Професійне здоров'я педагога, як ресурс професійно-особистісного розвитку

Про матеріал

Розробка семінару-практикуму з елементами тренінгу " Професійне здоров'я педагога, як ресурс професійно-особистісного розвитку"

Перегляд файлу

СЕМІНАР-ПРАКТИКУМ З ЕЛЕМЕНТАМИ ТРЕНІНГУ

«Професійне здоров'я педагога, як ресурс професійно-особистісного розвитку»

Мета: формувати життєві навички, сприятливі для здоров’я; сприяти усвідомленню учасниками тренінгу необхідності самовдосконалення і прагнення до особистісного і професійного зростання, як умови життєвого благополуччя та професійного здоров’я.

Обладнання: папір А4, олівці, демонстраційний та роздатковий матеріал.

Хід заняття

Вступне слово

Сьогодні до вчителя ставляться високі вимоги щодо організації освітнього процесу, виховання школярів. Звісно, що виконати ці вимоги педагог може лише тоді, коли матиме добре здоров’я, позитивне ставлення до нього, а також до його збереження і зміцнення у своїх вихованців, дотримання здорового способу життя, що сприятиме підвищенню працездатності, повноцінному використанню професійних знань і вмінь у практичній діяльності.

Професійне здоров’я педагога є необхідною умовою його активної життєдіяльності, самореалізації, розвитку творчого потенціалу. Воно позначається на здоров’ї його учнів і на результатах всієї освітньої роботи. Стан професійного здоров’я вчителя впливає на учнів на всіх рівнях: емоційно-психологічному, біоенергетичному, інформаційному, виховному . Нездоровий педагог не може забезпечити учневі необхідний рівень уваги, індивідуальний підхід, ситуацію успіху. Він не зможе займатися і вихованням культури здоров’я школярів, оскільки у цій роботі необхідний особистий приклад. Неблагополуччя психологічного здоров’я, деформації особистості педагога, прояви синдрому згорання, педагогічних криз безпосередньо впливають на здоров’я учнів. Тому проблема збереження і зміцнення здоров’я учителя повинно бути одним з пріоритетних у сфері його життєвих і фахових інтересів.

Сьогодні ми з вами:

- познайомимося ближче з такими поняттями, як професійне здоров’я педагога та емоційне вигорання;

- зрозуміємо, наскільки великий наш запас міцності відносно деформуючих факторів;

- знайдемо способи протистояння цим факторам;

- визначимо причини емоційного вигорання;

- відпрацюємо прийоми, що дозволяють забезпечити психологічне здоров’я нам, нашим вихованцям і їхнім батькам.

А зараз невелика самопрезентація.

Самопрезентація «Ініціали»

Мета: знайомство з учасниками, презентація себе, налагодження контакту між учасниками, позитивні емоції.

Слід назвати своє прізвище, ім’я, по батькові, а потім - свої позитивні якості, що починаються з літер ініціалів. Наприклад, Шевчук Наталія Романівна – швидка, ніжна, романтична. (Усі представляються по колу).

Як бачимо, тут сьогодні зібралися хороші, цікаві люди.

Давайте тепер дізнаємося, з яким настроєм ви прийшли, які емоції переважають у вашому житті. Для цього пропоную зіграти в гру «Прикрась дерево» (Додаток 1)

Зверніть увагу на наше самотнє дерево. У кожного з вас є листочки різного кольору. Я прошу вас взяти один з них (будь-якого кольору) і допомогти нашому дереву покритися різнокольоровим листям. Першим може почати будь-хто.

(Після того, як усі учасники приклеять листочки до дерева психолог коментує значення обраного кольору)

Тепер, коли всі учасники приклеїли листочки, я прокоментую вам значення кольору, який кожен з Вас вибрав.

Синій колір – спокій, задоволеність, уміння співпереживати, довіра, відданість.

Фіолетовий - тривожність, страх, прикрості.

Зелений – впевненість, наполегливість, упертість, потреба у самоствердженні.

Червоний – агресивність, збудження, прагнення успіху, бажання панувати і діяти, домагаючись успіху.

Коричневий – колір спокою та стабільності, потреба в домашньому затишку.

Жовтий – активність, веселість, прагнення спілкування, очікування щастя.

Білий – тривожність та негативний стан.

Чорний – захищеність, прихованість, бажання «піти у свій внутрішній світ».

Пам'ятайте, що краса дерева залежить від вас, від ваших прагнень та очікувань. Все у ваших руках.

Інформаційне повідомлення

«Емоційне вигорання та гармонія у нашому житті»

Професія педагогів і психологів належить до так званих хелперських (від англ. Help – допомагати), оскільки пов’язана з роботою в системі «людина-людина», тривалим міжособистісним спілкуванням, а також наданням підтримки й допомоги підопічним. Саме в цих людей дуже високий ризик психічних і соматичних реакцій на напружені ситуації на роботі. У даний час у Міжнародній класифікації хвороб (МКФ) навіть виділяють окремий стан – «Професійний стрес», визначаючи його як стрес, пов’язаний із труднощами керування своїм життям.

Зараз я роздам анкети, які вам допоможуть в усвідомленні та вербалізації своїх уявлень про стрес, визначення свого ставлення до цього феномену. Виявлення суб'єктивних труднощів, що переживаються членами групи зараз, та особистих ресурсів протистояння стресовим ситуаціям. Завдяки відповідям на питання ви зможете оцінити власний рівень стресу. (Додаток 2)

Одним із наслідків тривалого професійного стресу є синдром професійного вигорання.

Термін «вигорання» у зарубіжній літературі використовується вже більш як 30 років-відтоді, як активно почали вивчати проблему емоційного виснаження професіоналів, робота яких пов’язана з тривалим прямим контактом з людьми.

Сьогодні під професійним вигоранням розуміють захисну поведінку, спрямовану на уникнення або зменшення витрат на емоції. У людини зменшується сила волі, загострюються індивідуальні особливості й деякі риси характеру.

Емоції по праву можна назвати одним із основних інструментів у роботі педагогів і психологів. Дуже важливо протягом багатьох років підтримувати цей «інструмент» у порядку та зберігати позитивний емоційний діалог із учнями, батьками та колегами. Співробітник, виснажений емоційно, через декілька років професійної діяльності може сам собі сказати: «Я не можу більше турбуватися про інших, у мене не залишилось почуттів, мені нічого віддавати, я виснажений».

Емоційне «вигорання» - це стан фізичного, емоційного та розумового виснаження, типовий для професій соціальної сфери. Емоційне виснаження - один із захисних механізмів. Його викликає психічна втома: коли людина змушена тривалий час виконувати одну і ту саму роботу, постійно надавати підтримку і допомогу. Це може призвести до зниження сили мотиву і меншої емоційної реакції на різні робочі ситуації.

Фізичні симптоми: втома, стомлення, виснаження, психосоматичні нездужання, безсоння, задишка.

Психологічні симптоми: негативне ставлення до учнів і до самої роботи, агресивні почуття (дратівливість, напруженість, тривожність, неспокій, гнів), поганий настрій і пов'язані з ним цинізм, песимізм, відчуття безнадійності та безглуздості існування, апатія, депресія, почуття провини, загальна негативна установка на життєві перспективи. Людина відчуває подвійний стан: начебто все добре, але нудно й порожньо на душі. Все частіше колегам і домочадцям хочеться сказати: «Ну не лізьте до мене, залиште мене в спокої!».

Поведінкові симптоми: сприйняття репертуару робочих дій як убогого, прагнення раніше піти з роботи, встановити дистанцію в спілкуванні з клієнтами та колегами, неприязнь до виконання професійних обов'язків та бажання швидше «розправитися» з цим (іноді людина шукає душевне заспокоєння в алкоголі).

Всі ці ознаки або їх частину люди часто списують на авітаміноз, сезонну депресію, недосипання, завантаженість робочими і домашніми справами, а деякі намагаються не надавати втомі особливого значення («А з ким не бувало? Працездатність має властивість знижуватися і підвищуватися!»). Але у випадку емоційного вигорання мова йде про інтенсивні, часті, тривалі прояви, які заподіюють людині дискомфорт і, як наслідок, призводять до надмірного напруження, психологічного і фізичного виснаження.

Одним із найсерйозніших факторів ризику розвитку синдрому вигорання є неможливість співробітника швидко й чітко розмежовувати своє «Я професійне» та «Я людське». Ідеальний варіант - на роботі виконувати свої професійні обов’язки, заощаджуючи емоції для сім’ї та близьких. І навпаки, після закінчення робочого дня на деякий час забути всі проблеми на роботі. Дуже важливо розуміти: якщо емоційне напруження не спадає під час роботи, воно найчастіше проявляється вдома. Нерідко потреба в самоті та обмеженні спілкування призводить до серйозних конфліктів із дітьми та близькими (аж до розпаду сім’ї).

Дуже складно визначити ту міру співчуття та допомоги, яку вчитель може надати іншим без втрат для себе! Спілкуючись з учнями, їхніми родичами та колегами, вчитель постійно знаходиться між «Я» й «Ти». Тому дуже важливо знати, що ризик вигорання дуже великий у тих, хто зовсім забуває про «Я» і цілком розчиняється в «Ти».

Найбільше емоційне виснаження загрожує тим, хто не може власне «Я» відділити від «ти», тобто чужі проблеми сприймає, як свої. У небезпеці є ті, хто не вміє спілкуватися, висловлювати свої почуття, емоції.

Помилково думати, що лише емоційні стреси зумовлюють емоційне виснаження. Нудьга також може стати його причиною.

Ви повинні усвідомлювати, що до емоційного вигорання найчастіше приводять позиції учителів, які вірять чотирьом міфам:

1) «Мені не можна помилятися»;

2) «Я повинен бути стриманим»;

3) «Я не маю права бути упередженим»;

4) «Я повинен бути у всьому прикладом для наслідування».

Тому недоцільно входити у професію з установками надзвичайно високих стандартів, гіпервідповідальності. Не можна поєднувати особисту і професійну самооцінку, бо тоді фахівець руйнується як цілісність. Він старається працювати швидше як придуманий, ніж реальний педагог. Такий учитель ніби стоїть на п’єдесталі своєї непогрішності й виключності. У нього дуже високі вимоги до себе, його уявлення про хорошого вчителя складають образ абсолютної професійної досконалості. При зустрічі з реаліями шкільного життя такі педагоги відчувають емоційний шок, тому що дійсність не відповідає їхнім очікуванням. З кожною невдачею у такого вчителя посилюється дратівливість, втома, скорочується дистанція до професійних хвороб.

Однією із складових успішності людини є відчуття гармонії. Що таке гармонія? Відомий німецький вчений-психотерапевт Н. Пезешкіан, засновник позитивної психотерапії, розробив теорію про балансну модель. Вона складається із 4 сфер:

Сфера «тіло/відчуття» - це зовнішній вигляд, наш режим, здоров’я, профілактика, наші хвороби, харчування, сексуальна активність.

Сфера «діяльність/розум» - це робота, навчання, професія, бізнес, наука, логіка.

Сфера «контакти/традиції» - це відносини з друзями, чоловіком, дітьми, родичами, іншими людьми.

Сфера «сенс/майбутнє» – це мрії, творчі роздуми, роздуми і переживання про сенс життя, планування майбутнього, наші фантазії, сни (Додаток 3).

Вправа «Мій баланс»

Інструкція:

Перед вами сфера, розділена на чотири частини.

1. Напишіть 12 речей, які ви найбільше цінуєте у своєму житті.

2. Розкладіть їх на відповідні сфери балансної моделі.

А тепер подумайте:

– Що ви можете сказати про своє життя?

– Яка із сфер перевантажена, яка відчуває дефіцит?

– Як це впливає на ваше життя?

– Що ви хотіли б змінити?

В ідеальній балансній моделі наша життєва енергія (100%) гармонійно розподіляється по 4 сферам (по 25% на кожну). В реальному житті доводиться стикатися з дисбалансом. При виникненні проблем одні «тікають» у хворобу (тіло), інші з головою занурюються у роботу (діяльність), треті замикаються у самому собі (контакти), четверті «занурюються» у фантазії» (фантазія).

Вправа «Мій план»

А тепер напишіть у кожній сфері що б ви хотіли покращити в собі, аби поліпшити якість свого життя і стати на 100% здоровим педагогом.

Самим потужним і при цьому часто ігнорованих засобом позбавлення від емоційної напруги є свідомість людини. Головне - це установка людини на те, що життя - прекрасне і дивовижне, що ми володіємо мозком, щоб мислити, мріяти, самовдосконалюватися; очі - щоб бачити прекрасне навколо: природу, красиві обличчя, рукотворні шедеври; слухом - щоб чути прекрасне: музику, птахів, шелест листя. Ми можемо творити, рухатися, любити, отримувати масу задоволення від того, що на кожному кроці дарує нам життя. Питання лише в тому, чи ми вміємо все це помічати, відчувати, вміємо радіти. Головне - це установка на радість і позитив.

Отже, важливо навчитись звертати увагу на позитивні моменти життя і вміти бути вдячними за них. Негативне запитання «За що?» бажано перетворювати на позитивне «Для чого?». Для чого у моєму житті з’явилася та чи інша прикра ситуація? Які висновки я маю з неї зробити? Чого я маю навчитися в цій ситуації? Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестануть сприйматися як проблеми, і життя перетвориться на школу, де події та ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитися саме того, що нам потрібно.

А ще згадайте притчу про двох мандрівників, яких мучила спрага, і нарешті діставшись до поселення, вони отримали по пів склянки води. Один із подорожніх сприйняв склянку напівповною і був задоволений. Другий же сприйняв свою склянку як напівпорожню і лишився незадоволений, що йому не долили до повної.

Якщо з таких позицій підходити до життєвих ситуацій, то вони перестануть сприйматися як проблеми, і життя перетвориться на школу, де події та ситуації складаються таким чином, щоб ми могли навчитися саме того, що нам потрібно.

Таким чином, для збереження та зміцнення свого здоров'я, нам, педагогам необхідно дотримуватися кількох простих рекомендацій:

Живіть повним життям, а не лише роботою, інакше ви ризикуєте ніколи не прожити власне життя.
Поставте себе на перше місце у власному житті.
Любіть себе чи постарайтеся собі подобатися.
Будьте уважні до себе: це допоможе вам помітити перші «попереджувальні сигнали» та вчасно вжити заходів, щоб не допустити вигоряння.
Остерігайтеся шукати у роботі щастя чи порятунок. Запам'ятайте: ваша робота — не місія, не притулок, а професійна діяльність, яка гарна сама собою.
Знаходьте час для себе. Ви не тільки маєте право, а й зобов'язані забезпечити собі не тільки роботу (нехай і улюблену!), а й приватне життя.
Радуйтеся своїй сім'ї і намагайтеся поводитися з близькими по-дитячому. Бережіть своє вміння бути не лише сильним, а й слабким.
Поважайте свої інтуїтивні почуття та не надто довіряйте поведінковим стереотипам.
Створіть "теплу професійну групу підтримки". Впустіть у своє життя хоча б одного-двох «довірених людей», перед якими вам не треба зображати «героя – надлюдину». Дозволяйте собі ділитися з ними своїми почуттями, переживаннями і навіть просити про допомогу.
Вчіться тверезо осмислювати події кожного дня. Зробіть традицією вечірній перегляд подій.