етнічний бренд

Рослинні мотиви на вишиванці Вишиванки створювалися руками справжніх майстринь, які намагалися кожну сорочку зробити унікальною та неповторною. Основні значення: чистота, процвітання роду та життя. Квіти на вишитій сорочці означають віддзеркалення чистоти, процвітання роду та життя. Калина символізує любов, багатство, красу, материнство і потомство роду (кущ – мати, ягоди – дітвора). Саме тому її часто можна зустріти на весільних вбраннях та рушниках. Гілки дуба вишивали на чоловічих сорочках як прообраз Перуна – бога блискавки і грому. Виноград означає сімейне щастя Квіти маку допомагали захиститися від злого ока.

ЗНАЧЕННЯ КОЛЬОРУ УКРАЇНСЬКОЇ ВИШИВАНКИ Сакральне значення мають не лише візерунки на сорочці, але і їх колір:червоний – колір сонця, удачі, захисту, любові й пристрасті;зелений – символізує процеси народження та росту;жовтий – колір сонячної енергії, життя, радості, багатства і процвітання;синій – символ жіночої енергії, спокою, колір води і неба;білий – колір чистоти, святості, незайманості (білі сорочки носили незаміжні дівчата).чорний – означає біль і страждання, негативну енергію, енергію смерті (чорні вишиванки традиційно надягали на померлих).

Здавна хустка вважалась українським національним аксесуаром, який зберігає в собі старовинні традиції. Хустка є символом прихильності, любові, вірності, прощання, скорботи, оберегом і важливим ритуальним предметом. Це — невід’ємна  частина української культурної спадщини. Хустина є оберегом жінки з давніх-давен. Дівчатка, в основному, носили стрічки, віночки, а коли жінка виходила  заміж, то вона одягала на голову хустку. Хустка  була її оберегом, оберегом сім’ї, родини.  Це — символ і необхідність. Раніше хустки були прикрашені геометричними фігурами, в основному білого кольору, їх вишивали вручну сріблом чи золотом. З XVIII сторіччя з’явилися хустки з квітковими орнаментами. Ці візерунки, що збереглися і понині, пішли від південних слов’ян, турків і персів. Українська хустка як оберіг

Люди спокон віків шанували та цінували хустку, наділяли її магічними властивостями, використовували в обрядах, у побуті, для радісних та сумних подій.  Її використовували, коли народжувалася дитина, а потім на хрестинах. Матері обов’язково перев’язували хустками синів, коли проводили в армію. Адже вірили, що вона берегтиме від усіх негараздів. На сватання дівчата виносили судженим хустки на знак згоди. Це означало, що дівчина виходить заміж по любові. за часів козаччини в українців існував ще один красивий звичай: кожна дівчина дарувала своєму нареченому вишиту хустку, як символ вірного кохання. У деяких місцевостях обряд заручин називали «хустки» . Після «хусток» дівчина не могла відмовитись від весілля, тому що це був великий сором. Перед розлукою дівчина дарувала хустину коханому на знак любові та вірності. Перед початком будівництва хати перев’язували хустками руки майстрів. На похоронах усіх обдаровували хустинками, ними тримали свічку. Хустка продовжує залишатися вживаним елементом і в сучасному вбранні.

Український вишитий рушник – свячена реліквія нашого народу. Вишиваний рушник - це духовний символ українського народу , рідного краю , батьківської оселі, тепла материнських рук. Український рушник - це прадавня традиція. Він має таку ж давню історію як і наш народ , був невід`ємною частиною його буднів і свят , ритуалів.

З давніх-давен наші бабусі та прабабусі вишивали українські рушники. Цей процес увінчувався особливим таїнством, бо наші предки ніколи не сідали вишивати, хворі або з поганим настроєм. Вони віддавали нитці всю свою любов, позитивні емоції, світлі думки, заряджаючи тканину на добре служіння людям. Часто вишиті рушники називали оберегом родини, їх вішали над іконами, це був невід'ємний атрибут на різноманітних святах та народних гуляннях, ним зустрічали родичів та гостей. Найпоширенішими та найпопулярнішими рушниками є весільні. Їх вишивають за особливою технологією, оскільки кожен з них має своє значення і символіку: Головний рушник. На нього стають наречені під час весільної церемонії.Іконний. Ним обрамляють ікони, якими благословляють молодих. Союзний. Цим рушником зв’язують руки нареченим. Гостинний. Ним батьки зустрічають своїх дітей після розпису. Різновиди українських рушників. Вишитий рушник раніше увінчували різноманітною символікою – восьмикутною зіркою, як символ Сонця, пуп’янками квітів, як символ продовження роду, калиною та виноградом, що символізувало красу та благополуччя. В сучасності на рушниках часто можна побачити вишитий напис На щастя, на долю, що означає побажання молодим щасливого подружнього життя. Ще вишивали рушники для: Хрещення (без жодного чорного стібка). Великодні рушники оздоблювали хрестами, квітами та птахами). у далеку дорогу (мати вишивала для сина, коли той покидав рідний поріг). Будівництва (по закінченню будівництва його дарували майстру). Для хліба (на ньому завжди стояла хлібина). Для довгоочікуваних гостей (на ньому підносили гостям хліб та сіль). Дитину ще змалку вчили поважати вишиті рушники, а дівчатка часто спостерігали, як мами та бабусі займалися рукоділлям довгими вечорами.

Наш народ має багату культуру, величезний скарб якої складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі. Наш народ має багату культуру, величезний скарб який складається з цінностей, надбаних багатьма поколіннями. З прадавніх часів до нас ідуть життєва мудрість та настанови щодо способу життя. Вони закладені в українських звичаях, обрядах, фольклорі, адже в них - світовідчуття та світосприймання нашого народу. У них пояснюються та обґрунтовуються взаємини між людьми, цінність духовної культури окремої людини і народу взагалі

Любіть Україну, як сонце, любіть,як вітер, і трави, і води…В годину щасливу і в радості мить,любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву,вишневу свою Україну,красу її, вічно живу і нову,і мову її солов'їну.

Дякую за увагу!