Психолого-педагогічна допомога батькам дітей з гіперактивністю

Психолого-педагогічна допомога батькам дітей з гіперактивністю

вступ. У наші дні проблема гіперактивності дітей стає все більш актуальною. Виховання дітей, які мають синдром дефіциту уваги та гіперактивності, може викликати чимало труднощів у батьків. Такі діти вирізняються особливо великим руховим неспокоєм, постійно перебуваючи у збуджено-піднесеному стані. Враховуючи усі складнощі, з якими можуть зіткнутись батьки, не маючи можливості вгамувати активність дитини, сконцентрувати її увагу, необхідно забезпечити надання їм якісної психолого-педагогічної допомоги та підтримки.

гіперактивність. Гіперактивність (синдром дефіциту уваги та гіперактивності – СДУГ) є синдромом підвищеної фізичної і розумової активності, у контексті чого процеси збудження переважають над процесами гальмування. Це – не «погана поведінка» дитини, а особливість її нервової системи. Це не результат невихованості, а наслідок впливу комплексу факторів, пов`язаних з розвитком дитини до народження.

Причини виникнення сдуг. Спадкова схильність – наявність гіперактивності у попередніх поколіннях. Складнощі під час вагітності та пологів – можливість викидню, передчасні пологи, травми під час пологів тощо. Можливим є вплив дисбалансу хімічних передавачів у мозку дитини, через що вона не має достатній контроль за власною поведінкою. Отже, це результат особливої роботи мозку.

Особливості дитини з гіперактивністю. Гіперактивні діти: рухливі, непосидючі, неуважні, їм важко сконцентрувати увагу та зосередитись на чомусь одному. Дитина може легко відволікатись, не дотримуватись вказаних інструкцій, мати складнощі з самоорганізацією у навчанні, бути забудькуватою. Інші негативні симтоми є такими: низька самооцінка, відставання в емоційному розвитку, складнощі у навчанні, відсутність почуття безпеки та ін.

Яким чином необхідно виховувати дитину з гіперактивністю?Створення таких умов, які будуть перешкоджати гіперактивностіУ кімнаті мають бути розміщені досить прості меблі, не перевантажені дрібними деталями. Не варто зберігати у кімнаті декоративні предмети, які можуть легко розбитись, а також інші предмети, небезпечні для дитини. Важливо дотримуватись чіткого режиму дня, впорядкованого побуту, організовувати спокійні заняття. У спілкуванні варто застосовувати спокійний рівний тон, адже дитина може переймати звички і поведінку оточуючих

Якою має бути ігрова діяльність дитини з гіперактивністю. Якщо дитина легко збуджується, не варто надавати їй багато іграшок. Важливо періодично замінювати іграшки, привчати дитини до правильного використання предметів, які її оточуютьІгри мають бути спокійними, оскільки гучні та надмірно активні можуть негативно вплинути на дитину. Корисною є робота з пластиліном, великими кубиками, мозаїкою тощо.

Тактика поведінки батьків. Батьки мають бути спокійними, врівноваженими, не дратуватися та не нервувати, не квапити дитину, не змінювати домовленості та плани. Важливо уникати надмірну суворість, кількість заборон має бути мінімальною. Прохання варто повторювати монотонно та однаковими словами. Фізичні покарання є суворо забороненими!Дуже важливо хвалити дитину за успіхи, навіть незначні, проте похвала має бути щирою. Постійно підтримувати емоційний та фізичний контакт з дитиною, тим самим знімаючи нервове напруження. Слід надавати дитині доручення, визначити її щоденні обов’язки, контролюючи їх виконання. Дитина не має емоційно та фізично перевтомлятись. Харчування має бути корисним та комплексним. Дитина повинна мати власну кімнату чи куточок для ігор, навчання, де вона зможе побути наодинці.

Психологічна та емоційна підтримка батьків. Визнання своїх почуттів. Важливо усвідомлювати, що втома, злість, розчарування чи провина є абсолютно нормальними. Зниження відчуття провини. Слід позбутися думки, що поведінка дитини є результатом неправильного виховання. Збереження особистого простору. Батьки мають приділяти достатньо часу собі, чергувати відповідальність за дитину з іншими членами родини. Створення груп підтримки для батьків дітей з гіперактивністю, наприклад – спеціальних чатів чи офлайн-спільнот. Зняття стресу – за допомогою йоги, медитації, дихальних практик чи навіть звичайної чашки чаю. Якщо батьки не можуть самостійно покращити свій стан, важливо звернутись по допомогу. Не слід соромитись звернення до психолога!

Уникнення емоційного вигорання. Батьки, які виховують дитину з гіперактивністю, можуть зіткнутись з емоційним вигоранням: можуть відчувати постійну втому та дратівливість, їм може бракувати мотивації у вихованні, можуть втратити інтерес до особистих захоплень. Як це вирішити? Слід чітко розподіляти відповідальність, навчитись термінню, відпочивати та робити паузи для себе. Дуже важливо дбати про себе, забезпечити емоційне та психологічне відновлення.

висновки. В цілому, психолого-педагогічна допомога батькам дітей із гіперактивністю має бути комплексною. Важливо ознайомити батьків з усіма особливостями синдрому та його причинами, надати рекомендації стосовно виховання та того, яким чином можна впоратись з різними проблемними ситуаціями. Окрім цього, слід забезпечити емоційну та психологічну підтримку батьків. Рекомендації, які були наведені попередньо, можуть бути дуже корисними для батьків, які виховують гіперактивність дітей. З їх допомогою вдасться підвищити ефективність виховання та уникнути негативних наслідків для психоемоційного стану батьків та дитини.

Дякую за увагу!