Проект "Вода - джерело життя" (дослідницький учнівський проект)

Навчальний проект з виявлення, дослідження та впорядкування джерел річки Кальміус

«Вода – джерело життя»

     «Не можна двічі увійти в одну і ту ж річку»,— сказав знаменитий грець­кий філософ дві тисячі років тому. У наш час ми розуміємо глибокий зміст цього висловлювання не тіль­ки як метафори, розуміємо букваль­но — води, що нас оточують, дійсно змінюються прямо на очах, у резуль­таті антропогенного впливу. Змінюються русла річок, їх водний баланс, хімічний та біологічний склад води. Виникла «проблема води» як одна з найважливіших у колі болючих екологічних проблем. З кожним днем зростає потреба людства у воді, а основне джерело її надходження — річки, які, на жаль, міліють, пересихають, забруднюються. Життя річкам України дають джерела, кількість яких на сьогоднішній день поменшала, особливо в остан­ні посушливі літа.

І тому один із напрямків краєзнавчої роботи дитячо-юнацького клубу «Зелена планета» («Зірка» — участь у заходах щодо відновлення та впорядкування міс­цевих джерел.

Дбаючи про охорону та збереження вод своєї місцевості, беручи участь в екологічному місячнику та акції «Чисті джерела», юні краєзнавці нашого клубу виявляли, вивчали, досліджували та впорядковували їх.

Для дослідницької роботи групу було поділено на декілька груп, кожна з яких займалася вивченням та впорядкуванням певного джерела

Група “Науковці”

Збирала інформацію про походження джерел

Як копали криниці в давнину

Легенди, бувальщини, повіря про криниці

 

Група “Джерельце”

Виявляла  джерела на березі річки Кальміус

Встановлювала їх походження

Визначала якість, температуру, склад та смакові властивості води

 

 

Група  “Струмочок”

Розчищала та впорядковувала джерела

 

                                 Група “Екологи”

Збирала  інформацію про екологічний стан водойм

 Виявляла  причини та джерела забруднення

Розробляла рекомендації по покращенню екологічного стану водойм 

 

Звіт дослідницької групи «Науковці»

Є. Гуцало писав: «Отам, де червоніє пеньок, із-під землі б’є джерело. Б’є з джерела вода не проста, як по інших  криницях, а цілюща, життєдайна. З того джерела випадало не раз і напитись, тамуючи спрагу. Ви пили, відчуваючи, як нездоланна сила вливається у ваші груди. Добре вам було і водночас страшнувато, що прилучаєтесь до чогось незбагненного, вічного, до таємничого, що можна оглянути лише серцем, більше нічим… »

І пригадали ми казку, яку розповідала нам вчителька, коли ми ще навчались в початкових класах.

«З давніх-давен на землі українській жили люди сильні, добрі та красиві. Звідки ж брали вони красу та силу? Виявляється, пили вони воду студену з джерельця. А чому джерельна вода давала людям силу, красу та доброту? Як вона потрапила туди?

Пливли по небу хмаринки та й розсипались дощовими краплинками. Впала дощова вода на землю. Частина її стала туманом і повернулась в хмаринку. А частина умила квіти та травичку і вони дали їй свою красу. Частина напоїла спраглу землю і дала їй свою доброту та силу. Зібралася вода у підземній хатинці. А потім зробила маленьке віконечко й визирнула на землю. Люди знаходили віконечко-джерельце, навколо нього копали ямку, в якій збиралась джерельна вода. Пили ту воду, умивалися та й ставали дужими, добрими, красивими.»

Кринична або колодязна вода (вода з підземних джерел) стоїть поруч з такими вічними поняттями, як земля, хліб, вогонь. «Доброго путі й свіжої води!» — бажають люди на прощання один одному. Тому й оберігають вони підземні діаманти криниць.

Криниці в Україні копали ще з глибокої давнини. Водопроводів і тех­ніки тоді ще не було, тому криниці й колодязі будували вручну. Дуже важка була це робота: копати й підіймати землю нагору, опускати вниз зруби, мурувати стіни. Особливо важко, коли твердий ґрунт не піддається лопаті, а то навіть кирці чи ломові. Часто копачам доводилося долати  кам'янисті шари — поки дістануться води. Іноді траплялися й обвали. І щоб не загинув той чоловік, якого опустили в зруб, на глибину, щоб подавати нагору глину, породи, землю, рятувати його зазвичай збирало­ся все село. І поки не врятують людину, в селі ніякі роботи не проводили­ся. Іноді дістають воду з глибини 30—40 м.

Ось що писав про тяжку робо­ту копання колодязів співець людської праці, київський поет XVIII ст. Климентій Зіновіїв у вірші «Про тих, хто копає колодязі глибокі»...

 

Немалу відвагу ті зокрема з'являють,

Що глибокі криниці для людей копають.

Сажнів іноді бува двадцять доведеться,
В місці іншому — усі тридцять набереться.
Де вже там, о Господи, страху не зазнати,
Коли трапиться таку глибоку криницю копати.
В такій безодні тьма починає жити,
А спускаєшся туди пекло навістити.
Хто з цієї глибини з'явиться, буває,—
Ніби мертвий із землі, з гробу воскресає.

 

Місце для копання криниці вибирали на Маковея. А ко­пали криниці до давнього літнього свята Івана Купала.

А як же люди визначали місце для криниці? Не можна було криницю копати де завгод­но. Люди кажуть: «Силою копати — во­ди не мати». А це значить, що не мож­на не прислуховуватись до землі. Хто землю не слухає, той нехтує людськими звичаями, тому води ніколи не знайти.

Перед тим як копати криницю, обирали всім селом жінку. Вона по­винна бути доброю, лагідною, а не злою. Ця жінка на місце майбутньої криниці кидала пучок васильків, а найстарший дідусь клав капелюха, щоб вода людям мудрості додавала.

А в давнину наші пращури шукали воду за допомогою вербової гілочки. Ранньої пори, коли сонце тільки піднімалось, колодязник ішов на око­лицю села, зрізав найзеленішу гілку з куща верболозу і водив цією гілочкою біля землі. Де листочки притягувались до землі невидимим магнітом, на тому місці й копали колодязь.

Коли криниця вже була го­това, добрий господар запрошував свя­щеника, аби освятити криницю йор­данською водою. Ця традиція вже забу­лася. Зараз відновлюється. І це буде світлою пам'яттю про тих, хто відійшов навічно, але залишив після себе кри­ниці з чистими джерелами.

Коли вода починала бити ключем, вмочували в ній васильки й кро­пили дерева, кущі, сіно, щоб відігнати нечистого від води, від села. «Як хтось із нечистими помислами прийде до криниці або чари захоче в ній зробити, то скільки в сіні трубочок, хай стільки в лихого буде й бо­лячок»,— примовляли над криницею.

Першими пили воду з повної криниці хлопці, яким цього року треба йти до війська. Потім вони пригощали своїх дівчат, щоб чекали й безтям­но кохали.

Над криницями будували дашки, приладнували ручки, жолобки, цям­риння — усе це для того, щоб оберігати криницю від забруднення.

 

ЛЕГЕНДА

Напали на нашу землю вороги, спалили село, отруїли криниці. Залишилися тільки кілька стареньких хат. В одній хаті жила жінка з двома дітьми. Не знали вони, що вода в криниці отруєна.

Вийшла з хати дівчина Наталка. Була вона дуже красива, мала довгі коси, на шиї носила намисто з ко­ралів. Набрала дівчина в відро води та й напилася. Але не змогла отрута вбити дівчину. Сталося диво. Перетво­рилася Наталочка на красивіший кущ, а її намисто на червоні ягоди. З того часу коло криниці і росте калина.

Вийшов з хати хлопець Іванко. А був він стрункий та вродливий, носив сірий полотняний одяг. Напився хлоп­ець води та й перетворився на журавля. З того часу во­ду з криниць дістають «журавлі».

Вийшла з хати мати. Побачила яке лихо сталося з дітьми, — завмерла з горя і посивіла та й перетворилася в сріблясту вербу.

 

З того часу біля криниць стоїть срібляста вербичка — мати коло своєї доньки-калини та синочка-журавля. Всі разом вона зберігають криницю від забруднення.

До води і криниці відносились з великою повагою. Прикрашали дашок розписом чи різьбою.

Біля криниці не можна було говорити щось погане, обманювати. Тут велись розмови поважні, чемні, правдиві. Біля криниці збиралися на гуляння, гадали. Звідти, на­пившись води та напоївши коней, щоб кринична вода додала сили, вирушали в похід козаки, тут їх зустрічали

Щоб вода з криниці не псувалася, в неї опускали срібний предмет, часто хрест. У давні часи криниці були громадськими, пізніше їх почали будувати біля двору, на вулиці, щоб перехожі могли напитися. Біля криниць обладну­вали майдан, садили квіти, дерева, кущі, ставили видовбані з дерева або каменю корита, майстрували довгі лави.

Часто обіч колодязів насаджуються клумби квітів, став­лять чепурненькі лави, відерце, кухлик.

Біля криниць, особливо громадських, збиралася мо­лодь на різні свята. Співали пісні, водили хороводи, жартували. Біля кри­ниць напоївши коней, запорозькі козаки їхали боронити українську зем­лю від злих поневолювачів.

 

Край дороги широкої,

Криниченьки глибокої,

Йшли козаки воювати,

Щоби ляху загнуздати.

 

Криниця в нашому обійсті — це не тільки господарські зручності, але й висока естетична потреба, свідчення мистецького смаку, фантазії. Вода із семи криниць... Це не тільки художнє порівняння, а й гли­бока шана до живих джерел.

 

Повір'я про криниці.

— Напередодні Йордана частокіл огороджували рівчаком, і навколо нього жінки водили три круги: «бим від води не було біди», «бим чоловік не вбив», приходили додому, витирали долоні об піч, «бим утроба була теплою», «бим душа не холонула». Діди на Йордана водою з криниць поливали дерева, «щоб сік молодий так бродив, а вони в тілі мінялися та омолоджувалися».

• До своєї криниці люди не допускали нехрещеного. Боялися, щоб на худобу не напали хвороби.
• Наші предки знали, що значить напитися лихої води: людиною може крутити, як вихором, або вона може слабнути, як засушений гриб. Тоді в копанку кидали хрестика з воску, освяченого Йорданом, сипали зернятка маку, «бим очі відьом не дивилися».
• До криниці не можна було підходити в брудному одязі або з бруд­ним відром. Уважали, що на весь рід кара Божа ляже.
• У народі вважають: якщо хтось знайде й розчистить джерельце, то діти в нього будуть доглянуті й щасливі.

— Криниці накривають дашками, бо вважають: як місяць буде диви­тися в криничку та відіб'ється у воді, то, коли дівчина опустить туди відро, пошкодить вроду свою.

 

     Не дивися, місяченьку,

Так файно на воду.

Та як прийду з коромислом,

Не спий мою вроду.

 

Особливо любили збиратися біля криниці жінки. Вони любили не тільки погомоніти й посперечатися, а й обсудити своїх чо­ловіків, кумів, сусідів.

Отже, вода   -  це  диво, це життя, це здоров’я, це життєдайна сила. Вона «жива» і «миттєвою буває лише в казках? Виявляється – ні… Є на землі українській джерела, стежки до яких поросли бур’янами, замулюються, ніхто не бере з них воду, обходять люди їх стороною.

 

Зупинись, Людино, озирнись

І подумай, що тебе чекає.

Якщо ти не зможеш, як колись,

Босоніж іти зеленим гаєм.

Якщо ти не зможеш до озер,

Ніби до люстерка, нахилитись,

Якщо ти не зможеш відтепер

Із криниці жодної напитись…

 

Звіт дослідницької групи «Джерельце»

Наша група виявляла та досліджувала джерела розташовані в районі річки Кальміус, яка продовжує свій шлях за селищем Волонтерівка.  Ці джерела мають різний характер: одні дають початок струмкам, інші мають вигляд ямок, треті – невеличкі болітця.

Пов’язуючи утворення та зв’язок джерел із геологічною будовою місцевості стверджуємо, що дані джерела утворилися на схилах річкової долини внаслідок виходу на денну поверхню водоносного шару, що знаходиться над водотривким шаром, складеним із глини, . Ці джерела є постійно діючими, своїми водами вони поповнюють води річки Кальміус:

 

… А я упертий зроду,

несу до річки воду,

а там не забарюся –

до моря доберуся…

 

Для визначення дебіту джерела ми вибрали ділянку там, де вода протікає в найбільш звуженому руслі. Поставили саморобний бляшаний жолобок, під струмінь води підставили посудину – мірне відро і за секундоміром встановили час наповнення посудини. Дебіт джерела  -  1,3 л/хв. Режим джерела змінюється відповідно до пір року, відповідно і змінюється дебіт. Він найбільший  - навесні підчас повені, а найменший – влітку, коли понижується рівень грунтових вод.

Щоб визначити якість води, ми занурили літрову пляшку із прозорого скла в джерельну воду, набрали в неї води і встановили, що: колір води – прозорий, світлий, безбарвний, без запаху; смак – приємний, терпкуватий;         вода – жорстка.

Потім за допомогою джерельного термометра виміряли температуру води  -   +5°С.

 

                           Звіт дослідницької групи «Струмочок»

Наша дослідницька група займалася розчищенням та впорядкуванням вивчених джерел.

Один із членів нашої команди – Бісерова Карина пригадала, як їй прабабуся розповідала про те, як доглядали джерела кринички наші предки. Перш за все, потрібно джерельце розчистити від сміття, мулу.

Розподіливши доручення між членами групи, ми залюбки взялися до роботи. Розкопали лопатою джерельце далі від схилу, щоб земля, яка підмилася водою, не падала в джерело. Найбільше кло­поту було під час впорядку­вання. Хлопцям доводилося вибирати і викидати подалі важкий грунт, черпати казан­ками болото, розгрібати лопа­тою дорогу струмку до річки. Стінки джерельця закрі­пляли дерев'яними палицями, щоб грунт не осипався.

     Дів­чатка вправно зробили огоро­жу із верболозу, а щоб вода не забруднювалася, прилаш­тували дашок із шиферу. Мі­сце, де б'є джерело, обклали камінням, що знайшли на бе­резі річки. Вкопали кілок, на який повісили кухлик, щоб кожний подорожній міг напитися студеної водиці.

 

Пий водицю із криниці

Буде тобі здоровиться

 

Біля джерела ми посадили два кущі калини, майбутнє корін­ня яких утримуватиме землю, а крона —притінятиме від жа­гучого сонця життєдайне джерельце. Вода прозорішає, очищується і згодом веселим струмком збігає до матінки-річки, яка ніжно підхоплює в свої обійми крихітку-джерельце. Без таких джерел і річки повної не буде.

Поблизу встано­вили табли­чку із назвою «Водограй» та звертанням про дбайливе ставлення до води.

 

Пам’ятайте, люди, назавжди,.

Неможливо жити без води.

Це життя колиска, це  -  дощі,

Це роса і квітка на межі.

Це тумани, ріки і моря,

Джерело у спеку  -  це життя.

 

Викона­на робота принесла нам не лише задоволення, а й усві­домлення того, що очищене джерело принесе насолоду іншим людям, підтримає  повноводність річки Кальміус.

 

Звіт дослідницької групи «Екологи»

     Кожна річка, велика чи найменша, має своє значення. У кожної є своя справа, своє серце, своя неповторна краса. А зараз чому ці річки обміліли? Чому не приваблюють своєю чарівністю, а викликають лише співчуття?

Ось і наш Кальміус не має свого голосу і не може пожалітись, на захист її ще не завжди стає закон. Старожили розповідають,  що раніше наші предки брали воду із Кальміусу і заліковували рани.

Раніше річка дарувала радощі відпочинку і тишу, прохолоду та чисте повітря. А зараз результати невтішні  -  джерела забруднюються стічними водами, що потрапляють сюди з полів. В Кальміус потрапляють розчинені у воді мінеральні добрива, якими підживлюють поля, також є ймовірність вмісту пестицидів та гербіцидів, нітратів. Прибережна смуга майже повністю розорена.

Крім того, забруднення джерел виникає внаслідок збільшення у воді нерозчинених домішок  -  піску, глини, намулу за рахунок змиву дощовими водами з розорених ділянок (полів).Тверді частки знижують прозорість води, пригнічуючи розвиток водних рослин, забивають зябра риб та інших водних тварин, погіршують смакові якості води. А то й роблять її взагалі непридатною для споживання.

На березі річки нерідко миють автомашини, унаслідок чого залишки бензину та моторних мастил  потрапляють у воду. Осідаючи на дно, згустки мазуту вбивають донні мікроорганізми, що беруть участь у самоочищенні води. Гниття донних осадків, забруднених органічними сполуками, продукує в воду отруйні сполуки, що забруднює всю воду в річці.

Горе-господарі вивозять сміття  зі своїх домівок та викидають на березі річки.

 

Людино! Чуєш, зупинись на мить,

Подумай трішки, що ти робиш?

Невже твоя душа від болю не щемить,

Що ти природу губиш?

 

Таких негативних прикладів можна навести багато і вирішити їх можна лише спільними зусиллями. Адже хвора природа  -  хвора людина. Тому, щоб бути  здоровими і щасливими, нам всім  -  від великого до малого  -  слід бережно ставитись до природи, невід’ємною частиною якої є ми.

 

 

 

 

Використання джерел.

Використання джерел можливо в наступних цілях:

 - Наукових (для відбору проб води на хімічний аналіз з метою організації моніторингу навколишнього середовища і контролю санітарно - гігієнічного стану вододжерела);

 - Еколого-просвітницьких (проведення навчально-пізнавальних та інших екскурсій);

 - Рекреаційних (місця відпочинку і прогулянок) та інших.

 Охорона джерела від забруднень:

 Вихованці ДЮК «Зелена планета» («Зірка») вирішили щорічно проводити екологічні акції, суботники, трудові десанти та екологічні експедиції.

 Пропозиції по охороні та благоустрою.

 1. Операція «Чисте джерело» - щорічно навесні проводити ревізію санітарного стану джерел.

 2. Виготовити таблички «Звалище сміття заборонена».

 3. Оголосити конкурс на кращий плакат з охорони джерела і водних ресурсів.

 4. Прийняти звернення до населення щодо дотримання правил поведінки в природі.

 5. Роздрукувати листівки і поширити серед населення. Випустити буклет «Наші джерела».

 6.Подготувати серію випусків дитячої газети з охорони водних ресурсів