Проект "Квітковий вернісаж"

ПИСЬМЕЧІВСЬКИЙ ЗАКЛАД ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ І - ІІ СТУПЕНІВ СОЛОНЯНСЬКОЇ РАЙОННОЇ РАДИ ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ КЕРІВНИК ПРОЕКТУ: Приймак О.М.

Паспорт проектної роботи: Учасники: класовод 2 кл. Ісак Т.В. та класовод 4 кл. Андрусик І.П. та учні 2 і 4 класів Тип проекту: пізнавальний Жанр проекту: творчий Гасло: Віночок вити – життя любити

Мета: збагатити знання учнів про чудодійні обереги нашого життя – квіти; формувати громадянина – українця засобами виховання особистості елементами народознавчого характеру; виховувати інтерес до рослин – символів, розвивати художні та творчі здібності; пробуджувати пізнавальні інтереси до історії свого народу. Завдання: ознайомити учнів з національною культурою, піснями, віршами, легендами про квіти, виховувати в учнів почуття гордості за свою Батьківщину, любові до пісні, продовжувати і примножувати традиції свого народу.

Види діяльності: Добір матеріалу: легенд, оповідань, віршів, пісень, загадок, прислівїв про квіти; Самостійне складання віршів, оповідань, казок; Проведення виставки «Квітковий вернісаж»; Розучування пісень та танців про квіти; Порведення свята квітів; Відбір малюнків, фотографій; Художнє оформлення алюбому з роботою учнів; Заочна екскурсія до ботанічного саду. Проміжний результат: Оформлення альбому, розгляд малюнків, обговорення дібраних матеріалів; Розповідь учнів про квіти (легенд, оповідань, казок, читання віршів); Проведення свята квітів; Ознайомлення з виставкою робіт; Обговорення, перегляд малюнків.

Анотація проекту Квіти – постійні супутники нашого життя. вони на клумбах, у кімнаті, вони на вишиваних рушниках, ними розмальовані печі, стіни оселі, посуд. Засушеними їх кладуть за образи, з них роблять різні напої, відвари. Віддавна вони були для людини символом її почуттів, думок. Про них складали легенди, оповідання, їх оспівували у піснях і поемах ... Квіти завжди, а тим більше у часи давні, мали ритуальну значимість, яка нині згадується в обрядах, особливо родинних. Мова квітів стає відомою у Франції, Англії, поширюється по Європі. А що буде коли сплести квітку до квітки?.. Допомогти учням зрозуміти мову квітів в легендах, оповіданнях, піснях, дати змогу їм створити свої поетичні твори, виховувати почуття прекрасного через сприйняття навколишньої природи – основне завдання проекту.

Виникнення квітів на Землі Давним – давно, коли Земляьмала тільки сіре та зелене вбрання, веселка піднялася дуже близько до Сонця і почала танути. Її кольорові краплі пролилися вниз – так зявилися на Землі квіти, кущі. І скільки змішалося барвистих відтінків веселки, стільки втілилося їх у забарвленні рослин. Ось так зявилися на нашій Землі рослини. Легенда про волошку Красивий юнак Ціанус так захопився польовими квітами, що ходив полями і плів з них вінки. Якось богиня Флора знайшла його мертвим. Тоді вона перетворила його на волошку. «Ціанус» - означає «синій».

Легенда про безсмертник Був час на землі, коли між квітами почалися незгоди. Залишилася Лілія, Тюльпан, Півонія, Нарцис, Троянда, що тільки вони порібні людям, бо приносять їм насолоду своєю красою і незрівнянними пахощами. «Нащо засмічувати землю отим сміттям: Любистком, Волошками, Барвінком, Деревієм, Незабутками. Ні вигляду, ні запаху. Уся земля має цвісти нами», - категорично розсудили пишні квіти. Почалася справжня квіткова війна, і багато квіту пропало з лиця землі. Зібралися якось посланці всіх квіткових родів та й пішли дод Бога на раду. Кожний дововдив Богові свою правоту. Суперечкам не було кінця. Деякі брали красою, а інші – лікувальними властивостями. Лише одна безіменна Квіточка сиділа мовчки й не обзивалася навіть словом. Вислухав усіх Бог, а тоді звернувся до тієї Квіточки: А ти чого мовчиш? Хіба тобі байдуже до цієї суперечки? Мені гірко слухати оту хвальбу. Раз ми є на землі, значить, має бути на ній місце всім нам. Ми – твоє творіння, Святий Боже, - Бог, погоджуючись, хитав головою. Мене турбує інше – продовжувала безіменна скромна Квітка. Ти дав нам, Господи, дуже короткий вік. Дуже короткий час милуємо ми своєю красою людей. Прийде зима, і люди сумумють без нас. Продовжи нам віку, Господи, щоб ми могли служити людям цілий рік. Бог, схвильований такою оюбовю до людей цієї маленької Квіточки, спитав: А як звати тебе, мудра Квіточка? Нема в мене імені, Господи. Імені не має, а пхається до Бога з порадами, - кричали пишні квіти. Буде тобі ім’я, - сказав Бог. Від нині й довіку бути тобі Безсмертником. Від того часу став Безсмертник тою квіткою, що дарує нам свою красу та здоров’я цілий рік.

Легенда про барвінок Жили колись давно чоловік та жінка. А найбільшою втіхою для них був їхній маленький синочок на імя Бар. У скорому часі виріс він видним парубком. А щоб був одинаком у заможній родині, то багато дівчат мали собі на думці вийти заміж за нього. Сохло серце за Баром і в однієї дівчини, яка мала за маму відьму. Хто його знає, як би воно було при тім, якби та дівчина полюбилася парубкові? А сталося інакше. Посватався Бар до іншої, яка звалася Вінка. Ніяка ворожба відьми не могла розбити того кохання. І от прийшов день весілля. Щасливі молодята стояли на воротах для батьківського благословення і чекали тої хвилі, щоб піти до святої церкви до шлюбу. Аж тут де не взялася та ворожка зі своєю дочкою. Ворожка стала перед молодими, проголосила своє прокляття і окропила їх настоєм якогось зілля. За хвилю на місці, де стояли Бар і Вінка, уже нікого не було. Кинулися люди до ворожки, а вона махнула руками й злетіла чорною вороною. Кинулися до дочки, а та злетіла до хмар сірою галкою. Впала матінка Барова на те місце, де стояв її син, і скропила землю сльозами. І сталося диво: на очах у всіх із землі проросло зелене зілля, уквітчане дрібненьким блакитним цвітом... А назвали його Барвінком. І тягнеться він до хат, до батьківських могил. Кожна дівчина вплітає його у свій весільний вінок.

Легенда про лілію В одному з гірських аулів жила сім’я, де підростали двоє дітей: донька Тамара й син сусіда, загиблого у сутичці з ворогом.. Юнак і дівчина покахали один одного, але Тамару посватали за іншого. Не наважуючись перечити батьківській волі, молодята подалися шукати допомоги в чаклуна, який мешкав в глухій ущелині. Дівчина приступила до печери, а хлопець залишився чекати її біля входу. Не одна година минула, і врешті терпець йому урвався. «Де Тамара?» - спитав він висохлого бородатого старигана. А той відповів: «Немає в мене сили звести вас докупи – отож і вчинив я так, що вона вже не буде більше страждати». І чаклун показав рукою на чарівну білу квітку, яка виросла на порозі. Цілий день проплакав над лілією юнак, а надвечір чаклун перетворив його на дощову хмарину.

Легенда про тюльпан А чи чули ви легенду про щастя? Стверджують, що воно перебувало у золотистому, щільно стуленому пуп’янку тюльпана. Ніхто не міг дістатися до нього, хоча й намагалися: хто – силою, хто – хитрощами, хто – заклинаннями. І йшли до тієї квітки старі і молоді, здорові і каліки, ішли царі зі шляхетним почтом і жебраки з торбами, ішли багатії – марнотрати і злидарі без шеляга за душею. Натовп біля квітки збирався і згодом розходився ні з чим. Щастя нікому не давалося до рук. Та ось одного разу луками, де росла ця квітка, ішла втомлена тяжкою працею бідна жінка, яка вела за руку свого маленького сина. Їй хотілося бодай подивитися на пуп’янок чарівної квітки щастя, якого вона так і не побачила за все своє життя. лише тяжко зітхала, згадуючи про нього. Жінка тихенько, із завмиранням серця наблизилась до квітки... Раптом її хлопчик, побачивши пуп’янок чарівної квітки, дзвінко і голосно, як може лише дитина, розсміявся. І сталося диво! Тієї ж миті пуп’янок розкрився. Те, що не вдалося зробити ні силою, ні хитрощами, зробив веселий безтурботний дитячий сміх... Дорослому часом важко збагнути, що не все можна купити за гроші, не все можна здобути силою чи хитрощами. По – справжньому щасливою може бути лише дитина – їй так небагато для цього треба.

Легенда про підсніжник В давні часи, коли рерші міфічні люди були вигнані з раю, йшов сильний сніг, була хуртовина. Єва дуже змерзла. Щоб зігріти її і подати надію на майбуття, кілька мініатюрних сніжинок перетворились на сніжно – білі квіти підсніжника – провісника тепла. Назву квітки підснижника часто повязують зі снігом, про що довідуємося з іншої легенди. Коли Бог створив світ, трави, квіти, а після розпорядився створити сніг і каже йому: «Ти все вмієш, то й відшукай собі колір сам». Подався сніг до зеленої трави просити її кольору. А та у відповідь: «Тобі цей колір не личить, краще попроси у фіалки». Фіалка відповіла, що її колір надто скромний. Тоді сніг звернувся до підсніжника: «Милий мій, дай мені свій колір, бо пропаду без одежі». Дав підсніжник снігу свій колір, так став сніг з тих пір білий. Після цих подій сніг ненавидить квіти, а підснижника пестить і голубить, як малу дитину.

Легенда про незабудку Іванко та Марійка були найкращою парою серед пастухів і пастушок Карпат. І про їхнє кохання та вірність складалось навіть прислівя. Та ось одного разу Іванкові передають суворий наказ батьків: «Негайно вернутися додому і прийняти спадок, що залишив йому померлий дядько». Тоді у бідолашної Марійки зароджується сумнів: «Чи не зрадить її Іванко, розбагатівши і захопившись якоюсь красунею? Чи не покине він її? Але вона не наважується відкрити йому свої побоювання й застерегти, боїться, що недовіра образить Іванка. А тим часом серце розривається від горя. Настала хвилина розлуки. Іванко ніжно обіймає Марійку. Схвильована до глибини душі, не може стримати сліз, і кілька краплин з її чудесних синіх очей падають під ноги в траву. І диво! Кожна краплина перетворюється на таку ж синю квіточку. І Марійка мовчки зриває їх по одній, подає коханому і каже: «Не забудь мене». То були перші квіти – незабудки.

Легенда про про мальву і півонію Колись ці гарні квітки були дівчатами – сестрами. Вони лікували людей від хвороб серця. Але тільки тих, хто не коїв людям зла. Одного разу серед ночі хтось постукав до них у двері. Хто там? Впустить мене, бо загину! А хто ж ти будеш? Я – Зимовий вітер. А чи не вдієш нам школи? Ні! Відчинили дівчата двері. Влетів до хати Вітер – вітрисько. Що в тебе болить? Втрачаю сили. Не можу з Морозом змагатися. А чи добре серце маєш? А що таке серце? Дівчата перезирнулися. А чи зробив ти щось добре людям? А що таке – робити добро? – здивувався Вітер. Твою хворобу ми не можемо вилікувати, бо допомагаємо тільки добрим людям. Тоді дмухнув Вітер на сестер, і стали вони замороженими квітами. Навесні добрі люди висадили їх у землю: мальву – до вікон ближче, півонію – у саду біля джерельця. Так і ростуть сестри, милують красою людей. А ті назвали їх квітами віри, надії й кохання.

ПІСНІ ПРО КВІТИ Ой на горі мак Обробка Р.Скалецького Ой на горі мак, Під горою так…, Мак, мак, маківочки, Золотії голівочки, Станьте ви так, Як на горі мак.

Квіти сл. І муз. Н.Гороховської Пори року знову народили квіти – Літні і осінні, зимні й весняні. Вони мають звичку усім догоджати І приносять радість людям від душі. Приспів: Квіти, квіти, квіти, ніжні і ласкаві, Барви неповторні, квіти запашні. Квіти сяють в вазах і на клумбі також, Вогниками грають і шепочуть нам: !Ми такі вродливі і такі чудові, Ви зверніть увагу, вибирайте нас!” Приспів. Всі в рядочок стали: мальви і волошки, Червона троянда, і тюльпан. Орхідеї й айстри любо розмовляють, Бо на святі квітів весело у нас. Приспів.

Квіти Сл. О.Вратарьова Муз.О.Злотника В зеленолистому саду, В липневих травах кучерявих Розквітли квіти на виду – Такі духмяні і яскраві. Вони як “ноти чарівні”, Які гойдає теплий вітер, А там, де квіти, там пісні, Пісні, які співають діти. Приспів: Квіти, квіти, квіти, З вами завжди літо – І волошка синя, і червоний мак. квіти, квіти, квіти, З вами завжди діти І ромашка біла в маминих руках. Розквітли айстри восени, А потім сніг упав на віти. І на холодному вікні Морозний день малює квіти. Проміння сонця виграва В пелюстках золотих і світлих, Немов уже пройшла зима, І знову повернулося літо. Приспів.

Вірші про квіти РІЗНОБАРВЯ Квіточки красиві Лагідні і милі. Різнокольорові: Білі і червоні, Жовті і блакитні, Он – рожеві квітнуть. Ми сплетем віночок – Станем у таночок. Свіренко Влада, учениця 4 кл. КВІТИ Поле гарне і красиве – Ось цвіте ромашка. Мак, волошка і кульбабка Поле – мов загадка. Ясне сонце угорі Лагідно сміється. Йдуть у поле косарі … А я в школу – вчиться. Свіренко Андрій, учень 2 кл.

Вірші про квіти ЧЕРВОНИЙ МАК Певно, знає з вас усяк, Хто бував у полі, Що червоний гарний мак Там росте на волі. Й на городах, на грядках І в малих садочках Червоніє квітка та, Гарна на віночки. Здоровець Богдан, Валєєва Даря, учні 4 кл. ВОЛОШКИ Ми ходили в поле зранку – Я, Вовчик і Катя. І у житті між стеблинок Назривали волошинок. І мені здалося трошки, Що синенькі волошки Під промінням сонця зранку – Ніби очі у Каті. А Вовчик гордовито Нам промовив: - Стигле жито І волошки світло – сині – То мов прапор України. Ісак Володимир, Ісак Дмитро, учні 2 кл.

Українські квіти Вийшли зрання на гуляння Українські діти. Їх стрічали і вітали Українські квіти. Ось волошки, сонні трошки, Синім шовком шиті, Ясноокі, чисто вмиті, Розбрелись по житі. Ось рожева конюшина, А на ній і комашина, Що, недивлячись на ранок, Їсть солодке на сніданок. А чиї ж то голосочки? То видзвонюють дзвіночки. То вони, як телефон, Розганяють квітам сон: “Дзень – дзень! День! Вставайте, квіти: Йдуть до вас веселі діти!” Чути голосок ромена: Не торкайтеся до мене: Я в недільному вбранні, Всі пелюстки випрані! На горбочку мак В шапці, як козак. Він яскравий, як вогонь, А бундючний – Бог боронь! Вміє задаватись так Тільки ще будяк! Там росте холодна м'ята (добре пахне, як пом'яти). Там шовковая трава Щось шепоче, як жива. А з травички – ніжні личка: То вже – “братик і - сестричка”, У тих самих кольорах, Що на наших прапорах. Розбрелись по полю діти – Більші, менші і малі – Молоді яскраві квіти Української землі.

Квіткові талісмани за місяцем народження Січень – гвоздика. Липень – козолист. Лютий – фіалка. Серпень – гладіолус. Березень – нарцис. Вересень – айстра. Квітень – горошок пахучий. Жовтень – календула. Травень – лілія. Листопад – хризантема. Червень – троянда. Грудень – нарцис.

Квіти – символи Барвінок до людської оселі, до городу тягнеться. Взимку відвар барвінку п’ють од простуди, влітку барвінком прикрашають святковий хліб, хату, плетуть з нього весільні віночки. Цілий рік його шанують, бо вважають символом життя. Безсмертник дарує здоров’я роду людському, тому він і є символом безсмертя. Деревій. Ці дрібненькі білі квіточки здалеку нагадують велику квітку, її називають в народі деревцем. Коли квіти перецвітають, вітер розносить насіння далеко – далеко. Та де б не проросла ця рослинка, вона завжди цвіте. Особливо багато деревію на тих полях, де бої проходили і полягли герої. Недарма він символізує нескореність. Цвіт вишні та яблуні – символи материнської любові, ніжності, доброти. У народі кажуть, що Рута колись була дуже красивою дівчиною. Вона, як і її сестри Мальва та Півонія, лікувала людей від сердечних хвороб. І прийшов якось до них лікуватися Зимовий Вітер. Дмухнув на сестер і перетворив їх на квіти. А люди навесні висадили мальву – до вікна ближче, півонію – до води, руту – до сонця. Так і ростуть сестри, своєю красою людей милують і символізують віру, надію, любов. Любисток і васильки. Були колись птахами, що вчили людей любити одне одного та бути щирими у розмовах. А як померли, то проросли двома пахучими рослинками – любистком та васильком. Люди люблять їх не лише за пахощі, а й за лікувальні властивості. Ними миють волосся, освіжають помешкання, купають у відварі маленьких дітей, бо знають, що ці квіти символізують людську відданість. Ромашка. Несе здоров’я людям і символізує доброту та ніжність. А вусатий хміль – символ гнучкості людської та розуму. Без нього не може бути справдженого свята квітів, квітів – символів, квітів – лікарів, квітів – оберегів, знахарів душі.

Конвалія – квітка богині весни і освідчення в коханні. Маргаритка – квітка лицарів, кохання й ворожби. Лілія – емблема непорочності. Гвоздика – квітка крові, мужності. Незабудка – квітка вірності, символ весняної королеви. Айстра – сум. Волошка – простота, ніжність. Дзвоник – польовий вдячність. Лавр – успіх, слава. Мак – краса, молодість. Мальва – краса, холодність. Нарцис – гордість, самозакоханість. Півонія – довголіття. Пролісок – ніжність, вірність. Троянда – кохання, здоров’я. Тюльпан – освідчення в коханні. Фіалка – сором’язливість, лагідність, скромність.

Квіти в дитячих іграх Квітки Вибирають за допомогою лічилки двох з гурту. Вони тихенько змовляються, кому якою квіткою бути (наприклад, півником і айстрою). Потім беруться за руки й, зробивши «ворота», пропускають усіх дітей, а перед останнім опускають руки й запитують: Що подобається: півники чи айстри? Той тихенько відповідає. Коли подобаються півники, то стає на бік півників, а коли айстри – то на бік айстр. Так усіх гравців ділять на два гурти. Далі беруться за палицю і перетягуються.

Мак Дівчатка, побравшись за руки ,стають у коло, а одна сідає всередину. Навколо неї ходять і співають: Ой на горі мак, Під горою так. Мак, маки, маківочки, Золотії голівочки, Станьте ви так, Як зелений мак. Поспівавши, питають у дівчини: Козачок, чи виорав на мачок? Дівчина відповідає: Виорав. Тоді знову ходять навколо й співають ту саму пісню. Питають знову. Козачок, чи посіяв мачок? Посіяв. Співають. Козачок, чи посходив мачок? Посходив. Співають. Козачок, чи пора полоть мачок? Пора. Співають. Козачок, чи цвіте мачок? Цвіте. Співають. Козачок, чи поспів мачок? Поспів. Співають.

Барвінок Діти стають у два ряди, обличчям один до одного і співають: Та на горі барвінець, на долині зеленець, По три гроші чічка, два таляри стрічка. Мої милі паняночки, посодімся до купочки І ставаймо вряд! Та на горі барвінець, на долині зеленець, По три гроші чічка, два таляри стрічка. Мої милі паняночки, просили вас матіночки, Посідайте враз! 3, 4, 5, 6, 7, 8 та 9-ту строфи співаємо так само, як другу, лише з тою зміною, що при кінці слів «попросили вас матіночки» додаємо: В 3-й строфі – поставайте враз! 4-1 – повклякайте враз! 5-й – поставайте враз! 6-й – затупайте враз! 7-й – заплещіте враз! 8-й – затанцюйте враз! 9-й – засмійтеся враз! Все, про що співають в пісні, діти обов'язково виконують. Підносять руки вгору, нахиляються і показують руками – на долині зелень, присідають і встають, вклякають на обидві ноги і встають, тупають ногами. Плетуть у долині, танцюють, а в кінці танцюють і розбігаються.

Квіткові загадки * * * В капелюшок пишний вбрався І морозу не злякався, Невеличкий цей сміливець, Золотавий .... (чорнобривець). * * * Це королева квітника, Гарна і красива. На стеблах має колючки, В них захист її й сила. (троянда) * * * Як ракета, що злітає, В небо весь час заглядає. Трохи схожий він на колос, Гордий, стрункий ... (гладіолус). * * * Хто з вас, дітки, нас не знає? Ми у лісі проживаєм, Дзвоном сонце зустрічаєм, Маєм гарні сині очки, Називаємось ... (дзвіночки). * * * Я гордо голову тримаю І перед вітором не схиляю. Я жовтий, білий, полум’яний І, наче яблуко, рум’яний. В саду я квітну навесні. Скажи, яке ім’я мені? (тюльпан) * * * На просторах поля золотого Сині зірочки тремтять. Мов шматочки неба голубого, Виграють, виблискують, горять. (волошки) * * * Квітка гарненька, На сонечко схожа, Пелюстки біленькі, А середина жовтенька. (ромашка) * * * Дзвіночки – перлинки на ніжці тонкій, Такі запашні і тендітні такі, В широкому листі, немов гіллі, Ховають від сонця голівки малі. (конвалія) * * * Цвіте синьо, лист зелений, квітник прикрашає. Хоч мороз усе побив – його не займає. (барвінок) * * * Стоїть півень на току У червонім ковпаку. (мак) * * * Я найперша зацвітаю Синім цвітом серед гаю. Відгадайте, що за квітка, Бо мене не стане влітку. (пролісок)

Квіткова аптека Ромашка Відвар з квітів використовують при застудних захворюваннях, бронхіті, під час зубного болю, болях у шлунку; полощуть горло при ангіні, купають немовлят, миють волосся; у косметиці ромашку використовують для виробництва кремів, лосьйонів, шампунів. Материнка Застосовується при застудних захворюваннях, для лікування хвороб нирок, печінки; для миття голови, щоб краще росло волосся. Материнку вживають у їжу. Кілька стебел кладуть у бочку з розсолом огірки. Конвалія Ще стародавні люди знали про її чудодійні властивості. Настоєм квітів конвалії лікують серце.

Конюшина червона Найчастіше відвари із суцвіття застосовують при захворюваннях бронхів, легень; настойку суцвіть вживають при головних болях, опіках шкіри; свіжим соком рослини лікують алергічні ураження очей. Барвінок Настоєм барвінку лікують головний біль, гіпертонію, полощуть ротову порожнину під час зубного болю. Волошка Настоєм квітів лікують хвороби очей; чаєм лікують хвороби нирок. Чай волошки має синій колір і солодкий смак. Троянда З пелюсток троянди готують варення, отримують дуже цінну трояндову олію, п'ють вітамінний чай. Троянду використовують у парфумерній промисловості для виготовлення духів і кремів. Нагідка Малесенька, рудесенька, як сонечко яснесенька. Латинська назва – календула. Мазі, зроблені з календули, загоюють рани, а настої лікують шлунок і печінку. У квітів календули великі цілющі властивості, а ще в них є ефірна олія. У пелюстках міститься барвник, який надає красивого кольору соусам, тісту, супам.