Різноманітність вищих рослин

Різноманітність вищих рослин

Вищі спорові рослини. МохоподібніХарактерні риси вищих спорових рослин:наявність тканин; наявність органів;індивідуальнний розвиток починається із зародка;наявність багатоклітинних органів розмноження;чергування статевого і нестатевого покоління;заплідення залежить від наявності води. Суттєвою відмінністю є те, що в життєвому циклі мохоподібних переважає статеве покоління (гаметофіт), тоді як у всіх інших груп — нестатеве (спорофіт). У плаунів, хвощів і папоротей добре розвинені провідні тканини, які утворюють систему судин (тому їх і називають судинними рослинами). Вищі спорові рослини поширені в різних кліматичних умовах: більшість мешкає на вологих ділянках суходолу, хоча певні види трапляються навіть у пустелях. Брієві

Загальна характеристика мохів. Листостеблові та сланеві мохи. Мохи ростуть переважно у вологому середовищі — у лісах, на болотах, на корі дерев, на камінні. Мохи розмножуються статево та нестатево. Нестатеве розмноження здійснюється спорами, тому їх відносять до вищих спорових рослин. Статеве розмноження мохів здійснюється за допомогою гамет, запліднення яких відбувається лише у водному середовищі. Цикл розвитку мохів відбувається шляхом чергування безстатевого покоління (спорофіт) та статевого покоління (гаметофіт). У життєвому циклі переважає гаметофіт. Розрізняють листостеблові та сланеві мохи. Якщо мох складається зі стебла і листків, то його називають листостебловим мохом. Один з найвідоміших зелених листостеблових мохів — зозулин льон.

Сфагнум — представник білих мохів. На відміну від зелених мохів, він не має ризоїдів. Це рослина з дуже розгалуженим стеблом і гілочками, що покриті дрібними світло-зеленими лускатими листям. Кожен листок складається з одного шару клітин двох типів: вузьких зелених (із хлоропластами, в яких відбувається фотосинтез) і більших, мертвих прозорих повітроносних клітин, із зруйнованої цитоплазмою, до яких можуть надходити повітря або вода. Мертві клітини можуть поглинати води у 20 — 25 разів більше своєї маси і довго її утримувати, поступово віддаючи живим клітинам. Мох сфагнум

У сланевих мохів тіло має вигляд пластинки. Як і усі інші мохи, коренів ця рослина не має, а до ґрунту або каменів прикріплюються за допомогою волоскоподібних ризоїдів. Саме ризоїди виконують функцію транспортування води до тіла рослини. Маршанція звичайна належить до сланевих мохів. Її слань становить кілька сантиметрів у довжину і ширину. Стебла і листя у маршанції немає. Функцію коренів виконують ризоїди. На слані містяться круглі утворення, у яких розвиваються чоловічі статеві клітини (1), і схожі на квіточки вирости, в яких утворюються жіночі статеві клітини (2). Маршанція

Розмноження мохів. У життєвому циклі мохів чітко виражене чергування нестатевого і статевого поколінь. Нестатеве розмноження відбувається за допомогою спор (1). Із пророслої спори утворюється протонема (2 — 3), яка виглядає як тонка зелена розгалужена нитка. На цій нитці утворюються бруньки (4), з яких потім виростають жіночі (5) або чоловічі (6) рослини моху. Цикл розмноження зозулиного моху. Статеве розмноження мохів відбувається за допомогою гамет. Розглянемо на прикладі зозулиного льону. У зозулиного льону є жіночі і чоловічі рослини. На чоловічих рослинах розвиваються чоловічі гамети — сперматозоїди (7), на жіночих рослинах формуються жіночі гамети — яйцеклітини (8). Під час дощу або під час повені сперматозоїди по воді підпливають до яйцеклітин (9). При злитті сперматозоїдів з яйцеклітиною утворюється зигота. Цей процес відбувається на жіночій рослині. Із зиготи розвивається покрита ковпачком коробочка на ніжці — спорогон (10). У коробочці спорогону утворюються спори. У суху погоду ковпачок скидається, спори розсіюються і проростають у протонеми (2 — 3), знову даючи початок новим жіночим (5) та чоловічим (6) рослинам зозулиного льону.

Таким чином, у мохів зозулин льон протягом життя відбувається зміна поколінь — нестатевого і статевого (спорофіта і гаметофіта). Гаметофіт (статеве покоління) представлен вкритими листям пагонами. Спорофіт (нестатеве покоління) — коробочка на довгій ніжці. Рослини нестатевого покоління живуть за рахунок рослин статевого покоління. У мохів поширене вегетативне розмноження. Майже усі частини листостеблової рослини можуть дати початок новій рослині. Вегетативне розмноження призводить до утворення цілих килимів з моху, яки вистеляють вологий ґрунт.

ПлауноподібніХарактерні особливості представників плауноподібних. Плауноподібні — стародавні спорові рослини. Деревоподібні плауни були одним з домінуючих видів у кам'яновугільний період палеозойської ери. Деякі з них були висотою до 50 м. Сучасні плауноподібні — багаторічні вічнозелені трав'янисті рослини з повзучим стеблом. Їх нараховують близько 1300 видів (в Україні — 12 видів). Будова плауна. Середовище існування плауноподібних — зволожені ділянки лісів, переважно у теплих регіонах планети, субтропіках та тропіках. Плауни ростуть дуже повільно (щоб вирости, молодій рослині потрібно до 20 років). У плаунів розвинені всі органи рослини — пагін (до складу якого входять стебло і листки) та коріння. Стебло — повзуче, на якому розташовані лускаті або голчасті листки. Стебло може досягати до 5 м у довжину. Вони щільно притискаються до землі і за допомогою коротких коренів закріплюються на ній. У життєвому циклі переважає нестатеве покоління — спорофіт, який складається з розгалуженого повзучого стебла. Гаметофіт — у вигляді дрібного заростка.

Плауни розмножуються спорами. Влітку у плаунів на прямостоячих пагонах розвиваються спороносні колоски зі спорами. Розмноження залежить від наявності води. У ґрунті міститься багаторічне кореневище, яке виконує функції накопичення поживних речовин. Коріння поглинає із ґрунту воду і поживні речовини. Вони розгалужуються і зміцнюють рослину у ґрунті. Життєвий цикл плаунів. Значення плаунів: Тварини не їдять плаунів. У медицині спори плаунів використовуються для виготовлення дитячої присипки, для лікування шкірних висипань, ран, місць обморожень та опіків, для лікування хвороб суглобів. Скам'яніли рештки плауноподібних зустрічаються під час видобування вугілля.

ХвощеподібніХарактерні особливості представників хвощеподібних. Хвощі — багаторічні трав'янисті рослини, які розмножуються за допомогою спор і кореневищ. Для польового хвоща характерні два типи пагонів: весняні та літні пагони. Будова хвоща. Найчастіше хвощі розмножуються нестатево спорами, тому їх відносять до вищих спорових рослин. Хвощі можуть добре розмножуватися вегетативно, наприклад, за допомогою кореневища. Статеве розмноження хвощів здійснюється за допомогою гамет. Цикл розвитку хвощей відбувається шляхом чергування безстатевого покоління (спорофіт) та статевого покоління (гаметофіт). Гаметофіт має вигляд зеленої пластинки. Оселяються хвощі на кислих ґрунтах. Отже, хвощ польовий є біоіндикатором кислих ґрунтів, оскільки там, де він росте, ґрунт має підвищену кислотність.

ПапоротеподібніХарактерні особливості представників папоротеподібних. Більшість сучасних папоротей — трав'янисті рослини поширені по всій земній кулі. Найчастіше вони ростить у тінистих вологих лісах, у сирих ярах. Найбільша видова різноманітність папоротей є у вологих тропічних областях, де зустрічаються деревоподібні папороті. Деякі папороті поселяються на стовбурах дерев, а деякі види стали кімнатними рослинами. Папороті є багаторічними трав'янистими рослинами. У папоротей розвинені всі органи рослини — пагін (до складу якого входять стебло і листки (вайї)) та коріння. Спочатки листки (вайї) мають форму равлика (вони є злегка закрученими). У процесі розвитку вони розкручуються, повністю розгортаються і набувають плоскої перисторозсіченої форми. У папоротей добре розвинене кореневище, від якого відходять корені. Папороті можуть розмножуватися шматочками кореневища. У цих рослин добре розвинена провідна система. По провідній тканині вода з розчиненими у ній мінеральними речовинами транспортується з коренів до листків, а речовини, які утворюються у результаті фотосинтезу, з листків надходять до інших органів.

Папороті розмножуються спорами. Спори утворюються на нижній стороні листка в особливих спорангіях. Коли вони розриваються, спори висіваються. Якщо спори потрапляють на вологий ґрунт, вони проростають, утворюючи маленьку серцеподібну зелену пластинку — заросток. Листок зі спорангіями. Заростки папоротіЦикл розвитку папороті

Розмноження папоротей. У папоротей, так само як і у мохів, чітко представлено чергування статевого і нестатевого поколінь. Цикл розмноження папоротіБагато папоротей добре розмножуються вегетативно, наприклад, за допомогою кореневища або виводкових бруньок.

Насінні рослини. Будова насінини. Які рослини належать до насінних. До насінних належать дві групи рослин: голонасінні і покритонасінні (або квіткові). Насінина — репродуктивний орган рослин. Він включає зародок, з якого розвивається нова рослина і запас поживних речовин, оточені захисною насінною шкіркою. Однією з відмінностей насінних рослин від вищих спорових є те, що для процесу заплідення їм потрібне вологе середовище. У насінних рослин процесу заплідення передує процес запилення — переенесення пилкових зерен до тих структур, де містяться яйцеклітини. У голонасінних — це насінні зачатки в жіночих шишках, а у покритонасінних (квіткових) — це маточка квітки, всередині якої є зародкові мішки з яйцеклітинами. У цих структурах відбувається заплідення і починає розвиватися зародок.

Будова насінини. Головна частина насіння — зародок, який є зачатком нової рослини. Він складається з тих самих органів, що й доросла рослина: зародкових корінця, стебла, бруньки та листків (сім'ядоль). Для того, щоб зародок міг розвиватися, у насінині (в ендоспермі або сім'ядолях) міститься запас поживних речовин. Насіння ззовні покриває шкірка, що виконує захисну функцію. Рослини, у насінні яких є одна сім'ядоля, називають однодольними. Схема будови насінини пшениціОднодольними є жито, пшениця, овес, кукурудза, лілія, рис, цибуля та інші рослини.

Рослини, у насінні яких є дві сім'ядолі, називають дводольними. Дводольні становлять дуже велику групу рослин. Наприклад, картопля, буряк, огірок, гарбуз, кавун, соняшник, горох, квасоля, яблуня, маргаритки, тощо. Схема будови насінини квасоліПророщене насіння квасолі

ГолонасінніГолонасінні рослини — це наземні, зазвичай вічнозелені дерева і чагарники (іноді і ліани). У голонасінних рослин є органи — стебло, корінь і листки. Розмножуються і поширюються ці рослини насінням. Свою назву голонасінні отримали тому, що їх насіння лежить відкрито на поверхні луски шишок. Шишка — видозмінений пагін, який розвивається на верхівках гілок. До осьової частини кріпляться лусочки, які є видозміненими листками. У шишках містяться структури, які забезпечують статеве розмноження.Із сучасних голонасінних найбільш відомі хвойні. Хвойні рослини широко поширені на території нашої країни. До них належать ялина, сосна, ялиця, модрина, ялівець, кипарис та ін. Листки голонасінних, як і практично усіх рослин здійснюють три основні функції:фотосинтез (утворення органічних речовин);газообмін;транспірацію (випаровування води)

Сосна звичайна. Розглянемо сосну звичайну як типового представника голонасінних рослин. Сосна звичайна. Органи розмноження сосни

Ялина звичайна. Розглянемо ялину звичайну (ялини європейської, смереки) як типового представника голонасінних рослин. Ялина звичайна

Розмноження голонасінних рослин. Розмноження насінням — основна ознака, за якою голонасінні відрізняються від рослин, що розмножуються спорами. На відміну від квіткових рослин голонасінні не утворюють плід. Розглянемо розмноження голонасінних на прикладі сосни. Навесні на її молодих гілках видно маленькі шишки двох видів: чоловічі — зеленувато-жовті, зібрані тісними групами біля основи молодих пагонів, і жіночі — червонуваті, сидять поодинці на їх вершинах. Кожна шишка складається з осі, та розташованих на ній лусок. На кожній лусці жіночих шишок розвиваються два сім'язачатка, в яких містяться жіночі гамети (яйцеклітини). На лусках чоловічих шишок розвиваються два пилкових мішечка. У них дозріває пилок. Дозрілий пилок висипається, його підхоплює вітер, який може переносити пилок на великі відстані. Якщо пилок потрапляє на жіночі шишки, відбувається запилення. Після цього луски жіночих шишок змикаються і склеюються смолою.

Розмноження сосни

Різноманіття хвойних рослин. Ялівець. Шишкоягоди ялівцю. Тис ягідний. Шишкоягоди тису. Модрина. Туя

Покритонасінні (квіткові) рослини. Найхарактерніша ознака покритонасінних рослин — наявність квітки. Звідси й походить одна з назв цих рослин — квіткові. Завдяки квітці ці рослини набули здатності до запилення різними способами, до особливого типу запліднення та утворення не тільки насінин, але й плодів. Інша назва цих рослин — покритонасінні — пов'язана з появою оплодня, що захищає насінину. Проста оцвітина тюльпана. Подвійна оцвітина календули

Квітки двостатеві і роздільностатевіУ двостатевих квіток є і тичинки і маточка. У роздільностатевих (одностатевих) квіток є або тільки тичинки (тичинкові або чоловічі квітки), або тільки маточка (маточкові або жіночі квітки). Якщо маточкові і тичинкові квітки розвиваються на одній рослині (наприклад, у огірка і кукурудзи), такі рослини називають однодомними. Якщо маточкові і тичинкові квітки розташовуються на різних рослинах (наприклад, у верби, тополі, конопель), такі рослини називають дводомними.

Суцвіття. Суцвіття — це групи квітів, розташованих близько одна до одної у певному порядку.

Суцвіття китиця — видовжене суцвіття, головна вісь якого є прямою, не потовщеною, на ній розташовані одна за одною окремі квіти з однаковими, добре помітними квітконіжками. Такі суцвіття мають капуста, конвалії, черемха, люпин. Суцвіття китиця конваліїСуцвіття китиця люпину. Сережка — суцвіття, яке має довгу, повислу вісь на якій містяться або сидячі, або з короткими квітоніжками однакової довжини, численні, дрібні, переважно одностатеві квіти. Такі суцвіття мають тополя, береза, верба, горіх волоський, черемха, тощо. Суцвіття сережка волоського горіха. Суцвіття сережка черемхи

Зонтик — суцвіття має вкорочену вісь, квітки сидять на верхівці головної осі, виходять ніби з одного місця і сидять на квітконіжках майже однакової довжини. Таке суцвіття мають вишня, первоцвіт, цибуля, тощо. Суцвіття зонтик цибуліСуцвіття зонтик первоцвіту. Щиток нагадує простий зонтик. Суцвіття, як і зонтик, має вкорочену вісь, квітки сидять на верхівці головної осі, виходять ніби з одного місця. Відмінність полягає в тому, що квітки сидять на квітконіжках різної довжини. Таке суцвіття мають яблуня, груша, глід, тощо. Суцвіття щиток глоду. Суцвіття щиток яблуні

Прості суцвіття: колос, початок, кошик, головка. Колос — суцвіття є подібним до китиці, але у нього квіти без квітконіжок. Має подовжену головну вісь, на якій містяться поодинокі сидячі квітки. Таке суцвіття мають осока, вербена, подорожник, тощо. Суцвіття колос подорожника. Суцвіття колос осоки. Початок має видовжену потовщену головну вісь, на якій щільно розташовуються сидячі квітки без квітоніжок. Таке суцвіття мають кукурудза, кала, рогіз, тощо. Суцвіття початок кукурудзи. Суцвіття початок кали

Кошик — суцвіття із розширеною, чашкоподібною віссю, на розширеному квітколоже скупчено розташовані сидячі, без квітконіжок, численні дрібні квітки. Таке суцвіття мають соняшкик, ромашка, календула, тощо. Суцвіття кошик соняшкика. Суцвіття кошик ромашки. Головка — має головну укорочену розширену вісь, на якій містяться сидячі квітки. Суцвіття часто буває кулястої форми. Таке суцвіття мають люцерна, конюшина, хміль, тощо. Суцвіття головки конюшини. Суцвіття головки хмелю

Складні суцвіття: колос, китиця (волоть), зонтик, щиток. Складні суцвіття утворюються із простих, внаслідок розгалуження головної осі. До складний суцвіть належать складний колос, китиця (волоть), зонтик, щиток. Складний колос — головна вісь розгалужується на прості колоски. Таке суцвіття мають пшениця, жито, ячмінь, пирій, тощо. Суцвіття складний колос жита. Суцвіття складний колос пшениціСкладна китиця (волоть) — на видовженій осі розташовуються прості або розгалужені китиці. Таке суцвіття мають юка, овес, виноград, тощо. Суцвіття волоть юки. Суцвіття волоть вівса

Складний зонтик — бічні осі цього суцвіття розгалужуються, як у простого зонтика, проте закінчуються не окремими квітками, а простими зонтиками. Таке суцвіття мають морква, петрушка, кріп, борщівник, тощо. Суцвіття складний зонтик кропу. Суцвіття складний зонтик борщівника. Складний щиток — це суцвіття, головна вісь якого розгалужується, як у простого щитка, і може закінчуватися простими кошиками або щитками. Таке суцвіття мають горобина, калина, деревій, тощо. Суцвіття складний щиток деревія. Суцвіття складний щиток бузини

Запилення і запліднення рослин. Запилення. Запилення — процес, під час якого пилок із пиляків тичинок рослини переноситься на приймочку маточки.Існують два способи запилення: перехресне і самозапилення.

Ознаки вітрозапильних рослин. Квітки не мають яскраво забарвленої оцвітини і запаху. Квітки дрібні, з невеликою оцвітиною або голі, зібрані в суцвіття. Пиляки на довгих звисаючих нитках. Пилок сухий, гладенький, дрібний і легкий, добре розлітається. Приймочки маточок широкі або довгі, далеко висунуті з квіток. Часто на них розташовані волоски, які вловлюють пилкові зерна. Вітром запилюються тополя, вільха, дуб, береза, ліщина, жито, кукурудза, подорожник, кропива та інші рослини. Ознаки комахозапильних рослин. Квітки зазвичай великі з яскраво забарвленою оцвітиною. Пилок великий, липкий, з горбкуватою поверхнею, що сприяє прикріпленню його до тіла комах. На дні віночка в багатьох квіток утворюються нектарники, в яких виробляється запашний солодкий сік — нектар. Комахозапильними рослинами є яблуня, груша, лимон, апельсин, слива, абрикос, акація, липа, огірок, айстри, соняшник, суниця та інші рослини.

Запліднення. Запліднення — це злиття чоловічих та жіночих статевих клітин (гамет). Пилкове зерно потрапляє на приймочку маточки і прикріплюється до нього завдяки особливостям будови оболонки, а також липким цукристим виділенням приймочки, до яких пилок прилипає. Пилкове зерно набухає і проростає, перетворюючись на довгу, дуже тонку пилкову трубку, яка проростає між клітинами приймочки і стовпчика, а потім вростає у порожнину зав'язі. Запліднення квіткових рослин. Одна з клітин пилкового зерна ділиться з утворенням двох чоловічих гамет (сперміїв). Коли пилкова трубка доростає до пилковходу, спермії проникають у зародковий мішок. Один з них зливається з яйцеклітиною. Відбувається запліднення, і утворюється зигота.

Плоди. Плід — найважливіший орган розмноження квіткових рослин, що утворюється з квітки після запилення і запліднення. Плід — генеративний орган квіткових рослин, у якому містяться насінини.

Класифікація плодів. За характером розкривання розрізняють:розкривні плоди (після дозрівання розкриваються самостійно);нерозкривні (після дозрівання не розкриваються самостійно);розпадні плоди (після дозрівання розпадаються на декілька фрагментів). За походженням розрізняють:прості плоди (формуються з єдиної маточки квітки);складні плоди (формуються з кількох маточок однієї квітки); супліддя (формуються з маточок кількох квіток, які об'єднані в суцвіття).

Різноманітність плодів. Поширення плодів. Сухі плоди. Горіх ліщини. Жолудь дуба. Сім'янка кульбаби. Зернівка злакових або кукурудзи. Боби

Стручок є подібним на біб, має дві стулки, але насіння у стручку розташовуються не на стулках, як у боба, а на перегородці плода. Такі плоди мають редька, капуста, гірчиця, редис, ріпа, бруква. Коробочки розрізняються в основному за способом розкривання. Численне насіння висипається через спеціальні отвори або тріщини у стінці коробочки. У ірису і тюльпана вони відкривається стулками, у блекоти — кришечкою, у маку і дзвіночка — дірочками. Коробочки розвиваються також у льону, бавовнику, фіалки, тютюну.

Соковиті плоди. Ягодоподібні плоди — плоди з соковитим оплоднем, найчастіше є багатонасінними. Ягода — соковитий плід з м'якоттю, покритій зовні тонкою шкіркою. Всередині плодів смородини, журавлини, чорниці, томатів, винограду є багато дрібного насіння. Зустрічаються і однонасінні ягоди, наприклад, у барбарису, фінікової пальми. Яблуко — соковитий плід, всередині якого є плівчасті насінні камери. В утворенні цього плоду, крім зав'язі, беруть участь нижні частини тичинок, пелюсток, чашолистиків і квітколоже. Такі плоди мають яблуня, груша, айва.

Гарбузина — насіння лежить у соковитій м'якоті плоду, зовнішній шар оплодня — дерев'янистий. Такі плоди утворюються у гарбуза, кавуна, кабачка, огірка. Померанець — соковитий багатонасінний плід цитрусових. Такі плоди у мандарина, лимона, апельсина.

Кістянкоподібні плоди — плоди із соковитою м'якоттю і твердою кісточкою. Кістянка — соковитий плід з тоненькою шкіркою, м'якоттю і здерев'янілим внутрішнім шаром оплодня — кісточкою, всередині якої міститься одна насінина. Кістянки мають вишня, черешня, слива, абрикос, персик, черемха. У деяких рослин кістянки є багатосім'янними, наприклад у бузини, крушини. Багатокістянка — збірний плід, який складається з великої кількості дрібних кістянок. Такий плід у ожини, малини. Багатокістянка малини і ожини

Порівняння класів покритонасінних рослин. Дзвіночок круглолистний. Волошка лучна. У стеблах дводольних рослин провідні пучки розташовані у центрі або мають вигляд кільця. Важлива відмінна ознака дводольних рослин — наявність камбію у стеблі. Кора і серцевина зазвичай добре диференційовані.

Однодольні рослини. Ознаки Однодольних рослин: одна сім'ядоля;листя з паралельним або дуговим жилкуванням;мичкувата коренева система;провідні пучки у стеблі розташовані «безладно»;кількість частин квітки кратна трьом. Тайник яйцеподібний. Лілія саранка. Тонконіг лучний

Різноманітність однодольних рослин (родини Лілійні, Амарилісові, Ірисові, Цибулеві, Спаржеві) Родини Лілійні, Амарилісові, ІрисовіРодина Лілійних налічує близько 4 тисяч видів. Усі рослини цієї родини мають типові ознаки однодольних:їх зародок має одну сім'ядолю;кореневі системи рослин мичкуваті;жилкування листя дугове або лінійне;квітки з простою оцвітиною. Тюльпан лісовий. Оцвітина (2) — проста різнолистяна; яскраво забарвлені листочки оцвітини розташовані двома колами — три у зовнішньому і три у внутрішньому колі. Шість тичинок (3) також розташовані по три у двох колах. Центр квітки займає велика маточка (1), коротке стебло якого закінчується трилопатевим рильцем. Плоди у тюльпана — сухі багатонасінні коробочки. Плоди у лілійних — коробочки або ягоди. Насіння з ендоспермом, що оточує зародок.

Оцвітина (2) — проста різнолистяна; яскраво забарвлені листочки оцвітини розташовані двома колами — три у зовнішньому і три у внутрішньому колі. Шість тичинок (3) також розташовані по три у двох колах. Центр квітки займає велика маточка (1), коротке стебло якого закінчується трилопатевим рильцем. Плоди у тюльпана — сухі багатонасінні коробочки. Конвалія травнева. У конвалії травневої квітки мають просту оцвітину із листочками, що зрослися і зібрані у суцвіття гроно, плоди соковитві — ягоди. Багато лілійних вирощуються як декоративні рослини (лілії, тюльпани, гіацинти). Є серед лілійних і отруйні рослини (вороняче око, конвалія травнева), що використовуються і як лікарські.

Як декоративні рослини вирощують рослини з родин Амарилісових (пролісок, нарцис), Ірисових (ірис, шафран), близьких за спорідненістю до лілійних. Пролісок. НарцисІрис. Шафран

Родини Цибулеві, СпаржевіЦибуля. Цибуля батун. Часник. Черемша. Спаржа

Різноманітність однодольних рослин. Родина Злаки. Родина Злаки. Листя злаків, як правило, вузьке, довге, з паралельним жилкуванням. Вище вузла, від якого відходить лист, стебло охоплює піхва листка — широка основа листа, що має вигляд трубки. Плід злаків — зернівка. У зернівці оплодень і сім'яна шкірка зрослися. У насіння ендосперм не оточує зародок, а примикає до нього збоку, безпосередньо прилягаючи до однієї (єдиної) сем'ядолі, так званого щитка.

Найважливіші злакові культури. Кукурудза. Рис. Просо. Овес. Ячмінь. Жито. Пшениця

Різноманітність дводольних рослин. Родини Розові, Бобові Родина РозовіРодина Розові об'єднує близько 3000 видів: серед них є трав'янисті рослини, чагарники і дерева. Багато плодово-ягідних та декоративних рослин належать до цієї родини, наприклад яблуня, груша, вишня, слива, абрикос, черемха, горобина, малина, суниця і багато інших. З дикорослих трав'янистих рослин до родини розоцвітних належать різні види лапчаток, гравілату, таволги та ін. Квітка Розових має подвійну оцвітину, що складається з 5 чашолистків та 5 (іноді з 4 - 6) пелюсток. Чашечка часто буває дворядною. Тичинок у квітці багато, а число маточок може бути різним — від одної до декількох десятків і залежно від числа елементів квітки. Шипшина Ожина. Слива. Яблуко

Культурні рослини родини Метеликові (Бобові)

Різноманітність дводольних рослин. Родини Пасльонові, АйстровіРодина Пасльонові

Родина Айстрові (Складноцвіті)

Культурні рослини родини АйстровіЗ інших харчових рослин родини складноцвітних у нашій країні широко обробляють топінамбур, або земляну грушу, і салат. Знаходять застосування у якості харчових два види цикорію, полин-естрагон, що вживається як прянощі, артишок, що розводиться заради м'ясистого їстівного «квітколожа» та ін.

Дякую за увагу !!!