Різдво під час війни

Грудень: початок

 

Ось і грудень вже настав!

Сніжний килим він поклав.

І білесенькі гірлянди

по червоніїх трояндах

у сусідньому саду —

теж стоять всі у льоду.

 

Всюди так красиво біло,

що аж дух перехопило:

кришталеві, ось, сніжинки,

прикрашаючи ялинки

і фруктові всі дерева —

перетворюють в шедеври.

 

Враз святкова атмосфера

охопила все круг тебе:

мандаринки-веселинки,

щастя-радості іскринки,

хочеться відпочивати

і Різдво вже зустрічати!

 

 

Дороблення справ

 

Хочеться ж відпочивати,

але треба доробляти

кілька справ іще до цього.

Та нічого.

Ет, нічого! [і усміхається]

 

 

Дорослий і справи

 

Кілька справ — і буду спати… [позіхає]

Зрештою, це ж майже свято… [позіхає вдруге]

[Перераховує справи] Подарунки, мандарини…

Ах! Ще ж віршик для дитини! [Скрушно хитає головою і йде вчити вірш]

 

 

Дитина і дорослий

 

— Тату, тату, йди вже спати.

Зрештою, це ж майже свято.

— Точно. Сон — це свято справжнє:

раз на рік буває вчасно.

— На Різдво тоді бажаю

гарний сон тобі.

— [Замріяно] Чекаю.

 

 

Настрій в подарунок

 

Що ж, буває трохи сумно

навіть на Різдво.

Але я вам усміхнуся [усміхається] і скажу:

«Несу добро!».

 

[Інша дитина] Я ж несу вам трохи щастя.

Тільки трохи. Далі — ви:

час від часу усміхаться

так потрібно. Бо диви:

 

[Ще інша дитина] ти як тільки усміхнешся [усміхається] —

усміхнуться і тобі.

І тоді Різдво несеться

швидко в кожному дворі.

 

 

Різдво: початок

 

Пронеслось воно повз школу,

заглянуло і сюди.

Ти до ЯДС готове?

А до дошки страшно йти?

 

Але школа в свято класна,

і в нас в класі є прикраси.

А в їдальні суп смакує,

ніби Миколай готує.

 

Тож чи сніжно, чи не сніжно,

все одно у серці ніжно

кожен з нас плекає мрію,

що цьогоріч свято вдасться.

Особисто я в це вірю.

 

 

На Різдво йде війна

 

Бо у час, коли нам страшно

і тривожить раз у раз,

і якщо усім зібраться

не виходить повсякчас,

нам Різдво співа про світло —

світло в ніч ту найтемнішу.

Тож я буду вірить вірно.

Знайте, я це не полишу.

 

 

Віра

 

[Вчителька] І як гарно в нашій мові:

«віра» — слово кількох значень.

Кожен вірить, в що готовий.

Але вірить — ось, що значить.

 

 

Мудрість дитини

 

Я за це Різдво й люблю.

Ну, за подарунки також.

Я ж дитина, визнаю.

Але часом це на краще.

 

 

Мудрість дорослої

 

Часом також ми, дорослі,

ведемо себе, мов діти.

Часом це бува на добре:

це нагадує радіти.

 

 

Проста мудрість

 

То побудьмо всі дітьми

чи дорослими всі станьмо.

Бо Різдво — лиш раз на рік.

Нумо шанс цей не проґавмо!

 

 

Тепло

 

І чомусь у цій кімнаті

стало так, як не було.

Відчуваєте тепло?

Звідкіля воно взялось?

Батареї ж все ті самі. [дивується]

 

 

І обійми

 

Ось таке виходить свято.

Від святковості багато

виникло ідей у мене.

Та скажу лише одну:

я вас зараз обійму.

 

[Після цього діти йдуть обійматися з батьками]