З наближенням до полярних кіл кут падіння сонячних променів
поступово зменшується.
За полярними колами
кожний сонячний промінь падає на
поверхню Землі під дуже малим кутом, ніби
ковзає по ній. Сонячна
енергія розсіюється тут на більшу площу і тому дуже мала. Отже, у
високих широтах кут падіння сонячних
променів змінюється від
0° (тоді Сонце не
сходить із-за горизонту) до 23,5° (тоді Сонце не заходить за лінію
горизонту близько півроку).
У помірних широтах кут падіння сонячних
променів ніколи не буває 90°,
максимальним він є тоді, коли в нашій
Північній півкулі літо
(в день літнього сонцестояння 22.06), а мінімальним узимку (у день зимового
сонцестояння 22.12).
У Південній півкулі максимальні й
мінімальні значення кута падіння сонячних променів зворотні тим, що |
|
спостерігаються в Північній півкулі. |
Ось чому протягом року, як і в добовому ході температури повітря, теж бувають найвищі та найнижчі її показники. |
Різницю між максимальною і мінімальною температурами повітря протягом року називають річною амплітудою коливання температури. Річна амплітуда коливання температури залежить переважно від широти місцевості. Біля екватора вона найменша (1-2 °С), значно більшою є у помірних широтах (наприклад, на широті м. Києва становить 25 °С). На одній і тій самій широті що далі від океану, то більша річна амплітуда коливання температури.
За середньомісячними, максимальними і мінімальними показниками температури повітря упродовж року, за часом їх настання, а також за амплітудою коливання температури розрізняють чотири типи річного розподілу температури: екваторіальний, тропічний, помірний і полярний. Температура загалом підвищується від полюсів до екватора.
Розподіл річної температури повітря на Землі порушується чергуванням великих просторів океанів і суходолу, рельєфом, океанічними течіями.
Щоб показати річний розподіл температури повітря на Землі,
створюють спеціальні географічні
карти. На них температуру повітря позначають або точками, поряд з якими стоїть її числове значення, або спеціальними лініями -
ізотермами. Це лінії на карті, що з'єднують точки з однаковою
середньомісячною температурою.
Червоними лініями позначають температуру найтеплішого місяця року, яким у Північній півкулі є липень. Чорними або синіми
лініями позначають температуру січня - найхолоднішого місяця у
Північній півкулі. Інколи розподіл температури повітря на карті зображують різними кольорами.
Використані джерела:
• https://uahistory.co/pidruchniki/pestushko-geography-6-class2014/33.php