Різноманітні календарі в історії

Календар. Брунько Ярослав 11 Б

Календар (від лат. calendarium — боргова книжка) — термін, що може використовуватися в залежності від контексту, в різних значеннях:система відліку днів і довших відрізків часу, що базується на 2 періодичних астрономічних явищах: циклі зміни пір року, пов'язаних із обертанням Землі навколо Сонця і зміні фаз Місяця.список днів усього року з поділом на тижні та місяці й позначенням свят.періодичне довідкове видання з послідовним переліком днів, тижнів, місяців даного року, а також іншими відомостями різного характеру.

Календар — ритм, що являє собою вираження внутрішніх особливостей, якими одна культура відрізняється від іншої. Природно, що ставлення до часу всередині окремо взятої культури позначається насамперед на календарі. Однак календар є не тільки ритмом часу, але й ритмічною пам'яттю людства. Найдавніші з календарів, такі як сонячний календар Стародавнього Єгипту або сонячно-місячний календар Вавилону з їх періодично повторюваними циклами релігійних свят, завжди переслідували мету — бути надійними хранителями пам'яті про те, що лежало в першооснові кожної з культур.

Усі засвідчені стародавні близькосхідні календарі є місячними. Втрачені календарі та ті, що передавалися лише усно, ймовірно, також були такими. І такими насправді були, або є, більшість календарів світу. ВАВИЛОНСЬКИЙ КАЛЕНДАРЖодних трактатів про календар з Близького Сходу не збереглося, і, ймовірно, жодного ніколи не існувало. Винятком є календар з астрономічних текстів з Вавилона приблизно від 700 р. до н. е. Цей календар, ймовірно, був набагато складнішим, ніж будь-який інший стародавній близькосхідний календар, який коли-небудь існував. Але невідомо, наскільки широко він використовувався, якщо взагалі використовувався, за межами храмів у Вавилоні, де астрономи з часом удосконалювали його, починаючи з VIII ст. до н.е. У певний момент були винайдені правила прогнозування тривалості місяця. Проте календар був досить точним. Збереглося безліч місячних дат. Але вони нічого не розповідають про структуру календаря. З іншого боку, вони надають свідчення про те, як називалися місяці та як назви місяців мігрували з одного міста до іншого.

КИТАЙСЬКИЙ КАЛЕНДАРСхідний (китайський) календар, який діє вже кілька тисяч років у В'єтнамі, Камбоджі, Китаї, Кореї, Монголії, Японії та в деяких інших країнах Азії, був складений в середині третього тисячоліття до нашої ери. Цей календар являє собою 60-річну циклічну систему, що утворилася в результаті об'єднання:дванадцятирічного циклу («земні гілки»), за кожним роком якого було закріплено назву тваринидесятирічного циклу «стихій» («небесні гілки») — дерево, вогонь, земля, метал, вода. Китайський календар не рахує роки в нескінченній послідовності. Роки мають імена, які повторюються кожні 60 років.

ЯПОНСЬКИЙ КАЛЕНДАРЯпонське літочислення — китайський винахід. Кожен імператор Японії, сходячи на престол, стверджував девіз, під яким буде проходити його правління. У стародавні часи імператор іноді міняв девіз, якщо початок правління був невдалим. Початок дії девізу вважався першим роком нового правління, починалася нова епоха. Усі девізи унікальні, тому їх можна використовувати як універсальну шкалу літочислення. За часів Реставрації Мейдзі (1868 року) була введена єдина система японського літочислення, що бере свій початок з 660 року до н. е. — легендарної дати заснування імператором Дзімму японської держави. Активно ця система використовувалася тільки до кінця Другої світової війни.

ІСЛАМСЬКИЙ КАЛЕНДАРОмар I (581–644), другий з «праведних» халіфів Арабського халіфату, ввів мусульманський календар. До цього у арабських племен літочислення велося від «Ери слонів» — 570 року, пов'язаного з нашестям ефіопської армії на Мекку. Початок сучасного ісламського літочислення ведеться від п'ятниці 16 червня 622 року, коли Мухаммед (570–632) переселився з Мекки до Медини. Тому в мусульманських країнах календар називають календарем Хіджри. Мусульманський рік на 10 або 11 днів коротший року за григоріанським календарем. 2008 григоріанський рік починався майже одночасно з 1429 мусульманським роком, а 20 840-й рік стане спільним для обох календарних систем.

ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ КАЛЕНДАРДавньогрецькі календарі були місячно-сонячними з примітивними і нерегулярними правилами інтеркаляції. Приблизно з 500 року до н. е. набули поширення октатерії (грец. octaeteris) — 8-річні цикли, в яких п'ять звичайних років за 12 місяцями поєднувалися з трьома роками по 13 місяців. Пізніше ці правила були запозичені римським календарем. Октатерії в Греції продовжували використовуватися навіть після реформи Юлія Цезаря. Початок року припадав на середину літа. Найвідомішими були афінський, або аттичний календар, та македонський календар. Перший із них широко використовували грецькі астрономи, другий став популярним після завоювання Александра Македонського.

До прийняття християнства рахунок часу вели за чотирма порами року. Рік починався з весни, найважливішим сезоном, ймовірно, вважалося літо. Тому до нас дійшло слово «літо» як синонім року, наприклад «літочислення». Стародавні слов'яни користувалися також біло-сонячним календарем, у якому впродовж кожних 19 років було сім додаткових місяців. Семиденний тиждень називали «седмицею». ДАВНЬОРУСЬКИЙ КАЛЕНДАРНаприкінці X століття Русь підпадає під вплив християнства. З цією подією пов'язане й впровадження юліанського календаря. Проте на Русі за традицією початком року продовжували вважати весну, і рік починали 1 березня, а не 1 вересня як у Константинополі. Літочислення вели «від створення світу», прийнявши візантійський варіант цієї дати — 5508 рік до н. е. Константинопольська ера досі прийнята в деяких православних церквах, і 1 вересня (у церквах, що використовують юліанський календар, — 14 вересня) відзначається церковне новоліття.