Релігійний світогляд перших цивілізацій і поява світових релігій

Релігійний світогляд перших цивілізацій і поява світових релігій. Як ви розумієте… — значення понять «жертва», «сили природи»?Чи знаєте ви, що…— грецьке слово theos («бог») є основою термінів «політеїзм» (багатобожжя) і «монотеїзм» (єдинобожжя);— одним із найдавніших та найпоширеніших релігійних уявлень була віра в існування після смерті?

Релігія: від поклоніння силам природи до віри в єдиного Бога. В уявленнях про світ та надприродні сили боги жили відособлено, лише інколи втручаючись у справи простих смертних. Існувала ієрархія (чітке підпорядкування) богів від верховного до підлеглих. Кожне божество було покровителем природних явищ, занять (торгівлі, полю- вання тощо) чи уявних середовищ (світу мертвих). Між ними існували любовні відносини, сімейні стосунки, ворожнеча та конкуренція. Ба більше, стародавніх богів і богинь наділяли людськими рисами характеру.

Щоб задобрити духів, вдавалися до магічних ритуалів, використовували «священні» предмети, здійснювали символічні чи реальні «дарунки» (жертвоприношення). Люди помітили, що до одних «боги» прихильніші, ніж до інших, вірили, що їхні жертви мають більший успіх. Таких обранців долі стали називати жерцями – людьми, що виконували ритуали на честь надприродних сил. Ця«посада» перетворювалася на спадкову, і жерці отримали чималий вплив на життя спільнот.Ілюстрації згенеровано за допомогою ШІ

Дари богам Ілюстрація згенеровано за допомогою ШІЖерці

Зазвичай, перші релігії були політеїстичними, тобто люди вірили в існування багатьох богів та богинь. Політеїстичні культи сьогодні називають язичницькими. Щоправда, згодом почали формуватися монотеїстичні релігії – вірування в єдиного Бога, який панує над цілим світом.

Культ — поклоніння предметам, реальним чи вигаданим істотам, релігійна обрядовість. Язичництво — сучасна назва давніх вірувань, притаманних всім народам до формування християнства та інших світових релігій

Релігійні уявлення Давнього Сходу. Релігійні уявлення Давнього Сходу були насамперед язичницькими. В Єгипті божества могли набувати різного вигляду, зазвичай напівтваринного. Богом Сонця та загалом найважливішим божеством в Єгипті був Ра (Амон- Ра). Його зображали у вигляді людини із головою сокола, вважали, що він створив усе живе на землі. Ізіда була богинею-матір’ю, захисницею та помічницею нужденних (її змальовували як жінку з головним убором у вигляді трону). Осіріс навчив людей землеробству, садівництву та виноградарству, проте шанувався також як бог підземного світу і мертвих. Його уявляли як муміфіковану людину з головним убором із пір’я. Тот – бог знань, який дарував єгиптянам писемність, медицину та математику. Його зображували як людину із головою птаха ібіса.

На честь цих та багатьох інших богів та богинь Єгипту (усього їх було близько 2000) зводили розкішні храми. Найвідоміші – Луксорський храм, храм Ізіди у Філах, храм Амона-Ра в Карнаку. Єгиптяни вірили в потойбічне життя. Вони вважали, що люди мають «ка», наше тіло, та «ба», що можна назвати «душею». Якщо зберегти їхню єдність, то померлому буде затишно в потойбічні. Ось чому єгиптяни використовували бальзамування чи муміфікацію (щоби зберегти тіла померлих). Богиня Ізіда. Бог Амон-Ра. Бог Осіріс

Ціка факти!Вбивство кішки каралося смертю. В Єгипті кішка вважалася священною твариною, і за її вбивство, навіть мимовільне, покладалася смертю. Чи не допускалося ніяких винятків. Одного разу навіть сам король Єгипту спробував врятувати римлянина, який випадково вбив кішку, проте йому це не вдалося. Навіть під загрозою війни з Римом, єгиптяни лінчували його і залишили труп на вулиці. Одна з легенд розповідає, як кішки стали причиною того, що єгиптяни програли війну. У 525 до н.е. цар персів Камбіс, перед настанням наказав своїм воїнам наловити кішок і прикріпити їх до щитів. Єгиптяни, побачивши переляканих кішок, здалися без бою, тому що не могли заподіяти біль своїм священним тваринам. Траур по кішціСмерть кішки для єгиптян була трагедією, не меншою, ніж втрата члена сім'ї. З цієї нагоди в сім'ї оголошувався траур, при якому всі повинні були збрити свої брови. Тіло мертвої кішки бальзамували, ароматизували і ховали, поміщаючи до неї в могилу мишей, щурів і молоко для її подальшої загробного життя. Поховання кішок були величезними. В одному з них було знайдено близько 80000 забальзамованих кішок. Полювання з гепардами. На великих кішок, таких як леви, полювати дозволялось. У той же час гепард, по єгипетським стандартам, вважався невеликий, досить безпечної кішкою, яку можна було тримати навіть удома. У звичайних жителів, звичайно, не було в будинку гепардів, але королі, зокрема Рамзес II, в своєму палаці мав безліч приручених гепардів, і навіть левів, і він не був єдиним. Малюнки на стародавніх могилах часто зображують єгипетських королів на полюванні з прирученими гепардами.

Древній Єгипет: місто священного крокодила.Єгипетський місто Крокоділополіс був релігійним центром культу, присвяченого богу Собек, зображується у вигляді людини з головою крокодила. У цьому місті єгиптяни тримали священного крокодила. Люди з усіх кінців з'їжджалися, щоб поглянути на нього. Крокодил був обвішаний золотом і коштовностями, і його обслуговувала група священиків. Люди приносили в якості подарунків їжу, і священики, відкриваючи крокодилу рот, змушували його її з'їсти. Вони навіть вливали в його відкритий рот вино. Коли крокодил помирав, його тіло загортали в тонку тканину, муміфікували і ховали з великими почестями. Після цього в якості священної тварини вибирали іншого крокодила. Зародження жуків-скарабеївЄгиптяни вважали, що жуки-скарабеї чарівним чином зароджувалися в екскрементах. Єгиптяни вважали, що жуки-скарабеї володіють чарівною силою. І всі вони, від багатих до бідних, носили цих жуків як амулети. Єгиптяни бачили, як скарабеї скачують в кулі екскременти і ховають їх в нори. Але вони не бачили, як згодом самки відкладають в них свої яйця, і тому вважали, що скарабеї з'являються з екскрементів чудесним чином і наділяли їх магічною силою. Війна з-за любові до гіпопотам. Причиною однієї з найбільших воєн Єгипту стала любов фараона Секененра Тао II до гіпопотама. Він містив у своєму палаці цілий басейн з гіпопотамами. Єгипет тоді складався з декількох королівств. Одного разу фараон Апопі, правитель сильнішого королівства, наказав Секененра Тао II позбутися гіпопотамів, тому що вони сильно шумлять і заважають йому спати. Це, звичайно, була знущальна причина, оскільки Апопі жив в 750 км від гіпопотамів. Секененра, довгий час терпів тиранію з боку Апопі, на цей раз не витримав і оголосив йому війну. І хоча сам він загинув, війну продовжив його син і інші фараони. І закінчилася вона об'єднанням Єгипту.

політеїстичними були вавилоняни Їхнім головним божеством був Мардук, що мав аж 50 різних титулів. Іноді його зображали зі своїм домашнім драконом. Не менш шанованими були Еа, бог мудрості та заклинань, Шамаш, бог сонця і бог правосуддя, Іштар, богиня кохання та війни, Адад, бог вітру, бурі та потопу. У віруваннях вавилонян особливе значення мали ритуальний догляд та поклоніння статуям. Вважали, що боги жили водночас у статуях, храмах та в природних силах, які вони уособлювали. Бог Мардук

Бог ШамашІлюстрація згенерована ШІ

Ворота богині Іштар. Богиня Іштар з левами

Від XVIII ст. до н. е. починає формуватися юдаїзм – релігія єврейського народу. На відміну від інших тогочасних вірувань, вона була монотеїстичною, ґрунтувалася на вірі в єдиного бога-творця Яґве. Основні канони цього вірування відображені у Торі («Законі»). Тлумаченням стародавніх текстів та виконанням ритуалів займалися рабини (учителі), які й сьогодні є головними опікунами єврейських релігійних громад в Ізраїлі Ярмулка (кіпа, головний убір) і Менора (семисвічник) з колекції президента США Гаррі Трумена. Джерело ілюстрацї «Досліджуємо історію і суспільство : підручник інтегрованого курсу для 6 класу закладів загальної середньої освіти» / І. Д. Ва- сильків, О. Я. Басюк, Г. С. Гінкул, Л. А. Грисюк, В. Л. Гуменний, І. С. Димій, О. А. Іртищева, М. І. Костікова, І. Л. Паршин, Р. В. Шеремета. — Тернопіль : Астон, 2023, ст .172

Вірування мешканців Давніх. Китаю та ІндіїАзійські країни давніх часів мали власні політеїстичні вірування. Наприклад, у Китаї був поширений шаманізм – вірування у здатність людини (шамана) бути посередником між світом живих та світом духів. В Індії близько VI ст. до н. е. розвинулися вчення індуїзму. У Ведах (священних текстах) записані особливі релігійні гімни, які закликали правильно вшановувати всіх відомих богів (яких знали понад тисячу).

З часом у Китаї сформувалася політеїстична релігія з яскраво вираженими елементами тотемізму, культу предків, культу природи, особливо Землі (у кожному поселенні був вівтар для жертвопринесень духу Землі). Поширеними були криваві жертвопринесення. Храмів у Давньому Китаї не було, функції жерців виконували державні чиновники, а найважливішими ритуалами верховодив сам правитель. Поширеними були і місцеві культи. Відчутним був вплив шаманів, знахарів, ворожбитів. Саме в такому середовищі сформувалися основні релігійні системи Китаю: конфуціанство, даосизм, буддизм. Конфуціанство сформувалося на рубежі VI-V ст. до н. е. як філософське вчення, в якому домінував соціально-моральний аспект. З часом воно розвинулося в одну з найвпливовіших у Китаї (поряд із буддизмом і даосизмом) релігійно-філософських систем, серцевиною якої є ідеал досконалої людини, передумови і засади соціального порядку.

Особливості релігійно-філософської системи даосизму. У релігійно-філософській системі даосизму окреслилося дві тенденції: філософська, що згодом розвинулася в неодасизм, і релігійна, що охоплювала алхімію, демонологію, лікувальну практику. Провідна ідея його полягає в тому, що природа, суспільство, кожна людина окремо підкоряються не Небу, а всезагальному закону - дао - невидимому, всюдисущому закону природи, суспільства, поведінки людини, який є невіддільним від матеріального світу, управляє ним. Дао є об'єктивною силою. Порушення його вносить дисгармонію. Особливо це помітно в житті суспільства, коли нерозумний правитель забуває про дао. Дао - не божество, а щось близьке до розуму, природи, шляху чи закону. Воно не персоніфіковане, але передує всім особам. Дао ніхто не створював, навпаки - воно першоджерело всього, в тому числі й неба, з нього все починається і ним все закінчується, воно регулює все існуюче. Дао присутнє всюди і у всьому. Це - загальний закон природи, джерело матеріального і духовного буття.

Проте разом із поклонінням іншим божествам завжди потрібно було поклонятися Вішну – верховному богові індуїстів. Брахма - божественне втілення Всесвіту – сотворив, як вважають індуїсти, наш світ. Бога-руйнівника Шиву шанували також як покровителя йоги –духовних і тілесних вправ, які дають можливість людям удосконалитися морально та фізично. Сьогодні індуїзм переважно в Індії та довколишніх азійських країнах сповідують понад 1 млрд осіб. Бог Вішну

В Індії упродовж VI—V ст. до н. е. сформувалась особлива релігія будда-дгарма (Закон Будди), яку європейці назвали буддизмом. Її засновником став Будда Шак’ямуні, що жив приблизно в той час та проповідував у долині річки Ганг. Вірування буддистів пов’язані з уявленням про карму – всесвітній закон, за яким дії людини визначають її наступну долю. Тож лихі люди після смерті, за канонами сансари (переродження), не стануть людьми знову, а мучитимуться у тілах тварин чи рослин. Будда Шак’ямуні

Будда навчав, що життя нерозривно пов’язане зі стражданнями. Щоби припинити це, необхідно відмовитися від насолод, завдяки медитації досягти стану повного заспокоєння – нірвани. Лише після цього людині можуть відкритися істинні знання про цей світ. Вона розірве постійну сансару й сама стане буддою («просвітленою»). Буддизм сьогодні належить до світових релігій – вірувань, що проповідують ідею спасіння незалежно від національності.

У період від 800 до 200 років до н. е. під впливом важливих соціальних змін в Давньому Китаї сформувались особливі релігійні уявлення. Їхня прикметна риса – наголос на етичному розвитку особистості й сформованих філософських уявленнях про світ. У Давньому Китаї такою релігією стало конфуціанство. Засновником цього морально-етичного віровчення був Конфуцій, або Конфу-цзи (551 — 479).

Він, використовуючи надбання предків, пропагував взаємоповагу, людинолюбство, дотримання справедливості, шанобливе ставлення до старших людей, моральне самовдосконалення. У китайських сім’ях повинен був існувати чіткий розподіл обов’язків між чоловіками та жінками. Влада оголошувалася священною, проте обов’язком правителя ставала служба народові, а не задоволення власних інтересів.

Віртуальна подорож «Скарби національного музею Індії» (скористайтеся Google Translate) https://cutt.ly/t0 QNib. G