Проєкт "Природа очима Уляни Кравченко"

Презентація проєкту «Природа очима Уляни Кравченко»

Шпак Оксана Степанівна,

вчитель біології Бібрського опорного ліцею ім. Уляни Кравченко

Вступне слово вчителя: У рамках відзначення 150-річчя від дня народження  Уляни Кравченко, першої галицької поетеси, що певний час вчителювала у Бібрці,  учні  підготували  проект «Природа очима Уляни Кравченко».

 

Під час роботи школярі  вивчали природничі уподобання поетеси, вживання нею наукових термінів, створення художніх образів біологічних об’єктів, ходили стежками Уляни Кравченко у місті, досліджували описані нею рослини, вивчали творчість поетеси, створювали власні вірші про неї, вчилися відтворювати поетичні образи за допомогою музики, хореографії, акторської гри.

 

Учні підготували мультимедійні презентації. Власне до цього проекту було написано нові пісні, складено хореографічні композиції, які пропонуємо вашій увазі.

Святково прикрашена сцена. На центральній стіні - плакат: «Основні віхи життя і творчості Уляни Кравченко», квіти, декоративні кімнатні рослини. На сцені рухомі ширми у вигляді збірок поетеси:  «Prima vera»,  «Шелести нам, барвіночку», «Мої цвіти», «Хризантеми». На задньому плані, в кутку – картина весняної природи. Портрет Уляни Кравченко прикритий світлою вуаллю. Дійство на сцені супроводжується мультимедійними презентаціями.

   Гурт учасників виконує пісню:

Ти моя кохана Україно,

Батьківщино вчених і поетів,

Їх думки несеш на крилах вітру,

Надихаєш нас до нових злетів.

 

Відновити імена забуті,

В них є наша воля, сила, слава.

Україна завжди на розпутті -

Поетами воздвижена держава.

 

 

1 учень: У величі минулих поколінь

     Самотні квіти в інеї я бачу.

2 учень: Це квіти сонця -  їх штовхнули в тінь –

     Прикриті пилом зоряним неначе.

3  учень: Зірви завісу забуття віків,

      Сучаснику, цінуй все українське!

4  учень: За  півтора століття ти дозрів

      До слова, що спрямоване у вічність.

 

 Хлопець і дівчина знімають завісу-вуаль з портрета Уляни Кравченко

 

Ведучий: 2009 року Бібрській школі присвоєно ім’я Уляни Кравченко.

Ведуча: Хто така ця загадкова пані, скульптура якої є у вестибюлі школи?

Ведучий: Перша галицька поетеса, народна вчителька, сподвижниця Франкових ідей, поборниця «жіночої рівности», захисниця українства.

Ведуча: Але водночас – жінка із тонкою і вразливою душею, закохана у музику квітів, заглиблена у природу настільки, наче сама стала суттю рідної землі.

 Ширми роз’їжджаються, Уляна Кравченко виходить на передній план.

Уляна Кравченко: Існую…розпливаюся в часі, в просторі, в усім істінню…Входжу в душу золотого лотосу і в душу людини і зливаюся в цілісність… (ходить між ширмами)

Ведучий:    Чорнява панна з поглядом цариць.

  Тендітна жінка з волелюбним духом.

  ЇЇ рядки у простір піднялись

  І сам Франко їх у задумі слухав.

Ведуча:      Її душа – розкрилля вільних слів,

  Її життя – розгублені листочки,

  Її зоря – барвистий цвіт полів,

  А гордість – що Вкраїни щира дочка.

Ведучий:     Така ще юна і така сумна,

Як квітка, що на ймення Passiflora. 

Іде супроти сталих норм вона,

Змінить на краще світ вона готова.

Учні: Зростала  майбутня поетеса Уляна Кравченко (народжена Юлія Шнайдер)

на нашій чудовій галицькій землі, багатій на трави і квіти. Змалечку, вслухаючись у спів жайворонка, чула пісню вкраїнського отчого краю.

 І, оскільки мала поетичний талант, успадкований по лінії матері, вихована у щирих народних традиціях, почала писати українською.

А це в умовах, коли на території Галичини до українського слова ставились зверхньо і вороже.

Ведучий: Виколисана природою рідного Миколаєва, авторка передала у своїх віршах все те найцінніше, що дало їй в дитинство: любов до людей, до рідного краю, природи.

 Ведуча: З малих літ цікавилась природничими науками, а найбільше – ботанікою. Квіти були для неї уособленням чистоти і ніжності, довершеним витвором природи.

  Звучить пісня «Цвіт лілеї»

Ведуча: До сьогодні у Миколаєві зберігся будинок тодішнього бургомістра Леонтія Устияновича, в якому зростала Уляна Кравченко. Саме тут вона не раз чула вірші у виконанні молодого Миколи Устияновича -  ще одного визначного миколаївчанина, представника львівської романтичної школи, ядром якої була прославлена "Руська трійця".
Ведучий: Ще в юності Уляна Кравченко відрізнялася від свого оточення. Героїня автобіографічної повісті «Хризантеми» Марта замість витрачати час на бали і вечірки, вдягнувши сукні з модного салону і прикрасивши їх квітами, любила гуляти  в такому вигляді по власному городі, де в неї росли айстри та троянди, гвоздики та хризантеми.

 

Уляна Кравченко: Творити ! Слова, як квіти, я люблю їх! Укладати букети з польових квітів, співати симфонію білих сніжинок. Але, коли через гамір, що доходить із зали танців, важко про щось думати, щось писати, чи компонувати, імпровізувати музичні образи, то ростуть з-під голки квіти та колосся…Чорна сукня, на раменах жмуток білих хризантем."

 

Ведучий: Тому й не дивно, що її перша збірка віршів вийшла під назвою «Prima vera».

Ведуча: Проліска дволиста (Scilla bifolia L.) Місцева назва - пролісок. Іспанська назва  «Prima vera». Ефемероїдна рослина родини лілійних.  Стебло безлисте, циліндричне, голе, квітконосне. Листки широколінійні, жолобчасті. Квітка правильна, роздільнопелюсткова. Оцвітина проста, віночкоподібна, складається з шести простертих блакитних пелюсток. Квітки зібрані по 2-10 у рідкі китиці. Тичинок шість, маточка одна, стовпчик нитчастий, приймочка маленька, зав’язь верхня. Плід -  коробочка. Проліска дволиста росте у листяних і мішаних лісах, по чагарниках. Тіньовитривала рослина. Цвіте у березні - квітні. Поширена у Лісостепу, рідше на Поліссі. Потребує дбайливого використання та охорони.

Ведучий: Рідною по крові вважає Уляна Кравченко цю квітку, що розцвіла занадто рано, аби хтось міг поцінувати її красу. Як і авторка, що пропагувала занадто прогресивні думки, які ще не здатні були розуміти її сучасники і сучасниці – філософські і патріотичні ідеї, міркування стосовно рівноправності жінки у суспільстві.

Ведуча: Духом емансипації та авангарду насичена поезія «Prima vera», мистецьке вирішення якої ми бачимо ось так.

   Звучить пісня «Prima vera»  під акомпанемент гітари

 

 

Ведучий: Весну свого життя зустріла поетеса у Бібрці. Саме тут народилися рядки:

Уляна Кравченко: (виходить з томиком Дарвіна у руках)  «Люблю цвіти, весну, простір, цей вільний коло каплиці, зелений шумлястий світ… Тут так торжественно тихо… Тут ціла природа наче одна молитва…».

На сцені з’являється молодий чоловік (Супрун, один із персонажів «Спогадів учительки»)

Супрун: (вітається, цілує руку) Ось де я зустрів вас, панно Юліє. Полюбляєте розмірковувати серед природи?

Уляна Кравченко: Від весни мешкаю в домі біля церкви в затишній вулиці. Зараз близько оболоння, річка і міст, стежка поміж корчі тернини вгору, де в лісі самітна капличка Святої Покрови. Манить мене те тихе чарівне місце, де не стрічаю нікого, та не багато лишається мені часу на думки на самоті.             

Супрун: Ви видались мені вищою над своє окруження. Ваш мармуровий спокій, оте вічне захоплення  обов’язковою службовою роботою… (підносить квітку)

Уляна Кравченко: Зараз я маю особливе захоплення, коли готую для своїх учнів лекцію з біології. ( зриває листок, довго приглядається до нього, вкладає поміж сторінок) Вибачте, мені вже час. (Розходяться, Супрун із розчаруванням повільно виходить).             

Уляна Кравченко: (на хвилю затримується і іронічно зауважує до глядачів) Залицяння пана Супруна смішні, їх можна порівняти із поведінкою тритона або риби : Triton punctatus в означений час – ранньою весною – прибирає живописні краски; Rhodensamarus дрібна рибка самець змінюється весною : по боках його тіла показуються золотисто - смарагдові смуги… Серед людей все так само, як і в природі (підбирає листочки, вкладає їх в книжку, виходить).

 

Ведучий: Перебуваючи у Бібрці, поміж вчительською роботою, знаходила час на віршування. Сталося так, що восени 1883 року Омелян Патрицький,  редактор журналу "Зоря", куди часами дописувала дівчина, дав перші твори Уляни Кравченко для оцінки Івану Франкові.
Ведуча: Переглядаючи рукописи оповідань і повістей, Франко натрапив на вірш молодої вчительки "Згадай мене, милий." Дещо скорегувавши його, він надрукував вірша у "Зорі", а авторці написав теплого листа, щиро заохочуючи її до літературної праці. У сонеті поетеси почуття ліричної героїні нерозривно пов’язані з природою, її циклічними сезонними біоритмами – порами року.

У нашому баченні  це – романс.

  Звучить романс «Згадай, мене, милий»

Ведуча: Поетеса жила серед квітів, відчувала з ними біологічну єдність, ототожнювала з ними своє оточення і саму себе. У своєму квітнику вона мала «зладжений за вказівками Ліннея – соняшний годинник цвітів…»              Збірка «Мої цвіти» - це поетична проза, яка показує, наскільки обізнаною і зацікавленою була Уляна Кравченко у ботаніці і природничих науках взагалі, наскільки глибоко проникала вона у сутність і походження квітки, вивчала легенди і міфи, що з нею пов’язані, символіку квітів.

Виконується інсценізація уривків нарисів «Мої цвіти»

Уляна Кравченко: (ходить поміж квіток-дівчат, що застигли у різних рухах)

Цвіти навколо…

І в душі моїй цвіти – святого натхнення…

Дні золотих яскрів.

Навколо цвіти – цвітів багато.

І все їх більше – і все їх більше.

У кожної найдрібнішої форма і ідея – зміст її зливаються у гармонійну цілість.

 Нема переваги одної над іншою. Кожна цвітка має свій вигляд – красу – запах - душу…

 Сміється калина соняшними світанками, зодягненими у цвіття біле.

 Цвіти говорять без слів і мова їхня проста, коротка. Тішаться. Дякують богові за дар роси і сонця.

 …хто ж може стрічати байдужно цвітів неземну красу?

Passiflora

Учениця (демонструє макет квітки) Passiflora edulis - Пасифлора їстівна, Маракуйя – тішить багатством пишної зелені, прекрасними крупними квітками и ароматними плодами.
Родина: Страстоцвіті (Passifloraceae).
Походження: теплі райони Центральної и Південної Америки.
Опис: це ліана з міцними дерев’яніючими  стеблами. Листки великі, темно-зелені, трьохроздільні, 8-20см довжиною и 6-15см завширшки. Квіти ароматні, 8-10см в діаметрі мають білі пелюстки і корону з білих ниток довжиною до 3 см. В центрі квітки - фіолетовий віночок. Плоди круглі, довжиною 6 см.

Уляна Кравченко( під сценою): Вона американка. Одна з перших, які дісталися до Європи. В 17 віці привезли іспанці до свого краю. Дали ймення: Passiflora  ( Страстянка).

 Волосся буйне, розпущене. Ясноблакитні очі довгими віями отінені. Глядить кудись, ілюзію шукає.

 Малярі середньовіччя у фантазійній будові страстянки добачували цвяхи, вінок терновий, чашу, копіє і шнури. Цвітка дорога серцю творчому, серцю творчому рівна – Passiflora.

 Під час читання текстів Уляни Кравченко учні на сцені демонструють макети квітів,  відтворюють їх образи за допомогою хореографії та акторської гри. На моніторі чи екрані відтворюються слайди із зображенням певних рослин.

Фіялка

Учениця: Фіа́лка запашна́ (Viola odorata L.) Багаторічна трав'яниста ранньовесняна рослина родини фіалкових, 5-15 см заввишки з прикореневою розеткою при основі стебла, з повзучим малорозгалуженим кореневищем і з повзучими надземними пагонами. Листки чергові, широкоовальні, ниркоподібні або округлі. Квітки запашні, поодинокі, на довгих квітконіжках, неправильні, роздільнопелюсткові, оцвітина подвійна, з п'яти тупих чашолистків і п'яти різних пелюсток  Віночок синьо-фіолетовий, рідше рожевий або білий. Тичинок п'ять, з короткими нитками і лускоподібними придатками, що піднімаються над пиляками. Маточка одна, зав'язь верхня, стовпчик короткий, приймочка потовщена із загнутим донизу носиком. Плід — куляста пухнаста коробочка, що відкривається трьома стулками.Фіалка запашна росте по всій Україні в листяних, рідше мішаних лісах і в чагарниках. Тіньолюбна. Цвіте у квітні-травні. Заготовляють у районах поширення.Використовується в народній медицині як відкашлювальний, протизапальний засіб, при подагрі і ревматизмі.

 

Уляна Кравченко( під сценою): Прийшов той день…

Землю, що недавно з-під снігових покров пробуркалась, зустрічає весна …

Німфа Іанта благала Діану, щоб вона захистила її перед палкими проміннями бога сонця, бога любови. Діяна перемінила німфу в блідолілієву цвітку –лісову фіялку і скрила її в тіні лісових гущавин.

Добро криється в душі людини; треба тільки серцем відчути його…треба вміти найти, як цю дрібну квіточку, що зветься фіялка.

 

 

Цвіт папороті

Учениця: Папороть чоловіча, Дріоптерис чоловічий (Dryopteris filix-mas (L.) Schott). (Aspidium filixmas Sw.). Місцеві назви — папороть, іванове зілля тощо.  Багаторічна трав’яниста рослина родини багатоніжкових (Polypodiaceae) (50 — 100 см заввишки) з горизонтальним або косим, товстим, коротким кореневищем, на якому щільно розміщені залишки черешків, суцільно вкриті бурими плівчастими лусками. Надземного стебла немає. Листки (вайї) великі (50-100 см), зібрані біля кореневища у вигляді пучка, що лійкоподібно розходиться. Папороть чоловіча росте в листяних і мішаних лісах, на узліссях вільшняків. Рослина тіньовитривала. Спороносить у червні — липні. Поширена майже по всій Україні. Лікарська, отруйна і декоративна рослина. У науковій і народній медицині використовують кореневище дріоптериса Чоловічого як глистогінний засіб.

Уляна Кравченко( під сценою): В ту ніч, у ту на Йвана, на Купала я стежечку знайду. (На сцену виходять дівчата у довгих сорочках з домотканого полотна, що повільно несуть купальські вінки. В руках першої з них – лампадка у чаші – жертовний вогонь)

 

Я знаю – це там…Я чую жар вогнів – тих, що предки у храмі берегли…

В таємне поле папороті входжу - крізь звої диму бачу цвіт – ген там на безбережжі…

Дівчата, побачивши «цвіт папороті», зупиняються, наче заворожені, кладуть вінки, гасять вогонь. Виконують фрагмент купальської  пісні у хороводі:

 Кругом Мореноньки ходили дівоньки.

 Стороною дощик іде, стороною,

 Та й на мою роженьку червоную (виходять).

Roseum

Учениця: Троянда ('Rosa L.'), культурна форма рослин роду роза, родини трояндових, кущі до 2 м заввишки.

Відомо близько 6 000 ґатунків, що їх гібридизації й відбору. Дуже цінні у декоративному садівництві, їх також розводять і для одержання етерової олії з пелюстків деяких троянд варять конфітури і готують напій. Розводять майже у всіх країнах. На Україні поширені декоративні сорти : ремонтантні (Никитська рожева, Українка, Катерина, Фрау Карл Дружкі, Ульріх Бруннер), чайно-гібридні (Веснянка, Наталка), пернеціянські (Вільгельм Кордес, Кабардинка, Віль де Парі), поліянтові (Зоя Космодем'янська, Ґлорія Мунді, Кучерява), чайні (Артек, Маруся, Переможець, Батьківщина), виткі (Рубін, Ексцельза, Нью-Давн, Біла Дороті) та ін. Етероолійна (з високим вмістом ефірних олій) троянда, представлена двома видами:  дамаською і  французькою.

Уляна Кравченко( під сценою): В осонченому парку, в жемчужних рос тремтінні – які гарні вони… Троянди пристрасно червоні, золоті,столисті, заздрісно скривають солодку тайну в запашному лоні – аромати п’янкі забувати кажуть про колюче, що ранить…

Colchicum  Autumnale

Учень: Цвіт осені  Пізньоцві́т осі́нній (лат. Colchicum autumnale L.)Багаторічна трав'яниста рослина. Підземна частина — бульбоцибулина, від якої восени розвиваються блідо-рожеві квітки, весною з'являються зелені широколанцетні листки і плоди. Бульбоцибулина дворічна, сидить досить глибоко в ґрунті. Квітки великі (1 —3), рожево-лілові, рідко білі. Плід — коробочка. Цвіте у вересні — жовтні. Вся рослина отруйна. Росте на вологих луках в низині, передгір'ї та гірській частині невеличкими заростями по кілька гектарів. Природні зарості пізньоцвіту взято під охорону в межах всього ареалу, їх використовують як насінники.

З лікувальною метою використовують насіння (лат. Semen colchici), бульбоцибулини (лат. Tuber colchici). Насіння містить сильно отруйний алкалоїд колхіцин, жир, цукор, смолу і дубильні речовини. Пізньоцвіт раніше вживався проти ревматизму, подагри, невралгії. Інтерес до цієї рослини підвищився з того часу, як доведено порушуючу і затримуючу дію колхіцину на поділ клітинного ядра. Цією властивістю скористались лікарі для затримування росту пухлинних клітин при лікуванні раку шкіри. Лікування проводять під суворим наглядом лікаря .

Уляна Кравченко( під сценою): Бояринка, осінка, або варяти, бо цвітуть не в пору.

 Це пізноцвіти – не добре брати їх в руки – їдкі, вбивчі.

Без листя, без стебла, цвіти осені,.. цвіти отруї,… і згадка про давно минулий день.

Маки

Учениця: Мак (Papaver) — рід рослин з родини макових з великими червоними, рожевими (рідше жовтими або білими) квітками.

Рід об'єднує понад 100 видів рослин, з яких найпоширенішими є мак дикий та мак олійний або снодійний . В Україні культивують лише різновид снодійного маку - олійний мак з метою отримання насіння й олії для потреб харчової промисловості. Олійний мак цінний своїм насінням, в якому міститься 50% високоякісної харчової олії і до 25 білкових речовин. Олія, одержана холодним пресуванням, довго не гіркне. Її застосовують у харчовій і кондитерській промисловості.

Уляна Кравченко( під сценою): Жаром займився маків цвіт. Струнке било. Листя синяво-зелене. На довгих черешках поодиноко цвіти, що як кров свіжа – а внутрі, як тьма, що жде на них…У суті своїй маки – демонічні; зодягаються, як Мефісто багряно-червоно. 

Гурт дівчат в костюмах маків виконують хореографічну композицію (Муз. «Шторм»  у виконанні Ванесси Мей)

 Маки в полі…у рамках золотого колосся - червінню своєю малюють запашну поему…

Dianthus diadematus

Учень: Карл Лінней дав квітці назву Dianthus, тобто божественна квітка. Пліній пише, що розведенням гвоздик займалися в Стародавньому Римі.  Рід налічує близько 300 видів, що виростають в Європі, Північній Африці, Азії. Велика частина гвоздик - багаторічні рослини, рідше зустрічаються дворічні і однорічні види. Листя лінійне або лінійно-ланцетове, іноді навіть шилоподібні, завжди супротивні. Вузли з характерним потовщенням. Чашка трубчаста, зрощена, така, що має п'ять зубців. Пелюсток 5 . У культурі часто зустрічаються форми з напівмахровими і махровими квітками. Тичинок 10, стовпчиків 2, часто вони виступають з квітки. Плід - довгаста одногніздна коробочка.

Уляна Кравченко( під сценою): Він: коронований гвоздик –полумінний Гвоздик, окраса города, стріла самого Ероса, бога любови. Куди погляне, запалює огні кохання.

 

 

Хризантеми

Учениця: Хризантема — рід квіткових рослин з родини айстрових. Складається з близько 200 видів, багатьох різних сортів. Хризантеми мають багато символічних значень, зокрема хризантема є одним із символів Японії. В китайській народній медицині хризантему використовують як лікувальну рослину: її листки призначають при головних болях, а висушені квіти - для покращення апетиту. В багатьох країнах листки і квіти використовували для лікування очних захворювань, малярії, алкоголізму, шлункових захворюваннях, профілактики серцево-судинних захворювань. Культура декоративних садових хризантем налічує більше тисячі років. В Китаї, звідки родом більша частина хризантем, садові форми почали виводити ще 551 р. до н.е. Потім хризантеми були завезені до Японії, де стали національним символом. До Європи хризантеми завезли у XVII ст.

Уляна Кравченко ( під сценою): Без руху – в зимній мертвоті – стигне земля… Цвіти це? Чи вичаровані з казки сни?              Туга і мрії закляті? Жемчуги безцінні. Перлини сліз скаменілі. Мандрівка за сонцем, що не вгасає, вічна.

 Верес  

 Учениця: Верес звичайний (Calluna vulgaris ), місцево відомий як вереск, вересінь, підбрусничник тощо, — вічнозелений дуже розгалужений кущик родини вересових , 30-60 см заввишки. Стебло тонке, розпростерте, легко вкорінюється, з прямостоячими густими (голими або трохи пухнастими) гілочками. Листки супротивні, сидячі,. Квітки правильні, дрібні, пониклі, в однобоких довгих китицях, Оцвітина подвійна, Тичинок вісім Маточка одна, зав'язь верхня. Плід — чотиригнізда куляста коробочка Росте верес у хвойних і мішаних лісах на порубах, лісосіках, згарищах. Рослина світлолюбна. Цвіте в липні — вересні. Поширена на Поліссі і в Лісостепу.

Уляна Кравченко( під сценою): Цвіти вересня приношу:  вересіль від срібних рос тремтячий весь… Вереси зайняли густо-громадно прошарки великі, бойовища–поруби. Плила-спливала тут і кров обильно юнаків – героїв, що мужньо за волю вміли вмерти… Посвоячений він з Азаліями і Рододендронами.

  Виконується хореографічний етюд (Муз. «Мелодія» М. Скорика)

Уляна Кравченко: Я не хотіла бути людиною, тільки квітом. Моя мати, пам’ятаю, казала: «На світі повинні бути самі квіти. У квітах є щось із усього, що гарне, у квітах є екстракт, квітесенція краси, у квітах є і блиски зір і перлів чар…Кожна квітка досконала у своїй формі, до неї  не можна  вже нічого додати»... Від природи вчуся більше, як з усяких книг.

           

Ведучий: О. Лисенко, яка вивчала слова – символи у творчості Уляни Кравченко, стверджує, що у творах поетеси є «характерні для того періоду тенденції використання літературної метафоричної інтерпретації ключових образів душі, сліз, зорі, сонця, фольклорної символіки природи, поетичного бачення кольору… Важливим виражальним засобом сонетів Уляни Кравченко є зокрема символізація форм художнього мислення, що виявляє себе не у створенні нових поетичних символів, а, навпаки, у значному поширенні і збагаченні семантики вже існуючих в художній практиці символічних образів».

 

 « Поетичний світ Уляни Кравченко надзвичайно яскравий і багатогранний, насичений словами – символами різної семантичної структури», - стверджує дослідниця.

Ведуча: На нашу думку, образи природи у творах поетеси є надзвичайно більше заглиблені у власну сутність, квіти для неї є відображенням життя, місця у ньому власного «Я»,  способом існування її душі - «Книгу природи читаю очами душі».

 

Уляна Кравченко: І більше в житті є цвітів, чим догадуєтеся ви. Любов синявою незабудкою цвіте, приязнь хрещатим, вічно зеленим барвінком усміхається.    Мистецтво лавровим віттям манить і кличе нас. Любов родини фіалочками, братчиками пахне.

           Посвята – жертва безсмертниками являється. Ці квіти можуть украшати нам життя. Книгу природи читаю очами душі...

               Ведучий: Філософія життя у «Розгублених листочках» і «Моїх цвітах» - це філософія буття  рослинного і тваринного світу.

Ведуча: Довершеність природи, її біологічна доцільність постає в образі картини літнього ранку у вірші «Дрібниці», де взаємодія усіх екологічних компонентів творять справжню гармонію краси.

   

Учениця:  Душа крізь очі глядить на світ.

 Питаєш – що це? Тобі привіт

 складає рожа…а це мотиль,

 а там струмочок, чуєш шум хвиль?

 Чарують слух наш пісні пташат,

 тут у печері гніздиться гад…

 Бере мед бджілка із цвіту лип,

 в гаю побачиш ягідку, гриб…

 Під зерно землю готовить плуг.

 Людина…поле…царинка…луг,

 а біля греблі клекоче млин…

 Оце берізка…це цвіт калин…

 Калина наша миліше всіх,

 краса і святість всіх наших стріх…

 

Ведуча: Часто у творах поетеса застосовує образи пташиних крил, вільного польоту: « …душа, мов крилата, дзвінким жайворонком під небо летить», або

 Ведучий: «І душі, як зорі, коряться однаким законам просторів»

 

 

 

 

Уляна Кравченко: …Буяє вихор,

  як той при блуканий, могутній птах.

  Мов птах приблудний, з незнаних сфер

  З інею зір він срібнолистоткані,

  блискучі крила розпростер,

  обняв негайно безмежний круг

  і сипле, сипле зі срібних пер,

  розкритих крил,

   жемчужний пил.

  …Весь світ ясніє, мов срібний дух…

  Кружить буяє птах розпростертий…

  З душі щезає утома – біль.

  Одна видніє, манить ще ціль.

  Не бути!

 

Дівчинка в образі птаха кружляє і сипле срібні блискітки

   

Ведучий: Вивчаючи творчість Уляни Кравченко, ми зустріли для себе багато цікавого і нового. Пропонуємо і вам, дорогі друзі, невеличку розминку.

Ведуча: «І той Hemerocallis fulia (лілієвець іржавий), що о п’ятій годині рано отвирає чашу, і та Nimphacea alba (біла рожа озер), що о семій будиться, і наш крокис (Calendula), що аж о дев’ятій годині розпростирає до сонця золоті платочки корони – і всі інші, що в різних годинах дня і ночі розцвітають…»   Що, на вашу думку, мала на увазі Уляна Кравченко? Ведучий із радіомікрофоном працює в залі.  (Квітковий годинник К.  Ліннея)

Ведуча: У  «Спогадах учительки» ми знаходимо визначення Чарльза Дарвіна: «… - це пристосування організму до умовин побуту, відмінних від тих, в яких він досі розвивався». Прошу назвати термін. (Акліматизація)

Ведуча: Із спогадів Ольги Михайлівни Дзядик, яка в дитинстві жила у сім’ї Уляни Кравченко в м. Перемишлі і називала її бабунею: «Бабуня дуже любила ліс, поле і луки… ботаніка була її улюбленим предметом, особливо любила вона розповідати про лікарські трави, зілля...» Назвіть ім’я дослідника, що записав цей текст. (Олег Коцюба)

Ведуча:  У своїх «Спогадах учительки» зачіпала авторка і питання способу життя людини, те, як бути здоровою, як мати квітучий вигляд. Сама будучи частково вегетаріанкою, харчуючись молоком і овочами, вважала найкращою для здоров’я цю так звану їжу простолюдинів. Можливо, і тому прожила довге життя – 87років.

  

 

Ведучий: Нехай для сучасної молоді нині прозвучать слова Уляни Кравченко: «Люби рідну природу! Хто не любить природу і тварин, не зможе любити і людей. Гуманізм, патріотизм починаються саме звідси!...»

Всі учасники виходять на сцену. Звучить пісня Руслани «У ритмі серця» (текст частково змінений, адаптований до теми проекту )

 

Я хочу, щоб моє дерево було зеленим,
Щоб зла сокира його ніколи не торкалася!
Щоб справжня поезія знов прийшла до мене
І щоб зі мною назавжди зосталася!
Я хочу, щоб моя школа завжди була гарною,
Щоб поруч зі мною були привітні люди!
Щоб кожне добре діло не лишалось марним,
І щоб було так завжди та усюди!
А я хочу, щоб моя річка була чистою.
Бо я влітку дуже люблю в ній купатися!
А ще хочу, щоб сонце посмішкою променистою,
Не забувало кожного ранку зі мною вітатися!
А я просто люблю збирати квіти,
Дихати їхніми п’янкими ароматами!
Я кожному другу по-справжньому радітиму
"Дай-да-на-да" з ним весело співатиму!

Приспів:
Є у кожного з нас
В серці мрія своя!
Знаю я, знаєш ти –
Це не сон!
То прийшов новий час –
Знаєш ти, знаю я –
Досягнути мети
Можна тільки разом!


А я хочу, щоб мої друзі ніколи не плакали,
І кожен пишався великою родиною!
Ми всі вчимося жити, і мені не однаково,
Ким я стану, коли виросту.
Головне – щоб був людиною!
А до мене прилетіла ластівка
І гніздо лаштує під моєю стріхою!
Моє серце розривається від щастя
І я готовий (-ва) поділитися своєю втіхою!
Над своєю землею пропливу разом з хмарами...
Пролечу над нею разом з лелеками...
Чи можуть бути гори чужі такими гарними?
Чи можуть бути степи такими далекими?
Всі ми діти землі казково-чарівної!
Кожен з нас став її малою частиною!
Всі ми діти країни єдиної!
Всі ми є сім’єю єдиною!