Реальне та фантастичне у романі Петра Яценка «Нечуй. Немов. Небач »

8 клас УЛ

 Реальне та фантастичне в романі Петра Яценка «Нечуй. Немов. Небач»

8 клас

Реальне та фантастичне у романі Петра Яценка «Нечуй. Немов. Небач »

Мета уроку: проаналізувати поєднання історичної правди та авторської вигадки в жанрі стімпанку; дослідити образ Івана Левицького як «людини-машини»; розвивати навички критичного мислення, виховувати всебічнорозвинену особистість

Тип уроку: узагальнення та систематизація знань

Обладнання: підручник, зошит, відео, наочність

Перебіг уроку

І. Актуалізація знань

Стімпанк (паропанк), альтернативна історія – це жанр твору. Особливістю якого є те , що Петро Яценко бере реальну постать класика (Івана Нечуя-Левицького) і поміщає її в механізований, похмурий світ ХІХ століття, де панують парові двигуни та залізо.

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

ІІІ. Сприйняття та засвоєння навчального матеріалу

Жанр стімпанку зародився із захоплення Вікторіанською Англією, але в Україні він, схоже, взяв суто національний напрям. “Нечуй. Немов. Небач” Петра Яценка — це вже третя за останній час паропанківська історія, яка відбувається на території альтернативної України і в якій фігурують реальні історичні особистості. Почалася книжка як стартап: на сторінці письменника люди мали змогу проголосувати за найкращу ідею, і автор потім мав її втілити. Так і з’явився кінороман про Нечуя-Левицького із механічним серцем у грудях. Проте в основу покладено чимало біографічних фактів цієї особистості. Петро Яценко детально дослідив постать українського класика та витяг на поверхню маловідомі факти, такі, як його любов до прогулянок із парасолькою, щоб додати їх до нового, “невідомого” Нечуя. Герой книжки — це інтелігент ХІХ століття, який здатен кохати й ненавидіти. Як відомо, Нечуй-Левицький ніколи не був одружений, але в цьому творі розгортаються реальні любовні пригоди, приправлені, звісно, художнім домислом. Додаймо нову візію парової України та русофіла Юзефовича в ролі антагоніста — і отримаємо щось надзвичайно цікаве. Тож такий набір обіцяє не тільки порадувати поціновувачів стімпанку, а й поглянути на автора “Кайдашевої сім’ї” із зовсім іншого боку. 

1. Ключові образи-символи

Механічне серце — символ емоційної закритості письменника та його спроби вижити в умовах жорсткої імперської системи. Це і дар (продуктивність), і прокляття (відсутність почуттів).

Парасоля — реальний атрибут Нечуя, який у книзі стає ледь не магічним артефактом, захистом від зовнішнього світу.

Тріада Нечуй-Немов-Небач — алегорія цензури: не чути, не мовити, не бачити правди.

2.Мозговий штурм  (Відповіді за повним текстом твору)

Яке враження справили на вас епізоди з дитинства та юності Івана Левицького? (Епізоди справили враження поєднання релігійного життя з несподіваними технічними досягненнями. У Києві Іван прогулюється Володимирською гіркою і бачить пароплави, дирижаблі та аероплани-етажерки з майже безгучними двигунами. Він також обговорює важливі справи з Пантелеймоном Кулішем, показуючи свою інтелектуальну зацікавленість.)

Як ця інформація доповнює ваше уявлення про умови, у яких зростав і формувався майбутній письменник? (Батько Івана Левицького був сільським священником і мав велику бібліотеку, завдяки якій Іван навчився основ письма. Він здобув духовну освіту, навчаючись у Богуславському монастирі, а потім у Київській духовній семінарії. Хоча деякі частини біографії у творі «Нечуй. Немов. Небач» є фантазією, вони показують Івана як талановиту особистість, яка цікавиться науковими відкриттями.)

Що з описаного було реальним, а що є витвором фантазії письменника?

(Реальним було: справжнє ім’я письменника — Іван Левицький, він народився на Черкащині. Його батько був священником. Іван був знайомий із Пантелеймоном Кулішем.

Витвором фантазії є елементи кінороману «Нечуй. Немов. Небач», написаного у жанрі стимпанку. Це включає: дирижаблі, аероплани-етажерки, механічні переписувачі та механізм вірності.)

Як автор роману пояснює виникнення псевдоніма Нечуй?

(Автор пояснює, що псевдонім виник після операції, коли Іванові замінили хворе серце на механічне. Через це він перестав чути його биття, у грудях стало тихо. Усвідомивши це, він записав у зошиті: «Я тепер не Іван Левицький. У мене немає серця. (…) Я людина-механізм, нечуй. Тому таки ІВАН Нечуй».)

Як живеться Іванові з механізмом замість серця?

(Після операції Іванові було тихо, бо він не чув биття свого серця. Він вважає себе людиною-механізмом, яка навряд чи зможе кохати. Механічне серце допомагає Івану зберігати спокій та творити, бо витримати сум зі справжнім серцем було б майже неможливо. Механізм у грудях цокотить, як муркоче кіт. Іван мусить щодня о дев’ятій вечора заводити своє механічне серце ключем-хрестиком. Завдяки важким щоденним вправам він набув рельєфної мускулатури.)

Які враження у вас викликала майстерня діда Стеха? Як йому вдається поєднувати свої захоплення та сан священника?

(Майстерня діда Стеха постійно змінювалася. Спочатку там пахло мазутом і дьогтем, стояли паровий верстат та інструменти для роботи з металом і деревом. Згодом там з’явилися слоїки для електрики. Пізніше дід захопився хімією, оптикою, мав дрібновид. На момент, коли Іван її оглядав, вона була схожа на театральну гримерку. Сан священника поєднує з технічними захопленнями батько Івана, отець Симеон. Він вважає, що прогрес механічної науки є частиною промислу Божого. Він проповідує, що нові механізми, які рухає пара, сповнені Божої ласки. Отець Симеон вчить, що метал, який став частиною людини, також є живим і несе в собі Божий задум, а людина з механізмом у грудях має живу душу).

Про яких фантастичних істот розповідає автор? Які емоції у вас викликає їхня поведінка? (Автор розповідає про галицьких опирів, які шукають сховок для своїх грішних душ. Вони живуть у серці Івана, а раніше жили у серцях Шекспіра, да Вінчі, Бетговена. Вони пиячать та вередують, а їхня поведінка здається дивною, оскільки вони, не тямлячи в політиці, викрали серце.)

Про яких реальних історичних постатей згадує автор?

(Автор згадує Тараса Шевченка, Панька Куліша, Григорія Сковороду, Івана Котляревського, Миколу Лисенка, Михайла Грушевського. Також згадуються багато членів Київської громади (Володимир Антонович, Павло Житецький, Олександр Русов, Михайло Старицький, Михайло Драгоманів). Згадуються й інші діячі та особи, як-от Степан Громека, Король Данило, а також Шекспір, да Вінчі, Бетговен, Міцкевич.)

Про яку реальну зустріч із П. Кулішем розповідає автор?

(Автор розповідає про зустріч Івана Нечуя (Левицького) з Паньком Кулішем у Варшаві. Вони зустрілися у вуличній кав’ярні «Гармата». Під час цієї зустрічі Куліш розповів, що агенти Археографічної комісії викрали рукопис Івана «Джеря». Куліш також порадив Івану клопотатися перед галицькими видавцями щодо публікацій у «Правді».)

Якими фантастичними деталями він її доповнює? (Кав’ярня, де вони сиділи, заряджала кавоварну машину, вистрілюючи зерна з невеликої гармати. Куліш попереджав Івана, що за ними стежить шпик, який дивився на них через дірку в газеті. Агент, який викрав рукопис, втік на величезному дирижаблі «Катерина II». Куліш ворожив на кавовій гущі, щоб дати Нечую пораду, кажучи, що там видно «рудого дракона» або «жабу». Куліш також розповів Івану, що галицькі опирі сплять восени та взимку, висячи догори дриґом, як кажани.)

За яких обставин відбувається знайомство Івана з родиною Громеки?

(Іван, перебуваючи в парку, побачив доньку седлецького губернатора Наталію Громеку, яка їхала верхи на коні. Пізніше вона підійшла до Івана і розповіла, що її молодша сестра закохана в нього. Наталя запропонувала Іванові дати їй курс української мови. Батько Наталі, губернатор Степан Громека, згодом запропонував Іванові зіграти роль красеня-Петра у виставі «Наталка Полтавка»).

Чому Наталя Громека обирає для себе псевдонім Немов? (Наталя Громека обирає псевдонім «Немов», тому що вона тільки починає вчити українську мову і ще не може розмовляти нею як слід. Цей псевдонім символізує її тодішній стан — вона ніби «німа» (або «немовби» говорить), поки не опанує мову досконало.)

ХТО ТАКИЙ НЕБАЧ? ЗА ЯКИХ ОБСТАВИН ІВАН З НИМ ПОЗНАЙОМИВСЯ? (Небач — це Юзефович, голова імперської Археографічної комісії з розшуку стародавніх актів. Він є інвалідом турецької війни, має лише одне здорове око та носить механізм вірності («російський дух»). Іван познайомився з ним, коли Юзефович приїхав до його помешкання у Седльце та чекав його там. Юзефович знайшов Івана, бо вважав його “легендарною квіткою” Нечуй-вітром.)

З якою пропозицією Юзефович звертається до І. Нечуя-Левицького?

(Юзефович (Небач) запропонував Іванові стати кур’єром і знайти гніздо галицьких опирів, щоб викрасти в них охоронну грамоту Червоної Русі, яку колись отримав від Орди король Данило. За це Небач обіцяв, що поверне Іванові його чисте серце. Юзефович також залишив Івану важкий мішечок із грошима, щоб той міг подорожувати Європою під час пошуків.)

Якою була реакція письменника на спробу підкупу? (. Іван штовхнув крісло з Небачем, спрямував кінець свого парасоля у груди чиновника та наказав йому забиратися.)

Як почувається головний герой наприкінці свого життєвого шляху, коли до нього повернулося його справжнє серце?( Коли до Івана повернулося справжнє серце, він відчув тепло і серцебиття. Йому було незвично, що всередині щось пульсує і проситься на волю. Безсмертні гравці попередили його, що з поверненням серця на нього впаде вся гіркота життя, і витримати сум буде майже неможливо, але він відчує всю повноту буття.)

Чому він бачить човен, у якому пливуть його рідні й близькі? (Троє безсмертних гравців вирішили дати Іванові нагороду, дозволивши йому вибрати найщасливішу мить свого життя. Іван вибрав ніч перед світанком, коли він плив на дубі зі своїми побратимами, коли зірки зникали, а місяць світив. У цьому човні були всі, кого він любив і хотів бачити, включаючи його родичів (батька, матір, діда Стеха, братів, сестер) та друзів із Громади, і Немов (що зняла маску Ворона). Човен плив золотим шляхом, наче дорогою в рай чи мрійне царство.)

Як у цьому епізоді розкривається характер і сенс життя героя? (Характер Івана розкривається як людини, яка, попри свій механізм у грудях, цінує любов (Немов), дружбу та спільну справу (Громада). Сенс його життя полягав у збереженні своєї любові, друзів, свого серця та тієї щасливої миті. Він став тим, “хто зберіг цю ніч перед світанком, своє серце, своїх друзів та свою любов і подарував їх усім, хто не відмовився від цього дарунку”.)

Яку роль відіграв епізод про сенс людського життя в притчі старого ребе?

(Притча старого ребе Нахмана є філософським підсумком усього твору. Вона пояснює, що справжній дар (талант, покликання) часто не приймають через недовіру. Лише «блаженні» приймають його і відразу ж шукають, з ким поділитися. Ця притча символізує творчий шлях Івана Левицького: його літературна спадщина — це той безцінний «подарунок», який він, як блаженний, прийняв і щедро розділив з усіма, виконавши своє життєве призначення.)

Отже, Яку культурно-мистецьку добу зображено в романі П. Яценка «Нечуй. Немов. Небач»? Які передумови його створення? (У романі зображено період, що охоплює приблизно 1844–1918 роки. Це час інтенсивного технічного прогресу, коли співіснують кінні повозки та паромобілі, електричні кеби та дирижаблі.)

Пригадайте фантастичні елементи, що є в романі. Коротко перекажіть їх.

Механічне серце – прилад, який Іванові імплантували замість справжнього серця, його треба заводити ключем.

Безсмертні гравці (пани зі Сходу, Заходу та Півночі) – троє персонажів, які викрали та зберігали справжнє серце Івана.

Галицькі опирі – грішні душі, які шукають собі сховок у серцях видатних людей, а потім оселяються в серці Івана.

Механічна бджола – подарунок ребе Нахмана, здатна літати, рухатися, а також захищати, маючи жало.

Російський дух – механізм вірності Імперії, який встановлюють у груди чиновників.

Дух старого Темуджина – дух хана, який керує світом і складається з ідей та бажань, що живуть у головах інших.

У чому, на думку письменника, полягає сенс життя людини? Що означає вислів подарувати своє серце людям? (На думку письменника, сенс життя полягає в тому, щоб прийняти свій дар (талант) і щедро поділитися ним з іншими. Це ідея з притчі старого ребе: справді «блаженні» ті, хто, отримавши подарунок, відразу шукають, кому його віддати. Вислів «подарувати своє серце людям» означає присвятити своє життя творчості, любові та друзям, віддати свій внутрішній світ, свої почуття та ідеї іншим через мистецтво).

У яких ще творах української літератури розкрито цю ідею? (Ідея самопожертви заради інших є в багатьох творах. Вона нагадує образ Прометея в поемі Тараса Шевченка «Кавказ», який страждає за людей, але не кориться. Також схожа ідея є у вірші Лесі Українки «Contra spem spero!», де лірична героїня вирішує «сіять квітки на морозі» і «лити сльози», щоб інші могли зігрітися і побачити світло.)

3. Скдання таблиці  «Реальне  та фантастичне»

ІV. Підсумок уроку

Фантастичні елементи (стімпанк) у романі — це не просто розвага, а метафора. Петро Яценко показує, що українська класика може бути сучасною, «драйвовою» та глибокою. Фантастика допомагає гостріше відчути реальний біль та боротьбу Івана Нечуя-Левицького проти системи.

Домашнє завдання: Написати коротке есе «Чи актуальний образ "людини-машини" в нашу епоху гаджетів та ШІ?» (на основі твору).

Лінки:

https://literature.kyiv.ua/content/petro-yacenko-nechuy-nemov-nebach