З історії відкриттів. Винахід методу визначення нуклеотидної послідовності ДНК - Вільям Гілберт та Фредерік Сенгер;Подвійне запліднення у рослин – Сергій Федорович Навашин;Механізм індукції розвитку одних частин ембріона іншими – Ханс Шпеман;Ростові чинники – речовини, що регулюють ріст і розвиток різних частин організму – Рита Леві-Монтальчіні;Механізм генетичної регуляції ембріогенезу – Едвард Льюїс.
Цитогенез ЦИТОГЕНЕЗ — це ріст й розвиток клітин, що супроводжуються взаємопов'язаними кількісними й якісними перетвореннями. Ріст клітин — це сукупність кількісних змін, що зумовлюють збільшення розмірів, маси та об'єму клітин. Ріст клітин визначається переважанням анаболічних процесів синтезу над катаболічними процесами розпаду речовин.
Диференціація (від лат. differentia — відмінність) клітин — це утворення різних клітин із початково однорідних, що забезпечує таку важливу для організмів різноманітність. Дифференціація клітин У процесі диференціації вмикаються гени, під дією яких клітина перетворюється на певний один тип, і пригнічуються за участі спеціальних білків гени, які могли б спрямувати її по іншому шляху диференціації. Розподіл клітин різного типу в організмі людини. Схема диференціації клітин
Призначена для відновлення структур організму, які зазнають пошкоджень в ході нормальних фізіологічних процесів. Цей тип регенерації відбувається протягом усього життя людини. Регенерація. Розпочинається у випадку пошкодження або загибелі структур організму, які не є наслідком нормальних фізіологічних процесів. Такі пошкодження виникають в результаті захворювань або травм.
Старіння та смерть клітин. СТАРІННЯ КЛІТИН — це природний закономірний і незворотний процес вікових змін будови й функцій клітин, що спричиняє зниження їхніх адаптивних можливостей.Існує ряд гіпотез клітинного старіння, серед яких: молекулярно-генетичні гіпотези (вікові зміни є спадково запрограмованими), теломерна гіпотеза (скорочення теломер після кожного подвоєння хромосом і втрата здатності до поділу), гіпотеза вільних радикалів (причиною клітинного старіння є шкідливі впливи вільних радикалів), гіпотеза виснаження стовбурових клітин (уповільнюють свій поділ і не так часто перетворюються на соматичні клітини), гіпотеза порушення білкового гомеостазу (накопичення пошкоджених й змінених білків). Ембріональні фібробласти мишей (CC BY-SA 3.0)
Старіння клітин. Поверхневий апарат – у клітинній мембрані спостерігаються ущільнення і потовщення, зменшення інтенсивності транспортування речовин, кількості міжклітинних контактів. Цитоплазма - змінюється щільність гіалоплазми, що позначається на інтенсивності біохімічних реакцій й біофізичних процесів. Морфологічні й функціональні зміни мітохондрій. Збільшення кількості лізосом, їх руйнування й вивільнення ферментів, що спричиняє пошкодження органел і мембрани. Генетичний апарат - зменшується транскрипційна активність еухроматину та швидкість реплікації ДНК, втрачає ефективність система репарації ДНК.
Смерть клітин. Апоптоз — генетично запрограмована загибель клітини, в якій провідну роль виконують внутрішньоклітинні механізми. Цей вид загибелі клітин є енергетично залежним й регульованим процесом. Некроз — це загибель клітин у результаті незворотного пошкодження під дією шкідливих чинників. До них належать перегрівання, переохолодження, нестача кисню, порушення кровопостачання, дія отрут, хімічних препаратів, механічні травми. Цей процес генетично не запрограмований, є пасивним і не потребує затрат енергії.