Рід, родина, сім’я
Мета: ознайомити учнів з поняттями: «рід», «родина», «сім’я», «родовід», «родовідне дерево»; закласти в учнів бажання виявляти увагу й повагу до рідних, творити добро; зацікавити учнів пошуками коріння свого родоводу; виховувати повагу до членів сім’ї, історії, традиції свого народу.
Девіз: «Ми всі – одна сім’я, єдина ми родина.
Мільйони різних «я», а разом – Україна.
Зміст заняття
І. Організаційний момент.
Учень. Сьогодні у цій класній кімнаті,
Ми дуже раді всіх вітати!
І, сподіваємось, що кожен
Для себе щось узяти зможе.
Учень. Хтось настрій добрий запозичить
Бо посмішка усім нам личить.
Хтось – слову доброму зрадіє,
Бо про добро усі ми мрієм.
Учень. Та починати вже нам час,
Сюди запросили ми вас,
Аби всім разом у дружнім колі,
В домівці нашій – рідній школі –
Сердечно й щиро вас вітати.
ІІ. Оголошення теми заняття.
Девіз: «Ми всі – одна сім’я, єдина ми родина.
Мільйони різних «я», а разом – Україна.
Під час нашого спілкування будуть діяти правила, пропоную звернути на них увагу.
Правила: - Думати швидко
ІІІ. Основна частина заняття.
Сім’я! Яке красиве слово! Воно нагадує лагідний голос мами, дбайливу суворість батька. А як виникла сім’я? Наші учні підготували легенду про виникнення сім’ї.
Легенда.
Ніч. Тишина.
В тихім шелесті трав Адам у Єви запитав:
Скажи мені єдина,
Хто буде дарувать життя,
А потім доглядать дитя?
Варити, прати, прибирати,
Сімейне вогнище оберігати?
Постійно радість дарувати,
Усіх теплом обігрівати?
А ти, мій милий, неповторний,
Скажи мені, єдиний,
Хто буде рід наш берегти,
І множить покоління?
Хто дбатиме усе життя
Про щасливе майбуття?
Дітей навчати лиш добра
І боронить від лиха й зла?
Кохати буде до забуття
І поруч буде все життя?
І так сім раз звучало я, я, я.
Ось так створилася сім’я.
Кажуть, що число сім – магічне. Мабуть, це і справді так. Бо у світі багато чого позначено числом сім: сім днів у тижні, сім чудес світу, від щастя людина буває на сьомому небі від щастя, веселка із сімома кольорами.. Ці кольори утворюють веселковий міст на все небо і по ньому хочеться пробігтися, бо він неодмінно приведе у чарівну казку.
Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтримати. Коли в неї є сім’я. Бо сім’я – це опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій і затишок.
Наші однокласники підготували вірші про сім’ю, давайте послухаємо.
Учень. Сім’я – це пристань і гавань,
Сюди повертаєшся знов
Із мандрів далеких і плавань,
Тут вічно панує любов.
Учень. Тебе тут завжди пам’ятають,
Куди б ти не їхав, не йшов,
На тебе постійно чекають
Увага, турбота, любов.
Учень. Сім'я - це щастя, любов і удача,
Сім'я - це влітку поїздки на дачу.
Сім'я - це свято, сімейні дати,
Подарунки, покупки, приємні витрати.
Народження дітей, перший крок, перший лепет,
Мрії про хороше, хвилювання і трепет.
Учень. Сім'я - це праця, один про одного турбота,
Сім'я - це багато домашньої роботи.
Сім'я - це важливо!
Сім'я - це складно!
Але щасливо жити одному неможливо!
Завжди будьте разом, любов бережіть,
Образи і сварки подалі женіть.
Учень. Сім’я – це група людей, яка складається з чоловіка, жінки , дітей та інших близьких родичів, які живуть разом під одним дахом. 15 травня відзначають Міжнародний день сім’ї.
Учень. "Це таке" суспільство в суспільстві ", де підтримують один одного, захищають, допомагають при необхідності, разом переживають удачі і неприємності".
Учень. Сім’я - це те, що завжди з тобою. Сім’я це щастя і любов в будинку. Сім’я це те, що дуже складно знайти і страшно втратити.
Сім’я це саме значуще в житті людини.
Сім’я, любов і удача. Сім’я це найдорожче, що є в кожного з нас.
Сім’я це там, де тепло і смачно.
Сім’я це коли багато всіх і всі один одному раді. Сім’я це самі близькі та рідні тобі люди, які виручать і підтримають тебе навіть на відстані!
Сім’я це добровільне держава зі своїм парламентом, президентом і прем’єр-міністром.
Сім’я це щастя, яке треба заслужити. Сім’я це можливість бути такими, які ми є насправді.
Сім’я це тил, це місце, де можна розслабитися.
Сім’я це можливість удосконалюватися і розвиватися духовно. Сім’я це маленька країна зі своїми звичаями і законами.
Сім’я це люди, які не можуть бути один без одного.
Сім’я це цілий Світ! Сім’я це радісно!
Сім’я це маленький світ, який треба берегти!
У нашого Омелька – невелика сімейка.
Тільки він та вона, та старий та стара.
Та дві дівки косаті, та два парубки вусаті.
Та дві Христі у намисті, та дві ляльки у колисці.
Учень Родина – це група людей, що складається з батьків, дітей, внуків і близьких родичів.
Моя родина – це маленьке королівство, у якому живуть добрі, чесні, радісні, вірні люди. Їх об’єднує любов і взаєморозуміння.
Моя родина – це моя фортеця, де я можу всім довіряти, де всі одне одного шанують і вибачають.
Моя родина – це найближчі рідні люди, мій захист, опора, тепло.
Моя родина – це найкращі друзі, найрідніші люди, щастя, довіра, тепло, підтримка.
Моя родина – це любов, тепло, доброта, чесність, взаєморозуміння.
Моя родина – це мої рідні, найвірніші друзі в житті.
Моя родина – це моя опора, допомога, любов, тепло.
Моя родина – це найрідніші мені люди, які всім серцем бажають мені добра.
Моя родина це величезний світ надій, доброти, щирості, взаєморозуміння.
Пісня «Родина».
Пропоную пригадати всіх членів вашої родини. Пограємо в гру «Продовж речення»
Дочка моєї мами – то моя(сестра)
Найбільше пестить і голубить свою дитину (мама).
Своїх онуків розуму навчає старенький (дідусь).
Твою матусю донечкою кличе твоя(бабуся).
Син мого дідуся – мій (тато).
Дочка моєї бабусі – моя (мама).
Тато мого тата – (дідусь).
Онук чи онучка мого дідуся – це (я).
Учень . Вірш
«Родина», «рід» - які слова святі!
Вони потрібні кожному в житті.
Бо всі ми з вами – гілочки на дереві,
Що вже стоїть віки.
Це дерево – наш славний родовід.
Це батько, мати, прадід твій і дід.
Є дуже давня легенда про корінь життя.
Коли народжувалася дитина, батьки, за давнім українським звичаєм, садили дерево. Зеленим братом для новонародженого Максима став молоденький дубок, що прийнявся навпроти хати. З літами обидва змужніли, підросли . Не сиділося Максиму на батьківщині, у пошуках легкого хліба пішов у чужі краї і пропав.
Ледь не щодня виходила мати на битий шлях виглядати сина, тільки все даремно, бо забув він дорогу до рідної домівки. Відцурався, осів у столиці, покинув родину. Не хоче навіть про неї згадувати, мовляв, усі родичі із села, якось соромно.
А дуб тим часом піднявся, став велетнем з могутніми гілками. Старенька ненька притулиться до нього , мов до синочка, сльозу пустить: чує материнське серце біду.
Захворів тяжко Максим. До лікарів звертався – нічого не допомагає. Тоді подався до ворожки.
Ворожка подивилася на його бліде обличчя і сумно похитала головою:
-Загубив ти себе, чоловіче. Єдиний, хто тебе порятує, - твій зелений брат, Дуб-велетень. Уставай досвітками і вмивайся щодня росою з його листя. Доки дубові – доти й тобі жити. Поїхав Максим додому, умився цілющою росою і почав видужувати.
- Заберу я цього дуба, мамо, до себе у місто, - сказав Максим матері.
-Що ти, синку? Він же всохне, як тільки підрубаєш його коріння, занепокоїлась мати.
Замислився Максим над своїм життям і долею. «А я ? – запитав себе. – Як же я жив увесь цей час без своєї родини, без батьківщини?»
Твоя правда, ненько, людина, як дерево: без коріння жити не може.
Родовідне дерево часто називають деревом пам’яті, бо кожна людина, яка приходить у цей світ, повинна залишити про себе пам’ять. Ми маємо пам’ятати про них, шанувати свій рід, бо він дав нам життя.
Ми з вами в класі це теж одна велика родина: батьки, вчителі, діти. Тому давайте створимо зараз «Дерево свого класу» і будемо жити великою дружною сім’єю; батьки, вчителі, а ви, діти, - квіточки на цьому дереві. Прикріпіть їх і загадайте щось для нашої сім’ї, і нехай наше дерево розквітне.
Пісня «Одна калина».
ІV. Підсумок заняття.
Живіть всі дружно і крилато,
Щоб рід людський наш не збіднів.
Любов оберігайте свято,
Навчіться добрих, щирих слів.
І світ любіть, що наче казка,
Для нас відкрився у житті.
І сонечкова щира ласка
Хай зігріває вас в путі.