Проєкт "Зіньківщинські дуби-велетні"

 

 

ВІДДІЛ ОСВІТИ МОЛОДІ ТА СПОРТУ

ЗАЧЕПИЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

 

КОМУНАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «ЗІНЬКІВЩИНСЬКИЙ ЛІЦЕЙ»

ЗАЧЕПИЛІВСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ КРАСНОГРАДСЬКОГО РАЙОНУ

ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 

Всеукраїнська краєзнавча

експедиція учнівської молоді

«Моя Батьківщина - Україна»

 

 

 

 

Напрям експедиції:

Географія рідного краю

ПРОЄКТ

«Зіньківщинські дуби-велетні»

 

 

 

 

 

 

 

2022 рік

 

Роботу виконала:

Сербін Юлія Сергіївна

учениця 6 класу

                   Комунального закладу  «Зіньківщинський ліцей»

Зачепилівської селищної ради

Красноградського району

                                       Харківської області

                                                         

Керівник:

вчитель географії

Кокарєва Лідія Григорівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

   І ВСТУП

1.1.Актуальність обраної теми --------------------------------------------------------------4

1.2.Мета, завдання проєкту, об’єкт та предмет дослідження, методи

досліджень---------------------------------------------------------------------------------------5

1.3. Короткий опис проєкту «Зіньківщинські дуби-велетні» -------------------------6

   ІІ ОСНОВНА ЧАСТИНА.  Дуб-символ мужності і довголіття.

2.1. Дуб - важлива рослина дібров степової зони----------------------------------------7

2.2. Опис дуба------------------------------------------------------------------------------------8

2.3. Види дуба------------------------------------------------------------------------------------9

2.4.  Лікувальні та харчові властивості  дуба---------------------------------------------10

2.5. Використання деревини дуба ----------------------------------------------------------11

3. Практична частина (висаджування плодів дуба)--------------------------------------12

4. Пам’ятка---------------------------------------------------------------------------------------13

5.Легенди про дуб------------------------------------------------------------------------------14

6. Додаток (фото)---------------------------------------------------------------------------15-18

ВИСНОВОК-------------------------------------------------------------------------------------19

  СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ -------------------------------------------------20

 

 

 

Актуальність обраної теми

Ріс у зеленому лісі дуб велетенський високий;
Віти розкинувши пишно рясно-густі і широкі,
Гордо стояв між усіми, стиха шепочучи листом;
Кращий за всіх він здавався силою дужою й хистом;
На світі бурі ніякі зроду б його не, зламали,
Віти ж, простягшись, од вітру й інші дерева ховали.

Грінченко Борис, 1883

    Серед великого  різноманіття  степової рослинності, а саме: трав, дерев і чагарників, могутній дуб виділяється своєю силою і красою. Він - втілення мужності, сили, незламності. Ніякі буревії, зливи, завірюхи не зламають, не зігнуть до землі величного дуба, адже дуб - відомий довгожитель. І не дивно, адже тривалість життя дерева до 5 століть, хоча в історії зустрічаються екземпляри, які ростуть більше 1000 років. Дуб дуже невибагливий і росте як в лісовій, лісостеповій  зонах України, так і в заплавних та байрачних лісах степової зони. Дубовими лісами вкриті схили Карпатських гір. Ще в Святому Письмі згадувалося це дерево, як символ Божої справедливості. В Україні дуб часто пов’язували з долею людей. При народженні сина господар висаджував біля свого двору дуб, вірячи в те, що дитина виросте міцною як те  дерево. Часто господарі огороджують дуб, що є  символом єднання природи з людиною. Люди вважали, що цей дуб прожив кілька століть — хай живе й далі і дарує їм радість.

 Дуб має цінну деревину, яка використовується в господарстві при виробництві меблів, будівництві будинків. Через високий вміст в деревині дубильних речовин дуб вважають найбільш стійкою до гниття серед усіх листяних дерев. В нашій місцевості дуби, які ростуть в заплаві Орелі, нещадно випилюють для заготівлі дров. З кожним роком дубів в околицях села  Зіньківщина стає все менше.

 Отже, я вирішила визначити місця зростання дуба, визначити вік дерев, посадити    дерево та  привернути увагу громадськості до проблеми зменшення дубів в довкіллі.

Мета проєкту

• Розширити свої знання про діброви України та рідного краю, з’ясувати  причину  зменшення дубів в природному середовищі;   
• заохочувати своїх односельців помічати і берегти красу навколо себе та долучатися до корисних справ;
• розвивати власну ініціативність, відповідальність, наполегливість, вміння працювати з різними джерелами;
• розширити свій світогляд;
• розвивати вміння самостійно спостерігати за довкіллям;
• формувати естетичні смаки, відчуття прекрасного, любов до природи.

Завдання проєкту

• Дізнатися, де  в природному середовищі та на подвір’ях  мого маленького села ростуть дуби-велетні;
• Скласти опис зростання дубів, дослідити його параметри  та зробити фото.
• Скласти пам’ятку для населення  про необхідність збереження дубів.

Об’єкт дослідження: дуби-велетні.

Предмет дослідження: дуби, які ростуть в нашій місцевості.

Методи дослідження:  

    1. Теоретичні: пошук, аналіз та узагальнення інформації про дуби.

2. Практичні: виявлення місця зростання дубів, посадка плодів дуба, просвітницька робота.

 

 

 

 

 

 

 Короткий опис проєкту

            «Зіньківщинські дуби-велетні»

      На просторій, освітленій сонцем заплаві річки Орелі та на території села Зіньківщина лише подекуди ростуть  могутні дуби із кремезними стовбурами і міцними розгалуженими гілками, які підгримують густу крону. Це найчарівніші дерева в довкіллі. Дуб — дивовижне дерево, дерево життя, один із народних символів багатостраждальної України. Адже виросло міцне дерево  із малесенького жолудя, якого загубила пташка і не встиг з’їсти дикий кабан.

        Дуб — це дерево, яке любить сонце, його  широке листя дає можливість світлу пройти крізь нього до самої землі, де росте багато інших рослин. Під крислатою кроною дерева можна заховатися від пекучого сонця в спекотний літній день.  Дубу не страшна гусінь, дуб не загине навіть тоді, коли його зрубають лісоруби. Але для його відновлення потрібно багато часу і не кожне зрубане  дерево відновиться. А дубів в довкіллі стає все менше і менше. На жаль, сьогодні обсяг вирубки дерев не рідко в кілька разів перевищує обсяг його природного відновлення.

      Це визначає унікальність природного об’єкту, який я досліджувала та необхідність його збереження. Я фотографувала дерева, які збереглися на території мого села та в заплаві річки,  працювала з науковою літературою, інтернет джерелами,  також збирала  народні легенди про дуби, склала пам’ятку для учнів ліцею та мешканців села. Але в умовах воєнного часу мені не вдалося відвідати всі місця можливого зростання дерев, робота частково проводилась дистанційно.

     Отже, дуби - це наше українське багатство, яке потребує охорони. Дерева необхідно зберегти у природному середовищі згідно вимог ст.28 закону України «Про природно-заповідний фонд України».

 

 

Дуб - важлива рослина дібров степової зони

               Степові ліси  розвиваються в умовах географічної невідповідності та виступають як екстразональний тип рослинності. Вони простягаються  у вигляді смуг уздовж русел річок і в глибоких балках, де близьке залягання ґрунтових вод забезпечує формування сприятливих для лісових видів  умов. Тут ліс знаходиться в умовах своєї «екологічної відповідності». На півночі степової зони знаходяться мальовничі села Зіньківщина та Велике Пекельне, біля яких протікає одна з найчистіших річок України. Саме в заплаві річки найчастіше зустрічаються світлі діброви, які складають-ся переважно із звичайного дуба. Флора заплавних лісів Приорілля відрізняється значним видовим різноманіттям. Деревні та чагарникові породи представлені тут майже всіма видами, притаманними дібровам. Крім широко поширеного дуба звичайного тут зустрічаються його звичайні супутники: ясен звичайний, липа серцелиста, в’яз, клени. Із чагарників поширені ліщина звичайна, бересклет європейський, терен, тощо. Флора лісових біоценозів долини Орелі включає чимало ендемічних і реліктових видів, а також видів із північним ареалом, які не притаманні флорі  Степу України. Загальна кількість лісових видів у флорі долини Орелі сягає 154, що складає 16 % загального видового різноманіття (940 видів). В нашій місцевості росте дуб (Quercus) — рід багаторічних рослин родини букових, що налічує приблизно 430 негібридних видів  [1,2 ]. Його представники поширені переважно у помірних і тропічних областях Північної півкулі. Серед дубів існують цінні деревні, танідоносні, лікарські та декоративні рослини, деякі з них у минулому широко використовували як харчові. А ще дуб — основна лісотвірна порода лісостепу, в якому знаходиться значна частина Харківської області.  

 

 

 

 

 

 

 Опис дуба

       До дубів належать переважно великі дерева до 40 метрів заввишки, рідше — низькі дерева або кущі. Стовбур у цих дерев зазвичай товстий, гілки звивисті, кремезні, утворюють широкий намет з листя, який справляє враження потужності і сили. Коренева система складається з довгого стрижневого кореня, глибоко проникає в землю. Є бічні корені. Кора сіро-бура, тріщинувата, товщиною близько 10 см. У молодих рослин світло-сіра, гладка. Листки прості, видовжені, лопатеві, на коротких черешках, зелені, з виступаючими прожилками. Квітки одностатеві. Чоловічі – жовто-зеленуваті звисають сережки, жіночі – червонуваті, на коротких квітконіжках. Плоди – жолуді, буро-жовті, з смужками. Занурені в чашоподібну плюску. Дозрівають у вересні – жовтні. Плодоносити дерево починає з 40-60 років. Рясні врожаї повторюються через 4-8 років. Цвіте в кінці квітня – початку травня, одночасно з розпусканням листя. Дуб звичайний теплолюбний. Страждає від весняних заморозків. Віддає перевагу добре освітленим місцям. Росте дуб повільно.

     У популяціях дубів поширений сезонний поліморфізм — є літні та зимові біоморфи. У літнього - рано розпускається листя, яке восени опадає [3]. У зимового дуба листя довгими черешками з'являється пізно, восени  не опадає, а засохле тримається на гілках усю зиму. У літнього дуба рано розпускається листя, яке восени опадає. За моїми спостереженнями, в нашій місцевості переважно росте саме зимовий дуб.  Деревина дуба особливо міцна. Дубові колоди, потрапивши у воду, не гниють, а стають чорними і ще міцнішими, утворюючи так званий морений дуб, який особливо цінують у столярних роботах.

  Дуб починає цвісти на відкритих місцях у двадцять років, а в лісі — в п’ятиде-сятилітньому віці [3]. Одночасно з листям з’являються повислі сережки з тичинками, по чотири в кожній квітці. На довгих же стеблинках виростають маточкові квітки по дві - три разом. З цих квіток після запилення утворюються жолуді. Кожен жолудь сидить в круглій чашечці — плюсці. Зростає дуб  до 200 років, потім ріст припи-няється. Приріст в товщину триває протягом усього життя.

Види дубів

      У природі ботаніки нараховують 600 видів дубів, але я  опишу лише найцікавіші на мій погляд види.

      Дуб черешчатий названий так завдяки довгим плодоніжкам, вони ж відрізняють цей вид дуба від інших. Ареал проживання: вся територія Європи за винятком Іспанії та Скандинавії. Саме до цього виду належить знаменитий найстаріший в Східній Європі Стелмужський дуб, так що ці дуби справжні довгожителі, можуть доживати до 2000 років, хоча зазвичай такі дуби живуть по 300-400 років. Будова листка дуба черешчатого характеризується продовгуватістю листя, форма їх яйцеподібна або серцеподібна. Кора темно-сіра або чорна і досить таки товста. Цікаво що у молодих дубів вона як правило сіра, але з часом може темніти.

       Дуб скелястий відомий також як Корнуельский дуб або Зимовий дуб, як його називають у Німеччині, дуб скелястий за зовнішнім виглядом схожий на дуб черешчатий, він володіє такою ж великою шатровидною кроною. Ареал зростання  цього дуба – майже вся Європа особливо гірські райони, в тому числі і наші рідні Українські Карпати. Листя цього дуба яскраво-зелені, і неправильної лопатевої форми.

       Дуб монгольський, незважаючи на назву, на території Монголії  в даний час не росте. А назву свою він отримав завдяки тому, що вперше цей дуб був описаний саме в Монголії. Росте   дуб в країнах Азії: Китаї, Кореї, Японії.  Будучи досить високими представникам дубового царства, монгольські дуби запросто досягають 30 м у висоту. Листя його щільні наче пергамент, подовженої зворотно-яйцевидної форми. Особливо любить рости в горах, на кам’янистому ґрунті.

       Дуб болотний. Сама назва цього виду дубів вказує на їх любов до водянистого ґрунту та середовище існування на заболоченій місцевості. Батьківщиною і основним ареалом проживання болотного дуба є Північна Америка, особливо багато їх росте на південно-сході США від Коннектикуту до Канзасу. Зустрічаються вони і у Канаді. Зовнішній вид болотного дуба характеризується пірамідальною кроною і гладенькою зеленувато-коричневою корою. Яскраво-зелене листя його в довжину до 12 см, з п’ятьма-сімома глибоко вирізаними зубчастими лопатями.

Лікувальні та харчові  властивості дуба

     Я дізналася, що дуб, а в особливості його кора володіє багатьма лікувальними властивостями. Наприклад, кора дуба корисна для зубів і ясен та активно застосовується при виготовленні зубної пасти. Відвар з неї лікує шлункові хвороби, алергію, хвороби шкіри, горла і інше. Жолуді дуба також корисні, наприклад, вони можуть допомогти при діареї, опіках, проблемах з шкірою. Компреси накладають при опіках, обмороженнях, гнійниках, ранах, дерматитах та інших шкірних захворюваннях.

     З насіння дуба переробляють сурогатну каву, що володіє лікувальними властивостями. Цей напій ефективний при захворюваннях шлунково-кишкового тракту, рахіті, анемії і золотусі. Настої і відвари з листя дуба лікують цукровий діабет.

    Дуб був першою борошняною рослиною, що її використала для їжі людина. Жолуді містять багато дубильних речовин, тому на смак гіркі. Щоб позбавити гіркоти зібрані восени чи напровесні жолуді, їх чистять, подрібнюють на 6-8 частинок і вимочують два-три дні у воді. Протягом цього часу воду змінюють. Раніше подрібнені жолуді вкладали в плетені кошики та затоплювали в проточній воді струмків або річок.

Після вимочування жолуді заливають свіжою водою і деякий час проварюють. Далі висушують на сонці, а потім завершують у печі або духовці. Висушена крихка маса подрібнюється на крупу в млині, ступі чи крізь м'ясорубку. Зазвичай із жолудяного борошна печуть коржики, оладки та різноманітне печиво. Якщо до такого борошна додати 10-15% зернового для в'язкості, то вийде смачний і поживний хліб.

      Листя дуба використовують як пряно-ароматний додаток для квашення огірків.

У Кореї з жолудів роблять желе. Його переважно готують у гірських районах. Жолуді розмелюють на пасту, що має оранжево-коричневий колір. Пасту розмішують у воді, відділяючи волокна від крохмалю. Водну суміш з крохмалем періодично відстоюють, щоб він осів, і змінюють, вилучаючи танін. А також із жолудів виготовляють кондитерські вироби, каву, навіть масло, яке за смаковими властивостями нагадує арахісове.

     І що найцікавіше, дуб прекрасний медонос. Він також цвіте, має квіти сережки.

 

Використання деревини дуба

      В усьому світі високо цінується деревина дуба.  Найчастіше дуб використовують при виготовленні меблів. Дубові меблі вважають найкрасивішими і міцними, крім того, щільна деревина дає змогу прикрасити деталі рельєфним різьбленням. Також міцність і твердість деревини сприяє виготовленню дрібних кріпильних, але в той же час міцних з'єднань. Дуб — одна з небагатьох порід деревини, з якої можна зробити гнуті деталі різного радіусу. З дуба виготовляють човни і кораблі, адже деревина не гниє у воді.

        З дубових колод споруджували мости.

       Крім того, використовують у столярному  і паркетному виробництвах, машинобудуванні, для виготовлення бочок під виноградні вина. Деревина і кора дуба слугують для отримання дубильних речовин. З дуба виробляють олівці, папір.

       Дубовими дошками обкладають криницю, тоді в ній буде завжди чиста вода.

       Колиску для новонародженої дитини наші пращури також робили з дуба.

      Все, що виготовлено з дуба, не тільки зроблено на століття, але і дуже красиво: дубовий паркет, дубові меблі.

  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

Висаджування плодів дуба

  Я дізналася, що дуб росте дуже повільно, і на те,  щоб із жолудя виросло високе дерево,  підуть десятиліття. Проте мене зацікавив сам процес вирощування. Я вирішила провести спостереження  за дивом народження молодого дубочка, адже на початку росту дубок розвивається дуже активно, особливо в перші 2 роки. Навесні я посадила жолуді, влітку в спекотні дні поливала, виросли паростки, тягнуться до сонечка. Цікаво, що з десяти тисяч жолудів в довкіллі виростає лише одне дерево.   Восени також вирішила посадити жолуді. Я обрала місце для посадки  дуба на великій галявині. Я  відбирала жолуді для вирощування ще на початку осені. Залишила тільки цілі  плоди без видимих пошкоджень (отворів, цвілі, чорних плям).           Коричневі жолуді вважаються найкращим матеріалом для висаджування, проте забарвлення може залежати від сорту дуба. Жолудь перед посадкою я потрясла, послухала, чи не стукає серцевинка плода (так мені порекомендував мій тато).  Тато допоміг викопати ямку, розпушити ґрунт, добавити листя, перегною, трішки піску і добре зволожити. Потім  жолудь помістила в ямку, засипала землею, трішки утрамбувала і накрила листям. Я з нетерпінням буду чекати прихід весни, поливати влітку молодий паросток. Я впевнена, що жолудь, посаджений восени, також проросте і дасть життя молодому, сильному, в майбутньому кремезному дереву.

   Моя родина дуже любить проводити своє дозвілля в діброві. Мене дуже вразило те, що і в цьому році з’явилися пеньки. Люди випилюють дерева, не задумуючись про те, що наносять шкоди довкіллю. Столітні дуби-велетні, а ми  з татом удвох, взявшись за руки, ледь охопили стовбур (обхват стовбура 240 см), захищають річку від обміління, а навколишні поля - від вітрової ерозії. Я нарахувала на пеньку аж 89 кілець.   Біля подвір’я  мешканки мого села, Галини Віталіївни, росте молодий дубок, посаджений  із жолудя навесні 2014 року. Дерево росте, міцніє, йому не страшні ні холодні вітри, ні літня спека. А поряд в провулку люди почали пиляти дуби, уже  обпиляли нижні віти. То ж я вирішила скласти пам’ятку про збереження дубів і поширити її серед своїх односельців.

        

Пам’ятка

Шановні мешканці села Зіньківщина!

Не будьте байдужими! Бережіть дари природи!

     Вирубування дубів наносить непоправну шкоду природі,  адже дерева не встигають розмножуватися  і їх з кожним роком стає все менше і менше!!!! Я нагадую всім, що необхідно захищати ці, на перший погляд,  міцні, кремезні, але такі беззахисні перед людиною створіння природи, на які подивишся і вже так тепло на душі, а коли притиснешся до дуба, то вбираєш силу потужного дерева. Дуби живуть довше, ніж триває життя людини. Через свою твердість і витривалість, дуб став символом мужності і стійкості людини перед бідою. Дуби ніби показують, що, навіть у скруті і холоді, треба вистояти і зберегти життя і волю!

Пам’ятайте, що зберігаючи дубам-довгожителям життя, ми зберігаємо красу рідного краю!

                                                                                                 З повагою,Сербін Юлія

 

 

 

 

 

 

 

 

Легенди про дуб

(Легенди розповіли мені бабуся, яка живе в сусідньому селі)

     1.   В незабутні часи, коли чумаки возили  сіль з далекого Криму, молодий погонич волів закохався в красуню, котру зустрів у маленькому степовому селі. Струнка, тендітна, з довгою русою косою, з блакитними очима дівчина зачарувала юнака. Про-тягом довгої літньої  ночі молодята слухали спів солов’я, який линув із вишневого садочка, а вранці хлопець вирушив у дорогу, пообіцявши дівчині, що повернеться і одружиться з нею. Пройшов майже місяць  з того часу. Чумаки поверталися додому.     Ось незабаром за пагорбом показалося село, в якому хлопця чекала дівчина. Але що це, на місці села були спалені домівки і не було жодної живої душі. Серце юнака не витримало і зупинилося від горя. Поховали його край дороги. Через кілька років на цьому місці виріс молодий дуб, а поруч – кущ калини. Розкішне гілля дуба захищало калину від сильних вітрів та буревіїв.

      2.  У маленькому селі, що розкинулося на мальовничому березі  річки Оріль, жили дівчата.  Гарні, працьовиті, веселі, жартівливі не залишали байдужими   парубків з навколишніх сіл.  Але часи були дуже неспокійні. Восени напали на село ординці. Палили оселі, грабували, а дівчат забирали з собою. Дівчата втікали понад перезволоженим  берегом річки, залишаючи за собою жолуді, які напередодні збирали під кремезним дубом для відгодівлі свиней. Там на березі повинен бути човен. Ось уже дівчата посідали в човен, відштовхнули його від берега. Підхоплений швидкою течією, човен швидко поплив. А жолуді, залишені дівчатами у вологій землі, швидко почали проростати, ніби створюючи перепону для ординців.  Вороги  не могли пробратися через густі зарослі, тому  змушені були відступити. Ось так і утворилися діброви, в яких виросли могутні дуби-велетні, під якими мандрівники  могли захиститися від непогоди та пекучого сонця.

 

 

 

 

Столітні дуби-велетні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Посадка дубочка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дуби на вулицях села

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дуб - символ життя

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок

 

               Працюючи над проєктом, я зробила висновок, що дуби в Україні є тією  перлиною, яку  потрібно дорого  цінити  і постійно  охороняти. Вони разом з іншими деревами поліпшують склад повітря, зволожують і пом’якшують сухий клімат у степу влітку, захищають поля від суховіїв, регулюють водний режим ґрунту. Дуби можна порівняти з книгою, яку створила природа. І на сторінках цієї дивовижної книги природи можна прочитати славну історію моєї України, адже дуби живуть довго-довго.  Дуб завжди був другом людини, захищав її в години негоди. Недарма дуби – старожили взяті на облік і охороняються Законом. Під могутніми дубами збиралися на козацьку раду і на відпочинок відважні козаки.

               Дуб - втілення сили і здоров’я, не вміє бути слабким. Дуб ніколи не гнеться, його можна тільки зрубати. Він сміливо стоїть проти всякого буревію, навіть сильнішого від себе, адже його стійкість у  величній гордості. Дуб навесні пізніше всіх дерев одягається в зелене листя, а восени якнайдовше не розлучається з ним.

              Так  хочеться, щоб всі мешканці не тільки мого маленького села, а й України, берегли   ці мужні  дерева, не зрубували для задоволення власних потреб. Насаджували молоді дерева щороку, доглядали за ними.  Саме на це і був спрямований мій проєкт, роботу над яким я  планую продовжити і в подальшому.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

 

1. Біорізноманіття та роль тварин в екосистемах: Матеріали VІІІ Міжнародної наукової конференції. – Дніпропетровськ: Ліра, 2015. – С. 7-8
2. Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.:

1) https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%83%D0%B1

2) https://www.poznavayka.org/uk/biologiya-2/svyashhenniy-dub/

           3)  https://proroslini.ru/rizne/7381-dub-zvichajnij-foto-ta-opis-posadki-ta-dogljadu.html