Психолого-педагогічний тренінг на тему: "Емоційне вигорання педагогів"

ПСИХОЛОГО – ПЕДАГОГІЧНИЙ ТРЕНІНГ НА ТЕМУ:

«ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ»

Мета:

 - ознайомити педагогів з поняттям "синдром емоційного вигорання", його основними причинами і симптомами, визначити основні умови збереження емоційного здоров'я педагога;

•          підвищити самооцінку педагогів, їх впевненість у собі;
•          створити умови для психологічного розвантаження педагогів;
•          надати інформацію про сучасні техніки і прийоми стабілізації емоційного стану педагогів.

Завдання:

1. Навчити педагогів практичним навичкам боротьби з «синдромом емоційного вигорання».
2. Створити в групі атмосферу емоційної свободи та відкритості, дружелюбності і довіри один до одного.
3. Формувати професійні якості: комунікативні здібності, рефлексію, здатність до емпатії.

1. ПРИВІТАННЯ «ПОДАРУЙ ПОСМІШКУ»

Доброго дня усім! Я сподіваюся на плідне співробітництво.

•          Є люди, які не знають, наскільки важливо те, що вони є в цьому світі.
•          Є люди, які не знають, скільки радості дарує іншим їхня привітна щира усмішка.
•          Є люди, які не знають, яким добром для інших є їхня чуйність.
•          Є люди, які не знають, наскільки б біднішими інші почувались без них.
•          Є люди, які не знають, що вони дарунок небес.
•          Але могли б знати, якби їм про це розповісти.

2. МІНІ-ЛЕКЦІЯ «ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ»

Питання професійного вигорання педагогічних працівників у закладах освіти в умовах кризового сьогодення є досить актуальним. Динаміка освітніх змін кожного дня ставить перед педагогом нові задачі та вимоги як до професійної, так і особистісної сторін особистості, які інколи педагог не може вирішити без відповідних психологічних знань. Освітяни можуть відчувати емоційну пригніченість, що провокує фізичне виснаження, втрату професійних орієнтирів.

Професор Каліфорнійського університету К. Маслач трактує професійне вигорання як синдром фізичного та емоційного виснаження, а також визначає його складові: розвиток негативної самооцінки, пасивне ставлення до роботи, втрата розуміння й співчуття. Професійне вигорання – це емоційне виснаження, що виникає на тлі стресу в процесі міжособистісного спілкування, а не лише втрату творчого потенціалу.

Найбільш часто синдром професійного вигорання спостерігається в групі ризику – професії в системі «людина-людина», до яких і відноситься професія педагога. Постійна систематична взаємодія, комунікація, високий рівень відповідальності, емоційне навантаження можуть спричинити процес розвитку професійного вигорання. Накопичення негативних емоцій та їх маскування провокує поступову емоційну хронічну напругу. Людина втрачає інтенсивність працездатності, зацікавленість у роботі, відчуває емоційну та фізичну втому, втрачає активність, здоровий сон, спостерігається домінуючий пригнічений настрій.

Важливим аспектом попередження професійного вигорання педагога є набуті знання в області психологічної науки та можливості практичного їх застосування. Постійне підвищення власної психологічної компетентності вчителя сприятиме розширенню меж особистісної усвідомленості, професійної рефлексії та психологічного благополуччя в цілому.

З метою профілактики професійного вигорання педагогів, збереження психологічного здоров’я, емоційної рівноваги рекомендуємо використовувати методи психологічної самодопомоги:

1. Планування свого робочого часу відповідно до пріоритетів.

2. Якісний відпочинок після робочого часу є найзмістовнішою профілактикою професійного вигорання (робочі питання, думки та надмірне обговорення робочих моментів у час відпочинку не повинні домінувати, необхідно відсторонюватися від них).

3. Повноцінний міцний сон – є запорукою здоров’я нервової системи людини.

4. Застосовуйте на початку дня методи аутогенного тренування (повторення оптимістично-мобілізуючих формул) по типу: «Сьогодні у мене прекрасний день», «Я відчуваю себе чудово», «Я – найкраща-найкращий», «Сьогодні у мене вийде!» тощо. Посміхніться собі у дзеркало, навіть якщо не хочеться.

5. Використовуйте протягом дня короткі паузи («хвилини очікування», «вимушеної бездіяльності») для розслаблення.

6. Якщо перед вами виникла ситуація, що викликає занепокоєння, то візьміть коротку перерву. Зробіть глибокий «вдих» та довгий «видих» декілька разів. Подумайте, чи дійсно питання, яке виникло, варте емоційних витрат та що саме конструктивно можна вдіяти, щоб вирішити його.

7. Володійте собою, контролюйте свою емоційно-вольову сферу. Якщо виникає емоційна напруга, можна заплющити очі, уявивши щось приємне (берег моря, місця з дитинства, що викликають позитивні емоції, тощо).

8. Проговорюйте власні переживання іншим. Спілкування є невід’ємною частиною нашого життя. Часто, лише проговоривши свої хвилювання, можна позбутися бентежних думок, відчути безпеку та внутрішній комфорт.

9. Відпочивайте разом зі своєю родиною, близькими друзями, колегами. Знаходьте час для того, що любите.

10. Уміле застосування гумору в межах професійної діяльності та поза нею знижує рівень емоційної напруги, позитивно налаштовує інших до взаємодії, сприяє емоційному розвантаженню.

11. Намагайтеся чітко окреслювати власні кордони, особливо особистісні. Це сприятиме збереженню вашого психологічного комфорту та самопочуття.

12. Вчіться говорити «Ні». Часто говорячи «Так» іншим ми відмовляємо собі. Не усвідомлюючи цього важливого моменту людина значно знижує якість власного життя, бере на себе відповідальність за інших, втрачає особистісний ресурс і активність.

13. Говоріть про свої потреби, просіть допомоги, якщо її потребуєте.

14. Заохочуйте себе за маленькі перемоги, нові досягнення тим, що любите (прогулянка з друзями, поїздка до улюбленого місця тощо).

15. Приділяйте час власному здоров’ю: прогулянки з улюбленими домашніми тваринами, прослуховування класичної музики, відповідні фізичні навантаження, зміна діяльності і т.п. сприяють відновленню фізичного та психічного здоров’я.

3. ОЗНАЙОМЛЕННЯ З ПРАВИЛАМИ РОБОТИ У ГРУПІ.

Це коло, у якому ми сидимо, є простором нашої групи. Для того, щоб наше спілкування було ефективним, щоб воно допомогло кожному вирішити ті завдання, які він перед собою поставив, є декілька принципів групової роботи»:

• Бути активними
• Бути позитивними
• Бути толерантними

Правило „Тут і зараз»: головним є те, що відбувається зараз, які почуття кожний з учасників має у даний момент, бо тільки через актуальне переживання і через груповий досвід може пізнати себе. 

Принцип добровільності.

Принцип включеності: на заняттях немає спостерігачів, оцінювачів.

4. ВПРАВА «ДРАЖЕ»

Тренер пригощає учасників цукерками «драже». Завданнями для кожного учасника є розповідь фактів про себе в залежності скільки драже є в учасника.

Обговорення:

- Що було незвичним при виконанні вправи?

- Що нового ви змогли дізнатись?

- Чи складно було відкривати себе для навколишніх? Якщо складно, тоді чому?

5. ВПРАВА «КОЛЕСО ЖИТТЯ»

На аркушах намалювати велике коло, у центрі поставити крапку.

Поділити коло на 8 рівних секторів. Кожен сектор означає сферу вашого життя (робота, дім, діти, сім’я, стосунки, друзі, любов, гроші, саморозвиток, освіта, хобі, творчість, навчання, краса, здоров’я).

Тепер оцінимо стан ваших справ у кожній сфері за 10-бальною шкалою. На скільки ми не дотягуємо до ідеального стану – «на десяточку»?

Тепер перенесіть ваші оцінки до секторів і побудуйте колесо. У вас вийшло колесо балансу, на якому можна побачити ті сфери життя, які знаходяться на шляху до ідеального стану.

Об’єднайте ваші оцінки лініями іншого кольору.

У нас з’явились сектори, де наша оцінка значущості вища, ніж оцінка поточного стану справ, і є такі, де оцінка нижча. У тих секторах, де оцінка значущості вища, проміжок між лініями розмалюйте жовтим кольором, а де нижча – блакитним.

Ось тепер робимо висновки:

• жовті сектори – це місця, на які варто звернути особливу увагу, тому що це значущі сфери, справи в яких далекі від ідеальних.
• блакитні сектори – це сфери, на які ми витрачаємо уваги більше, ніж вони, можливо, заслуговують.

Пропоную надати більшого значення тим секторам, які залишилися поза увагою, хоча були дуже важливими.

         6. ВПРАВА «Я ВДОМА, Я НА РОБОТІ».

Мета: оцінка свого внутрішнього світу в різних ситуаціях.

Педагоги мають скласти два списки визначень про себе – «Я вдома», та «Я на роботі».

Після виконання завдання аналізується записане за такими пунктами:

•          Спільні риси
•          Відмінні риси
•          Який список було складати легше?
•          Який список більший?
•          Як ви ставитесь до того, що в  характеристиках є відмінності?

Висновок:

Кожен з нас виконує багато різних, відмінних між собою функцій, що стосуються домашніх та робочих справ. У когось список  домашніх справ  є більшим, у когось навпаки. Це все індивідуально. Людина в різних модельних позиціях життя виконує різні ролі і тому має правильно визначати раціональне розподілення психічної енергії. Ми повинні не забувати, щоб ті справи, хоча б більшість з них, викликали у нас позитивні емоції, приносили нам задоволення від їх виконання. Дуже гарним для підняття емоційного духу є те, коли людина має хобі, яким компенсує психічне перевантаження. Ми повинні у вільний від роботи час  займатись улюбленими справами, які наповнюють нас позитивними емоціями.

7. РЕЛАКСАЦІЯ «МОРЕ»

(Під музику «Голос океану» із серії аудіо записів «Звуки природи»)

Розслабтеся, заплющте очі. Ми відчуваємо тепло, спокій. Тепер уявімо, що ми з вами на березі теплого, лагідного моря. Лежимо на м’якому пісочку і усміхаємось сонечку.  Воно ніжно торкається своїми промінцями наших рук: лівої, правої, обох (двічі). Нам приємно відчувати тепло сонечка. У нас гарний настрій. Аж ось війнув легенький вітерець. Як любо вдихнути свіжість моря.  Зробити вдих-видих (двічі).

Вдихаємо на повні груди. Нам подобається слухати прибій. Слухаючи прибій, ми відпочиваємо. Відпочивають наше тіло, думки. Голова ясна  й легка. Тіло – немов пушинка. Аж ось нарешті на обрії з’являється корабель-вітрильник. Він повільно наближається до острова. Ми  так само повільно сходимо на його палубу. Крок – вдих, крок – видих, ще крок – вдих, ще  крок – видих. Ми відчуваємо безмежність  простору. Майже можемо доторкнутися рукою  неба. Море напуває нас своєю свіжістю. Корабель підпливає до берега. Морська подорож завершилась. Ми сходимо на землю. Розплющіть очі, потягніться. Втоми вже немає, ви збагатились енергією. Бажаю вам провести  решту дня цікаво й у доброму настрої.

9. ПРИТЧА ПРО КАВУ.

Тренер: Емоційне вигорання – не хвороба й не діагноз, а тим більше – не вирок. Тож що раніше почати з ним боротьбу, то ефективнішою вона буде. Проте найкраще все ж буде запобігти емоційному вигоранню.

Приходить учень до Вчителя й каже: «Учитель, я втомився. У мене таке складне життя, такі труднощі й проблеми! Я весь час пливу проти течії. У мене немає більше сил… Що мені робити?»

Учитель замість відповіді поставив на вогонь три однакові ємності з водою. В одну ємність кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв із води моркву та яйце й налив каву в чашку з третьої ємності.

«Що змінилося?» - запитав він учня.

«Яйце і кава зварилися, а кава розчинилася у воді».

«НІ!» - сказав учитель, - «Це лише поверховий погляд на речі. Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою і податливою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однаково несприятливих обставин - окропу». Так і ті люди, які сильні зовні, можуть розклеїтися й стати слабкими там, де крихкі й ніжні лише затвердівають і зміцніють».

«А кава?» - запитав учень.

«О! Це найцікавіше! Зерна кави повністю розчинилися в новому несприятливому середовищі й змінили його – перетворили окріп на чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в  силу обставин, - вони змінюють самі обставини й перетворюють їх на щось нове й прекрасне, отримуючи від ситуації користь і знання».

Залежно від того, як людина ставиться до себе й до свого життя, вона буде або «зіркою», або «свічкою».

10. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ.

Сподіваюсь, що наша зустріч була цікавою для вас, адже ми говорили про одне з найбільш актуальних і важливих запитань у нашому житті – про роботу. Дякую усім вам  за співпрацю і бажаю вам творчої наснаги. Хочу, щоб позитив, позитивні емоції завжди були з вами і не покидали вас ані вдома, ані на роботі.