Профілактичне заняття "ВІЛ та СНІД"

Профілактичне заняття «ВІЛ І СНІД»

Мета: дати учням знання про ВІЛ і СНІД, історію їх виникнення та шляхи передавання та шляхи запобігання ВІЛ-інфікуванню.

Поняття для засвоєння підлітками: ВІЛ, СНІД, шляхи їхнього передавання. Засоби запобігання інфекції.

Хід заняття

1. Інформаційне повідомлення «Вірус імунодефіциту людини (ВІЛ) і синдром набутого імунодефіциту (СНІД)»

Як відомо, СНІД – одна з найважливіших проблем сьогодення.

Стрімко зростає кількість інфікованих, хворих та померлих від СНІДУ людей. Щодня на нашій планеті ВІЛ-інфікованими стають майже 16 тис. людей.  На сьогодні коефіцієнт смертності внаслідок ВІЛ-інфекції є найвищим показником смертності населення планети, зареєстрованим за всю історію людства. Майже половина нових випадків ВІЛ-інфекції у світі припадає на молодих людей віком від 15 до 24 років. Це пов’язано з тим, що ВІЛ-інфекція більше, ніж будь-яка інша хвороба, уражає тих, хто перебуває в репродуктивному віці.

Епідемія швидко поширюється і в Україні. За даними епідеміологічного моніторингу, починаючи з 1987 року.

Багато про СНІД уже відомо, але кожного дня з’являється нова інформація. Водночас нагромаджено певний багаж знань, використання яких дасть можливість якщо не зупинити, то хоча б загальмувати поширення хвороби.

Після цього соціальний педагог пропонує визначити поняття, які використовуватимуться. Він запитує групу: «Як розшифровуються скорочення ВІЛ і СНІД?» і занотовує за групою на дошці:

«ВІЛ»:

«В» - вірус;

«І» - імунодефіциту;

«Л» - людини.

 

«СНІД»:

«С» - синдром;

«Н» - набутого;

«І» - імунного;

«Д» - дефіциту.

Після того, як усі букви розшифровані і занотовані на дошці, соціальний педагог послідовно пояснює, що означають поняття: «вірус» (збудник захворювання), «імунодефіцит» (відсутність захисної реакції системи організму, яка забезпечує захист від мікроорганізмів, що спричинюють хворобу), «синдром» (низка ознак (симптомів), що вказують на наявність якоїсь хвороби чи стану), «набутий» (такий, що з’явився протягом життя, а не від народження), «імунний» (стосується імунної системи, яка забезпечує захист людини від мікроорганізмів, що спричиняють хворобу), «дефіцит»  ( відсутність чого-небудь, у даному випадку захисної реакції імунної системи людини на наявність в організмі шкідливих  бактерій), і далі продовжує інформаційне повідомлення.

СНІД розвивається як кінцева стадія хвороби в організмі людини, яку викликає ВІЛ.

Трохи історії

Питання щодо виникнення перших випадків ВІЛ-інфекції та СНІДу, так само як і питання про причини появи вірусу, на думку багатьох учених, навряд чи знайдуть колись однозначну відповідь. Навіть наближено географічне положення вірусу виявити дуже важко, і це пов’язано передусім з активними міграціями людей у межах планети та зміною їх поведінки, зокрема, сексуальної.

Серед версій щодо причин появи ВІЛ зустрічаються як зовсім фантастичні (приміром, версія занесення вірусу на Землю гуманоїдами), так і цілком реальні. Низка вчених обстоюють думку про антропогенне походження вірусу, тобто появу його як наслідку діяльності людини у галузі вірусології (передусім це експерименти у виробництві бактеріологічної зброї).

Найбільше прихильників серед науковців має гіпотеза про природне походження вірусу. Історія еволюції живої природи демонструє випадки, коли віруси видозмінюються і перетворюються з нешкідливих на дуже небезпечних для здоров’я людини. Те саме могло статись і з ВІЛ, до того, як він почав активно поширюватись.

Зокрема, існує припущення, що поява вірусу могла статися внаслідок мутації й подолання видового бар’єру вірусом імунодефіциту мавпи (близьким за генною будовою до ВІЛ) у результаті радіаційного впливу або інших зовнішніх чинників.

Перші випадки захворювання на СНІД було діагностовано в 1981 р. у США, спочатку хвороба видавалася вельми загадковою. У Франції, як тільки з’явилися перші повідомлення про таємничу хворобу, сформували групу дослідників під керівництвом ученого-вірусолога Люка Монтеньє  для її вивчення. Протягом 2 років, починаючи з 1981 року, було з’ясовано загальну картину хвороби, виявлено її збудника – вірус імунодефіциту людини, розроблено методи, за допомогою яких знаходять вірус хвороби в організмі людини, встановлено механізм негативнох дії вірусу на організм. Вперше ВІЛ був виділений та ідентифікований у 1983 році фр. вченими на чолі з Монтеньє в Пастерівському інституті в Парижі. Водночас факт про відкриття вірусу, котрий спричиняє СНІД, повідомили американські вчені з Національного Інституту Здоров’я на чолі з Робертом Галло.

Таким чином, успіхи у вивченні ВІЛ та СНІД насправді великі, але невідомого в дослідженні цієї проблеми ще багато.

ВІЛ – це вірус імунодефіциту людини, який розвивається і розмножується в організмі людини і призводить до повної втрати захисних сил організму та розвитку СНІДу. Віруси є збудниками багатьох хвороб, наприклад герпесу, грипу, навіть деяких видів раку. Для своєї життєдіяльності вірус має проникнути в живу клітину, в разі ВІЛ – імунну клітину людини.

ВІЛ викликає захворювання з тривалим інкубаційним періодом (від моменту зараження до появи перших симптомів). Розміри цього вірусу дуже малі: на лінії завдовжки 1 см можна розмістити приблизно 100 000 вірусних частинок. Потрапляючи в організм людини, ВІЛ атакує певні клітини крові – лімфоцити, які є головними клітинами імунної системи. Є кілька класів лімфоцитів – лімфоцити-кілери (руйнують чужорідні клітини, знешкоджуючи їх), лімфоцити-хелпери (помічники) – розпізнають чужорідні речовини і допомагають іншим лімфоцитам виконувати свої захисні функції.

Терміном СНІД позначають кінцеву стадію ВІЛ-інфекції, коли імунна система уражається остаточно і на цьому тлі розвиваються супутні – запалення легенів, органів травлення, мозку, туберкульоз, утворення злоякісних пухлин шкіри і судин.

Проміжок часу між інфікуванням ВІЛ і розвитком стадії СНІДу може бути різним в залежності від загального стану здоров’я інфікованої людини, її способу життя та інших обставин. Близько 40 % інфікованих можуть жити з ВІЛ 10 і більше років. Утім, у будь-якому разі, хвороба закінчується смертю.

ВІЛ є мікроорганізмом, який неможливо побачити за допомогою звичайного мікроскопа. ВІЛ виявляють за допомогою спеціальних методів дослідження крові. Коли вірус з’являється в організмі, імунна система починає виробляти в імунних клітинах специфічні білки – антитіла, які борються з вірусом. Наявність антитіл у крові людини свідчить про те, що в організм потрапила інфекція (наприклад, коли аналіз крові показав наявність антитіл до ВІЛ, це означає, що людина інфікована ВІЛ). Але слід знати, що з моменту проникнення ВІЛ в організм проходить від 2 до 12 тижнів, протягом яких організм не продукує достатню кількість антитіл, аби їх уже можна було виявити в крові. У цей період )його називають «вікно») вірус неможливо виявити в організмі, оскільки він ще не нагромадився в достатній кількості. Тому людям, які проходять тестування на ВІЛ, рекомендують за наявності негативного результату повторити аналіз через 3 місяці.

Носії ВІЛ протягом тривалого часу можуть виглядати і почуватися здоровими, хоча відразу після інфікування спостерігаються симптоми, що нагадують ГРВІ або простуду. Потім настає прихований період, коли вірус себе не проявляє. Цей період може тривати роками. Весь цей час ВІЛ-інфікована людина почувається добре і, не підозрюючи, що в неї ВІЛ-інфекція, може заражати інших. Та з часом імунна система все більше слабшає, а вірус сильнішає. Проходять роки, і людина врешті захворює на СНІД. Дуже часто головною причиною смерті є навіть не СНІД, а інші інфекції, з якими ослаблений організм не в змозі боротися.

Далі соціальний педагог пропонує учасникам відповісти на запитання «Які шляхи передачі вірусу вам відомі?». Усі варіанти відповідей занотовуються на великому аркуші паперу. Після цього тренер продовжує висвітлювати тему.

Існують 3 основні шляхи передачі ВІЛ від однієї людини до іншої:

    При незахищеному (без презерватива високої якості) статевому контакті з ВІЛ-інфікованою людиною, коли сперма чи вагінальні виділення інфікованої людини потрапляють на слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини аоб прямої кишки, з яких вірус проникає в кров іншої людини. Як вагінальний, так і анальний і оральний сексуальний контакт може бути причиною зараження.

    Коли цілісність шкірних покривів порушується гострим предметом (голкою, бритвою або інструментом для нанесення татуювання), котрий перед цим використовувала інфікована людина і кров якої залишилася на цьому предметі. Ризик інфікування ВІЛ найвищий при повторному використанні шприца чи голки для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також при переливанні крові, що містить ВІЛ

    ВІЛ також може передаватися плоду від інфікованої матері під час вагітності, під час пологів або при грудному годуванні. За статистикою, ризик зараження таким шляхом (що називається вертикальним або перинатальним) складає 20-45%, тобто жінка, навіть будучи інфікованою, має реальний шанс народити здорову дитину.

Більшість випадків зараження припадає саме на час пологів (велика ймовірність контакту крові при проходженні дитини пологовими шляхами) або на період годування груддю (грудне молоко містить ВІЛ у великій концентрації, а слизові оболонки дитини надто ніжні і уразливі). Тому народження від інфікованої матері здорової дитини потребує передусім якісного медичного обслуговування та обачності в період вагітності та годування.

Усі зареєстровані випадки ВІЛ-інфекції у світі розподіляються за шляхами передачі наступним чином:

•                          статевий шлях – 70-80 %;
•                          споживання ін’єкційних наркотиків – 5-10 %;
•                          переливання зараженої крові – 3-5 %;
•                          вертикальний (перинатальний) шлях – 5-10 %.

Слід відмітити, що це світові тенденції, а для кожної окремої країни чи регіону властивий інший розподіл. Так, в Україні понад 70 % випадків ВІЛ-інфекції пов’язані зі споживанням ін’єкційних наркотиків.

Після цього соціальний педаог пропонує учасникам продовжити твердження «Вірус імунодефіциту не передається через…»

Усі варіанти відповідей занотовуються на дошці.

Можливий перелік варіантів відповідей:

Вірус імунодефіциту людини не передається через:

•                                                                   спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом;
•                                                                   рукостискання;
•                                                                   спільне користування фонтанчиком для питної води;
•                                                                   посуд, їжу;
•                                                                   домашніх тварин;
•                                                                   туалети (унітази);
•                                                                   чхання та кашель;
•                                                                   контакти в громадському транспорті;
•                                                                   обійми;
•                                                                   монети чи паперові гроші;
•                                                                   постільну чи натільну білизну;
•                                                                   рушники, мило, мочалку;
•                                                                   укуси комарів та інших комах;
•                                                                   плавання в басейні;
•                                                                   дверні ручки та спортивні снаряди;
•                                                                   дружні поцілунки.

Далі соціальний педагог продовжує інформаційне повідомлення.

Ще кілька слів про властивості ВІЛ, виявлених вченими.

Ми вже говорили, що будова вірусу дуже складна. Але, на щастя, він дуже нестійкий, чутливий до хімічних і фізичних впливів. При температурі 22  С його активність залишається незмінною  протягом 4 діб, як у сухому вигляді, так і в рідинах. Він втрачає свою активність після обробки протягом 10 хвилин 0,5 % розчином гідро хлориду натрію або 70 % спиртом. На нього згубно діють домашні відбілюючи засоби. Також він гине за безпосереднього впливу спирту, ацетону, ефіру. На поверхні неушкодженої шкіри людини вірус швидко руйнується під впливом захисних ферментів організму і бактерій. Він швидко гине при нагріванні понад 57 С і майже миттєво при кип’ятінні.  

Та чи можливо вилікувати цю страшну хворобу? На жаль, ні!

На сьогодні існує багато лікувальних препаратів для боротьби з інфекціями, зумовленими СНІД. Правда, за допомогою цих ліків неможливо вилікувати СНІД, але вони продовжують життя хворих. Існують також деякі ліки. За допомогою яких вдається стримати розвиток ВІЛ-інфекції в організмі людини, хоча вони теж не виліковують СНІД. Усі зусилля знайти ефективні ліки поки що марні.

Крім того, вчені та лікарі всього світу ведуть пошуки вакцини, яка могла б захистити людей від ВІЛ, але поки що безрезультатно. Можливо, це буде зроблено в найближчому майбутньому.

Ви повинні добре знати шляхи передачі цього небезпечного захворювання , щоб захистити себе.

Далі соціальний педагог пропонує вправу. Яка допоможе учням закріпити отримані знання.

2. Вправа «Шляхи передачі ВІЛ»

Мета: систематизувати отримані знання щодо передачі ВІЛ.

Хід вправи

Учасникам роздаються аркуші із запитаннями. Свої відповіді потрібно позначити в таблиці хрестиком у колонках «Так» або «Ні» (див.таблицю)

Запитання для обговорення

•                                                                   Шляхи передачі ВІЛ
•                                                                   ВІЛ не передається через

Якщо слухач відповів «Так» на запитання 5, 9, 14, 17, 21,22, то він добре  засвоїв матеріал і усвідомлює, що від ВІЛ-інфекції можна вберегтися, дотримуючись певних правил поведінки. Але якщо є помилки у відповідях, йому необхідно повернутися ще раз до попереднього матеріалу і прочитати його уважніше.

Бажано зробити ксерокопії таблиці та роздати . Після їхнього заповнення тренер детально обговорює кожне твердження. Цю вправу можна також провести динамічніше – підготувати картки з кожним твердженням про передачу ВІЛ і роздати учасникам. Тренер надписує два аркуші паперу: на одному – «Так», на другому – «Ні». Учасники розкладають картки відповідно до цих двох тверджень. Після цього тренер пропонує учасникам розпочати виконувати наступну вправу.

3. Вправа «Міфи і факти про ВІЛ/СНІД»

Мета: систематизувати отримані знання про шляхи передачі ВІЛ/СНІД та засоби запобігання.

Хід вправи

 

ВІЛ передається через	«Так»	«Ні»
1. Рукостискання
2. Спільне з ВІЛ-інфікованим користування верхнім одягом
3. Обійми
4. Спільне користування фонтанчиком для питної води
5. Спільне користування голками та шприцами для ін’єкцій
6. Чхання та кашель
7. Плавання в басейні
8. рушники, мило, мочалку
9. Статеві зносини без використання презерватива
10. Домашніх тварин
11. Посуд, їжу
12. Туалети, унітази
13. Статеві зносини з використанням презерватива
14. Спільне користування голками для проколювання вух
15. Монети та паперові гроші
16. Постільну та натільну білизну
17. переливання крові
18. Дверні ручки та спортивні снаряди
19. Поцілунки
20. Комарів та інших комах
21. Годування немовляти груддю ВІЛ-інфікованою матір’ю
22. Народження від ВІЛ-інфікованої матері

 

Учасникам роздають аркуші з твердженнями і пропонують анонімно на їх відповісти.

Перелік тверджень

1.                                                               ВІЛ – це вірус, викликає СНІД.
2.                                                               Можна заразитися ВІЛ, випивши зі склянки, якою користувався ВІЛ-інфікований.
3.                                                               ВІЛ передається дружнім поцілунком.
4.                                                               Можна заразитися ВІЛ при переливанні неперевіреної крові.
5.                                                               Людина – носій ВІЛ може заразити свого статевого партнера
6.                                                               Вживання алкоголю може підвищити ризик зараження ВІЛ,
7.                                                               Комарі можуть бути переносниками ВІЛ.
8.                                                               Використання одноразових шприців може захистити від ВІЛ/СНІДу.
9.                                                               Використання латексних презервативів під час статевого акту може зменшити ризик зараження ВІЛ.
10.                                                          Прийом протизаплідних таблеток може убезпечити жінку від зараження ВІЛ.
11.                                                          Можна заразитися ВІЛ через сидіння на унітазі.
12.                                                          більшість людей, інфікованих ВІЛ, становлять загрозу для суспільства.
13.                                                          ВІЛ – кінцева стадія захворювання на СНІД,
14.                                                          СНІД – це респіраторна хвороба (простуда).

Після написання відповідей учасниками тренер збирає їх і детально обговорює кожне твердження.

Ключ до вправи

Міфи: 2, 3, 7, 10, 11, 12, 13, 14

Факти: 1, 4, 5, 6, 8, 9

4. Інформаційне повідомлення «Жити поруч»

Уяви, як би ти поводився, коли б дізнався, що близька тобі людина вражена ВІЛ?

Це нелегке запитання постає нині перед багатьма людьми. ВІЛ-інфікована людина розуміє, що вона може заразити рідних, друзів, знайомих. Але ВІЛ-інфікований чи хворий на СНІД – це насамперед людина. Наділена такими самими почуттями, бажаннями, надіями, що й здорова людина. Тому основна допомога їй полягає в психологічній підтримці. Як правило, люди, дізнавшись, що вони ВІЛ-інфіковані, відчувають потребу поділитися з кимсь своїми переживаннями, знайти розуміння та співчуття, відчути себе не самотнім у боротьбі зі страшною недугою.

Люди по-різному ставляться до того, що в них виявили ВІЛ-інфекцію. Необхідно пам’ятати, що будь-яка людина має однаковий ризик заразитися ВІЛ. Нині ВІЛ/СНІД не зважає на такі традиційні кордони, як статева приналежність, сексуальні вподобання, спосіб життя, соціальний статус чи расу. Усі ми рівні перед ризиком бути зараженими ВІЛ-інфекцією, і тільки від нас самих, від нашого розуміння ризику, від нашої поведінки залежить наше здоров’я. 

5. Вправа «Що б ви зробили?»

Мета: проілюструвати стиль життя людей, їхній ризик  інфікуватися ВІЛ і можливі дії щодо попередження його поширення.

Хід вправи

Учасники розподіляються на 3 групи. Кожна група отримує картки із ситуаціями та відповідає на запитання до них. Після того, як групи закінчать обговорення, тренер підбиває загальні підсумки.

Запитання для обговорення:

Загальні:

•                                                                   у яких випадках ризик зараження ВІЛ відсутній?
•                                                                   у яких випадках ризик зараження ВІЛ невеликий?                                                                                                                                                                   

-    у яких випадках ризик зараження ВІЛ великий?

 (Запитання для кожної окремої теми див. далі)

У процесі обговорення представник кожної групи читає свою ситуацію, відповідає на запитання та записує на великому аркуші паперу ступінь ризику для даної ситуації. Для цього соціальний педагог заздалегідь пише на великому аркуші

Ризик відсутній	Ризик невеликий	Ризик великий

 

Перед тим як учасники розпочнуть обговорення в групах, тренер повинен наголосити, що кожен учасник має право висловлювати власну думку, тобто будь-яку думку потрібно враховувати. Тренер підводить учасників до усвідомлення того, що кожен оцінюватиме ступінь особистого ризику. Наприклад, якщо хтось з учасників вважає, що для Вадима (ситуація 1) ступінь ризику високий, ви, як тренер, не можете директивно нав’язувати свою думку. Ваше завдання – пояснити, у яких випадках ризик є більшим.

Ситуація 1

Вадим після школи продає газети. Він почув, що Олексій, який працює поруч з ним, хворіє на СНІД. Мати Вадима, дізнавшись про це, вимагає, щоб він покинув цю роботу.

Запитання

1.                                                                 Що Вадим має розповісти своїй матері про шляхи поширення ВІЛ?
2.                                                                 Чи повинен він залишити свою роботу? Обґрунтуйте відповідь.
3.                                                                 Який ступінь ризику для Вадима інфікуватися ВІЛ, працюючи разом з Олексієм?

Ситуація 2

Юрі 15 років, він інфікований ВІЛ, який викликає СНІД. Юра не виглядає хворим, але швидко стомлюється. Він продовжує ходити до школи, але не знає, чи потрібно розповідати про це кому-небудь.

Запитання

1.                                                                 Чи повинен Юра, на Вашу думку, продовжувати відвідувати школу? Обґрунтуйте відповідь.
2.                                                                 Чи повинен розповісти він про це кому-небудь? Кому? Чому?
3.                                                                 Як ви відреагуєте, якщо він розповість вам про це?
4.                                                                 Який ступінь ризику для Вас, якщо Юра сидітиме поруч у школі?

Ситуація 3

Ваша найкраща подруга Маша запитує, що таке секс. Ви знаєте, що вона товаришує з Володимиром. Ви також знаєте, що Володимир уже мав статеві зносини з іншими дівчатами.

Запитання

1.                                                                 Що ви скажете Маші? Чому?
2.                                                                 Який ступінь ризику ВІЛ-інфікування для Маші, якщо в неї буде секс з Володимиром?

Ситуації можна змінювати на свій розсуд.

5.                                                                 Вправа «Вирізки з журналів»

Мета: закріпити отримані знання, зняти емоційну й фізичну напругу, усунути дискомфорт, який може виникнути в ході проведення тренінгу.

Хід вправи

Учасники розподіляються на 3-4 групи(щоб у кожній групі було не більше 5-6 осіб). Кожній групі дається кілька газет і журналів та пропонується на підставі опублікованих там матеріалів визначити, який вид діяльності людини є ризикованим  щодо зараження ВІЛ/СНІД і наскільки, а також зробити колаж на тему «Ризик зараження». Після того, як учасники завершать роботу, усі колажі розвішуються і кожна група презентує свою роботу.

Запитання для обговорення:

•                                                                   У яких випадках ризик зараження ВІЛ високий?
•                                                                   У яких випадках ризик зараження ВІЛ низький?
•                                                                   За яких варіантів поведінки ризику немає?

Слід похвалити всі групи за успішну працю, підкреслюючи, що кожна людина вкладає в поняття «ризик зараження ВІЛ» свою оцінку. Часто люди або перебільшують небезпеку зараження ВІЛ, або повністю ігнорують її. Слід ще раз повторити шляхи передачі ВІЛ у вигляді інформаційного повідомлення.

6.                                                                 Інформаційне повідомлення «Як запобігти ВІЛ-інфікуванню?»

Як уже зазначалося, причиною розвитку смертельної хвороби на СНІД є ВІЛ. І для того, щоб запобігти зараження цією хворобою, слід пам’ятати про шляхи передачі ВІЛ та завжди дотримуватися таких правил:

•                                                                   Мати статеві стосунки лише з однією людиною, яка, в свою чергу, повинна мати ці стосунки лише з вами. А ще краще сказати «Ні» раннім статевим контактам і небезпечному сексу!
•                                                                   При статевих контактах завжди використовувати презервативи!
•                                                                   Запобігати потраплянню сперми чи вагінальних виділень іншої людини на ваші слизові оболонки вагіни, пеніса, ротової порожнини, шлунка або прямої кишки, з якої вірус може потрапити в кров!
•                                                                   Ризик ВІЛ-інфікування є найбільшим у разі повторного користування шприцом чи голкою для введення ліків або наркотиків після вірусоносія, а також під час переливання крові, що містить ВІЛ, за необхідності зробити маніпуляцію, пов’язану з пошкодженням цілісності шкірних покривів (проколювання вух, ін’єкція, гоління тощо), завжди слід користуватися стерильним, а ще краще одноразовим інструментарієм!
•                                                                   Якщо жінка під час вагітності дізналася, що вона ВІЛ-інфікована або хвора на СНІД, для запобігання передачі ВІЛ плоду вона обов’язково повинна пройти призначений лікарем курс профілактичного лікування та після пологів годувати немовля лише штучними сумішами, а не грудним молоком.

7.                                                                 Підсумки заняття

Доцільно ще раз повторити інформацію про основні шляхи передачі ВІЛ та засоби запобігання інфікуванню.