Ніл Антонович Хасевич (Бей-Зот) (25.11.1905 - 4.03.1952)«... Я б'юся в той час,коли багато сильних і здорових людей в світінавіть не вірять, що такаборотьба взагалі можлива... Слава Україні...»

Його зброєю були олівець і різець, папір і дерево. І хоч він не очолював збройних формувань, не керував бойовими групами і операціями, його дуже шанували в УПА, максимально оберігали і навіть наполягали на відході на Захід, але він відмовився. Була якась особлива сила духу, нескореності перипетіям життя і примхам долі в цього невисокого, з фізичними вадами чоловіка. Цією незламністю були пройняті його твори і через них сила передавалися іншим повстанцям. І при обшуках, захопленнях криївок роботи Ніла Хасевича вилучалися поруч із цінними документами - як особливо важливі і небезпечні.

“Невеликого зросту, бідно вдягнений парубок, з палкою в руці, тому що замість лівої ноги - дерев'яна, закінчена грубим патиком примітивна, власної роботи протеза... Пильно учиться і неймовірно матеріально бідує. Із дому від батька не отримує нічого, тому що там не менша біда... Малюнки ж його свідчать про непересічне художнє уміння.".

1926— вільний слухач школи при Академії мистецтв у м. Варшаві 1930—1933— навчається в Варшавській Академії мистецтв. 1927-37 - належав у Варшаві до Української студентської мистецької громади "Спокій” 1935 - член Волинського українського об'єднання, делегат з'їзду ВУО. 1940-х - перебував в українському підпіллі (псевд. Бей, Зот, Старий). 1943-52 - член Крайової референтури пропаганди на Північно-Західних українських землях, член Української головної визвольної ради. 

1931-44 - 35 художніх виставок;1933 - співпраця з часописами "Волинь”, "Шлях", "Волинське слово". 1939 - альбом "Книжкові знаки Ніла Хасевича”(Варшава). 1939 - альбом "Екслібрис Ніла Хасевича” (Філадельфія). 1941 - член Львівської спілки праці українських образотворчих мистецтв 1943-52 - працював у редакції підпільного журналу "До зброї” що видавався політвідділом Головної команди УПА і друкувався на Волині. 1952 - альбом "Графіка в бункерах УПА” (Філадельфія). 1931 - Почесна нагорода "Ватикан"за картину "Прання" 1932 - Почесний диплом Академії за портрет "Мазепа". 1948 - Кавалер Срібного Хреста Заслуги.

Вояк УПА під прибраним ім'ям Бей-Зот. Майже десять років перебував митець у підпіллі. У криївці при світлі каганця різцем і долотом бив ворога художник. Він очолив школу майстрів живопису, сам ілюстрував усі видання УПА-Північ, робив проекти бойових відзнак, виготовляв листівки, які висміювали ворога, журнали "Український перець" та "Хрін". Коли упівці міняли бункер, вони перевозили каліку на велосипеді. 

 Живим не здався - застрелився з особистої зброї разом із двома своїми охоронцями - В´ячеславом Антонюком - "Матвієм" та Антоном Мельничуком - "Гнатом", спаливши перед тим усі важливі документи.

 Особлива сила духу, нескореності перипетіям життя і примхам долі в цього невисокого, з фізичними вадами чоловіка. Цією незламністю були пройняті його твори і через них сила передавалися іншим повстанцям.