Різні види навчальних диктантів на уроках української мови

Різні види навчальних диктантів на уроках української мови

     Диктант - це вид орфографічного вправи, сутність якого для учнів полягає в запису сприйманого на слух речення, слова, тексту. Спостерігаючи за учнями на протязі багатьох років, прийшла до висновку, що роль диктантів при навчанні мови значна. Ефективність їх досягається тим, що учень, мовчки вимовляє звуки, вчиться співвідносити звуки і букви і відчувати звук як фонему. Диктант вимагає посиленої уваги, яку визначає швидкість і точність навичок. Це і дає підставу рекомендувати диктант як один з основних видів роботи під час навчання правопису.

      Диктанти, які я використовую у своїй практиці мають певні особливості як за формою, так і за методичним спрямуванням. Передусім, це диктанти навчальні, досить малої форми, але насичені певними орфограмами. Проводжу я їх, переважно, на початку уроку – своєрідною орфографічною розминкою для учнів.

    Диктант повторної дії.

     Проводиться з ІІ півріччя в 2 класі. Час обмежується до 5 – 7 хвилин, обсяг – до 20 слів, але можна його змінювати, залежно від класу, рівня його підготовленості, можливостей і потреб певного уроку. Такий диктант є доцільним у двох випадках: коли вчитель виявив у багатьох школярів значні правописні прогалини, які треба негайно усунути, або коли він хоче запобігти можливим помилкам учнів на певне правило. Звичайно, другий варіант є раціональнішим, оскільки виправляти значно важче, ніж запобігати. Тут потрібна особлива методика роботи. Наприклад, я виявила, що учні часто помиляються у правописі слів з ненаголошеними голосними, тому я пропоную такий диктант повторної дії.

   Цього літа рясно вродила горобина. Великі червоні кетяги звисають серед зеленого листя. Старожили кажуть, що багатий урожай горобини на – люті метелиці взимку та великі морози.

    Учні записують текст га окремих аркушах. Після запису я повторно читаю його, але при цьому розкриваю правопис кожного сумнівного слова. Діти виправляють допущені помилки самостійно. Після цього я пропоную їм ще раз подумати над виконаною роботою, порадитися з товаришем щодо написання тих чи інших слів. Потім роботи збираються, але я оголошую, що всі вони лежатиме муть тут, у класі, до наступного  уроку, оскільки ще багато учнів допустили помилки.

     Розрахунок дуже простий: діти ще раз переглянуть текст диктанту, з’ясують написання того чи іншого слова. На наступному уроці я пропоную дітям написати цей же диктант, але попереджую, що учні, які напишуть його без помилок, втретє вже не писатимуть. Диктант читається уже в швидшому темпі, без повторень речень (про це я також домовляюся попередньо з вихованцями). Перевірка робіт така ж, як і першого разу. І знов аркушики залишаються у класі, що дає можливість дітям ще раз переглянути власні роботи.

     Після цього разу ті, що написали диктант без помилок, звільняються від наступного. Їм на цей час я пропоную самостійну роботу, що містить схожі орфографічні завдання. Решта учнів пише диктант утретє. Як правило, помилок у роботах немає. А якщо в окремих дітей вони, все-таки, трапляються, то з цими учнями я працюю вже індивідуально. Якщо ж є потреба написати диктант ще раз, то це слід зробити. Тільки б на користь.

Чим старший клас, тим насиченість тексту орфограми зростає, час обмежується, а коментування вчителем звужується.

    Диктант безпосередньої дії.

     Я теж проводжу цей диктант на початку уроку, обмежуючи його часом та з невеличким обсягом слів. Від інших видів навчальних диктантів він різниться тим, що будується на основі зв’язного тексту, який продовжується з уроку в урок. Такий диктант може тривати протягом трьох – п’яти занять. Бажано, щоб текст був цікавий і насичений відповідними орфограмами.

     Приклад диктанту, який можна пропонувати четвертокласникам. Він – для закріплення знань, умінь і навичок правопису ненаголошених голосних, апострофа, речень з однорідними членами, практичних уявлень про пряму мову. Розділові знаки, за допомогою яких оформляється пряма мова, треба учням продиктувати.

Пам’ятний день

     Сьогодні неділя. Малий Мар’янко з матір’ю поїдуть до діда Дем’яна в сусіднє село Валер’янівку. Це для нього свято. Вони будуть їхати в’юнкою польовою стежкою на велосипедах, об’їжджаючи широкі лани буряків, пшениці, соняшника, кукурудзи. Потім…

     Потім вони об’їдуть підгір’я з невеликим підйомом прямо до дідового подвір’я. Мар’янко уявляє, як вони під’їдуть до широких дерев’яних воріт, як дзвякне клямка хвіртки. А тоді…

     А тоді викотиться м’ячиком по трав’янистому м’якому подвір’ю маленький Рябко. А в нього хвости десь назбирав по бур’янах досить реп’яшків. Буде Мар’янку робота. Аж ось…

     Аж ось на ганок з’явиться дід Дем’ян у солом’яному брилі та лагідною усмішкою під вусами. Мар’янко пам’ятає, що дідусь обов’язково скаже словами прислів’я:

• Свято в тій сім’ї, яку пам’ятають добрі люди! А потім…

А потім дід Дем’янко поведе Мар’янка на пасіку в сад. Там рясно яблук, вишень, груш, слив. Там повітря напоєне духмяним запахом меду.

 – Ой, мрійнику, сідай уже та поїдемо в гості до діда, – покликала мати Мар’янка.

     Отже, текст я пропоную на п’яти послідовних уроках. Методика диктанту безперервної дії така. Учитель попереджує, що диктуватиме текст без повторення речень, дещо швидше, ніж під час звичайних диктантів, що учням самим треба буде здогадатися, на які правила дається текст.

      Диктант закінчено. Школярі повідомляють, що найбільше правописних моментів стосуються правила вживання апострофа, великої букви, сполучення ьо, ненаголошених е та и, однорідних членів речення. Далі я пропоную обґрунтувати поширеність цих орфограм та пунктограм (без уживання термінів). Після цього перевіряю правильність написання.

     Звичайно, дітям цікаво, що ж далі було з Мар’янком. Я запевняю їх, що на наступному уроці розповідь про хлопчика буде продовжено.

      Подальша технологія проведення диктанту може ускладнюватися окремими вимогами до учнів, скажімо: при читання тексту та його запису учні одночасно підкреслюють орфограми у словах, можуть радитися при цьому пошепки з сусідами по парті, користуватися орфографічним словником під час перевірки. Усе це тільки сприятиме усвідомленню правильних написань слів, пізнавальній самостійності школярів, удосконаленню їхньої грамотності.

Диктант швидкої дії.

   Речення для такого диктанту я добираю короткі, найкраще афористичного змісту, прислів’я, які учні зможуть запам’ятати і використовувати пізніше у мовленні. Наприклад, для засвоєння правила про дієслова на –ся, речення диктантів можуть бути такими:

1. З ким поведешся, від того й наберешся.

2. Не навчишся плавати, поки у вуха води не набереш.

3. Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся.

4. Повний колос до землі гнеться, а порожній угору пнеться.

5. Б’ється, як риба об лід.

6. Чотири котяться, двоє біжать, один сидить.

   Для запису я пропоную одне-двоє речень, не більше. Їх легко запам’ятовувати, пояснити правопис. Методика диктанту така. Вчитель зауважує, що читатиме кожне речення лише один раз. Його треба уважно прослухати, запам’ятати і швидко записати, визначивши, яке правописне правило діє тут. Отже, відбувається все у прискореному темпі. Пояснення теж коротко. Перевірка диктанту – колективна, групова або взаємна.

Диктант усної дії.

    Він проводиться й усно, й письмово. Для такого диктанту я добираю слова або речення і пропоную учням послухати їх та визначити, яке правило правопису діє в цих прикладах. Наприклад, такі слова: сказав, скопав, сходив, спитав, сфотографував, стулив. Діти самостійно визначають, а потім сигналізують карткою, що ці слова стосуються правила правопису префікса –с перед буквами к, п, т, х, ф. один з учнів називає це правило. В такому випадку я можу запропонувати не диктант, а саме правило правопису слів з префіксом з- (с-) та самостійно навести ряд прикладів, серед них – і продиктовані щойно слова.

     Можна побудувати диктант і з речень. Доречно для цього дібрати їх однорідними членами, зі звертаннями, складні. Проводжу я їх як підготовчі перед контрольними.

Диктант зворотної дії.

     Спостерігаючи за дітьми, прийшла до висновку, що це один з найцікавіших видів навчальної роботи, оскільки він є диктантом для вчителя. Я даю учням (часто як домашнє завдання) таку роботу: підготувати текст диктанту для вчителя. Треба підібрати два-три речення (а починати варто з одного), щоб потім на уроці продиктувати вчителю. Речення, що диктують діти пишу на дошці каліграфічно і грамотно як зразок для вихованців.

     Діти охоче беруться за пошук таких речень. Подібні завдання я пов’язую зі щойно онрацьованими правилами правопису. Добре, коли до роботи залучаються батьки. Це сприяє орфографічній підготовці школяра. Для того, щоб продиктувати диктант у класі, дитина вдома має добре засвоїти текст.

Диктує хтось із учнів, якого обирає клас. Можливі і такі варіанти: жеребкування, визначення того, хто буде зачитувати, за допомогою лічилки тощо. Як правило, школярі перед уроком порівнюють тексти на складність, перевіряють один одного. Усе це підсилює дитячий інтерес до грамотності. Тому я в таких випадках обов’язково підтримую здорову зацікавленість.

Диктан колективної дії.

     Перед його написанням клас поділяється на кілька груп, у кожній з них обирають консультанта. Це роблять самі учні. Диктант, як звичайно, обмежений обсягом і часом, читається швидко. Кожна група перед записом слів чи речень радиться з приводу сумнівних випадків, пригадує відповідне правило правопису. Перевіряють роботи також колективно.

Зразок диктанту на правило правопису однорідних членів речення.

     У нашому краї живуть горобці, синиці, солов’ї, щиглики, ворони, чорногузи, сороки. Їх оперення різне за забарвленням: синє й червоне, жовте і біле, зелене й чорне.

Диктант взаємної дії.

    Його диктує один учень іншому або кільком. Готують текст, як і у диктантах зворотної дії, вдома визначені для цього учні (для групової роботи) або всі школярі. Обсяг диктанту я чітко регламентую. В окремих випадках перевіряю, чи дібрані тексти не занадто складні.

Диктант наступної дії.

     Це один із видів вибіркових, але з дещо іншим завданням. Я диктую, а учні записують в зошитах тільки те, чого вони не знають, як написати. Відоме пропускають. Наприклад, пропонується текст:

     Велосипедисти під’їхали до фінішного транспаранта. Спортсмени святкували свою перемогу. На трасі вони були першими.

    Учні записали: велосипедисти, транспаранта, спортсмени, трасі. Отже, вони сумнівалися у правильності запису цих слів. Тому наступне завдання вчителя та вихованців – з’ясувати, як вони пишуться. Тут робота з орфографічним словником, таблицею «Пиши правильно!», підручником. Велике значення має і саме слово вчителя.

    Доцільно зауважити, що всі наведені диктанти, крім повторної дії, виконуються в робочих зошитах з мови. Назви диктантів, цілком зрозуміло, є умовними. Але важливо те, що кожний з них справляє певний позитивний вплив на формування грамотності учнів. Це пов’язано з психологічним станом дітей.     Диктанти незвичні для них, їх методика проведення своєрідна, тому зацікавлює. Окрім цього, диктанти містять елементи колективного й індивідуального в нерозривному взаємозв’язку. Це дає можливість кожному учневі виявити себе.

Є ще одна суттєва якість цих диктантів: вчитель складає усний договір з учнями про те, що вони разом протягом року проведуть серію спеціальних диктантів, які допоможуть їм стати грамотними. Така умова психологічно виправдовується цілорічною спрямованою роботою.

    Я поділилася тільки основними методичними формами проведення запропонованих диктантів. Але варіанти цих форм кожен учитель може змінювати з урахуванням свого досвіду та підготовленості учнів. Наприклад, той же диктант усної дії можна влаштувати й по-іншому: учитель чітко продиктовує слова (словосполучення або речення), в яких школярі допустили або можуть допустити помилки – гітара, мітинг, боротьба, кореспондент тощо. Пропонує учням повторити ці слова пошепки, потім уголос, хором чи індивідуально. Можна обмежитись усним поясненням вживання окремих сумнівних букв у цих словах, можна їх і записати. Або на наступних етапах уроку, все-таки, повернутися до них, ввівши до окремих видів навчальної роботи і тим самим перевірити, чи засвоїли, запам’ятали учні правопис належних слів. Цей прийом, до речі, може стосуватися всіх видів диктанту. До записаних слів вчитель може повертатися ще раз у ході уроку.

    Коли наші діти зможуть стати грамотними? Коли вчитель викличе в учнів бажання бути грамотними. Коли зуміє запобігти помилкам. Бо це набагато легше і продуктивніше, ніж виправляти їх в учнівських роботах.

   Запропонованими диктантами можна разом з іншими прийомами формування грамотності школярів спонукати до творчої, результативної діяльності і педагога, й учнів. Кожен вчитель, незважаючи на існуючі посібники (хоча вони є досить корисними не лише для диктантів, але й для добору дидактичного матеріалу на урок), має поступово укласти свій збірник диктантів – з різноманітних джерел, текстів, уже випробуваних ним у попередні роки навчання, під час опрацювання складного для дітей матеріалу.

   Тому й до пропонованих диктантів кожен вчитель добирає такий матеріал, який відповідатиме потребам його класу.