Програма для дошкільнят

Про матеріал

Комплексна парціальна програма організації гурткової роботи в студіях пізнавально-розвивальної діяльності з дітьми дошкільного віку «Світ малят»

Перегляд файлу

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛДЕРЖАДМІНІСТРАЦІЇЇ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОБЛАСНИЙ ПАЛАЦ ДІТЕЙ ТА ЮНАЦТВА

ПОГОДЖЕНО

Протокол засідання науково-методичної ради Чернігівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

імені К.Д.Ушинського

________________________

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Управління освіти і науки Чернігівської облдержадміністрації

__________________________

Комплексна парціальна програма організації гурткової роботи

в студіях пізнавально-розвивальної діяльності

з дітьми дошкільного віку

«Світ малят»

Чернігів-2014

Укладачі: О. В Федосєєва

І. А. Надточій

А. А. Овечко

О. В. Могилевець

В.В. Тихун

Рецензенти:

Зміст

1. Пояснювальна записка до системи діяльності гуртків організованої пізнавально-розвивальної діяльності дітей дошкільного віку “Студія “Малятко” та “Студія “Світлячок”	1-10

2. Програми занять розвитку та виховання дітей молодшого дошкільного віку
2.1. Програма мовленнєво-пізнавального розвитку та виховання дітей молодшого дошкільного віку «Сходинки»	11-32
2.2. Програма з музичного мистецтва дітей молодшого дошкільного віку “Музикуся”	33-34
2.3. Програма з образотворчого мистецтва дітей молодшого дошкільного віку “Веселочка”	44-59
2.4. Програма з хореографії дітей молодшого дошкільного віку “Руханка”	60-75
2.5. Програма раннього навчання англійської мови дітей молодшого дошкільного віку заняття «Hello, baby!»	76-82

3. Програми занять розвитку та виховання дітей 5-го року життя.
3.1. Програма логіко-математичного розвитку дітей середнього дошкільного віку“Лічилочка”	83-95
3.2. Програма мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку “Мовленятко”	96-107
3.3. Програма занять з музичного мистецтва дітей середнього дошкільного віку “Музикуся”	108-118
3.4. Програма з образотворчого мистецтва дітей середнього дошкільного віку “Веселочка”	119-134
3.5. Програма з хореографії дітей середнього дошкільного віку “Руханка”	135-152
3.6. Програма раннього навчання англійської мови дітей середнього дошкільного віку заняття «Hello, baby!»	153-158
4. Програми занять розвитку та виховання дітей 6-го року життя
4.1. Програма логіко-математичного розвитку дітей старшого дошкільного віку“Лічилочка”	159-163
4.2. Програма мовленнєвого розвитку дітей старшого дошкільного віку “Мовленятко”	164-171
4.3. Програма занять з музичного мистецтва дітей старшого дошкільного віку “Музикуся”	172-183
4.4. Програма з образотворчого мистецтва дітей старшого дошкільного віку “Веселочка”	184-200
4.5. Програма з хореографії дітей старшого дошкільного віку “Руханка”	201-222
4.6. Програма раннього навчання англійської мови дітей старшого дошкільного віку заняття «Hello, baby!»	223-229
4.7. Програма загально-пізнавального розвитку дітей старшого дошкільного віку “Пізнайко”	230-235

5. Література	236

Пояснювальна записка до системи діяльності гуртків організованої пізнавально-розвивальної діяльності дітей дошкільного віку “Студія “Малятко” та “Студія “Світлячок”

Головним завданням гуртків є формування світогляду дитини, її соціальної та психологічної культури, емоційно-вольової сфери, розвиток естетичних почуттів і смаків.

Програма гуртків ставить за мету зблизити батьків і дітей, завдяки досвідченим педагогам, показати позитивні сторони їх родинного спілкування, прийняття один одного.

Завдання педагогів – дати дитині не тільки знання, уміння і навички, а й сприяти становленню її особистості, створити психологічний клімат та залучити дітей до безконфліктного спілкування з однолітками та дорослими.

Програма гуртків організованої пізнавально-розвивальної діяльності дітей дошкільного віку ґрунтується на основних положеннях Базового компоненту розвитку дитини дошкільного віку «Я у світі» (розроблена відповідно до нової редакції Базового компонента дошкільної освіти, упорядкована О. Л. Кононко) та Програми розвитку та виховання дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» (керівник проекту Жебровський Б. М. (схвалена рішенням колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.03.2012, № 2/4-2, затверджена наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.05.2012 № 604)).

З метою реалізації освітнього стандарту і забезпечення на цій основі рівного стартового розвитку дітей, система роботи у гуртках скеровується на соціально-моральний, емоційно-ціннісний, пізнавальний, мовленнєвий, художньо-естетичний, креативний та фізичний розвиток у різних сферах життєдіяльності дитини-дошкільника.

Пізнавальний розвиток здійснюється через формування загальної обізнаності дітей у всіх сферах життєдіяльності.

Логіко-математичний аспект пізнавального розвитку дітей має на меті формування математичної компетентності і розвиток інтересу до логіко-математичної діяльності. Він передбачає поступове формування, уміння мислити, обґрунтовувати і доводити правильність власних міркувань, розв’язувати нестандартні ситуації.

Мовленнєвий розвиток передбачає розвиток мовлення дітей, ознайомлення їх з літературними творами, підготовку до навчання грамоти, формування мовленнєвої компетентності (фонетичної, лексичної, діамонологічної, комунікативної).

Навчально-мовленнєва діяльність дітей інтегрується з ігровою, руховою, пізнавальною, образотворчою, музичною.

Художньо-мовленнєва діяльність дітей включає: сприймання на слух і розуміння художніх творів; відтворення змісту (відповіді на запитання, переказ за ролями, декламування тощо); елементи театралізації (інсценування).

Заняття з грамоти мають пропедевтичний характер. Завданнями занять є: розвиток уміння слухати й чути; розвиток, зокрема, фонетичного та фонематичного слуху; ознайомлення з основними одиницями мовлення – реченням, словом, складом, звуком; ознайомлення з літерами української абетки, як знаків передачі звуків на письмі; оволодіння складовим злитним читанням двобуквенних, трибуквених складів і двоскладових слів найпростішої структури, що здійснюється на основі використання нетрадиційних методик.

Важливим аспектом у розвитку дитини є підготовка руки до рухової активності, що передбачає забезпечення належного рівня розвитку дрібної моторики, гнучкості й сили кистей рук дітей, координація рухів обох рук, очей, окоміру.

Художньо-естетичний розвиток дітей передбачає належний рівень сформованості у них уяви, фантазії, сенсорних відчуттів, естетичного сприйняття навколишнього, образного мислення. Він базується на формуванні вміння відчувати, бачити гарне у об’єктах довкілля та вносити елементи прекрасного в життя. Невід’ємна його складова – ознайомлення з творами образотворчого і музичного мистецтва, залучення дітей до надбань національної та світової культури.

Соціально-моральний та емоційно-ціннісний розвиток дітей передбачає навчання їх взаємодії з дорослими та однолітками, розвиток соціальних емоцій і мотивів поведінки, вмінь орієнтуватися в новому соціальному середовищі, опановувати нові соціальні ролі і стосунки; вправляння дітей у соціальній поведінці, адекватній реакції на асоціальні вчинки, успіх та неуспіх у діяльності.

Креативний розвиток дітей має на меті формування здатності до творення нового у всіх видах діяльності.

Фізичний розвиток ставить за мету сприяти оздоровленню та збереженню здоров’я дитини.

Освітня робота з дітьми спрямовується на виявлення творчої ініціативи, надання можливостей для самостійного вибору діяльності, реалізації власних ідей.

Для розвиваючих занять дуже важливо розкріпостити, розслабити дітей, щоб вони відчули свої заняття невимушеними, добровільними, радісними і цікавими. Без цього не буває творчості і самостійності.

Творчі педагоги гуртків організованої пізнавально-розвивальної діяльності дітей дошкільного віку намагаються надати дитині найкращі умови для розвитку її потенціалу. Заняття – це не перенесення навчання з шкільного часу на більш ранній період, а захоплююча гра з ровесниками та дорослими. Така гра приносить дитині радість змістовного спілкування та естетичне задоволення, розвиває інтуїцію та інтелектуальні здібності, і при цьому викликає бажання дослідити наш багатогранний світ, експериментувати, вчитися, надає впевненості у собі.

Враховуючи вікові особливості малят, на заняттях широко використовуються ігрові форми, ілюстровані розповіді, конкурси, уроки-подорожі, презентації, бінарні, комбіновані та інтегровані заняття.

Цікавими та дитячими є і самі назви занять:

“Пізнайко» (пізнавальний розвиток)
“Лічилочка» (логіко-математичний розвиток)
“Музикуся» (музична діяльність)
“Веселочка» (образотворча діяльність)
“Мовленятко» (мовленнєва діяльність)
“Руханка» (основи хореографії)
“Hello, Baby» (англійська мова)

Заняття проводяться в групах по 10-15 дітей: в групах дітей 3-річного віку (молодша група) наповнюваність – 10 малюків, у групах дітей 4-річного віку (середня група) – 12, у групах дітей 5-річного віку (старша група) – 15.

Тривалість занять – 30 хвилин. Заняття проводяться державною мовою.

Діти молодшої та середньої груп відвідують гурток 2 рази на тиждень, діти старшої групи – 3 рази.

Пропоновані гуртком заняття:

Група	Назви занять	Кількість занять на тиждень
молодша (3-4 роки)	"Мовленятко" (мовленнєвий розвиток)	1
	"Музикуся" (музична діяльність)	1
	"Руханка" (основи хореографії)	2
	"Hello, Baby" (англійська мова)	2
	"Веселочка" (образотворча діяльність)	1
	Всього	7
середня (4-5 років)	"Мовленятко" (мовленнєвий розвиток)	2
	"Музикуся" (музична діяльність)	1
	"Руханка" (основи хореографії)	2
	" Hello, Baby" (англійська мова)	2
	"Веселочка" (образотворча діяльність)	1
	"Лічилочка" (логіко-математичний розвиток)	1
	Всього	9
старша (4-5 років)	"Мовленятко" (мовленнєвий розвиток)	2
	"Музикуся" (музична діяльність)	2
	"Руханка" (основи хореографії)	2
	" Hello, Baby" (англійська мова)	2
	"Веселочка" (образотворча діяльність)	1
	"Лічилочка" (логіко-математичний розвиток)	2
	“Пізнайко» (пізнавальний розвиток)	1
	Всього	12

Креативні педагоги шкіл «Світлячок» та «Малятко» використовують під час роботи з дошкільниками інтерактивні технології, синтез різноманітних методик: М.Монтессорі, Г.Домана, М.Зайцева, Ш.Сузукі, К.Орфа, Мері Енн Ф.Кол, О.Пащенко, Л.Шелестової.

На заняттях поєднуються різні види діяльності, які динамічно чергуються. Заняття побудовані на природній зацікавленості дітей, проводяться у стані постійної гри, руху.

З метою професійного підходу до визначення рівня розумового розвитку дітей, їх індивідуальних психофізичних можливостей та особливостей, у гуртках працює психолог, який веде роботу з дітьми, батьками та педагогами.

Основна тематика бесід:

Рік до школи. Психологічна готовність дитини.
Дитяча кімната – маленький світ малюка.
Дівчатка та хлопчики. Характер і статево-адекватне виховання.
Покарання дитини: «За» і «Проти”.
Правила побудови стилю поведінки з дітьми «групи ризику» (гіперактивні, агресивні і тривожні діти).
Типи сприйняття інформації: діти-візуали, аудіали та кінестетики.

Особливими традиціями гуртків організованої пізнавально-розвивальної діяльності дітей дошкільного віку є проведення свят: «Посвята у «Малятківці”, «День «Студії «Світлячок”, «Новий рік”, «Різдвяні зустрічі”, «Свято неньок і бабусь”, «Випускні свята”, «Зустрічі з випускниками”.

Дитина – це цілісна, гармонійна особистість. Тому кредо наших педагогів – це творче кредо М. Монтессорі: «Ми не здатні створювати геніїв.... Ми можемо тільки дати кожній дитині шанс реалізувати свої потенційні здібності... Стати незалежною, впевненою, врівноваженою особистістю».

2. Програми занять розвитку та виховання дітей

молодшого дошкільного віку

2.1. Програма мовленнєво-пізнавального розвитку та виховання дітей молодшого дошкільного віку

«Сходинки»

Зміст програми узгоджено з основними вимогами та концептуальними засадами нової редакції Базового компонента та Програми розвитку дитини «Я у світі» О. Л. Кононко.

На реалізацію програми відведено 36 годин (згідно розкладу занять – 1 година на тиждень). Кількісний склад групи – 10 дітей.

Предмет «Сходинки» спрямований на розвиток пізнавальних інтересів, формування спостережливості, допитливості, розвиток розумових здібностей (уваги, мислення, пам’яті, уяви), навчання дітей рідної мови, розвиток мовленнєвих умінь та навичок, формування загальної культури мовленнєвого спілкування, знайомство з кращими зразками дитячої літератури та українського фольклору.

Програма гуртка складена з урахуванням вимог Базового компоненту дошкільної освіти та включає відомості з мовленнєвого та логіко-математичного розвитку дітей. На заняттях використовуються різні форми та методи навчання, але перевага надається ігровим методикам. Широко використовуються рухливі ігри, а також дидактичні: настільно-друковані, сюжетно-рольові. Застосовуються різноманітні засоби навчання: наочні посібники, роздатковий матеріал. Створюються умови для диференціації та індивідуалізації навчання.

Вікові можливості дітей

Мовленнєвий розвиток

Вік від 3 до 5 років є унікальним для розвитку мовлення, оскільки дитина відрізняється підвищеною чутливістю до мови, її звукової та смислової сторін. Розширення кола спілкування дитини, урізноманітнення її діяльності створюють передумови для інтенсивного розвитку мовлення. Основні функції мовлення в молодшому дошкільному віці — повідомлення, соціального зв’язку, впливу на людей навколо. За допомогою мовлення дитина висловлює свої думки, коментує власні дії, прагне коректувати поведінку інших, вдається до планування дій та розподілу ігрових ролей. Мовлення дитини трьох–п’яти років збагачене такими засобами комунікації, як усмішка, сміх, виразні рухи, пози, жести, міміка.

Дитині цього віку легше висловлюватися самій, ніж сприймати мовлення інших, узгоджувати з однолітками свої практичні дії, вести діалог. Відбувається перехід від домінування ситуативного мовлення до адекватного використання мовних засобів. Формується вміння слухати та коректувати свою звуковимову, вловлювати спільне та відмінне у звуках та словах, добирати 2–3 слова з певним звуком, виділяти його. На кінець п’ятого року життя в основному завершується засвоєння звуковимови. Проте окремі недоліки ще трапляються (нечітка вимова шиплячих, підміна звука [р] звуком [л] тощо). Дитина виокремлює перший і останній звуки у слові, інтонаційно промовляє звук у слові, добирає слова з потрібним звуком; диференціює поняття «звук», «слово».

Суттєво збагачується словник. Дитина в активному мовленні використовує узагальнювальні слова, слова, що позначають абстрактні поняття, багатозначні слова, образні вислови, синоніми, антоніми; відповідно до ситуації дитина використовує фразеологічні звороти, звуконаслідувальні слова, формули мовленнєвого етикету. Значну частину мовлення складають питальні речення, спрямовані на відкриття нового, уточнення назв та призначення предметів, їх зв’язків і відношень. Активізується використання дієслів, які динамізують мовлення, організують синтаксичну структуру речень. Формується граматична будова мовлення — молодший дошкільник оволодіває вмінням правильно змінювати слова, узгоджувати їх з іншими, встановлювати словоутворювальні зв’язки; вдосконалюється структура речень; дитина починає використовувати складносурядні та складнопідрядні речення, пряме й непряме мовлення. Вона грається зі звуками, вдається до римування та словотворчості, експериментує з новими словами, внаслідок чого виникає значна кількість «дитячих» слів, не притаманних мовленню дорослого. Дитина охоче розповідає казки, невеликі історії, складає оповідання за ілюстрацією, придумує веселі слова й рими, активно використовує мовлення у спілкуванні з іншими.

Фонематичний слух, звуковимова. Дитина оволодіває правильною вимовою голосних та більшості приголосних звуків. Для деяких дітей труднощі становить вимова сонорних (здебільшого [р]) та шиплячих ([ш], [ж], [ч]) приголосних звуків. Завдяки розвитку фонематичного слуху краще диференціює звуки, починає помічати і виправляти мовленнєві помилки, однак спостерігається ще нестійкість і неточність вимови (у поєднанні з голосним вимовляє приголосний звук, а приголосний у поєднанні з приголосним спотворює або випускає), спостерігається порушення звукової структури слова (бабалайка–балалайка, бемегот–бегемот, чевряк–черв’як), пропуск звуків (ука–рука¸ ак–рак, иба-риба), їх заміна (либа–риба, сапка–шапка), пом’якшення приголосних звуків (плясецька–пляшечка, льозецька–ложечка), перестановка звуків та складів, уподібнення звуків. Темп мовлення дитини зазвичай швидкий, що утруднює чітку артикуляцію звуків. Дитина володіє розповідною, питальною, окличною інтонацією.

Словниковий запас. Дитина використовує в мовленні всі частини мови, хоча переважають іменники та дієслова, складні для вимови слова часто замінює «дитячими» (полегшеними); пасивний словник значно переважає над активним. Для дитячого мовлення характерним є яскраво виражене словотворення (піджакет, малювець, жукашечка, мапін тощо). З’являються складні слова: іменники (паровоз, молоковоз, пароплав) та прикметники (довговухий, довгоногий, жовтогарячий). Дитина правильно вживає теперішній і минулий час, наказову форму дієслова, ступені порівняння прикметників, користується займенниками (перевагу надає вказівним займенникам «ось», «тут», «цей»), однак простежуються неточності у вживанні абстрактних, узагальнювальних, збірних, часових та просторових понять. Словник становить 1800–2500 слів.

Граматичні уміння. Активізується процес формування граматичної правильності мовлення. Дитина засвоює нові слова за допомогою префіксів (за, з, на), суфіксів, що виражають зменшеність, пестливість (-еньк-, -есень-, -ісіньк: маленький, малесенький, манісінький, дорогесенький) чи збільшеність -езн-, -ач- (-яч-), -ущ- (-ющ-), (величезний, здоровенний, добрячий, багатющий), спостерігається активне суфіксальне словотворення, здебільшого в ігровій формі. Дитина добирає однокореневі слова; правильно вживає рід та число іменників, закінчення родового та знахідного відмінків, кличну форму. З’являються складнопідрядні, складносурядні, питальні речення, пряма мова.

Зв’язне мовлення, комунікативні вміння. З допомогою дорослого дитина оволодіває навичками діалогічного мовлення, здатна підтримувати розмову, висловлювати бажання, власну думку. Вона звертається із запитаннями (серед яких переважає «чому?», рідше — «навіщо?») до дорослих, дає відповіді на поставлені їй запитання. Дитина поступово оволодіває навичками мовленнєвої культури (слухає, не перебиваючи, говорить ввічливим тоном, дивитися у вічі співрозмовнику, вживає етикетну лексику та кличну форму під час звертання, вітається, прощається, просить вибачення). З допомогою дорослих починає складати описові розповіді про іграшки; овочі, фрукти; розповіді з власного досвіду та за змістом сюжетних картин, переказує за допомогою запитань добре знайомі казки.

Елементи грамоти. Дитина диференціює поняття «слово», «звук». Впізнає слово із заданим звуком.

Інтерес до книжки. Зростає інтерес до дитячої книжки. Дитина уважно розглядає книжки та ілюстрації до них; слухає оповідання та казки. Вона починає розуміти зміст казки без унаочнення, може запам’ятати та відтворити повтори (котиться-котиться…, стукає-грюкає…), образні вислови (вовчику-братику, лисичко-сестричко»), переказувати зміст знайомої казки за ілюстраціями. Завдяки набутому досвіду вона упізнає героїв знайомих казок, висловлює своє ставлення до них. Дитина здатна напам’ять прочитати забавлянки, потішки, віршики, загадки. Починає використовувати в мовленні образні вислови з текстів казок (приказки, прислів’я, фразеологізми, вигуки, звуконаслідувальні слова).

Основні освітні завдання

Розвивальні:

розвивати фонематичний слух, звуковимову, уміння правильно наголошувати слова;

розвивати здатність розрізняти значення слів, що відрізняються звуками;

прищеплювати вміння слухати й розуміти невеликі художні твори;

збагачувати словник різними частинами мови, образними художньо-поетичними виразами;

розвивати вміння вживати кличну форму, дієслівні та прикметникові форми;

прищеплювати навички уважного слухання й розуміння змісту сприйнятого на слух повідомлення, запитання, твору (казкового, віршованого);

заохочувати до розповідання, висловлювання власних думок.

Навчальні:

формувати уявлення про звук, слово, уміння виділяти перший звук в слові, визначати місце звука в слові;

навчати правильно наголошувати слова; розрізняти слова, які відрізняються одним звуком;

вправляти в умінні використовувати засоби інтонаційної виразності, передавати свої почуття й переживання;

вправляти в умінні говорити без напруження, регулювати силу голосу залежно від ситуації (домірно, голосно, тихо, пошепки);

навчати вживати слова, які позначають фізичні характеристики організму та особливості поведінки людини;

формувати граматичні уміння: навчати утворювати нові форми іменників, що позначають професію людини; дієслова від іменників, звуконаслідувальних слів; узгоджувати іменники з числівниками; утворювати ступені порівняння прикметників;

навчати вживати сполучник щоб; узгоджувати слова-назви предметів зі словами один, одне, одна, багато, мало (ляльок, іграшок);

формувати уміння правильно будувати питальні речення, вживаючи слова: хто, що, коли, де, з ким, а також той (та, те), цей (ця, це), правильно інтонаційно оформляти їх.

Виховні:

виховувати звукову культуру мовлення;

спонукати дитину до висловлювань свого ставлення до предметів, речей, результатів праці людей;

заохочувати та підтримувати прояви словотворення;

виховувати культуру спілкування, ввічливість;

формувати інтерес до творів національної та світової культур;

виховувати бережне ставлення до книжки.

Логіко-математичний розвиток

Вікові можливості

Розвиток пізнавальної активності в молодшому дошкільному віці визначається рівнем розвитку в дитини пізнавальних процесів — сприймання, уваги, пам’яті, уяви, мислення. Поки що дитині легше сприймати зорові та слухові образи, ніж тактильні. Розвиток сприймання великою мірою визначається якістю спілкування з дорослим, наявністю знань про колір, форму, величину, деякі просторові орієнтири; умінь обстежувати, впізнавати, предмети, групувати їх. У молодшому дошкільному віці починає формуватися двоканальна увага, уможливлюється одночасна зосередженість на різних діях. Дитина починає довше зосереджувати мимовільну та довільну увагу. Розвиток уваги стимулює розвиток пам’яті дошкільника, здатність зберігати та відтворювати у свідомості свої враження, досвід. Якщо у ранньому віці домінували рухова та емоційна пам’ять, то в молодшому дошкільному — слухова й зорова. Від трьох до п’яти років інтенсивно розвивається уява дитини — вона не лише відтворює дії дорослого, а й уявляє певну ситуацію, активно діє в уявній ситуації під час сюжетно-рольової гри. Розвивається здатність розмірковувати, висловлювати судження, оволодівати елементарними поняттями. Завдяки накопиченому досвіду формується елементарна цілісна картина світу.

Пізнавальний інтерес. У дитини підвищується інтерес до навколишнього світу, її цікавить усе, що відбувається навколо. Вона стає уважнішою до свого тіла, цікавиться будовою людського організму, емоціями та почуттями (своїми та інших людей). У неї виникає інтерес до ровесників і бажання контактувати з ширшим світом, ніж сім’я. Дитина намагається з’ясувати причинно-наслідкові зв’язки між деякими природними явищами; цікавиться невідомими їй раніше предметами та їх призначенням. Вона ставить дорослому багато запитань («чому?» і «навіщо?») про довкілля та саму себе.

Сенсорно-перцептивний досвід. Життєві враження дитини про довкілля збагачуються за допомогою тактильних, слухових, нюхових, смакових відчуттів. Завдяки цьому формуються точніші образи природи, предметного світу, людей, самої себе. Зорове сприймання стає основним процесом пізнання — дитина охоче й подовгу розглядає предмети та об’єкти довкілля. Зір стає гострішим, дитина ліпше розрізняє кольори та їхні відтінки. Вона довше зосереджує увагу на предметах, які обстежує, займається певною діяльністю, слухає розповіді чи казки дорослих. Водночас вона все ще часто відволікається, особливо якщо в поле її зору потрапляють цікавіші для неї об’єкти. Завдяки вдосконаленню пізнавальних процесів розширюється пізнавальний простір. Пізнаючи світ, дитина вирізняє переду міс зовнішні ознаки предметів і явищ, але не може розібратися у внутрішніх, суттєвих особливостях, тому робить узагальнення про них за зовнішньою подібністю. Дитина поділяє сприйняте за критерієм «подобається – не подобається».

Логіко-математичний розвиток. Завдяки дорослому в дитини формуються уявлення про множину та елементи множини. На їх основі розвивається уміння порівнювати елементи контрастних множин. Дитина здатна розрізняти предмети за величиною. У процесі безпосереднього порівняння (накладання, прикладання) навчається, називає словами результати порівняння (більше, менше, вище, нижче, однакові). Визначення часу тісно пов’язане з діями, які дитина виконує разом із дорослим протягом дня (вранці роблю гімнастику, ввечері слухаю вечірню казку). Уже на кінець молодшого віку дошкільник відходить від такого розуміння часу й починає пов’язувати його з подіями навколишньої дійсності. Засвоюючи форми предметів, дитина ще потребує дотиково-зорового сприймання та практичних дій: обведення геометричних фігур по контуру, порівняння їх за кольором, величиною, знаходження у довкіллі подібних за формою об’єктів.

Цілісна картина світу. Значно розширюються межі пізнання світу, уявлення дитини про довкілля те себе поглиблюються. На кінець молодшого віку вона починає цікавитися внутрішніми властивостями речей, прихованими причинами природних чи соціальних явищ, усвідомлювати існування внутрішнього світу людини (думок, переживань). Дитина прагне

отримати відповіді на філософські запитання про народження, життя та смерть. На основі спостережень за вчинками дорослих формуються перші уявлення про етичні норми, елементарні явища суспільного життя, деякі види праці людини.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

формувати елементарну цілісну картину світу, спонукати до застосування набутих знань у різних життєвих ситуаціях;

сприяти розвитку самостійності та творчих здібностей дитини в процесі пізнання світу та самої себе;

розширювати можливості для сприймання та обстеження предметів, об’єктів природи, спостереження за людьми та їхніми діями, своєю зовнішністю та предметною діяльністю;

розвивати довільність пізнавальних процесів;

збагачувати досвід сприймання культурних надбань людства;

створювати сприятливі умови для логіко-математичного розвитку дитини.

Навчальні:

розширювати уявлення про сенсорні еталони, збагачувати досвід їх використання;

удосконалювати вміння обстежувати предмети, природні об’єкти; навчати порівнювати їх між собою, визначати їх кількість, розміщення у просторі;

навчати виділяти загальні ознаки в об’єктах пізнання, знаходити подібне й відмінне, систематизувати та групувати їх за різними критеріями, розміщувати (серіювати) предмети в порядку зростання чи спадання певної ознаки, встановлювати найпростіші причинно-наслідкові зв’язки;

навчати визначати кількість об’єктів;

навчати лічити у межах 5;

формувати уявлення про множини, рівність–нерівність груп предметів;

ознайомлювати з площинними фігурами, їхніми основними властивостями;

навчати визначати форму об’єктів за допомогою геометричної фігури як еталона;

формувати елементарні уявлення про час і простір, навчати визначати положення предметів відносно себе;

збагачувати знання про природу, предметний світ, людей, саму себе; формувати елементарну картину світу.

Виховні:

виховувати позитивне ставлення до пізнання нового;

заохочувати інтерес до пізнання себе, інших людей, природи та культури;.

сприяти отриманню дитиною радості від пошуку і задоволення від одержаного результату;

підтримувати бажання пізнавати світ та саму себе за допомогою художніх творів (віршів, казок, оповідок);

виховувати прагнення до самостійного розв’язання елементарних життєвих завдань та завдань логіко-математичного характеру.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Словникова робота	6
2.	Розвиток зв’язного мовлення	3
3.	Виховання звукової культури мовлення	2
4.	Ознайомлення з українськими казками та малими фольклорними формами	4
5.	Основи граматичних знань	4
6.	Колір	2
7.	Кількість	3
8.	Величина	2
9.	Геометричні фігури	3
10.	Орієнтування в просторі	2
11.	Орієнтування в часі	2
12.	Відкриті заняття для батьків	2
13.	Підсумкове заняття	1
	Всього	36

Зміст програми

1. Словникова робота.

Збагачувати словник дітей новими словами відповідно до освітніх ліній «Дитина в соціумі», «Дитина в природному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Гра дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» за темами: «Іграшки», «Сім’я», «Одяг», «Взуття», «Посуд», «Меблі», «Тварини», «Рослини», «Транспорт», «Пори року».

Збагачувати словник дітей іменниками, прикметниками, дієсловами, дієприкметниками, дієприслівниками, прислівниками. Розширювати словник дітей синонімами, антонімами.

Розвиток зв’язного мовлення.

Розвивати діалогічне і розмовне мовлення. Вступати в невимушену розмову на запропоновані теми: «Знайомство», «Сім’я», «Ігри та іграшки». Учити дітей спілкуватись один з одним, звертатися до партнера, вислуховувати співрозмовника, відповідати на запитання інших дітей.

Закріплювати вміння складати спільні з педагогом коротенькі описові та сюжетні розповіді домовлянням, повторенням та самостійно складеними реченнями: про іграшки, картини, сюжети, власний досвід.

Залучати дітей до переказування змісту добре знайомих літературних творів за допомогою навідних запитань, підказування фраз.

3. Виховання звукової культури мовлення.

Ознайомлення зі звуками української мови. Розвиток фонематичного слуху, інтонаційної виразності вимови, навчання правильної артикуляції при вимові звуків.

4. Ознайомлення з українськими казками та малими фольклорними формами.

Вивчення малих поетичних форм (забавлянки, лічилки, мирилки, заклички, загадки). Знайомство з українськими казками. Інсценування і переказ казок. Настільний театр. Використання відомих персонажів у дидактичних іграх.

5. Основи граматичних знань.

Формувати уміння будувати за граматичними правилами речення, узгоджувати слова у роді, числі та відмінку, утворювати форми слів.

6. Колір.

Вправлятись в запам’ятовуванні і впізнаванні в оточуючих предметах основних кольорів.

7. Кількість.

Поняття кількості та лічби. Найпростіші засоби порівняння двох множин, порівняння множин (багато, мало, стільки ж), лічба до 5.

8. Величина.

Формування вміння порівнювати предмети за довжиною, шириною, користуючись прийомами накладання і прикладання.

9. Геометричні фігури.

Ознайомлення з геометричними фігурами. Порівняння однакових геометричних фігур, різних за величиною.

10. Орієнтування в просторі.

Розвиток просторових уявлень. Формування уявлень про напрямки руху.

11. Орієнтування в часі.

Розрізнення частин доби.

13. Відкриті заняття для батьків.

14. Підсумкове заняття.

Показники пізнавальної компетентності дитини у віці чотирьох років

Знання

Пізнавальний інтерес. Знає, що про все, що цікавить, можна запитати дорослого; усвідомлює, що пізнання нового, невідомого приносить почуття радості.

Сенсорно-перцептивний досвід. Знає, що пізнавати об’єкти можна за допомогою дотику, слуху, нюху, смаку та зору; усвідомлює, що для того, щоб пізнати об’єкт, треба на ньому зосередити увагу; орієнтується у кольорах та їхніх відтінках, геометричних формах та співвідношенні величин.

Логіко-математичний розвиток. Знає, що інформацію можна спеціально запам’ятовувати; розуміє, що об’єкти мають ознаки, можуть складатися з окремих частин; що між ними існують взаємозв’язки та залежності.

Кількість. Знає, що кількість не залежить від форми, величини об’єктів, відстані між ними, просторового розміщення; розуміє суть запитання «скільки?».

Лічба. Лічить у межах 5.

Множини. Розуміє слова: «більше», «менше», «стільки ж», «однаково»; орієнтується у прийомах накладання, прикладання, перелічування для порівняння двох груп предметів; знає і визначає у довкіллі множини (посуд, одяг, транспорт тощо), орієнтується у їх призначенні; розуміє, що об’єкти довкілля можна розподілити (класифікувати) за кількістю, а множини за їх чисельністю.

Форма. Знає назви та ознаки площинних геометричних фігур: трикутник, квадрат, круг; знає, що в довкіллі існує багато об’єктів, які схожі на знайомі геометричні фігури; розуміє значення слів «такий, як…», «такий самий, як...».

Орієнтування у просторі, часі. Знає про розміщення предметів у просторі та розуміє відповідні слова: ближче, далі, ліворуч, праворуч, від, над, зверху, внизу, попереду, позаду; орієнтується у розміщенні предметів на площині, аркуші паперу; знає про послідовність подій у часі: сьогодні, вчора, завтра, раніше, потім, зараз; частини доби (ранок, день, вечір, ніч), пори року та їхні характерні ознаки; орієнтується в своєму минулому і теперішньому, має елементарні уявлення про своє ймовірне майбутнє.

Цілісна картина світу. Має уявлення про власну зовнішність, фізичні можливості, статеву належність, залежність від дорослих; про предмети ближнього та віддаленого довкілля, їхні основні властивості та призначення; орієнтується у рослинному та тваринному світах свого регіону, станах і явищах погоди, природодоцільній та шкідливій діяльності людей; знає елементарні моральні правила, розрізняє людей за ознаками спорідненості: віком, статтю, професійноїю діяльністю; орієнтується у правилах безпечної життєдіяльності.

Уміння

Пізнавальний інтерес. Цікавиться новими предметами, об’єктами природи, людьми, змінами у своїй зовнішності; уміє ставити запитання стосовно того, що її цікавить; намагається самостійно відшукувати відповіді на деякі запитання, які її турбують.

Сенсорно-перцептивний досвід. Тримає в полі зору 4–5 об’єктів, збирає конструктор за зразком, повторює дії за дорослим; може виконувати завдання протягом п’яти хвилин, не відволікаючись; обстежує й пізнає об’єкти за допомогою зору, тактильних, слухових, нюхових та смакових відчуттів; може довільно спостерігати й відшукувати різні об’єкти; вирізняє ознаки об’єктів, групує їх за певною ознакою; може вичленити в складних об’єктах прості форми, із готових простих форм створює композиції; розрізняє основні кольори та деякі відтінки, геометричні форми; на основі обстеження співвідносить за величиною близько десяти предметів однакової форми; називає відмінності у двох об’єктах різної форми.

Логіко-математичний розвиток. Знаходить відмінне й подібне у предметах між двома об’єктами; конструює за зразком; складає ціле з двох–чотирьох частин; називає узагальнювальним словом групу предметів; знаходить зайве у певній групі; знаходить пару певному об’єкту; добирає протилежне за значенням поняття; запам’ятовує пари слів; бачить неправильні зображення на малюнку; дає елементарні відповіді на запитання: «чому?», «для чого?», «навіщо?», «чим відрізняється?»; розв’язує прості логічні завдання; робить перші узагальнення; починає робити припущення щодо можливого розвитку подій; елементарно планує діяльність; виділяє значуще й незначуще для себе; упорядковує предмети за величиною або кольором.

Кількість. Порівнює контрастні за кількістю предмети, використовуючи слова «багато», «мало», «більше», «менше», «стільки ж…», «стільки–скільки», «однаково».

Лічба. Називає цифри, робить спроби співвіднести цифру і число, лічить об’єкти в межах 5–10, користуючись кількісними та порядковими числівниками; утворює число шляхом додавання одиниці до попереднього числа.

Обчислення. Здійснює найпростіші обчислення на додавання, віднімання; розв’язує елементарні математичні задачі; оперує цифрами в межах десяти під час гри в лото, кубики.

Множини. Порівнює групи предметів за кількістю, використовуючи слова: «більше», «менше», «стільки ж», «однаково»; порівнює дві групи предметів шляхом накладання, прикладання, перелічування; утворює рівність із нерівності шляхом зменшення чи збільшення однієї із множин; визначає в довкіллі множини (посуд, одяг, транспорт тощо); класифікує об’єкти довкілля за кількістю та множини за чисельністю.

Форма. Визначає форму предметів за допомогою геометричної фігури як еталона; називає площинні (трикутник, чотирикутник, квадрат, круг) та об’ємні (куб, куля, циліндр) геометричні фігури; знаходить геометричні фігури на малюнках, схемах; порівнює об’єкти довкілля зі знайомими геометричними фігурами; порівнює геометричні фігури, називає спільні та відмінні ознаки, користуючись при цьому зв’язками «такий, як…», «такий самий, як...»; класифікує геометричні фігури за однією з ознак (кольором, величиною, наявністю чи відсутністю кутів тощо).

Величина. Вимірює величини, використовуючи умовну мірку; порівнює об’єкти за величиною (довжиною, шириною, висотою) та масою; викладає серіаційний ряд у порядку зростання чи спадання певних ознак величини та маси (тонкий, тонший, найтонший; короткий, довший, найдовший; високий, вищий, найвищий тощо); класифікує предмети за величиною, розподіляючи групи предметів за принципом: великі – малі, вузькі – широкі, високі – низькі тощо.

Орієнтування у просторі, часі. Визначає положення об’єктів у довкіллі, напрями їх розміщення: ближче, далі, ліворуч, праворуч, від, над, зверху, внизу, попереду, позаду; орієнтується у напрямках розміщення об’єктів відносно себе; розподіляє предмети на площині, аркуші паперу; визначає частини доби, орієнтуючись на власну діяльність та діяльність дорослих: ранок (мама йде на роботу), день (я в дитячому садку), вечір (у нас вечеря), ніч (усі сплять); встановлює послідовність подій: сьогодні, вчора, завтра, раніше, потім, зараз; розрізняє характерні ознаки пір року, встановлює взаємозв’язки між станом погоди, частиною доби та станом рослин, поведінкою тварин; орієнтується в місці проживання найближчих родичів (далеко, в іншому місті; близько, в одному місті) орієнтується в своєму минулому і теперішньому, уявляє на елементарному рівні своє ймовірне майбутнє.

Цілісна картина світу. Орієнтується у своїй поведінці та діяльності на уявлення та знання про: себе (зовнішність, фізичні можливості, інтереси, уміння); об’єкти природи (рослини, тварини, явища та стани погоди, природодоцільну й шкідливу діяльність дітей); особливості найближчого соціуму (різних за ознаками спорідненості, віку, статевої належності, роду занять, настрою людей); дотримується елементарних моральних правил поведінки та безпеки життєдіяльності.

Базові якості

Сприйнятливість. Виявляє чуйність, доброзичливість, взаємодопомогу до інших людей — однолітків і дорослих; позитивно ставиться до навколишнього світу; чутлива до змін у природі та предметному середовищі.

Самостійність. Активна, прагне виявляти ініціативу в пізнанні світу та діяти самостійно; обирає на власний розсуд об’єкти для пізнання, конструювання, експериментування; прагне заявити про власні права й потреби, пробує бути незалежною від батьків.

Допитливість. Виявляє інтерес до пізнання світу, ставить багато запитань, розмірковує стосовно різних об’єктів пізнання, уважно спостерігає за іншими людьми, предметами та об’єктами природи, за собою.

Працелюбність. Старанно виконує доручення дорослого, а також виявляє ініціативу, планує власну діяльність, добирає для цього необхідні знаряддя, предмети; доводить розпочате до завершення чи отримання певного результату.

Самовладання. Намагається докладати власних зусиль задля досягнення більш високого результату, оволодіння певними навичками та вміннями; зосереджується на обстеженні різних об’єктів, виконанні певних дій з предметами та різноманітних завдань.

Відповідальність. Прагне відповідально ставитися до виконання завдань, виявляє старанність у процесі пізнавальної діяльності; виявляє елементарну турботу про довкілля.

Креативність. Висуває ідеї та гіпотези під час обстеження різних об’єктів; розповідей та переказування, створення творчих продуктів під час ручної праці, конструювання тощо; бачить проблему й за допомогою власних припущень намагається її розв’язати.

Показники мовленнєвої компетентності дитини у віці чотирьох років

Знання

Фонематичний слух, звуковимова. Добре розвинений фонематичний слух; правильна вимова звуків, зокрема шиплячих і звука [р]; правильно вживає наголоси у словах, дотримується норм літературної вимови; знає напам’ять невеликі віршики, загадки, скоромовки.

Словниковий запас. Знає, що словами позначають явища, предмети (іменник), їх ознаки (прикметник), дії (дієслово), ознаки за дією (дієприкметник), додаткові дії (дієприслівник), стан (прислівник), кількість (числівник) тощо, а для зв’язку слів у реченні використовують «короткі» слова (сполучники); знає узагальнювальні слова, абстрактні поняття; назви основних станів та якостей деяких речовин; характерних ознак найпоширеніших тварин своєї місцевості; видимих на темному небосхилі космічних об’єктів; різних засобів технічного зв’язку; основних видів образотворчого мистецтва та його жанрів, різних музичних та літературних жанрів; деяких творів класичної, народної, вітчизняної та світової музичної спадщини; знає прізвища окремих композиторів, письменників, поетів, художників; знає імена, по батькові, прізвища, вік, місце проживання, рід занять членів родини; знає слова на позначення людей різної спорідненості, віку, статевої належності, соціальних ролей, професій; знає імена своїх товаришів, слова-назви особистісних якостей, чеснот і вад; правильно назви частин свого тіла, деяких внутрішніх органів та органів чуттів; передає словами свій фізичний та психічний стан; знає назви основних продуктів харчування, напоїв, гігієнічних засобів, основних параметрів здоров’я, найпоширеніших дитячих захворювань; орієнтується в назвах основних емоцій, розповідає про ситуації, пов’язані з ними; знає, що слово впливає на людину, може викликати радість, заспокоювати, засмучувати, ображати, принижувати, дратувати, захищати; диференціює за змістом і формою слова-звертання до рідних, знайомих та чужих людей.

Граматичні уміння. Знає правила утворення граматичних форм відмінкових закінчень: рід іменників, кличної форми як у звертанні до дітей, так і до дорослих, наказового способу дієслова; вищий і найвищий ступенів порівняння прикметників; розуміє слова із суфіксами -ьонок, -нище, оскільки вони не змінюють лексичного значення слова; розуміє значення іменників із суфіксами зменшено-пестливого значення -ик, -чик.

Комунікація. Володіє формами словесної ввічливості в ситуаціях вітання, прощання, знайомства, подяки, вибачення, прохання без нагадування вихователя; знає слова ввічливості: дякую, прошу, будь ласка, вибачте тощо; володіє контекстним мовленням, однак відчуває труднощі в адекватному доборі слів, виборі теми, сюжету власного висловлювання; знає напам’ять вірші, забавлянки, пісні, прислів’я, загадки, скоромовки, приказки; відповідно до ситуації застосовує фразеологічні звороти, звуконаслідувальні слова; свідомо використовує виразні мовні засоби для передачі емоцій.

Уміння

Елементи грамоти. Розуміє значення термінів «слово», «звук», «речення»; знає, що слова складаються із звуків, що вимовляються в певній послідовності; слова звучать по-різному, можуть бути короткими й довгими; зі слів складається речення.

Інтерес до книжки. Знає зміст улюблених казок, оповідань; розуміє казки без унаочнення; знає характерні елементи казки: зачини, кінцівки, повтори; образні вислови; жанри літературних творів (вірш, казка, оповідання).

Фонематичний слух, звуковимова. Уміє диференціювати близькі фонеми; регулює силу голосу відповідно до ситуації; володіє оптимальним темпом мовлення, говорить помірно, чітко, не поспішаючи; правильно вживає наголоси у словах, дотримується норм літературної вимови; розрізняє на слух наявність певного звука у слові, добирає слова, що починаються на певний звук; помічає помилки у звуковимові інших людей, виправляє їх; уміє використовувати засоби інтонаційної виразності та мовленнєвого етикету.

Словниковий запас. Правильно використовує багатозначні та узагальнювальні слова; добирає антоніми, синоніми; групує предмети за характерними ознаками та властивостями; правильно називає стани погоди, повітря, води; якості грунту, глини, піску; називає рослини та тварин із найближчого довкілля; називає предмети домашнього побуту і вжитку (меблі, одяг, посуд, оздоблення тощо); використовує у мовлення слова, що позначають основні види мистецтва; уміє розповісти простими реченнями про устрій людського житла, предмети за його межами; вживає у мовленні слова, які позначають імена та по батькові людей, родинні зв’язки, вік, статеву належність, особливості зовнішності, уподобання людини; оперує назвами своєї країни та її окремих символів, деяких інших країн; диференціює за змістом і формою слова-звертання до рідних, знайомих та чужих людей; передає характер ставлення до різних людей.

Граматичні уміння. Уміє утворювати нові граматичні форми за допомогою суфіксів, префіксів від різних частин мови; легко утворює форми однини й множини; уміє будувати прості речення (переважно починає словами «потім», «там», «ось», «ще», «як це» тощо), складносурядні речення зі сполучними словами, речення з прямою мовою; володіє навичками узгодження підмета і присудка в роді, числі, відмінку; займенника з іменником; правильно вживає іменники з числівниками; уміє утворювати прикметники із суфіксами «-ісіньк-», «-есеньк-», «-еньк-», іменники із суфіксами зменшено-пестливого значення: «-ик-», «к-», «-еньк-», «-ен(я)-», «-енятк(о)-», «-ель-», «-очк-», «-ечк-», «-чик-», «-оньк-», «-ок-», «-атк-», «-ятк-», «-очок-»; вживає різні частини мови: слова-назви предметів у різних граматичних формах з прийменниками і без них.

Елементи грамоти. Володіє частковим звуковим аналізом: визначає перший звук у слові, інтонаційно промовляє звук у слові, визначає місце означеного звука; добирає слова з потрібним звуком: на початку, всередині, у кінці слова; встановлює послідовність звуків у слові; розрізняє на слух тверді й м’які приголосні; визначає кількість звуків за допомогою фішок; підбирає слова із заданим звуком на основі запропонованих малюнків; диференціює поняття «звук» і «слово».

Інтерес до книжки. Проявляє цікавість до книжки, уважно розглядає ілюстрації, набори предметних картинок; підтримує порядок у куточку книги, береже книжки; разом із вихователем виготовляє альбом з картинками; упізнає й визначає елементи казки (зачини, кінцівки, повтори), дає оцінку діям та вчинкам персонажів; самостійно розповідає та переказує знайомі казки.

Базові якості

Сприйнятливість. Чутко прислухається до звуків людського голосу, інтонації; емоційно реагує на звернення до неї приємних дорослих і однолітків, на схвалення чи критику з боку дорослого; добре запам'ятовує та відтворює нові слова та фрази; запам’ятовує зміст казок, оповідань, може його переказати.

Самостійність. З власної ініціативи вербалізує своє бажання розповісти дорослому щось про себе, свою родину, друзів; без нагадування й допомоги дорослого повторює вірш, розповідає казку, складає оповідку; володіє здатністю не звертатись до дорослого без необхідності; самостійно добирає слова із заданим звуком на основі предметних малюнків; виконує елементарні завдання дорослого (підклеїти книжки тощо).

Гідність. Намагається чітко формулювати думку, адресовану іншому; усвідомлює, що від цього залежить реакція співрозмовника; знає і використовує у спілкуванні з дорослими та однолітками приємні, ласкаві слова; утримується від образливих, намагається відстоювати свою правоту за допомогою соціально прийнятних слів.

Допитливість. Зацікавлено ставиться до невідомих слів, виразів, художніх творів; ставить дорослому запитання щодо незрозумілого в навколишньому світі, оповіданні, казці, загадці тощо.

Людяність. У зв’язку з розширенням кола людей, з якими спілкується, утворенням дитячих угруповань, дитина виявляє бажання довше перебувати поруч з однолітками, поводитися привітно, вітатися, дякувати; адекватно відгукується на успіх чи неуспіх однолітка, виявляє співрадість та співчуття, може відмовитися від чогось на користь товариша, відстояти його та захистити, під час суперечки не вдається до образливих слів, принижень.

Креативність. Виявляє елементи творчості під час використання різних слів; переставляє їх, замінює близькими за звучанням, проте відмінними за смислом; із гумором ставиться до мовленнєвих помилок, словотворення, підмічає у висловлюваннях смішне; намагається відійти від зразка, проявляє фантазію, вигадує.

2.2. Програма з музичного мистецтва дітей молодшого дошкільного віку “Музикуся”

Програма передбачає різноманітне варіювання форм і методів навчання. Перевага надається ігровим, рухливим прийомам, побудованим на природній допитливості малюка, передумовою якої є уподобання кожної дитини.

Вікові можливості дітей

Шуми і звуки довкілля. Завдяки збагаченню чуттєвого досвіду дитина стає чутливішою, ніж раніше, до звуків довкілля різної сили, тривалості, характеру. Вона диференціює звуки природи (вітру, дощу, громовиці, голосів різних тварин тощо); побутові шуми та звуки (приготування їжі, прибирання приміщення, догляду за рослинами та тваринами, виходу на прогулянку, роботи приладів тощо); звуки, пов'язані із соціумом (голоси людей різного віку, статі під час спілкування; визначення їх настрою). Вона впізнає знайомі шуми та звуки з довкілля, дивується незнайомим, запитує про них у дорослого.

Музичні звуки. Дитина вже відрізняє звуки, здобуті на музичному інструменті, від інших шумів та звуків довкілля. Вона емоційно реагує на музичні звуки, пов'язує їх із знайомими образами людей, тварин.

Музична діяльність. Дитина продовжує зацікавлено ставитися до музики, з допомогою дорослого може визначити її загальний настрій. Вона диференціює характер музики, емоційно чутлива до музичного ритму, особливостей звуковисотного ряду. Об'єм слухової уваги дитини продовжує збільшуватися, тож вона може зосереджено слухати музичні твори протягом тривалішого проміжку часу. Улюблені твори вона сприймає особливо радісно, починають проявлятися її перші музичні уподобання. Продовжує розвиватися голосовий апарат дитини, вона охоче співає. Дитина вміє виконувати поспівки, прості пісеньки тощо, хоча її співочий діапазон ще невеликий, дикція нечітка, здатність точно інтонувати мелодію голосом ще не сформована. Рухи дитини під музику стають більш координованими, емоційними, відповідають характеру музики. У рухах під музичний супровід або спів дорослого вона може передавати простий ритм, намагається підтримувати правильну поставу, координувати рухи власного тіла, рухається і змінює рухи відповідно до мелодії, розрізняє контраст у музиці. Дитина переживає красу звучання різних музичних інструментів, виявляє зацікавленість ними. Диференціює звучання музичних іграшок, різноманітні тембри дитячих музичних інструментів (дзвіночок, дудочка, барабанчик, бубон, трикутник, дзвіночок, металофон та інші), знає прийоми звукоутворення деяких з них, виявляє бажання самостійно діяти з ними. За власним бажанням може імпровізувати. Отримує задоволення від музичної діяльності.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

продовжувати розвивати здатність орієнтуватися в шумах і звуках (природних, побутово-технічних, соціального походження);

підтримувати інтерес до музики, розвивати здатність емоційно відгукуватися на контрастні за настроєм музичні твори; сприяти усвідомленню образного змісту музичних творів; заохочувати вираження свого емоційного ставлення до музики;

розвивати виразні можливості голосу й артикуляційного апарату (спів, говір, крик, шепіт, скандування тощо); емоційно передавати характер пісні, збагачувати художній образ відповідною інтонацією, рухами, мімікою;

сприяти розвитку емоційної виразності музично-ритмічних, танцювальних рухів; здатності передавати у вільних рухах настрій, темп, динаміку, форму та зміст музичного твору; чуття ритму та координації рухів усього тіла; здатності орієнтуватися в просторі (оволодіння загальним простором музичної зали і її частинами) під час руху всієї групи та підгруп;

розвивати чуття музичного ритму, сприяти запам'ятовуванню і відтворенню на слух простого ритмічного малюнку; заохочувати до ритмічного імпровізування;

стимулювати творче самовираження в музиці, здатність добирати образно-виражальні засоби для передачі художнього образу в музичних іграх-драматизаціях.

Навчальні:

продовжувати навчати визначати розташування джерела звуку в просторі (вгорі, внизу, попереду, ззаду, зліва, справа); навчати різним способам звуконаслідування тварин, птахів, зображення голосом побутових звуків, вчити використовувати «звучні жести» (за Карлом Орфом) для створення різноманітних звукових ефектів (клацання язиком, плескання в долоні, плескання по колінах, притупи та інше); розрізняти за тембром голоси однолітків та дорослих; диференціювати звучання голосів (соло, хор);

навчати розрізняти музичні твори за настроєм (радісний, сумний, мрійливий тощо), темпом (швидкий, помірний, повільний), динамікою (голосно, помірно голосно, тихо);

формувати елементарні навички співу, навчати співати разом з усіма (не відставати, не випереджати одне одного); помічати зміни в мелодії, керувати силою звуку, намагатися протягувати звук під час співу, чітко вимовляти слова;

вправляти в умінні танцювати хороводні, парні танці; виконувати танцювальні рухи (кружляння по одному і в парах, підскоки, притупи, виставляння носочка, каблучка та інші); навчати використовувати образно-виражальні засоби в музично-рухливих іграх і етюдах (іде ведмідь, крадеться кішка тощо);

ознайомлювати зі звучанням різних музичних інструментів (фортепіано, скрипка, флейта); навчати навичок гри на шумових і ударних дитячих музичних інструментах (дзвіночки, коробочки, музичний трикутник, барабанчик тощо), правильно відтворювати на них нескладні ритмічні малюнки;

навчати інсценувати разом із дорослим пісні, створювати ігрові образи.

Виховні:

збагачувати музичні враження, долучати до музичної культури;

виховувати в музичній діяльності естетичні почуття;

заохочувати бажання імпровізувати різних видах музичної діяльності;

підтримувати бажання брати участь у різноманітних музичних іграх, іграх-драматизаціях, міні-концертах, дитячих ранках тощо.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Організаційне заняття	1
2.	Вступна бесіда: «Давайте познайомимось із музикою” Музичне вітання	1
3.	Слухання та аналіз музичних форм за зразком керівника гуртка Знайомство з музичними інструментами	10
4.	Слухання, аналіз та розучування пісенних форм	10
5.	Музично-дидактичні ігри	5
6.	Відкриті заняття для батьків	2
7.	Свята та розваги	6
8.	Підсумкове заняття	1
Всього		36

Зміст програми

Організаційне заняття.
Вступна бесіда: «Давайте познайомимось із музикою”. Музичне вітання.
Бесіда про поєднання в грі рухів та співу. Вивчення пісень. Наприклад: «Два півники» (українська народна музика), «Веселі черевики» (А. Філіпенко).
Слухання образних музичних творів. Аналіз творів за системою запитань музичного керівника. Наприклад: «Зайчик» (М. Косенко), «Зима» (І. Крутицький).
Бесіда про Святого Миколая. Вивчення пісні «Святий Миколай”.
Бесіда про музичні інструменти. Знайомство з музичними інструментами (барабан, бубон, труба, металофон, скрипка, фортепіано, баян, сопілка та ін.), знайомство з дитячими музичними інструментами та шумовими іграшками.
Озвучування українських народних казок за допомогою дитячих музичних іграшок.
Розучування пісень зимової тематики сучасних дитячих композиторів.
Бесіда-ознайомлення з календарною обрядовістю зимового циклу. Слухання, розучування та спів колядок, щедрівок.
Слухання, аналіз та розучування пісень весняної тематики.
Музично-дидактичні ігри:
- Ігри для розвитку почуття ритму.
- Ігри для розвитку звуковисотного слуху, чистоти інтонування.
- Ігри на розвиток дикційних навичок (вправи для язичка, губів: «дзвіночки”, «конячки”, «цвіркуни”, «молоточки» та ін.).
- Хороводні ігри.
Бесіда про свято Великдень. Писанки України. Спів пісень про писанки.
Узагальнюючі відкриті заняття для батьків.
Свята та розваги: «Посвята в Малятківці”, «Презентація Студії «Світлячок”, «Новий рік”, «Свято неньок і бабусь”, «Випускний бал”.
Підсумкове заняття.

Показники компетентності дитини у музичному мистецтві

Знання

Шуми і звуки довкілля. Орієнтується у знайомих звуках природи, побутово-технічних та соціального походження; усвідомлює, що майже всі предмети можуть видавати звуки; орієнтується в розміщенні джерела звуку в просторі (вгорі, внизу, попереду, ззаду, зліва, справа); знає, що звуки предметів різняться залежно від матеріалу, з якого ці предмети виготовлені (скло, дерево, гума, метал, пластмаса тощо).

Музичні звуки. Відрізняє звуки музичних інструментів від інших шумів та звуків; знає, що музичні звуки відрізняються висотою (високі чи низькі згідно з регістром), гучністю (тихі, гучні), тривалістю (довгі, короткі); має уявлення про тембр звучання деяких музичних інструментів (фортепіано, скрипка, флейта тощо); усвідомлює, що музичний звук залежить від матеріалу, з якого виготовлені музичні інструменти та способу звуковидавання.

Музична діяльність. Усвідомлює, що музичні твори відрізняються характером і відповідними засобами музичної виразності; знає, що голосом можна керувати; знає назви та способи виконання різних танцювальних рухів; знає назви деяких музичних інструментів; має уявлення, що музичні інструменти відрізняються за тембром; знає способи здобуття звуків на різних інструментах дитячого шумового оркестру

Уміння

Шуми і звуки довкілля. Диференціює знайомі звуки природи (голоси тварин, погодні явища тощо), побутово-технічні звуки (упорядкування приміщення, приготування їжі, прання, робота з різними приладами, знаряддям, інструментами), звуки соціального походження (голоси людей різного віку і статі, тональність спілкування, настрій учасників); визначає висоту, гучність, тривалість звука, робить припущення щодо походження знайомих звуків; розрізняє звук предметів, виготовлених з різного матеріалу (дерево, скло, папір, пластмаса тощо); використовує предмети для створення різноманітних звукових ефектів.

Музичні звуки. Впізнає звучання музичних інструментів (фортепіано, скрипка, флейта тощо); з допомогою дорослого визначає гучність, висоту, тривалість музичного звуку; орієнтується у виразних можливостях свого голосу (спів, говір, крик, шепіт, скандування тощо); розрізняє одноголосне й багатоголосне звучання; плескає в долоні простий ритмічний рисунок (за показом дорослого та самостійно).

Музична діяльність. Уміє розрізняти і відтворювати музичні твори, контрастні за темпом і образом; висловлює свої враження від музичного твору; співає протяжно, чітко вимовляє слова, керує силою звуку; виконує пісню разом з однолітками (не відстає, не випереджає); помічає зміни в звучанні мелодії під час співу; рухається відповідно до характеру музики, виразно виконує знайомі танцювальні рухи, орієнтується в просторі музичної зали під час руху; танцює хороводні, парні танці; використовує образно-виражальні засоби в музично-рухливих іграх і етюдах; самостійно грає на різних шумових та ударних дитячих інструментах; правильно відтворює ритмічний малюнок мелодії на шумових і ударних дитячих музичних інструментах; разом з дорослим інсценує пісні, ігрові образи

Базові якості

Самостійність. За власної ініціативи освоює звуковий простір — дослухається до різноманітних звуків природи, предметів, голосів дорослих і однолітків, диференціює голоси; звуконаслідує, використовує «звучні жести» для збагачення ігрового образу; розрізняє звучання іграшок і музичних інструментів; вслухається в музичні твори, виражає своє ставлення до них, висловлюється про почуте; без допомоги дорослого виконує знайомі пісеньки, танцювальні рухи, музикує.

Допитливість. Цікавиться різноманіттям звуків у довкіллі, зосереджується на джерелі звуку, прагне дізнатися його знаходження; порівнює між собою звучання предметів, виготовлених із різних матеріалів; експериментує зі звуками (звуконаслідує, використовує «звучні жести» тощо); уважно слухає музику, запитує про неї; зацікавлено спостерігає, як співають, танцюють, музикують однолітки; уважно прислухається до звучання різних музичних інструментів, прагне дізнатися про них більше.

Самовладання. Активно діє під час улюблених видів музичної діяльності, докладає зусиль для досягнення бажаного результату.

Сприйнятливість. Реагує на звуки довкілля та музичні звуки, отримує емоційне задоволення від сприймання музичних творів.

Відповідальність. Усвідомлює значення своєї ролі в музичних іграх, іграх-драматизаціях, міні-концертах, дитячих ранках тощо; у спільних співах, танцях, музикуванні намагається злагоджено діяти з однолітками.

Креативність. Використовує виразні можливості власного голосу (звуконаслідування, спів, скандування тощо), збагачує виконання пісні інтонацією, рухами, мімікою; творчо поєднує знайомі рухи в танцях та музично-рухливих іграх; імпровізує під час музикування на дитячих ударних музичних інструментах; проявляє індивідуальність у створенні музичного образу в музичній грі-драматизації

Орієнтовний музичний репертуар

Ігри на вивчення властивостей звука

«Визнач, що чуєш», «Що чути?».

Слухання музики

«Киця», муз. В. Вітліна, сл. Н. Найдьонової; «А я у гай ходила», муз. М. Вериківського, сл. П. Тичини; «Веселі гуси», укр. нар. пісня; «Пісня курчат», «Колискова», «Барабанщики», «Дзвоники музичні», муз. і сл. Н. Рубальської; «Осінь прощається», муз. В. Коваленко-Степечевої, сл. К. Журби; «Листя кленове», муз. Коваленко-Степечевої, сл. І. Блажкевич; «Лісова сімейка», муз. В. Коваленко-Степечевої, сл. Г. Усача; «Журавлик», муз. Н. Рубальської, сл. С. Жупанина; «Веселі кошенята», муз. і сл. Л. Кім; «Ягідки-сунички», муз. і сл. Н. Вересокіної; «Вийди, вийди, сонечко», укр. нар. пісня; «Сонечко», муз. М. Раухвергера, сл. А. Барто; «Гопак», «Колискова», муз. Я. Степового; «Марш», муз. І. Берковича; «Дощик», муз. Б. Артюфеєва; «Зозуля», муз. М. Красєва; «Зайчик», муз. Ю. Рожавської; «Прогулянка на автомобілі», муз. К. Мяскова; «Коник», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Півник» муз. В. Вітліна, сл. А. Пассової; «Курочка», муз. М. Любарського.

Вправи для розвитку слуху та голосу

«Сорока-ворона», укр. нар. примовка; «Печу, печу хлібчик», муз. В. Верховинця, сл. народні; «Равлику-павлику», укр. нар. примовка; «Ладушки», рос. нар. примовка, обр. М. Римського-Корсакова; «Голочка», муз. і сл. Н. Рубальської; «Ку-ку», укр. нар. співанка; «Кипи, кипи, кашко», укр. нар. співанка; «Пташок викликаю», укр. нар. співанка; «Іде, іде, дід, дід», укр. нар. пісня, обр. Я. Степового; «Летів горобейник», муз. В. Верховинця, сл. народні тощо.

Пісні

«Колискова зайчика», муз. В. Красєвої, сл. Н. Френкель; «Дзвоники музичні», муз. і сл. Н. Рубальської; «По малину в сад підем», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Наша Киця», муз. С. Шевченко, сл. Т. Падалка; «Курчата», муз. А. Філіпенка, сл. М. Познанської; «Йшла зозуля мимо саду», муз. Ж. Колодуб, сл. народні; «Котику сіренький», укр. нар. пісня; «Калачі», муз. А. Філіпенка, сл. Г. Демченко; «Гуси», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Восени», укр. нар. мелодія, сл. І. Плакиди; «Дощик», укр. нар. пісня, обр. Т. Шутенко; «Ялинка», муз. М. Красєва, сл. 3. Александрової; «Здрастуй, здрастуй, Новий рік!» муз. М. Дремлюги, сл. І. Тутковської; «Пісня про ялинку», муз. О. Тілічеєвої, сл. М. Булатова; «Дід Мороз», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Танок з Дідусем Морозом», муз. М. Ведмедері, сл. М. Пономаренко; «Подарунок мамі», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Мам вітаємо усіх», «Любимо бабусю», муз. Ю. Білоконя, сл. І. Білокінь; «Зима минула», муз. М. Метлова, сл. М. Клокової; «Гей, весна іде!», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «До дитячого садка», муз. М. Дрімлюги, сл. Г. Бойка; «Весняний хоровод», муз. і сл. Н. Ткаченко; «Весела мандрівка», «Зозуленька», муз. і сл. Н. Вересокіної тощо.

Ігри

«Передай іграшку», «Мелодія», муз. Т. Ломової; «Гра з кольоровими хусточками», укр. нар. мелодія, обр. Я. Степового; «Зайчики йдуть у гості», «Колискова» (фрагмент), муз. М. Гедіке; «Сірий зайко умивається», рос. нар. пісня «Заїнька», обр. М. Римського-Корсакова; «Кішка та кошенята», муз. М. Раухвергера; «Квочка, курчата і собачка», муз. А. Кориневської; «Хто горобців налякав?», муз. І. Кепиці; «Ведмедик сховався», муз. І. Кишка, сл. В. Кукловської; «Пташки і кіт», муз. Г. Фінаровського, сл. Г. Бойка; «Жмурка з бубном», рос. нар. мелодія; «Пташки і машини», муз. Т. Ломової; «Поїзд», муз. М. Метлова, сл. Т. Бабаджан; «Бабуся, діти та квіти», білор. нар. мелодія; «Прогулянка і дощик», муз. А. Філіпенка; «Горобчики та автомобіль», муз. Г. Фріда, М. Раухвергера; «Діти і ведмідь», муз. В. Верховинця; «Спіймай у коло», муз. Б. Гундера; «Квочка, курчата і собачка», муз. Коріневської; «Знайди іграшку», муз. Р. Рустамова; «Гра з Дідом Морозом», муз і сл. М. Сатуліної.

Гра на дитячих музичних інструментах

Іграшкові дудочки, губні гармонії, дзвіночки, трикутник, музичні молоточки, барабан («Я іду з квітами», муз. О. Тілічеєвої, сл. Димової; «Козеня», муз. Г. Вихаревої; «Барабан», муз. Г. Вихаревої).

2.3. Програма з образотворчого мистецтва дітей молодшого дошкільного віку “Веселочка”

Образотворче мистецтво є провідним засобом естетичного виховання і розвитку дітей дошкільного віку. У художньому розвитку дошкільнят провідною є здатність до сприйняття художнього твору та самостійного створення нового образу (у малюнку, ліпленні, аплікації), який відрізняється оригінальністю та варіативністю.

Програма з образотворчого мистецтва передбачає варіативність форм і методів навчання, у яких гармонійно поєднується класика і сучасність, традиції і новаторство, універсальне та індивідуальне.

Вікові можливості дітей

Художньо-естетичний розвиток. Дитина уважна до предметів, об'єктів, явищ довкілля. Вона чутлива у сприйманнях, оживлює та одухотворює предмети, наділяє їх власним життям; переймається емоційним станом педагога та захоплено роздивляється, вивчає «натуру», визначену для зображення або перетворення, пізнає зображальні можливості художніх матеріалів та обладнання. Знає та активно використовує сенсомоторно-перцептивні способи обстеження предметів, об'єктів та явищ, охоче спілкується у просторі краси, твору мистецтва. Разом із педагогом вона активно розглядає репродукції творів живопису, станкову скульптуру, дрібну декоративну пластику (народні іграшки, вироби народних ремесел), книжкову ілюстрацію, обговорює архітектурні споруди. Дитина свідоміше визначає зв'язок між реальними предметами, явищами та їх відображенням у творах мистецтва; у зображеннях, створених власноруч. Розвиток її уяви характеризується будуванням нового образу на основі елементів реальності, які становлять його центральну частину. Відкриваються нові можливості для інтеграції дитиною власного естетичного досвіду з художньою практикою. Набуті враження від сприймання дійсності, пережитих подій, споглядання краси та милування нею пробуджують бажання відтворити їх, обговорити.

Образотворча діяльність. Формуються сенсомоторні здібності дитини, на їх основі у продуктах діяльності виражається зображальна картина світу. Дитина набуває досвіду створення образу мовою різних видів мистецтв (малює, ліпить, будує, конструює, робить аплікацію, прикрашає, музикує, ритмічно та пластично рухається, звуконаслідує). Предметно-знаряддєвий, процесуально-діяльнісний інтерес трансформується в інтерес до образної складової зображення. Дитину хвилюють власні зображальні вміння, вона охоче відгукується на ініціативи дорослого щодо навчальних форм співтворчості. Вона не лише починає зображати окремі об'єкти, а й намагається навчитися передавати їх взаємодію зі світом («Земля під ногами, а над головою — небо»). Переважає фризова композиція з визначенням «лінії землі» та «лінії неба». Вона є першою спробою дитини побудувати систему просторових координат, яка організовує та впорядковує картину світу, що створюється дитиною на папері. Формування образної складової збагачується використанням кольору та форми як засобів виразності. Дитина вже може пов'язувати колір з образом предмета, а іноді колір за асоціацією пробуджує в її уяві конкретний образ. Взаємозв'язок між малюванням, аплікаційною технікою та ліпленням допомагає дитині засвоїти як особливості пласкої та об'ємної форм, так і їх зображально-виражальні можливості. У зображенні дитина акцентує ті деталі, які вважає найсуттєвішими: саме вони надають створеному образу виразності. Під час ліплення, будування, виконання аплікації синхронізує роботу обох рук.

Художньо-естетичне самовираження. Невпинне фантазування змінюється новою стратегією малювання: дитина формує початковий задум, якого дотримується певний час, вдається до гри із зображенням, робить себе учасником подій. Започатковується цілепокладання у зображенні. Виникає стійкий особистісний інтерес до образотворчої діяльності як форми самовираження, певні пріоритети у виборі змісту, композиції, кольорової гами; розвивається власний стиль. Індивідуально-типологічні особливості, настрій дитини, просторове середовище, особистість педагога та обраний ним стиль навчання суттєво впливають на якість та культуру самовираження дитини. Вона активно наслідує приклади, надані дорослим, а також спонтанно помічені нею в соціумі. З його мудрою допомогою та самостійно, за власним покликом, дитина варіює способи власних зображально-виражальних дій, домагається якомога кращих результатів самовираження, отримує від цього задоволення.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

сприяти отриманню дитиною естетичних вражень;

підтримувати бажання та спроби дитини передавати свої життєві враження засобами художньої творчості, забезпечувати адекватний педагогічний супровід її художньо-естетичного самовираження;

закладати підгрунтя формування у свідомості дитини особистої художньої картини світу введенням її у світ краси, мистецтва, образотворення, художньо-естетичного самовираження;

пробуджувати художньо-творчу активність дитини засобами поліхудожнього середовища, насиченого стимульними матеріалами (предмети мистецтва, художні матеріали та обладнання, приклади творчої діяльності педагога);

підтримувати активність дитини під час ознайомлення зі світом художніх матеріалів, зображувальних технік та виражальних засобів;

сприяти набуванню та збагаченню дитиною власного досвіду тактильних відчуттів, зорового сприймання, логічного осмислення, творчої уяви в їхній єдності;

сприяти трансформації зображувальної діяльності в образотворення як діяльність, у якій дитина почувається самостійною, успішною, задоволеною;

забезпечувати єдність естетичного сприймання, емоційного переживання, осмислення, творчої реалізації продукту образотворення;

підтримувати «ситуацію успіху» при винайденні дитиною «нової», цікавої, оригінальної та результативної техніки;

шляхом інтеграції мистецтв збагачувати простір художньо-естетичного самовираження дитини новими діяльностями, способами, матеріалами та техніками образотворення.

Навчальні:

шляхом актуалізації сенсорно-перцептивної сфери, комплексної дії аналізаторів навчати дітей споглядати красу та милуватися нею, бачити незвичайне у звичайному, буденному, звичному, перейматися сприйнятим та надихатися на власну художню творчість;

навчати здійснювати «відкриття», переживати естетичні емоції (захват, подив, здивування), входити у стан творчого натхнення;

навчати розглядати та розуміти твір мистецтва (картина, скульптура, народна іграшка, книжкова ілюстрація), встановлювати зв'язок між реальністю та художнім образом;

навчати способів роботи з художніми матеріалами (фарби, пензлі, олівці, природний та залишковий матеріал, пластилін, глина, тісто, ігровий будівельний матеріал, папір) шляхом активного пізнавання дитиною їхніх властивостей та можливостей для створення образу;

навчати предметного, сюжетного та декоративного зображення засобами технік малювання, ліплення, аплікації, конструювання, декорування, дизайну;

ознайомлювати з еталонами кольору, кольоровим спектром, технікою отримання нових кольорів та відтінків; навчати розумінню виражальних можливостей кольору та свідомому його використанню в художній творчості;

навчати дітей способів композиції засобами твору живопису, візерунка (орнамента), аплікації, дизайн-композицій (флористика, натюрморт), настільного театру, фланелеграфа.

Виховні:

виховувати цілісне та ціннісне художньо-естетичне ставлення до світу та мистецтва як джерел творчих задумів;

формувати цілісне художнє сприймання на основі емоцій та переживань, викликаних зовнішнім виглядом предмета, об'єкта, явища;

виховувати інтерес до творчості художника;

плекати ціннісне ставлення дитини до себе як оригінального творця красивого засобами художньої діяльності;

розвивати витончене колористичне світосприймання;

виховувати культуру художньо-естетичного самовираження.

Навчально-тематичний план.

№	Тема	Кількість годин
1.	Вступна бесіда «Добрий день, Олівчику”	1
2.	Зустріч дітей з Веселкою. Знайомство з фарбами	1
3.	Предметне малювання	2
4.	Сюжетне малювання	2
5.	Розфарбування заданого контуру	2
6.	Декоративне малювання	2
7.	Малювання з використанням нестандартних матеріалів	2
8.	Предметне ліплення	8
9.	Ліплення барельєфів (модульне)	3
10.	Предметна аплікація (викладення готових форм)	6
11.	Нетрадиційна аплікація (аплікація з природного матеріалу, рваних форм)	4
12.	Відкриті заняття для батьків	2
13.	Підсумкове заняття	1
Всього		36

Зміст програми

Вступна бесіда «Добрий день, Олівчик”. Знайомство дітей з олівцями. Техніка безпеки роботи з олівцем. Основні кольори: білий, чорний, червоний, жовтий, синій, зелений, коричневий.
Зустріч дітей з кольоровою Веселкою. Знайомство дітей з фарбою. Правила користування фарбами за схемою: пензель – у воду, пензель – у фарбу, фарбу – на аркуш. Експерименти зі змішуванням фарб.
Предметне малювання простих предметів.
Малювання простого сюжету на задану тематику.
Декоративне малювання. Оздоблення дітьми готових форм (платтячко, сорочечка, качечка тощо). Малювання мазками, крапками, лініями.
Малювання нестандартними матеріалами (пальчиками, ватяними паличками, штампиками).
Ліплення простих форм. Ознайомлення дітей з пластиліном, стекою, дощечкою. Знайомство з прийомами ліплення: підщипування, скочування, розплющування, розмазування.
Рельєфне ліплення на папері, на готових формах з пластиліну.
Аплікація простих предметів із заданих форм. Розміщення форм на аркуші паперу, приклеювання. Аплікація з елементами малювання.
Аплікація з нетрадиційного матеріалу (листочки, сухі квіти, ґудзики, шматочки зібганого паперу).
Відкриті заняття для батьків.
Підсумкове заняття.

Показники компетентності дитини у образотворчому мистецтві

Знання

Художньо-естетичний розвиток. Знає, виокремлює естетичні та художні об’єкти, явища, емоційно реагує на них; може назвати колір, висловити тактильні, нюхові, смакові, слухові відчуття; цікавиться смисловою складовою понять «краса», «мистецтво», «образотворення»; знає та розуміє значення слів «художник», «музей», «виставка», «картина», «скульптура» тощо; виявляє естетичний інтерес до об’єктів природи на пейзажних картинах, до предметного світу та картин-натюрмортів, до тваринного світу в анімалістичній скульптурі, до книги з ілюстрацією; зосереджує увагу на природному матеріалі (насіння, листя, плоди), може назвати образ, прихований у ньому (на що схоже? що або кого нагадує?), фантазує та з допомогою педагога знаходить спосіб створення образу; розрізняє та називає види мистецтва (живопис, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво, книжкова ілюстрація, музика, танець, вірш); має ціннісне ставлення до власних робіт, уважна до робіт інших дітей.

Образотворча діяльність. Усвідомлює сутність зображення (площинного та об’ємного); розуміє, що зображати можна все, що бачиш навколо; знає способи та техніки образотворення (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), зображальні матеріали та знаряддя (гуаш, акварель, пензлик, олівець, фломастер, крейда, пластилін, глина, віск, тісто, папір, природні та залишкові матеріали), знає властивості та усвідомлює зображально-виражальні можливості кожного з них; знає особливості та правила їх зберігання, усвідомлює важливість дотримання цих правил; має уявлення про елементи образотворчої «мови» та може назвати їх (лінія, крапка, пляма, колір, рух, форма), жанри (пейзаж, портрет, натюрморт, анімалістичний) та види образотворчого мистецтва (живопис, графіка, книжкова ілюстрація, скульптура, народна іграшка); знає, що розпочату роботу слід доводити до кінця; усвідомлює власну відповідальність за результат.

Художньо-естетичне самовираження. Має потяг до художньо-творчої активності, наслідування, імпровізацій; усвідомлює можливість власного відображення дійсності засобами мистецтва; надихається отриманими враженнями та шукає спосіб висловлення почуттів; захоплюється процесом образотворення; знає способи самовираження (малювання, ліплення); має уявлення про зв’язок між предметами, об’єктами, явищами реальної дійсності та їх відображенням художником; усвідомлює, що створювати образ можна по-різному (малювати, ліпити, будувати); входить в образ художника; розуміє, що виражати себе у художній творчості треба культурно

Художньо-естетичний розвиток. Концентрує увагу, залучає різні аналізатори та впродовж тривалого часу спостерігає визначеними об’єктами та явищами природи, рукотворними предметами, творами мистецтва; емоційно та виразно реагує на те, що сподобалось – не сподобалось; має власні переваги у виборі красивого; вміє обстежувати предмет перед зображенням за допомогою різних аналізаторів (зоровий, тактильний, руховий); знаходить ознаки і своєрідно визначає красу людини, предмета, об’єкта або явища природи; може пояснити красу та виразність природного матеріалу (квітка, листя, каштан, шишка тощо), намагається використати його в іграх, предметно-практичній та художній діяльності; ініціює філософські бесіди про красу, художника, мистецтво, художню творчість, твір мистецтва та вміє підтримати діалог (запитує, слухає, відповідає); вміє скласти простий предметний натюрморт та встановити зв’язок між ним та схожою репродукцією, між реальністю та художнім образом, втіленим у портреті, пейзажі, натюрморті, анімалістичній скульптурі, між текстом книжки та ілюстрацією.

Образотворча діяльність. Свідомо ставиться до зображання; уміє користуватися художніми матеріалами, знаряддям та обладнанням для малювання, ліплення, екопластики, аплікації, конструювання; відтворює зображення за натурою, по пам’яті, за уявленням; намагається відобразити красиве та знайоме в малюванні; втілити у ліпленні, архітектурній споруді форму, знайомий образ; зробити аплікацію точно та акуратно; утримує головний задум упродовж усієї діяльності, знаходить деталі для збагачення образу; упізнає свою роботу серед інших та вміє підтримати розмову про неї.

Під час малювання предметів зображує просту форму (лінією або плямою), свідомо використовує колір як простий декор, додає інші прості декоративні елементи для прикрашання, осмислено передає величину та адекватно розміщує зображення на поверхні аркуша; малює з двох-трьох предметів простий натюрморт (овочі, фрукти), предмети та об’єкти в їх взаємозв’язку за нескладною сюжетною лінією, робить спроби передати динаміку (рух), використовує всю поверхню аркуша; виконує нескладні пейзажні малюнки природних явищ (дощ, сніг, падолист тощо), адекватно використовує виражальні можливості тла; малює людину, тварину (лінією або плямою); малює нескладну ілюстрацію до народних казок, оповідань (головний персонаж); уміє намалювати простий геометричний або рослинний візерунок на смужці (чергування одного-двох елементів за кольором або формою); малює стилізовану квітку (листя) способом ритмічного прикладання пензлика, ватяної палички; вміє використати візерунок для прикрашання готових силуетних предметних форм (посуд, скатертина, рушник, народна іграшка, казковий будинок, одяг тощо) та у створених малюнках; використовує нетрадиційні техніки (відбиток, монотипія) для створення оригінальних картин, колажів (за пропозицією педагога).

Користується пластичним способом під час ліплення вихідних форм (куля, циліндр) та їх перетворення на предметні образи, предметів (овочі, фрукти, ковбаски, бублики, цукерки, посуд), анімалістиці (змійка, рибка, їжачок, зайчик, пташка), створює об’ємне зображення з цілого, координує рухи обох рук, долонь; застосовує прийоми ліплення пальцями (витягування, вдавлювання, затискування, згладжування), за потреби доліплює деталі для додавання образу більшої виразності. Під час екопластики додає до зліпка природний матеріал (насіння, квіти, листя, хвою); за власним бажанням (завданням педагога) виконує зліпок певної величини; знаходить та називає спосіб використання зліпка (для ілюстрування, програвання казки, оповідання; у власних сюжетно-рольових іграх; як скульптура для інтер’єру,

подарунок); охоче бере участь у обговоренні власної роботи, помічає досягнення інших дітей; порівнює свою роботу з прикладами анімалістичної скульптури, побутової дрібної пластики, посудом.

Під час аплікації усвідомлює відмінність аплікаційного зображення від малюнка, називає властивості паперу (легкий, тонкий, рівний, гладенький, кольоровий; зминається, рветься, складається, приклеюється, ріжеться ножицями); вміє створювати предметне зображення з готових форм (смужка, коло, квадрат, прямокутник, трикутник, трапеція, рвані та зім’яті шматочки паперу, серветки); складає аплікацію з природного матеріалу (листя простої форми, насіння, квіти); підготовлених педагогом фрагментів тканини. Уміє з відірваних (зім’ятих) шматочків паперу створювати виразні образи у предметному та сюжетному зображенні (курчата, кульбабки у траві; хмаринки в небі, сніг падає на ялинки тощо), виконувати аплікацію в заданій (листя, яблука на гілці) та обмеженій площині (рибки у акваріумі, фрукти у банках, прикрашаємо ялинку тощо); складати візерунок на смужці з готових форм, прикрашати готовими геометричними та рослинними елементами пласкі предметні форми

(рушник, серветка, одяг, посуд, будинок тощо); акуратно та точно приклеювати форму на аркуш;. Уміє користуватися ножицями як художнім знаряддям (правильно тримати, передавати іншому, зберігати; різати смужку навпіл; квадрат, прямокутник — по діагоналі одним–двома рухами); бере участь в обговоренні своєї роботи, пропонує варіант її призначення (картина для прикрашання, подарунок, привітання).

Під час художнього конструювання з паперу експериментує з матеріалом, вивчає та називає його властивості, фантазує з образами; вміє складати аркуш паперу навпіл, фіксувати лінію згину; називає один-два варіанти отриманого образу (книжка, вітальна листівка, курінь, намет); уміє робити ножицями 1–4 насічки за кресленням педагога та створювати просту конструкцію (коробочка, кошик, флюгер); бере участь у перетворенні залишкового матеріалу (прикрашання коробок, конвертів, паперового посуду; створення колажів з карток, природного матеріалу; виготовлення подарунків, ялинкових прикрас, декорацій); охоче обговорює свій виріб та пропонує варіанти його використання; за вибором педагога, власним вибором долучається до світу оригамі.

Художньо-естетичне самовираження. Вважає самовираження власним успіхом, самопрезентацією; ідентифікує себе з образом, який створює; під час самостійної художньої діяльності охоче імпровізує з художніми матеріалами, демонструє власні схильності та досягнення, наслідує, імітує; під час спільної з педагогом діяльності усвідомлює мотив образотворення, визначає мету, задум, утримує його до результату; здійснює пошук змісту, вибір форм, кольору, композиції та інших засобів виразності; має улюблені види образотворчої діяльності, привабливі теми, кольорову гаму; виявляє індивідуальний стиль самовираження; усвідомлює важливість культури вираження своїх почуттів, ставлень, намірів, художніх здібностей та умінь; самостійно або у співтворчості з педагогом збагачує простір естетичної та художньо-творчої активності (виявляє інтерес до нових тем, завдань, технік, матеріалів); дбає про результат, пишається своїми роботами.

Уміння

Сприйнятливість. Актуалізує діяльність аналізаторів у пізнанні довкілля; чутлива до зорових вражень; визначає та емоційно реагує на красиве, має власне визначення «некрасивого»; формує власні асоціативні образи, уважна до пояснень, інструкцій та вимог дорослого; добре запам’ятовує те, що вразило, сподобалося; адекватно реагує на зауваження і пропозиції дорослого щодо образотворення, обраної форми та якості самовираження.

Самостійність. Організовує своє художньо-естетичне дозвілля; входить в образ художника; без допомоги дорослого може визначитися із задумом образотворчої діяльності та способом його реалізації; у разі об’єктивної потреби перепитує, уточнює незрозуміле; впевнено діє в ситуації вибору; радіє своїм «відкриттям», результатам власних зусиль, мобілізує розумовий потенціал для самостійного подолання труднощів; формує спонтанні образні асоціації.

Допитливість. Виявляє пізнавальний інтерес до предметів та явищ довкілля, творів мистецтва, творчості художника; прагне спілкування з дорослим для уточнення своїх уявлень; цікавиться експериментуванням з матеріалами, формами, кольорами, способами перетворення предметів, знаряддям для образотворчої діяльності; усвідомлює нестачу певних знань та художніх умінь; намагається розширити та збагатити свій мистецький досвід; цікавиться оцінкою результату діяльності.

Гідність. Прагне визнання, відчуває значущість свого авторства у продукті діяльності, ідентифікує себе з художником, пишається своєю умілістю, вправністю, кмітливістю; очікує справедливої оцінки, ображається (розчаровується, втрачає інтерес до діяльності та впевненість у собі) за її відсутності, несхвальної або несправедливої оцінки.

Самовладання. Виявляє терплячість, витримку у розмові, спостереженнях, по завершенні роботи; вміє концентрувати увагу на об’єкті, розмові та власній роботі; працює зосереджено, натхненно, не відволікаючись від процесу; утримує задум; реалізує задумане; утримується від негативних емоцій в разі невдалих спроб, помилок; долає утруднення, не покидаючи роботи, знаходить вихід зі складної ситуації; радіє успіху та співчуває помилці іншої дитини; дбає про утримання свого робочого місця, матеріалів та знаряддя в належному порядку.

Базові якості

Відповідальність. Доводить розпочату образотворчу діяльність до завершення; зіставляє задум з кінцевим продуктом; намагається більш-менш адекватно його оцінити, пояснити свій вибір; може визнати й виправити помилки; під час спільної з іншими образотворчої діяльності визначає своє місце й дії, дії інших дітей у досягненні результату, намагається виконати свою частину роботи якнайкраще, радіє спільному успіху.

Креативність. Вдається до пошукових дій; робить свідомий вибір у запропонованих та спонтанних ситуаціях; дає оригінальну відповідь на запитання, створює зображення за власним задумом або за творчим завданням; виявляє фантазію, може побачити та назвати образ у запропонованій формі; знаходить спосіб перетворення предмета для отримання нового образу; намагається досягти образно-естетичної виразності продукту; імпровізує з матеріалом та обладнанням, експериментує з кольором, лінією, пластичною формою, робить власні «відкриття»

Орієнтовний перелік творів образотворчого мистецтва та тематика занять

Молодший дошкільний вік

І. Шишкін «Дубовий гай», «Ліс»; С. Жуковський «Золота осінь»; С. Шишко «Осінь»; М. Глущенко «Зимовий день»; 3. Шолтес «Зима на Верховині»; О. Шовкуненко «Повінь. Конча-Заспа»; В. Непийпиво «Яблуневий цвіт»; І. Левітан «Золота осінь», «Весна. Велика вода»; Т. Яблонська «Весна»; А. Куїнджі «Березовий гай»; В. Бакшеєв «Березовий гай»; Є. Чарушин — малюнки звірят; М. Приймаченко — квіти, казкові звірі, птахи.

Орієнтовна тематика занять

Із декоративного малювання:

«Килимова доріжка», «Осінній вінок», «Рушничок-стирник», «Пояс», «Святкова хустинка», «Фартушок для ляльки», «Різнобарвний килимок», «Чарівне блюдечко», «Кухлик», «Глечик», «Декоративна писанка», «Великодня писанка», «Півник», «Коник», «Яйце-крапанка», «Дощечка», «Хусточка», «Фартушок», «Казкова рукавичка», «Зимовий килимок», «Тарілочка», «Баранець», «Святкові прапорці», «Вагончики», «Веселкові ворота», «Рибка», «Матусин оберіг», «Подарункова серветка», «Чарівні метелики», «Парасолька».

Із предметного малювання:

«Гостинці їжачка», «Сумне осіннє дерево», «Їжачок», «Дари осені», «Уродила жовта диня», «Сині сливи», «Горобчики», «Засніжені дерева», «Дівчинка-сніжинка», «Ялинка світиться вогнями», Снігова лопатка», «Пада, падає сніжок», «Снігуронька», «Кумедні сніговички», «Вербова гілочка», «Проліски», «Диво-метелики», «Квітують каштани», «Квіти для мами», «Золоті яєчка», «Весняне дерево», «Сільський будиночок», «Міський будинок», «Клоуни», «Різнобарвніарки», «Возик для поні», «Качечка», «Повітряні кульки», «Котиться колобок по доріжці», «Телевізор».

Із сюжетного малювання:

«Осінній пейзаж», «Мій квітник», «Вечірня зіронька зійшла», «Лісова стежинка», «Танок фарби», «Осінній вінок», «У вікнах вогники горять», «Зустріч з ялинкою», «Ходить сон коло вікон», «Казкова зимонька», «Новорічне свято», «Холодно взимку маленькій ялинці», «Бурульки плачуть крижані», «Малюємо пальчиком весну», «Квітуча яблуня», «Сяє сонце золоте», «Зелені лани», «Місячна ніч», «Пливуть рибки у воді», «Підводний світ», «У світі казки», «Святковий салют», «Відкритий космос», «Політ на Венеру», «Плакуча верба», «Пишна калина», «Букет для подружки».

Із ліплення:

«Вишеньки смачненькі», «Грибочки», «Колобок», «Бабусині яблучка», «Дари осені», «Лісовий кошик», «Горішки для білочки», «Пташка», «Намистинки для Маринки», «Бабусині бублички», «Домашні ковбаски», «Кренделі», «Цукерки для улюблених ляльок», «Зайчик», «Сніговичок», «Маленькі листочки», «Пташка». «Равлик», «Поросятко», «Частування для друзів», «Прикраси до свята», «Медове барильце», «Казковий птах», «Ведмежатко», «Мишеня», «Троє поросят», «Цукерки на ялинку», «Ляльковий посуд», «Зайчик-побігайчик», «Плине човник».

Із аплікації:

«Осінній килим», «Ходить гарбуз по городу», «Ріпка», «Осіннє намисто», «Кружляє листя золоте», «Подорож їжачка лісом», «Лісова красуня», «Український віночок», «Дідусева рукавичка», «Сніговичок», «Святковий фартушок», «Сукня для лялі», «Сорочечка-вишиваночка», «Кашне для ведмедика», «Вантажівка», «Жовті кульбабки», «Кольорові кульки летять», «Телефон», «Закладка для книжки», Мій дзвінкий веселий м’яч», «Човник із вітрилами», «Скатертина-самобранка», «Іграшки на ялинку», «Різноколірні вагончики», «Пролісковий цвіт», «Барви літа», «Гномики», «Казковий кінь», «Червоні маки», «Танок квітів».

Ігрові вправи

«Запах — колір», «Смак — колір», «Барви пори року», «Колір музики», «Колір радості», «Колір смутку», «Як цей колір утворився?», «Рожеві мрії».

Інструменти та матеріали

Гуаш, кольорові олівці, фломастери, крейди, воскові олівці, глина та пластилін, тонований та білий папір розміру А4, мольберт, пензлі різних номерів, клей, ножиці, картини, ілюстрації, репродукції.

2.4. Програма з хореографії дітей молодшого дошкільного віку “Руханка”

Група складається з дітей віком 3 – 4 роки. Кількісний склад групи 10 дошкільників. На програму відведено 72 години (згідно розкладу занять - дві години на тиждень).

Вікові можливості дітей

У молодшому дошкільному віці дитина стає міцнішою, вправнішою, витривалішою, ніж у ранньому. Вона багато, швидко, впевнено рухається, відчуває потребу в активних діях, охоче виконує фізичні вправи, грає м’ячем, катається на каруселях, взимку — на санчатах. Її рухи стають більш координованими, узгодженими, цілеспрямованими. Дитина оволодіває основними рухами — ходьбою, бігом, стрибками, лазінням, активно використовує предмети та фізкультурне знаряддя.

Рухи стають біологічною та соціальною потребою молодшого дошкільника, впливають на формування дихальної, серцево-судинної, нервової систем, опорно-рухового апарату, сприяють удосконаленню психомоторної та вегетативної функцій організму.

Дитина четвертого року життя володіє елементарними гігієнічними навичками, усвідомлювати залежність свого фізичного стану від загартування, харчування, здорового способу життя.

Дитина стає уважнішою до свого фізичного Я, починає ставити дорослому незручні запитання. Дорослий допомагає їй не лише пізнати особливості будови людського організму, а й дізнатися про його функціонування.

Завдяки цьому дитина здатна більш чітко визначити свої органічні відчуття, місце їх локалізації. У неї формуються елементарні уявлення про основні частини свого тіла, вона може співвіднести будову свого тіла з будовою тіла інших людей, порівняти й узагальнити свої враження. Він орієнтується в своїх органах чуттів, цікавиться відмінностями між хлопчиками та дівчатками, чоловіками та жінками; починає усвідомлювати, що з віком людина змінюється — збільшується її зріст, вага, пропорції тіла.

Молодший дошкільник диференціює людей за ознакою статі, ідентифікує себе з представниками своєї статі, орієнтується у вимогах до статево-рольової поведінки.

Здоров’я та фізичний розвиток. Відбувається інтенсивний розвиток дитячого організму, усіх його органів та систем. Удосконалюються фізіологічні функції, обмінні та терморегуляційні процеси, діяльність серцево-судинної та дихальної систем, що зумовлює зниження частоти серцевих скорочень та частоти дихання за хвилину.

Видозмінюється форма грудної клітки, формуються череп, кістки рук, тазу, ніг, вигини стопи та хребта. Знижується темп розвитку легенів, поступово формується грудний тип дихання. Дитина починає відчувати радість від свого здорового, вправного тіла, усвідомлювати, що кволість негативно впливає на працездатність, пізнавальну активність.

Рухова активність. Унаслідок структурних змін у м’язових тканинах інтенсивно розвиваються моторні функції організму, зростає потреба в руховій активності та самостійних діях.

Динамічні навантаження сприяють активному розвитку м’язової та кісткової систем, що зумовлює інтенсивне зростання кісток, збільшення працездатності, витривалості.

Рухові дії дитини стають більш усвідомленими, цілеспрямованими. Дитина прагне співвідносити власні рухи зі зразком, чітко виконувати їх за показом та словесною інструкцією дорослого, охоче виконує рухи разом з однолітками. Проте їй ще складно розраховувати м’язові зусилля, оцінювати власні можливості.

У віці трьох років в основному завершується формування основних рухів, зокрема бігу, проте біговий крок лишається ще доволі нерівномірним та нешвидким, зі слабким відштовхуванням та пасивними рухами рук.

Дитина оволодіває різними видами стрибків, проте під час їх виконання швидко стомлюється через слабкість м’язів. Вона охоче грає м’ячем — кидає, котить, ударяє об землю; повзає по гімнастичній лаві, пролізає в обруч, перелізає через перешкоду.

Удосконалюються її рухи для утримання рівноваги, уміння виконувати загально - розвивальні вправи (для рук, плечового пояса, тулуба, ніг), танцювальні рухи.

Разом з дорослим дитина катається на санчатах та велосипеді, виконує підготовчі до плавання дії, може здійснювати пішохідний перехід спільно з батьками протягом близько півгодини.

Гігієнічні та загартовувальні процедури. На четвертому році життя змінюються фізичні можливості дитини: вона стає дедалі самостійнішою, починає свідомо ставитися до гігієнічних та загартовувальних процедур. Вона здатна самостійно вмитися, вимити руки з милом перед їжею; почистити двічі на день зуби; розчесати гребінцем волосся. Дитина цього віку може в разі потреби скористатися носовичком, під час їжі — серветкою; самостійно задовольнити свої фізіологічні потреби. Вона вже усвідомлює важливість для здоров’я правильного харчування (необхідність вживання фруктів, овочів, молочних продуктів, каш), шкідливість частого споживання солодощів (печива, морозива, цукерок, тістечок) для зубів та організму в цілому.

Завдяки дорослому вона починає розуміти: щоб бути здоровою, загартовуватися слід щодня; а засобами загартовування є повітря, земля, вода, сонце, фізичні вправи.

Дитина четвертого року життя любить бігати босоніж по траві, піску, воді; купатися у водоймі, засмагати на сонечку, розуміє, що вдягатися слід відповідно до пори року, температури повітря, погоди.

Безпека організму та рухової діяльності. Внаслідок великого бажання бігати, скакати, кидати предмети, будувати і зразу ж руйнувати побудоване, дитина час від часу потрапляє у незручні та небезпечні для здоров’я ситуації.

Намагання дорослого обмежити рухи дитини викликає в неї спротив.

Поступово дитина починає пригадувати свій попередній досвід одержання синців і травм, пов’язувати їх зі своїми надмірно швидкими та неконтрольованими рухами і діями, встановлювати елементарні причинно-наслідкові зв’язки, робити власні висновки щодо необхідності уповільнити свій рух, виявити турботу про безпеку людей, що знаходяться поруч (можна вдарити, штовхнути, травмувати), зважити ймовірні ризики, спланувати свої зворотні дії (піднялася на верхню сходинку, а спуститися боязко), дотриматися правил безпечної поведінки.

Віковими особливостями є дисбаланс між високою потребою дитини в активності та її невмінням правильно розрахувати відстань, власні сили, а також знижене почуття небезпеки. Водночас вона орієнтується на дорослого: його ритмічні, енергійні й водночас зважені рухи задають зразок бажаного темпу фізичної діяльності.

Статева ідентифікація та диференціація. Дитина диференціює людей за ознакою статі, знає, що вона дівчинка (хлопчик), радіє цьому. Рідко, проте трапляється, що дитина хотіла б змінити свою стать, перетворитися з дівчинки на хлопчика чи навпаки. Вона починає усвідомлювати та розрізняти відмінності у зовнішньому вигляді, будові тіла, поведінці людей різної статевої належності.

Все більше цікавиться тим, що відрізняє хлопчика від дівчинки, хлопчика від чоловіка, дівчинки від жінки. Дитина ставить дорослому запитання на уточнення цієї інформації, не відчуває ніяковості при обговоренні цієї теми, розраховує на одержання зрозумілих відповідей. Вони поки що не соромляться свого оголеного тіла, легко роздягаються у присутності рідних дорослих, почуваються природно.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

зміцнювати здоров’я дитини, забезпечувати гармонійний розвиток усіх систем її організму;

збагачувати руховий досвід дитини, орієнтуючись на її індивідуальні особливості, забезпечувати перехід від простого нарощування рухових умінь до формування культури рухів, дотримуючись при цьому правил безпечного виконання рухів;

створювати умови для вдосконалення основних рухів (ходьби у різний спосіб, бігу, стрибків, кочення й кидання, повзання, лазіння, танцювальних рухів, рухів спортивного характеру);

сприяти розвитку фізичної вправності, умілості.

Навчальні:

розширювати уявлення про здоров’я, ознайомлювати з його чинниками, формувати практичне вміння дбати про власне здоров’я;

збагачувати уявлення про будову людського тіла, особливості функціонування його основних органів і систем;

формувати уміння правильно виконувати основні рухи (ходьбу, біг, стрибки, кочення, кидання, повзання, лазіння, дотримання рівноваги, танцювальні рухи) та вправи спортивного характеру.

навчати без нагадування дорослого виконувати елементарні гігієнічні процедури (вмиватися, причісуватися, користуватися носовичком та серветкою, тощо);

вправляти в умінні дотримуватися елементарних правил безпеки рухової діяльності(контролювати інтенсивність рухів, зважати на людей, що перебувають поряд).

Виховні:

плекати відчуття радості від свого здорового, вправного, чистого тіла;

виховувати звичку збалансовувати свою рухову активність з відпочинком;

формувати позитивне ставлення до гігієнічних та загартовувальних процедур;

виховувати бажання дотримуватися правил безпеки рухової діяльності у приміщенні та за його межами;

сприяти проявам дитиною ініціативи, конструктивних форм самостійності, елементів творчості, схвалювати такі прояви;

формувати почуття поваги до представників протилежної статі.

Під час рухливих ігор, на заняттях, вчитель привертає увагу дітей до ознак здоров’я (бадьоре самопочуття, веселий настрій, хороший апетит, міцний сон, бажання рухатися, відсутність шкідливих звичок). Він доступно розповідає та демонструє на прикладах значення для здоров’я позитивних емоцій, засобів фізичного гарту. Акцентує увагу на тому, що рухова діяльність — супутник здоров’я.

Викладач створює умови для творчого самовираження молодших дошкільників у різних видах рухової діяльності (виконанні основних рухів, загальнорозвивальних та рухів спортивного характеру). Виявляє до молодшого дошкільника повагу, доброзичливість, справедливість, позитивно оцінює вкладені у м’язову активність вольові зусилля та старанність.

Навчально-тематичний план

№	Тема		Кількість годин
1.	Набір дітей до гуртка		4
2.	Уклін. Розминка		1
3.	Хореографічна «абетка»		6
4.	Музично-рухові забави		3
5.	Рухливі ігри		5
6.	Скарбниця українських традиційних рухів		3
7.	Дитячі образно-ігрові рухи		10
8.	Стройові вправи		2
9.	Лазіння, повзання		2
10.	Вправи для розвитку загальної гнучкості		6
11.	Рівновага		4
12.	Імпровізація у знайомому таночку		2
13.	Відкриті заняття		2
14.	Розучування таночків		22
		Всього	72

Зміст програми

«КАЗКОВА РИТМОПЛАСТИКА»

Тема 1. Музично – ритмічні вправи. Збагачувати музичний досвід дітей, зацікавлюючи творами композиторів-класиків. Вчити дітей характером. Вчити аналізувати музичний твір (веселий, енергійний тощо), починати і закінчувати рухи разом із музикою, активно сприймати музичний твір та відгукуватися на нього руховою імпровізацією. Вчити виконувати різні види кроку, бігу та стрибків: простий танцювальний крок, крок на півпальцях, крок з високим підніманням колін, легкий біг.

Тема 2. «Олівці-малювці» (колективно-порядкові вправи). Знайомити дітей з поняттями: «лінія», «коло», «інтервал», «рівняння»; та назвами малюнків танцю: «ланцюжок» тощо. Вчити орієнтуватися у просторі, тримати інтервали та виконувати прості фігурні перебудови (ходіння по лінії, колу тощо).

«ВЕСЕЛА ГІМНАСТИКА»

Тема 1. «Танцюємо сидячи» (танцювальна партерна гімнастика).

Знайомити дітей з поняттями: «підйом», «гнучкий». Вчити вірно виконувати на підлозі танцювально-гімнастичний комплекс, спрямований на підготовку дітей до виконання вправ класичного тренажу. Вчити тримати спину, працювати над розвитком еластичності м’язів ніг.

Тема 2. «Гнучкі, сильні та витривалі» (загальні та корегувальні вправи). Знайомити дітей з назвами окремих частин тіла (стопа та ін.), назвами та змістом партерних вправ («метелик», «кошеня», та інших) та акробатичних елементів («берізка»).

«ХОРЕОГРАФІЧНА АБЕТКА»

Тема 1. «Країна Терпсихори» (пізнавальний матеріал з хореографії).

Дати дітям уявлення, що хореографія — це вміння красиво танцювати за правилами. Знайомити з виразними засобами хореографії (рух, музика, костюм), назвами рухів. Формувати уявлення про те, що кожний рух передає певний настрій чи почуття і має зміст.

Тема 2. «Лялька-балерина» (елементарні вправи класичного танцю). Знайомити дітей з основними правилами утримання правильної постави (втягнути коліна, витягнути шию), позиціями ніг (І вільна та шоста), положенням кисті, назвами окремих вправ класичного тренажу. Вчити утримувати позиції ніг виконувати вправи, що спрямовані на розвиток рухливості шиї, та правильне положення голови.

«НАРОДНІ ВІЗЕРУНКИ»

Тема1. «Веселий чобіток» (елементарні знання про народний танок). Дати дітям уявлення, що народний танок є першоосновою хореографічного мистецтва, що кожен народ має свої танцювальні традиції і танцює в своїй манері. Знайомити дітей та вчити виконувати позиції ніг позиції рук (вихідна позиція – руки опущені вниз; положення рук (прості положення, де руки розташовані симетрично, тобто одна так, як і друга; положення кисті у кулачках, вільна та інші). Вчити вірно тримати тулуб, виконувати вправи для голови (повороти, нахили), стрибки за шостою позицією з прямими ногами.

Тема 2. «Скарбниця українських традиційних рухів» (елементи українського народного танцю). Знайомити дітей з назвами українських хороводів, забав, ігор та вправ. Знайомити зі змістом та формувати навички виразного виконання окремих танцювальних форм українського танцю (хороводи, танці, забави). Цікавий репертуар українських музично- хореографічних традицій для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку представлено у монографії А. С. Шевчук «Українські музично-хореографічні традиції як засіб музично - рухового розвитку старших дошкільників». Автор пропонує музично-рухові забави («Ладки, ладки», «Зробимо коло», «Подай ручку»), музично-рухові ігри («Труби, Грицю», «Ковалі», «Котилася торба»), танцювальні етюди («Уклін – запрошення хлопчика», «Уклін – вітання дівчинки»), хороводи («Зів’ємо віночки», «Ой, у полі жито»), парні танці («Коло-гопачок», «Плескач», «Гречаники»), групові танці («Дрібушечки», «Дощик», «Метелиця»), сюжетні танці («Через ніжку», «Гей ви, друзі, всі до мене!»)

«НА ДИТЯЧОМУ ТАНСПОЛІ»

Тема 1. Ігрові форми дитячого парного танцю. Формувати уявлення про те, що танок може виконуватись в парах; щоб красиво навчитися його танцювати, треба багато займатися. Вчити утримувати різні положення в парах: обличчям одне до одного (закрите положення — «Давай дружити»), спиною одне до одного (протилежне положення — «Посварилися»), поруч один з другим (бічне положення — «На прогулянку») та одне за другим (колоною — «Вагончики»). Формувати навички виконання нескладних танцювальних рухів (різні види стрибків, оплесків, притупів, тощо), а також виразних імітаційних та образних рухів, які добираються в залежності від сюжетного або ігрового характеру танцювальної форми. Вчити виразно та музично виконувати прості дитячі танці («Пінгвіни», «Весела зарядка», «Зміни пару» та інші).

«ТАНЦЮВАЛЬНІ ФАНТАЗІЇ»

Тема 1. «Виразна пластика» (імітаційні рухи та етюди). Вчити виконувати самостійно та за показом педагога імітаційні рухи («Зайчик» — м’які, пружні стрибки на двох ногах; «Курчата» — бігають на півпальцях швидко, метушливо; «Пінгвіни» — ходять, поперемінно переступаючи з ноги на ногу, не згинаючи коліна). Формувати вміння виразно та музично виконувати танцювальні етюди з використанням імітаційних рухів («Пташиний двір», «Поїхали до лісу» та інші).

Тема 2. «Я і природа» (масова імпровізація на тему природи). Вчити емоційно відгукуватися на музику та брати активну участь у масовій імпровізації на теми природи («У зимовому лісі», «Новорічний карнавал» «Весняний вітерець», «Літо», «Осіннє листя» та інші).

«ТАНЦЮВАЛЬНА ІГРОТЕКА» (танцювальний репертуар)

Вчити дітей самостійно, музично виконувати танцювально-ігровий репертуар: − ігри: «Осіннє листя», «Кривляння», «Веселі ручки» та інші; − танці-ігри: «Весела пара», «Мій дзвінкий, веселий м’яч», «Печемо пиріжки» та інші; − хороводи-розваги («Кіт і миші», «Коровай»), на природознавчу тематику («Горобець», «Коза», «Зайчик»). Зміст танців педагоги можуть вигадувати самостійно або спиратися на навчально- методичні посібники та репертуарні збірки танців для дітей дошкільного віку (Г. Березова, А. Бєлікова, Л. Богаткова, О. Єрохіна, Т. Пуртова, Л. Роговік, А. Шевчук та інші).

Показники компетентності дитини у хореографічному мистецтві.

*Знання*	Здоров’я та фізичний розвиток. Знає та може назвати основні ознаки здоров’я (відсутність ознак хворобливого стану, рухова активність, хороший апетит, спокійний сон); має уявлення про будову свого тіла, його частини (голова, волосся, очі, ніс, вуха, рот, зуби, язик, руки, ноги, живіт, спина, сідниці; знає призначення основних органів відчуттів (очей, носа, вух, язика, пальців). Рухова активність. Розуміє важливість рухів для здоров’я; розрізняє основні рухи (ходьбу, біг, стрибки, кочення, кидання, повзання, лазіння, утримання рівноваги), загальнорозвивальні (для рук, тулуба, ніг), танцювальні, з шикування та перешиковування. Гігієнічні та загартовувальні дії. Усвідомлює, що гігієнічні та загартовувальні дії корисні для здоров’я; може назвати деякі гігієнічні (вмивання, купання, користування милом та шампунем, чищення зубів, розчісування та упорядкування волосся, користування носовичком, культурне споживання їжі, користування серветкою, туалетним папером); розуміється на ознаках спраги та голоду, називає деякі їх ознаки (сухо в роті, буркає в животі, вигляд їжі викликає бажання їсти). Статева ідентифікація та диференціація. Знає і називає свою стать; розрізняє людей навколо за статевою належністю; розуміє, що здебільшого ім’я вказує на статеву належність, проте в окремих випадках може бути спільним (Олександр-а, Валентин-а); усвідомлює незмінність своєї статі, незважаючи на зміну одягу, зачіски, занять; знає і називає переваги своєї статі (хлопчик сміливий, самостійний, винахідливий; дівчинка охайна, чепурна, уміла у побутових справах); розуміє існування відмінностей між дітьми та дорослими однієї статі (у зрості, вазі, обсязі грудної клітини, формі тіла, наявності в дорослих волосся на тілі тощо).
	Здоров’я та фізичний розвиток. турбується про своє здоров’я: робить фізкультуру, рухається у помірному темпі, помічає ознаки нездужання (свого або однолітків), при поганому самопочутті поводиться адекватно (не перенапружується, уповільнює рухи, повідомляє про своє нездужання дорослого, сідає на стілець або лягає у ліжко), помічає ознаки нездоров’я дорослих, дотримується гігієни тіла. рухова активність. відповідно до вимог дорослого та своїх можливостей виконує основні рухи: ходьба. дорослий залучає дітей до танцювальних кроків та ходьби: з носка, на півпвльцях, високим підніманням колін; на зовнішній та внутрішній сторонах стопи; на носках, п’ятах, малими та широкими кроками, «змійкою» між предметами (кубиками, кеглями, м’ячами) з різним положенням рук (на поясі, в сторони, за спиною, підготовче положення, 1 та 2 позиція рук), приставним кроком лівим і правим боками з рухами рук (плеск над головою, перед грудьми, за спиною), яка чергується зі стрибками (soute по 6 та 1 вільній позиції ніг); у колоні, зі зміною темпу та ведучого. вправи з бігу. дорослий спонукає дітей наздоганяти предмети, що котяться, бігати на носках, високо піднімаючи коліна, розучування кроку галопу; біг у колоні і парами, у різних напрямах: по колу, в колоні змійкою. вправи зі стрибків. стрибків на місці по 6 позиції ніг, з просуванням уперед (2–3 м), через лінії, невисокі предмети, на правій та лівій нозі на місці; на двох ногах з поворотами навколо себе на 90° за один стрибок; у довжину з місця; із короткою скакалкою (16–20 стрибків). вправи з кочення, кидання, рівноваги. дорослий спонукає дітей: підкидати м’яч угору й ловити його обома руками; ударяти м’ячем об підлогу й ловити його; прокочувати м’ячі, обручі між предметами, у «ворітця» руками через мотузку; утримувати рівновагу на одній нозі, піднявши другу вперед; крутитися в обидва боки навпаки.
Уміння	*Вправляння в основних рухах* *Загальнорозвивальні вправи* Вправи для рук, плечового пояса і тулуба виконуються з різних вихідних положень: стоячи (ступні ніг трохи розставлені й паралельні), сидячи та лежачи на підлозі. Більшість загальнорозвивальних вправ мають імітаційний характер. Доцільно використовувати вправи з предметами (обручі, стрічки, м’ячі). Варто стежити за тим, щоб діти дотримувалися певних інтервалів під час руху в різних шикуваннях, не відставали від тих, хто стоїть попереду. Вправи для рук і плечового пояса. Піднімати руки вперед, угору, в сторони; відводити руки назад, за спину; розмахувати руками вперед–назад, вниз–угору, виконувати махи руками над головою і перед собою, поперемінно піднімати руки вгору–вперед, відводити ривком назад; робити колові рухи зігнутими в ліктях руками; піднімати та опускати зігнуті руки; ставити руки перед грудьми; закладати кисть за голову і розводити лікті; стискати і розтискати кисті, обертати їх, зводити і розводити пальці, витягувати їх у положеннях руки в сторони. Вправи для тулуба. Вчитель навчає дитину виконувати повороти праворуч–ліворуч, виконуючи махи руками (вперед, у сторони), нахиляти тулуб уперед, у сторони, тримаючи руки на поясі, за головою, за спиною (у замку); стоячи на колінах, сідати на п’ятки і підніматися; лежачи на животі, піднімати ноги і руки; перевертатися з боку на бік; робити стійку — ноги разом (нарізно), нахилятися уперед, діставати пальцями пальці ніг, класти і піднімати з підлоги предмети; прокочувати навколо себе м’яч з вихідного положення сидячи на підлозі і стоячи на колінах; піднімати обидві ноги над підлогою в упорі сидячи, руки позаду; згинати і випрямляти, опускати їх на підлогу; в упорі, стоячи на колінах, прогинати і вигинати спину, по черзі піднімати руки; перевертатися в різні способи: зі спини на живіт з витягнутими руками: вперед, угору, в сторони; піднімати витягнуті вперед руки, плечі й голову із положення лежачи на животі.
Уміння	Вправи для ніг. Кроки вперед, у сторони, назад; згинати і розгинати одну ногу в коліні, стоячи на другій; підніматися на носки, виставляти ногу вперед на п’ятку; ворушити пальцями ніг; піднімати пальцями ніг мотузок, захоплювати ступнями ніг і перекладати з місця на місце предмети із вихідного положення сидячи; переступати приставним кроком убік; підніматися на носки і стояти; виставляти по черзі ноги вперед на п’ятку, потім — на носок, притупувати; присідати, напівприсідати з опорою і без неї. Ігри: «Ширше крок», «Ворітця», «Хто далі проїде?», «Пройди і не зачепи», «Чапля», «Каруселі», «Бігом за м’ячем», «Змійка». Рухливі ігри: «Зайченята», «Горобці і кіт», «Каченята і вовк», «Котик і мостик». *Танцювальні вправи* Вчитель навчає молодшого дошкільника виконувати крок галопу; рухатися парами по колу у танцях та хороводах; виконувати рухи відповідно до характеру мелодії і змісту пісні. Шикування та перешиковування. Шикуватися в коло невеличкими і великою групами, у пари, шеренгу; перешиковуватись у ланки; повертатися праворуч, ліворуч, кругом. Ритмічні рухи по колу; оплески в долоні; образно-ігрові рухи; різновиди demi-plie, soute, battment tandu (виведення ноги на носок); вправи в парах; вправи для розвитку загальної гнучкості; виставляння ноги на каблучок; вільні притупи ногою, та ін.
Базові якості	Самостійність. Самостійно проводить гігієнічні процедури — умивається, розчісується, вдягається, реалізовує фізіологічні потреби; ініціює та бере активну участь у рухливих іграх, іграх-змаганнях з однолітками; ходить по обмеженій площині (дошці, лавці), виконує вправи з м’ячем, з утримання рівноваги; упорядковує спортивний та ігровий матеріал після занять з хореографії.
Базові якості	Допитливість. Виявляє інтерес до будови свого тіла та однолітків протилежної статі. Ставить дорослим запитання відповідної спрямованості. Елементарно розмірковує, аналізує вплив рухової активності на розвиток організму в цілому, формування витривалості, вправності, гнучкості. Справедливість. Може домовлятися з дітьми про спільну участь у групових іграх-забавах, рухливих іграх; намагається узгодити з ними свої рухи, поступитися місцем у приміщенні та на майданчику; прагне справедливо розподілити ігрове та спортивне спорядження; намагається об’єктивно оцінити спортивні досягнення (власні та інших дітей), визнати свої перемоги й поразки. Самовладання. Зосереджується на виконанні фізичних вправ; не гнівається, якщо щось не виходить; прагне стримувати себе та заради позитивного результату вдосконалювати власні уміння. Гідність. Докладає зусиль задля досягнення високого результату, оволодіння певними навичками та вміннями, старанного виконання хореографічних вправ, вправності в рухливих іграх, організованості у виконанні гігієнічних процедур, чутлива до оцінних суджень значимих для неї людей. Відповідальність. Відповідально ставиться до виконання хореографічних вправ різної складності, участі у спортивних розвагах та іграх, доручень щодо використання спортивного обладнання та інвентарю; старанно виконує гігієнічні та загартовувальні процедури, намагається культурно споживати їжу.

2.5. Програма раннього навчання англійської мови дітей молодшого дошкільного віку заняття «Hello, baby!»

Заняття проводиться з групою дітей, яка складається з 10 осіб, два рази на тиждень. Кожне заняття проводиться в оригінальній формі та обов’язково має ігрові елементи.

Мовленнєве виховання молодшого дошкільника педагог спрямовує на ознайомлення з основами англійської мови, створює умови для засвоєння дитиною елементарного набору слів іноземною мовою з різних тем, налагодження взаємин та елементарного мовленнєвого спілкування з дорослими та однолітками, елементарне усвідомлення (звукового складу, словника) та використання дитиною певного набору слів та виразів англійською мовою.

Педагог навчає дитину спілкуватися з ним англійською, вслухатися у звуковимову слів новою для них мовою. Найдоцільнішими для організації занять є прості мовленнєві, зокрема, хороводні ігри, основою яких можуть бути сенсомоторні, тактильні ігрові вправи, спрямовані на встановлення контакту учасників одне з одним та пов’язані з рухами тіла. Під час цих ігор, вправ діти оволодівають умінням виконувати однакові спільні дії, рухатися разом з дорослим, промовляти хором віршований текст англійською мовою.

Вікові можливості

Дитина четвертого–п’ятого років життя характеризується нерівномірним розвитком кістково-м’язової системи, уповільненням окостеніння кінцівок, негармонійним розвитком органів дихання, серцево-судинної системи, зору, слуху, голосових зв’язок. Інтенсивний розвиток мускулатури ніг спричиняє її високу рухову активність. Вузькі носові та легеневі ходи обмежують доступ повітря у легені, що викликає швидку стомлюваність. Становлення органів зору потребує якісного освітлення, висуває високі вимоги до пози дитини під час занять англійською мовою. Сприйняття, пам’ять і увага у дитини носить здебільшого мимовільний характер. Можливості довільної уваги поки що обмежені. Зосередженою увага залишається до тих пір, поки зберігається інтерес до об’єкта чи інформації, що сприймається. Завдяки міцній мимовільній пам’яті дитина здатна накопичити базовий лексичний запас із найближчої їй тематики і опанувати певний запас найпростіших мовних моделей для задоволення своїх елементарних комунікативних потреб.

Мовленнєва компетентність. Дитина підвищено чутлива до мовленнєвого розвитку, до звукового та смислового компонентів мовлення. Процес збагачення її мовлення посилюється завдяки інтенсифікації спілкування, урізноманітненню самостійної діяльності, зростанню інтересу до людини, зокрема дорослої, як центру її життя. Основними функціями мовлення дитини стають функції повідомлення, соціального зв’язку та впливу на оточення. Дитина ознайомлюється з основами англійської мови, накопичує базовий запас слів з найближчих до її життєдіяльності тем.

У зв’язку з переходом індивідуальної сюжетно-відображувальної гри у спільну сюжетно-рольову виникають нові типи висловлювань. Як засіб комунікації дитина використовує усмішку, сміх, виразні рухи, пози, контакт очей.

На кінець року звуковимова в основному сформована. Розширюється словник рідної мови, він поповнюється різними частинами мови. Активізуються дієслова, внаслідок чого мовлення дитини стає більш динамічним. Формується граматична будова мови. Дитина починає правильно змінювати нові слова, узгоджувати їх між собою, експериментує зі звуками та словами. У мовленнєвому розвитку діапазон індивідуальних відмінностей залишається широким. Ці особливості мовленнєвого розвитку дитини впливають на оволодіння нею азами іноземної мови (англійської).

Мовна компетентність. У процесі оволодіння новим засобом спілкування формується правильне розуміння мови як суспільного явища, у дитини розвиваються її інтелектуальні, мовленнєві й емоційні здібності.

Соціокультурна компетентність. Дитина розуміє, що люди, які проживають у різних країнах спілкуються різними мовами. Засвоює деякі фрази англійською, що відповідають загальноприйнятим у носіїв мови соціокультурним нормам: вітання, прощання, слова вдячності тощо.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

розвивати сталий інтерес та позитивне ставлення до вивчення англійської мови;

сприяти налагодженню спілкування з дорослим та однолітками;

розвивати артикуляційний апарат, фонематичний слух;

стимулювати прояви власної мовленнєвої активності дитини;

розвивати уміння промовляти англійською хором.

Навчальні:

ознайомлювати з англійськими казками, пісеньками, віршами, прислів’ями, приказками;

накопичувати базовий запас слів з різних тем (Давайте познайомимось, моя сім’я, я умію рахувати, кольорова веселка, іграшки, овочі і фрукти, тварини тощо);

формувати вміння розуміти зміст сказаного під час аудіювання, говоріння;

навчати вимовляти усі звуки англійської мови;

вправляти в умінні вимовляти слова та фрази англійською мовою, пов’язані із різними ситуаціями спілкування (знайомство, прохання, вибачення тощо; активізувати словниковий запас;

навчати відповідати на запитання англійською мовою, розповідати про свою родину, іграшки, домашніх тварин, захоплення.

Виховні:

формувати елементарну культуру поведінки у типових комунікативних ситуаціях: шанобливо вітатися та прощатися з однолітками та дорослими; висловлювати свою згоду або незгоду; вибачатися;

виховувати любов до рідної мови, інтерес до англійської, уміння порівнювати ті самі слова українською і англійською мовами.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Давайте познайомимось. Казкова країна звуків	7
2.	Моя сім’я (мамо, тато – я)	7
3.	Частини тіла	7
4.	Тварини	8
5.	Свята. Новий Рік	4
6.	Іграшки	8
7.	Кольори	8
8.	Пори року	8
9.	Кількісні числівники	8
10.	Країна ігор (повторення)	7
	Всього	72

Зміст програми

Давайте познайомимось. Казкова країна звуків.

Голосні та приголосні англійської мови. Доброго ранку! До побачення! Як тебе звати? Мене звати...Так.Ні.

Моя сім’я (мама, тато, я)

Мама, тато, сестра, брат, я, мій. Це мій...(тато...). На добраніч!

Тварини

Кіт, собака, корова, свиня, жабка, лисиця, ведмідь, риба, зайчик, миша, півник. Воно (звірятко) велике (маленьке).

Частини тіла

Голова, ніс, рот, очі, вуха, плече, рука, нога, пальці на ногах. Великий, маленький. Це мій ніс (вуха, …). Доторкніться до…

Свята. Новий рік

Дід Мороз, Снігуронька, Сніговик, сніг. Ми бажаємо щасливого Нового року!

Іграшки

М’яч, лялька, зірка, машинка, кулька, прапорець, мотоцикл, потяг, літак, корабель.

Кольори

Червоний, синій, жовтий, зелений, білий, чорний, рожевий, оранжевий. Це рожеве (біле...).

Пори року.

Весна, літо, осінь, зима. Весна – зелена (зима – біла…) Дощ, сонце.

Кількісні числівники

Лічба 1-5

Країна ігор (повторення)

Встаньте! Сядьте! Нахиліться! Поверніться! Поплещіть у долоні! Ідіть! Стійте!

Показники мовленнєвої компетентності дитини (англійська мова)

Знання	Мовленнєва компетентність. Розуміє деякі зразки мовлення — вітання (прощання); усвідомлює, що англійська мова відрізняється від української; знає, як запитати, як попросити. Мовна компетентність. Орієнтується у тому, як правильно вимовляти усі звуки англійської мови, як відповісти на запитання згідно зі змістом малюнка або у зв’язку із ситуацією; усвідомлює, що висловлювання кожного співрозмовника має містити не менше двох реплік, правильно оформлених у мовному відношенні; словниковий запас становить понад 80 лексичних одиниць за темами: «Давайте познайомимось. Казкова країна звуків», «Моя сім’я», «Частини тіла», «Пори року», «Тварини», «Іграшки», «Кольори», «Свята. Новий Рік»; кількісні числівники до 5, особові займенники (I, he, she, it), прийменники (on, in, under), сполучники (and, but); прикметники та їх місце в мовленнєвій конструкції з іменниками — між артиклем та іменником. Соціокультурна компетентність. Володіє елементарними уявленнями про Велику Британію, її столицю, культуру; знає вірші, пісні, рухливі народні ігри англійською мовою
Уміння	Мовленнєва компетентність. Виявляє здатність представити себе, свою родину; виконує озвучені іншим вказівки; описує щось/когось; висловлює власне ставлення; спроможна називати предмет (іграшку), звернутися із проханням; дякує; вживає лексику в межах тем спілкування. Мовна компетентність. Спроможна ситуативно розуміти мовлення дорослого та інших дітей; правильно вимовляти усі звуки англійської мови (ізольовано і в складі слова); спроможна розрізняти інтонацію розповідних, питальних, заперечних і спонукальних речень; ставити запитання і відповідати на них; висловлюватися відповідно до ситуації; обсяг висловлювання — не менше 2–3 фраз, правильно оформлених у
Уміння	мовному відношенні; уживати в усному мовленні структури з дієсловами to be, to have і повнозначними словами в Present Indefinite, прийменники та означений і неозначений артиклі. Соціокультурна компетентність. З допомогою дорослого може розповісти про Велику Британію, її столицю; декламує вірші, співає пісні, бере участь у рухливих іграх англійською мовою.
Базові якості	Сприйнятливість. Чутлива до звуків іноземної мови; прислухається до звуковимови, намагається відтворити її якомога краще. Самостійність. Із допомогою дорослого та без неї застосовує слова англійської мови у різних життєвих ситуаціях, порівнює ті самі слова, висловлювання рідною та англійською, робить свої висновки. Допитливість. Виявляє інтерес до вивчення іноземної мови; цікавиться життям людей у Великій Британії; запитує про особливості їхнього одягу, кухні, святкування визначних дат, персонажів казок; диференціює однакові та близькі за звучанням та вимовою слова та словосполучення.

3. Програми занять розвитку та виховання дітей 5-го року життя.

3.1. Програма логіко-математичного розвитку дітей середнього дошкільного віку“Лічилочка”

Одним з основних завдань предмету «Лічилочка» є не просто давати дітям знання, а створювати умови для розвитку їх мислення, вміння грамотно обґрунтовувати свою точку зору, самостійно приймати рішення, не боятися задач з багатьма варіантами розвитку. Робота спрямована на розвиток пізнавальних здібностей дитини, здатність аналізувати, робити умовиводи, узагальнення; навчання порівнювати, виявляти схожість та відмінність, використовувати початкові логічні прийоми, пов’язані з формуванням понять.

Використовуються групові та індивідуальні форми роботи з дітьми. Створюються умови для диференціації навчання.

Гурток комплектується з дітей 4-5 річного віку. Кількість дітей у групі – 12. Програма розрахована на 36 год.

Вікові можливості

Пізнавальний інтерес. Дитина прагне поділитися накопиченими знаннями й враженнями, що сприяє появі пізнавальної мотивації у спілкуванні з іншими. Все більшу увагу вона спрямовує на взаємини між людьми. Завдяки розвитку мовлення дитина активно реагує на образну та словесну інформацію. Пізнавальна активність набуває керованого, довільного характеру. Пізнавальний інтерес дитини викликають найрізноманітніші об’єкти дійсності: фізичне, психологічне та соціальне «Я»; інші люди, їхні настрої та почуття, способи спілкування з дорослими; причинно-наслідкові зв’язки між природними явищами; властивості, функції та історія виникнення предметів.

Сенсорно-перцептивний досвід. Продовжується засвоєння дитиною сенсорних еталонів, оволодіння способами їх використання й удосконалення способів обстеження предметів. Увага стає стійкішою, дитина рідше відволікається на інші об’єкти, починає діяти за правилами. Дитина може зосереджено займатися певною діяльністю близько 20 хв., виконуючи якісь дії, протягом цього часу утримувати в пам’яті нескладні умови. Сприймання стає усвідомленим, цілеспрямованим та здатним до аналізу. Дитина може довільно спостерігати, розглядати й відшукувати різні об’єкти довкілля. Обстежуючи нескладні об’єкти, вона здатна робити це в певній послідовності: спочатку виділяти основні частини, визначати їх колір, форму й величину, а потім — додаткові. Може із готових простих форм самостійно створювати композиції. Завдяки сформованій емоційній пам’яті, дитина легко запам’ятовує цікаві події, дії, мовний матеріал (віршики, казки, діалоги із фільмів). Продовжує розвиватися смислова пам’ять, дитина може запам’ятати інформацію цілеспрямовано, зростає обсяг такої інформації (запам’ятовує близько 7–8 назв). Міцність і тривалість запам’ятовування зростає, деякі враження можуть зберігатися довго. Поки що переважає репродуктивна уява, в образах змішується реальне й казкове. Починається перехід від наочно-дійового до наочно-образного мислення. Дитина починає виконувати різні мисленнєві операції, спираючись не лише на сприймання, але й на уявлення про раніше сприйняті явища і об’єкти; узагальнювати предмети і явища не лише за зовнішніми ознаками, а й за внутрішніми, суттєвими. Започатковується становлення елементів понятійного мислення. Удосконалюється функція планування та контролю над власними діями. Дитина може використати прості схеми для розв’язання нескладних задач. Вона починає критично мислити, проте її міркування поки що досить наївні й не завжди відповідають дійсності.

Логіко-математичний розвиток. Формування у дитини розуміння кількісних відношень відбувається за допомогою логічних операцій. Поняття числа виникає в результаті пізнання кількісних відношень. Процес абстрагування числа від кількісних речей є для дитини активним процесом, що передбачає вироблення нових способів дій — спочатку практичних, потім — розумових. Лічильна діяльність набуває особливого значення, дитина здатна не тільки лічити елементи множин, а й відлічувати меншу кількість елементів від більшої за заданим числом. Ознайомлюючись із формою предметів, дошкільник ще потребує використання зовнішніх прийомів (переміщення, обведення контурів пальцем руки) під час порівняння властивостей предметів. Порівняння двох множин є важливою передумовою ознайомлення дитини з утворенням чисел. Вона спроможна узгоджувати числівники з іменниками в роді, числі та відмінку, починає усвідомлювати, що число на письмі передають особливими знаками — цифрами. Дитина оволодіває узагальненим способом виділення величин, що дає змогу упорядковувати (серіювати) предмети за одним із параметрів величини — від найбільшого до найменшого чи навпаки. Уміння визначати «більше–менше» є підгрунтям для формування уявлень про відстань («далеко–близько»). На кінець молодшого дошкільного віку дитина може визначати послідовність логічно пов’язаних подій.

Цілісна картина світу. Образи світу та самої себе поки що розрізнені, залежать від зовнішніх умов, оскільки цілеспрямовані дії уяви лише започатковуються. Більш чітко диференціюються уявлення про своє тіло, його будову та можливості; власну гендерну належність; Я-реальне та Я-ідеальне; близьких і далеких родичів, обов’язки членів родини та родинні традиції; знайомих і чужих; діяльність людини; норми та правила поведінки; деякі особливості способу життя та культурні традиції інших країн; стани і явища природи; властивості природних об’єктів (колір, величину, фактуру, середовище існування); залежність їхнього стану від погоди та догляду; правила безпечної поведінки у природі; устрій людського житла, предмети домашнього побуту, господарське призначення предмета, його форму, матеріал, з якого він виготовлений; правила безпечної поведінки у знайомому та незнайомому предметному середовищі тощо.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

сприяти розвитку самостійності та творчих здібностей дитини в процесі пізнання світу та самої себе;

розвивати довільність пізнавальних процесів;

збагачувати досвід сприймання культурних надбань людства;

створювати сприятливі умови для логіко-математичного розвитку дитини.

Навчальні:

розширювати уявлення про сенсорні еталони, збагачувати досвід їх використання;

навчати визначати кількість об’єктів;

навчати лічити у межах 5–10, використовувати кількісні й порядкові числівники;

вправляти в умінні здійснювати найпростіші обчислення на додавання, віднімання;

формувати уявлення про множини, рівність–нерівність груп предметів;

ознайомлювати з площинними та об’ємними фігурами, їхніми основними властивостями;

навчати визначати форму об’єктів за допомогою геометричної фігури як еталона;

навчати вимірювати величини, використовуючи умовну мірку; викладати серіаційні ряди;

формувати елементарні уявлення про час і простір, навчати визначати положення предметів відносно себе;

збагачувати знання про природу, предметний світ, людей, саму себе; формувати елементарну картину світу.

Виховні:

виховувати позитивне ставлення до пізнання нового;

заохочувати інтерес до пізнання себе, інших людей, природи та культури;.

сприяти отриманню дитиною радості від пошуку і задоволення від одержаного результату;

підтримувати бажання пізнавати світ та саму себе за допомогою художніх творів (віршів, казок, оповідок);

Навчально-тематичний план.

№	Тема	Кількість годин
1.	Число і цифра	11
2.	Множина	9
3.	Величина предметів	3
4.	Геометричні фігури	2
5.	Орієнтування в просторі	2
6.	Орієнтування в часі	2
7.	Логіка	4
8.	Відкрите заняття для батьків	1
9.	Підсумкові заняття	2
	Всього	36

Зміст програми

1. Число і цифра.

Лічба предметів в межах 9. Називання чисел в межах 9 в прямому і зворотному порядку. Утворення чисел шляхом додавання 1 до попереднього числа. Кількісна і порядкова лічба. Ігри з цифрами в межах 10 на кубиках, картках тощо. Співвідношення цифри з числом і числа з цифрою в межах 9. Обведення контурів цифр пальчиком, олівцем.

2. Множина.

Порівняння предметів за кількістю (більше, менше, стільки ж), засвоєння понять «однаково», «порівну», «скільки», «стільки». Практичні вправи на вилучення частини предметів за будь-якою ознакою із множини і визначення кількості предметів в остачі способом перелічування (у межах 9).

3. Величина предметів.

Порівнювати предмети за довжиною, шириною, товщиною.

4. Геометричні фігури.

Площинні фігури: трикутник, чотирикутник, квадрат, круг. Об’ємні фігури: куля, куб. Практичне розрізнення геометричних фігур із словесним поясненням, засвоєння їх назв.

5. Орієнтування в просторі.

Формування просторових уявлень. Засвоєння понять «між», «посередині», «усередині», «поза», «зліва направо», «справа наліво».

6. Орієнтування в часі.

Засвоєння понять «ранок», «день», «вечір», «ніч», відношень «швидше-повільніше».

7. Логіка.

Закріплювати уявлення про геометричні фігури, розв’язувати задачі на пошук закономірностей вибору й розташування геометричних фігур. Розв’язувати завдання з конструювання.

Показники пізнавальної компетентності дитини у віці п’яти років

Знання

Кількість. Знає, що кількість не залежить від форми, величини об’єктів, відстані між ними, просторового розміщення; розуміє суть запитання «скільки?».

Лічба. Розуміє значення та усвідомлює відмінність кількісної і порядкової лічби; знає прийоми утворення числа шляхом додавання одиниці до попереднього числа.

Обчислення. Знає способи найпростіших обчислень на додавання, віднімання в межах 10; розв’язує елементарні математичні задачі, використовує ігри з цифрами (лото, кубики).

Множини. Розуміє слова: «більше», «менше», «стільки ж», «однаково»; орієнтується у прийомах накладання, прикладання, перелічування для порівняння двох груп предметів; знає, як утворити рівність із нерівності шляхом зменшення чи збільшення однієї із множин; знає і визначає у довкіллі множини (посуд, одяг, транспорт тощо), орієнтується у їх призначенні; розуміє, що об’єкти довкілля можна розподілити (класифікувати) за кількістю, а множини за їх чисельністю.

Форма. Знає назви та ознаки площинних та об’ємних геометричних фігур: трикутник, чотирикутник, квадрат, круг, куб, куля, циліндр; знає, що в довкіллі існує багато об’єктів, які схожі на знайомі геометричні фігури; розуміє значення слів «такий, як…», «такий самий, як...».

Величина. Знає, що предмети довкілля мають різну величину, ширину, довжину; орієнтується в елементарних прийомах упорядкування предметів за різними параметрами (шириною, довжиною, висотою, масою); усвідомлює місце кожного елемента у серіаційному ряді (великий, більший, найбільший; найдовший, найважчий тощо); знає, що величину можна виміряти умовною міркою: смужкою паперу, долонею, олівцем тощо.

Уміння

Базові якості

3.2. Програма мовленнєвого розвитку дітей середнього дошкільного віку “Мовленятко”

Гурток комплектується з дітей 4-5 років. Кількісний склад групи - 12 дітей. Заняття проводиться 2 рази на тиждень. На реалізацію програми відводиться 72 години.

Вікові можливості

Фонематичний слух, звуковимова. Дитина оволодіває правильною вимовою всіх звуків рідної мови, у тому числі шиплячими і сонорними, (хоча ще спостерігається деяка нестійкість у вимові цих звуків, зокрема у вимові звука [р]). Поступово зникає загальне пом’якшення, зменшується кількість перестановок складів, пропусків звуків. У дитини п’ятого року життя добре розвинений фонематичний слух, вона диференціює близькі фонеми. Дитина поступово навчається регулювати силу голосу відповідно до ситуації; оволодіває оптимальним темпом мовлення, говорить чітко, не поспішаючи. Наприкінці п’ятого року життя правильно вживає наголоси у словах, дотримується норм літературної вимови. Може розрізнити на слух наявність певного звука у слові, дібрати слова на зазначений звук.

Словниковий запас. Дитина цього віку характеризується надзвичайною мовленнєвою активністю, балакучістю, допитливістю, яка виражається у численних запитаннях «чому?» (за хвилину до 15–25 запитань).

У словнику наявні всі частини мови (іменники, прикметники, дієслова, дієприкметники, дієприслівники, числівники, займенники, частки, сполучники, вигуки). Дитина схильна до активного словотворення від різних частин мови (іменники: взувало, сільниця, повзук, учило, мокрес, помаза, кусарик, колоток, вулиціонер, пісковатор, копатка, цепля; дієслова: відмухіватись, ладошкаються, накалюжив, відсонилася; прикметники: жмутні черевики, черв’ячне яблуко, лякальні казки, молоканна каструля, бризкуча вода тощо). Вона правильно використовує в мовленні багатозначні, узагальнювальні слова, слова, що позначають абстрактні поняття (радість, чемність, хоробрість, мужність); добирає антоніми, синоніми, класифікує предмети за ознаками, властивостями. Дитина цього віку починає користуватися образними висловами (кіт-воркіт, зайчик-побігайчик). Проте недостатньо розуміє переносне значення слів. Її словник налічує близько 2500–3000 слів.

Граматичні уміння. Дитина засвоює граматичні форми відмінкових закінчень, хоча в її мовленні ще спостерігаються граматичні помилки, зокрема, у чергуванні приголосних. Вона утворює нові граматичні форми від інших частин мови за допомогою суфіксів, префіксів. Виявляє ініціативу щодо мовленнєвих ігор з дорослими («нові слова»). Дошкільник легко утворює форми однини й множини (допускає помилки в іменниках, які мають тільки форму однини або множини). Він засвоює рід, кличну форму іменників, наказовий спосіб дієслів. Будує прості речення, складносурядні зі сполучними словами, речення з прямою мовою. Прості речення переважно починає словами «потім», «там», «ось», «ще», «як це» тощо; вільно користується складносурядними реченнями, у складі яких є вставні слова.

Зв’язне мовлення, комунікативні вміння. Дитина самостійно вступає в розмову з іншими дітьми, дорослими, підтримує діалог у межах ситуації. Більшість дітей цього віку використовує слова ввічливості в ситуаціях вітання, прощання, знайомства, подяки, вибачення, прохання без нагадування вихователя; застосовує засоби інтонаційної виразності, у тактовній формі виявляє незгоду, відмову. Мовлення переважно стає зрозумілим із контексту, однак дитина відчуває труднощі в адекватному доборі слів, виборі теми, сюжету власного висловлювання, спостерігається порушення логіки, переважає формальний зв’язок між реченнями в тексті. Відповідає на запитання за змістом картини, художнього тексту; складає за зразком вихователя описові, сюжетні розповіді та розповіді з власного досвіду; переказує знайомі оповідання й казки; декламує напам’ять вірші, скоромовки, загадки, використовує в мовленні деякі прислів’я та приказки; застосовує відповідно до ситуації фразеологічні звороти, звуконаслідувальні слова. За допомогою мовленнєвих засобів виражає свої думки, почуття, бажання, ставлення.

Елементи грамоти. Дитина здатна здійснювати елементарний звуковий аналіз: визначає перший звук у слові, інтонаційно промовляє звук у слові, добирає слова із заданим звуком: на початку, всередині, у кінці слова; диференціює поняття «звук» і «слово». Самостійно добирає слова із заданим звуком на основі предметних малюнків.

Інтерес до книжки. Дитина проявляє інтерес до книжки, розглядає ілюстрації; підтримує порядок у куточку книжки, береже книжки, разом із вихователем виготовляє альбом із картинками. Виявляє готовність до слухання чарівних та соціально-побутових казок; упізнає й визначає композиційні елементи казки: зачин, кінцівку, повтори, дає оцінку діям та вчинкам персонажів; самостійно розповідає знайомі казки.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

розвивати фонематичний слух, звуковимову, уміння правильно наголошувати слова;

розвивати здатність розрізняти значення слів, що відрізняються звуками;

прищеплювати вміння слухати й розуміти невеликі художні твори;

збагачувати словник різними частинами мови, образними художньо-поетичними виразами;

розвивати вміння вживати кличну форму, дієслівні та прикметникові форми;

заохочувати до розповідання, висловлювання власних думок

Навчальні:

формувати уявлення про звук, слово, уміння виділяти перший звук в слові, визначати місце звука в слові;

навчати правильно наголошувати слова; розрізняти слова, які відрізняються одним звуком;

вправляти в умінні використовувати засоби інтонаційної виразності, передавати свої почуття й переживання;

навчати вживати слова, які позначають фізичні характеристики організму та особливості поведінки людини;

Виховні:

виховувати звукову культуру мовлення;

спонукати дитину до висловлювань свого ставлення до предметів, речей, результатів праці людей;

заохочувати та підтримувати прояви словотворення;

виховувати культуру спілкування, ввічливість;

формувати інтерес до творів національної та світової культур;

виховувати бережне ставлення до книжки.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Звукова культура мовлення	5
2.	Словникова робота	10
3.	Розвиток зв’язного мовлення	15
4.	Основи граматичних знань	20
5.	Ознайомлення з фольклорними та художніми творами	8
6.	Підготовка руки дитини до рухової активності	10
7.	Відкрите заняття для батьків	1
8.	Узагальнюючі заняття	2
9.	Підсумкове заняття	1
	Всього	72

Зміст програми

1. Звукова культура мовлення.

Розвивати мовленнєве дихання та фонематичне сприйняття звуків мови. Удосконалювати моторику артикуляційного апарату. Розвивати інтонаційну виразність мовлення (темп, тембр, силу голосу, інтонацію, наголос). Удосконалювати правильну вимову всіх звуків рідної мови.

Словникова робота.

Збагачувати словник дітей новими словами (всі частини мови) відповідно до освітніх ліній «Дитина в соціумі», «Дитина у природному довкіллі», «Дитина у світі культури», «Гра дитини», «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» за темами: «Ігри та іграшки», «Родина. Родинні стосунки», «Взаємовідносини дітей», «Навколо рідної природи», «Праця і професії дорослих», «Транспорт. Правила дорожнього руху», «Наші наймеші друзі», «Святкові дні», «Ввічливі слова», «Наша Україна».

3. Розвиток зв’язного мовлення.

Ведення діалогу і полілогу, використання нових слів та порівнянь. Виховування вміння звернутися до когось, відповісти на питання, вибачитися, привітатися та попрощатися. Уміння висловлювати свою думку щодо прочитаного тексту, побаченого малюнку, не перебиваючи інших.

4. Основи граматичних знань.

Вдосконалення вимови всіх звуків рідної мови. Ознайомлення дітей з голосними та приголосними звуками, складом та реченням. Здійснення звукового аналізу слів. Розгляд букв з використанням нетрадиційних методик.

5. Ознайомлення з фольклорними та художніми творами.

Продовжувати вивчення лічилок, забавлянок, скоромовок. Знайомити дітей з оповіданнями, легендами, казками.

6. Підготовка руки дитини до рухової активності.

Сприяти розвиткові дрібних м’язів рук, використовуючи пальчикову гімнастику. Зміцнювати м’язи зап’ястя, пальців рук, розвивати окомір, викладаючи візерунки із природного матеріалу, дрібних камінців, малюючи пальчиком на запорошеній поверхні. Вправляти у зав’язуванні та розв’язуванні вузлів на шнурках різної товщини та довжини.

Вчити впізнавати на дотик дрібні предмети, іграшки з метою розвитку тактильного сприймання та пам’яті.

7. Відкрите заняття для батьків.

8. Узагальнюючі заняття.

9. Підсумкове заняття.

Показники мовленнєвої компетентності дитини у віці п’яти років

Знання

Уміння

Базові якості

3.3. Програма занять з музичного мистецтва дітей середнього дошкільного віку “Музикуся”

На реалізацію програми відведено 36 годин (згідно розкладу занять – 1 година на тиждень). Кількісний склад групи – 12 дітей.

Програма передбачає різноманітне варіювання форм і методів навчання. Диференційований підхід до дітей на заняттях з музики вирізняється за змістом та рівнем складності завдань для кожної дитини.

Вікові можливості дітей

Шуми і звуки довкілля. Продовжує вдосконалюватися почуттєва сфера молодшого дошкільника, зростає гострота сприймання шумів та звуків. На кінець вікового періоду дитина вловлює не лише голосні шуми та звуки довкілля, а й досить тихі — ледь чутне цокання годинника, звуки обережно відчинених дверей, людських голосів на далекій відстані, капання води тощо. Завдяки слуховій пам'яті вона значно швидше, ніж раніше, впізнає, відрізняє один від одного шуми та звуки довкілля, відтворює знайомі природні, побутово-технічні та соціального походження звуки, встановлює асоціативні зв'язки з подіями із власного життя. Вона може з допомогою дорослого або самостійно визначити напрям звуку, зробити припущення щодо причин його сили та інтенсивності, скласти про нього коротку розповідь.

Музичні звуки. Розрізняє властивості музичних звуків - висоту (звуки низькі і високі у відповідному регістрі); тривалість (довгий-короткий звук), силу звучання (голосно-тихо). Виділяє з-поміж кількох звуків однакові за звучанням;

вирізняє звучання окремого музичного інструмента з-поміж інших. Використовує виражальні можливості голосу для супроводу ігрових дій (здійснює звукові імітації — сигнал про допомогу, звуки пострілів, машин тощо) в іграх-вокалізаціях, в спонтанному співі (заклички, зговірки, забавлянки).

Музична діяльність. Починає розуміти та усвідомлювати, що музика може зображувати, передати зовнішні ознаки предметів і явищ, їхні характерні особливості (шум вітру, спів птахів, стукіт крапель дощу, потік весняних струмочків тощо). Дитина емоційно впізнає та називає знайомі музичні твори за мелодією, розрізняє темп і динаміку музики. Чуттєве пізнання музичних творів, здатність зрозуміти їхній характер, настрій викликає в дитини бажання проявити себе в музичній діяльності. У дитини цього віку продовжує інтенсивно розвиватися голосовий апарат — налагоджується координація слуху з голосом, поліпшується дикція, збагачується тембр голосу, збільшується вокальний діапазон, формується уміння керувати силою звука. Завдяки цим характеристикам дитина активно долучається до співу — охоче співає в дошкільному закладі та вдома, з допомогою дорослого та самостійно, під музичний супровід та без нього.

У дитини зміцнюється руховий апарат, удосконалюється м'язове чуття, дитина вміло чергує напругу й розслаблення, відчуває ритм, використовує міміку й пантоміму. Вона вже має певний досвід співвідношення рухів з музикою різного характеру, що дає їй змогу добирати виражальні засоби (інтонацію, міміку, жести) для створення музичного образу. Дитина цікавиться різними музичними інструментами, видами дитячих музичних інструментів, запитує про їх назву, будову. Дитина п'ятого року життя володіє елементами гри на різних шумових і ударних інструментах (брязкальця, музичні молоточки, маракаси, барабанчик, бубон, музичний трикутник, дзвіночки тощо). Під час елементарного музикування дитина може імпровізувати. У цьому віці яскравіше проявляються її індивідуальні музичні здібності й уподобання.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

Навчальні:

навчати інсценувати разом із дорослим пісні, створювати ігрові образи.

Виховні:

збагачувати музичні враження, долучати до музичної культури;

виховувати в музичній діяльності естетичні почуття;

заохочувати бажання імпровізувати різних видах музичної діяльності;

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Вступне заняття	1
2.	Правила правильного співу Гігієна та догляд за голосовими зв’язками	1
3.	Слухання і аналіз музичних творів Музичні інструменти Гра на дитячих музичних інструментах	10
4.	Слухання, аналіз та розучування пісенних форм	10
5.	Музично-дидактичні ігри	5
6.	Узагальнюючі відкриті заняття для батьків	2
7.	Свята та розваги	6
8.	Підсумкове заняття	1
Всього		36

Зміст програми

Вступне заняття. Бесіда про музику, музикантів. Необхідність музики в нашому житті.
Закріплення правил правильного співу. Гігієна та догляд за голосовими зв’язками. Розучування поспівки про правила правильного співу.
Слухання, аналіз та розучування пісень осінньої тематики. Хороводні ігри.
Бесіда: «Хто такий композитор?”. Слухання та аналіз музичних творів композиторів-класиків, сучасних композиторів. Визначення понять «темп”, «характер твору”.
Ознайомлення з новими музичними інструментами: рояль, маракаси, бандура, флейта. Гра на дитячих музичних інструментах.
Розучування та аналіз сучасних дитячих пісень, хороводів зимової тематики.
Календарна обрядовість зимового циклу. Бесіда про традиційні зимові свята українського народу. Розучування та спів колядок, щедрівок.
Музично-дидактичні ігри:
- Ігри для розвитку почуття ритму
- Ігри для розвитку звуковисотного слуху, чистоти інтонування
- Ігри на розвиток дикційних навичок
- Ігри на відчуття динамічної палітри (“Гучно–тихо заспіваємо”, «Вітер-вітерець”)
Ознайомлення з календарною обрядовістю весняного циклу.
Слухання, аналіз та розучування пісень весняної тематики.
Бесіда про музику та традиції інших народів (вбрання, танці, музичні інструменти).
Узагальнюючі відкриті заняття для батьків.
Свята та розваги: «Посвята в малятківці”, «Презентація Студії «Світлячок”, «Новий рік”, «Свято неньок і бабусь”, «Випускний бал”.
Озвучування музичних форм за допомогою «звучних жестів» (за системою Карла Орфа.
Підсумкове заняття.

Показники компетентності дитини у музичному мистецтві

Знання	Шуми і звуки довкілля. Орієнтується у знайомих звуках природи, побутово-технічних та соціального походження; усвідомлює, що майже всі предмети можуть видавати звуки; орієнтується в розміщенні джерела звуку в просторі (вгорі, внизу, попереду, ззаду, зліва, справа); знає, що звуки предметів різняться залежно від матеріалу, з якого ці предмети виготовлені (скло, дерево, гума, метал, пластмаса тощо). Музичні звуки. Відрізняє звуки музичних інструментів від інших шумів та звуків; знає, що музичні звуки відрізняються висотою (високі чи низькі згідно з регістром), гучністю (тихі, гучні), тривалістю (довгі, короткі); має уявлення про тембр звучання деяких музичних інструментів (фортепіано, скрипка, флейта тощо); усвідомлює, що музичний звук залежить від матеріалу, з якого виготовлені музичні інструменти та способу звуковидавання.
	Музична діяльність. Усвідомлює, що музичні твори відрізняються характером і відповідними засобами музичної виразності; знає, що голосом можна керувати; знає назви та способи виконання різних танцювальних рухів; знає назви деяких музичних інструментів; має уявлення, що музичні інструменти відрізняються за тембром; знає способи здобуття звуків на різних інструментах дитячого шумового оркестру Шуми і звуки довкілля. Диференціює знайомі звуки природи (голоси тварин, погодні явища тощо), побутово-технічні звуки (упорядкування приміщення, приготування їжі, прання, робота з різними приладами, знаряддям, інструментами), звуки соціального походження (голоси людей різного віку і статі, тональність спілкування, настрій учасників); визначає висоту, гучність, тривалість звука, робить припущення щодо походження знайомих звуків; розрізняє звук предметів, виготовлених з різного матеріалу (дерево, скло, папір, пластмаса тощо); використовує предмети для створення різноманітних звукових ефектів. Музичні звуки. Впізнає звучання музичних інструментів (фортепіано, скрипка, флейта тощо); з допомогою дорослого визначає гучність, висоту, тривалість музичного звуку; орієнтується у виразних можливостях свого голосу (спів, говір, крик, шепіт, скандування тощо); розрізняє одноголосне й багатоголосне звучання; плескає в долоні простий ритмічний рисунок (за показом дорослого та самостійно).
Уміння	Музична діяльність. Уміє розрізняти і відтворювати музичні твори, контрастні за темпом і образом; висловлює свої враження від музичного твору; співає протяжно, чітко вимовляє слова, керує силою звуку; виконує пісню разом з однолітками (не відстає, не випереджає); помічає зміни в звучанні мелодії під час співу; рухається відповідно до характеру музики, виразно виконує знайомі танцювальні рухи,
Уміння	орієнтується в просторі музичної зали під час руху; танцює хороводні, парні танці; використовує образно-виражальні засоби в музично-рухливих іграх і етюдах; самостійно грає на різних шумових та ударних дитячих інструментах; правильно відтворює ритмічний малюнок мелодії на шумових і ударних дитячих музичних інструментах; разом з дорослим інсценує пісні, ігрові образи
Базові якості	Самостійність. За власної ініціативи освоює звуковий простір — дослухається до різноманітних звуків природи, предметів, голосів дорослих і однолітків, диференціює голоси; звуконаслідує, використовує «звучні жести» для збагачення ігрового образу; розрізняє звучання іграшок і музичних інструментів; вслухається в музичні твори, виражає своє ставлення до них, висловлюється про почуте; без допомоги дорослого виконує знайомі пісеньки, танцювальні рухи, музикує. Допитливість. Цікавиться різноманіттям звуків у довкіллі, зосереджується на джерелі звуку, прагне дізнатися його знаходження; порівнює між собою звучання предметів, виготовлених із різних матеріалів; експериментує зі звуками (звуконаслідує, використовує «звучні жести» тощо); уважно слухає музику, запитує про неї; зацікавлено спостерігає, як співають, танцюють, музикують однолітки; уважно прислухається до звучання різних музичних інструментів, прагне дізнатися про них більше. Самовладання. Активно діє під час улюблених видів музичної діяльності, докладає зусиль для досягнення бажаного результату. Сприйнятливість. Реагує на звуки довкілля та музичні звуки, отримує емоційне задоволення від сприймання музичних творів. Креативність. Використовує виразні можливості власного голосу (звуконаслідування, спів, скандування тощо), збагачує виконання пісні інтонацією, рухами, мімікою; творчо поєднує знайомі рухи в танцях та музично-рухливих іграх; імпровізує під час музикування на дитячих ударних музичних інструментах; проявляє індивідуальність у створенні музичного образу в музичній грі-драматизації.

Орієнтовний музичний репертуар

Ігри на вивчення властивостей звука

«Далеко — близько», «Спочатку — потім», «Розташуй за порядком», «Чарівна коробочка».

Слухання музики

«Киця», муз. С. Майкапара; «Го-го», «Коза», «Зайчику, мій братику», укр. нар. мелодії, обр. М. Леонтовича; «Петрушка», муз. Й. Брамса; «Лісова пісенька», муз. і сл. С. Мартинович; «Осіннє листячко летить», муз. і сл. Н. Рубальської; «Ой баю мій, баю», укр. нар. пісня; «Подоляночка», укр. нар. мелодія, обр. Л. Ревуцького; «Дзвоники дзвонять», муз. В.Моцарта; «Спи, моя дитино», муз. Я. Степового; «Дощик», муз. М. Любарського; «Слон танцює», муз. О. Сноско-Боровського; «Горобчики», муз. Ю. Щуровського; «Метелик», муз. В.Майкапара; «Лялькова полька», муз. О. Живцова; «Котик захворів», «Котик видужав», муз. О. Гречанінова; «Зозуля»; муз. М. Красєва; «Жаба», муз. В. Рєбікова; «Марш зайченят», муз. А. Жилінського; «Зайчик», муз. А. Лядова; «Зозуля», муз. А. Аренського; «Сорока», «Півник», муз. А. Лядова; «Совеня», муз. Р. Шумана; «Синичка», муз. М. Красєва; «Весна і мама», муз. Н. Рубальської, сл. І. Жиленко; «Весняні котики», муз. О. Янушевич, сл. М. Ясакової; «Як чудово в світі жити!» муз. і сл. Н. Рубальської; «Умивальня», муз. і сл.В. Гвоздій; «Давайте в дружбі жити», муз. Н. Шустерук; «Мама», муз. Т. Солосич, сл. В. Гринько.

Співи

Вправи для розвитку слуху та голосу: «Зозуленька», укр. нар. пісня, обр. Ю. Михайленко; «Іде дід, дід», укр. нар. пісня, обр. Я. Степового; «Зайчику», укр. нар. пісня, обр. Я. Степового; «Півню мій», укр. нар. поспівка; «Бім-бом», поспівка; «Вийди, вийди, сонечко», укр. нар. пісня, обр. Л. Ревуцького; «Равлик-Павлик», «Кицю, кицю, няв!», муз. В. Верховинця; «Дощик», муз. Є. Синьчук, сл. З. Люліної; «Де багато пташок», «Ходить квочка», «На печі», «Раді люди», укр. нар. співанки.

Пісні: «Дощик», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Лісові грибочки», «Осінь чарівна в гості прийшла», муз. і сл. Н. Рубальської «Осінь», сл. і муз. Н. Вересокіної; «Осінь», муз. І. Кишка, сл. Т. Волгіної; «Осінь — радісна пора», муз. І. Кишка, сл. Л. Компанієць; «Перший сніг», муз. А.Філіпенка, сл. А. Горіна; «Прийшла зима», муз. А. Філіпенка, сл. Г. Бойка; «Зима», муз. і сл. Н. Вересокіної; «Ось ялиночка прийшла», муз. А. Філіпенка, сл. Я. Чарноцької; «Ялинка зеленесенька», сл. і муз. В. Гвоздій; «Падав сніг на поріг», муз. В. Коваленко, сл. Т. Мезенцевої; «Ялинка», муз. і сл. Н. Вересокіної; «Тане сніг», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Подарунок мамі», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Любимо бабусю», муз. Ю. Білоконя, сл. І. Білоконь; «Веснянка», укр. нар. мелодія, сл. Г. Гриневича; «Дударик», укр. нар. пісня; «Пісенька про весну», муз. Г. Фріда, сл. Н. Френкель; «Вийди, вийди, сонечко», укр. нар. пісня; «Весняні краплинки», муз. М.Дрімлюги, сл. Г. Бойка; «Півникове горе», муз. Т. Димань, сл. А. Камінчука; «Тече вода з-під явора», муз. А.Філіпенка, сл. Т. Шевченка; «Рученята золоті», муз. Н. Вересокіної, сл. В. Кленца; «Сонячна пісня», муз. І. Островерхого, сл. М. Пономаренко; «Літо», муз. і сл. Н. Вересокіної; «Ключики-слова», сл. і муз. Н. Шустерук.

Ігри: «Ой на горі жито», укр. нар. мелодія, обр. К. Стеценка; «Гра з іграшками», чеська нар. мелодія, обр. І. Гойна; «Конячки у конюшні», муз. М. Раухвергера; «Квач», муз. В.Верховинця; «Гра з брязкальцями», муз. Ю. Щуровського; «Прання», муз. В. Губи; «За квітами», муз. І. Кишка; «Діти і Ведмідь», муз. і сл. В. Верховинця; «Дощик», муз. та рухи Н. Вересокіної, сл. В. Верховинця; «Діти та метелик», муз. І. Кишка, сл. В. Кукловської; «За квітами», муз. І. Кишка; «Гра з повітряними кульками», муз. І. Кишка; «Лялька захворіла», муз. М. Сатуліної, сл. П. Бокова; «Садівники і діти», муз. Т. Вількорейської, сл. І. Ленко; «Хто подзвонить?», муз. Б. Гундера; «Курочки і півник», рос. нар. мелодія, обр. Г. Фріда; «Квач», муз. Й. Гайдна; «Веселі музики», муз. А. Філіпенка; «Вертушки», муз. О. Туманян.

Гра на дитячих музичних інструментах

«Гречаники», укр. нар. пісня; «Два ведмеді», укр. нар. пісня; «Печу, печу хлібчик», укр. нар. пісня; «Краплинки», муз. В. Павленко, сл. Е. Богданової (металофон); «Бубонці», муз. О. Тілічеєвої; «Музичні дзвоники», муз. і сл. Н. Рубальської; «Екосез», «Марш», муз. Ф. Шуберта (барабан); «Веселі чобітки», муз. В. Верменича, сл. В. Воложанінової; «Полька», муз. А. Александрової; «Пісенька жабенят», муз. В. Казениної, сл. Ф. Лаубе (металофон, трикутник).

3.4. Програма з образотворчого мистецтва дітей

середнього дошкільного віку “Веселочка”

Вікові можливості дітей

Художньо-естетичний розвиток. На підґрунті вже наявного досвіду естетичного та художнього сприймання формується емоційно-естетичне ставлення дитини до дійсності, природних та рукотворних об'єктів, кольорів та форм. Удосконалюється відчуття красивого. Розвивається здатність до споглядання, милування красою, ідентифікації з особою художника. Оформлюються естетичні емоції (подив, захват, радість, піднесення) та усвідомлюються способи їх вираження (міміка, жести, рухи, вигуки). Дитина здатна не лише перейматися станом творчого натхнення, який демонструє педагог своїм виглядом та поведінкою, а й самостійно його досягати під впливом отриманих естетичних вражень та пережитих емоцій. Удосконалюється сенсомоторна складова образотворення, утім домінантою особистісного художньо-естетичного розвитку стає інформативність, виразність образу. Закладаються основи художньої картини світу та самоусвідомлення «Я — художник». Дитина виявляє схильність до осягання смислової складової понять «краса», «мистецтво», «образотворення». Вона розуміє значення слів «художник», «музей», «виставка», «картина», «скульптура». Може виявляти власну домінанту у сенсорно-перцептивному дослідженні краси та гармонії світу (візуал, аудіал, кінестетик; дослідник, лірик, романтик). Спостерігається зниження продуктивної уяви, оскільки дитина активно засвоює норми та правила соціуму. У найбільшій мірі це стосується «еталонів» кольору, форми, якщо педагог активно оперує ними в педагогічному процесі. Увагу дитини починають привертати контрастні сполучення кольорів та форм у декоративних роботах (малюванні та аплікації). Відкриваються можливості для збагачення простору її художньо-творчої активності, започаткування нових, оригінальних видів дизайн-діяльності, насамперед тих, якими володіє педагог.

Образотворча діяльність. Дитина стає більш самостійною в побудові «робочого» задуму та його художньо-образного втілення. «Робочий» задум є динамічним (як у художника): виникає, розвивається й змінюється дитиною у творчому процесі, але його головна сутність (ідея) зберігається дитиною в готовому продукті. Сутність зображеного (часто абсурдно-абстрактного) дорослий часто може осягнути лише з діалогу з автором. Дитячий коментар до малюнка, зліпка є невід'ємною складовою образотворення та художньо-естетичного самовираження. Дитина створює художній образ, транслюючи через нього в соціум своє художньо-естетичне світосприймання, власну художню картину світу, образ самої себе. При цьому вона починає свідомо шукати способи більш правдивого, повнішого зображення. Виникає і закріплюється «рентгенівський» (сюрреалістичний) стиль образотворення. Разом з основним зображенням, дитина малює й те, чого не можна бачити у певному положенні предмета. Її дуже цікавлять деталі — і вони стають головними характеристиками створеного образу. У цілому, зображення площинні, умовні, декоративні, примітивні. Поступово, у міру формування відчуття простору та усвідомлення себе в ньому розвиваються композиційні уміння: просторові відношення об'єктів, динаміка. Закладається індивідуальна знаково-символічна система, мистецький спосіб діяльності, що обумовлює можливість свідомого та цілеспрямованого використання дитиною виражальних засобів (колір, форма, композиція, рух) для досягнення образно-естетичної виразності продукту образотворення. Дитина здатна створювати зображення на основі «натури», власних знань та образів у пам'яті. За своїм змістом створені дитиною зображення відповідають таким жанрам мистецтва, як пейзаж, портрет, натюрморт; анімалістичний, казковий, побутовий жанри; книжкова ілюстрація. Техніки, якими користується дитина, можна визнати відповідними таким видам мистецтва, як живопис, графіка, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво, дизайн. Виникають можливості для самостійного та педагогічно скерованого діалогу в поліхудожньому просторі довкілля, сім'ї та дошкільного закладу.

Художньо-естетичне самовираження. В умовах адекватної мотивації, «зараження емоціями» та творчого натхнення дитина вдається до художньо-ігрових імпровізацій, у яких простежуються яскраві риси її особистості, головні риси створюваного образу, набуті знання та навички. Усвідомлення нею особливостей реального предмета, об'єкта, явища обумовлює формування задуму, винайдення способів та засобів його художнього втілення. Головні характеристики образу дитина здатна утримувати в задумі впродовж діяльності, досягаючи їх втілення в обраній художній формі за допомогою виражальних засобів. Виникають власні уподобання щодо вибору та рівня застосування виражальних засобів, матеріалів, форм, способів художньо-естетичної діяльності. Дитина починає виявляти свідомий інтерес до мистецтва, творчої людини (художника, скульптора, артиста), особливостей творчого процесу майстра, мотивів вибору ним способу зображення. Вона прагне наслідувати спосіб творчого самовираження і легко «входить в образ». Зароджується усвідомлення, що художній образ (картина, скульптура тощо) є авторською інтерпретацією реального життя. Виникає бажання зробити по-своєму. Дитина пишається своїми авторськими роботами, намагається продемонструвати іншим свої досягнення, виявляє готовність до пошуку способів удосконалення отриманого результату. Самостійно або у співтворчості з педагогом збагачує простір естетичної та художньо-творчої активності (декоративна та дизайн-діяльність, екопластика, театральна, хореографічна діяльність, музикування, колекціонування тощо).

Основні освітні завдання

Розвивальні:

сприяти отриманню дитиною естетичних вражень;

Навчальні:

Виховні:

виховувати інтерес до творчості художника;

плекати ціннісне ставлення дитини до себе як оригінального творця красивого засобами художньої діяльності;

розвивати витончене колористичне світосприймання;

виховувати культуру художньо-естетичного самовираження.

Навчально-тематичний план.

№	Тема	Кількість годин
1.	Вступне заняття «Кольори Веселки”	1
2.	Предметне малювання	3
3.	Сюжетне малювання	3
4.	Декоративне малювання	3
5.	Малювання з використанням нестандартних матеріалів	3
6.	Предметне ліплення	5
7.	Ліплення барельєфів (модульне)	3
8.	Сюжетне ліплення	2
9.	Предметна аплікація (викладення готових форм)	5
10.	Сюжетна аплікація	5
11.	Відкриті заняття для батьків	2
12.	Підсумкове заняття	1
	Всього	36

Зміст програми.

Вступне заняття «Кольори Веселки”. Ознайомлення з новими кольорами: помаранчевий, фіолетовий, колір морської хвилі.
Предметне малювання простих предметів. Малювання на образних асоціаціях: сонечко – коло, яєчко – овал, хустина – трикутник і т.д.
Малювання сюжетних композицій на задану тематику.
Декоративне малювання. Введення орнаментальних ліній. Ознайомлення з поняттям «Декоративне оздоблення”.
Створення композицій з природного матеріалу (листя, трава, насіння і т.д.).
Предметна аплікація. Ознайомлення дітей з ножицями. Правила техніки безпеки: правильно тримати, передавати, різати.
Створення композицій із готових і самостійно вирізаних або іншим способом підготовлених форм (смужок, кругів, трикутників, трапецій, рваних і м’ятих грудочок паперу).
Ліплення предметів на основі сформованих у молодшій групі основних форм.
Ліплення сюжету. Колективна робота.
Відкриті заняття для батьків.
Підсумкове заняття.

Показники компетентності дитини у образотворчому мистецтві

Знання	Художньо-естетичний розвиток. Знає, виокремлює естетичні та художні об’єкти, явища, емоційно реагує на них; може назвати колір, висловити тактильні, нюхові, смакові, слухові відчуття; цікавиться смисловою складовою понять «краса», «мистецтво», «образотворення»; знає та розуміє значення слів «художник», «музей», «виставка», «картина», «скульптура» тощо; виявляє естетичний інтерес до об’єктів природи на пейзажних картинах, до предметного світу та картин-натюрмортів, до тваринного світу в анімалістичній скульптурі, до книги з ілюстрацією; зосереджує увагу на природному матеріалі (насіння, листя, плоди), може назвати образ, прихований у ньому (на що схоже? що або кого нагадує?), фантазує та з допомогою педагога знаходить спосіб створення образу; розрізняє та називає види мистецтва (живопис, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво, книжкова ілюстрація, музика, танець, вірш); має ціннісне ставлення до власних робіт, уважна до робіт інших дітей.
	Образотворча діяльність. Усвідомлює сутність зображення (площинного та об’ємного); розуміє, що зображати можна все, що бачиш навколо; знає способи та техніки образотворення (малювання, ліплення, аплікація, конструювання), зображальні матеріали та знаряддя (гуаш, акварель, пензлик, олівець, фломастер, крейда, пластилін, глина, віск, тісто, папір, природні та залишкові матеріали), знає властивості та усвідомлює зображально-виражальні можливості кожного з них; знає особливості та правила їх зберігання, усвідомлює важливість дотримання цих правил; має уявлення про елементи образотворчої «мови» та може назвати їх (лінія, крапка, пляма, колір, рух, форма), жанри (пейзаж, портрет, натюрморт, анімалістичний) та види образотворчого мистецтва (живопис, графіка, книжкова ілюстрація, скульптура, народна іграшка); знає, що розпочату роботу слід доводити до кінця; усвідомлює власну відповідальність за результат.
	Художньо-естетичне самовираження. Має потяг до художньо-творчої активності, наслідування, імпровізацій; усвідомлює можливість власного відображення дійсності засобами мистецтва; надихається отриманими враженнями та шукає спосіб висловлення почуттів; захоплюється процесом образотворення; знає способи самовираження (малювання, ліплення); має уявлення про зв’язок між предметами, об’єктами, явищами реальної дійсності та їх відображенням художником; усвідомлює, що створювати образ можна по-різному (малювати, ліпити, будувати); входить в образ художника; розуміє, що виражати себе у художній творчості треба культурно
	Художньо-естетичний розвиток. Концентрує увагу, залучає різні аналізатори та впродовж тривалого часу спостерігає визначеними об’єктами та явищами природи, рукотворними предметами, творами мистецтва; емоційно та виразно реагує на те, що сподобалось – не сподобалось; має власні переваги у виборі красивого; вміє обстежувати предмет перед зображенням за допомогою різних аналізаторів (зоровий, тактильний, руховий); знаходить ознаки і своєрідно визначає красу людини, предмета, об’єкта або явища природи; може пояснити красу та виразність природного матеріалу (квітка, листя, каштан, шишка тощо), намагається використати його в іграх, предметно-практичній та художній діяльності; ініціює філософські бесіди про красу, художника, мистецтво, художню творчість, твір мистецтва та вміє підтримати діалог (запитує, слухає, відповідає); вміє скласти простий предметний натюрморт та встановити зв’язок між ним та схожою репродукцією, між реальністю та художнім образом, втіленим у портреті, пейзажі, натюрморті, анімалістичній скульптурі, між текстом книжки та ілюстрацією.
	Образотворча діяльність. Свідомо ставиться до зображання; уміє користуватися художніми матеріалами, знаряддям та обладнанням для малювання, ліплення, екопластики, аплікації, конструювання; відтворює зображення за натурою, по пам’яті, за уявленням; намагається відобразити красиве та знайоме в малюванні; втілити у ліпленні, архітектурній споруді форму, знайомий образ; зробити аплікацію точно та акуратно; утримує головний задум упродовж усієї діяльності, знаходить деталі для збагачення образу; упізнає свою роботу серед інших та вміє підтримати розмову про неї. Під час малювання предметів зображує просту форму (лінією або плямою), свідомо використовує колір як простий декор, додає інші прості декоративні елементи для прикрашання, осмислено передає величину та адекватно розміщує зображення на поверхні аркуша; малює з двох-трьох предметів простий натюрморт (овочі, фрукти), предмети та об’єкти в їх взаємозв’язку за нескладною сюжетною лінією, робить спроби передати динаміку (рух), використовує всю поверхню аркуша; виконує нескладні пейзажні малюнки природних явищ (дощ, сніг, падолист тощо), адекватно використовує виражальні можливості тла; малює людину, тварину (лінією або плямою); малює нескладну ілюстрацію до народних казок, оповідань (головний персонаж); уміє намалювати простий геометричний або рослинний візерунок на смужці (чергування одного-двох елементів за кольором або формою); малює стилізовану квітку (листя) способом ритмічного прикладання пензлика, ватяної палички; вміє використати візерунок для прикрашання готових силуетних предметних форм (посуд, скатертина, рушник, народна іграшка, казковий будинок, одяг тощо) та у створених малюнках; використовує нетрадиційні техніки (відбиток, монотипія) для створення оригінальних картин, колажів (за пропозицією педагога).
	Користується пластичним способом під час ліплення вихідних форм (куля, циліндр) та їх перетворення на предметні образи, предметів (овочі, фрукти, ковбаски, бублики, цукерки, посуд), анімалістиці (змійка, рибка, їжачок, зайчик, пташка), створює об’ємне зображення з цілого, координує рухи обох рук, долонь; застосовує прийоми ліплення пальцями (витягування, вдавлювання, затискування, згладжування), за потреби доліплює деталі для додавання образу більшої виразності. Під час екопластики додає до зліпка природний матеріал (насіння, квіти, листя, хвою); за власним бажанням (завданням педагога) виконує зліпок певної величини; знаходить та називає спосіб використання зліпка (для ілюстрування, програвання казки, оповідання; у власних сюжетно-рольових іграх; як скульптура для інтер’єру, подарунок); охоче бере участь у обговоренні власної роботи, помічає досягнення інших дітей; порівнює свою роботу з прикладами анімалістичної скульптури, побутової дрібної пластики, посудом. Під час аплікації усвідомлює відмінність аплікаційного зображення від малюнка, називає властивості паперу (легкий, тонкий, рівний, гладенький, кольоровий; зминається, рветься, складається, приклеюється, ріжеться ножицями); вміє створювати предметне зображення з готових форм (смужка, коло, квадрат, прямокутник, трикутник, трапеція, рвані та зім’яті шматочки паперу, серветки); складає аплікацію з природного матеріалу (листя простої форми, насіння, квіти); підготовлених педагогом фрагментів тканини. Уміє з відірваних (зім’ятих) шматочків паперу створювати виразні образи у предметному та сюжетному зображенні (курчата, кульбабки у траві; хмаринки в небі, сніг падає на ялинки тощо), виконувати аплікацію в заданій (листя, яблука на гілці) та обмеженій площині (рибки у акваріумі, фрукти у банках, прикрашаємо ялинку тощо); складати візерунок на смужці з готових форм, прикрашати готовими геометричними та рослинними елементами пласкі предметні форми(рушник, серветка, одяг, посуд, будинок тощо); акуратно та точно приклеювати форму на аркуш;. Уміє користуватися ножицями як художнім знаряддям (правильно тримати, передавати іншому, зберігати; різати смужку навпіл; квадрат, прямокутник — по діагоналі одним–двома рухами); бере участь в обговоренні своєї роботи, пропонує варіант її призначення (картина для прикрашання, подарунок, привітання).
	Під час художнього конструювання з паперу експериментує з матеріалом, вивчає та називає його властивості, фантазує з образами; вміє складати аркуш паперу навпіл, фіксувати лінію згину; називає один-два варіанти отриманого образу (книжка, вітальна листівка, курінь, намет); уміє робити ножицями 1–4 насічки за кресленням педагога та створювати просту конструкцію (коробочка, кошик, флюгер); бере участь у перетворенні залишкового матеріалу (прикрашання коробок, конвертів, паперового посуду; створення колажів з карток, природного матеріалу; виготовлення подарунків, ялинкових прикрас, декорацій); охоче обговорює свій виріб та пропонує варіанти його використання; за вибором педагога, власним вибором долучається до світу оригамі. Художньо-естетичне самовираження. Вважає самовираження власним успіхом, самопрезентацією; ідентифікує себе з образом, який створює; під час самостійної художньої діяльності охоче імпровізує з художніми матеріалами, демонструє власні схильності та досягнення, наслідує, імітує; під час спільної з педагогом діяльності усвідомлює мотив образотворення, визначає мету, задум, утримує його до результату; здійснює пошук змісту, вибір форм, кольору, композиції та інших засобів виразності; має улюблені види образотворчої діяльності, привабливі теми, кольорову гаму; виявляє індивідуальний стиль самовираження; усвідомлює важливість культури вираження своїх почуттів, ставлень, намірів, художніх здібностей та умінь; самостійно або у співтворчості з педагогом збагачує простір естетичної та художньо-творчої активності (виявляє інтерес до нових тем, завдань, технік, матеріалів); дбає про результат, пишається своїми роботами.
Уміння	Сприйнятливість. Актуалізує діяльність аналізаторів у пізнанні довкілля; чутлива до зорових вражень; визначає та емоційно реагує на красиве, має власне визначення «некрасивого»; формує власні асоціативні образи, уважна до пояснень, інструкцій та вимог дорослого; добре запам’ятовує те, що вразило, сподобалося; адекватно реагує на зауваження і пропозиції дорослого щодо образотворення, обраної форми та якості самовираження.
	Самостійність. Організовує своє художньо-естетичне дозвілля; входить в образ художника; без допомоги дорослого може визначитися із задумом образотворчої діяльності та способом його реалізації; у разі об’єктивної потреби перепитує, уточнює незрозуміле; впевнено діє в ситуації вибору; радіє своїм «відкриттям», результатам власних зусиль, мобілізує розумовий потенціал для самостійного подолання труднощів; формує спонтанні образні асоціації.
	Допитливість. Виявляє пізнавальний інтерес до предметів та явищ довкілля, творів мистецтва, творчості художника; прагне спілкування з дорослим для уточнення своїх уявлень; цікавиться експериментуванням з матеріалами, формами, кольорами, способами перетворення предметів, знаряддям для образотворчої діяльності; усвідомлює нестачу певних знань та художніх умінь; намагається розширити та збагатити свій мистецький досвід; цікавиться оцінкою результату діяльності.
	Гідність. Прагне визнання, відчуває значущість свого авторства у продукті діяльності, ідентифікує себе з художником, пишається своєю умілістю, вправністю, кмітливістю; очікує справедливої оцінки, ображається (розчаровується, втрачає інтерес до діяльності та впевненість у собі) за її відсутності, несхвальної або несправедливої оцінки.
	Самовладання. Виявляє терплячість, витримку у розмові, спостереженнях, по завершенні роботи; вміє концентрувати увагу на об’єкті, розмові та власній роботі; працює зосереджено, натхненно, не відволікаючись від процесу; утримує задум; реалізує задумане; утримується від негативних емоцій в разі невдалих спроб, помилок; долає утруднення, не покидаючи роботи, знаходить вихід зі складної ситуації; радіє успіху та співчуває помилці іншої дитини; дбає про утримання свого робочого місця, матеріалів та знаряддя в належному порядку.
Базові якості	Відповідальність. Доводить розпочату образотворчу діяльність до завершення; зіставляє задум з кінцевим продуктом; намагається більш-менш адекватно його оцінити, пояснити свій вибір; може визнати й виправити помилки; під час спільної з іншими образотворчої діяльності визначає своє місце й дії, дії інших дітей у досягненні результату, намагається виконати свою частину роботи якнайкраще, радіє спільному успіху.
Базові якості	Креативність. Вдається до пошукових дій; робить свідомий вибір у запропонованих та спонтанних ситуаціях; дає оригінальну відповідь на запитання, створює зображення за власним задумом або за творчим завданням; виявляє фантазію, може побачити та назвати образ у запропонованій формі; знаходить спосіб перетворення предмета для отримання нового образу; намагається досягти образно-естетичної виразності продукту; імпровізує з матеріалом та обладнанням, експериментує з кольором, лінією, пластичною формою, робить власні «відкриття»

Орієнтовний перелік творів образотворчого мистецтва та тематика занять

Молодший дошкільний вік

Орієнтовна тематика занять

Із декоративного малювання:

Із предметного малювання:

Із сюжетного малювання:

Із ліплення:

Із аплікації:

Ігрові вправи

Інструменти та матеріали

3.5. Програма з хореографії дітей

середнього дошкільного віку “Руханка”

Група складається з дошкільників віком 4 – 5 років. Кількісний склад групи 12 дітей. На програму відведено 72 години (згідно розкладу занять - дві години на тиждень).

Вікові можливості

Зростає та розвивається дитячий організм, змінюється форма грудної клітини, починає з’являтися грудний тип дихання, формуються кістки рук, таза, хребта, ніг. Відбуваються структурні зміни м’язової тканини. Інтенсивно розвиваються моторні функції. Рухова активність дітей характеризується досить високим рівнем самостійності дій. Рухи стають більш довільними, цілеспрямованими. Дитина досить добре розрізняє різні рухи, усвідомлює їх смисл та призначення, починає виділяти суттєві елементи, обговорювати їх результативність. Виникає інтерес до визначення відповідності рухів та їх поєднань зразкам. Поки що дитина не вміє співвідносити навантаження з можливостями. Здебільшого діти недостатньо чітко і правильно виконують рухові завдання. Виникає потреба діяти разом з однолітками, швидко і вправно. Зростає рівень функціональних можливостей.

Уявлення про хореографічне мистецтво. Унаслідок активного розвитку пізнавальних процесів, дитина здатна усвідомлювати інформацію про те, що хореографія — це танок за правилами, виконання яких навчає красиво рухатися, виробляє гарну поставу. Дитина починає розуміти, що танець — це німа мова, що один і той самий рух може мати різне значення, а в танцях — розкриватися різноманітні образи. Може простежити, що характер виконання танцю залежить від його музичного супроводу. Запам’ятовування інформації у цьому віці носить здебільшого мимовільний характер, тобто залежить від емоційного настрою та інтересу до відповідної теми. Активізація словника сприяє засвоєнню доступної танцювальної термінології (назви рухів, танців, позицій). Дитина може сприймати та розповідати зміст хороводів, сюжетних та побутових танців, визначати особливості музичного супроводу.

Танцювальний досвід. Дитина починає співвідносити музичні жанри (марш, полька, вальс, танок) з танцювальними (хоровод, пляска, полька, вальс), підпорядковує танцювальні рухи особливостям музичного супроводу. Починає рухатися після музичного вступу і закінчує рух після зупинки звучання музики, орієнтується в загальному характері мелодії, характеризує емоційно образний зміст музики, розрізняє відтінки одного настрою шляхом зіставлення контрастних музичних творів.

Розвиток пам’яті сприяє запам’ятовуванню та відтворенню танцювальних рухів, вправ, комбінацій та танців. Дитина здатна пригадати, які рухи виконували на занятті під ту чи ту музику, у зв’язку з нестійкістю психічних процесів потребує частої зміни видів хореографічних завдань та умов їх виконання.

Дошкільник пізнає мову танцю шляхом освоєння образно-рухового змісту танцювальних рухів («колупалочка» (колупали землю), «вірьовочка» (плести вірьовку), «моталочка» (хитати ногою) та ін. Може передавати образи контрастного характеру, диференціювати та передавати за допомогою виразних поз, жестів і міміки різні переживання і стан людини (радість, сором, страх). Дитина емоційно виконує танці-ігри, побудовані на танцювальних формах побутових рухів (кроки, біг, стрибки) та імітаційних рухах, цікавих для наслідування; може виразно розкривати цікаві та знайомі образи відповідно до танцювальних характеристик або зразків, наданих дорослим. Здатна проявляти творчі знахідки, прикрашати образи влучними позуваннями, мімічними реакціями. Разом із цим у танцювальних імпровізаціях здебільшого спостерігаються «рухові штампи».

Дитина здатна в ігровій формі засвоїти інформацію про позиції рук та ніг (характерний танець). Початковий танцювальний досвід дає змогу дитині виконувати доступний репертуар народних (хороводи, сюжетні та побутові), історико-побутових, дитячих бальних танців.

Ознайомлення з парними танцями формує початкові знання про різні положення в парі, розвиває вміння утримувати погляд на партнері, узгоджувати з ним свої рухи, починати та закінчувати виконувати рух разом з іншими. Дитина знає назви просторових малюнків (лінія, коло, колона, ланцюжок), наприкінці вікового періоду намагається утримувати інтервали, виконує елементарні перебудови з одного танцювального малюнку в інший.

Естетична та творча активність. Поряд з емоційною чутливістю формується й художнє мислення, тому дитина не просто сприймає танцювальні образи (під час власного виконання, перегляду концертних номерів, балетних вистав), порівнює їх між собою, а й вчиться співвідносити їх із реальними. Вона починає тонше диференціювати красиве й некрасиве, розуміється на тому, що відносять до категорії некрасивого. Естетична оцінка власної чи колективної танцювальної творчості виражається простими характеристиками: «подобається – не подобається танець», «красиво – не красиво танцює». \

У дитини спостерігається бажання співвідносити свої танцювальні рухи зі зразком дорослого, наслідувати красиве виконання. Разом з тим вона проявляє самостійність, бажання діяти не лише за вказівкою дорослого, а й на власний розсуд, за особистим бажанням, що дає змогу насичувати заняття елементами танцювальної імпровізації. Під час танцювальної творчості охоче оперує не лише реальними, а й уявними, віртуальними образами. Під час творчих завдань підпорядковує власну поведінку загальним правилам, спільні дії та ігри з однолітками починають домінувати над індивідуальним. Проявляє початкові форми вибірковості, налагоджуючи контакти з іншими дітьми під час виконання елементарних вправ контактної та масової імпровізації.

Дитина із задоволенням виконує танцювальні рухи з предметами, які іноді слугують орієнтирами для перебудови у той чи той малюнок, емоційно контактує з іграшками під час танцювальних вправ та творчих завдань. Дитина здатна засвоїти правила танцювального етикету: вітати педагога танцювальним уклоном, а по закінченні заняття дякувати та прощатися також за допомогою уклону, запрошувати партнера до танцю, приймати запрошення, відповідаючи уклоном, просуватися по танцювальному класу на носочках, протягом заняття не розмовляти. Дитина починає розуміти, що для занять хореографією слід вдягати танцювальну форму і взувати спеціальне взуття.

М’язово-рухова діяльність. Зростає сила та працездатність м’язів, рухи стають більш координованими та свідомими, тому дитина здатна сприймати та виконувати більш складні танцювальні рухи (па галопу, підскоки, зальотний біг), засвоювати їх комбінаційні сполучання, поєднувати з різними положеннями рук, оплесками, притупами.

У більшості дітей наприкінці вікового періоду рухи набувають ритмічності, координованості, образності, легкості. Формування вигинів стопи та хребта сприяє формуванню правильної постави. Дитина нетривалий час може утримувати правильне положення тулуба, рук та ніг, однак швидко втомлюється і потребує зміни завдань. Їй важко розраховувати м’язові зусилля та оцінювати власні фізичні можливості.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

сприяти розвитку пізнавального інтересу та музичного світосприйняття;

розвивати потребу й готовність проявляти творчу активність під час організованої дорослим та самостійної танцювальної діяльності, давати змогу експериментувати з рухами, простором;

розвивати естетичні почуття та художній смак, навчати бачити красиві та некрасиві рухи;

розвивати рухові та вольові якості (швидкість, спритність, гнучкість, витримку), психічні процеси (увагу, пам’ять, уяву), вміння контактувати з партнерами по танцю, аналізувати музичний супровід, порівнювати рухи між собою;

сприяти зняттю м’язової та психологічної напруги, розвивати почуття позитивного самовідчуття, впевненість у своїх можливостях.

Навчальні:

дати уявлення, що хореографія — це танок за правилами, що існує мова танцю і рухи можуть мати різне змістовно-образне наповнення; ознайомлювати з доступною термінологією (назви позицій, рухів, вправ, танців, частин тіла, перебудов); навчати розповідати про зміст танців, характеризувати танцювальні образи, ознайомлювати з доступними для сприймання дітьми зразками хореографічного мистецтва (концертні виступи, балетні вистави для дітей);

збагачувати музичний досвід, використовуючи вже знайомі їм твори та зацікавлюючи новими творами композиторів-класиків і сучасних авторів, навчати визначати характер, темп, динаміку, жанр (марш, вальс, полька, танець) музичного твору, збагачувати уявлення про те, що характер руху залежить від характеру музики, навчати підпорядковувати рухи характеру музики;

збагачувати танцювальний досвід, удосконалювати навички виконання танцювальних форм побутових рухів (різновиди кроку, бігу, стрибків), поєднувати їх із різними положеннями рук та танцювальними елементами; навчати виконувати більш складні танцювальні рухи (підскоки, па галопу, зальотний крок, вихилясник та інші) та доступний репертуар (танці-ігри, образні танці, сюжетні танці, народні танці, історико-побутові); навчати передавати емоціями характер того чи того руху й загальний характер танцю, добирати до рухів відповідні пози, жести, міміку, розвивати вміння емоційно переживати ігрову ситуацію в танцях та інсценуваннях, проявляти творчу активність;

навчати утримувати правильне положення тулуба, рук та ніг, координувати рухи окремих частин тіла, вільно орієнтуватися у просторі, тримати інтервали та виконувати прості фігурні перебудови (ходіння по діагоналі, колу, розходження парами, четвірками тощо).

Виховні:

виховувати інтерес та бажання займатися хореографією, вміння дотримуватися основних правил танцювального етикету та правил поведінки під час заняття;

формувати уявлення про те, що танець сприяє формуванню красивої постави, легкої ходи і робить людину привабливою;

виховувати особистісні якості (працелюбність, самостійність, охайність), поважливе ставлення до інших дітей;

виховувати бажання красиво рухатися, творчо проявляти себе в танці, демонструвати свої танцювальні досягнення дітям та дорослим.

Навчально-тематичний план

№	Тема		Кількість годин
1.	Розминка		2
2.	Хореографічна «абетка» (позиції рук, ніг та інші естетично – виразні положення)		6
3.	Стройові вправи (колона, шеренга, коло, півколо, змійка та ін.)		2
4.	Рівновага		2
5.	Стрибки		2
6.	Музично-рухові забави (ходьба, біг, рухи зі зміною темпу, зміна фігур у колі та під час руху)		6
7.	Лазіння		2
8.	Рухливі ігри		7
9.	Вправи для розвитку загальної гнучкості		5
10.	Дитячі образно – ігрові рухи (вправи в парах, крок галоп, полечка та ін.)		6
11.	Скарбниця українських традиційних рухів		4
12.	Вправи з м’ячами		2
13.	Вправи з обручами		2
14.	Розучування таночків		24
		Всього	72

Зміст програми

«КАЗКОВА РИТМОПЛАСТИКА»

Тема 1. «Музична скринька» (музично-ритмічні вправи). Збагачувати музичний досвід дітей, використовуючи вже знайомі їм твори та зацікавлюючи новими творами композиторів-класиків і сучасних авторів. Вчити дітей визначати характер, темп, динаміку, жанр (марш, вальс, полька, пляска) музичного твору та виконувати рухи згідно з його характеруом. Вчити аналізувати музичний твір (веселий, спокійний, енергійний, урочистий тощо), відрізняти музику різного національного характеру (українська, російська, білоруська), починати і закінчувати рухи разом із музикою, активно сприймати музичний твір та відгукуватися на нього руховою імпровізацією, вживати музичні терміни. Вчити виконувати різні види кроку, бігу та стрибків: простий танцювальний крок (па марше), крок на півпальцях, крок з високим підніманням колін, м’який пружний крок, приставний крок, легкий біг, біг із закиданням гомілки назад і викиданням прямих ніг уперед та інші.

Тема 2. «Олівці-малювці» (колективно-порядкові вправи). Знайомити дітей з поняттями: «лінія», «півколо», «коло», «інтервал», «рівняння»; повороти ліворуч, праворуч та назвами малюнків танцю: «ланцюжок», «зірочка», «равлик», «хвилі» тощо. Вчити вільно орієнтуватися у просторі, тримати інтервали та виконувати прості фігурні перебудови (ходіння по діагоналі, колу, розходження парами, четвірками тощо).

«ВЕСЕЛА ГІМНАСТИКА»

Тема 1. «Танцюємо сидячи» (танцювальна партерна гімнастика). Знайомити дітей з поняттями: «підйом», «виворітний», «гнучкий». Вчити музично та технічно вірно виконувати на підлозі танцювально-гімнастичний комплекс, спрямований на підготовку дітей до виконання вправ класичного тренажу. Вчити тримати спину, утримувати правильну форму підйому, працювати над розвитком виворітності, гнучкості, сили та еластичності м’язів ніг.

Тема 2. «Гнучкі, сильні та витривалі» (загальні та корегувальні вправи). Знайомити дітей з назвами окремих частин тіла (стопа, гомілка, стегно, хребет, поперек), назвами та змістом партерних вправ («гойдалки», «метелик», «кошеня», «кошик» та інших) та акробатичних елементів («місток», «шпагат», «берізка»). Вчити сумлінно та якісно виконувати комплекс партерних вправ, спрямований на: напруження та розслаблення м’язів тіла, розвиток рухливості гомілковостопних суглобів, еластичності м’язів гомілки і стопи; розвиток рухливості ліктьових суглобів, підвищення еластичності м’язів плечей та передпліччя; розвиток гнучкості плечового та поперекового суглобів, укріплення м’язів черевного пресу; покращення гнучкості колінних та тазостегнових суглобів.

«ХОРЕОГРАФІЧНА АБЕТКА»

Тема 1. «Країна Терпсихори» (пізнавальний матеріал з хореографії). Дати дітям уявлення, що хореографія — це вміння красиво танцювати за правилами. Вчити відрізняти різні види хореографії (класичний танок, народно-сценічний, історико-побутовий, бальний та сучасний). Знайомити з виразними засобами хореографії (рух, музика, костюм), назвами рухів. Формувати уявлення про те, що кожний рух передає певний настрій чи почуття і має зміст.

Тема 2. «Лялька-балерина» (елементарні вправи класичного танцю). Знайомити дітей з основними правилами утримання правильної постави (втягнути коліна, сідниці, живіт, опустити плечі та витягнути шию), позиціями ніг (І, ІІ, ІІІ), положенням кисті та позиціями рук (підготовче положення, І, ІІ, ІІІ), назвами окремих вправ класичного тренажу (демі-пліє – напівприсідання, релєве — підйом на півпальці, па курю — дрібний біг на півпальцях, соте — стрибок з першої позиції в першу). Вчити утримувати позиції ніг (напіввиворітні І, ІІ, ІІІ) та рук (підготовче положення, І, ІІ, ІІІ), виконувати вправи, що спрямовані на постановку рук та групування пальців, на розвиток рухливості шиї, та правильне положення голови, демі-пліє за І, ІІ, ІІІ позиціями, релєве за І, ІІ, ІІІ позиціями, спрощену форму па курю та соте.

«НАРОДНІ ВІЗЕРУНКИ»

Тема 1. «Веселий чобіток» (елементарні знання про народний танок). Дати дітям уявлення, що народний танок є першоосновою хореографічного мистецтва, що кожен народ має свої танцювальні традиції і танцює в своїй манері. Знайомити дітей та вчити виконувати позиції ніг (І, ІІ, ІІІ, IV (паралельну) і VI), позиції рук (вихідна позиція – руки опущені вниз; перша позиція – руки витягнуті вперед; друга позиція – руки розкриті в сторони; третя позиція – руки підняті вгору), положення рук (прості положення, де руки розташовані симетрично, тобто одна так, як і друга; складні положення, де розташування різні (залежать від національних особливостей та танцювальних традицій того чи іншого народу); комбіновані положення, де руки приймають різні позиції (наприклад: права в третій, а ліва в другій, чи ліва на поясі, а права в третій чи другій позиції), положення кисті (пряма, трохи піднята, у кулачках, вільна та інші). Вчити вірно тримати тулуб, розслабляти й напружувати різні групи м’язів, виконувати вправи для голови (повороти, нахили, переведення), демі-пліє (напівприсідання) за І, ІІ, ІІІ позиціями; батман тандю (ковзання ногою по підлозі) – вперед та вбік з І та ІІІ позицій; стрибки за шостою позицією з прямими та підігнутими ногами.

Тема 2. «Скарбниця українських традиційних рухів» (елементи українського народного танцю). Знайомити дітей з назвами українських хороводів, танців, забав, ігор, етюдів та вправ, особливостями дівочого та чоловічого українського танцю та костюма. Вчити утримувати основні положення рук, виконувати уклін та доступні рухи українського танцю (зальотний біг, бігунець, бічна доріжка, вихилясник, вірьовочка, тинок, присядка, «жабка»). Знайомити зі змістом та формувати навички виразного виконання окремих танцювальних форм українського танцю (хороводи, танці, забави). Цікавий репертуар українських музично- хореографічних традицій для дітей дошкільного та молодшого шкільного віку представлено у монографії А. С. Шевчук «Українські музично-хореографічні традиції як засіб музично- рухового розвитку старших дошкільників». Автор пропонує музично-рухові забави («Ладки, ладки», «Зробимо коло», «Подай ручку»), музично-рухові ігри («Труби, Грицю», «Ковалі», «Котилася торба»), танцювальні етюди («Уклін – запрошення хлопчика», «Уклін – вітання дівчинки»), хороводи («Зів’ємо віночки», «Ой, у полі жито»), парні танці («Коло-гопачок», «Плескач», «Гречаники»), групові танці («Дрібушечки», «Дощик», «Метелиця»), сюжетні танці («Через ніжку», «Гей ви, друзі, всі до мене!»).

Тема 3. «Російські візерунки» (елементи російського танцю). Знайомити дітей з особливостями російського народного танцю та костюма, назвами окремих рухів та музичних творів. Вчити утримувати основні положення рук, виконувати уклін та доступні рухи російського танцю (перемінний крок, російський бічний крок, крок з притупом, крок з каблучка, біг, припадання, гармошка, притупи, колупалочка, вірьовочка, присядка проста, присядка й удар по халявах, присядка-розніжка, присядка з хлопавками). Формувати навички виразного та музичного виконання танцювальних комбінацій та етюдних форм російського танцю («У полі берізка стояла», «Я на гірку йшла», «Калинка» та інші).

Тема 4. «Білоруські візерунки» (елементи білоруського танцю). Формувати навички виконання окремих рухів білоруського танцю (білоруська полька, білоруський основний хід з підскоком, галоп, притуп, пружинки, «потрійні пружинки», «м’ячики у напівприсіданні») та сюжетних етюдних форм.

«НА БАЛУ У ПОПЕЛЮШКИ»

Тема 1. «Дозвольте запросити» (елементи історико-побутового танцю). Знайомити дітей з основними правилами запрошення до танцю, правилами поважного ставлення до партнера. Вчити виконувати танцювальні кроки в різних напрямках, поєднувати їх з різними позами (положенням голови, тулуба, рук) та комбінувати з паузами і поклонами. Вчити взаємодіяти з партнером (запрошувати до танцю, утримувати погляд, не заважати під час руху один одному) та виконувати етюдні форми, побудовані на рухах польки та.

Тема 2. «На дитячому танцполі» (ігрові форми дитячого парного танцю). Формувати уявлення про те, що бальний танок виконується в парах; щоб красиво навчитися його танцювати, треба багато займатися і, якщо досягнеш певних успіхів, то можеш брати участь у змаганнях, для яких потрібен спеціальний одяг та взуття. Вчити виконувати уклін (для хлопчиків) та реверанс (для дівчаток), утримувати різні положення в парах: обличчям одне до одного (закрите положення — «Давай дружити»), спиною одне до одного (протилежне положення — «Посварилися»), поруч один з другим (бічне положення — «На прогулянку») та одне за другим (колоною — «Вагончики»). Формувати навички виконання нескладних танцювальних рухів (па галопу, па польки, підскоки, різні види стрибків, оплесків, притупів, тощо), а також виразних імітаційних та образних рухів, які добираються в залежності від сюжетного або ігрового характеру танцювальної форми. Вчити виразно, технічно та музично виконувати прості дитячі танці («Вару-вару», «Берлінська полька», «Конячки», «Пінгвіни», «Страшак», «Весела зарядка», «Запрошення», «Зміни пару» та інші).

«ТАНЦЮВАЛЬНІ ФАНТАЗІЇ»

Тема 1. «Виразна пластика» (імітаційні рухи та етюди). Вчити виконувати самостійно та за показом педагога імітаційні рухи («Зайчик» — м’які, пружні стрибки на двох ногах, «передні лапки» — руки зігнуті у ліктях, кисті м’яко звисають коло грудей; «Курчата» — бігають на півпальцях швидко, метушливо, руки відведені назад або притиснуті ліктями до тулуба, кисті передають тріпотіння крильцями; «Пінгвіни» — ходять, поперемінно переступаючи з ноги на ногу, не згинаючи коліна, виконують поступове присідання, крутячи стегнами, ніби чистять свої хвостики). Формувати вміння виразно та музично виконувати танцювальні етюди з використанням імітаційних рухів («Пташиний двір», «На річці», «Печу, печу хлібчик», «Поїхали до лісу» та інші).

Тема 2. «Я і природа» (масова імпровізація на тему природи). Вчити емоційно відгукуватися на музику та брати активну участь у масовій імпровізації на теми природи («У зимовому лісі», «Новорічний карнавал» «Весняний вітерець», «Літо», «Осіннє листя» та інші).

Тема 3. Розмовляємо без слів (вправи на виразність жестів, поз і міміки). Вчити виконувати вправи на виразність жесту («Я не знаю!» — дівчинку запитують, які квіти їй найбільше подобаються, а вона знизує плечима і розводить руками: «Не знаю» (виразні рухи: брови ледь підняти, кути рота опустити, плечі підняти, руки розвести, долоні розкрити), на виразність пози («Музей скульптур» — зобразити скульптуру за певною темою: мандрівники, квіти на світанку, мешканці зоопарку тощо; «Дзеркало» — діти стають кружком і зображують дзеркало, дитина в центрі набуває різних поз, а інші повторюють за нею та інші), на виразність міміки («Злюка» — хлопчик сидить на стільці і поки всі діти весело граються, позирає на кожного похмуро і незадоволено; міміка: брови насуплені, верхню губу закусити; «Кривляка» — коли хтось входить до кімнати, хлопчик починає звертати на себе увагу, кривляючись та роблячи різні гримаси та інші). Вчити передавати різний настрій, виконуючи етюди радості («Ласощі» — на день народження Оленка принесла в дитячий садок цукерки і пригощає друзів — солодощі їм дуже подобаються; виразні рухи: усмішка, жувальні рухи); етюди журби («Неслухняні діти» — не дозволяла мати Тетяні і Назару їсти зелені яблука з дерева, а вони не послухались та наїлись недозрілих плодів і у них розболілися животи; виразні рухи: брови трохи підняти і зсунути, очі прищулені; тулуб зігнути, живіт втягнути, руки притулити до живота); етюди неприємних емоцій («Неслух» — хлопчик не слухав у садочку вихователя і мама через те дуже засмутилася, а він переживає за свій вчинок; виразні рухи: голову нахилити вперед і втягнути у плечі, ноги прямі, руки звисають уздовж тіла, брови підняти вгору і звести, 232 кутики губ опущені); етюди здивування («Фокусник» — у цирку діти бачили, як фокусник поклав у ящик яйце і накинув накривку, а коли відкрив…, з’явилося маленьке курча).

Тема 4. «Українські забави» (імпровізація на національному матеріалі). Знайомити дітей із кращими зразками української народної музики, вчити імпровізувати на національному матеріалі («Лісоруби», «Зима та весна», «Не сваріться, помиріться», «Шевчик» та інші).

«ТАНЦЮВАЛЬНА ІГРОТЕКА» (танцювальний репертуар)

Вчити дітей самостійно, музично та емоційно виконувати танцювально-ігровий репертуар: − ігри: «Музичні змійки», «Зірочка», «Осіннє листя», «Кривляння», «Пізнай, хто це ?», «Веселі ручки» та інші; − танці-ігри: «Ковбої», «Мамині помічники», «Весела пара», «Мій дзвінкий, веселий м’яч», «Печемо пиріжки» та інші; − хороводи-розваги («Кіт і миші», «Коровай»), хороводи на трудову тематику («Шевчик», «Коваль»), на природознавчу тематику («Горобець», «Коза», «Зайчик»), орнаментальні хороводи («Кривий танець») та інші; − танцювальні етюди та танці, створені на рухах народно-сценічного танцю: масові («Метелиця», «Збір врожаю»), парно-масові («Гопачок», «Ех, тупни, нога», «Гуцулята»), групові танцювальні форми для дівчаток («Дощик», «Подоляночка»), для хлопчиків («Повзунець», «Косарі») та інші; − спрощені варіанти масових парних дитячих бальних та історико-побутових танців («Берлінська полька», «Полька-реготуха», «Ку-ку-рі-ку», «Мушкетери», «Падеграс», «Фарандола» та ін.), сюжетних танців, створених на основі інсценівок дитячих пісень («Антошко», «Рудий апельсин»), сюжетів дитячих ігор («Піжмурки», «Модниці») і сучасних мультфільмів («Телепузики», «Черепашки Нінзя», «Покемони») та інші. Зміст танців педагоги можуть вигадувати самостійно або спиратися на навчально- методичні посібники та репертуарні збірки танців для дітей дошкільного віку (Г. Березова, А. Бєлікова, Л. Богаткова, О. Єрохіна, Т. Пуртова, Л. Роговік, А. Шевчук та інші).

Показники компетентності дитини у хореографічному мистецтві.

Знання	Уявлення про хореографічне мистецтво. Володіє елементарними уявленнями про хореографію та образну природу танцю; знає виразні засоби танцювального мистецтва (рух, малюнок, музика, костюм); орієнтується у видах хореографічного мистецтва (народний, бальний, класичний), танцювальній термінології (назви рухів, танців, позицій).
Знання		Танцювальний досвід. Знає й може назвати танцювальні та музичні жанри, орієнтується в загальному характері мелодії, розуміє, що від характеру музики залежить характер танцю; знає основні вимоги до правильного положення тулуба, рук та ніг під час виконання танцювальних вправ, варіанти положень у парі; розуміє значення поняття «інтервал», «поворот праворуч та ліворуч», володіє інформацією про назви малюнків танцю (коло, два кола, равлик, ланцюжок тощо). Естетична та творча активність. Розуміється на тому, що відносять до категорії красивого та некрасивого; уявляє, що танцювальні образи можна співвідносити з реальними або фантастичними, до позитивних персонажів добирати красиві рухи, потворних та злих зображувати відповідними рухами та мімікою; знає деякі правила танцювального етикету, вимоги до танцювальної форми та взуття. М’язово-рухова діяльність. Знає частини свого тіла (нога, стопа, плечі), орієнтується в призначенні кожної та її рухових можливостях; знає поняття «підйом», «виворітний», «гнучкий», назви партерних вправ («кошик», «складка» тощо).
Уміння		Уявлення про хореографічне мистецтво. Може оперувати хореографічною термінологією, розповідати про зміст хороводів, сюжетних та побутових танців, надавати образні порівняння одного руху з іншим. Танцювальний досвід. Ритмічно рухається, вміє утримувати правильне положення тулуба, рук та ніг; активно сприймає музичний твір та відгукується на нього руховою імпровізацією, співвідносить музичні та танцювальні жанри, підпорядковує танцювальні рухи особливостям
Уміння		музичного супроводу, характеризує емоційно образний зміст музики, розрізняє відтінки одного настрою шляхом контрастного зіставлення музичних творів; емоційно виконує танцювальний репертуар, запам’ятовує послідовність рухів у танці; демонструє творчі знахідки, прикрашає танцювальні образи влучними позами, мімічними реакціями; знає та вміє прийняти різні положення в парі, починає узгоджувати свої рухи з рухами партнера, утримує погляд на ньому; намагається тримати інтервали, виконує елементарні перебудови з одного танцювального малюнка в інший. Естетична та творча активність. Емоційно сприймає зміст танцю та танцювальні образи, порівнює їх між собою, співвідносить з реальними та фантастичними; починає тонше диференціювати гарне й негарне, може надавати елементарну естетичну оцінку власній чи колективній танцювальній творчості; намагається співвідносити свої танцювальні рухи зі зразком дорослого, наслідує красиве виконання; емоційно сприймає та виконує завдання творчої імпровізації, оперує не лише реальними, а й уявними образами; вміє діяти з предметами, використовує іграшки під час танцювальних вправ та творчих завдань; включає танцювальні рухи в ігрову діяльність; застосовує навички танцювального етикету (вітає педагога танцювальним уклоном, запрошує партнера до танцю тощо.) М’язово-рухова діяльність. Починає свідомо та координовано рухатися; намагається виконувати більш складні танцювальні рухи, засвоює їх комбінаційні сполучання, поєднує з різними положеннями рук, оплесками, притупами; нетривалий час утримує правильне положення тулуба, рук та ніг; охоче виконує партерні вправи, володіє елементарною витривалістю, зосереджує увагу на складнощах руху; уміє вигадувати рухи для кожної частини тіла.
		Самостійність. Вміє самостійно готуватися до заняття (одягати форму та взувати танцювальне взуття); ініціює прояви творчості, обирає партнера за власним бажанням; передає емоції, отримані під час заняття, в малюнках, показує батькам вивчений матеріал. Працелюбність. Свідомо докладає зусиль, щоб досягти результату у виконанні того чи того руху або вправи; більш зосереджено, старанно і цілеспрямовано працює на занятті; проявляє активність під час розподілу доручень (принести наочний матеріал, диски, навчити однолітка виконання тієї чи тієї вправи), цікавиться думкою дорослого про результат виконаного доручення; заради спільної справи працює вдома над виконанням танцювального матеріалу.
Базові якості		Людяність. Радіє танцювальним досягненням інших дітей, вітає їх посмішкою, оплесками, висловлює співчуття, якщо в них щось не виходить; пробачає партнеру по танцю, якщо той не впорався з завданням, намагається не ображати його, дає елементарні рекомендації щодо виправленню помилок; наслідує педагога у гуманному ставленні до менш успішних дітей, допомагає й підтримує їх. Допитливість. Цікавиться та розмірковує з приводу результатів власної танцювальної діяльності, аналізує діяльність однолітків, робить елементарні смислові акценти та висуває припущення щодо танцювальних досягнень та невдач; розсудливо ставиться до виконання завдань, які висуває педагог під час заняття. Порівнює танцювальні образи з тими, які бачила в природі, побуті, по телебаченню; намагається наслідувати емоційний стан людини, повадки тварин; пригадує танцювальні рухи або перебудови в просторі, які застосовувалися в тому чи тому танці; може підказати педагогу, хто з дітей стояв на якій лінії, які творчі етюди виконував на минулому занятті тощо.
		Справедливість. Домовляється з партнерами по танцю та творчій діяльності, віддає провідні ролі більш здібній дитині, діє узгоджено, орієнтується на правила виконання того чи того завдання, підкоряється не лише власним інтересам, а й іншим учасникам танцювальної діяльності, визнає свої помилки, не перекладає на інших свої обов’язки; починає зіставляти, аналізувати свої танцювальні досягнення, поведінку під час заняття, співвідносить із діяльністю інших дітей. Самовладання. Більш цілеспрямовано та тривало виконує танцювальні вправи, менше відволікається, намагається досягти певного результату у продуктивній та репродуктивній діяльності; може витримати фізичне, емоційне та вольове напруження, не впадає у відчай, якщо щось не виходить;
		намагається братися за виконання складного танцювального матеріалу, може виявити сміливість, бажання продемонструвати свої танцювальні досягнення іншим; уникає звернень про допомогу, доки здатна впоратися власними силами; намагається стримувати свої імпульсивні дії та невдоволення щодо дорослого та однолітків. Самолюбність. Старанно виконує танцювальні рухи, коли на неї хтось дивиться, заради позитивної оцінки намагається бути взірцем для наслідування, прикладом для інших дітей, чекає схвалення за будь-які танцювальні досягнення; проявляє чутливість до схвальних та негативних оцінок з боку авторитетних людей; позитивно оцінює власну діяльність під час заняття; вдається до хитрощів, щоб приховати свої невдачі. Відповідальність. Намагається підпорядковувати свою поведінку вимогам дорослого, орієнтуватися не лише на особистісні бажання, а й на загальні правила; може взяти на себе роль педагога, допомогти іншим, радіє, коли їй довіряють; розуміє, що під час заняття не слід розмовляти; намагається не підвести партнера, стежить, щоб до заняття був підготовлений танцювальний одяг та взуття. Креативність. Проявляє фантазію, вигадує танцювальні рухи, добирає реквізит та елементи одягу до власних танцювальних мініатюр, полюбляє виступати перед глядачами, радіє оплескам, заохоченням.

3.6. Програма раннього навчання англійської мови дітей середнього дошкільного віку заняття «Hello, baby!»

Заняття проводиться з групою дітей, яка складається з 12 осіб, два рази на тиждень. Кожне заняття проводиться в оригінальній формі та обов’язково має ігрові елементи.

Під час занять дитина приймає участь у сюжетно-рольових, іграх-драматизаціях, завдяки яким вона вправляється в умінні сприймати пояснення англомовних ситуацій рідною мовою, навчається обмінюватися з однолітками простими фразами іноземною мовою. Доцільно заохочувати дитину оцінювати мовленнєву поведінку інших людей, послідовність їхніх реплік, порівнювати власні висловлювання з репліками дорослих та однолітків, використовувати засвоєні слова у повсякденному житті.

Вікові можливості

Мовленнєва компетентність. Дитина добре почувається в уявних ситуаціях, бере участь у простих мовленнєвих іграх та вправах, поступово починає відповідати носієві мови англійською. Сприйнятлива до сенсомоторних, тактильних вправ, спрямованих на встановлення контакту з однолітками та з рухами тіла (пальчикові ігри). Охоче виконує однакові спільні дії на прохання дорослого англійською, розігрує пантоміму, промовляє разом з іншими хором англійські слова й елементарні фрази. Поступово ігри дитини ускладнюються, вона бере участь у режисерській грі, грі-драматизації, обмінюється з однолітками простими репліками англійською мовою. Вона здатна оцінити мовленнєву поведінку інших, порівняти власні висловлювання з репліками інших, може використати засвоєні слова, досить легко сприймає кілька послідовних реплік. Водночас їй складно виділяти та окремо використовувати фрагменти усного мовлення як самостійного висловлювання.

Мовна компетентність. Дитина, якій близько п’яти років, усвідомлює, що іноземна мова відрізняється від рідної. Вона сприймає пояснення рідною мовою іншомовних ситуацій, спілкується з носієм іноземної мови, поступово привчається відповідати йому цією мовою.

Соціокультурна компетентність. Дитина виявляє інтерес до інформації, що стосується Великої Британії, місця її розташування, людей, які там проживають, художньої дитячої літератури, мультфільмів тощо. Вона охоче ознайомлюється з новими для неї святами, звичаями, традиціями англійців, їхнім одягом, персонажами казок.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

розвивати сталий інтерес та позитивне ставлення до вивчення англійської мови;

сприяти налагодженню спілкування з дорослим та однолітками;

розвивати артикуляційний апарат, фонематичний слух;

стимулювати прояви власної мовленнєвої активності дитини;

розвивати уміння промовляти англійською хором.

Навчальні:

ознайомлювати з англійськими казками, пісеньками, віршами, прислів’ями, приказками;

формувати вміння розуміти зміст сказаного під час аудіювання, говоріння;

навчати вимовляти усі звуки англійської мови;

Виховні:

Навчально-тематичний план

№	Назва теми	Кількість годин
1.	Давайте познайомимось. Казкова країна звуків	4
2.	Тварини	7
3.	Частини тіла	6
4.	Кольорова веселка	7
5.	Моя сім’я	5
6.	Новий Рік	3
7.	Я умію рахувати	10
8.	Іграшки. День Народження	10
9.	Пори року і погода. Одяг	10
10.	Овочі і фрукти. Їжа	10
	Всього	72

Зміст програми

Давайте познайомимось. Казкова країна звуків.

Голосні та приголосні англійської мови. Доброго ранку! До побачення! Як тебе звати? Мене звати...Так.Ні.

Тварини

Кіт, собака, корова, свиня, жабка, лисиця, ведмідь, риба, зайчик, миша, півник, папуга, горобець, Воно (звірятко) велике (маленьке).

Частини тіла

Це голова, ніс, рот, очі, вуха, плече, рука, нога, пальці на ногах. Ось так ми миємо обличчя, чистимо зуби, розчісуємо волосся, їмо хліб, п’ємо молоко, ідемо до школи.

Кольрова веселка.

Червоний, синій, жовтий, зелений, білий, чорний, рожевий, оранжевий. Це рожеве (біле...).

Моя сім’я (мамо, тато, я)

Мама, тато, сестра, брат, мій. Це мій...(тато...). На добраніч!

Новий Рік

Дід Мороз, Снігуронька, Сніговик, сніг. Ми бажаємо щасливого Нового року!

Я умію рахувати.

Лічба 1-10.

Іграшки. День народження.

Що це? Це м’яч, лялька, зірка, машинка, кулька, прапорець, мотоцикл, потяг, літак, корабель. З днем народження!

Пори року і погода. Одяг.

Яка пора року зараз? Весна, літо, осінь, зима. Яка погода? Тепла, холодна, жарка, хмарна, вітряна, сніжна, дощова погода.

Штани, сорочка, футболка, шкарпетки, сукня, спідниця, светр, куртка, капелюх, туфлі, тапки. Вдягни…

Овочі і фрукти. Їжа.

Яблуко, груша, абрикос, персик, диня, кавун, банан, ягода, картопля, помідор, морква, капуста, огірок, цибуля, перець. Я люблю їсти…

Показники мовленнєвої компетентності дитини (англійська мова)

Знання

Мовленнєва компетентність. Розуміє деякі зразки мовлення — вітання (прощання); усвідомлює, що англійська мова відрізняється від української; знає, як запитати, як попросити.

Мовна компетентність. Орієнтується у тому, як правильно вимовляти усі звуки англійської мови, як відповісти на запитання згідно зі змістом малюнка або у зв’язку із ситуацією; усвідомлює, що висловлювання кожного співрозмовника має містити не менше двох реплік, правильно оформлених у мовному відношенні; словниковий запас становить понад 80 лексичних одиниць за темами: «Давайте познайомимось.

Казкова країна звуків», «Моя сім’я», «Частини тіла», «Пори року і погода. Одяг», «Кольорова веселка», «Тварини», «Іграшки. День народження», «Фрукти та овочі. Їжа», «Новий Рік»; кількісні числівники до 10, особові займенники (I, he, she, it), прийменники (on, in, under, upon), сполучники (and, but); прикметники та їх місце в мовленнєвій конструкції з іменниками — між артиклем та іменником.

Соціокультурна компетентність. Володіє елементарними

уявленнями про Велику Британію, її столицю, культуру; знає вірші, пісні, рухливі народні ігри англійською мовою

Уміння

Мовленнєва компетентність. Виявляє здатність представити себе, свою родину; виконує озвучені іншим вказівки; описує щось/когось; висловлює власне ставлення; спроможна називати предмет (іграшку), звернутися із проханням; дякує; вживає лексику в межах тем спілкування.

Мовна компетентність. Спроможна ситуативно розуміти мовлення дорослого та інших дітей; правильно вимовляти усі звуки англійської мови (ізольовано і в складі слова); спроможна розрізняти інтонацію розповідних, питальних, заперечних і спонукальних речень; ставити запитання і відповідати на них; висловлюватися відповідно до ситуації; обсяг висловлювання — не менше 2–3 фраз, правильно оформлених у мовному відношенні; уживати в усному мовленні структури з дієсловами to be, to have і повнозначними словами в Present Indefinite, прийменники та означений і неозначений артиклі.

Соціокультурна компетентність. З допомогою дорослого може розповісти про Велику Британію, її столицю; декламує вірші, співає пісні, бере участь у рухливих іграх англійською мовою

Базові якості

Сприйнятливість. Чутлива до звуків іноземної мови; прислухається до звуковимови, намагається відтворити її якомога краще.

Самостійність. Із допомогою дорослого та без неї застосовує слова англійської мови у різних життєвих ситуаціях, порівнює ті самі слова, висловлювання рідною та англійською, робить свої висновки.

Допитливість. Виявляє інтерес до вивчення іноземної мови; цікавиться життям людей у Великій Британії; запитує про особливості їхнього одягу, кухні, святкування визначних дат, персонажів казок; диференціює однакові та близькі за звучанням та вимовою слова та словосполучення

4. Програми занять розвитку та виховання дітей 6-го року життя

4.1. Програма логіко-математичного розвитку дітей старшого дошкільного віку“Лічилочка”

Зміст програми узгоджено з основними вимогами та концептуальними засадами нової редакції Базового компонента та Програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» (керівник проекту Жебровський Б. М. (схвалена рішенням колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.03.2012, № 2/4-2, затверджена наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.05.2012 № 604)). Група формується із дітей 5-6 річного віку. Кількісний склад групи – 15 чоловік. Заняття проводиться 2 рази на тиждень. На реалізацію програми відводиться 72 години.

Основні освітні завдання

вправляти у використанні початкових логічних прийомів, пов’язаних з формуванням понять;

робити правильні умовиводи, доводити вірогідність свого міркування;

класифікувати геометричні фігури, предмети та їх сукупності за якісними ознаками, кількістю;

виконувати найпростіші усні обчислення, розв’язувати нескладні арифметичні та логічні задачі;

правильно вживати вирази, що означають: положення предметів у просторі, вказують напрямки, пов’язані з орієнтацією у часі.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Набір дітей до гуртка	4
2.	У світі чисел та цифр	46
3.	У світі форм і величин	11
4.	У світі простору і часу	8
5.	Відкрите заняття для батьків	1
6.	Підсумкові заняття	2
	Всього	72

Зміст програми

У світі чисел та цифр

учити називати числа від 1 до 10, розрізняти лічбу в прямому і зворотному порядку, від заданого числа, кількісну та порядкову лічбу;

ознайомлювати із записом чисел за допомогою цифр (1-9, 0);

учити встановлювати відповідність між цифрою та відповідною кількістю предметів, елементів множин;

ознайомлювати з поняттям суміжних чисел, дати елементарні уявлення про склад чисел з одиниць та двох менших (у межах 10);

вправляти у порівнянні двох множин за кількістю та визначенні відношень: «на скільки більше?», «на скільки менше?», «порівну», «стільки само», утворювати рівність з нерівності;

дати загальне уявлення про знаки «плюс» (+), «мінус» (-), «дорівнює» (=);

учити виконувати найпростіші усні обчислення, вправляти у розв`язуванні нескладних арифметичних і логічних задач та прикладів (у межах 10);

вправляти у використанні найпростіших логічних прийомів (узагальнення, систематизації, класифікації тощо), пов`язаних із формуванням елементарних математичних уявлень;

заохочувати до побудови найпростіших висловлювань за допомогою сполучників: і, чи, якщо…то та інших;

формувати інтерес до логіко-математичної діяльності, залучати до застосування здобутих знань і вмінь у повсякденному житті.

У світі форм і величин

формувати вміння порівнювати предмети за розміром, висотою, масою, шириною, довжиною, товщиною, класифікувати їх за визначеними параметрами;

ознайомлювати з основними одиницями вимірювання довжини (сантиметр, метр), маси (кілограм), об`єму (літр); формувати навички вимірювання величин, з якими дитина стикається у житті, за допомогою умовної мірки;

уточнювати та розширювати уявлення про геометричні фігури, їх властивості (площинні: круг, овал, трикутник, квадрат, прямокутник, багатокутник; об`ємні: куля, куб, циліндр, конус);

вправляти у співвіднесенні форм предметів довкілля із відповідними геометричними фігурами;

залучати до створення різних геометричних візерунків та розв`язання геометричних головоломок.

У світі простору і часу

учити розрізняти розташування предметів у просторі (вгорі, внизу, ліворуч, праворуч, попереду, позаду, посередині) та визначати напрямок руху (вперед, назад, ліворуч, праворуч, вгору, вниз);

вправляти у визначенні розташування предметів відносно себе і будь-якого предмета за просторовим розміщенням на площині (на столі, в зошиті, на підлозі);

вправляти у визначенні відстані, диференціації понять: далеко, близько, поруч, далі, ближче;

формувати та розширювати знання про одиниці часу: хвилина, година, доба (частини доби – ранок, день, вечір, ніч), тиждень (назви днів тижня, їх послідовність), місяць (назви 12 місяців), пори року (весна, літо, осінь, зима);

спонукати до диференціації та правильного вживання часових понять: зараз, згодом, раніше, пізніше, сьогодні, завтра, вчора, швидко, повільно тощо;

ознайомлювати з різними видами годинників і календарів, вчити користуватися ними, визначати час за стрілками годинника (у межах години).

Показники компетентності дітей з логіко-математичного розвитку

лічити в межах першого десятка, використовуючи різні способи лічби (кількісна, порядкова, у прямому та зворотному напрямку, від заданого числа тощо);

знати числа від 0 до 9, співвідносити їх з певною кількістю предметів, елементів множин;

мати уявлення про склад числа з одиниць та двох менших (у межах 10), визначати суміжні числа;

встановлювати числову рівність, нерівність, визначати відношення «на скільки більше?», «на скільки менше?», «порівну», «стільки ж»;

знати знаки «плюс» (+), «мінус» (-), «дорівнює» (=), співвідносити їх з діями додавання та віднімання;

усно виконувати прості обчислення, розв`язувати логічні задачі;

користуватися початковими логічними прийомами, вживати у мовленні сполучники: і, чи, якщо…, то;

порівнювати предмети за висотою, масою, шириною, довжиною, товщиною, здійснює класифікацію за цими ознаками тощо;

володіти знаннями про основні одиниці вимірювання різних величин: довжини (сантиметр, метр), мас (кілограм), об`єму (літр); має навички вимірювання умовною міркою;

розпізнавати геометричні фігури, знає їх властивості (площинні: круг, овал, трикутник, квадрат, прямокутник, багатокутник; об`ємні: куля, куб, циліндр, конус);

знаходити подібні форми у навколишніх предметах;

орієнтуватися у розташуванні предметів у просторі (вгорі, внизу, ліворуч, праворуч, попереду, позаду, посередині тощо), визначати відстань, вживаючи поняття: далеко-близько, поруч-далі;

уміти визначати розташування предметів відносно себе і будь-якого предмета;

розрізняти та правильно вживати часові поняття: сьогодні, завтра, вчора, зараз, згодом, раніше, пізніше;

мати уявлення про часові одиниці: хвилина, година, доба (частини доби ранок, день, вечір, ніч), тиждень (назви днів тижня та їх послідовність), місяць (назви 12 місяців), рік (пори року – весна, літо, осінь, зима);

орієнтуватися в часі за допомогою годинника (в межах години за циферблатом) та календаря;

застосовувати логіко-математичні вміння у повсякденному житті: вміти набрати номер телефону служб порятунку, користуватися пультом телевізора, знати свій вік, вік тата, мами та інших членів родини, знати дату свого народження, адресу і номер квартири.

4.2. Програма мовленнєвого розвитку

дітей старшого дошкільного віку “Мовленятко”

Основні освітні завдання

розвивати звукову культуру мовлення, вдосконалювати літературне мовлення дітей;

розвивати мовленнєве дихання, подовжувати тривалість мовxxленнєвого видиху, вчити промовляти короткі фрази на одному видиху;

уточнювати й розширювати уявлення дітей про будову артиxxкуляційного апарату, роботу його органів при творенні звуків. Тренувати м’язи, розвивати моторику апарату мовлення за допомогою артикуляційних вправ;

розвивати фонематичний слух. Учити диференціювати на xxслух у словах всі звуки, у тому числі схожі за артикуляцією тверді і м’які, дзвінкі й глухі, сонорні приголосні, а також сприймати на слух римовані закінчення у віршованих текстах, самостійно добирати прості рими, співзвучні слова;

уточнювати і закріплювати вимову всіх звуків рідної мови. xxДомагатися правильної вимови шиплячих, свистячих, сонорних звуків;

удосконалювати звуковимову відповідно до орфоепічних, літеxxратурних норм: звукосполучень [йа], [йу], [йє], [йі], [дж], [дз], [дз'], [шч], подовжених м’яких приголосних, твердих приголосних перед и та апострофом, проривного приголосного звука [ґ], дзвінких приголосних у середині та в кінці слова, ненаголошених голосних звуків [е] та [и] тощо;

привчати говорити чітко, у помірному темпі та регулювати xxтемп мовлення, розвивати силу, висоту, тембр голосу для передачі різного інтонаційного забарвлення мовлення, залежно від ситуації спілкування, характеру персонажа чи cпіврозмовника.

Навчально-тематичний план.

№	Тема	Кількість годин
1.	Набір дітей до гуртка	4
2.	Збагачення лексичного запасу	4
3.	Розвиток граматичних умінь	4
4.	Розвиток зв`язного мовлення	10
5.	Навчання елементів грамоти	37
6.	Підготовка руки до письма	11
7.	Відкрите заняття для батьків	1
8.	Підсумкове заняття	1
	Всього	72

Зміст програми

Збагачення лексичного запасу

уточнювати й поповнювати словниковий запас дітей. Розвивати вміння розуміти та вживати слова на позначення назв предметів, їх ознак, кількості, дій, ознак за дією тощо;

збагачувати активне мовлення дітей прикметниками (якісними, відносними

присвійними), прислівниками, дієсловами (у формах минулого, теперішнього, майбутнього часу), дієприкметниками і дієприслівниками, числівниками, займенниками;

продовжувати розширювати словник дітей узагальню вальними поняттями (рослини, тварини, меблі тощо);

ознайомлювати дітей із синонімами (на прикладах різних частин мови);

продовжувати ознайомлювати з антонімами;

продовжувати роботу над лексичним (смисловим) значенням слів;

подовжувати ознайомлювати з явищем багатозначності слів, вчити розуміти, пояснювати значення, відшукувати в мові та використовувати у власному мовленні слова-омоніми, слова, вжиті у переносному значенні, фразеологічні звороти.

Розвиток граматичних умінь

продовжувати вчити граматично правильно поєднувати слова при побудові висловлювань, при цьому: правильно узгоджувати прикметники, числівники з іменниками та займенниками, вживати слова основних лексичних категорій у відповідних формах відмінка, роду, числа або часу, потрібні для зв`язку слів у словосполученні або реченні прийменники та сполучники тощо;

вправляти у граматично правильному вживанні складних відмінкових форм іменників, зокрема: іменників множини у родовому відмінку (панчіх, черевик, шкарпеток), іменники, які мають лише множину (двері, ножиці, окуляри) та невідмінюваних (кіно, кашпо, кенгуру), іменників у непрямих відмінках, іменників чоловічого роду в давальному відмінку однини (батьку чи батькові, Андрію чи Андрієві), кличної форми іменників однини (мамо, тату, бабусю, сестро, брате, котику), у тому числі іменників чоловічого роду на «-ець», «-ак» (хлопець – хлопче, козак – козаче) тощо;

вправляти в утворенні множинних форм іменників однини (заєць – зайці, вікно- вікна, стіл – столи), присвійних прикметників (татів блокнот, братові ковзани, мамина хустка, дідусеві окуляри), вищого й найвищого ступіня порівняння якісних прикметників та прислівників різними способами (гарний – гарніший, більш / менш гарний, найгарніший, найбільш / найменш гарний, якнайгарніший та ін.; гарно – гарніше, більш / менш гарно, найгарніше, якнайгарніше тощо), а також в утворенні часових дієслівних форм, змінюванні дієслів за особами, числами, родами;

спонукати дітей до утворення інших граматичних форм того самого слова (малюю – намалюю – малюватиму) та нових слів за допомогою суфіксів (теля – телячий, телятник, телятниця), префіксів (ходити – виходити, приходити, заходити), суфіксів і префіксів одночасно (море – приморський). Звертати увагу на зміну не лише лексичного значення, а й емоційного забарвлення слова при вживанні певного способу словотворення (вовк – вовчище, вовчик, вовчисько, вовченя);

ознайомлювати з утворенням складних слів (листопад, водовідведення, буревій, синьо-жовтий, універмаг);

вчити утворювати різні форми наказового способу дієслів (намалюй – намалюй-но, намалюйте – намалюймо – нумо намалюймо та ін.);

вправляти у вживанні речень різного типу. Спонукати до використання простих і поширених, безособових речень, а також синтаксичних конструкцій з однорідними членами речення, вставними словами та прямою мовою;

вчити застосовувати різні типи зв`язку між частинами складних речень: безсполучниковий і сполучниковий.;

виховувати критичне ставлення до граматичних помилок як у власному, так і в чужому мовленні, прагнення до правильності мовлення.

Розвиток зв`язного мовлення

залучати дітей до участі в діалозі під час спілкування у різних видах діяльності з дотриманням елементарних норм ведення розмови;

удосконалювати вміння слухати і розуміти співрозмовника, формулювати і ставити запитання, будувати відповідь відповідно до почутого;

формувати вміння будувати зв`язні монологічні висловлювання різних типів (розповіді – описи, сюжетні розповіді за картинами, з власного досвіду, перекази);

привчати висловлюватись логічно, без повторів, пауз, жестикуляції, дотримуватись основних структурних частин розповіді (початок, середина – основна частина, закінчення);

залучати до складання розповідей – описів іграшок, предметів, предметних картинок, сюжетних ілюстрацій і малюнків. Вправляти в умінні виокремлювати і називати предмет опису, його зовнішні ознаки, частини, характеризувати властивості, дії, призначення, співвідносити предмети мовлення з відповідними їм описами;

під час переказування літературних творів вчити осмислювати зміст почутого;

усвідомлювати тему та провідну ідею твору, запам`ятовувати та відтворювати послідовність подій близько до тексту;

вчити стежити за логікою власного викладу та викладу інших дітей і продовжувати переказування, розпочате іншою дитиною чи дорослим, відтворювати певну логічну частину змісту;

залучати дітей до високохудожньої усної народної творчості, української і світової класичної та сучасної літератури. Ознайомлювати з кращими зразками у жанрі прози (казки, оповідання, легенди) і поезії (вірші), малими фольклорними формами (загадки, лічилки, пісеньки-потішки, колискові, обрядові пісні – колядки, щедрівки, веснянки, заклички тощо);

заохочувати дітей до запам`ятовування віршованих текстів та їх виразного декламування. Вчити інтонаційної виразності під час декламування віршів напам`ять, вправляти в умінні користуватися природними інтонаціями голосу, логічними паузами, наголосами;

привчати до спілкування з книгою. Розглядати дитячі книжки. Розширювати уявлення дітей про будову книжки, оформлення обкладинки, розташування на ній назви, прізвища автора, малюнка, який узагальнено передає тематику самої книги.

Навчання елементів грамоти

у межах добукварного періоду до навчання елементів грамоти проводити підготовчу, пропедевтичну роботу із засвоєння елементів писемного мовлення;

ознайомлювати з основними одиницями мовлення й навчити правильно користуватися термінами на їх позначення «речення», «слово», «звук», «склад», «буква»;

формувати елементарні уявлення про слово як основну одиницю мовленнєвого спілкування та його номінативні значення (може називати предмети і явища, дії, ознаки предметів і дій, кількість тощо). Дати уявлення про слова, що не мають самостійного значення і їх використовують у мовленні для зв`язку слів між собою

(показати на прикладах сполучників і прийменників);

навчити виокремлювати з мовленнєвого потоку речення, сприймати його як кілька пов`язаних за змістом слів, які висловлюють завершену думку;

вправляти у поділі речень на слова, визначенні кількості й порядку слів у них та складанні речень із розрізнених слів, із заданим словом, у поширенні речень новими словами. Залучати дітей до моделювання речень за схемами речень;

ознайомлювати зі звуками мовними і немовними. На основі вдосконалення фонематичного слуху і звуковимови формувати вміння звукового аналізу мовлення;

вчити визначати на слух перший і останній звуки у словах, місце кожного звука у слові, виокремлювати заданий звук у словах та визначати його позицію (на початку, в середині чи у кінці слова), виділяти звук, що частіше звучить у тексті, самостійно добирати слова із заданим звуком у певній позиції;

формувати знання про голосні та приголосні мовні звуки на основі уявлень про відмінності їх утворення. Дати уявлення про склад як частину слова, утворену з одного чи кількох звуків, про складоутворювальну роль голосних звуків у словах;

вправляти у поділі слів на склади з орієнтуванням на голосні звуки, у визначенні кількості та послідовності складів. Вправляти у складанні складових схем слів та доборі слів до заданої схеми;

ознайомлювати з поняттям про тверді і м`які приголосні звуки. Вчити виконувати на слух звуковий аналіз слів із позначок або фішок відповідно до порядку й характеристики звуків у словах (голосний чи приголосний, твердий чи м`який приголосний);

за побажаннями батьків розпочати достроковий перехід до буквеного етапу в оволодінні елементами грамоти. Почати ознайомлення із буквами як знаками передачі звуків на письмі. Сприяти ознайомленню з буквами, пропонуючи дітям не алфавітні, а звукові їхні назви;

формувати початкові вміння звуко-буквеного аналізу складів і слів, злитого читання складів різної структури на основі аналітико-синтетичного способу: двобуквених закритих (голосний + приголосний) і відкритих (приголосний + голосний), трибуквених без збігу та зі збігом приголосних. Поступово переходити до читання односкладових, двоскладових слів простої структури.

Підготовка до письма

розвивати просторові уявлення, вміння орієнтуватися на площині, сторінці книжки, зошита (знаходити центр, середину, лівий, правий, верхній, нижній краї, правий верхній, правий нижній та інші кути);

учити правильно тримати олівець і ручку для виконання спеціальних вправ з підготовки до письма;

вправляти у спеціальних графо моторних і графічних вправах з обведення контурів зображень, штрихуванні форм різними способами (крапками, короткими штрихами, прямими і хвилястими лініями у різних напрямках), проведення прямих, ламаних, кривих ліній різної конфігурації;

учити впевнено рухатися по площині, вздовж рядка, ритмічно розміщувати на рядку прості зображення, графічні елементи і візерунки з них.

Показники компетентності дітей з мовленнєвого розвитку

володіє правильною звуковимовою;

регулює дихання і темп у процесі мовлення;

володіє силою, висотою, тембром голосу;

розуміє значення мовлення для людини;

ефективно спілкується рідною мовою;

розрізняє рідну й чужу мови; виявляє інтерес до них;

має збалансований словниковий запас із кожної сфери життєдіяльності;

розмовляє грамотно, вживає прості й складні речення;

веде діалог невимушено, підтримує розмову на запропоновану тему;

дотримує мовленнєвого етикету у спілкуванні;

самостійно складає монологічні висловлювання різних типів;

отримує задоволення від читання (дорослим та власного);

вільно переказує знайомі літературні твори, зміст побаченого, розповідає напам’ять невеликі віршовані твори, відгадує і складає загадки;

має уявлення про речення, слово, склад, звук і букву як одиxxниці мовлення, виокремлює їх із мовленнєвого потоку;

має навички звукового аналізу простих слів;

цікавиться читанням, робить спроби читати;

правильно сидить за столом, тримає олівець і ручку;

орієнтується на сторінці книжки, альбому, зошита, в межах клітинки та ліній у зошитах з лінованою основою;

координує рухи очей і кисті руки та впевнено рухається по площині, вздовж рядка під час виконання графічних завдань.

4.3. Програма занять з музичного мистецтва дітей старшого дошкільного віку “Музикуся”

Зміст програми узгоджено з основними вимогами та концептуальними засадами нової редакції Базового компонента та Програми розвитку дитини «Я у світі» О. Л. Кононко. На реалізацію програми відведено 72 годин (згідно розкладу занять – 2 години на тиждень). Кількісний склад групи – 15 дітей.

Програма передбачає різноманітне варіювання форм і методів навчання. Вираження проявів творчого потенціалу та здібностей малюків відбувається під час практичних відкритих занять для батьків, участі в ранках, концертах, інших масових заходах Палацу дітей та юнацтва.

Вікові можливості

Шуми і звуки довкілля. Дитина здатна прислухатися до звуків і визначати їх походження, диференціювати зони слухового сприйняття (ближня, середня, далека).

Музичні звуки. Дитина здатна розрізняти висоту й певну кількість звуків, виділяти однакові за звучанням, визначати відстані звучання (близько, далеко) та місце розташування джерела звуку в просторі. Вона розрізняє динамічні відтінки, тембри відомих їй музичних інструментів; може самостійно створювати й запам'ятовувати ритмічний малюнок.

Музична діяльність. Дитина шостого року життя під час сприймання музичного твору здатна диференціювати мелодію, темп, динаміку, ритм. На основі набутих знань і вражень про музичне мистецтво вона може самостійно охарактеризувати музичний твір, відповісти на запитання щодо нього, визначити його виражальні засоби, відчути різні відтінки настрою, передані в музиці. Голосовий апарат дитини на цей час вже досить міцний — у голосі з'являється співучість і дзвінкість, хоча зберігається специфічне відкрите звучання. У хоровому виконанні вже можна досягти помітної злитості звучання. Знайомі пісні, музично-ритмічні рухи, танці, ігри дитина здатна емоційно виразно виконувати без допомоги дорослого, вносити елементи творчості. Дитина із задоволенням музикує, може виконувати найпростіші музичні композиції на дитячих музичних інструментах. Проявляє ініціативу у виборі виду музичної діяльності, залюбки бере участь у музичних іграх, іграх-драматизаціях, святкових ранках тощо. Індивідуальні музичні інтереси, уподобання та здібності проявляються яскравіше.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

розширювати слухові уявлення про предмети, які виготовленні з одного матеріалу (стук у двері, стук дерев'яних ложок тощо); виділяти звучання заданого предмета з ряду запропонованих; розвивати здатність орієнтуватися у звуковому просторі; продовжувати знайомити зі звуками природи в різні пори року;

заохочувати до активного слухання музики; диференціювати звучання знайомих музичних інструментів; заохочувати висловлювати власне ставлення;

продовжувати збагачувати виражальні можливості голосу; розвивати співочий голос дитини відповідно до індивідуального діапазону; стимулювати пісенну творчість; долучати до тембрального й мелодійного фантазування;

продовжувати розвивати вміння передавати вільними, пластичними рухами характер музики, її емоційно-образний зміст; розвивати здатність орієнтуватися в просторі (пропонувати у танцях ролі ведучих, які організовують переміщення в залі); розвивати музично-ритмічну імпровізацію в сюжетних етюдах; стимулювати створення композицій;

розвивати звуковисотний слух (добирати на слух прості мелодії на інструментах із визначеною звуковисотністю); продовжувати розвивати тембральний і динамічний слух під час гри на дитячих музичних інструментах; розвивати чуття музичного ритму, поступово ускладнюючи ритмічні структури паузами; стимулювати творчу активність, мислення і уяву під час музичної імпровізації (використання звуків; жестів; перкусійних інструментів — ударних, переважно етнічних, що не входять до складу класичної ударної установки; шумових інструментів власної конструкції тощо);

сприяти проявам творчості, розвивати вміння виразно передавати художній образ в музичних іграх-драматизаціях.

Навчальні:

продовжувати формувати цілісні уявлення про звуки довкілля, розширювати уявлення про особливості різних звукових середовищ: «близьке» (звуки власного помешкання, групи дитячого садка); «середнє» (вулиці, села, міста), «далеке» (море, океан, гори, степи та інші); навчити дітей адекватно реагувати на звукові стимули, формувати уявлення про виразну сутність голосу людини, завдяки чому передається її внутрішній стан, почуття, думки;

ознайомлювати з історією виникнення музики; розширювати уявлення про українську народну музику та музику інших народів; збагачувати уявлення про різні музичні інструменти (труба, акордеон, гітара, арфа, фагот, гобой тощо), зокрема і українські народні (сопілка, бандура, цимбали тощо); ознайомити з професіями, які пов'язані з музичною діяльністю (музикант, композитор, співак, танцюрист, диригент, хореограф тощо);

ознайомлювати з поняттям «жанр» у музичному мистецтві: інструментальна, вокальна музика, марш, пісня (колискова, частівка, хороводна), танець (вальс, полька тощо); формувати вміння зосереджувати свою увагу на відчуттях під час сприймання музичних творів; ознайомлювати дітей з творчістю композиторів, які писали музику для дітей (Леся Дичко, Микола Лисенко, Петро Чайковський, Роберт Шуман та ін.);

формувати вміння керувати силою звука, легко брати дихання між музичними фразами, протягувати довгі звуки, чітко вимовляти слова, співати злагоджено; залучати до емоційного сприймання та виконання хорових і сольних творів з музичним супроводом та без музичного супроводу; заохочувати самостійно інсценувати зміст пісень;

розвивати музично-рухову пам'ять, естетичну виразність руху; розширювати діапазон навиків виразних рухів: ходьба різного характеру; ритмічний біг (легкий, стрімкий); підскоки (легкі, сильні); боковий та прямий галоп; крок польки, перемінний крок; притупи; напівприсідання з виставлянням ноги на п'ятку; різні рухи руками; елементи українського народного танцю (колупалочка тощо); продовжувати вчити виконувати народні й бальні танці;

формувати навички правильного звуковидобування на металофоні, ксилофоні (навчати виконувати мелодії на одному звуку, на двох ближніх звуках, на трьох звуках, на всьому звукоряді поступенево і через ступені), на сопілці; вчити виконувати нескладні музичні твори в ансамблі, оркестрі дитячих музичних інструментів у правильному характері, з правильними динамічними відтінками тощо;

навчати розуміти характер персонажа музичної гри-драматизації, самостійно знаходити для них виразні пантомімічні, мімічні та інтонаційні характеристики; навчати дітей взаємодіяти між собою в діалогах, чуйно реагувати на репліки, зміни в сценічній ситуації, підпорядковувати свої дії задуму режисера-постановника гри-драматизації.

Виховні:

формувати ціннісне ставлення до краси звуків навколишнього світу;

виховувати позитивне ставлення, любов до музики та прагнення проявити себе в різних видах музично-художньої діяльності;

плекати почуття задоволення від самостійної музичної діяльності;

засобами музики виховувати патріотичні почуття, любов до рідного краю.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Вступне заняття	1
2.	Правила правильного співу Гігієна та догляд за голосовими зв’язками	2
3.	Слухання і аналіз музичних творів Музичні інструменти Гра на дитячих музичних інструментах	15
4.	Слухання, аналіз та розучування пісенних форм	17
5.	Музично-дидактичні ігри	14
6.	Елементи музичної грамоти	10
7.	Узагальнюючі відкриті заняття для батьків	2
8.	Свята та розваги	10
9.	Підсумкове заняття	1
	Всього	72

Зміст програми

Вступне заняття. Бесіда про музику: «Про що і як розповідає музика?”, «Що виражає музика?”, «Хто пише музику?”.
Бесіда про правила поведінки під час співу. Здоров’я та догляд за голосовими зв’язками.
Елементи музичної грамоти: звук, музичний звук, нота, нотний стан, сім нот, скрипковий ключ, позначення нот на письмі, розгадування нотних ребусів, довгі і короткі звуки, схематичне позначення ритмічного малюнку поспівки умовними позначками.
Слухання, аналіз та розучування пісень осінньої тематики. Хороводні ігри.
Слухання та аналіз музичних творів композиторів-класиків, сучасних композиторів. Визначення понять «темп», «характер твору”. Жанри музики: марш, танок, пісня.
Музичні інструменти: кастаньєти, віолончель, контрабас, трикутник та ін. Класифікація їх по групам: ударні, струнно-смичкові, народні, духові, струнно-клавішні.
Розучування та аналіз сучасних дитячих пісень, хороводів зимової тематики.
Календарна обрядовість зимового циклу. Бесіда про традиційні зимові свята українського народу. Розучування та спів колядок, щедрівок.
Музично-дидактичні ігри:

ігри для розвитку почуття ритму;
ігри для розвитку звуковисотного слуху, чистоти інтонування;
ігри на розвиток дикційних навичок (вправи для язичка, губів, спів чистомовок, скоромовок);
ігри на відчуття динамічної палітри.

Ознайомлення з календарною обрядовістю весняного циклу.
Слухання, аналіз та розучування пісень весняної тематики.
Слухання, аналіз та розучування пісень шкільної тематики.
Узагальнюючі відкриті заняття для батьків.
Озвучування музичних форм за допомогою «звучних жестів» (за системою Карла Орфа.
Свята та розваги: «Посвята в малятківці», «Презентація Студії «Світлячок», «Новий рік», «Свято неньок і бабусь», «Випускний бал».
Підсумкове заняття.

Показники компетентності дитини у музичному мистецтві

Знання

Шуми і звуки довкілля. Уявляє, з яких звуків складається звукове середовище квартири, будинку, села, міста тощо; розуміє, що звуки предметів різняться на слух, якщо предмети виготовлені з різного і навіть з одного й того самого матеріалу; усвідомлює, що предмети і явища природи звучать інакше в різні пори року та частини доби. Музичні звуки. Розуміє властивості музичного звука; знає розміщення звуків за висотою на металофоні, ксилофоні, сопілці; знає звучання різних музичних інструментів (труба, акордеон, гітара, арфа, фагот, гобой тощо); знає українські народні інструменти (сопілка, бандура, цимбали тощо).

Музична діяльність. Орієнтується в основних жанрах музичного мистецтва; знає, що музичні твори розрізняють за жанрами; знає деякі назви інструментів симфонічного і народного оркестру, орієнтується в тембрах їхнього звучання; має уявлення про українську народну музику та музику народів світу; знайома з творами композиторів, які писали твори для дітей; знає, як правильно брати дихання; розуміє, що співати потрібно злагоджено, легким звуком, виразно й емоційно, чітко вимовляючи слова; знає назви різних танцювальних елементів; знає як правильно видобувати звук на металофоні, ксилофоні, сопілці; усвідомлює, що під час гри в ансамблі (оркестрі) потрібно впевнено тримати свою партію; має уявлення про можливість музичного фантазування під час співу, гри на дитячих музичних інструментах; знає, як інсценувати знайомі пісні, музичні казки, ігри-драматизації; усвідомлює, що в іграх-драматизаціях потрібно дослухатися до задуму режисера-постановника

Уміння

Шуми і звуки довкілля. Диференціює зони слухового сприйняття (ближня, середня, далека); виділяє звучання заданого предмета з ряду запропонованих; адекватно реагує на звукові стимули; уміє використовувати деякі предмети та їх звукові сигнали у повсякденному житті.

Музичні звуки. Розрізняє висоту звуків і динамічні відтінки, тембри різних музичних інструментів і голосів однолітків та дорослих (рідних, з найближчого оточення); уміє передавати голосом інтонаційні характеристики різних казкових персонажів, настрої людини; створює й запам'ятовує ускладнений паузами ритмічний малюнок; проплескує в долоні прості ритмічні малюнки; уміє зіграти на дитячому музичному інструменті ритм, викладений на фланелеграфі.

Музична діяльність. Уміє охарактеризувати музичний твір (визначити жанр, настрій, засоби музичної виразності), упізнає знайомі музичні твори; визначає настрій музичного твору орієнтуючись на мелодію, зосереджує увагу на власних емоціях, почуттях від прослуханої музики, висловлює враження від неї; уміє виразно співати пісні з музичним супроводом, без музичного супроводу, в колективному і сольному виконанні; керує силою звука, співає дзвінко, легко, правильно бере дихання; емоційно передає характер мелодії, інсценує зміст пісень; вільно й виразно виконує музично-ритмічні,

танцювальні рухи; орієнтується в просторі; створює пластичний художній образ; використовує знайомі рухи під час імпровізованих танців; грає нескладні твори на металофоні, ксилофоні, сопілці в ансамблі, оркестрі; взаємодіє з однолітками під час ігор-драматизацій; реагує на зміни в сценічних ситуаціях, підпорядковує свої дії задуму режисера-постановника; уміє знаходити виразні пантомімічні, мімічні та інтонаційні характеристики персонажів музичної гри-драматизації

Базові якості

Самостійність. Реагує на звукові стимули, відповідає на них доцільними діями; усвідомлює виражальні можливості свого голосу; визначає жанр, настрій музичного твору, виконує пісню (з музичним супроводом та без нього), знайомі музично-ритмічні рухи, таночки, музикує на дитячих музичних інструментах; ініціює різні музичні, сюжетні ігри; без допомоги дорослого добирає виражальні засоби під час створення казкового образу.

Допитливість. Виявляє зацікавленість багатством звуків, уважно слухає музичні твори, зосереджується на засобах музичної виразності та мелодії, долучається до різноманіття звучання дитячих музичних інструментів, здобуваючи з них звуки. Самовладання. Докладає певних зусиль у різних видах музичної діяльності (добирає найвдаліші варіанти для її реалізації); підпорядковує свої дії задуму режисера-постановника, дослухається до його рекомендацій.

Сприйнятливість. Виявляє сприйнятливість до звуків довкілля, до музичних звуків; сприймає музичний твір цілісно, відчуває різні відтінки емоцій, передані музикою, охоче ділиться враженнями.

Відповідальність. Намагається злагоджено діяти з однолітками заради досягнення мети під час спільного виконання пісні, танців, музикування в ансамблі та оркестрі, гри-драматизації; прагне під час міні-концертів, святкових ранків творчо проявити себе.

Креативність. Імпровізує власним голосом, з використанням звуків,

жестів, саморобних шумових інструментів, на дитячих музичних інструментах; проявляє свою індивідуальність у співах, танцях; вигадує мелодії, елементарні пісні, танці; інтерпретує під час передачі образу казкових персонажів, дій з уявним предметом; використовує набутий музичний досвід під час самостійної художньої діяльності

Орієнтовний музичний репертуар

Ігри на вивчення властивостей звука

«Шумливі коробочки», «Звукові збіги», «Повтори», «Відгадай по голосу», «Хто це був?», «Прогулянка», «Сирена».

Слухання музики

«Марш», муз. Л. Шульгіна; «Марш», муз. Д. Шостаковича; «Марш Чорномора» з опери «Руслан та Людмила», муз. М. Глінки; «Веселий марш», муз. А. Філіпенка; «Скакалочка», муз. В. Косенка; «Українська мелодія», «Казка», муз. І. Берковича; «Труба і барабан», муз. Д. Кабалевського; «Колискова пісенька», муз. Г. Свірідова; «Пісенька», «Боєва пісенька», «Їжачок», муз. Д. Кабалевського; «Слон» з сюїти «Карнавал тварин», муз. К. Сен-Санса; «Сонечко», муз. і сл. М. Шутя, «Новорічна», муз. К. Мак, сл. О. Гаврашенко та К. Мак; «Якщо добрий ти», муз. Б. Савельєва, сл. П. Пляцковського, переклад О. Лобової; «Мати Україно, ти одна у нас!», муз. Л. Давидової, сл. М. Сингаївського; «Рушничок», муз. М. Ведмедері, сл. В. Лучука; «Мама», муз. Н. Рубальської, сл. Є. Гуменко; «Не забудьте про птахів», муз. Н. Рубальської; «Котику сіренький», укр. нар. пісня, обр. М. Вериківського; «Два півники», укр. нар. пісня, обр. М. Компанійця; «Щедрик», укр. нар. пісня, обр. М. Леонтовича; «Благослови, мати, весну закликати», укр. нар. пісня; «Танок маленьких лебедів» з балету «Лебедине озеро», муз. П. Чайковського; «Казка», муз. М. Дремлюги; «Хліб з маслом», муз. В. Моцарта; «Вальс», муз. С. Гречанінова; «Білка», муз. М. Римського-Корсакова; «Два півні», муз. С. Разорьонова; «Синичка», муз. М. Красєва; «Пташка», муз. Е. Гріга; «Совеня», муз. Р. Шумана; «Світлофор — наш друг», муз. Н. Рубальської, сл. В. Дворецького; «Різні барви у природи», муз. і сл. Н. Рубальської.

Співи

Вправи для розвитку слуху та голосу: «Іди, іди, дощику», «Ой дзвони дзвонять», «Лис», укр. нар. примовки, обр. Я. Степового; «Диби-диби», муз. В. Верховинця, сл. народні; «Пісня півника», «Коник», «Дятлик», муз. і сл. Н. Рубальскої; «Щедрик, щедрик, щедрівочка», укр. нар. пісня; «Колядин-дин», «Дрібушечки», укр. нар. пісні, обр. Я. Степового; «На зеленом лугу», рос. нар. пісня, обр. М. Іорданського; «Скок, скок, поскоч», рос. нар. пісня, обр. І. Арсєєва; «Колискова», муз. М. Лисенка; «Розспівка», муз. і сл. Т. Лизак; «Спіть, ляльки», муз. О. Тілічеєвої, сл. М. Долинова, пер. В. Гужви; «До школи», муз. О. Тілічеєвої, сл. М. Долинова, пер. В. Гужви; «Місяць травень», муз. О. Тілічеєвої, сл. М. Долинова, пер. В. Гужви.

Пісні: «Вірний друг», муз. М. Пляцковського, сл. Б. Савельєва, пер. С. Шевченко; «Пісенька друзів», муз. В. Герчик, сл. Я. Акіма; «На місточку», муз. А. Філіпенка, сл. Г. Бойка; «Осінь», муз. М. Красєва, сл. М. Івенсен; «Врожайна», укр. нар. мелодія, обр. А. Філіпенка, сл. В. Кукловської; «Збираю урожай», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Осінь», муз. і сл. Н. Вересокіної; «Давайте в дружбі жити», муз. і сл. Н. Шустерук; «Ой, метелиця-Зима», муз. Ю. Михайленко, сл. Т. Мезенцевої; «Новорічний хоровод», «Карнавал у нас в садку», муз. і сл. Н. Рубальської; «Зима», муз. Л. Адександрової, сл. В. Бичка; «Пісенька-весняночка», «Олівці-малювці», муз. і сл. Є. Синьчук; «Веселий м'ячик», муз. Є. Синьчук, сл. З. Люліної; «Фізкульт-ура», муз. Ю. Чичкова, сл. З. Петрової, пер. В. Переяславця; «Український козачок», муз. В. Коваленко-Степечевої, сл. І. Гнатюк; «Паперові човники», муз. М. Шутя, сл. В. Крищенко; «Гра в слова», муз. В. Шаїнського, сл. (авт. пер.) Л. Еманової; «Щедрівочка щедрувала», муз. В. Верховинця; «Пісенька про маму», муз. А. Філіпенка, сл. Т. Волгіної; «Дід старий подвір'я мав», англ. нар. пісня, пер. Б. Токарчука; «Тепловоз», муз. З. Компанійця, пер. та аранж. З. Еманової; «Скарбничка загадкова», муз. і сл. Л. Еманової; «Веснянка», укр. нар. пісня; «Спасибі», муз. А. Філіпенка, сл. Л. Компанієць; «Земле моя рідна», муз. Н. Шаповал, сл. С. Шевченко; «Веселі мандрівники», муз. М. Скарокадомського, сл. С. Міхалкова, пер. С. Шевченко; «А вже красне сонечко», муз. П. Козицького, сл. О. Олеся; «Пісня сонячних промінців», муз. і сл. Н. Рубальської; «Пісня маленьких каченят», муз. Ж. Колодуб, сл. В. Соколова; «Школярики», муз. і сл. В. Гвоздій; «Канікули», муз. І. Білика, сл. Б. Сливчука.

Ігри: «Шукай»(під муз. Т. Ломової); «Хто швидше вдарить у бубон» (під муз. Л. Шварца); «Гра з бубном» (під укр. нар. мелодію); «Впізнай за голосом» (під муз. В.Ребікова); «Знайди свого барабанщика» (під муз. Н. Ніжанківського); «Бери прапорець» (під угор. нар. мелодію); «Зайці та лисиця», муз. М. Красєва; «Хто схований?» (під угор. нар. мелодію); «Голубочки», укр. нар. пісня, обр. А. Лазаренка; «Гра з брязкальцями», муз. О. Тактакішвілі; «Гра в сніжки», муз. І. Кишка; «Рибалки та рибка», муз. А. Філіпенка, сл. П. Воронька; «Гра з кольоровими прапорцями», муз. К. Ейгеса; гра-танець «Зима у дворі мела», муз. і сл. Н. Грановської; «Веселі танцюристи», укр. нар. мелодія; «Впіймай мене!», рос. нар. мелодія; «Світлофор», муз. Ю. Чичкова, сл. М. Богословського; «Будь спритним». муз. М. Ладухіна; «Карусель», муз. Д. Кабалевського тощо.

Гра на дитячих музичних інструментах

«Ладки, ладки», муз. В. Верховинця, слова народні; «Щедрик, ведрик», муз. Я. Степового; «Гопак», укр. нар. мелодія; «Трійко коней з брязкальцями», муз. О. Туманян (бубон, кастаньєти); «Стольний Київ-град», муз. В. Кикта (ксилофон діатонічний, маракаси); «Колискова», муз. Р. Паулса (маракаси, трикутник, дзвіночки, металофони); «Полька», муз. С. Рахманінова (трикутник, бубонці, пандейра, кастаньєти, маракаси, ксилофон діатонічний); «Музика води» (на муз. пісні В. Шаїнського «Синя вода»), аранж. З. Еманової; «На городі цап, цап», укр. нар. пісня (кастаньєти, маракаси, бубон, палички) тощо.

4.4. Програма з образотворчого мистецтва

дітей старшого дошкільного віку “Веселочка”

Зміст програми узгоджено з основними вимогами та концептуальними засадами нової редакції Базового компонента та Програми розвитку дитини «Я у світі» О. Л. Кононко. На реалізацію програми відведено 36 годин (згідно розкладу занять – 1 година на тиждень). Кількісний склад групи – 15 дітей.

Вікові можливості дітей

Художньо-естетичний розвиток. Сприймання стає сенсорно-естетичною акцією дитини. Дошкільник відчуває, переживає та емоційно (по-своєму) виражає подив, захват, співчуття, співпереживання, милування (мімікою, рухом, жестами, образним словом, звуком). Виявляє готовність до філософських розмов про смисли краси, мистецтва; з виникненням власних узагальнень зростають його можливості у формуванні цілісного художньо-естетичного світобачення. В умовах інтеграції мистецтв формується цілісне уявлення про художній образ; складаються передумови оформлення особистісної художньої картини світу.

Спостерігається розвиток ейдетичної пам'яті, уяви, закладаються основи проектно-художнього мислення. На цьому підгрунті зростає і збагачується якість естетичного сприймання, емоційного відгуку на форми, барви, аромати, рухи. З розвитком сприймання та естетичних почуттів дитина починає асоціювати їх із настроєм, натхненням. Розвиток чуття кольору супроводжується витонченішим його сприйманням та диференціацією. Сприймаючи твори мистецтва, дитина встановлює зв'язки між змістом та певними зображально-виражальними засобами (передній план, віддаленість, вік людини, емоційний стан, кольори). У пізнанні мистецтва та в зображальній діяльності починає домінувати художньо-образна (смислова) складова. Формується свідомо-вибіркове ставлення до засобів образотворення, матеріалів, технік, способів зображення. Дитина елементарно усвідомлює специфічну роль та дії художника у творчому процесі та намагається наслідувати їх. Формуються умови для цілеспрямованого ознайомлення дітей з особливостями жанру (пейзаж, портрет, натюрморт, соціально-побутовий, анімалістичний, казково-міфологічний жанр). Дитина розрізняє художні напрями у мистецтві (реалістичний, абстрактний).

Образотворча діяльність. Розширюється простір художньо-творчої активності. Дитина створює образи в різний спосіб (малювання, ліплення, аплікація, будування, конструювання-майстрування, музикування, лицедійство; музично-ритмічні рухи, звуконаслідування). Вона використовує при цьому різні засоби та матеріали (фарби, глина, пластилін; природні, ігрові будівні та залишкові матеріали, слово, пластичний рух, звуковий ритм), власні знання, природні задатки, здібності, навички та уміння. У навчально-розвивальному спілкуванні з дорослим та самостійно вона впевнено опановує зображально-виражальні засоби для втілення власних задумів у малюванні, ліпленні, архітектурно-ігровому будівництві, аплікаційній техніці, дизайн-виробах. Пізнає елементарні основи колористики, розрізняє основний колір та його відтінки; під час пошуково-дослідницької діяльності активно вивчає технологію змішування та висвітлювання фарб, працює з палітрою, користується мольбертом, прилаштовується до етюдника. Дитина свідомо використовує колір та декоративні елементи для вираження власного емоційного ставлення, характеристики образу, досягнення естетичної виразності. Створюються умови для розгортання художньої праці, декоративної та дизайн-діяльності. За посередництва педагога дитина встановлює прості зв'язки між видами мистецтва (живопис, книжкова ілюстрація, література, музика, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво, дизайн) та власною образотворчою діяльністю; між особою художника і власною особистістю. Наслідування художника набуває більш свідомого особистісно-забарвленого характеру. Збільшується «ступінь свободи», самостійності дитини в реалізації особистих естетичних переваг, мистецьких знань, зображальних навичок та виражальних умінь. Набуває подальшого розвитку індивідуальний стиль образотворення. Уява, набуті враження, знання закладають змістову основу образу. Під час малювання відчуття ритму, простору, орієнтування на аркуші дають змогу дитині створити композиційно заповнену «картину». Дитина у предметному, сюжетному малюнку (пейзажі, портреті, натюрморті) прагне передати свої враження від навколишнього життя, де кожен предмет має своє місце у просторі, усі деталі його форми можна роздивитися (вона ще не готова до передачі своїх життєвих уявлень тими умовними засобами, з якими пов'язані усі композиційні прийоми в малюнку). Ритм та симетрія як елементи композиції активно використовуються нею в декоративних роботах. Залюбки дитина займається ілюструванням літературних творів. Накопичений досвід ліплення дає змогу їй урізноманітнити не лише зміст, але й спосіб зображення. Дитина ще не готова до ретельного відпрацювання форми, але несвідомо («так вийшло») може передати динаміку. Пластичний спосіб залишається головним у анімалістичній скульптурі, декоративному ліпленні за мотивами народної іграшки, посуду; іноді дитина продовжує віддавати йому перевагу під час ліплення людини. Самостійно або за пропозицією дорослого дитина випробовує можливості та переваги конструктивного способу ліплення. Під час занять екопластикою самостійно «приходить» до пізнавання зображально-виражальних переваг комбінованого способу створення скульптур-іграшок та використовує його надалі за потреби. За посередництвом педагога дитина продовжує відкривати для себе світ аплікації. Знання властивостей паперу, досвід зображальних умінь та володіння простими прийомами зминання, складання, відривання, відрізання та різання уможливлюють створення дитиною предметних, сюжетних; пейзажних та декоративних композицій у цій техніці. Вона пізнає тонові відмінності паперу, просторові відношення та поняття (товстий-тонкий, короткий-довгий, верх-низ, усередині, поруч, одне за одним); закріплює відомі та опановує нові прийоми вирізування (з вихідних форм, симетричне, силуетне за контуром; зі смуги, складеної «гармошкою»), обривання; навчається розуміти переваги кожного способу для створення зображення; досягає виразності за допомогою деталей.

Дошкільник залюбки та за покликом збирає власну секретну «скарбничку», має «скриньку коштовностей». Це фантики, намистинки, черепашки та мушлі, шишки та каштани, етикетки, картки тощо. Вони стають матеріалом для самостійної та спільної з педагогом, батьками творчості. Під час дизайн-діяльності збагачуються матеріали та способи художнього конструювання (з паперу, природного, залишкового матеріалу).

Художньо-естетичне самовираження. Дитина схильна до художньо-естетичного типу світобачення і виявляє потяг до відтворення вражень, виплескування своїх емоцій у художніх заняттях, іграх-імпровізаціях. У цьому їй допомагають природні задатки, набуті здібності (образна пам'ять, мислення, уява, просторове орієнтування, художньо-графічна умілість), виховані якості (вправність, власні амбіції, потреби, домагання). В умовах розвитку уява дитини стає більш впорядкованою і образно оформленою. Дитина починає користуватися новим типом вибудовування уявного образу, коли елементи реальності займають лише другорядне місце, віддаючи першість власним придуманим образам, що забезпечує оригінальність та продуктивність рішень. Вона має власні уявлення та елементарні судження про красу, мистецтво, образотворення, культуру самовираження. Як суб'єкт навчання та соціальна істота знає види мистецтва (живопис, книжкова ілюстрація, архітектура, скульптура, декоративне мистецтво, дизайн, література, музика, танець, театр, мультиплікація) та активно інтегрує їх у самовираженні. Дитина мимовільно та цілеспрямовано порівнює творчу манеру різних художників (на прикладі художників-ілюстраторів, майстрів пейзажу, реалістичного та абстрактного мистецтва), породжує власний стиль у самовираженні. Вона має улюблені теми, види, жанри, форми; пріоритети в композиційному та колористичному рішенні, використанні декору, деталізації. Творчо наслідує ті зразки художньо-естетичного самовираження, які її вразили, були схвалені значущими дорослими або запропоновані педагогом.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

сприяти формуванню цілісного художньо-естетичного світобачення, особистісної художньо-естетичної картини світу;

розвивати спостережливість, уміння бачити характерні естетичні ознаки навколишніх об'єктів, переживати естетичні почуття, потребу самовиражатися у поліхудожньому середовищі;

стимулювати до створення художнього образу на основі пізнавання виражальних засобів різних мистецтв;

сприяти розвитку задатків та зображальних здібностей, реалізації творчого потенціалу;

розвивати відчуття кольору, форми, композиції; творчу уяву;

сприяти формуванню ціннісного ставлення до образотворчої діяльності та продукту власного образотворення.

Навчальні:

навчати способів мистецької діяльності у світосприйманні та самовираженні (споглядання, милування, ідентифікація, занурення, імпровізація, образотворення);

вправляти в умінні розглядати, розуміти та елементарно трактувати твір мистецтва; пізнавати смисл та сутність образотворення;

збагачувати та розширювати знання в галузі мистецтва (види образотворчого мистецтва, жанри, особа художника, творчий процес, реалістичний та абстрактний способи образотворення, виражальні засоби, техніки, матеріали, знаряддя);

прищеплювати навички пізнавання художніх матеріалів (папір різних видів, фактур та кольорів; фарби — акварель, акрилові, гуаш; тканина різної фактури та текстури; глина, пластилін, тісто; природний та залишковий матеріали), забезпечувати самостійність у дотриманні правил користування знаряддям та обладнанням (мольберт, етюдник, пензлі, олівці, фломастери, стеки, станок для ліплення, ножиці, палітра);

сприяти формуванню умінь, пов'язаних з художньо-образним відображенням предметів, об'єктів, явищ у різних видах зображальної діяльності та техніках образотворення;

презентувати дитині нові види художньої діяльності, зображальні техніки та технологію підготовки матеріалів (у малюванні: змішування фарб, пляма, мазок, лінія, розмитий малюнок, монотипія, пуантилізм тощо; у ліпленні: пластичний, конструктивний, комбінований способи декорування зліпка; у будуванні: конструювання за картинкою, кресленням, за умовами; у декоративній діяльності: стрічковий візерунок на смужці, техніка розпису за рослинними, зооморфними, геометричними мотивами; аплікація, колаж, конструювання з паперу, екопластика з природного матеріалу, виготовлення народної іграшки; у дизайн-діяльності: флористичне аранжування, декоративні інсталяції; перетворення форм залишкового матеріалу; виготовлення декорацій, конструювання одягу, маскарадних костюмів, перук, майстрування ляльок, виготовлення сувенірів, альбомів, оформлення книг, вітальних карток тощо);

навчати дітей знаходити можливості використання нетрадиційних технік для створення оригінального та виразного образу.

Виховні:

виховувати інтерес до художньо-естетичного пізнавання дійсності, мистецтва, особи художника, творчого процесу образотворення;

формувати культуру художньо-естетичних потреб, почуттів, емоцій, художньо-естетичного самовираження;

виховувати дитину як творчу, художньо-обдаровану особистість;

формувати особисту позицію під час сприйняття творів образотворчого мистецтва і в процесі творчості;

заохочувати та схвалювати прояви самостійності, уміння інтегрувати різні види образотворчої діяльності та мистецтва;

виховувати уміння узгоджувати власні інтереси з колективними під час спільного з іншими створення творів сюжетного та декоративного характеру.

Навчально-тематичний план.

№	Тема	Кількість годин
1.	Вступне заняття «Про матусю Веселку та будиночок, в якому мешкає сім кольорів”	1
2.	Предметне малювання	4
3.	Сюжетне малювання	3
4.	Декоративне малювання	3
5.	Малювання за задумом та уявою	3
6.	Предметне ліплення	4
7.	Ліплення барельєфів (модульне)	2
8.	Сюжетне ліплення	3
9.	Предметна аплікація	4
10.	Сюжетна аплікація	3
11.	Виготовлення паперових скульптур орігамі	3
12.	Відкриті заняття для батьків	2
13.	Підсумкове заняття	1
	Всього	36

Зміст програми.

Вступне заняття « Про матусю Веселку та будиночок, в якому мешкає сім кольорів». Змішування кольорів для отримання нейтральних відтінків. Вивчення кольорів: рожевий, сірий, світло-зелений, малиновий. Бесіда про живопис як вид мистецтва. Техніка безпеки при користуванні олівцями, пензлями, фарбою.
Предметне малювання. Самостійне та творче відображення уявлень про предмети навколишнього. Акцентування уваги дітей на формах об’єктів живої та неживої природи.
Малювання сюжетних композицій на задану тематику. Бесіда про кольори в природі. Зображення сюжетного малюнка з п’яти – шести предметів. Характер та емоції зображуваних персонажів.
Декоративне малювання. Орнамент – як малюнок, утворений повторенням форм і кольору в певному ритмі. Поняття симетрії і ритму. Розгляд орнаментів, вишивок, розпису (опішнянський, петриківський і т.д.).
Створення композицій з природного матеріалу (листя, трава, насіння і т.д.).
Бесіда про аплікацію як вид мистецтва. Техніка безпеки. Повторення понять про матеріали та інструменти, що використовуються при роботі. Збирання малюнку із заданих форм за зразком та описом.
Поняття «паперова пластика”. Поняття «моделювання з паперу”, як способу надання об’ємної форми пласким елементам.
Предметне ліплення простих форм. Основні відомості про скульптуру і кераміку, особливості, які відрізняють їх від інших видів мистецтва. Матеріали та інструменти. Техніка безпеки. Повторення основних прийомів ліплення (розминання, скочування, витягування, ліплення об’єму з цілого шматка).
Ліплення сюжету. Колективна робота. Ліплення складних сюжетних композицій з використанням раніше засвоєних форм і прийомів.
Рельєфне ліплення. Поняття «декорування» (прикрашання). Компонування фігур на площині.
Відкриті заняття для батьків.
Підсумкове заняття.

Показники компетентності дитини у образотворчому мистецтві

Знання	Художньо-естетичний розвиток. Знає сутність поняття «краса», дає власне визначення; знає спосіб пошуку краси, визначає 1–2 форми її існування; розуміє сутність «милування»; по-своєму трактує смисл реальних явищ та художнього образу в мистецтві; має цілісне уявлення про предмети як культурне надбання та рукотворний продукт; усвідомлює естетичну функцію творів образотворчого мистецтва; розуміє мистецтво як форму творчої активності людини; розрізняє поняття «картина», «репродукція», «книжкова ілюстрація», «скульптура», «архітектурна споруда»; має уявлення про музей та музейну культуру; знає, які музеї існують у світі (музей води, іграшки, скульптури; художній, краєзнавчий тощо); починає усвідомлювати смислову складову наукової та художньої картин світу.
	Образотворча діяльність. Володіє базовими знаннями з мистецтва (види та жанри, матеріали та способи зображення, виражальні засоби); розуміє, що предмет є продуктом людської творчої праці, ремесла; твір мистецтва — це продукт самовираження художника; знає способи створення зображення (малювання, ліплення, аплікація, конструювання, будування); розрізняє об’ємне, площинне, напівоб’ємне зображення; знає засоби виразності (колір, форма, об’єм, композиція, деталізація, міміка, поза, мовленнєва експресія, пластичний рух, ритм); нетрадиційні техніки, способи декорування, передавання фактури як засоби досягання оригінальності зображення та його образно-естетичної виразності; знає основні правила безпечного та ефективного користування знаряддям та матеріалами.
	Художньо-естетичне самовираження. Розрізняє смислову сутність реального світу та художнього образу; усвідомлює існування реалістичного та абстрактного зображення; розуміє різницю у творчій манері деяких художників; усвідомлює себе як творця художнього образу; має елементарне цілісне уявлення про мистецтво, особистий досвід, переваги, якість та стиль образотворення
Уміння	Художньо-естетичний розвиток. Зацікавлено ставиться до різних жанрів мистецтва; залучає один (кілька, усі) аналізатор з метою досягнення відчуттів та переживань, відповідних її уявленням про красу; знаходить красу в різних формах її існування (об’єкти та явища природи, рукотворні предмети, твори мистецтва, людина та її стосунки, вона сама та продукт її образотворення); милується красою; розглядає твір мистецтва (цілісно, емоційно, у деталях); визначає головне та другорядне, встановлює смислові зв’язки, залучає різні аналізатори, занурюється у чуттєво-смисловий простір твору; слухає, уявляє, сприймає, порівнює, узагальнює, оцінює твір; ставить запитання; передає враження засобами образотворення.
	Образотворча діяльність. Адекватно користується зображальними матеріалами (фарби гуаш, акрил, акварель, кольорові олівці, фломастери, пастель, глина, пластилін, тісто, папір, тканина; будівний, природний та залишковий матеріал тощо); обладнанням та приладдям (дошка, станок для ліплення, каркас, стеки, печатки, пензлі, мольберт, етюдник, ножиці, клей); зображальними засобами та технічними прийомами малювання (формоутворювальна лінія, штрих, кольорова пляма, мазок, крапка), ліплення (пластичний, конструктивний, комбінований способи та прийоми: зминання–розминання, розкачування, сплющення, витягування, відривання, вдавлення, примазування, згладжування, прищеплювання), аплікації (спосіб обривання; вирізування шляхом перетворення вихідної форми квадрата, прямокутника, кола; симетричного, силуетного вирізування за контуром та без нього; з форми, складеної навпіл, по діагоналі, діаметру; зі смуги, складеної у кілька разів та «гармошкою»; створення форми та закріплення її на тлі); конструювання: з будівного матеріалу (встановлення форм, їх узгодження, поєднання; перекриття, замикання простору, арки, брами; розподіл у висоту, довжину; укріплення будівлі); з паперу (згинання навпіл, учетверо, у різних напрямках, надрізування, згортання у формі конуса, вирізування за контуром, закріплення); з природного та залишкового матеріалу (приєднання частин, видалення зайвого, надрізування, проколювання, нанизування); виражальними засобами (колір, форма, об’єм, композиція, динаміка, ритм); створює образи за натурою, по пам’яті, за уявою та уявленнями; за умовами: малює предметні картини (натюрморт), сюжетні (пейзаж, побутовий жанр), ілюстрації до літературного твору; візерунки у смузі, на предметних формах, за мотивами народного національного розпису; ліпить скульптури (людина, тварина), предмети (посуд, овочі–фрукти), сюжетні та декоративні композиції (за мотивами народної національної іграшки); у техніці аплікації (з паперу, природного матеріалу, тканини) створює предметні, сюжетні, декоративні картинки; прикрашає зображення, виріб, конструкцію, використовуючи простий (зафарбовування) та складний (візерунок, розпис) декор, техніки декорування (розпис, інкрустування, карбування, аплікація, рельєфне ліплення); активно залучає знання з галузі мистецтва (живопис, графіка, книжкова ілюстрація, скульптура, архітектура, декоративне мистецтво, дизайн, музика, театр, хореографія та ін.) та жанрові особливості (пейзаж, портрет, натюрморт, соціально-побутовий жанр, книжкова ілюстрація, анімалістична скульптура, декоративний розпис, народні художні ремесла та ін.); робить адекватний внесок у колективну роботу; усвідомлює себе художником та досягає образно-естетичної виразності створеного продукту; прагне визнання, дбає про використання створеного власноруч виробу в соціумі (оформлення помешкання, подарунок, сувенір; для ігор, театралізованих дійств, свят).
	Художньо-естетичне самовираження. По-своєму реагує на те, що вважає красивим (зупиняється, зосереджується, милується, відображає враження мімікою, рухами, жестами, вигуками); своєрідно сприймає та трактує твір мистецтва; оживлює, одухотворяє, перетворює предмет, об’єкт, явище; за покликанням обирає спосіб образотворення та форму художньо-естетичного самовираження (лицедійство, складання історій та казок, малювання, ліплення, музикування, дизайн-діяльність); використовує ресурси самостійної художньої діяльності, спостережень для набуття досвіду творчого наслідування та самовираження; ініціює готовність взяти участь різних формах художньо-творчої активності; уважно відстежує шлях створеного художньо-творчого продукту (вибрали для виставки, сховали, знищили, схвалили й відклали, не помітили, використали для оформлення помешкання, показали або віддали батькам для зберігання, визнали найкращим); розраховує на оцінку, пишається зробленим, визначає його цінність, прагне вдосконалити
Базові якості	Сприйнятливість. Милується гармонією форми, кольору природних об’єктів, рукотворних предметів, творів мистецтва, чутлива до людської зовнішності, уважна до вбрання, зачіски, прикрас, вигляду приміщення, дизайн-виробів; емоційно реагує на красиве–некрасиве; чутлива до результатів образотворення (власних та однолітків), помічає в них ознаки образно-естетичної виразності; уважна до оцінних суджень дорослого. Самостійність. Виявляє високий ступінь свободи в судженнях про красу, трактуванні твору мистецтва, в образотворчій діяльності; впевнено діє в ситуаціях вибору, формує задум, елементарно планує діяльність; має особистісні переваги, які в певній мірі реалізує у творчості; організовує власне художньо-естетичне дозвілля (спостерігає, споглядає, розглядає художні альбоми та твори мистецтва, розфарбовує, малює, ліпить, майструє, будує тощо); імпровізує, самостійно складає натюрморт із різних предметів (комбінуючи їх за формою, кольором, величиною у просторі); створює (складає, конструює) картину-колаж, аплікаційне панно, придумує назву своїй картині, предметній композиції; щось колекціонує, має власну «скриньку скарбів»; створює свій власний «музей»; ініціює різні форми художньо-творчої активності (лицедійство, наряджання, придумування, перетворення, прикрашання, макетування, музикування; виготовлення книги, квітів, ляльок, іграшок тощо); організовує робоче місце та прибирає за собою по завершенні діяльності.
	Допитливість. Уважно спостерігає, прагне осягнути сутність явища, поняття; використовує мисленнєві операції (аналіз, синтез); у вже знайомому шукає та виділяє нове, незвідане, виявляє до нього підвищений інтерес; намагається визначити властивості (досліджує, експериментує); ініціює філософську розмову, ставить запитання дорослому, очікує чітких відповідей; радіє новій інформації, вдалому самостійному «відкриттю», успішному результату власних пошуків та дослідів.
	Гідність. Уявляє себе художником під час естетичного сприймання та образотворчої діяльності; усвідомлює та позиціонує себе як творця художнього образу; ціннісно ставиться до продукту власної творчості, намагається адекватно оцінити його рівень, власні досягнення, визначити шляхи самовдосконалення; під час спілкування уважно ставиться до думки іншого, виявляє стриманість, доброзичливість; вміє визнати успіхи однолітка; під час колективній роботи розуміє власний вклад, охоче допомагає іншому, підтримує у складній ситуації, ділиться матеріалами та досвідом; очікує на справедливу оцінку своїх досягнень; уміє зробити комплімент іншому за вдале рішення.
	Самовладання. Дотримується правил поведінки в музеї, під час екскурсій, стримує свої емоції, концентрує увагу; спокійно, врівноважено, терпляче долає ускладнення в процесі образотворчої діяльності; уважно слухає співрозмовника, чекає своєї черги висловитися; гідно приймає несправедливу оцінку, утримується від демонстративних форм поведінки; доводить розпочату діяльність до завершення; тримає в належному стані своє робоче місце.
	Відповідальність. У колективних роботах намагається зробити свою частину якнайкраще; виконує обіцяне; як автор та художник не може погодитися з результатом, який не повністю її задовольняє, прагне досягти образно-естетичної виразності; не забуває помити, висушити та скласти зображальні матеріали в належне місце.
	Креативність. Любить придумувати, імпровізувати, експериментувати; виявляє винахідливість, інтерес до пошукових дій; знаходить нові способи використання знайомих технічних прийомів; з легкістю перетворює природний та залишковий матеріал; ініціює виготовлення цікавих виробів; зацікавлює інших своїми ідеями та задумами

Орієнтовний перелік творів образотворчого мистецтва та тематика занять

Старший дошкільний вік

І. Шишкін «Зима. Ліс», «Дуби», «Ранок у сосновому лісі», «Дубовий гай» (для порівняння); С. Шишко «Осінь над Дніпром»; І. Левітан «Золота осінь», «Весна. Велика вода»; Й. Бокшай «Осінь. Радванський ліс», «Цвіте терен»; Т. Яблонська «У парку»; І. Марчук «Зима. Останній промінь»; І. Грабар «Біла береза», «Березневий сніг; В. Непийпиво «Верби та осокір у весняній купелі»; М. Дерегус «Зимовий пейзаж»; В. Бакшеєв «Голуба весна»; О. Саврасов «Граки прилетіли»; А. Куїнджі «Рання весна»; П. Піанда «Вітряний день»; К. Маковський «Діти втікають від грози»; М. Буручек «Яблуні у цвіту»; М. Врубель «Бузок»; А. Матіс «Червоні рибки»; П. Кончаловський «Бузок»; Т. Шевченко «Автопортрет», «Берег Дніпра»; І. Рєпін «Портрет М. П. Третьякова»; В. Серов «Дівчинка з персиками»; В. Васнецов «Альонушка», «Іван-царевич на сірому вовкові»; І. Івасюк «Мати»; С. Світославський «Вітряк»; Н. Самокиш «Материнство»; О. Кульчицька «Краса України», «Берізки»; К. Прутковський «Дівчинка з гарбузом», «3 хмизом»; М. Приймаченко — квіти, казкові звірі, птахи, Є. Гапчинська ілюстрації до книги «Ліза та її сни» та ін. видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

Орієнтовна тематика занять

Із декоративного малювання:

«Чарівні птахи», «Фантастичні рибки», «Українські вишиванки», «Писанки України», «Дитяча колиска», «Смугастий килим», «Барвінковий вінок», «Гарбузові родичі», «Дерево життя», «Весняний букет», «Коник-стрибунець», «Півник-розбійник», «Бабусина чашка», «Веселий цирк», «Сорочинський ярмарок», «Червоне яйце», «Новорічний ліхтарик», «Свистунець», «Український рушник», «Наливне яблучко», «Золота рибка».

Із предметного малювання:

«Золотий урожай», «Барви літа», «Ходить гарбуз по городу», «Котик-воркотик», «Мишка-шкряботушка», «Знайомство з натюрмортом», «Зайчик-побігайчик», «Вовчик-братик», «Руда білочка», «Півник-забіяка», «Рожеве слоненя», «Український куманець», «Циркові звірята», «Осінній букет», «Портрет друга», «Калинове диво», «Золотий водограй», «Відлітають птахи», «Дерево взимку», «Новорічні прикраси», «Веселий цирк», «Квітне дерево весною», «Різдвяні подарунки», «Казкові герої».

Із сюжетного малювання:

У місто осінь завітала», «Свято урожаю», «Барви осінньої природи», «Осінні дощі», «Прощання з осінню», «Зимова казка», «Зима в селі», «Дванадцять місяців», «Новорічне свято», «Малює на вікні мороз», «Зимовий сонячний день», «Зимове місто», «Весняні барви», «Лісовий пейзаж», «Бабусин сад», «Дніпрові хвилі», «У світі казки», «Космічна подорож», «Мандрівка до моря», «Морське царство», «Солом’яний бичок», «Моя сім’я», «Наша родина», «Мої друзі», «Сади квітують».

Із ліплення:

«Три ведмеді», «Двоє жадібних ведмежат», «Дари осені», «Лисичка-сестричка», «Котигорошко», «Гарбуз-реготун», «Курочка Ряба», «Осінній кошик», «Кіт Матроскін», «Віслючок Іа», «Екзотична ваза», «Русалонька», «Макітра».

Із аплікації:

«Український килимок», «Стиглі кетяги калини», «Куманець», «Вітраж», «Степ і степ навкруг», «Опішнянські мотиви», «Лісовий пейзаж», «Соловейко на калині», «Сонечкова донечка», «Вари, вари, горщику», «Печу, печу хлібчик», «У лузі калина», «Гиля, гиля, гусенята», «Місяць на небі, зіроньки сяють», «Лисонькаруда», «Стоїть півень на току», «Довгоносий журавель», «Калейдоскоп», «Летіть, голуби, летіть», «Засмучений кущик», «Мрійливий соняшник», «Садівник», «Весела карусель».

Із конструювання:

з паперу: «Подарунок на свято», «Сніжинка», «Човник», «Закладка для книги», «Карнавальний костюм», «Маска», «Національний одяг для ляльки», «Чарівна витинанка», «Ялинкові прикраси», «Книжечка для маленьких», «Ігрові атрибути» (вбрання представників різних професій, кошики, скриньки, коло для метання у ціль тощо);

з природного матеріалу: «Чудернацька тваринка», «Дивні квіти», «Сільська хатинка», «Сухий букет», «Намисто для мами», «Осіннє вбрання», «Ялинкові шишечки», «Картина з братків», «Чарівний кошик», «Солом’яний бичок», «Весняний віночок», «Каштанові грибочки», «Чоловічок з насіння» тощо.

Ігрові вправи

«Кольорова вікторина», «Мій улюблений колір», «Я – вітер», «Я – вогонь», «Я – квітка», «Я – сонце», «Я – деревце».

Інструменти та матеріали

Гуаш, акварельні фарби, кольорові олівці, фломастери, крейди, воскові олівці, глина та пластилін, тонований та білий папір розміру А4, мольберти, пензлі різних номерів, клей, ножиці, картини, репродукції, ілюстрації.

4.5. Програма з хореографії дітей старшого дошкільного віку “Руханка”

Зміст програми узгоджено з основними вимогами та концептуальними засадами нової редакції Базового компонента та програми розвитку дитини «Я у світі» О. Л. Кононко.

Група складається з дітей віком 5-6 років. Кількісний склад групи 15 дошкільників. На програму відведено 72 години (згідно розкладу занять - дві години на тиждень).

Вікові можливості

Уявлення про хореографічне мистецтво. Дитина шостого року життя починає орієнтуватися в різних видах хореографічного мистецтва (класичний, народний, бальний, сучасний), розуміє, що кожен з них має свої особливості (рухи, музика, костюм); уявляє, що танці можуть бути різними за змістом, темпом (повільні, швидкі), кількістю виконавців (сольні, парні, масові), складатися з різних рухів, виконуватися в різних костюмах. Зацікавлено сприймає інформацію про танцювальну культуру різних країн, про особливості української хореографії та танці своєї місцевості.

Може розповісти зміст танцю, надати словесну характеристику тому чи тому танцювальному образу, співвіднести його з літературним або реальним. Розуміє естетичну природу класичних рухів, знає позиції ніг та рук, вміє їх відрізнити від характерних.

Дитина шостого року життя здатна сприймати більше інформації про різновиди хореографічного мистецтва, розширювати свій словниковий запас хореографічною термінологією.

Вона орієнтується у традиційних видах хореографії (класична, народна, бальна) та має уявлення про сучасні її напрями (джаз, хіп-хоп, брейк); розпізнає танцювальні жанри (хоровод, гопак, гуцулка, коломийка, полька, вальс); знає особливості українського танцю та танцювальну культуру свого краю; вибірково ставиться до вибору костюму та реквізиту (вінок, вишиванка, плахта та шаровари – український костюм; сарафан та кокошник – російський; маракаси –реквізит мексиканського танцю тощо).

Танцювальний досвід. Танцювальна діяльність дитини шостого року життя стає більш цілеспрямованою, мета починає співвідноситися з мотивом. Дитина прагне виступати перед глядачами, батьками, стояти в першій лінії, виконувати сольні партії в танцювальних номерах. Вона розуміє, що один і той самий рух може виконуватись весело або сумно, швидко або повільно, на місці та під час просування, у парі та окремо, із застосуванням різних положень рук або реквізиту, під різні музичні мелодії.

Зростає інтерес до відмінностей між дівчатками та хлопчиками, що дає змогу засвоїти інформацію про розмежування танцювальних рухів на жіночі, чоловічі та спільні, формувати навички виконання танцювальних рухів та доступних танців.

Дитина може засвоїти складніші танцювальні рухи та комбінації, довше утримує статичні пози, впевненіше виражає емоції під час виконання танцювального репертуару.

Завдяки розвитку уваги, пам’яті (м’язової, слухової, зорової), рухових та пізнавальних здібностей, дитина починає контролювати свої та чужі рухові дії, діяти в рамках тієї чи іншої танцювальної композиції, адекватно реагувати на успіх та невдачу під час вивчення того чи того танцювального руху (вправи, етюда, танцю).

Розвивається здатність співвідносити власні хореографічні досягнення з еталоном (показом педагога-хореографа або танцями професійних виконавців). Може приймати та утримувати правильну поставу тулуба, м’які та округлені позиції рук, виворітні на 45º позиції ніг, тягнути носок, легко виконувати стрибки, бігти, не ставлячи на підлогу п’ятки. Дитина більш злагоджено виконує рухи в парі, вміє налагоджувати емоційний контакт з партнером. Може вибірково ставитися до вибору партнера. Починає активніше використовувати простір, розуміє, що танцювальні рухи можна виконувати на різних рівнях (стоячи, лежачи, сидячи) на місці та під час просування. Може виконувати перебудови з одного танцювального малюнку в інший, сполучати декілька послідовних перебудувань.

Істотних змін зазнає змістовий компонент дитячого танцювального репертуару. Дитина сьомого року життя виконує танці з більш розгорнутою драматургією, які побудовані не лише на окремих танцювальних рухах, а на їх комбінаційних сполученнях, із застосуванням симетричних та асиметричних малюнків, фрагментів дитячої імпровізації. У зв’язку з тим, що в дитини цього віку розвивається здатність утримуватись від імпульсивних дій, підпорядковувати свої дії та вчинки загальній справі, танці стають більш злагодженими, спостерігається синхронізація рухів, усвідомлена орієнтація у просторі та злагоджена взаємодія з партнером.

Дитина проявляє вибірковий інтерес до навчального матеріалу: хлопчики віддають перевагу спортивним танцям, в яких застосовуються елементи змагання (гопак, повзунець, перепляс, хіп-хоп), дівчатам подобається виконувати композиції, в яких вони можуть продемонструвати граційний образ. Дитина стає більш організованою, навчається підпорядковувати свою активність вимозі «треба», завдяки чому заняття стають змістовнішими, збагачується танцювальний досвід дитини.

Разом із тим, здатність до інтенсивної та довготривалої діяльності ще не висока — дитина швидко втомлюється (фізично і психічно) і потребує зміни змісту та інтенсивності різних видів танцювальної діяльності протягом заняття (партерні вправи, творчі завдання, абетка хореографії, танцювальний репертуар тощо). Зростає самостійність, здатність до самоконтролю та саморегуляції танцювальної діяльності.

Під час індивідуальної, парної, групової та колективної імпровізації дитина опановує можливості свого тіла, контактів, простору, узгодження своїх дій із діями партнерів по танцю, виявляє симпатію та антипатію, віддає перевагу під час взаємодії тій чи тій дитині. Відчуття простору стає більш свідомим, дитина виконує вказівки педагога щодо перебудови з одного малюнку в інший, самостійно імпровізує на різних рівнях. Заради досягнення результатів здатна проявляти старанність, наполегливість, отримує задоволення від долання труднощів під час виконання оптимальних для віку завдань. Вона починає розуміти залежність результату від якості виконання руху. Може аналізувати результати діяльності, порівнювати та оцінювати їх.

Естетична та творча активність. Зацікавлено ставиться до танцювального мистецтва, виділяє в ньому оригінальне, дивне, складне, яскраве. Віддає перевагу певним танцювальним вправам та завданням, виявляє свої уподобання щодо виконання танцювального репертуару.

Дитина шостого року життя починає проявляти вибіркове ставлення до різних видів хореографічного мистецтва, що свідчить про динаміку особистого художньо-естетичного росту, формування життєвої компетентності. Уміє диференціювати емоційні стани людини, більш усвідомлено застосовує в репродуктивній та продуктивній танцювальній діяльності різні пози, жести, міміку, може співвідносити базові емоції (радість, гнів, смуток, страждання тощо) зі змістовним наповненням того чи того танцювального руху (комбінації, етюду, танцю).

Дитина розуміє, що один і той самий рух може мати різне змістовно-емоційне наповнення залежно від мети його застосування, намагається більш виразніше передавати в танці емоції та переживання. Уміє висловлювати свої враження після перегляду танцювальних номерів, оцінює сценічне вбрання. Активніше проявляє творчі здібності в танці, застосовує більшу кількість танцювальних та пантомімічних рухів. Зростає творча активність, яка проявляється у бажанні самостійно виконати творче завдання (вигадати танок для мами), доручення (вивчити з батьками танок).

Дитина з задоволенням виконує індивідуальні завдання імпровізаційного характеру, якщо їх тематика відповідає її віковим особливостям та досвіду. Під час групової та парної імпровізації не завжди контролює власну емоційну поведінку, може відмовлятися від виконання завдання. Під час колективної імпровізації проявляє вибіркове ставлення до дітей в групі, обирає партнерами того, з ким дружить або бажає дружити.

Естетичні враження дитини шостого року життя стають більш усвідомленими, дитина не лише сприймає красу навколишнього світу, а й оцінює красу власних танцювальних рухів та рухів однолітків. Виявляє бажання передавати враження, отримані під час хореографічних занять, у малюнках, творчих дитячих іграх (сюжетно-рольових, іграх – драматизаціх), у театралізованій діяльності. Удосконалюється процесуальний компонент дитячої танцювальної творчості. Дитина з зацікавленням виконує вправи танцювальної імпровізації як індивідуально, так і з партнером, їй цікаві колективні форми імпровізації, в яких виконання кожним учасником певного завдання впливає на результат завдання в цілому. Під час контактної імпровізації може ініціювати контакти, узгоджувати свої дії з партнером або групою виконавців, поважати та підтримувати творчі танцювальні дії інших.

Уміє орієнтуватися в настроях та станах учасників творчої імпровізації, елементарно контролювати власну емоційну поведінку, утримуватися від імпульсивних проявів. Дитина вчиться співпрацювати, розподіляти функції, займати лідерські позиції, підкорятися.

Творчі імпровізації стають тривалішими, змістовно наповненішими як з погляду застосування лексичного матеріалу (рухи, простір), так і можливостей контакту з партнером. Задуми для імпровізації стають більш усвідомленими та цікавими в емоційному плані, зрозумілішими дорослим та іншим дітям.

Дитина здатна не тільки передавати певний настрій, а й визначати причину («я засмучений, тому що образив маму», «я веселий, бо нарешті мені подарували мою улюблену іграшку»), може показати в танцювальній імпровізації основні риси свого характеру (добрий, веселий, непривітний, хитрий тощо) та поведінки (ввічливий, слухняний, сміливий, плаксивий тощо), свої здібності та інтереси (люблю малювати, співати, грати, вишивати) тощо.

Більш адекватною, обґрунтованою та розгорнутою стає самооцінка, виробляється звичка якісно характеризувати свої танцювальні вміння та поведінку під час занять. Формуються мотиви схвалення тих, у кого виходить рух, та співчуття й бажання підтримати того, хто не вміє його виконувати. Дитина може виконувати доручення щодо навчання тих, хто не справляється з тією чи іншої танцювальною вправою або був відсутній на занятті. Дитина дотримується танцювальної культури (вітається з дорослим та дітьми за допомогою танцювального уклону, не розмовляє, не відволікає партнера, не заважає іншим під час творчої імпровізації тощо).

М’язово-рухова діяльність. Рухова активність стає більш цілеспрямованою і відповідає індивідуальним можливостям дитини, її танцювальному досвіду, інтересам, особистісним домаганням. Вищою стає загальна фізична працездатність та витривалість. Дитина з задоволенням демонструє свої досягнення під час виконання вправ партерної гімнастики, чекає оцінки, схвалення.

У дитини значно збільшується м’язова маса нижніх кінцівок, підвищується їх сила та еластичність, тому ознайомлення з рухами класичного танцю стає тривалішим. Удосконалення координації різних груп м’язів сприяє запам’ятовуванню більш складних рухів, танцювальних комбінацій, етюдів та танцювальних композицій. Дитина рухається більш легко, гармонійно, узгоджено. Вона здатна триваліший час утримувати та контролювати правильне положення тулуба. Враховуючи індивідуальні можливості, виконує деякі акробатичні елементи, які застосовують у хореографії (шпагати, мостики). Під час виконання вправ проявляє особистісні якості — працелюбність, наполегливість, цілеспрямованість, старанність тощо.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

збагачувати емоційну сферу, вміння виражати емоції та внутрішній стан під час вільної імпровізації та виконання творчих завдань, розвивати естетичні почуття та художній смак, привертати увагу до краси власних рухів;

створювати сприятливі умови для підвищення самостійності, вправляти в танцювальному експериментуванні, надавати простір для реалізації творчих задумів;

формувати особистісну позицію, вміння характеризувати хореографічні образи під час перегляду зразків хореографічного мистецтва, вправляти в умінні розмірковувати щодо змісту танцю, висловлювати власні судження, передавати хореографічні образи в інших видах творчої діяльності (малюнках, віршах, моделюванні одягу);

сприяти розвитку музичного світосприйняття й пізнавального інтересу до музичних творів як засобу мислення хореографічними образами; розвивати рухові якості (швидкість, спритність, витривалість, гнучкість і силу), психічні процеси (увагу, пам’ять, уяву), вольову регуляцію поведінки; сприяти зняттю м’язової та психологічної напруги засобами танцювальних рухів;

розвивати почуття впевненості у своїх можливостях, відчуття особистісного емоційного комфорту, своєї значущості у дитячому колективі, підтримувати намагання дитини адекватно оцінювати свої досягнення в танцювальній діяльності; розкривати хореографічні здібності та визначати перспективи подальшого навчання.

Навчальні:

збагачувати, розширювати, систематизувати знання та уявлення про хореографічне мистецтво, історію його виникнення та розвитку, види (народний, фольклорний та сценічний, історико-побутовий, бальний, класичний, сучасний, естрадний) та жанри (гопак, гуцулка, коломийка, полька, вальс);

ознайомлювати з доступними зразками хореографічного мистецтва (концертні виступи професійних та провідних дитячих танцювальних колективів України та світу, балетні вистави для дітей), прізвищами видатних танцівників та балетмейстерів (Павло Вірський, Мирослав Вантух, Ігор Моїсєєв, Галина Уланова, Михайло Фокін, Майя Плісецька та ін.), з доступною термінологією відповідного хореографічного напряму;

формувати систему уявлень про синкретичну та синтезовану сутність танцювального фольклору, дати елементарні уявлення про особливості українського танцю та танцювальну культуру свого краю, ознайомлювати з композиційними різновидами українського танцю (хоровод, гопак, козачок, гуцулка);

збагачувати танцювальний досвід, формувати та розвивати навички виконання танцювальних рухів (класичні, народно-сценічні історико-побутові, бальні, сучасні) та акробатичних елементів (напівшпагат або шпагат, «мостик»), які відповідають віковим особливостям та індивідуальним можливостям дитини;

навчати виконувати доступний танцювальний репертуар, віддаючи перевагу танцям різних регіонів України та своєї місцевості; забезпечувати якість виконання навчально-танцювального матеріалу (рухи, вправи, комбінації, етюди, танці); продовжувати навчати емоційно переживати ігрову ситуацію в танцях, емоційно та виразно передавати їх зміст, знаходити індивідуальну пластику для розкриття музично-рухового образу; поважно ставитися до партнера, узгоджувати з ним рухи;

формувати вміння вільно володіти своїм тілом, користуватися необхідними засобами рухової виразності (добирати до рухів відповідні пози, жести, міміку), підпорядковувати рухи музичному супроводу; заохочувати до вільної імпровізації під час індивідуальної, парної та колективної творчості; виробляти вміння протягом заняття утримувати правильну поставу, розвивати потребу стежити за правильною поставою у повсякденному житті; розвивати силу та еластичність різних груп м’язів, здійснювати профілактику та корекцію окремих анатомо- фізіологічних відхилень (партерні вправи, елементи класичного танцю);

навчати вільно орієнтуватися у просторі під час виконання різних видів музично- ритмічних рухів, самостійно перешиковуватися й виконувати композиційні малюнки («хвилі», «завиток», «великі та маленькі зіроньки», «концентричні кола» тощо)

Виховні:

виховувати позитивне емоційно-ціннісне ставлення до танцювального мистецтва, потребу займатися хореографією та досягати певних результатів, бажання відвідувати концертні заходи, дитячі балетні вистави, дивитися танцювальні телевізійні проекти;

продовжувати виховувати базові якості особистості (самостійність, працелюбність, людяність, самовладання, самолюбність, відповідальність, креативність тощо), коректне та доброзичливе ставлення до партнера по танцю та творчих проявів однолітків;

формувати навичок культури глядача та виконавця, поведінки, культури одягу, оцінне ставлення до власної зовнішності;

виховувати національно-патріотичні почуття, інтерес до українського танцювального мистецтва, до культурних надбань українського народу.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Розминка	2
2.	Хореографічна «абетка» (елементи класичного екзерсису, положення рук, ніг, та тулуба)	8
3.	Музично-рухові забави (танцювальні завдання, поєднання рухових, координаційних, просторових, творчих компонентів, інтерактивні вправи та ін.)	8
4.	Дитяча образно – ігрова «Веселка» (хороводи, сюжетні танці, елементи сучасної і бальної хореографії)	6
5.	Скарбниця українських традиційних рухів	4
6.	Танцювальні рухи народів світу (рухи білоруського танцю, полечки, російські рухи та ін.)	6
7.	Етикет бального танцю	4
8.	Сучасна пластика	4
9.	Вправи для розвитку загальної гнучкості	6
10.	Рухливі ігри	6
11.	Розучування таночків	18
	Всього	72

Зміст програми

«КАЗКОВА РИТМОПЛАСТИКА»

«ВЕСЕЛА ГІМНАСТИКА»

«ХОРЕОГРАФІЧНА АБЕТКА»

«НАРОДНІ ВІЗЕРУНКИ»

«НА БАЛУ У ПОПЕЛЮШКИ»

«ТАНЦЮВАЛЬНІ ФАНТАЗІЇ»

«ТАНЦЮВАЛЬНА ІГРОТЕКА» (танцювальний репертуар)

Показники компетентності дітей старшого дошкільного віку у хореографії

Знання	Уявлення про хореографічне мистецтво. Орієнтується в різних видах хореографічного мистецтва (класичний, народний, бальний, сучасний) та танцювальних жанрах (хоровод, гопак, гуцулка, коломийка, полька, вальс); знає, що танці можуть бути різними за змістом, темпом, кількістю виконавців, складатися з різних рухів, виконуватися в різних костюмах; усвідомлює, що танець складається з рухів та базується на малюнках; розуміє, що існує чоловіча та жіноча танцювальна лексика; знає, що кожен народ має свою танцювальну культуру, володіє інформацією про особливості українського танцю та танцювальну культуру свого краю.
Знання	Танцювальний досвід. Надає перевагу певним танцювальним вправам та завданням, виявляє свої уподобання щодо виконання танцювального репертуару; знає назви танцювальних рухів та танців, які вивчає під час занять, пояснює правила виконання рухів; має уявлення про танцювальні рівні і можливості застосування танцювального простору; розуміє, що той самий рух може мати різне змістовно-емоційне наповнення залежно від мети його застосування. Естетична та творча активність. Зацікавлено ставиться до танцювального мистецтва, виділяє в ньому оригінальне, дивне, складне, яскраве; цікавиться телевізійними танцювальними проектами; орієнтується в критеріях естетичної оцінки танцювального номера; знає правила культури глядача та виконавця. М’язово-рухова діяльність. Знає назви вправ партерних комплексів, які призначені для розвитку сили та еластичності тих чи тих груп м’язів, назви акробатичних елементів; пояснює правила виконання вправ партерної гімнастики; розуміє, що людина, яка танцює, має бути стрункою та підтягнутою.
Уміння	Уявлення про хореографічне мистецтво. Вміє застосовувати хореографічну термінологію (назви позицій, рухів, танців), розрізняє хореографічні напрями (класичний, народний, сучасний, історико-побутовий, бальний) та танці за національністю (російський, український); уміє порівнювати рухи класичного та народного танцю; може розповісти зміст танцю, надати словесну характеристику тому чи тому танцювальному образу. Танцювальний досвід. Проявляє вибіркове ставлення до різних видів хореографічного мистецтва; емоційно відгукується на музику, невимушено, без сорому рухається під неї; злагоджено й синхронно виконує рухи, підпорядковує свою активність вимозі «треба», виконує один рух у різних варіантах (швидко або повільно, на місці та під час просування, у парі та окремо, із застосуванням різних положень рук або реквізиту, з різними емоціями); може засвоїти складніші танцювальні рухи та комбінації, довше утримує статичні пози, упевненіше виражає емоції під час виконання танцювального репертуару; уміє контролювати свої та чужі рухові дії, адекватно реагує на успіх та невдачу під час вивчення того чи того танцювального руху (вправи, етюду, танцю); співвідносить власні хореографічні досягнення з ідеальним еталоном (показом педагога-хореографа або танцями професійних виконавців); злагоджено виконує рухи в парі, емоційно контактує з партнером; активно використовує простір і свідомо в ньому орієнтується, виконує перебудови з одного танцювального малюнку в інший, сполучає декілька послідовних перебудувань; проявляє самостійність, здатність до самоконтролю та саморегуляції танцювальної діяльності; може показати танцювальний матеріал іншій дитині, виконати доручення й навчити того, хто не справляється з тією чи тією танцювальною вправою або був відсутнім на занятті; включає хореографічні рухи в ігрову діяльність, організовує домашні концерти. Естетична та творча активність. Диференціює емоційні стани людини, свідомо застосовує в репродуктивній та продуктивній танцювальній діяльності різноманітні пози, жести, міміку, може співвідносити базові емоції (радість, гнів, смуток, страждання тощо) зі змістовним наповненням того чи того танцювального руху (комбінації, етюду, танцю); більш свідомо виконує вправи танцювальної імпровізації (індивідуальні, парні, групові, колективні), може ініціювати контакти, узгоджувати свої дії з партнером або групою виконавців, поважати та підтримувати творчі танцювальні дії інших; орієнтуватися в настроях та станах учасників творчої імпровізації, контролює власну емоційну поведінку, утримується від імпульсивних проявів; вміє співпрацювати, розподіляти функції, займати лідерські позиції, підкорятися; емоційно передає своє враження після перегляду танцювальних номерів, диференційовано оцінює роботу виконавців, їх сценічне вбрання; уміє дати естетичну оцінку власним виконавським навичкам та майстерності однолітків; передає враження, отримані під час хореографічних занять, у малюнках, ігровій та театралізованій діяльності; розповідає про зміст відвіданих концертних програм та балетних дитячих вистав; дотримується культури одягу та поведінки. М’язово-рухова діяльність. Протягом тривалішого часу утримує статичні пози під час виконання вправ класичного танцю, контролює правильне положення тулуба під час заняття та в повсякденному житті; намагається виконати деякі акробатичні елементи (шпагати, мостики), проявляє старанність, наполегливість.
Базові якості	Самостійність. Ініціює проведення сюжетно-рольових ігор на теми танцювальних занять; обирає одяг та реквізит для танцювальних імпровізацій, партнера по грі та танцю; проявляє ініціативу щодо навчання інших дітей тим чи тим рухам, бере на себе роль педагога; виявляє елементарну критичність та самокритичність, працює над результатом виконання того чи того руху (вправи), намагається застосовувати розгорнуту самооцінку, проявляє звичку якісно характеризувати свої танцювальні вміння та поведінку під час занять; самостійно повторює вправи та рухи, які були вивчені під час заняття, організовує «домашні концерти». Працелюбність. Наполегливо працює над результатом виконання того чи того танцювального руху, вправи; може мобілізуватися на подолання труднощів, досягти поставленої мети; протягом заняття намагається не відволікатися, вправно виконувати всі завдання; висуває бажання довчити танець, навіть якщо час заняття вже скінчився; отримує задоволення від результатів своєї діяльності, працездатності; контролює правильну поставу тулуба під час заняття та у повсякденному житті; цілеспрямовано навчає батьків, однолітків, іграшки виконанню того чи того танцювального матеріалу.
	Людяність. Знає моральні правила та норми поведінки під час занять та відвідування концертних заходів; проявляє інтерес до результатів танцювальної діяльності однолітків, порівнює їх зі своїми; проявляє культуру спілкування, поважне ставлення до учасників творчого процесу; схвалює тих, у кого виходить рух, співчуває та підтримує того, хто не вміє його виконувати; навчається враховувати думку партнера по танцю, узгоджує власну позицію з позицією співучасника творчого процесу; виявляє толерантність, захищає товариша, якщо інші роблять йому зауваження.
	Допитливість. Цікавиться процесом та результатами своєї танцювальної діяльності, розмірковує над успіхами та невдачами; охоче обговорює з дорослими та однолітками невдале виконання завдання, виступу перед глядачами, шляхи розв’язання проблем; робить припущення з приводу невдалого виконання рухів іншими дітьми; ставить запитання, якщо щось не розуміє; деякий час може переглядати концертні програми та дитячі балетні вистави, порівнювати зміст танцювальних номерів з тими, що бачила раніше, зосереджуватися на змісті танців, костюмах виконавців; спостерігає за явищами природи, повадками тварин, поведінкою людей і передає це у творчій танцювальній діяльності. Справедливість. Підтримує справедливу оцінку педагога з приводу власної танцювальної діяльності або діяльності інших дітей, намагається самостійно справедливо оцінювати; усвідомлює, що нечесність і несправедливість засуджуються, дезорієнтують у взаєминах, знижують статус у групі однолітків; намагається бути доброзичливою до інших під час танцювальної діяльності; уміє керуватися у творчому процесі не лише особистими інтересами, а й інтересами інших, намагається бути не егоїстичною. Самовладання. Контролює власну поведінку, регулює емоції, проявляє терплячість та витривалість; намагається виконувати складні танцювальні рухи, акробатичні елементи, відмовляється від допомоги, порівнює власну витривалість з витривалістю інших, виважено ставиться до труднощів; у разі невдалого виконання того чи іншого руху намагається утримуватися від сліз, не ображатися на негативну оцінку однолітків та педагога. Гідність. Дитина проявляє почуття самоповаги, самоствердження під час індивідуальної та колективної танцювальної діяльності; перебільшує власні танцювальні досягнення, дає завищену самооцінку результатам своєї роботи під час заняття, захищає себе від негативних оцінок визначає свої успішні та неуспішні дії під час продуктивної та репродуктивної діяльності, порівнює себе з іншими, спостерігає за собою, виробляє елементарні судження та припущення щодо результатів своєї діяльності; має свій ідеал в обличчі педагога, видатного танцівника, іншої дитини, прагне до нього; усвідомлює своє місце в групі однолітків, намагається проявляти лідерські якості; навчається задовольняти свої творчі, рухові та пізнавальні потреби. Відповідальність. Дотримується правил культури танцювального одягу та поведінки; розуміє, що від кожного виконавця залежить якість танцювального номера; намагається поводитися відповідно до моральних норм не лише тоді, коли її контролює дорослий; навчається відповідати за свої вчинки, відчуває почуття провини, дискомфорт, якщо своїми діями підводить інших. Креативність. Ініціативно та творчо діє процесі під час танцювальної діяльності, вводить в танцювальну творчість побачені у відеозапису та під час відвідування концертних програм цікаві танцювальні рухи, моделює сценічний одяг, добирає реквізит; намагається зробити щось неординарне, цікаве; проявляє інтерес до сучасних танцювальних напрямів, намагається копіювати стильних та неординарних танцівників; із задоволенням бере участь у творчих завданнях, танцювальних проектах (флешмоби, конкурси); пишається власними оригінальними рішеннями, вдалими діями; демонструє модний танцювальний одяг.

4.6. Програма раннього навчання англійської мови

дітей старшого дошкільного віку заняття «Hello, baby!»

Заняття проводиться з групою дітей, яка складається з 15 осіб, два рази на тиждень. Кожне заняття проводиться в оригінальній формі та обов’язково має ігрові елементи.

Навчання англійської мови складається з двох основних напрямів — навчання мови (фонетики, лексики, азів граматики) та способів її використання під час пізнавальної діяльності та спілкування (діалогічного та монологічного мовлення).

Вікові особливості

Зростають сила й роль гальмівних процесів. Розширюється сфера впливу на розвиток діяльності дитини словесних сигналів. Нервова система залишається вразливою, потребує балансу напруження та спокою, наявності розрядки під час діяльності. Дитина старшого дошкільного віку здатна правильно вимовляти звуки рідної та іноземної мови. Вивчення англійської мови сприяє розвитку і збереженню гнучкості мовного апарату дитини, формуванню та удосконаленню мовних здібностей. Процес оволодіння іноземною мовою полегшується завдяки зростанню довільності слухової і зорової уваги. Основні досягнення мовленнєвого розвитку обумовлені глибокими змінами у сфері взаємин старшого дошкільника, зростанням питомої ваги в ньому спілкування з однолітками. Мовлення рідною та англійською мовами, звернене до товариша по іграм, стає більш контекстним, діалог набуває характеру скоординованих мовленнєвих дій. Мовлення англійською дитина використовує з метою привернення до себе уваги, досягнення взаєморозуміння, організації власних дій, узгодження взаємодії. Воно привертає увагу дитини — дитина грає звуками, словами, висловлюваннями. Удосконалення уміння будувати діалог англійською сприяє соціальному та особистісному становленню дитини.

Мовленнєва компетентність. Під час гри-драматизації дитина здатна індивідуалізувати власні репліки англійською, комбінувати вербальні й невербальні засоби виразності під час виконання ролі. Дитина охоче розповідає коротенький вірш, називає англійською персонажів знайомих казок, може правильно назвати основні їхні дії та характеристики. Дитина починає критичніше ставитися до мовлення (власного та інших людей), намагається говорити чітко, точно, правильно. Індивідуальні особливості мовленнєвого розвитку відображаються в темпах оволодіння зв’язним мовленням.

Мовна компетентність. Дитина здатна поставитися до іноземної мови як до предмета вивчення. Досягненням старшого дошкільного віку є бурхливий розвиток інтересу до звуковимови. Дитина починає усвідомлювати мовну дійсність, запитує про неї в дорослого, намагається правильно відтворити слова, речення. Вона грає зі звуками та словами іноземної мови, може зіставити рідну та іноземну мови, визначити спільне/відмінне у звучанні слів. Удосконалюється словник дитини, зростає її здатність розуміти та активно використовувати засвоєні слова.

Соціокультурна компетентність. Завдяки розповідям батьків та педагогів дитина дізнається про Велику Британію, її природу, людей, їх життя, культуру, традиції, художні твори для дітей (казки, вірші). Вона ставить дорослим запитання про Велику Британію, просить розповісти про цю країну та її жителів. Отримані знання розширюють кругозір дитини, посилюють інтерес до занять англійською.

Основні освітні завдання

Розвивальні:

підтримувати інтерес до англійської мови, її вивчення вдома чи у студії;

розвивати здатність ініціювати мовлення англійською;

заохочувати прагнення до спонтанної словотворчості, гри звуками, словами, римами, експериментуванні ними; розвивати фонематичний слух;

розвивати елементарне усвідомлення мовної дійсності — звуків, слів, речень англійською мовою;

вдосконалювати уявлення про смислову сторону мови.

Навчальні:

навчати диференційовано користуватися вербальними засобами діалогічного спілкування англійською;

збагачувати уявлення про Велику Британію, англійців; їхні традиції, кухню; персонажів англійських казок; фольклор, музику тощо;

удосконалювати вміння вступати в контакт; шанобливо вітатися та прощатися з однолітками та дорослими, вибачатися; розповідати про свої захоплення; висловлювати згоду чи незгоду; виражати намір щось зробити, висловлювати розуміння/нерозуміння, прохання, побажання, думку про щось (про казку; злих і добрих людей; про тих, хто сподобався чи не сподобався);

продовжувати навчати розмовляти англійською мовою за зразком відповідно до теми спілкування; вивчати твори малих форм фольклору — вірші, пісні, лічилки тощо;

формувати правильну вимову звуків англійської мови; вправляти в інтонаційній виразності; збагачувати активний словник;

навчати самостійно давати команди та коментувати власні дії англійською мовою;

вправляти у розумінні речень різних типів (стверджувальних, наказових, розповідних, запитальних, заперечних) та умінні вживати їх.

Виховні:

виховувати інтерес до англійської мови й бажання її вивчати;

формувати позитивне ставлення до Великої Британії, її жителів, культури;

виховувати бережливе ставлення до звукових та інших книжок англійською мовою, дидактичних матеріалів, ігрових атрибутів;

формувати уважність, посидючість, дисциплінованість, організованість, здатність до самоконтролю та саморегуляції поведінки під час занять англійською мовою.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Моє перше дос’є	7
2.	Пори року. Погода. Одяг	7
3.	Моя оселя	7
4.	Професії	7
5.	Світ новорічної казки	3
6.	Англійська абетка	30
7.	Весела математика	7
8.	Країна ігор	4
	Всього	72

Зміст програми

Моє дос’є

Де ти живеш? Я живу в Чернігові. Хто ти? Я хлопчик (дівчинка). Вставати, робити зарядку, іти до школи, гуляти з друзями, лягати спати. Я красивий (хоробрий, добрий, гарний, поганий)

Пори року. Погода. Одяг

Весна, літо, осінь, зима. Яка зараз пора року? ю...Холодно. Тепло. Вітряно. Сонячно.

Моя оселя

Стеля, вікно, підлога, шафа, стіл, стілець, ліжко. На, в, між, біля, під. Де знаходиться...Стілець біля вікна.

Професії.

Учитель, художник, льотчик, лікар, фермер, водій, продавець, актор. Я хочу бути...Ти хочеш бути...? Мій тато...(водій).

Світ новорічної казки

Інсценування новорічної казки.

Англійська абетка

(30годин)

Літери A-Z. Звуки, які дає літера. Скоромовки та вірші до літер. Розгляд літер за допомогою асоціативних прийомів. Інноваційні технології в засвоєнні англійської абетки.

Весела математика

(3 години)

Геометричні фігури. Математичні дії.

Країна ігор

Право, ліво, потупайте ногами! Танцюйте! Стрибайте! Інтонація команд і прохань.

Показники мовленнєвої компетентності дитини (англійська мова)

Знання	Мовленнєва компетентність.Орієнтується в тому, як правильно вимовляти усі звуки; використовувати наголос у реченні. Мовна компетентність. Усвідомлює особливості англійської вимови: а) відсутність приглушення кінцевих дзвінких приголосних; б) відсутність пом’якшення приголосних; в) наявність довгих і коротких голосних; г) наявність довгих і коротких голосних (дифтонгів); д) злита вимова допоміжних слів з повнозначними; обсяг лексичних одиниць становить 200 слів і словосполучень; розуміє відсутність артикля перед: а) іменами і прізвищами людей та назвами міст; б) словами, що позначають речовину (milk, tea); в) словами у множині, якщо в однині вживається неозначений артикль; має поняття про логічний наголос та його відсутність на
Знання	артиклях і службових словах; кількісні числівники до 10, займенники, прийменники, сполучники; знає структури «It is…»; «I have a…» та загальні запитання «Is it…?»; має уявлення про множину іменників; місце прикметників між артиклями та іменниками; знає займенники, прийменники, сполучники. Соціокультурна компетентність. Володіє елементарними знаннями про Велику Британію, її культуру; знає декілька англійських віршів, пісень, рухливих народних ігор.
Уміння	Мовленнєва компетентність. Ініціює знайомство, спроможний погоджуватися або не погоджуватися із співрозмовником; розповідати й вести бесіду відповідно до запропонованої педагогом теми; виявляє здатність до самостійного використовувати навички правильної звуковимови; орієнтування у комунікативних ситуаціях, ініціює участь у процесі говоріння; пропонує висловлення власної думку іноземною мовою. Мовна компетентність. Усвідомлено вживає означений і неозначений артикль у реченнях типу «Take a book from the table», «Give the book to Kate», а також дієслова у Present Indefinite Tense, зворот «There is» (there are); вживає модальні слова «can», «may», «must»; спроможна відповідати на запитання (загальні, альтернативні, спеціальні); брати участь у діалозі; описує іграшку (картинку) 5–6-ма реченнями; будувати монолог за заданою структурою; знайомитися, погоджуватися або не погоджуватися із співрозмовником; розповідати і вести бесіду відповідно до запропонованої педагогом теми; самостійно використовувати навички правильної звуковимови; орієнтуватися у комунікативних ситуаціях, говорити за власним бажанням; висловити власну думку іноземною мовою.
Уміння	Соціокультурна компетентність. Знаходить Велику Британію (ініціює декламування віршів, співає пісні, бере участь у рухливих іграх англійською мовою)
Базові якості	Сприйнятливість. Чутлива до звуків іноземної мови, диференціює однакові та близькі за звучанням та вимовою слова та словосполучення. Самостійність. Довіряє власним можливостям, здатна до самоорганізації під час опанування іноземної мови, уміє свідомо переходити з однієї мови на іншу. Допитливість. Виявляє інтерес до вивчення іноземної мови

4.7. Програма загально-пізнавального розвитку

дітей старшого дошкільного віку “Пізнайко”

Зміст програми узгоджено з основними вимогами та концептуальними засадами нової редакції Базового компонента та Програми розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» (керівник проекту Жебровський Б. М. (схвалена рішенням колегії Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 01.03.2012, № 2/4-2, затверджена наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 21.05.2012 № 604)). Група формується із дітей 5-6 річного віку. Кількісний склад групи – 15 чоловік. Заняття проводиться 1 раз на тиждень. На реалізацію програми відводиться 36 годин.

Пізнавальний розвиток забезпечується розвитком пізнавальних процесів (сприймання, пам`яті, уваги, уяви, мислення) та розвитком розумових операцій (аналізу, синтезу, узагальнення, порівняння, класифікації тощо).

Освітні завдання:

формувати позитивне ставлення до світу на основі емоційно-чуттєвого досвіду;

збагачувати досвід пізнання дитиною навколишнього світу та усвідомлення себе в ньому;

сприяти розвиткові самостійної пізнавальної активності дитини;

розвивати та вдосконалювати різні способи пізнання відповідно до вікових норм та індивідуальних темпів розвитку дитини;

цілеспрямовано розвивати пізнавальні процеси за допомогою спеціальних дидактичних ігор та вправ, максимально використовувати розумові операції у процесі пізнання світу;

розвивати пізнавальні здібності дитини, вміння аналізувати різні явища і події, зіставляти їх, узагальнювати, робити елементарні висновки, умовиводи, висувати припущення, обґрунтовувати власну думку;

заохочувати пізнавальні запитання дитини;

ознайомлювати з різними джерелами інформації (книги, журнали, газети, телебачення, радіо, комп`ютер); показувати їх роль у житті людей;

формувати уявлення про природу рідного краю, України, планети Земля, Космосу;

ознайомлювати дітей із предметним світом (предметами найближчого оточення, предметами віддаленого оточення);

збагачувати уявлення дітей про світ людей.

Навчально-тематичний план

№	Тема	Кількість годин
1.	Набір дітей до гуртка	2
2.	У світі природи	15
3.	У світі предметів	7
4.	У світі людей	12
	Всього	36

Зміст програми

У світі природи

Природа рідного краю:

формувати уявлення про об`єкти природного довкілля:

рослини найближчого оточення (парку, лісу, луки, земельної ділянки, поля, саду): різні види дерев, кущів, трав`янистих рослин, грибів; їх назва, будова, місце й умови зростання, зміни, що відбуваються у процесі зросту та за порами року; значення рослин у природі та в житті людини;

тварин своєї місцевості (свійські та дикі), птахи (свійські, перелітні, осілі, декоративні, безхребетні (молюски, комахи), риби, земноводні та плазуни; значення тварин в природі та житті людини;

формувати уявлення про тверді тіла: пісок, глина, каміння, їх властивості; повітря: його рух, напрям, сила; воду: зміни її стану (замерзання, плавлення снігу і льоду), поняття коло обігу води (види хмар, дощ, роса, іній, град, сніг); значення для природи та людини;

електричні та світові явища природи: гроза-грім, блискавка, веселка;

формувати поняття про сезонні зміни та явища в природі: пори року, їх послідовність, стан погоди (приморозки, ожеледиця, хуртовина, посуха, буря, стихійні лиха тощо), їх вплив на життя людини;

збагачувати уявлення про сільськогосподарську працю (вирощування рослин, піклування про тварин).

Природа України:

формувати уявлення про характерні особливості окремих географічних регіонів України (Крим, Карпати, Полісся), типові ландшафти:

водойми (річки, озера, моря), їх значення у природі та в житті людини; рослини та тварин – мешканців водойм; гори, рослини та тварин, що зустрічаються у горах; степи, рослини та тварин, що зустрічаються у степах; ліси, їх значення у природі та в житті людини; рослини та тварин, що зустрічаються у лісах;

формувати поняття про Червону книгу України.

Природа планети Земля:

формувати уявлення дітей про водний простір (океани) і сушу (материки);

розвивати вміння елементарно орієнтуватися на глобусі, мапі;

формувати поняття про окремих представників тваринного та рослинного світу;

інших географічних зон Землі.

Природа космосу:

формувати елементарні уявлення про космос: компоненти видимого космосу (Сонце, Місяць, зорі), зоряне небо, схід і захід сонця; невидимого (деякі планети, комети, сузір`я);

формувати уявлення про засоби дослідження космосу людиною (телескопи,

станції, космонавти, космічні кораблі, астронавти, астрономи).

У світі предметів

ознайомлювати дітей із предметним світом: предметами найближчого оточення (посуд, одяг, взуття, меблі, іграшки, побутова техніка, продукти харчування тощо);

предметами віддаленого оточення (транспорт різних видів, споруди);

ознайомлювати з різними видами житла людини (міська квартира, сільський будинок);

поглиблювати знання дітей про способи виробництва предметів побуту та сировину – матеріали, з якої вони виготовлені;

формувати елементарне уявлення про те, що кожна людина є користувачем (споживачем) предметів та їх творцем (виробником);

виховувати повагу до праці людей;

формувати бережне ставлення до предметів вжитку та інших речей.

У світі людей

закріплювати та збагачувати уявлення дитини про близьке і віддалене соціальне середовище: сім`ю, родину, рід, дитячий садок, школу, місто, село, країну;

формувати поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі люди;

розширювати й уточнювати уявлення про культуру взаємин з різними категоріями людей;

розвивати почуття належності до місця народження та проживання (малої Батьківщини – назва селища, міста, мікрорайону);

збагачувати уявлення про рідну країну, її столицю, державні символи (Герб, Гімн, Прапор);

виховувати громадянські почуття та інтерес до подій у країні;

вчити любити та шанувати сімейні свята,

закріплювати та уточнювати уявлення дитини про найбільш доступні та необхідні для розвитку їхнього соціального досвіду види праці дорослих; прищеплювати інтерес до різних професій дорослих;

формувати уявлення про інші нації та народи (2-3 країни); вчити прихильно ставитися до людей інших національностей, підтримувати інтерес до інших країн, народів, культур; виховувати миролюбність, толерантність.

Показники компетентності дітей у загально-пізнавальному розвитку дитини

має уявлення про природне довкілля тієї місцевості, де проживає;

розпізнає 3-5 видів дерев, кущів, трав`янистих рослин, ягід, овочів, фруктів;

розпізнає тварин своєї місцевості: свійських і диких. Має уявлення про звірів, птахів, значення тварин у природі та в житті людини;

має уявлення про окремих представників тваринного та рослинного світу інших географічних зон Землі;

знає, які види водойм є у місцевості, де проживає, їх назву, значення у природі та в житті людини;

чітко розрізняє пори року та їх послідовність, може розповісти про їх характерні ознаки, про відповідні сезонні зміни в природі, житті тваринного світу та діяльності людини;

орієнтується на глобусі, мапі, розрізняє водний простір (океани) і сушу (материки);

класифікує предмети найближчого оточення (посуд, одяг, взуття, меблі, іграшки, побутова техніка, продукти харчування тощо), називає різні види транспорту, розрізняє різні види житла;

розрізняє соціальні середовища (сім`я, родина, рід, дошкільний навчальний заклад, школа, місто, село, країна);

розуміє поняття: рідні, близькі, знайомі, чужі; молодші, однолітки, старші, дорослі, старі; володіє культурою взаємин з різними категоріями людей;

знає назву міста, країни, в якій мешкає, та столиці; називає і шанує державні символи (Герб, Гімн, Прапор);

розповідає про сімейні свята, бере активну участь у їх підготовці, дотримує сімейних традицій;

має уявлення про інші нації та народи, знає назви 2-3 країн. Прихильно ставиться до людей інших національностей. Проявляє миролюбність, толерантність;

проявляє інтерес до різних професій.

V. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Базова

Базовий компонент дошкільної освіти / Електронний ресурс. – Режим доступу: http://mon.gov.ua/index.php/ru/diyalnist/osvita/doshkilna-ta-zagalna-serednya/doshkilna-osvita?catid=14&id=10023
Закон України від 11.07.2001 № 2628-III «Про дошкільну освіту”, із змінами і доповненнями. – Режим доступу:

http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2628-14

Лист Інституту інноваційних технологій і змісту освіти від 05.06.2013 р. №14.1/10-1685 «Про методичні рекомендації щодо змісту та оформлення навчальних програм з позашкільної освіти”
Л.В. Калуська, М.В. Отрощенко «Інновації в дошкіллі”, Тернопіль, ТОВ «Мандрівець”, 2012

Допоміжна

Програма розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі» (нова редакція) наук.кер. О.Л.Кононко, ТОВ «МЦФЕР-Україна”, 2014
Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт”, наук.кер. Б.М. Жебровський, Тернопіль, ТОВ «Мандрівець”, 2012
Програма розвитку дитини дошкільного віку «Українське дошкілля”, О.І. Білан, Л.М. Возна, О.Л. Максименко та ін., Тернопіль, ТОВ «Мандрівець”, 2012
“Обов`язкова освіта дітей старшого дошкільного віку. Форми здобуття, організація і зміст роботи» (збірник методичних матеріалів), авт.-упоряд.: О.П. Долинна, А.П. Бурова, О.В. Низковська, Т.П. Носачова, Тернопіль, ТОВ «Мандрівець”, 2012
І.А. Романюк «Музичне виховання. Організація роботи у дошкільному навчальному закладі”, Тернопіль, ТОВ «Мандрівець”, 2014
Навчально-методичний посібник «Соняшник» до комплексної програми розвитку, навчання і виховання дітей дошкільного віку, Л.В. Калуська, Тернопіль, ТОВ «Мандрівець”, 2014
“Граючись учимось. Англійська мова”. Програма та методичні рекомендації, С. Гунько, Л. Гусак, З. Лещенко, Київ, «Шкільний світ”, 2013

Інформаційні ресурси

http://osvita.ua Освітній портал "Освіта.UA".
http://shodennik.ua Інтернет-проект, метою якого є створення єдиної освітньої мережі для всіх учасників освітнього процесу.
http://school.xvatit.com Гіпермаркет знань.
http://klasnaocinka.com.ua Класна Оцiнка - безкоштовна інформаційна система для шкіл, дитячих садків та інших організацій.
http://www.osvita.org.ua "Освітній портал" - все про освіту України.
http://ukped.com Українська педагогіка.
http://uchiteli.com.ua Сайт учительської взаємодопомоги: методичні матеріали, календарні плани, відеоуроки та інше.
http://shkola.ua Новий навчальний портал.
http://teacherjournal.com.ua Учительський журнал он-лайн.
http://www.ednu.kiev.ua "Освіта в Украіні. Цей сайт представляє усі українські інформаційні ресурси, що пов'язані з освітою.
http://myeducation.com.ua Потужний незалежний освітній ресурс, основною метою якого є допомога у отриманні якісних освітніх послуг кожною людиною протягом життя.
http://svitosvit.ua Українська мережа навчальної інформації та освітніх послуг "СвітОсвіт".
http://ped.sumy.ua Українська педагогіка. (Неофіційний сайт ГНПУ імені Олександра Довженка.)
http://www.uroki.net Метою даного сайту, є допомога молодим і починаючим вчителям у складанні поурочно і тематичного планування, сценаріїв шкільних свят, в розробці відкритих уроків з різних шкільних предметів, класних годин.
http://www.intellect-invest.org.ua Портал сучасних педагогічних ресурсів.
http://znannya.info Інформаційний портал "Знання".
http://rg-zigzag.com.ua Освітній портал «Репетиторська група «Зигзаг».
https://sites.google.com/site/ulejconf Вчитель у мережі.

Середня оцінка розробки

Структурованість

5.0

Оригінальність викладу

5.0

Відповідність темі

5.0

Загальна:

5.0

Всього відгуків: 1

Оцінки та відгуки

Осіпчук Людмила Василівна 06.10.2022 в 15:06

Дуже гарна програма. Дякуємо за допомогу!

Загальна:

5.0

Структурованість

5.0

Оригінальність викладу

5.0

Відповідність темі

5.0