8 липня о 18:00Вебінар: Проєктне навчання: розвиваємо логічне, критичне та креативне мислення школярів

Програма спецкурсу "Історія культури України".Для класів історичного профілю

Про матеріал
Програма спецкурсу «Історія культури України» для 10-11 класів історичного профілю (70 годин). Укладач: Мироненко В.В. Програма створена з метою ознайомлення учнів старшої школи з визначними здобутками української культури, закріпити і поглибити знання, набуті у середніх класах та підготовки випускників до ЗНО з історії України. Особливість методики викладання курсу: широке застосування наочності, повна характеристика творів мистецтв, розгляд української культури в контексті світової культури.
Перегляд файлу

Зміст

Вступ

Розділ І. Перелік тем спецкурсу «Історія культури України»

1.1. Вимоги до знань і умінь.

Розділ ІІ. Основні поняття і визначення

Література


Вступ

Нинішній світ переживає період перевороту, який несе нові життєві цінності. Зміни цивілізаційного розвитку на основі гуманістично-культурно-етичної парадигми. Сучасна шкільна історична освіта стає тією складовою соціо-гуманітарної життєдіяльності, яка сприяє становленню духовно зрілої, творчої особистості, спроможної відповідати за долю країни.

В умовах політичної, економічної, соціальної і духовної кризи на перше місце виступають гуманістичні пріоритети. Саме гуманізація та гуманітаризація школи є основними чинниками процесу реформування освіти, а кінцевою метою всіх перетворень є духовний розвиток особистості. Треба прислухатись до слів видатного вченого Клода Леві-Строса: «ХХІ століття буде століттям гуманітарних наук або його не буде».

Для здійснення гуманізації і демократизації суспільного життя потрібні свободолюбові, творчі, активні люди, що мають власну думку. Дійсність вимагає людини з високим рівнем самосвідомості, почуттям власної гідності, що керується у своїх діях гуманістичними цінностями. Бо саме вони виступають регулятором поведінки людей, обумовлюють гуманність особистості та є гарантом її поважного ставлення до культурної спадщини свого народу.

У Концепції загальної середньої освіти наголошується, що «соціально орієнтованим знанням необхідно надати більш чіткого культурологічного і життєвого спрямування, виділити домінанти на кожному рівні школи».

У Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти зазначено, що «виховання підростаючих поколінь відповідає потребам етнокультурного відродження та розвитку як українського народу, так і представників інших етносів, що проживають в Україні, передбачає надання їм широких можливостей для пізнання своєї історії, культури, формування почуття національної гідності. Сучасне виховання в Україні має забезпечувати прилучення молоді до світової культури й загальнолюдських цінностей».

Культура пронизує всі напрямки людської діяльності – від основ матеріального виробництва до найвеличніших виявів людської творчості. Вона впливає на всі сфери суспільної та індивідуальної життєдіяльності: працю, побут, дозвілля, мислення, практичну діяльність, етику, етикет.

Тема культури завжди була слабким місцем в програмних документах загальноосвітньої школи (в різні часи чинними програмами  на неї відводилося від 2% до 5% навчального матеріалу). Тому великого значення набуває запровадження курсу «Культура України».

Зазначений курс, що вивчається в 10-11-х класах ліцею, орієнтовано на такі завдання:

  •         ознайомити учнів з найвизначнішими здобутками української культури;
  •         сприяти вихованню почуття поваги до культурної спадщини;
  •         розширювати кругозір учнів, впливати на їх соціальне самовизначення на основі загальнолюдських гуманістичних цінностей,
  •         формувати національно свідому особистість – гідного громадянина України.

Пропонована програма є авторським варіантом, створеним з врахуванням Програми з історії України (теми з історії культури).

Варто врахувати декілька особливостей методики уроків з історії культури.

По-перше, йдеться про широке застосування наочності.

По-друге, вивчення історико-культурного матеріалу зобов’язує вчителя до посиленої підготовки мовної характеристики твору мистецтва.

По-третє, історія української культури розглядається у контексті світової культури.

По-четверте, історико-культурні теми мають велике духовне значення: розвивають дух патріотизму, національної гордості, честі, гідності. Разом з тим, розвитку мислення і художньої творчості учнів сприяють такі форми роботи, як екскурсії до музеїв, знайомство з архітектурними пам’ятками, організація шкільної художньої виставки, підготовка тематичних вечорів тощо.


Розділ І. Перелік тем спецкурсу «Історія культури України»

з/п

Кількість годин

Зміст теми

Навчальні досягнення учнів

1.

4

Тема 1. Людина і культура .

Поняття «культура». Матеріальна і духовна культура. Культура і цивілізація. Історичність культури. Багатоманітність та взаємодія культури. Культура особистості. Культура, гуманізм, прогрес. Сучасні проблеми відродження та розвитку української культури.

Учень/учениця:

визначає предмет і метод історії культури;

характеризує етапи розвитку української культури та основні їх ознаки;

пояснює основні культурологічні поняття;

2.

3

Тема 2. Культура первісного суспільства.

Зростання  корисних знань. Мистецтво. Релігія. Поява писемності. Археологічні культури.

Учень/учениця:

визначає хронологічну послідовність явищ культурного життя; характеризує основні чинники, явища, процеси та пам’ятки цього періоду.

3.

5

Тема 3. Культура Київської Русі. 

Виникнення та розвиток української мови та писемності. Школи. Наукові знання. Усна народна творчість. Літописання. Архітектура. Малярство. Скульптура. Музична творчість.

Учень/учениця:

характеризує і порівнює прояви і процеси культурного життя з аналогічними загальноєвропейськими;

описує явище і пам’ятки культури цього періоду.

4.

5

Тема 4. Культура Галицько-Волинської держави та Великого князівства Литовського.

Особливості розвитку культури ГВД. Освіта. Літописання. Архітектура. Образотворче мистецтво. Особливості розвитку культури укр. земель в ІІ половині ХІV – І пол. ХVІ ст. Освіта. Юрій із Дрогобича. Початок українського книгодрукування. Літописання. Архітектура й містобудування. Малярство та книжкова мініатюра.

Учень/учениця:

називає та конкретизує фактами основні риси розвитку духовного життя;

вказує на карті місця розташування архітектурних пам'яток цього періоду.

5.

4

Тема 5. Культура України в ІІ пол. ХVІ – І пол. ХVIІ.

Розвиток освіти та науки, укр. мови. Пересопницьке Євангеліє. Стан шкільництва. Острозька академія. Братські школи. Києво-Могилянська академія. Книгодрукування. І Федорович. Розвиток літератури. Музика. Мистецтво. Архітектура. Розквіт полемічної літератури. Літописання.

Учень/учениця:

визначає причинно-наслідкові зв’язки між подіями,явищами та процесами в культурі цього періоду;

складає історичні портрети видатних діячів культури.

6.

5

Тема 6. Культура України в ІІ пол. ХVІІ – ІІ пол. ХVІІІ століття. Особливості розвитку культури. Освіта та книгодрукування. Києво-Могилянська академія. Колегіуми.  Розвиток літератури. Г. Сковорода. Козацькі літописи. Графіка. Музика. А. Ведель, М. Березовський, Д. Бортнянський. Архітектура. Бароко. Живопис. Скульптура.

Учень/учениця:

формулює власні погляди та оцінки щодо причин та наслідків культурних процесів цього періоду;

порівнює ідеї та цінності, характерні для тогочасної культури і духовного життя із сучасністю.

7.

5

Тема 7. Культура України кінця ХVІІІ – І пол. ХІХ ст.

Особливості розвитку культури. Освіта. Наука. Костомаров, Максимович, Остроградський. Література. І. Котляревський. Т. Шевченко, Є. Гребінка, П. Куліш. Театр. Музика. Мистецтво і архітектура.

Учень/учениця:

аналізує зміст видатних творів літератури та мистецтва, визначає та порівнює головні їх ідеї;

готує доповіді, повідомлення і реферати з даної теми.

8.

5

Тема 8. Культура України ІІ пол. ХІХ ст. – поч. ХХ ст. 

Особливості розвитку культури. Освіта. Недільні школи. «Просвіта». Відкриття вищих навчальних закладів. НТШ. Наука. М. Грушевський. Література. Театр. Музика. Архітектура. Містобудування. Живопис. Музика. Українські підприємці – благодійники.

Учень/учениця:

порівнює та оцінює різні точки зору щодо факторів впливу на розвиток культури;

обґрунтовує власну позицію з цього питання, пише історичне есе.

9.

4

Тема 9.Культурний розвиток України в 1917-21рр.

Суперечливі процеси розвитку культури в 1917-1921 рр. Здобутки українських урядів в освітній політиці. Стан науки. Створення Української Академії наук. Заснування українських університетів. Культурно-освітня діяльність громадських організацій. «Просвіта». Літературні об’єднання та їхня діяльність. Театральне і музичне мистецтво. Українська Академія мистецтв. Монументальна пропаганда. Релігійне життя. Діяльність релігійних конфесій. Повсякденне життя. Боротьба за «новий побут».

Учень/учениця:

узагальнює основні факти щодо впливу різних політичних сил на розвиток культури цього періоду та формулює власну оцінку їх політики;

оцінює внесок українських діячів у вітчизняну та світову культуру.

10.

5

Тема 10. Культура і духовне життя в роки непу

Українізація (коренізація) та її мета. Г.Гринько, О.Шумський, М.Скрипник. Політика більшовиків у галузі культури. Початок створення «нової інтелігенції». «Філософський пароплав». Пролетарська культура.

Розширення сфери вживання української мови. Опір коренізації.

Народна освіта. Кампанія з ліквідації неписьменності дорослих та її підсумки. Становище загальноосвітньої школи.

Вища освіта. Ліквідація університетів. «Оробітничення» вищої школи. Мета радянської системи  вищої освіти. Розвиток науки. Ставлення влади до «буржуазних» вчених. Наукові товариства. Аграрна і медична наука. Література і мистецтво Українське національне відродження в літературі. Літературно-художні об’єднання. Літературна дискусія 1921 – 1928 рр. Здобутки образотворчого мистецтва. Кіно. Світове значення кіномистецтва О.Довженка. Релігійне життя в Україні. Повсякденне життя. Побут і психологія людей  1920- х рр.

Учень/учениця:

характеризує і порівнює  прояви і процеси «національного відродження» за часів непу з аналогічними подіями в радянській, загальноєвропейській та світовій культурі;

визначає сутність політики українізації, зіставляє різні точки зору щодо її оцінки;

обґрунтовує зв’язки між основними тенденціями розвитку культури і духовного життя.

11.

5

Тема 11. Стан культури  в 1930- ті рр.

Ідеологічний наступ на культуру. Освіта. Згортання діяльності національних шкіл. Політизація шкільного життя. Розширення мережі вузів. Відновлення роботи університетів. Діяльність Академії наук України. Видатні досягнення українських учених. Згубний вплив сталінщини на розвиток науки. 

Література і мистецтво. «Розстріляне відродження». «Соціалістичний реалізм» як соціально-психологічний феномен. Театральне мистецтво.

Політика влади щодо церкви. Ліквідація УАПЦ. Закриття і знищення храмів, культового майна і споруд. «Культурна революція» та її підсумки.

Повсякденне життя людини в 1930-х рр. Психологічний стан українського суспільства. Становище церкви  в атеїстичній державі.

Учень/учениця:

характеризує культурні процеси та оцінює підсумки культурницької діяльності більшовиків;

визначає та обґрунтовує зв’язки між закріпленням радянської влади і масовими репресіями в Україні та зрушеннями у масовій психології, «розстріляними Відродженням» та основними тенденціями в культурному житті.

12.

4

Тема 12. Культурне життя в роки війни

Евакуація культурних цінностей. Діяльність представників  культури і науки в тилових регіонах СРСР. Українська культура на окупованій нацистами території. Відновлення роботи середньої і вищої школи після звільнення від окупації.

Релігійне життя в роки війни. Зміна ставлення Кремля до православної церкви. Побутові умови життя населення.

Учень/учениця:

на основі різних джерел інформації описує напрямки розвитку культури в роки війни, порівнює різні точки зору, дає їм власну оцінку;

складає історичні портрети видатних діячів — героїв війни.

13.

4

Тема 13. Культурне життя в повоєнний період

Стан освіти і культури в повоєнній Україні. Відновлення мережі освітніх закладів. Впровадження семирічного навчання. Розвиток вищої і середньої спеціальної освіти. Діяльність Академії наук. Наукові дослідження. Релігійне життя. Труднощі повоєнного життя населення. Забезпечення  продуктами харчування та промисловими товарами. Житлові умови.

Учень/учениця:

визначає зв’язки між відбудовчими процесами, особливостями політичного життя та суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя;

14.

4

Тема 14. Розвиток культури в 1956-1964 рр.

Національні аспекти реформи освітньої системи. Посилення русифікації.

Політехнізація освіти. Вища освіта. Наукові досягнення. Ідеологізація культурного життя. Пожвавлення літературно-мистецького життя.

Шістдесятники в літературі і мистецтві. Парадокси «відлиги».

Посилення контролю держави за діяльністю церкви. Закриття храмів. Переслідування релігійних громад. Боротьба з катакомбною церквою.

Зміни у повсякденному житті. Побутова техніка. Культурне дозвілля жителів міста і села.

Учень/учениця:

описує прояви процесів лібералізації у сфері культури, зіставляє різні точки зору та дає їм власну оцінку;

визначає сутність і значення «шістдесятництва» і дисидентського руху, характеризує основні тенденції в розвитку культури та її вплив на українське суспільство;

доводить, що процеси лібералізації здійснили вплив на зростання національної свідомості діячів культури.

15.

3

Тема 15. Культурне життя доби «застою»

Основні тенденції в розвитку освіти. Реформа загальноосвітньої і професійної школи. Новий етап в русифікації школи. Розвиток мережі позашкільних дитячих установ. Вища школа. Основні тенденції вузівської підготовки. Мережа вищих навчальних закладів. Розвиток наукових досліджень. Система управління наукою. Розвиток організаційних форм зв’язку науки з виробництвом. Діяльність провідних інститутів АН УРСР.

Умови розвитку та суперечливі тенденції в розвитку літератури і мистецького життя. Українське поетичне кіно. Розвиток музейної справи.

Моральні та духовні цінності суспільства. Держава і церква.

Рівень життя населення та його динаміка з два десятиліття «застою».

Книга в житті людини.

Учень/учениця:

порівнює тенденції розвитку культури періоду лібералізації та періоду «застою»;

визначає власну позицію щодо питання про зв’язки між системною кризою радянського суспільства та особливостями й суперечливими явищами у розвитку культури та духовного життя в Україні;

характеризує і пояснює основні чинники й тенденції розвитку культури другої половини

60-х–середини 80-х рр. ХХ ст.

висловлює і аргументує власну точку зору щодо кризи суспільної свідомості та формування подвійної моралі радянського суспільства.

16.

5

Тема 16. Культурне життя  незалежної України

Суперечливі тенденції в культурному житті. Закон України «Про освіту» (1991). Державна національна програма «Освіта» (Україна ХХІ ст..) (1992).

Відкриття Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Різке зниження наукового потенціалу України. Становище фундаментальної науки. Відкриття нових наукових установ. Культурний процес в Україні. Мистецтво і ринок. Роль представників української діаспори в культурному житті. Нова роль церкви в житті суспільства.

Конфесії і релігійні громади. Проблема національної помісної церкви.

Учень/учениця:

характеризує і пояснює основні чинники, особливості й тенденції розвитку українського суспільства кінця ХХ- початку ХХІ століття та їх вплив на розвиток культури;

оцінює внесок окремих діячів у вітчизняну культуру;

висловлює і аргументує власну точку зору щодо перспектив духовного відродження українського народу.


  1.          Вимоги до знань і умінь.

У результаті вивчення дисципліни учні повинні знати:

  •         предмет і метод історії культури;
  •         етапи розвитку української культури та основні їх ознаки;
  •         основні культурологічні поняття;
  •         зміст основних літературних, образотворчих, архітектурних напрямів;
  •         традиції освіти та книгодрукування в Україні;
  •         діяльність видатних діячів вітчизняної культури.

Уміти:

  •         використовувати отримані знання для аналізу тих чи інших явищ культури;
  •         розрізняти твори мистецтва та літератури за епохами і напрямами;
  •         самостійно робити правильні прогнози у сфері культурного розвитку України;
  •         поділяти культурні явища на головні та другорядні;
  •         відрізняти справжній витвір культури від усіляких підробок «маскульту».

 

 


Розділ ІІ. Основні поняття і визначення

Палеоліт, мезоліт, неоліт, бронзовий вік, залізний вік, стадо, рід, анімізм, тотемізм, фетишизм, магія, матриарха́т, суспільний поділ праці, мегаліти, менгіри, дольмени, кромлехи, писемність, муміфікація, ієрогліфіка, епос, казка, гімн, шеду, монотеїзм, політеїзм, Писання, веди, літературна мова, санскрит, античність, лірика, драма, терми, арки, схоластика, інтердикт, відлучення від церкви, університети, «сім вільних мистецтв», героїчний епос, роман, готика, романський стиль, Відродження, гуманізм, соціальна утопія, Реформація, контрреформація, бароко, опера, фуга, ораторія, абсолютизм, раціоналізм, класицизм, регламентація, «три єдності», «високі» та «низькі» жанри, ода, сатира, байка, рококо, Просвітництво, сентименталізм, романтизм, історичний роман, лірична драма, інтимна лірика, «свобода творчості», критичний реалізм, передвижники, «Могутня кучка», натуралізм, «експериментальний роман», імпресіонізм, постімпресіонізм, модернізм, декаданс, масова та популярна культура, язичництво, християнство, піктографія, пектораль, Палеолітична Венера, берестяні грамоти, глаголиця і кирилиця,  партесний спів, вертеп, історичні пісні та думи, оригінальна і перекладна література, мозаїка, фрески, книжкова мініатюра, житія, літописи, військові повісті, ораторські жанри, повчання, думки, «Четьї-Мінеї», «козацькі літописи», полемічна література, уніати, Брестська унія, козак, Запорізька Січ, гетьман, магнати, шляхта, братства, «козацьке бароко», меценатство, усна народна творчість, національно-культурне відродження, авангардизм , всеобуч, ліквідація неписьменності, неокласики, бойчукізм, «Березіль», «Розстріляне відродження», українізація, «українське відродження», тоталітаризм, «ждановщина», космополітизм, соціалістичний реалізм, «український авангард», «шістдесятники», «самвидав», «застій», «перебудова», українська діаспора, ментальність, національний характер, маргінал, субкультура, андеграунд, національні цінності, толерантність.

 


Література

  1.                В. Греченко, І. Чорний. Історія світової та української культури. – К.: Літера ЛТД, 2002.
  2.                В. Греченко, І. Чорний. Історія світової та української культури: довідник для школярів та студентів з тестовими завданнями. – К.: Літера ЛТД, 2009.
  3.                І. Крип’якевич. Історія української культури. – Київ: «Либідь», 2002.
  4.                М. Марченко. Історія української культури. – К, 1961.
  5.                Н. Полонська – Василенко. Історія України: В 2 т. – К., 1992.
  6.                О. Субтельний. Україна: Історія. – К., 1995
  7.                О.Д. Бойко. Історія України. – К.: Академвидав, 2005.
  8.                Т.Ю. Земерова, І.М. Скирда. Історія України: Схеми і таблиці. Політичний, економічний та культурний розвиток. – Харків: видавництво «Весна», 2010.
  9.                Довідник з історії України (А-Я): Посібн. для серед. загальноосв. навч. закл./ За заг. ред. І. Підкови, Р. Шуста. – К.: Ґенеза, 2001.
  10.            Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації XIXXX століття. К., 1996.
  11.            Грушевський М. Історія України-Руси: В 11-ти т. 12 кн. К., 1991 – 1998.
  12.            Грушевский М. Очерк истории украинского народа. К., 1991.
  13.            Ісаєвич Я. Україна давня і нова. Народ, релігія, культура. Львів, 1996.
  14.            Історія України в особах XIXXX ст. – К., 1995.
  15.            Історія українського війська. Т. 12. Львів, 1992, 1996.
  16.            Історія української культури. К., 1994.
  17.            Історія української культури: У 5-ти томах. Т. 13. К., 2003.
  18.            Історія української літератури XX століття. Кн. 1. К., 1993.
  19.            Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору 1960 80-х років. К. 1995.
  20.            Культура українського народу: Навчальний посібник. – К., 1994.
  21.            Ульяновський В., Крижанівський О., Плохій С. Історія церкви та релігійної думки в Україні: У 3-х кн. К., 1994.

 

1

doc
Пов’язані теми
Історія України, Планування
Додано
10 травня
Переглядів
72
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку