"Ремесла рідного краю".

Презентація проекту з обслуговуючої праці на тему: “Ремесла рідного краю” Розробила вчитель вищої категорії Зеленодольського ліцею №1 Зеленодольської ОТГ Криворізького району Дніпропетровської області Людмила Миколаївна Тетервова

Ремесла рідного краю “ Символіка народного мистецтва тим і прекрасна, що зрозуміла людям насамперед простотою форм і ясністю думки ” Р.М.Палецький

Н а р о д н і п р о м и с л и Килимарство та художнє ткацтво Художня кераміка, гончарство Художня вишивка В’язані та мереживні вироби Художня обробка дерева (різьба) Народний костюм Художнє скло (гутництво) Художнє литво, ковальство Художнє плетіння (лоза, солома) Бісероплетіння Писанкарство Витинанка

Н а р о д н і п р о м и с л и Килимарство та художнє ткацтво Художня кераміка, гончарство Художня вишивка Витинанка В’язані та мереживні вироби Художня обробка дерева (різьба) Народний костюм Художнє скло (гутництво) Художнє литво, ковальство Художнє плетіння (лоза, солома) Бісероплетіння Писанкарство

Килимарство та художнє ткацтво Ткацтво – це одне з найдавніших ремесел. Воно виникло ще в період первіснообщинного ладу і представляє собою тканини, з яких люди шили одяг. В цей період виникли килими. Вони були виконані найстарішою ткацькою технікою -килимовою і прикрашені простим геометричним орнаментом. Згодом стали виготовляти складні килими – наприклад, ворсові з рослинним орнаментом. Килимарство найбільш поширена галузь народного ткацтва. Килими служили і служать людям для утеплення житла і його прикрашання

Художня кераміка, гончарство Кераміка (гр. керамос — глина) за часів середньовіччя зазнала технологічних нововведень: застосування ножного гончарного круга, підполивних розписів, виробництво кахлів та ін. Популярна й керамічна пластика: іграшка та скульптура. Серед керамічних виробів побутують миски, полумиски, глечики, горнята, макітри, куманці, кухлі, дзбанки, барила та ін. Серед виробів керамічної пластики — баранці, леви, коні, олені, птахи, дитячі свистунці, сюжетні набори скульптурок. Гончарство — один з найдавніших видів народного ремесла. Гончарство несе в собі незбагненно цінну інформацію про етнографічні особливості побуту найдавніших племен і народів, що заселяли нашу землю в минулому.

В и т и н а н к а – один з видів українського народного декоративного мистецтва, що має глибокі й багаті традиції. Це сюжетні та орнаментальні прикраси житла, ажурно або силуетно витяті ножицями, вирізані ножем з білого й кольорового паперу. У давнину їх використовували для прикрашання стін, вікон, полиць, груб, печей.

У нашому маленькому містечку багато талановитих людей. Савченко Любов Михайлівна – майстриня, що створює сучасні витинанки. Була учасницею обласної краєзнавчої виставки 2008 року у Дніпропетровську, де представляла Апостолівський район, проводить майстер-класи у школі, її робота “Символіка витинанки“ посіла 1 місце під час краєзнавчого конкурсу-конференції, що відбувся у 2001 році на базі Дніпропетровської національної академії залізничного транспорту.

Валентина Павлівна Показаньєва- вчитель хімії Була учасницею І міського розширеного майстер-класу для мешканців м. Зеленодольська у лютому 2009 р.

Тетяна Григорівна Нюкало – вчитель біології Брала участь у ІІІ Національному конкурсі флористів, який відбувався у Луцьку. Була нагороджена дипломом “За втілення національної символіки”.

Х у д о ж н я в и ш и в к а Вишивка — це не тільки майстерне творіння золотих рук народних умільців, а й скарбниця вірувань, звичаїв, обрядів, духовних устремлінь, інтелекту українського народу. Численні орнаментальні зображення тварин, птахів, рослин, дерев, квітів стверджують, що наші предки обожнювали їх, опоетизовували природу не лише у фольклорі, а й у декоративному мистецтві.

Людмила Миколаївна Тетервова – вчитель технології Брала участь в обласній туристично-краєзнавчій виставці м.Дніпропетровськ у вересні 2008 р.,

Бісероплетіння Бісероплетіння – виготовлення виробів на верстаті з нитяною основою, де роль човника виконує голка з ниткою з нанизаними на неї бісеринками. Батьківщина бісеру – Стародавній Єгипет, де з непрозорого скла виготовляли штучні перлини.

Оксана Анатоліївна Сердюк – вчитель географії Була учасницею міського розширеного майстер-класу для мешканців м. Зеленодольська у лютому 2011 р.

В’язані та мереживні вироби В’язання – популярний вид в Україні домашнього заняття, полягає у виготовленні суцільного полотна, або окремих виробів переплетенням нитки у вигляді петель. Інструментами для в’язання є дерев’яний чи металевий гачок, спиці. Також поширене машинне в’язання.

Ксенія Леонідівна Поспілько -майстриня, що створює сучасні шедеври з бісера. Була учасницею міського розширеного майстер-класу для мешканців м. Зеленодольська у лютому 2010 р.

Художня обробка дерева (різьба) Художня обробка дерева – найдавніший вид декоративно-прикладного мистецтва. За формоутворюючими техніками художнє деревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, токарство, столярство та декоративне різьблення.

Жіночій одяг є справжнім витвором мистецтва. Він складався: з довгої вишитої сорочки - вишиванки; двох запасок поясу; плахти; керсетки. На голові - у дівчини вінець (корун, вінок). На ногах - плетені із рослинних волокон - личниці. Вбрання мало найяскравіші кольори. Кожна місцевість України має свій малюнок орнаменту, свою кольорову гамму Чоловічий одяг складався з сорочки довжиною до колін, одягненої на випуск і підперезаної шкіряним або в'язаним поясом, а також не широких штанів. На поясі кріпили різні необхідні предмети кресало, гребінь, невеликий ніж).Особлива цінність чоловічого вбрання полягала у яскравих нашивках, зап'ястях, прикрашених перлами, коштовним камінням, золотими гудзиками. Пояси носили обов'язково. Н а р о д н и й к о с т ю м

Вишивка в житті українців Для українця вишиванка – не просто одяг. Це щось набагато більше та важливіше, певним чином навіть трохи святе. Адже вишивка –це символ нашої самоідентичності, в ній зашифрована українська історія: міфологія, релігія, давнє мистецтво наших предків, душа нашого народу. Та більше того, у вишивці зашифровано наш генетичний код. В Україні вишивати вміли у всіх регіонах. Кожна область, інколи навіть село, володіли своїми унікальними техніками вишивання. Дівчаток із наймолодшого віку привчали до вишивання. У деяких областях це ремесло любили навіть чоловіки.

Вишивка на Дніпропетровщині Стародавніми класичними техніками на Дніпропетровщині було вишиття низзю та ажурними мережками. Вишивки хрестиком здебільшого геометричні, а також рослинні, що набули геометричного характеру. Дослідники, які розглядали найстаріші колекції вишивок Дніпропетровського краю, говорили: “Такого розмаїття ромбів, хрестів, косих хрестів, свастик, зірок, трикутників, квадратів, їх поєднання, вписування одних елементів в другі.., важко собі уявити. Колористичною особливістю, що супроводжувала певні техніки вишивки Катеринославщини, називає найдавнішу вишивку «білим по білому». Вишивка «білим по білому» – це своєрідний художній прийом, вона асоціювалась у народі з красою морозних візерунків». Серед збережених речових експонатів Дніпропетровського національного історичного музею є сорочки, вишиті саме такими техніками.  Дослідники народної вишивки стверджують, що найстарішими техніками вишивки на території Дніпропетровщини були настилування й вирізування.

Старовинні техніки вишивки Майстрині на Катеринославщині володіли великою кількістю швів. Значна кількість зразків із зібрання Д.І. Яворницького вишита ажурними мережками, низзю–стародавньою класичною технікою, яка шилася зі споду, штапівкою, стебнівкою, лічильною гладдю, технікою вирізування, виколювання. Є зразки, на яких використовували угорський шов, узорний шов, кубикову лиштву. Найпоширенішими техніками були художня двобічна гладь, лічильна гладь, стебнівка, мережка та філейне шитво, хрестик. У гладьових техніках, які використовувалися у геометричних і рослинних орнаментах, переважала чорно-червона колористика. Наші бабусі досі пам’ятають багато секретів давнього ремесла. Наприклад, фарбували нитки для вишивання колись лише природними барвниками. Брали те, що було під рукою: кору, коріння, листя і квіти. Цікаво, що для закріплення кольору нитки запікали у житньому тісті – так вони не втрачали забарвлення протягом десятиліть. Дивовижно, та українським майстриням відомо близько 250 видів вишивальних швів, які базуються на 20 техніках.

Символізм кольорів та рослинних орнаментів Символи на вишиванках мають глибокий сенс - саме тому вони грали роль оберегів. Так, ромб означає родючість землі, трикутник - Бога в трьох іпостасях, коло - сонце, квадрат - чотири сторони світу, хрест - Бога, калина - красу і любов, вишня - материнську любов, півонія - віру і надію, троянда - кохання, мак - пишність, барвінок - дівочу честь, ромашки – приворотне зілля. В українському народному орнаменті їх є досить багато. Природно, що улюбленим мотивом українців-хліборобів є квітка. Це вершина щорічного розвитку від зернини до плоду, що дасть нове насіння.

Всесвітній День Вишиванки

Художнє скло (гутництво) Гутництво – виготовлення виробів із скла – було відоме в Україні понад тисячу років. Точний час його виникнення не встановлено, але в скіфських похованнях уже знаходять намиста із скла із вкраплюванням різнокольорових барвників. Назва промислу походить від слова “гута”, що означає скловарну піч. Вироби із скла були не буденними речами, вони використовувалися як святкові мистецькі прикраси. Це був не тільки посуд, а й декоративні іграшки: півники, зайчики, баранці, а також різні свічники, намисто.

Художнє литво, ковальство Вже у Х—ХІ ст.ст. ковальська майстерність досягла такого високо рівня, що деякі способи обробки заліза і технології виготовлення знарядь праці і предметів побутового призначення були такими, як відомі нам тепер. Виробництво заліза та його обробка методом гарячої ковки були відомі на землях сучасної України ще задовго до н.е., що значною мірою було зумовлене багатими покладами червоного і бурого залізняка та болотяних руд — на Закарпатті, Буковині, Галичині, Поліссі, Середній Наддніпрянщині тощо.

Художнє плетіння (лоза, солома) Соломоплетіння — одне із найдавніших народних ремесел. Людина здавна навчилася використовувати солому злаків. Соломоплетіння характерне для всіх слов'янських та землеробських народів. З соломи виготовлялися бочки для зерна, килимки для господарських потреб, головні убори.

Плетіння з ниток лелек та ляльки-мотанки

П и с а н к а р с т в о Писанкарство має стародавнє, язичницьке коріння, характеризується вишуканими, символічними орнаментальними мотивами, які чітко підпорядковуються формі яйця. Для розпису писанок використовують бджолиний віск ледь розріджений парафіном, різноманітні барвники натурального походження, хімічні (анілінові фарби).