Робочий зошит (урок)

Про матеріал

Робочий зошит з української мови. Матеріал теоріі та домашні завдання для учнів СПН

Перегляд файлу

РОБОЧИЙ ЗОШИТ

З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Тирасполь

2020

Автор- укладач

О.О. Осадча, вчитель української мови та літератури

Рецензенти:

О.Л. Якимович, зав. кафедри

Робочий зошит з української мови та літератури

ЗМІСТ

Передмова .............................................................................................................4

Практичне заняття № 1 Одиниці мови……………………………………………..5

Практичне заняття № 2 Основні норми української вимови…………………….11

Практичне заняття № 3 Морфемна будова слова……………………………….. 18

Практичне заняття № 4 Власне українські слова…………………………………28

Практичне заняття № 5 Система частин мови…………………………………….36

Практичне заняття № 6 – 7 Удосконалення вмінь здійснювати мовний аналіз.. 41

Практичне заняття № 8 Найважливіші відомості з синтаксису і пунктуації……50

Практичне заняття № 9 Основні пунтограми……………………………………..59

Практичне заняття № 10 Будова тексту……………………………………………65

Практичне заняття № 11 – 12 Сприймання чужого мовлення…………………..76

Практичне заняття № 13 – 14 Відтворення готового тексту…………………… 91

Практичне заняття № 15 – 16 Створення власних висловлювань………………97

Практичне заняття № 17 Ділові папери…………………………………………..101

ПЕРЕДМОВА

Робочий зошит укладено відповідно до програми «Українська мова та література».

основу поданого в робочому зошиті дидактичного матеріалу покладено текст та практичні вправи, які допоможуть учням в повному обсязі засвоїти діяльнісну частину програми з української мови та літератури, формувати в учнях шляхом метапредметного підходу універсальні навчальні дії, спрямовані на надання можливості учням усвідомити мову й літературу як єдине ціле в історичному й сучасному контексті, орієнтують на вивчення мовних правил, закономірностей, опрацювання текстів різних стилів.

Тексти, вправи, тести, які містяться в посібнику, дібрані з урахуванням функціонального підходу до мовного курсу. Подані завдання допоможуть учителеві організувати диференційоване навчання, чергувати колективні та індивідуальні види роботи, підвищити інтелектуально-емоційну активність учнів, заохотити їх до пізнавальної діяльності.

зошиті представлені вправи та завдання репродуктивного, конструктивного, аналітичного та творчого характеру. Також зошит місить основні терміни та визначення з предмета. Крім того учням запропоновано виконання тестових завдань. Вправи розташовані відповідно до поступового засвоєння теми. Добір навчального матеріалу – орієнтовний. Можна внести зміни в завдання, використати аналогічні тощо.

Практична частина зошита дає можливість активізувати знання учнів, збільшити інтерес до української мови та літератури, виховувати патріотичні почуття, розширити кругозір, підвищити інтелектуальний рівень, сприяє розвиткові розумових здібностей учнів, їхнього мислення, пам’яті, виробленню уважності, спостережливості.

До робочого зошита подається орієнтовне календарно-тематичне планування. У робочому зошиті є об’єднаними за логікою викладу матеріалу й дають можливість заощадити навчальні години для контрольних робіт.

Практичне заняття № 1

Одиниці мови

Звуки мови творяться мовним апаратом людини, її мовними органами.

Мовний апарат складається із чотирьох частин: з дихального апарату (діафрагми, легенів, бронхів, трахеї), гортані з голосовими зв’язками, з порожнин (глотки, носа, рота) і органів артикуляції, тобто вимовляння (язика, зубів, губ, піднебіння та язичка)

Голос виникає тоді, коли під тиском видихуваного повітря голосові зв’язки періодично коливаються, наближаючись при цьому одна до одної і напружуючись.

Із гортані струмінь повітря разом з голосом чи шумом потрапляє в порожнину глотки, а потім у ротову чи носову порожнину.

Звуки остаточно формуються у надгортанних порожнинах. Робота мовних органів, яка необхідна для утворення звука, називається артикуляцією.

Усі мовні звуки поділяються на голосні та приголосні.

$D:\Desktop\M53i.jpeg$

Звук — це найменша неподільна одиниця мовлення, яка утворюється апаратом мовлення

Голосні

– це звуки мови, в основі яких лежить голос. Голосні звуки бувають голосні та приголосні. При творенні голосних на шляху видихуваного повітря відсутні перепони.

Приголосні

– це звуки мови, в основі яких лежить самий шум або шум із більшою чи меншою силою голосу. При творенні приголосних на шляху видихуваного повітря мовні органи створюють більші чи менші перепони.

Розглянемо таблицю «Звуки мовлення»

$D:\Desktop\M53d.jpeg$

Спостереження-дослідження.

Спостерігаючи за вчителевою та власною вимовою, з’ясувати умови творення голосних і приголосних фонем. Результати дослідження занести до таблиці.

$D:\Desktop\M53r.jpeg$

32 приголосні звуки складаються з голосу й шуму або тільки шуму.

За наявністю голосу та шуму:

Сонорні (Г > Ш) - [в] [л] [л'] [м] [н] [н'] [р] [р'] - не мають пар.

Дзвінкі (Г < Ш) - [б] [д] [д'] [ж] [дж] [дз] [дз'] [з] [з'] [г] [ґ].

Глухі – Г – лише шум [т] [т'] [с] [с'] [ф] [п] [ш] [ч] [ц] [ц'] [х] [к].

Шумні звуки (дзвінкі та глухі) становлять акустичні пари.

За активним мовним ограном:

Губні - [б] [п] [в] [м] [ф]

Глотковий - [г].

Язикові - [т] [т'] [д] [д'] [з] [з'] [дз] [дз'] [ц] [ц'] [с] [с'] [л] [л'] [н] [н'] [р] [р'] [ж] [ш] [дж] [ч] [к] [г] [х].

Значущі частини слова

Слова складаються із найменших значущих частин: коренів, префіксів, суфіксів і закінчень. Ці частини слова називаються морфемами. Кожна морфема має певне значення.

Корінь виражає основне лексичне значення слова, а закінчення — граматичне.

Корінь — це головна значуща частина слова, яка містить спільне значення всіх споріднених слів.

Слова з однаковим коренем ще називаються спільнокореневими: холодний, холод, холодище, холодити.

Щоб знайти в слові корінь, треба дібрати і зіставити кілька споріднених слів. Спільна частина й буде коренем. Наприклад, у групі слів весна, весняний, навесні, веснянка спільною частиною, що містить основне лексичне значення, є корінь -весн-.

Слід відрізняти справді споріднені слова від неспоріднених. Наприклад, у групі слів водяний, підводний, водичка,розводити, заводити, доводити виділяється спільна частина -вод-. Чи є вона тим самим коренем для всіх цих слів? Ні, бо не всі наведені слова за значенням споріднені. Тут маємо дві групи споріднених слів із різними коренями: 1) водяний, підводний, водичка — корінь -вод-, що в іменникові вода; 2) розводити, заводити, доводити — корінь -вод-, що в дієслові водити.

Префікси і суфікси — значущі частини основи. Вони служать головним чином для творення нових слів. Так, від слова ліс за допомогою суфікса можна утворити прикметник лісовий, за допомогою префікса — іменник праліс, за допомогою префікса і суфікса — слово узлісся.

Префікс — значуща частина слова, що стоїть перед коренем або іншим префіксом і служить переважно для творення нових слів (невеселий, повідкидати), рідше — для творення форм слів (кращий - найкращий).

Суфікс — значуща частина слова, що стоїть після кореня або іншого суфікса і служить в основному для творення нових слів (щирість, розумненький) та форм слів (тихіший, робив).

Різновидом суфікса є частка -ся (-сь), яка в словах уживається в самому кінці і в змінюваних словах стоїть після закінчення. Вона називається постфіксом і позначається трикутником зверху морфеми (^): зустрілися, якась, чогось.

Ті самі префікси і суфікси служать для творення різних за значенням слів тієї самої частини мови, наприклад, дієслів із префіксом при-: приходити, приїжджати, приносити, прикметників із суфіксом -ов-: лісовий, степовий, річковий.

Щоб виділити в слові приходити префікс при-, а в слові лісовий суфікс -ов-, слід дібрати слова:

1) з тим же префіксом (суфіксом), але з іншим коденем:

при-ходити ліс-ов-ий

при-літати гай-ов-ий

при-бігати сад-ов-ий

2) з тим же коренем, але з іншим префіксом (суфіксом):

під-ход-ити ліс-овий

за-ход-ять ліс-истий

с-ход-іть ліс-ник

Словосполучення — це синтаксична одиниця, утворена поєднанням двох і більше повнозначних слів, пов’язаних між собою за змістом і граматично. У словосполученні виділяють головне і залежне слова. Від головного слова до залежного ставиться питання, за допомогою якого встановлюється змістовий зв’язок (годувати (чим?) борщем). Граматичний зв’язок здійснюється за допомогою закінчення залежного слова або закінчення і прийменника.

Словосполучення за будовою поділяються на прості і складні. Прості словосполучення складаються з одного головного і одного залежного слова, не поширені (сміливий вчинок). У складних словосполученнях головне слово поширене іншим словом (героїчний подвиг народу).

Види словосполучень: 1) вільні — обидва слова у словосполученні виступають різними членами речення (у справжній дружбі (означення і додаток)); 2) синтаксично нероздільні — головне і залежне слова виступають одним членом речення (Три учні відстали в поході (три учні — підмет)); 3) фразеологічні — словосполучення виражене фразеологізмом і виступає одним членом речення (Я почувався, наче не в своїй тарілці (не в своїй тарілці — обставина)).

Типи словосполучень за значенням головного слова: 1) дієслівні — головним словом виступає дієслово (читати швидко, плакати слізьми); 2) іменні — головне слово виражене іменником, прикметником, займенником, числівником (твір учня, п’ять книг). 3) прислівникові — головним словом є прислівник (дуже добре, пізно вночі).

презентація

Домашнє завдання:

Завдання 1. Запиши слова фонетичною транскрипцією.

Людина -
Ліс -
Знання -
Джміль -
Береза -
Ячмінь -

Завдання 2. Виділені слова запишіть фонетичною транскрипцією.

Жовтий жук купив жилет, джемпер, джинси та жакет 2. Пік біля кіп картоплю Прокіп. 3. Улас у нас, Панас у вас. 4. Галасливі ґави й галки в гусенят взяли скакалки. Гусенята їм ґелґочуть, що й вони скакати хочуть. 5. Щигли в кущах пищали, щоранку сповіщали: «В кущах вітрище свище, гуляє морозище».

__________________________________________________________________

Завдання 3. Прочитайте слова, подані у звуковому записі. Запишіть їх буквами. Підкресліть букви, що позначають м’які приголосні звуки.

[к’і^/н’] – _________ [де^/с’ат’] – ____________ [л’о^/тчик] - ______

[с’і^/л’] _________ [хтос’] ______________ [с’о^/мий] _________

[р’ад] – _________ [йу^/н’іс’т’] ___________ [шча^/с’т’а]_________

Практичне заняття № 2

Основні норми української літературної вимови

Орфоепія — (грец. ορθος — «правильний», і грец. επος — «мова», «мовлення») — розділ мовознавчої науки, що вивчає сукупність правил про літературну вимову. Предметом орфоепії є звукові особливості мовлення, однак усне мовлення розглядається в цьому випадку не взагалі, а тільки з погляду його відповідності сучасним літературним нормам.

Основні норми української літературної вимови

Правила вимови	Приклади
Вимова голосних звуків
Усі голосні в наголошеній позиції, а також [а], [у], [і] в ненаголошеній позиції вимовляються чітко	вечір [веч'ір]
Звуки [е] та [и] в ненаголошеній позиції вимовляються відповідно як [е^и], [и^е] Звук [о] перед складом з наголошеним [у] в основі слова наближається до [у]: [о^у]	весна [ве^исна] зима [зи^ема] зозуля [зо^узул/а]
Вимова приголосних звуків
Приголосні перед голосними і в кінці слова вимовляються чітко	дуб [дуб]
Глухіперед дзвінкими вимовляються як парні їм дзвінкі	боротьба [бород/ба]
Дзвінкіперед глухими переважно не оглушуються. Оглушується перед глухими лише [г] у словах нігті, кігті, легко, вогко, дігтяр, а також префікс з-	казка [казка] легко [лехко] зсунув [с:унув]
У префіксах роз-, без- дзвінкий [з] перед наступним глухим вимовляється дзвінко (у повільному темпі мовлення) або глухо (у швидкому темпі)	розписав [розпи^есав] і [роспи^есав]
Тверді приголосні [д], [т], [з], [с], [ц], [дз], [л], [н]перед м'якими уподібнюються до парних м'яких; приголосні [з], [с], [ц], [дз] уподібнюються до парних м'яких ще й перед напівпом'якшеними	пісня [п'іс/н/а] світло [с/в'ітло]
Звуки [з], [ц], [с]перед шиплячими [ж], [ч], [ш]вимовляються відповідно як [ж], [ч], [ш]	принісши [при^ен/іш:и^е]
Шиплячі [ж], [ч], [ш]перед [з/], [ц/], [с/]вимовляються відповідно як [з/], [ц/], [с/]	книжці [книз/ц/і]
Звуки [дж], [дз], [дз/]вимовляються злито	ходжу [ходжу]
Буквосполучення -ться, -шся у дієсловах вимовляються відповідно як [ц/:а], [с/:а]

Увага!Напівпом’якшені приголосні є різновидами твердих звуків, а от м’які і тверді приголосні – це різні звуки. Тому не можна казати, що слова син і сіль починаються одним звуком, адже в першому слові маємо звук [с], а в другому – [с/].

Правила вживання апострофа.

Для позначення на письмі твердої вимови приголосних перед буквами я, ю, є, ї вживають апостроф. Він вказує, що буквами я, ю, є позначено два звуки. У словах, де я, ю, є позначають м’якість попереднього приголосного, апостроф не ставлять.

Апостроф перед - я, ю, є, ї, ставлять:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.

Важливо: апостроф не ставлять, коли перед губним звуком є приголосний (крім р), який належить до кореня: дзвякнути, мавпячий, свято, тьмяний, цвях, але: верб’я, торф’яний, черв’як.

2. Після р: бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.

Важливо: апостроф не ставлять, коли ря, рю, рє означають сполучення м’якого р із наступними а, у, е: буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука, але з власними назвами через дефіс: пів-Європи тощо.

Важливо: після префіксів із кінцевим приголосним перед наступними і, е, а, о, у апостроф не пишемо: безіменний, загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

$D:\Desktop\апостроф.jpg$

Апостроф у словах іншомовного походження

1. Апостроф у словах іншомовного походження та похідних від них вживають перед я, ю, є, ї:

а) Після приголосних б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р:, комп’ютер, п’єдестал, інтерв’ю, прем’єр, миш’як, кар’єра; Женев’єва.

б) Після кінцевого приголосного в префіксах: ад’юнкт, ад’ютант, ін’єкція, кон’юнктура.

2. Апостроф не використовують:

Перед йо: курйоз, серйозний.

Практична робота:

Завдання 1. Порівняйте вимову й написання слів в українській та російській мовах. Зробіть звуковий запис українських слів. Визначте кількість звуків і букв.

ЗРАЗОК. Пьеса – п’єса – [пйéса] – 4б., 5 зв.

Компьютер – комп’ютер – ______________________________________

Барьер – бар’єр – ______________________________________________

Соловьи – солов’ї – ____________________________________________

Здоровье – здоров’я – _________________________________________

Завдання 2. Спишіть слова, вставляючи, де треба апостроф. Поясніть уживання або невживання апострофа. Прочитайте слова вголос

Дерев..яний, цв..ях, р..ясно, дев..ть, тьм..ний, подвір..я, повітр..я, бур..ян, бур..як, роз..яснити, п..юре, в..язень, пор..ядок, під..їхати, Лук..ян, з..йомка, духм..яний, п..ять, риб..ячий, розіб..єш, з..явився, пів..яблука, сер..йозний, любов..ю, сім..я.

___________________________________________________________________

____________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Правила вживання м’якого знака

$D:\Desktop\img9.jpg$

М’який знак в українські мові використовують для пом’якшення звуків. М’якість приголосних звуків на письмі передається:

спеціальною літерою – Ь (м’яким знаком);
йотованими буквами я, ю, є, ї , де перший звуковий елемент [й] пом’якшує попередній приголосний: ляля, няня, люд, сяду; наступним голосним звуком [i]: тінь, пісня, зірка, сіно, ніс.

$D:\Desktop\maxresdefault.jpg$

М’який знак пишемо:

1) після букв д, т, з, с, ц, дз, л, н наприкінці слова чи складу, якщо ці букви передають м’які звуки: сядь, донька, суть, злізь, вісь, ґедзь, мідь, швець, жнець, гляньте, різьба;

2) після м’яких приголосних перед о: льон, трьох, сьомий, сьогодні, дзьоб, синього;
3) у суфіксах –ськ-, -зьк-, -цьк-, -ськість-, – зькість, -цькість, -ськи, – зьки, -цьки: український, європейський, козацький, запорізький, ризький, паризький, чеський, французький, близький, людський, по-французьки, по- французькому;

4) у суфіксах –еньк-, -оньк-, -есеньк-, -оньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: легенько, голівонька, рученька, самісінька, малюсінька;

5) після м’якого звука [л] перед наступним м’яким: учительський, стільця, пальці, їдальня, читальня;

6) у формах родового відмінка множини іменників жіночого роду: пісень, робітниць, учениць;

7) у дієслівних формах наказового способу: стань, винось, виходь; станьте, виносьте, виходьте;

8) у дієслівних формах 3-ї особи однини та множини дійсного способу: стоїть, спить, стоять, читають, пишуть, думають, складають.

М’який знак не пишемо:

1) після букв, які позначають губні та шиплячі звуки: степ, голуб, кров, сім, вісім, любов, ніж, піч, ідеш;

2) після р у кінці складу: кобзар, товар, писар, Харків (виняток Горький);
3) між приголосними, якщо перший пом’якшується під впливом другого: сонця, пісня, радість, якість, кінця;

4) після н перед ж, ч, ш, щ: тонший, менший, інший, кінчик.

В іншомовних словах м’який знак пишеться після зубних також перед й, я, ю, є, ї та в інших випадках відповідно до літературної вимови: мільйон, павільйон, компаньйон, браконьєр, портьєра, ательє, пасьянс, Нью-Йорк, , асфальт, фільм, бюлетень.

В українських власних назвах м’який знак перед Я не ставиться: Наталя, Тетяна, Уляна, Омелян, Касян, Севастян, Дяченко, Касяненко, Третяк.

Домашнє завдання.

Завдання 1. Перекладіть слова українською мовою

Памятник – ___________________ Святослав – _____________________

Татьяна – _____________________ Наталья – _______________________

праздник – ____________________ льют – __________________________

червяк – ______________________ мягкий – ________________________

румяный – ____________________ обязанность – ____________________

каменный – ___________________ Вячеслав – ______________________

Завдання 2. Запишіть слова у дві колонки: а) з апострофом; б) з м’яким знаком (якщо Завдання виконано правильно, то з перших букв прочитаєте ім’я та прізвище українського поета)

Швец.., едел..вейс, трав..ний, вуз..кий, арф..яр, реп..ях, читал..ня, ескадрил..я, ад..ютант, нен..ка, сузір..я, козац..кий, осінн..го.

Апостроф	м’який знак
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________

Завдання 3. Спишіть слова, вставляючи, де потрібно, м’який знак.

Морозец.., вуз..кий, дивуєт..ся, сіл..ничка, сусідс..кий, блакит.., дон..чин, давн..ого, різ..бяр, т..мяний, тонш..ий, промін..чик, нян..чити, сяд..мо, малесен..кий, прос..ба, леген...ко, голівон..ка, шахтар.., любов.., вісім.., інш..ий, місяц.., кін..цівка, грієт..ся.

__________________________________________________________________

Завдання 4. Перекладіть слова українською мовою. Порівняйте вимову і написання цих слів в обох мовах.

Степь___________, голубь _____________, счастье_______, ночь ________, кровь__________, палец ____________, меньше ___________, зверь _________, отрежь___________, спишь – _________, теперь – _________.

Практичне заняття № 3

Морфемна будова слова.

Морфемна будова слова – це єдність розташованих у закономірній логічній послідовності взаємопов’язаних значущих частин слова (морфем).

Морфема – це найменша неподільна значуща частина слова.

Конкретний вияв морфеми у слові та словоформах (її варіант) називається морфом. Морфеми бувають кореневі та службові (афіксальні).

Кореневі (корінь)

вільний – вільно сполучається з афіксами

та може вживатися без них

ліс, ліс-ок, пра-ліс

зв’язаний – не функціонує самостійно, поєднується з афіксальними морфемами

під-ня-в, від-ня-ла, з-ня-ти

За місцем розташування службові (афіксальні) морфеми діляться на префіксальні та постфіксальні.

Префікс – морфема, що стоїть перед коренем чи іншим префіксом.
Наприклад: предобрий, з’єднати, прізвище, списати.

Суфікс – морфема, що посідає місце після кореня чи іншого суфікса.
Наприклад: маленький, бережок, піщина.

Флексія (закінчення) – займає прикінцеву позицію в змінюваному слові.
Наприклад: море, перший, земля.

Власне постфікс – виступає в абсолютному кінці слова.
Наприклад: навчатися, дивитися, читатися.

Примітка.
До постфіксальних морфем зараховують окремі частки (-сь, -ся, -бо, -но, -будь, -небудь, -казна, -хтозна тощо), які творять займенники та прислівники: хто-небудь, коли-небудь.

За функцією у слові службові (афіксальні) морфеми діляться на словотворчі та граматичні.

Службові (афіксальні) морфеми
словотворчі уточнюють предметне значення кореня:
префікси	розбігтися, прадавній, нелегко
суфікси	доброта, річка, зимувати
постфікси	виднітися, сміятися, питатися
інтерфікси	лісостеп, працезданий, деснянський
афіксоїди	самобутній, багаторічний, тепловоз, діловод, півтон
Граматичні морфеми
формотворчі творять форми того самого слова:
суфікси	робити, писав, несла, побілений, узгодивши, рівніший
префікси	дописати, зробити, найкращий, перечитати
словозмінні виражають значення відмінка, роду, числа або особи:
флексія (закінчення)	рука – руки – руці – руку – рукою; пишу – пи-шемо, пи-шеш – пи-шете, пи-ше – пи-шуть
нульовий афікс	вікон, земель, зелен, прочитав, степ, радість

В українській мові слова за будовою неоднотипні: змінювані й незмінювані.

У змінюваних словах виділяють основу та закінчення.

Незмінювані повнозначні слова складаються з чистої основи:
1) незмінювані іменники (метро, лото, бра);
2) інфінітив (здобувати, відповідати, малювати);
3) дієприслівники (думаючи, дискутуючи, законспектувавши);
4) прислівники (гуртом, вдень, пошепки).

Основа – частина змінюваного слова (без закінчення), що виражає лексичне значення.

Твірна основа – частина слова, від якої творяться нові слова: правда → правдивий → правдивість.
Твірне слово – слово, яке повністю входить в основу похідного слова: холод → холодний, ліс → праліс.

Основа
за морфемним складом:
коренева (проста) (складається лише з кореня)	ліс, день, школа
афіксальна (складна) (містить корінь і словотворчий(і) афікс(и))	під’-їзд, буд-ин-ок, пере-дзвон-и-ти
за словотвірними зв’язками:
непохідна (немотивована) (у складі якої не виділяються словотворчі афікси, тобто вона складається з самого кореня чи кореня й закінчення і не мотивується спільнокореневими словами)	небо, лід, клей, знає
похідна (мотивована) (у складі якої виділяють корінь та словотворчий(і) афікс(и) і яка мотивується спільнокореневими словами)	срібляр-ств-о←срібл-яр←срібл-о
за особливостями вияву в споріднених словах:
вільна (має здатність до вільного вияву в похідних і непохідних словах)	крик, викрик, покрикувати, перекричати (коренева основа крик- має високий ступінь самостійності)
зв’язана (не має здатності вільно виявляти морфемний склад; функціонує лише у складі похідних слів)	взути, перезути, роззути (коренева морфема зу- вживається виключно з афіксальними морфемами)

Запам’ятай!

Виконуючи морфемний аналіз слова, потрібно зважати на функції морфем та відношення між ними. Наприклад, морфема -ів виконує різні функції у складі іменника діді́в (є закінченням, виражає граматичне значення множини родового відмінка) і присвійного прикметника ді́дів (є суфіксом, який указує на належність особі).

Схема морфемного аналізу

1. Аналізоване слово (змінюване чи незмінюване).
2. Морфологічне вираження (якою частиною мови виступає).
3. Визначити:
– закінчення (у змінюваних словах), зазначивши його граматичне значення;
– основу слова, схарактеризувавши її (непохідна – похідна; коренева – афіксальна; вільна – зв’язана);
– корінь слова, дібравши кілька спільнокореневих слів, наголосити на можливих варіантах кореня (чергування голосних чи приголосних);
– префікс (словотворчий чи формотворчий);
– суфікс (словотворчий чи формотворчий);
– постфікс, інтерфікс.
4. Указати на морфонологічні та історичні зміни в основі слова (якщо відбулися).
5. Позначити графічно морфемний склад аналізованого слова.

Взірець I:

1. Мандрівка.
2. Іменник.
3. Закінчення -а, вказує на називний відмінок, однину, жіночий рід;
основа мандрівк-, похідна, вільна, афіксальна;
корінь -мандр'- (мандрівник, помандрувати);
суфікс -івк-, словотворчий, іменниковий.
4. У корені приголосний [р] почергувався з [р'] (мандри – мандрівка).

Взірець II:1. Посивілий.
2. Дієприкметник.
3. Закінчення -ий, вказує на чоловічий рід, однину, називний відмінок;
основа посивіл-, похідна, вільна, афіксальна;
корінь -сив’- (сивіти, сивий);
префікс по-, словотворчий, дієслівний;
суфікс -і-, словотворчий, дієслівний; суфікс -л-, формотворчий, дієприкметниковий.
4. Можливі варіанти кореня: -сив- (сивина) – -сив’- (посивіти).

Взірець III:

1. Восени.
2. Прислівник.
3. Незмінюване слово: закінчення немає;
основа восени, чиста;
корінь осен- (осені, осінній);
префікс в-, словотворчий, прислівниковий;
суфікс -и, словотворчий, прислівниковий.
4. У корені можливі чергування голосних [е] – [і] та приголосних [н] – [н'] (осін'- (осінь); осен'- (осені); осен- (восени)).

$D:\Desktop\7.jpg$

Морфологічні способи творення слів.
Абревіація.
Інші способи творення слів.

1. Морфологічні способи творення слів

Нові слова творяться від основ, а не безпосередньо від коренів.

Наприклад, слово залізничник утворилося не безпосередньо від слова залізо, а від, слова залізничний (працівник), яке походить від залізниця, а це слово — від залізна (колія), прикметник залізний — від залізо. Отже, названі тут слова творилися в такій послідовності:

залізо—залізний—залізниця—залізничний—залізничник.

Основа, від якої утворюється нове слово, називається твірною.

Наприклад, основа ліс- є твірною для слова лісний (ліс+н+ий), основа лісн- є твірною для слова лісник (лісн+ик), а основа лісник- у свою чергу виступає твірною для слова лісництво (лісник+ств+о).

Основа, що складається тільки з кореня (не має ні словотворчих суфіксів, ні префіксів), є непохідною: ліс, вод-а, мог-ти, пиш-е.

Основа, утворена від іншої основи, називається похідною: лісн-ий, лісник, лісництв-о, водн-ий, перемог-ти.

Є два морфологічні способи творення нових слів: афіксація (прості слова) і основоскладання (складні слова).

Творення простих слів за допомогою афіксації полягає у:

додаванні суфіксів: вік+н+ий = вічний; хоробр+ість = хоробрість;
додаванні префіксів: пра+вічний = правічний, до+дати = додати;
додаванні префіксів і суфіксів водночас:

при+береж+н+ий = прибережний (від приберезі); без+турбот+н+ий = безтурботний;

відкиданні суфіксів і закінчень: записати — запис, блакитний — блакить, зелений — зелень.

Складні слова творяться складанням основ:

Підрядних словосполучень: волелюбний (від любить волю), мореплавець

(від плаває морем);

Сурядних словосполучень: світло-зелений (від і світлий і зелений),

хлібсіль (від і хліб і сіль).

Складні слова творяться як за допомогою сполучних голосних (листопад, землекоп, жовто-зелений), так і без них (всюдихід, давноминулий).

2. Абревіація

Абревіація полягає в складанні по-різному усічених основ (складноскорочені слова, або абревіатури):

а) з початкових звуків: Організація Об’єднаних Націй — ООН, Національна академія наук України — HАHУ, Українське національне інформаційне агентство “Новини” — УНІАН, гідроелектростанція — ГЕС, електронно-обчислювальна машина — ЕОМ, відкрите аукціонерне товариство — ВАТ;

б) з початкових букв: Європейський Союз — ЄС (читається: єес), Національний банк України — НБУ (читається: енбеу), Міністерство закордонних справ — МЗС, Служба безпеки України — СБУ, Національна спілка письменників України — НСПУ, Український народний рух — УНР, мале підприємство — МП;

в) з початкових частин слів: Донбас (Донецький басейн), Кабмін (Кабінет Міністрів), міськвиконком (міський виконавчий комітет), універмаг (універсальний магазин), завгосп (завідувач господарства), виконроб

(виконавець робіт);

г) з початкової частини першого слова і повного другого: держадміністрація (державна адміністрація), райцентр (районний центр), зарплата (заробітна плата), медогляд (медичний огляд), госпрозрахунок

(господарський розрахунок);

ґ) комбіновано: районний відділ народної освіти — райвно, Конгрес української інтелігенції — КУІн, Демократична партія України — ДемПУ, НаУКМА (Національний університет “Києво-Могилянська академія”).

3. Інші способи творення слів

Нові слова виникають також внаслідок переосмислення значення існуючого слова. Наприклад, раніше слово супутник означало “людина, що йде поруч”, тепер — ще й “штучне космічне тіло, що рухається навколо якоїсь планети”; колись слово перо означало тільки “рогове нашкірне утворення в птахів”, тепер — ще й “знаряддя для писання чорнилом, тушшю”. Таким чином виникли омоніми.

Слова можуть переходити з однієї частини мови в іншу й набувати іншого значення. Наприклад, прикметник лютий, ставши іменником, набув значення назви місяця. Подібне сталося і прикметниками майбутнє, черговий, братова (дружина брата), учительська, пальне.

Чимало прикметників стали власними назвами, зокрема прізвищами: Сагайдачний, Коцюбинський, Довгий, Гаврилишин, Ковалів; назвами населених пунктів: Київ, Львів, Пирятин, Рівне, Лозова, топонімами: хребет Полонинський, гірський масив Тупий, озеро Соляне, річка Кінська, острів Зміїний.

Нові слова з’являються і внаслідок переносного вживання слів, як, наприклад, : ключ (до дверей) і ключ (журавлиний), журавель (птах) та журавель (колодязний), вушко (мале вухо) і вушко (голки), коник (невеликий кінь) та коник (комаха), супутник (співтовариш у дорозі) і супутник (космічний об’єкт), хвилюватися (про море) і хвилюватися (про людину), мати й мачуха і мати-ймачуха (рослина); зокрема й унаслідок переходу власних назв у загальні: меценат, робінзон, донжуан, дизель, йоркшир, сенбернар, бостон, мадера, свалява, геркулес, титан.

Нові слова можуть творитися внаслідок шляхом механічного поєднання готових слів: генерал-лейтенант, бібліотека-читальня, ракета-носій, заєць-русак, меч-риба; нерідко це може бути повторення тих самих, синонімічних або антонімічних слів: тишком-нишком, давним-давно, рано-вранці, видимо-невидимо, більш-менш, коли-не-коли, всього-на-всього, раз у раз, кінець кінцем, один-єдиний, великий-превеликий, ходив-ходив.

Іноді зливається часто повторюване сполучення слів в одне слово. Наприклад, слово мабуть утворилося із має бути, нашвидкуруч — із на швидку руку, п’ятсот — із п’ять сот.

Практична робота:

Випишіть слова у чотири колонки: 1) утворені суфіксально; 2) утворені префіксально; 3) утворені від сурядних словосполучень; 4) утворені від підрядних словосполучень. З других букв має скластися закінчення вислову В.Дрозда: “Кожна людина, навіть найпростіша, …”

Взаємодія, святковий, самостійний, придумав, яскраво-червоний, книгообмін, дійовий, одинак, вивчити, світло-жовтий, увібрати, добробут, кіловат-година, паросток, світлочутливий, сталево-сріблястий, з’єднати, волелюбний, скляний.

Доманшє завдання.

Завдання 1. Доберіть по 2–3 синоніми до кожного з поданих слів.

Радісний – _____________________________________________________

ввічливий – ____________________________________________________

думати – ______________________________________________________

завірюха – _____________________________________________________

повільно – _____________________________________________________

Завдання 2. Випишіть з прислів’їв антоніми.

1. Краще гірка правда, ніж солодка брехня. 2. Зроби сьогодні те, що хочеш відкласти на завтра. 3. Добро пушить, а лихо сушить. 4. Мала праця краща за велике безділля. 5. Гірко зароблено, солодко їсться. 6. Ученому – світ, невченому – тьма. 7. Знайти друга легко, важко – вберегти. 8. М’яко стеле, та твердо спати.

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Завдання 3. Закінчіть речення за допомогою фразеологізмів, поданих у довідці.

Місто він своє знає як _____________________________________________.

Нові будинки ростуть як ___________________________________________.

Крутиться зранку до вечора як ______________________________________.

Схожі ми з сестрою як _____________________________________________.

Що йому не кажи, йому все як _______________________________________.

Приїзд давніх друзів був як _________________________________________.

Дощу цієї весни було як ____________________________________________.

Коли ми піднялися на гору, село було видно як _________________________.

Довідка. Свої п’ять пальців, на долоні, гриби після дощу, дві краплі води, муха в окропі, сніг на голову, з гуски вода, кіт наплакав.

Завдання 4. Визначте, як утворилися подані слова, розберіть їх за будовою. Назвіть способи словотворення.

Безводний, вишняк, перешкодити, снігопад, синь, зайчиха, безхребетний, підпис, каменяр, ластів`ята, зачарований, зимонька, перебити, льодохід.

___________________________________________________________________

_______________________________________________________________________________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Завдання 5. Утворіть слова за допомогою префіксів с-/з-(зі-).

…секти, …творити, …косити, …гріти, …хвалити, …топити, …мести, …брати, …горнути, …шити, …гнути, …летіти, …садити, …рівняти, …планувати, …єднати, …фотографувати.

Завдання 6. Вставте пропущені букви. Виділіть префікси і поясніть їх правопис.

1. На бе…людному березі стоїть хатина. 2. Синє небо ро…горнуло своє бе…крає поле. 3. Пісня ро…ворушила мертвий спокій. 4. Ро…рослись тополі, ро…зеленілись. 5. Ось там, в тінистих алеях саду, ми і …починемо. 6. В бе…

владно ро…сипаних хмарах засяяла веселка. 7. У ро..чинене вікно пливуть медові пахощі ро…квітлих акацій.

Практичне заняття № 4

Власне українські і запозичені слова/

У складі української лексики за походженням виділяють власне українські слова і слова, запозичені з інших мов.

Власне українські слова — це слова, що виникли в українській мові після спільнослов´янської мовної єдності й були засвідчені в історичних пам´ятках і художніх творах українського народу.

Ці слова складають основу української лексики і формують національні ознаки мови. Вони позначають предмети, явища природи, життя, побут і працю людей, наприклад: годинник, паляниця, лелека, цап, багаття, смуга, сніданок, вареник, галушка, затірка, кваша, сіяч, загальний, виробничий, міркування, очолити, гаятися, баритися, хист, хурделиця, жовтень, січень тощо.

Крім повнозначних слів, до власне українських належить ряд прийменників (біля, посеред, задля, проміж та ін.), сполучників (та, але, чи, аби, якби, немовбито та ін.), часток (хай, нехай, саме, ось), вигуків (цить, лелечко, овва, цур, пек, добридень тощо).

Українська мова постійно поповнюється новими словами як за рахунок власного творення (за допомогою префіксів, суфіксів, словоскладання тощо), так і за рахунок запозичень з інших мов.

Запозичення слів є результатом економічних, політичних, наукових і культурних зв´язків між народами. Запозичення властиве всім мовам світу. Так, українська мова, розвиваючись, збагатилася словами з грецької (бібліотека, корабель, граматика, лексика, історія, математика, драма, ода, Микола, Софія), латинської (фортуна, герб, гумор, календар, колір, фальш, акт, турбіна, калорія, формула, інфінітив, Віктор), німецької (бутерброд, майстер, верстат, шахта, фарба, абзац, шрифт), англійської (мітинг, блокада, тролейбус, футбол, джаз, клуб, памфлет), французької (бюлетень, режим, альбом, гравюра, афіша, п´єса), іспанської (аванс, какао, карамель, силос), італійської (акорд, альт, тенор, дует, концерт, піаніно) та з багатьох інших мов.

Багато запозичених слів стали загальновживаними (вишня, лиман, кімната, тролейбус), інші вживаються як професійні (теорема, метафора, формула, агрегат). Деякі запозичені слова мають у мові український відповідник (процент - відсоток, дефект - недолік, лінгвіст - мовознавець тощо).

$D:\Desktop\slide8-l.jpg$

Синонімічне багатство української мови.

Синоніми – це слова, відмінні одне від одного своїм звуковим складом, але близькі або тотожні за значенням. Наприклад: сміливий, відважний, хоробрий, безстрашний, героїчний.

Синоніми поділяються на три основні групи:

1) лексичні синоніми, що відрізняються смисловими відтінками (відомий – видатний – славетний – знаменитий);

2) стилістичні синоніми – це слова, що відрізняються стилістичним і емоційним забарвленням (говорити – мовити – пророчити – ректи – верзти);

3) абсолютні синоніми – зовсім не відрізняються значенням і в усякому контексті можуть вживатися без будь-якої відмінності (мовознавство – лінгвістика; століття – сторіччя).

Незнання синонімічних можливостей призводить до помилок. Часто виникають ускладнення, коли в російській мові на позначення певних понять існує одне слово, а в українській мові – кілька. Деякі слова відрізняються лише префіксами. Тут треба бути особливо уважними, бо заміна однієї букви може вплинути на значення слова та всього тексту.

Пароніми – слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Часто вони мають один корінь, а відрізняються лише суфіксом, префіксом, закінченням, наявністю чи відсутністю частки –ся.

Наприклад: адрес – письмове привітання на честь ювілею тощо;

Адреса – напис на конверті, місце проживання чи перебування особи або місце знаходження установи.

Незначна різниця у вимові паронімів спричиняє труднощі у їх засвоєнні, призводить до помилок, зокрема до неправильної заміни одного слова іншим. Тому треба особливо уважно стежити за вживанням малознайомих слів і завжди звертатися до відповідних словників, щоб уточнити значення, правопис та вимову потрібного слова.

Омоніми – це слова, які за своїм звуковим складом однакові, але мають різні значення. Омоніми бувають:

1) лексичні – це слова тотожні за написанням у всіх граматичних формах (коса – сільськогосподарське знаряддя, вузька намивна смуга суходолу в морі);

2) граматичні (омоформи) – це слова, що збігаються за звучанням і написанням лише в окремих граматичних формах (коса – іменник; коса (лінія) – прикметник);

3) фонетичні (омофони) – це слова, що збігаються тільки за звучанням, а пишуться неоднаково (мріяти -–мрія ти);

4) омографи – це слова, що збігаються за написанням, але розрізняються за значенням і наголосом (мука – мука).

Антоніми — це пари слів із протилежним значенням.

Наприклад: мир — війна, життя — смерть, гострий — тупий, радіти — сумувати, за — проти.

Антоніми в семантичному полі розташовуються на протилежних полюсах. Коли взяти низку слів на позначення стосунків між людьми (семантичне поле): любов, симпатія, дружба, приязнь, прихильність, доброзичливість, байдужість, неповага, недолюблювання, неприязнь, зневага, ворожість, не-нависть, то на протилежних кінцях стоятимуть антоніми любов — ненависть.

Антоніми в мові існують тому, що в самій дійсності та в людських оцінках існують предмети, явища, дії, ознаки з протилежними якісними, кількісними, просторовими й часовими властивостями: день і ніч, тепло і холод, добро і зло, початок і кінець чогось, легкі й важкі предмети, близькі й далекі відстані, давній і майбутній час тощо.

Лексика (від грецького lexikos – словесний, словниковий) – це

сукупність слів мови, говору або відповідної сфери вживання. Лексика української мови надзвичайно багата й різноманітна. Систему слів, групування їх за значенням, походженням, стилістичним уживанням та шляхами розвитку вивчає розділ мовознавства - лексикологія.

Слово – основна одиниця мови, яка являє собою єдність звукового

знака і значення. Під звуковим знаком розуміємо зовнішнє вираження значення слова, внутрішнє дає саме лексичне значення, пов’язане з граматичним.

Наприклад, слово вогонь складається з п’яти звуків, а лексичне значення його –іменник, що означає виділення розжарених газів під час горіння. Це пряме значення цього слова. Проте в цьому слові є ще й переносні значення – душевне піднесення, стрільба з вогнепальної зброї та ін.

Слова бувають однозначні й багатозначні, мають пряме й переносне

значення і можуть вживатися в переносному значенні. Слово, що має одне значення, називається однозначним. Одне значення мають переважно назви людей за різними ознаками (українець, слюсар), назви тварин (олень, леопард), назви рослин (сосна, тополя), назви конкретних предметів (шафа, стілець), назви місяців і днів (січень, понеділок), більшість відносних прикметників (міський, морський, вчорашній, дев’ятиповерховий), числівники (два, десять) тощо. Також однозначними є терміни (інструкція, меридіан, тонна, метр).

Слово, що має два і більше значень, називається багатозначним.

Здатність слова виступати з різними значеннями називається багатозначністю,

або полісемією.

Слово може бути багатозначним тому, що в його назві враховується лише одна якась ознака предмета. А таку саму ознаку можуть мати й інші, відмінні предмети. Наприклад, основне пряме значення слова стіна – «вертикальна міцна частина будівлі» (матеріал, з якого вона виготовлена, тут не вказується), тому цим словом ще називають і «прямовисну бічну поверхню чого-небудь» (стіна урвища), і «муровану огорожу» (стіна замку), і переносно «щільний ряд людей» (людська стіна), і так само переносно «моральну перепону між людьми» (стіна непорозуміння) тощо.

У багатозначному слові одне значення основне, інші – побічні. У слові

голова основним є значення «частина тіла», побічними – «розум», «керівник»,

«передні ряди», «основна річ» тощо.

Фразеологізми.

Лінгвістична дисципліна, що вивчає стійкі сполучення слів з погляду їх

значення, походження, будови, функціонування в мові, називається фразеологією. До її складу входять стійкі словосполучення, що мають назву фразеологізмів, або фразеологічних одиниць.

Фразеологізми відзначаються стійкістю складу й структури. Характерною їх ознакою с те, що вони не конструюються щоразу в процесі мовлення, а відтворюються як готові словесні формули (як кіт наплакав, вилами по воді писано).

Чимало фразеологічних одиниць с засобом образності, мають виразне

емоційно-ексиресивне забарвлення. За їх допомогою можна виражати такі

позитивні емоції, як любов, пошану, гордість, досягати піднесеності висловлення (караюсь, мучусь, але не каюсь; стояти на смерть; завжди учень), виражати насмішку, іронію, сарказм, гнів, презирство, створювати відтінок фамільярності (не вартий дірки з бублика; хвостом крутити). Фразеологізми широко використовують у художньому, публіцистичному стилях літературної мови та в усному побутовому мовленні. У діловому та науковому стилях фразеологізми не мають емоційного забарвлення: згідно з наказом, сісти на лаву підсудних, ліквідувати заборгованість, перевірити гіпотезу, закрити дужки.

Фразеологічні одиниці входять у синонімічні підношення між собою, а

також з окремими словами, наприклад: сидіти склавши руки – ні за холодну воду не братися, палець об палець не вдарити – байдики бити, руки в боки –

ледарювати.

Багато фразеологізмів побудовано на антонімії: руки білі, а сумління чорне. Праця чоловіка годує, а лінь марнує. Діла на копійку, а балачок на карбованець.

Фразеологічні одиниці часто виступають у власних варіантах. Це явище

найчастіше виникає тоді, коли окремі компоненти замінюються рівноцінними

лексемами: тримати (держати) язик за зубами; набалакати (намолотити, наплести) сім мішків (сім кіп, три мішки) гречаної вовни; намилити голову

(чуба, чуприну, шию, карк) та ін.

Є різні класифікації фразеологічних одиниць – на семантичному, функціональному, граматичному (морфологічному і синтаксичному), історичному рівнях. Широке визнання здобула семантична класифікація: до

уваги береться ступінь з’днаності складових частин і співвіднесеність значення усього вислову з семантикою його окремих складників. На цій основі розрізняють фразеологічні зрощення (неподільні за значенням; семантика фразеологізму не випливає із суми значень компонентів; їх ще прийнято називати ідіомами: собаку з їсти – набути досвіду; бити байдики – ледарювати; звести нанівець – знищити); фразеологічні єдності (теж семантично неподільні, але цілісне значення фразеологічного звороту мотивується значенням компонентів: прикусити язика – мовчати; не нюхати пороху – не бути ще в боях); фразеологічні сполучення (до них входять слова, що не втратили семантичної самостійності, але мають обмежені зв’язки з іншими словами: порушити питання, бере страх, жаль, досада, хоч не скажуть бере любов, ненависть). Окремо виділяють ще один клас – фразеологічні вислови, до яких зараховують такі стійкі в своєму складі і вживанні фразеологічні одиниці, які не тільки семантично подільні, а складаються цілком із слів з вільним значенням (серйозно й надовго; вовків боятися – в ліс не ходити; не все те золото, що блищить).

Джерелом утворення фразеологізмів є:

1. Жива народнорозмовна мова, зокрема приказки, прислів’я (п’яте колесо до воза; як горох при дорозі; на ладан дише; одного поля ягода; тримати язик за зубами).

2. Виробничо-професійна діяльність {дружній череді вовк не страшний; сім разів відмір, а один раз відріж; дати задній хід; міняти шило па швайку; па космічній швидкості).

3. Біблійні вислови (око за око, зуб за зуб; святая святих; Содом і Гоморра; випити гірку чашу до дна).

4. Антична література та міфологія (ахіллесова п’ята; прокрустове ложе; Аріаднина нитка; дамоклів меч; Сизифова праця).

5. Сентенції, влучні вислови видатних людей: Умийтеся, образ Божий багном не скверніте (Т.Шевчненко); Нам пора дня України жить (І.Франко); Сталь і ніжність (П.Тичина); Любов і ненависть (Д.Павличко); Сміх крізь сльози (М.Гоголь); Хто бере – усе той тратить, хто дає – усе придбав (Ш.Руставелі).

Знайомлячись з таким явищем, як трансформація фразеологічних одиниць, слід засвоїти різні її способи (розширення і звуження значення, скорочення до натяку, модернізація тощо). Складною проблемою – в теоретичному і практичному плані – є переклад фразеологізмів з однієї мови іншою.

Практична робота.

Завдання 1. Із наведених пар синонімів випишіть власне українські в один стовпчик, а запозичені – у другий.

Горизонт – обрій, садовинá – фрукти, овочі – городина, малюнок – ілюстрація, екзамен – іспит, аплодисменти – óплески, правопис – орфографія, демонструвати – показувати, дефект – вада, велетенський – гігантський, антракт – перерва, оптимістичний – життєрадісний.


______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________
______________________________	____________________________

Домашнє завдання.

Завдання 1. Випишіть лише багатозначні слова.

Арифметика, з’їсти, каструля, летіти, осінній, гігієна, улітку, сміється,

серце._______________________________________________________________

Завдання 2. Замініть подані фразеологічні звороти синонімічними дієсловами.

Байдики бити, дерти носа, накивати п’ятами, пекти раки, замилювати очі, каменя на камені не залишити, змішати грішне з праведним, виляти хвостом.

Завдання 3. Прочитайте. Знайдіть синоніми. Підкресліть.

1. Не один ти стрічала погрозний погром, знаєш тупіт, і стукіт, і грюкіт Батиїв, – та з пожару щораз лазуровим вінком виникав твій співучий, могучий твій Київ. 2. Дуби ростуть поволі, неквапливо. 3. Буває так: ще темна ніч надворі; ще сон колише землю, як маля, німує небо, і мовчить земля, зірок не видно в тиші непрозорій, – і враз прокинешся. 4. Сталь об сталь нечутно дзвонить, сталь поблискує і гасне... Знову стали діти школярами, і синиця дзвонить школярам. 5. Минають, зникають літа, всі літа ідуть до одного, та радісна серцю мета, нова моя, нова дорого (З тв. М.Рильського).

Завдання 4. Прочитайте прислів’я, знайдіть у них антоніми. Випишіть.

1. Де багато слів, там мало діла. 2. Дурний любить вчити, а розумний – вчитися. 3. З бідою не знатися – і щастя не знайти. 4. Краще погано їхати, ніж

гарно йти. 5. Не замітай чужої хати – дивись, чи своя заметена. 6. Де літував, там треба було й зимувать. 7. З праці радість, а з безділля смуток.

Практичне заняття № 5

Система частин мови

Частини мови — це основні лексико-граматичні розряди (категорії, класи, групи) слів.

Система частин мови складається:

а) з шести самостійних, або повнозначних, частин мови: іменників, прикметників, числівників, займенників, дієслів (у тому числі дієприкметників, дієприслівників, безособових форм на -но, -то), прислівників;

б) із трьох службових, або неповнозначних, частин мови: прийменників, сполучників, часток;

в) з вигуків, що утворюють окрему частину мови. Отже, частин мови в українській мові десять.

ЧАСТИНИ МОВИ
самостійні			службові
Змінювані		незміню- вані	незміню- вані	незміню- вані
відмінювані	дієвідмі-нювані	незміню- вані	незміню- вані	незміню- вані
іменник	дієслово	прислівник	прийменник	вигук
прикметник			сполучник
числівник			частка
займенник

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЧАСТИН МОВИ
Частина мови	Що означає	Лексико- граматичні категорії	Граматичні категорії	Синтаксична роль
іменник	предмет	назва істоти, неістоти; назви власні та загальні, збірні	рід, число, відмінок, відміна, група	підмет, іменна частина складеного присудка, додаток
прикметник	ознаку, прина-лежність	якісні, відносні, присвійні	рід, число, відмінок, група, ступінь порівняння	означення, імення частина складеного присудка
числівник	кількість, порядок при лічбі	кількісні (власне кількісні, дробові, збірні), порядкові	рід, число, відмінок	підмет, іменна частина складеного присудка, означення
займенник	вказує на предмет, ознаку, кількість, але не називає їх	особові, зворотний, вказівні, питальні, відносні, присвійні, неозначені, заперечні	рід, число, відмінок	підмет, додаток, означення
дієслово	означає дію або стан	дія, рух, стан	рід, число, дієвідміна, час, спосіб, особа, стан, вид, перехідність	присудок
прислівник	ознаки дії, стану, ознаку ознаки	обставинні (місця, часу, причини, мети), означальні (способу дії)	немає	обставина

Іменники— це назви осіб, тварин, предметів: секретар, береза, Сибір, дощ, знання, ад'ютант, кенгуру.

Прикметники— назви ознак, властивостей предметів, явищ, назви приналежності предмета особі: кислий, блідо-рожевий, морквяний, Софіїн.

Числівники— назви кількостей (самих по собі), кількостей предметів, їх порядку при лічбі: Двадцять ділиться на десять, на п'ять, на чотири, на дваі на один; дев'ятсот (років), двохтисячний (рік).

Займенники— слова, що не називають, а тільки вказують на предмети, ознаки або на кількість: ви, хто, цей, такий, стільки, скільки.

Дієслова— назви дій або станів особи, предметів: зшивати, констатувати, дрімати.

Примітка. До дієслова як частини мови також належать:

а) дієприкметники — назви динамічних, змінюваних ознак предметів: стихаючий (вітер), виконуване (доручення);

б) дієприслівники — вказують на додаткову дію стосовно дії, яка виражена дієсловом: Раділи люди встаючи(Шевч.);

в) безособові форми на -но, -то: Кожній людині відкритов нас дорогу — твори, дерзай (Бойч.).

І Прислівники— назви ознак дій, станів, інших ознак: / кує зозуля (як?) тонко (де?) вдалині (Сос); дуже (хоробрий).

Спільним для службових частин мови є те, що вони мають лише граматичне значення, служать для вираження різних відношень (просторових, часових, єднальних, протиставних тощо) між повнозначними словами або реченнями.

Прийменники— слова, які виражають відношення іменників, займенників до інших слів у словосполученні і реченні: взяти заруку, стежка черезгори, зроблений у цеху.

Сполучники— слова, які служать для поєднання слів і речень: земля інебо; Життя не має ціни, аволя дорожча за _k життя (Нар. тв.).

Частки— це слова, які надають реченням певних своєрідних та емоційних відтінків: Працюй же! (пор.: Працюй!),

Вигуки— розряд слів, які, виражають почуття людини, не називаючи їх: Ах! Ой! Ура! Тсс!

Відеоурок

Практична робота

Завдання 1. Заповніть пропуски в поданих визначеннях.

Іменник означає предмет, відповідає на питання хто? що? і змінюється за

______________________________________________________________.

Прикметник вказує на ознаку предмета, відповідає на питання

_______________________________________________________________, змінюється за родами, числами й відмінками.

_________________________ вказує на особу або предмет, не називаючи їх, відповідає на питання хто? що? який? чий? і відмінюється за відмінками, числами, родами.
Числівник називає кількість або порядок предметів при лічбі, відповідає на питання скільки? котрий? котра? котре? котрі? і змінюється за

______________________________________________________________.

Дієслово називає ____________________________________, відповідає на питання що робити? що зробити? і змінюється за часами, числами, особами й родами.

Завдання 2. Знайдіть у тексті три іменники, прикметники, дієслова, займенники.

Іменники: ______________________________________________________

Прикметники: ___________________________________________________

Дієслова: _______________________________________________________

Займенники: ____________________________________________________

Казки люблять як діти, так і дорослі. Чим же вони так привертають до себе увагу? Що в них особливого? Передусім те, що в них завжди перемагає добро, вони мають цікавий зміст, їхні герої часто наділені надлюдськими можливостями, а тварини, як люди, уміють розмовляти. У казках засуджується жадібність, жорстокість, висміюються ледачі люди, боягузи й дурні, а прославляється працьовитість, мужність і мудрість. Так у казках народ утверджував думку про торжество справедливості.

Домашнє завдання.

Завдання 1. Пригадайте, як зв’язуються слова у словосполученні. Утворіть словосполучення, добираючи потрібні прийменники.

Казки … тварин, потоваришували Лисичка … Журавлем, кличе … гості, розмазала кашу … тарілці, ставить … кумом, приходь … мене завтра, подякувала … обід.

____________________________________________________________________

___________________________________________________________________

Завдання 2. Доберіть прикметники до поданих іменників, визначте їх рід, число, відмінок.

Собака _____________, лисиця ______________, ведмідь _______________,

вовк____________, мишенятко ____________, заєць ____________________.

Завдання 3. Перекладіть російською мовою слова з казки «Мудра дівчина». Визначте, до якої частини мови вони належать.

Убогий – ____________, розумний – __________, миліше – __________, прудкіше–____________, итніше–______________, найтонша – ____________, гаразд – _____________, уранці – ______________, потроху – _____________.

Завдання 4. Серед поданих слів визначте числівники і підкресліть їх.

Тричі, три, трійко, трійка, троє, третій, втричі, потроїти, потрійний, трьох- вимірний, утрьох, тризначний.

Завдання 5. Запишіть наведені слова в колонки.

Нецінний, запекти, веселість, звеселити, пшеничний, опрацювати, дипломний, озеленити, команда, командувати, хвіст, пальчики, вроджений, вродитися, руч- ний, працьовитий, загребти, привід, привести, кавунище, вітряний, хлібина, ласощі, бровастий, вітерець, лікарський, ельфи.

ІМЕННИКИ	ПРИКМЕТНИКИ	ДІЄСЛОВА

Практичне заняття № 6 - 7

У досконалення вмінь здійснювати мовний аналіз

Мовний розбір – один з найбільш ефективних видів тренувальних вправ, у процесі якого в тексті знаходять, виділяють окремі слова (звуки, морфеми), словосполучення чи речення, відносять їх до певної категорії (розряду, групи) і дають їм характеристику.

За значенням мовний розбір може бути: лексичним, фонетичним, морфемним, словотворчим, морфологічним, синтаксичним, стилістичним.

ПОСЛІДОВНІСТЬ МОРФОЛОГІЧНОГО РОЗБОРУ

САМОСТІЙНИХ ЧАСТИН МОВИ

Іменник

На яке питання відповідає.
Початкова форма.
Власна назва чи загальна.
Назва істоти чи неістоти.
Рід.
Відміна, група.
Відмінок.
Число.
Синтаксична роль.

Прикметник

На яке питання відповідає.
Початкова форма.
Ступінь порівняння вищий (проста чи складена форма), найвищий (проста, складна, складена форма)
Рід.
Число.
Відмінок.
Група.
Синтаксична роль.

Числівник

На яке питання відповідає.
Початкова форма.
Кількісний чи порядковий
Група за значенням (власне кількісний, збірний, добовий)
Простий чи складний.
Відмінок.
Рід (для порядкових).
Число (для порядкових).
Синтаксична роль.

Займенник

На яке питання відповідає.
Початкова форма.
Розряд за значенням.
Рід.
Число.
Відмінок.
Синтаксична роль.

Прислівник

На яке питання відповідає.
Розряд за значенням (означальні: якісні, кількісні, способу дії, порівняльно-уподібнювальні; обставинні: місця, часу, причини, мети).
Ступінь порівняння.
Синтаксична роль.

Дієслово

На яке питання відповідає.
Початкова форма.
Вид дієслова.
Перехідність.
Спосіб (дійсний, умовний, наказовий)
Час.
Особа.
Число.
Рід (для дієслів минулого часу).
Синтаксична роль.

Дієприкметник (особлива форма дієслова)

На яке питання відповідає.
Початкова форма.
Стан.
Вид.
Час.
Рід.
Відмінок.
Число.
Синтаксична роль.

Дієприслівник (особлива форма дієслова)

На яке питання відповідає.
Вид.
Незмінна форма.
Синтаксична роль.

ПОСЛІДОВНІСТЬ МОРФОЛОГІЧНОГО РОЗБОРУ

СЛУЖБОВИХ ЧАСТИН МОВИ

Прийменник

Відношення, які виражає у сполученні з іншими словами.
З якою частиною мови сполучається.
Відмінок слова, з яким сполучається.
Непохідний чи похідний.

Сполучник

Простий, складний чи складений.
Сполучник сурядності чи підрядності.
Поєднує однорідні члени чи частини складного речення.

Частка

Розряд за значенням та роллю в реченні.

$D:\Desktop\18.jpg$

$D:\Desktop\image067.jpg$

$D:\Desktop\img13.jpg$

$D:\Desktop\img9.jpg$

$D:\Desktop\image_5e8cd510ad4de.jpg$

Практична робота

Морфологічний розбір слів

У кімнаті не вистачало стільця.

2.…У світі той наймудріший, хто найдужче любить життя. (В.Симоненко)___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

3. Марко до п’ятнадцяти років не був ніде за межами острова.

4. Біля школи у нас ростуть дерева.

5. Зорі яскравіше засяяли вгорі.

6. Як швидко плине час!

Домашнє завдання.

Завдання 1. Прочитайте назви цифр і чисел українською мовою. Запам’ятайте їх, підготуйтеся до словникового диктанту.

1 – один / перший

2 – два / другий

3 – три / третій

4 – чотири / четвертий

5 – п’ять / п’ятий

6 – шість / шостий

7 – сім / сьомий

8 – вісім / восьмий

9 – дев’ять / дев’ятий

10 – десять / десятий

11 – одинадцять / одинадцятий

12 – дванадцять / дванадцятий

13 – тринадцять / тринадцятий

14 – чотирнадцять / чотирнадцятий

15 – п'ятнадцять / п’ятнадцятий

16 – шістнадцять / шістнадцятий

17 – сімнадцять / сімнадцятий

18 – вісімнадцять / вісімнадцятий

19 – дев’ятнадцять / дев’ятнадцятий

20 – двадцять / двадцятий

21 – двадцять один / двадцять перший

30 – тридцять / тридцятий

40 – сорок / сороковий

50 – п’ятдесят / п’ятдесяти

60 – шістдесят / шістдесятий

– сімдесят / сімдесятий

80– вісімдесят / вісімдесятий

90– дев’яносто / дев’яностий

– сто / сотий

1000– тисяча /тисячний

Дні тижня

неділя ___________________________________________________________

понеділок_________________________________________________________

вівторок__________________________________________________________

середа____________________________________________________________

четвер____________________________________________________________

п’ятниця___________________________________________________________

субота_____________________________________________________________

Місяці

січень____________________________________________________________

лютий____________________________________________________________

березень__________________________________________________________

квітень___________________________________________________________

травень___________________________________________________________

червень___________________________________________________________

липень____________________________________________________________

серпень___________________________________________________________

вересень__________________________________________________________

жовтень___________________________________________________________

листопад__________________________________________________________

грудень___________________________________________________________

Пори року

пора року_________________________________________________________

весна ____________________________________________________________

літо _____________________________________________________________

осінь _____________________________________________________________

зима ______________________________________________________________

Завдання 2. Які це числа? Поєднайте лініями правильні варіанти.

240	триста сорок дев’ять
785	чотириста шістдесят шість
1703	тисяча сімсот три
349	двісті сорок
466	сімсот вісімдесят п’ять
1553	шістсот двадцять
917	тисяча двісті
620	тисяча п’ятсот п’ятдесят три
812	вісімсот дванадцять
1200	дев’ятсот сімнадцять

Завдання 3. Визначте відміну і групу іменників:

весна – … в., … гр., сон – … в., … гр., ніч – …в., … гр., дощ – … в.,…гр., мати – … в ,…гр., гай – … в., … гр.,

плем’я – …в.,…гр., невдаха – … в., … гр.,

Завдання 4. Провідміняйте іменники: мати, ніч, тиша, ім’я, гроші, граблі.

Н.
Р.
Д.
З.
О.
М.

Практичне заняття № 8

Найважливіші відомості з синтаксису і пунктуації

$D:\Desktop\img3.jpg$

Синтаксис (від гр. sintaxis — упорядкування, складання) вивчає будову cловосполучень і речень. Синтаксис тісно пов’язаний з морфологією, бо в ньому слово розглядається у взаємозв’язку з іншими словами в мовленні (частини мови стають членами речення). Основними синтаксичними одиницями мови є: словосполучення, речення і текст.

Словосполучення — найменша одиниця синтаксису, утворена з двох або більше слів на основі підрядного зв’язку (одне зі слів — головне, друге — залежне). Словосполучення поділяються на прості (два повнозначних слова) і складні (три й більше таких слів).

В основі простого і складного словосполучення лежить головне слово. Залежно від того, якою частиною мови воно виражене, словосполучення поділяються на:

- іменні, де головним словом є іменник, прикметник, числівник, займенник: маленькі дерева, чоловік у костюмі, два підручники;

- дієслівні, де головним словом є дієслово та його форми: вивчаючи мову, спізнитися до школи, скласти іспит;

- прислівникові, де головним словом є прислівник: особливо радісно,занадто весело.

Підрядний зв’язок виражає граматичну залежність одного слова від іншого.

Існують три типи підрядного зв’язку: узгодження, керування та прилягання.

Узгодження — тип підрядного зв’язку, при якому форми залежного слова уподібнюються формам головного: веселий сміх, весела подія, веселе свято, веселі канікули.

Керування — залежне слово набуває форми того відмінка, якого вимагає головне слово: займатися за столом, пригорнув до себе, у глибині сцени. При зміні головного слова залежне не змінюється.

Прилягання — залежне слово має незмінну форму і поєднується з головним тільки за змістом: особливо радісно, впевнено відповідати. За допомогою прилягання приєднуються незмінювані слова і форми слів — прислівники, неозначена форма дієслова, дієприслівник.

$D:\Desktop\xl-19639-6f31c6d8.jpg$

Практична робота 1. Записати в три колонки

Неповторний краєвид; висловлення захоплення; неймовірно гарний; висловилися недвозначно; якнайвища оцінка; справжнісінька сенсація; стояли завмерши; знаменна подія; незабутнє враження; у центрі полотна; зачаровані колоритом; відгуки про пейзаж; не забулася відразу; на вершині слави; наперекір долі; освітлений яскраво; нестримно плине; працював захоплено.

узгодження	керування	Прилягання

Речення — це основна граматично оформлена, інтонаційно завершена мовна одиниця, в якій виражається самостійна думка. Воно може складатися з одного слова або групи слів.

У словосполученні:

1. Є тільки найменування предмета, ознаки.

2. Слова об’єднуються підрядним зв’язком.

3. Відсутня інтонація.

Речення:

1. Виражає завершену думку.

2. Зв’язок може бути підрядним або сурядним.

3. Інтонаційно завершене.

4. Має певне граматичне значення, що виражається найчастіше підметом і присудком (тобто граматичною основою).

Типи речень за метою висловлювання

Залежно від мети й характеру висловлювання усі речення можна поділити на три основні типи: розповідні, питальні та спонукальні.

Розповідні речення містять у собі повідомлення про явища і предмети оточуючої дійсності або відповідь на запитання (ствердження або заперечення): Правди не сховаєш. Згаяного часу і конем не доженеш.

Питальні речення виражають питання або вживаються замість розповідних (риторичне запитання). На письмі в кінці питального речення ставиться знак питання: Хто ж од нас у світі дужчий? Із яких країн? Речення, що виражають риторичне питання: Чи ми ще зійдемось знову? Чи вже навіки розійшлись? Речення, які виражають спонукання до відповіді: Хто по-справжньому піклується підготовкою відповідних спеціалістів?

Спонукальними називаються речення, що у формі наказу, застереження, запрошення, заклику виражають волю мовця з метою вплинути на інших або намір до дії самого мовця. Спонукання найчастіше виражається дієсловами наказового способу і неозначеною формою. Характерною ознакою спонукальних речень є особлива спонукальна інтонація, що супроводжує кожне спонукальне речення: Вставай, хто живий, в кого думка повстала, година для праці постала!

За емоційним забарвленням речення поділяються на окличні та неокличні.

Речення, які можуть вимовлятися підвищеним тоном з особливою інтонацією, називаються окличними, в кінці яких ставиться знак оклику. Окличні речення можуть виражати: здивування, іронію, розгубленість, сумнів, невпевненість, упевненість; жах, злість, гнів, жаль, ніжність, любов, захоплення, докір, осуд, погрозу, наказ, заклик, прохання та ін.: Привіт вам, Карпатські гори, і вам, сріблясті річки!

Неокличні речення можуть бути розповідними, питальними та спонукальними: Пахне хлібом земля, що дала мені сонце і крила — розповідне. Я люблю осінь — розповідне. Ти любиш осінь? — питальне. Любіть осінь — спонукальне. Як тебе не любити?! – питальне/окличне.

Практичне робота 2. Записати речення в три колонки.

Повернулися з вирію птахи. Що з'являється навесні на деревах? Не рви квітів у лузі! Весна - чудова пора року! Які квіти розцвітають першими? Навесні ми святкуємо Великдень. Повідомте, коли вперше побачите лелек. Коли розпочнуться весняні канікули? Мамо, спечи, будь ласка, смачний торт. Птахи повернулися з теплих країв. Чи повернулися птахи з теплих країв? Птахи, повертайтеся з теплих країв. Літо - чудова пора! Андрійко, візьми мене до себе в гру. Чому ти так довго граєш в телефон? Кішка - моя улюблена тварина. Хлопчики гралися в футбол.

Розповідні

Питальні

Спонукальні

$D:\Desktop\img3.jpg$

$D:\Desktop\Таблиця 1 Односкладні речення.PNG$

$D:\Desktop\img9 (1).jpg$

$D:\Desktop\img3 (1).jpg$

У повних реченнях наявні всі головні та другорядні члени, необхідні для завершеності будови і повноти вираження значення (Христя засвітила невеличкий каганець і постановила його на комині (П. Мирний)).

Пропущений член неповного речення можна відтворити: 1) з попереднього речення чи з частини того самого складного речення (Брехня стоїть на одній нозі, а правда — [стоїть] на двох [ногах](Нар. тв.)); 2) з наступного речення (Хай жестами [скажу]. Але сказати мушу); 3) зі змісту самого неповного речення, тобто на пропущений член указують слова, синтаксично залежні від нього (Не в службу, а в дружбу [допоможи]); 4) із ситуації мовлення: усі учасники спілкування знають, про що йдеться, тому те чи інше слово може випускатися (До бібліотеки [ти йдеш]?).

$D:\Desktop\document-12.png$

Відеоурок

Домашнє завдання

Завдання 1. Спишіть речення, вставляючи пропущені розділові знаки між підметом і присудком.

Березень початок календарної весни. Він одвічний пустун. 2. У наших краях першими серед квітів з'являються ніжні підсніжники. Вони окраса широколистих лісів. 3. Цей сезон відкривають граки і шпаки, і перша їх турбота гніздування. 4. У багатьох із них відбувається найважливіший життєвий процес нерест. 5. Усім природолюбам потрібно пам'ятати, що наш обов'язок сприяти всіма можливими засобами збереженню чисельності тваринного світу (З газети).
------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Завдання 2. З поданими словами складіть словосполучення.

Старанний, незрівнянний, оббити, ззаду, роззява, кінний, туманний, ллє, обличчя, сторіччя.

Завдання 3. Перекладіть словосполучення українською мовою.

Земля предков – ________________________________________________________

Клочек родной земли – __________________________________________________

Свободно раскинулась – _________________________________________________

Трудолюбивый человек – ________________________________________________

Задать вопрос – ________________________________________________________

Давние времена – _______________________________________________________

Будущие поколения – ____________________________________________________

Родной дом – __________________________________________________________

Завдання 4. Доповніть речення другорядними членами, підкресліть головні і другорядні члени речення.

Листопад…(який?)______________місяць осені. Завмирає(яка?)___________ природа. Дерева струшують (куди?) ____________________пожовклі листочки. Біля річки іній посріблив (що?) ___________________. На (якій?) _________ гладі води з’явилися маленькі крижинки. Повітря наповнене (чим?) _____________________.

(Де?) _______________ пливуть (які?) ___________________хмари.

Практичне заняття № 9

Основні пунктограми

КОМА

– між однорідними членами речення

– перед словами а саме, як-от. як, що стоять у реченні з однорідними членами після узагальнювальних слів

– при повторенні слова

– для виділення звертань

– після вигуків

– після стверджувальних слів так, еге. авжеж та ін., заперечення ні, запитання що

– для виділення вставних слів, словосполучень і речень

– для виділення порівняльних зворотів

– для виділення відокремлених членів речення

– для виділення

$D:\Desktop\img6.jpg$

КРАПКА З КОМОЮ

– між поширеними однорідними членами речення

– між частинами складносурядного і безсполучникового складного речення

– між поширеними однорідними підрядними реченнями

$D:\Desktop\img8.jpg$

ДВОКРАПКА

– після узагальнювального слова, що стоїть перед однорідними членами речення

– між частинами безсполучникового складного речення

– у реченні з прямою мовою

$D:\Desktop\slide-13.jpg$

ТИРЕ

– між підметом і присудком

– на місці пропущеного члена речення

– перед узагальнювальним словом, що стоїть після однорідних членів речення

– для виділення прикладок

– між частинами безсполучникового складного речення а між частинами складносурядного речення

– для виділення вставних (вставлених) конструкцій

– у реченні з прямою мовою

$D:\Desktop\img17.jpg$

ТРИ КРАПКИ

– на позначення перерваності або недокінченості мови

– на позначення уривчастості мови

– на позначення пропуску в цитаті

$D:\Desktop\2480-large_default.jpg$

ДУЖКИ

– для виділення вставних (вставлених) конструкцій

– для виділення прізвища автора, що стоїть після цитати

ЛАПКИ

– для виділення цитат

– у реченні з прямою мовою

Практична робота

Пам'ять душі

Хто щасливий?

Той, хто дає багато, а бере найменше.

На чиїх слідах виростають найкращі квіти, хто по своїй дорозі розкидає для вжитку всіх самоцвіти.

Як? Навіть тоді, коли ті квітки виростають з крові серця його, що зрошує землю, і навіть тоді, коли ті самоцвіти — лише стверділі сльози, що поливають дорогу життя?
І навіть тоді... Хто ж той щасливий? Хто ж той бідний багач? Поет.
А хто нещасний? Той, чия душа, глибока, як море, ревниво ховає на дні цілий таємний світ, чудний і багатий, як казка.

Чия душа любить, як море, бурі.

Хто знає, що буря та підхопить з глибини все найдорожче, найбільш затаєне і викине на голий берег, на вдивовижу цікавим. Хто знає це — і прагне бурі.
Хто дає те, чого не хоче, чого не може дати, хто году звіра м'ясом свого серця, поїть його своєю кров'ю і чує, як йому плещуть в долоні байдужі. (М. Коцюбинський.)

Різні розділові знаки зумовлюють особливості інтонування в усному мовленні певних частин та слів різних за структурою речень.
Зокрема, частина речення, виділена з обох боків парним тире, вимовляється підвищеним тоном. Перед двокрапкою голос підвищується, після неї робиться вичікувальна пауза, і далі слова вимовляються звичайним тоном. Частина речення, взята в дужки, вимовляється — залежно від її змісту — підвищеним або пониженим голосом. Три крапки в середині речення вказують на схвильованість висловлювання, у кінці — на незакінченість думки.

Домашнє завдання

Завдання1. Прочитайте речення. Поставте пропущені розділові знаки в складних реченнях. Підкресліть головні члени у другому реченні.

1. Сліпучо спалахнула блискавка і гуркіт грому сповістив про початок нічної грози (О. Донченко). 2. Місяць зійшов над морем і скелі стали ближчими. 3. Фіолетові зморшки лягли на обличчя і якась тепла, матерня турбота нахилила скелі над морем. 4. Плеще веслами човен у морі а з-під весел скачуть вогні, дрібні, маленькі, зелені, як блищаки у петрівчані ночі. 5. Зануриш руку у море а з-під пальців скачуть веселі вогні і гаснуть у морі (М. Коцюбинський).

-------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Завдання2 . Прочитайте. Поставте розділові знаки.

Смерть не поскупилася на них не пожаліла ні гриму ні фарб ні роз'ятрених ран ні жорстоких нелюдських каліцтв. Кожному відпустила вона пудів з двісті осколків і куль і огненних шарів температури надзвичайної.

Поквиталися з життям з війною з ворогами вповні. Не мудрили не ховалися в резервах у тилах. Не крутилися в штабах редакціях воєнторгах.

Не видавлювали з малого свого таланту великої користі нехтували талантом не любили виставлятись напоказ ні в цілому вигляді ні в пораненому ані в яких доблестях мало шанували своє, неуважні, насмішкуваті і необачні... (За О. Довженком).

Завдання 3. Вставте пропущені розділові знаки в реченнях зі вставними словами та звертаннями.

Мені було либонь дев'ятнадцять літ... 2. Мене бувало часто підвозили селяни, а часом і ночувати залишали в себе. 3.А написано було якраз про те, про що звичайно найбільше думають по селах — про панів, про землю, про горе, темне та давнє(За В. Винниченком). 4. Земні народи люди й племена до вас я руки й серце простягаю (М. Рильський). 5. Ой де ж бо ти воле ти зоре таємна? 6. Ой Музо ся пісня двосічна, мов зброя, і будить одвагу, й жалю завдає… (За Лесею Українкою).

Практичне заняття № 10

Будова тексту.

$D:\Desktop\img2 (1).jpg$

До складу тексту входять як поєднані між собою речення, так і надфразові єдності або складне синтаксичне ціле. У надфразовій єдності можна виділити дві частини: одна з них подібна до підмета і логічного суб’єкта (це текстовий суб’єкт); друга частина – до присудка і логічного предиката (це текстовий предикат). Текстовий суб’єкт (С) означає те, про що говориться в тексті. Текстовий предикат (П) – це те, що говориться в тексті про текстовий суб’єкт. Текстовий суб’єкт і текстовий предикат виражаються цілими реченнями – одним, двома або кількома. Проаналізуємо текст: Сосна щедро годує багатьох лісових мешканців. Майже протягом усього року її глицею живляться глухарі. Найкращі ласощі для лося – молоді соснові пагони та кора дерев. Білки, бурундуки, шишкарі з великим задоволенням поїдають соснове насіння. Навіть рибний молодняк охоче ласує сосновим пилком, який навесні тоненькою плівкою затягує усі плеса лісових озер та річок. У цьому тексті перше речення – суб’єкт, в якому йдеться про сосну як джерело корму для тварин. А всі наступні речення становлять предикат. У них конкретизується думка, виражена суб’єктом. Графічно зв’язки між реченнями у тексті відображаються так:

Зв’язок першого речення з будь-яким із наступних є послідовним, або ланцюговим, тому що певний елемент першого речення стає вихідним пунктом у наступних. А зв’язок між другим, третім, четвертим і п’ятим реченням є паралельним, оскільки вони рівнозначні стосовно першого, яке вони конкретизують. Аналогом ланцюгового і паралельного зв’язку є відповідно підрядний і сурядний зв’язки на інших синтаксичних рівнях. Проаналізуємо продовження попереднього тексту: Сосна росте на пісках, на скелях, на позбавлених рослинності та ґрунту кам’яних розсипах. Вона закріплює їх та захищає круті схили від обвалів і зсувів, зупиняє сипучі піски, оберігає від замулення річки. Завдяки сосні пощастило приборкати безкраї Олешківські піски, які протягом віків захоплювали все нові землі на півдні України. Колишня піщана пустеля перетворилася нині на зелений сосновий бір. Ця частина тексту становить окрему мікротему, в якій речення поєднані таким чином:

Як бачимо, зв’язок між реченнями ланцюговий. Водночас при такому зв’язку спостерігається діалектика суб’єктно-предикатних відношень. Наприклад, друге речення цієї надфразової єдності є предикатом першого рангу стосовно першого речення, але водночас воно є суб’єктом другого рангу відносно третього речення. Аналогічне відношення третього речення стосовно другого і четвертого речень. У поданій надфразовій єдності сусідні речення поєднані контактним зв’язком, а ті, що знаходяться на відстані, – дистантним. Наприклад, дистантним зв’язком пов’язані перші речення обох надфразових єдностей. Плавність розгортання теми у великих текстах забезпечується також ретроспективним і перспективним зв’язками.

Ретроспективний зв’язок – це опора на вже сказане, а перспективний – як буде розгортатися виклад у подальшому. Зокрема, засобом ретроспективного зв’язку є повтор слова сосна у перших реченнях поданих надфразових єдностей, що тематично єднає ці структури. Одним із засобів перспективного зв’язку є зачин у казках (Діялося це за царя Гороха...), слова типу по-перше, по-друге; наведемо приклад, проаналізуємо факти, уявімо ситуацію та ін. Засоби міжфразового зв’язку за функцією поділяються на такі, що забезпечують єдність змісту тексту, і ті, що виражають логічні зв’язки між частинами тексту.

До засобів, що забезпечують єдність змісту тексту, належать лексичний повтор, займенники і прислівники (хлопець – він, за річкою – там), синоніми, перифрази (лев – цар звірів), близькі за змістом слова (метробудівці – будівельники метро), контекстуальні синоніми (О.Гончар – письменник), родові і видові назви (сосна – дерево), метафори (сніг – біла ковдра) і метонімії (Франція – Париж). До цих же засобів належать і тематично близькі групи слів, протилежні за змістом слова, відповідність часово-видових форм, питальні риторичні речення. Засобом вираження логічних відношень між частинами тексту служать вставні слова, що вказують на послідовність аргументів (по-перше, по-друге, отже, як бачимо), речення із загальним значенням, слова із просторовим чи часовим значенням (справа – зліва, одного разу – потім – пізніше), називні речення, сполучники (а, але, адже та ін.), частки (же, навіть), вставне слово навпаки тощо.

Функціональні стилі мовлення.

Мова – це найпотрібніша річ з-поміж усього, що створило людство. Без мови не було б людини, тільки завдяки мові розвивається особистість. Суспільство не могло б існувати без мови, яка потрібна для того, щоб обмінюватися думками, спілкуватися. Функціонуючи в різних сферах суспільної діяльності (наука, виробництво, культура, освіта, управління, засоби масової інформації, побут), мова пристосовується до цих сфер. Таким шляхом з’являються різновиди мови, що називаються функціональними стилями. Вивченням їх займається стилістика. Стилістика вивчає мову по всій її структурі відразу. І тому значення її у мовознавстві вагоме: «...стилістика – «душа» будь-якої розвиненої мови», – писав Р.А.Будагов.

Основним поняттям стилістики є стиль, який існує у широкому значенні – манера спілкування, стилі мовлення.

Стиль мови – це сукупність мовних засобів, що обираються мовцем залежно від мовленнєвої ситуації. У художній літературі – це почерк, індивідуальний характер творчості письменника. У практичній стилістиці – це ступінь дотримування стилістичних норм мовцем. Функціональний стиль – це різновид літературної мови, якому притаманна своєрідна сукупність мовних одиниць, що свідомо використовуються мовцем у певній ситуації мовлення. Для кожного стилю характерна своя сфера використання, призначення, основні ознаки, мовні засоби, жанри і форми мови.

В сучасній українській мові існує п’ять стилів мовлення: науковий, офіційно-діловий, публіцистичний, художній, розмовний.

У сучасній українській літературній мові існує ще один стиль мовлення, назва якому – конфесійний. Тексти цього стилю існували і раніше, оскільки людство завжди пов’язувало себе із сферою культу, тотему, релігії. Українці з давніх-давен не уявляли себе без Бога – спочатку язичницького, а потім християнського.

СТИЛІ І ЖАНРИ МОВЛЕННЯ

Назви стилів

Жанри,

в яких

стиль

реалізується

Основні ознаки

стилів і жанрів мовлення

Мета мовлення

Сфера

спілкування

Форма

реалізації

стилю

Мовні особливості

стилів

Розмовний

спілкування

обмін

інформацією,

думками,

враженнями;

прохання чи

подання

допомоги,

виховний вплив

побутові

стосунки з

родичами,

друзями,

знайомими

діалог

широко використовуються:

побутова лексика,

фразеологізми,

емоційно забарвлені і

просторічні слова,

звертання,

вставні слова, вигуки,

неповні речення

Науковий

дисертація,

монографія,

стаття,

підручник,

лекція,

відгук,

анотація,

рецензія

повідомлення

про результати

наукових

досліджень,

систематичний

виклад певних

знань

наука,

техніка,

освіта

монолог

характерні мовні засоби:

терміни, спеціальна

фразеологія, складні

синтаксичні конструкції;

повні речення;

логічність, точність,

обґрунтованість викладу

Офіційно-

діловий

закон, кодекс,

статут, наказ,

оголошення,

доручення,

розписка, акт,

протокол,

інструкція,

лист

регулювання

офіційно-

ділових

стосунків

офіційно-

ділові

стосунки

монолог

(діалог)

переважають:

стилістично нейтральні

мовні засоби,

стандартна канцелярська

лексика, складні речення;

відсутні емоційно

забарвлені слова;

виклад гранично точний

Публіцистичний

виступ,

нарис,

публіцистична

стаття, памфлет,

фейлетон,

дискусія

обговорення,

відстоювання

і пропаганда

важливих

суспільно-

політичних ідей,

сприяння

суспільному

розвитку

громадсько-

політичне

життя

монолог

(діалог)

використовуються:

суспільно-політична

лексика,

емоційно забарвлені слова,

риторичні запитання,

вигуки, повтори;

тон мовлення

пристрасний, оцінний

(іронія, сарказм,

захоплення, гнів)

Художній

трагедія,

комедія,

драма, водевіль,

роман, повість,

оповідання,

поема, вірш,

байка, епіграма

різнобічний

вплив на думки

і почуття людей

за допомогою

художніх

образів

мистецтво

слова

монолог

застосовуються:

всі мовні засоби,

особливо широко — слова

в переносному значенні

Типи мовлення.

Від мети, змісту і будови монологу залежить вибір мовцем способу викладу своїх думок, тобто тип мовлення. У сучасній українській літературній мові існує три типи мовлення: розповідь, опис, роздум. Кожний із них має свою будову, характерні особливості.

Розповідь – це текст-повідомлення про події, що існує у двох формах: усній і письмовій.

Характерні особливості: невимушеність, імпровізація; повідомлення про дійство, яке розгортаються у часі (переважно у минулому чи теперішньому). В усному варіанті переважає емоційно-експресивний аспект над логікою. Розповідь складається із зав’язки, кульмінації, розв’язки. Цей тип мовлення відповідає на питання: що відбулося? «Відомим» є назви предметів і осіб, що виконують дії, а «новим» – назви цих дій. Широко вживаються дієслова різних часових форм, обставини місця і часу.

Опис – це тип мовлення, який дає точну і яскраву характеристику описуваного (предметів, явищ, природи, осіб) у певний момент часу.

Описи поділяються залежно від його предмета на:

• портретні,

• пейзажні,

• інтер’єрні.

Залежно від виконуваних функцій існують три види описів, які мають певні особливості:

– науковий опис предмети зображує точно, правдиво, послідовно, логічно;

– офіційно-діловий дає точне уявлення про зображуване, підкріплюючи фактичними знаннями;

– художній описує об’єкти образно, емоційно, яскраво на основі особистих вражень автора.

Для опису характерно: уживання дієслів одного часу, однорідні члени речення, неповні речення з опущеним присудком. «Відомим» є назви об’єктів, «новим» – їх ознаки, властивості, стан, місцезнаходження.

Роздум – це мовлення, у якому пояснюються, розмірковуються причини дії, ознаки предмета, обґрунтовані автором.

Роздум складається з:

тези (основної думки),
доказів (аргументів),
висновків.

Для роздуму характерно: авторська думка, його оцінка, відношення до висловлювання; змістовність, логічність, аргументація, стислість, послідовність. Широко використовуються складні речення (особливо складнопідрядні причини, наслідку, мети, умови), у яких найвища частота обставин, вставних слів. У роздумі «відоме» і «нове» не визначається.

ТИПИ МОВЛЕННЯ ТА ЇХНІ ОЗНАКИ

Назви типів мовлення	Основна функція	Відношення, що виражаються реченнями	Будова висловлювання	Приклади
Розповідь	повідомлення про події	часові	експозиція, зав’язка, кульмінація, розв’язка	Батько з сином скиртують сіно. Стоячи під копицею, син з великим зусиллям вириває вилами з-під ніг лише невеличкі жмутки сіна. Держак в його руках гнеться підковою. Раптом – трісь! – Тату! – А що там таке? – обізвався старий зверху. – Дивіться, – вигукнув син, витираючи піт, – дивіться, тату, який я сильний... – додав він, показуючи поламаного держака. – Ні, синку, – відповів батько, – ти не сильний, а дурний. (Нар. творчість)
Опис	словесне зображення предмета	просторові	певна послідовність загальних і часткових ознак, що відображають предмет висловлювання	Венерині черевички – це багаторічна трав’яниста рослина. У землі заховане товсте, горизонтальне, повзуче кореневище, від якого відходять численні довгі, жорсткі корінці. Над землею здіймається ясно-зелене, трохи опушене стебло заввишки 25-50 см, при основі огорнуте кількома піхвами. На стеблі розміщено почергово три-п’ять сидячих листків, трохи складених впродовж. Вони овально-еліптичні, загострені на верхівці, досягають 10-20 см завдовжки та 3-10 см завширшки, з обох боків трохи коротко опушені, особливо із нижнього боку по жилках. (Б.Заверуха)
Роздум (міркування)	доведення або пояснення чогось	Причинно-наслідкові	теза, аргументи, висновки	Форми українських міфів мають одну характерну прикмету; вони дуже близькі до природних форм. Ми не бачимо в народній фантазії охоти до негарних, не естетичних велетенських міфічних образів, до тих величезних, страшних, головатих та рогатих богатирів з страшними антинатуральними інстинктами, які любить німецька і великоруська міфологія. Український народ в своїх міфах держиться міри; його фантазія не любить переступати за границі ненатуральних форм; вона любить правду і естетичність. (І.Нечуй-Левицький)

Жанри мовлення.

Жанр – це різновид функціонального стилю, форма мовного спілкування, продиктована певними умовами побудови композиційно цілісного висловлювання. Кожний стиль має свою систему жанрів. Головні вимоги до вибору жанру висловлювання – це ситуація мовлення (кому призначений, місце, умови, мета спілкування).

Науковий стиль – стаття (науковий твір невеликого розміру), рецензія (стаття, в якій дається аналіз та оцінка якого-небудь твору, спектаклю, концерту тощо).

Офіційно-діловий стиль – протокол (документ, який містить запис усього, про що йшла мова на зборах, засіданнях тощо), автобіографія (офіційний опис свого життя).

Публіцистичний стиль – фейлетон (твір, у якому висміюються якісь вади, явища суспільства), інтерв’ю (стаття, яка містить виклад розмови із діячами суспільства).

Художній стиль – поема (великий поетичний оповідний твір), казка (твір про вигадані, фантастичні події), трагедія (драматичний твір, який відзначається гострим конфліктом і закінчується горем, нещастям).

Розмовний стиль – спілкування (розмова із кимось).

Стилістичні норми.

Стилістичні норми – «це норми стилю, сполучуваності слів, особливості функціонування фонетичних, лексичних і граматичних одиниць у різних функціональних стилях, специфічні прийоми і засоби, які сприяють правильному вираженню думки». Сучасна українська мова має на сьогодні усталені стилістичні норми, які повинен знати кожен, хто володіє цією мовою, і дотримуватися їх. Стилістично правильне слово – це доречне слово у певному стилі мовлення, з урахуванням місця, мети, обставин спілкування. Усі правила вживання мовних одиниць щодо стилів мовлення, ситуації спілкування, які ми вивчали на уроках української мови, – це і є стилістичні норми сучасної української літературної мови. Вони змінюються набагато швидше порівняно з іншими мовними нормами. Тому кожен мовець має вдосконалювати своє мовлення, і тим самим робити кращою рідну мову.

Практична робота.

Прочитайте. Визначте, яку будову має текст.

Дороговкази в майбутнє

Таку книжку видав Богдан Гаврилишин, дійсний член Всесвітньої академії наук і мистецтв, Всесвітньої академії менеджменту, іноземний член АН України, керівник Фонду відродження української культури, член правління Римського клубу. Вона про те, де стоїть світове співтовариство, де стоїть Україна напередодні третього тисячоліття.

Майбутнє України Богдану Гаврилишину бачиться оптимістично. Підстави для таких прогнозів – потужний потенціал нашої країни: родюча земля, природні багатства, велика промисловість і насамперед люди. Порівняно з рештою світу, пише автор, навіть із західними державами, в Україні високий загальний рівень освіти і водночас низький рівень зарплати. Якщо врахувати досить сумлінне ставлення до праці, то можна твердити, що Україна бодай в майбутньому дістане змогу приєднатися до світової економіки, здобути на світових ринках місце для себе і таким чином стати однією з провідних держав Європи.

Домашнє завдання.

Завдання 1. Прочитайте. Визначте, до якого типу і стилю мовлення належить текст. Зробити переклад на російську мову.

Чуга – це короткий, не довший ніж по коліна одяг без коміра, а тільки з вирізом для шиї, що обшитий шкірою або червоним сукном. Рукава довгі і рівні, без будь-яких оздоб. Чуга тчеться з овечої вовни таким способом, що зверху виглядає як велика овеча шкіра з довгою вовною, а всередині – густа тканина. Отже, чута подібна на вивернутий кожух. Чуги робляться для жінок білі, а для чоловіків чорні (О.Воропай).

____________________________________________________________________

Завдання 2. Прочитайте текст. Визначте його тип та стиль мовлення. Зробити переклад на російську мову першого абзацу.

Коцюбинський того часуз цікавістю дивився на світ, здавалося, його темнаві очі все помічають і все вміщають. Він справляв враження чоловіка, не обтяженого якимись життєвими негараздами. Такі, як правило, знають собі ціну й анітрохи її не занижують, а своє знання ціни іншим не оприлюднюють, бо надаровані мудрою обережністю, яка рятує їх од прикрих несподіванок у стосунках з іншими. Жодного сліду про натяк на якусь недугу не було помітно на цьому гарному витонченому обличчі.

За кожної зустрічі я з цікавістю спостерігав за ним, бо він, як і все своєрідне, відтягував на себе увагу. Всі інші довкола нього мимоволі опинялися в його тіні. Не надто публічний, не завсідник товариств, він не намагався бути на передньому плані, але все одно був там, якщо вже опинявся в товаристві, його поява ставала вельми помітною, і всі звертали на неї увагу.

Його лагідна м'якість у поводженні з людьми, те, що він ніколи не дратувався, не підвищував тону, приязно й охоче розмовляв із кожним, хто до нього звертався, — все це легко прихиляло людей до Коцюбинського (В. Леонтович).

Практичне заняття № 11-12

Сприймання чужого мовлення.

Сприймання чужого мовлення

Мова реалізується в процесі мовлення, тобто мовленнєвої діяльності.

Как сохранить планету Земля, цивилизацию, себя - Иллюзия восприятия. . 1. Всё есть сознание, или о парадоксе объективной реально Мовленнєва діяльність – це сукупність психофізичних дій організму людини, що спрямовуються на сприймання і розуміння мовлення, а також на народження його в усній і письмовій формі. Оволодіння мовою відбувається на функціонально-комунікативній основі, тобто в процесі мовленнєвої діяльності.
Мовленнєва діяльність включає чотири види – аудіювання (слухання і розуміння) читання, говоріння і письмо. За останніми науковими даними час, що витрачається на чотири види мовленнєвої діяльності людини, розподіляється відповідно таким чином:

аудіювання – 45%,

говоріння – 30%,

читання – 6%,

письмо – 9%.

Аудіювання та читання є рецептивними видами мовленнєвої    діяльності, говоріння й письмо – продуктивними.
         Дія обох видів рецептивної мовленнєвої діяльності складається з трьох етапів: мотиваційного (усвідомлення мети: навіщо я це слухаю-розумію, читаю?), аналітико-синтетичного (сприйняття, розуміння) та виконувального (прийняття рішення на сонові сприйнятої інформації з наступним говорінням або письмом).
         Таким чином, сприймання і розуміння усного мовлення забезпечує такий вид мовленнєвої діяльності, як аудіювання. Аудіювання є основою спілкування. Для людей багатьох професій вміння сприймати-розуміти усне мовлення необхідне у процесі виконання службових обов’язків.
        Аудіювання не слід змішувати зі слуханням.

Восприятие информации - Mind42 Слухання – це передусім акустичне сприймання звукового потоку, тоді як аудіювання включає процес сприймання і розуміння усного мовлення. Процес аудіювання забезпечується механізмом здогадки (про що йтиметься далі?), смислової орієнтації (на ситуацію спілкування, лексичне й граматичне оформлення виражальних засобів мови, інтонацію, жести, міміку мовця), тотожних замін (щоб утримати інформацію в оперативній (короткотривалій) пам’яті, потрібно «згортати»», «спресовувати» зміст сприйнятого розгорнутого висловлювання до рівня тотожних за змістом ключових слів або стислих синонімічних структур: саме такі «смислові згустки», «змістові матриці» спроможна зберегти пам’ять). Дію цих механізмів можна вдосконалювати тренуванням.
Важливою психологічною особливістю аудіювання є одноразовість, неповторність цього виду мовленнєвої діяльності у природних умовах спілкування. Тому вченими виділяються репродуктивне і продуктивне аудіювання. У природній ситуації спілкування співрозмовники вдаються до продуктивного аудіювання. Основною ознакою репродуктивного аудіювання, на відміну від продуктивного, є повторюваність усної інформації. У шкільній практиці до репродуктивного аудіювання вдаються в процесі проведення усних переказів (докладних, стислих чи вибіркових), а також під час підготовки до творчих робіт.

        Аудіювання    – це такий вид мовленнєвої діяльності, під час якого людина одночасно сприймає усне мовлення й аналізує його (здійснює смислову обробку інформації), для цього необхідно бути уважним, уміти швидко актуалізувати весь попередній мовленнєвий та інформаційний досвід, концентрувати увагу на змісті висловлювання при мінімальному контролі за його мовною формою, мати треновану короткочасну і розвинену довготривалу пам'ять, здатність результативно працювати у визначених часових межах. Цього треба спеціально навчатись.
          Звичайно, смислове сприймання мовлення залежить і від того, наскільки мовець зрозуміло, ясно висловлюється, від темпу, сили звучання мовлення, від його вміння виділяти головне тощо. Проте успішність смислового сприймання усного мовлення залежить і від підготовленості слухачів до сприймання, від того, як вони вміють слухати.
Сприймати інформацію потрібно цілеспрямовано: глобально, докладно або критично. Особливого значення це набуває із запровадженням такої форми підсумкової державної атестації з української мови, як переказ із творчим завданням.
         Глобальне, або ознайомлювальне, аудіювання вимагає від слухача загального охоплення змісту повідомлення, вміння визначати тему, основну думку повідомлення, ділити його на смислові частини, розрізняти композиційні елементи.

Детальне аудіювання передбачає найповніше докладне сприймання змісту повідомлення з усвідомленням смислу кожного з його елементів. Детальне сприймання тексту часто вимагається тоді, коли проводиться, наприклад, такий вид роботи, як переказ почутого тексту; переказ пояснення вчителя; коли потрібно запам’ятати кілька завдань, не записаних учителем на дошці, з метою їх виконання в певній послідовності; під час дискусії, диспуту, виступу на зборах та ін.

Критичне аудіювання ґрунтується на глобальному і детальному, потребує висловлення власної думки з приводу почутого, своєї мотивованої згоди чи незгоди з певним твердженням, критичного осмислення сприйнятого на слух тощо. Цей вид аудіювання практикується під час переказу тексту з творчим завданням.
Види аудіювання можна показати за допомогою такої таблиці:

Глобальне	Детальне	Критичне
Усвідомлення загального змісту повідомлення	Детальне (повне) усвідомлення всіх елементів повідомлення	Визначення власного ставлення до почутого

Читання

Надзвичайно важливим є вміння читати. Читання, як і аудіювання, є рецептивним видом мовленнєвої діяльності. Як і процес аудіювання, процес читання складається з мотиваційного етапу (визначення мети), аналітико-синтетичного (сприйняття, розуміння) та виконувального (прийняття рішення на сонові одержаної інформації з наступним говорінням або письмом).
         Сприйняття та розуміння написаного (надрукованого) розпочинається з аналізу та синтезу як змісту, так і оформлення думки. Зорове та мислительне сприйняття слова або частини речення випереджає їх «озвучення» у внутрішньому мовленні. Спрацьовує механізм здогадки: що відбудеться далі, як розвиватимуться події? Здогадка ґрунтується на ключових словах, на поєднанні в реченнях певних слів, на розстановці розділових знаків, а також на розумінні окресленої в тексті ситуації, розуміння якої залежить передовсім від життєвого досвіду читача (спрацьовує механізм смислової орієнтації). в домашних условиях Секрет быстрой обработки фотографий в Photoshop (Actions) - Смотрите видео на нашем портале. Якщо здогадка не підтверджується, читач вибудовує іншу гіпотезу
          Щоб утримати в оперативній (короткотривалій) пам’яті початок прочитаного висловлювання, той, хто читає, здійснює «згортання» текстової інформації – заміну змісту мікротекстів (частин тексту) на «смислові згустки» - стислі еквіваленти змісту (включається механізм еквівалентних замін). Такі «ядра змісту» у вигляді ключових слів, синонімічних слів і структур, тез, наочних образів та схем, які самі по собі є непередаваними, а тому їх теж необхідно замінювати словами, утримуються та зберігаються у внутрішньому мовленні. Таке збереження забезпечує розуміння й запам’ятовування сприйнятого при читанні. У цьому й полягає суть процесу розуміння прочитаного.
         Отже, розуміння прочитаного здійснюється за допомогою дії механізму здогадки, механізму смислової орієнтації та механізму еквівалентних замін. Здебільшого дія цих механізмів відпрацьовується підсвідомо, проте формувати й удосконалювати ці механізми можна за допомогою спеціальних вправ. За допомогою вправ можна також розвинути навички самоконтролю й самокорекції.
       У процесі читання вирішуються різноманітні комунікативні завдання. Їх можна увиразнити за допомогою такої схеми:

Одержати знання Читати, щоб навчитись Одержати

щось робити естетичну насолоду

Відповідно до цих комунікативних завдань реалізуються й різні види читання. Здебільшого виділяються три види читання: ознайомлювальне, вивчальне та вибіркове. Види читання можна показати за допомогою таблиці:

Види читання	Що потрібно усвідомити			Характер читання
Ознайомлювальне	Чи варто це читати? Кому текст адресовано? Який зміст має кожен із розділів (абзаців) і текст у цілому?			Швидке перегортання сторінок, читання заголовків; перегляд окремих фрагментів тексту, ознайомлення з ілюстраціями; читання анотації, змісту видання
Ознайомлювальне		Чи варто це читати? Кому текст адресовано? Який зміст має кожен із розділів (абзаців) і текст у цілому?	Швидке перегортання сторінок, читання заголовків; перегляд окремих фрагментів тексту, ознайомлення з ілюстраціями; читання анотації, змісту видання
Вивчальне		Яка тема та основна думка тексту? Що в тексті головне, а що – другорядне? Яку нову для читача інформацію містить текст?	Повільне, вдумливе читання тексту або його частин; глибоке проникнення в його зміст; максимально повне осягнення нової інформації
Вибіркове		Про що говориться в тексті? Яка інформація є корисною? У яких частинах (розділах) тексту її вміщено?	Перегортання сторінок, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин з метою вилучення потрібної інформації

Ознайомлювальне читання застосовується для попереднього ознайомлення з книжкою (журналом, брошурою тощо). Мало хто володіє цим винятково важливим видом читання досконало. Переглянувши анотацію, передмову або зрозумівши зі змісту найбільш важливі положення видання, читач має отримати чітке уявлення про цінність та корисність книжки.

Вивчальне читання ще називають поглибленим, аналітичним, критичним, творчим. Для навчання цей вид читання вважається найдоцільнішим. У процесі читання учень не просто сприймає інформацію, він з’ясовує менш зрозумілі для нього фрагменти тексту, помічає сильні та слабкі місця в поясненнях, дає власне трактування поданим положенням та висновкам, ставлячись до прочитаного творчо й критично. Власне трактування, власний погляд на прочитане дають змогу краще запам’ятати сприйняте, підвищують рівень активності думки читача. До цього виду читання вдаються, опрацьовуючи принципово новий матеріал на незнайому або малознайому тему.

Вибіркове читання – швидке читання, у процесі якого читач ніби нічого не пропускає, проте фіксує увагу тільки на необхідних йому аспектах тексту. Такий вид читання здебільшого застосовують при повторному читанні книжки після попереднього її перегляду. Сторінки перегортають, доки не відшукають потрібне місце – його читають, застосовуючи інший вид читання – вивчальне (поглиблене).
Останнім часом виділяють ще один вид читання – сканування. Сама назва пояснює характер такого читання: швидкий перегляд тексту з метою пошуку певного слова, прізвища, факту.

Читач має навчитися свідомо вибрати певний вид читання залежно від комунікативного завдання, яке перед ним стоїть.

Терміни в тексті

Будь-який термін уводиться в науковий текст згідно з суворими «правилами гри». Ці правила включають такі основні положення:

1) системність;
2) однозначність;
3) точність;
4) відсутність експресії;
5) стилістична нейтральність.

Найпоширенішими способами творення термінів є суфіксальний та префіксальний. Наприклад: ділення, архаїзм, полігібрид.

4.2 Робота з пам’ятками та таблицями

Як працювати з текстом

Скоростное конспектирование лекций Бесплатная электронная библиотека ИСКУССТВО ВЕСТИ КОНСПЕКТ - Бесплатно скачать книги 1. Прочитайте текст, визначте його тему та основну думку.
2. Поділить текст на логіко-смислові частини.

3.  Доберіть заголовок до кожної частини і отримайте план тексту.
4.   Поставте до кожної логіко-смислової частини тексту запитання: «Про що тут йде мова?».
5.   Знайдіть у тексті відповідь на поставлені запитання. Запишіть її стисло власними словами або

словами автора і отримайте тези.

6. Доповніть тези конкретними матеріалами, фактами із тексту, цитатами і отримайте конспект.

7. Складаючи план, тези чи конспект, записуйте прізвище автора, повну назву роботи, рік, видавництво, назву журналу чи газети, в якому вона надрукована.
8. Виділяйте у конспекті розділи, параграфи, пункти, відокремлюйте їх один від одного.
9. Після кожної закінченої частини робіть інтервал (сюди можна виписати нові замітки).
10. Виділіть основні тези, ідеї різними кольорами, підкресленням, значками тощо.

Правила конспектування лекції

1.   Чітко з’ясуйте тему перед початком конспектування лекції.
2.   Записуйте основні положення, висновки, факти, схеми, дати, прізвища тощо.
3.   Конспектуючи лекцію, на полях ставте позначки проти тих місць, які потребують уточнення.

4.   Після закінчення лекції, з’ясуйте всі питання, які виникли під час лекції, уточніть факти, назви тощо.
5.   Привчіть себе робити розумні скорочення, одночасно залишаючи поруч з ними місце для подальшого доопрацювання лекції.
6.   Виділіть основні положення в конспекті лекції.
7.   Найближчим часом після лекції необхідно:

дописати скорочені слова;
виправити стилістику;
доповнити записи фактами, необхідними положеннями та визначеннями.

Як працювати з книгою

1. Для ознайомлення в загальних рисах зі змістом книги необхідно:

а) прочитати титульну сторінку — прізвище автора, заголовок, рік видання;

б) прочитати анотацію (коротку інформацію про цю книгу), вміщену на зворот-ному боці титульної сторінки;

Скидки в Нижнем Новгороде @ NewsProject.ru в) уважно ознайомитися зі змістом, вміщеним або в кінці книги, або після титуль-ної сторінки;

г) прочитати передмову або вступ.

2. Під час читання звернути увагу на:

а) назви окремих розділів, частин, параграфів і т. ін;

б) вдумливо ставитись до слів і словосполучень, виділених різними шрифтами (розрядкою, курсивом, півжирним та ін.);

в) з'ясувати значення незрозумілих слів за допомогою словників та енциклопедій;

г) звернути увагу на посилання (позначаються зірочкою або цифрою) і зразу ж уважно прочитати

пояснення (внизу сторінки).

3.Для засвоєння змісту прочитаного необхідно:

а) поділити прочитаний матеріал на частини» виділити в них найголовніше;
б) скласти план (простий, складний), тематичні виписки, тези або конспект.
Практична робота

Текст для аудіювання

МАТИ ТЕРЕЗА

Безперечно, вона – одна з найвідоміших і найулюбленіших особистостей ХХ століття. Матір’ю її називають мільйони людей.

У жовтні 1979 року їй, скромній, проте могутній силою духу індійській черниці, було присуджено Нобелівську премію миру. Один з її американських послідовників зазначив: «Ясна річ, їй особисто ця нагорода непотрібна. Але, можливо, завдяки цій премії люди, безнадійно зголоднілі за милосердям, усвідомлять, що таки можна служити Богові самозречено й добровільно, допомагаючи всім, хто допомоги потребує».

Папа римський Павло VІ на знак вдячності матері Терезі «за її всесвітню місію любові» подарував їй власний розкішний білий «лінкольн». Жодного разу не скориставшись автомобілем, мати Тереза влаштувала лотерею і на виручені кошти заснувала лепрозорій – лікувальний заклад для хворих на проказу.
Агнес Гонкса Бояксіу народилася 1910 року в Македонії (в місті Скоп’є) у заможній албанській родині. Батьки назавжди залишились для неї зразком подружньої вірності та взаємної любові.

- Моя мама, залишившись у тридцять років удовою з трьома кришенятами, робила все можливе, щоб ми виростали, сповнені любові до Бога й одне до одного, - розповідала Агнес. – Передовсім вона навчила нас уникати будь-якої брехні й лукавства.
Старший брат Агнес додавав:

- Насамперед мама вимагала від нас чесності. Жінка крицевої вдачі, вона вирізнялась винятковою скромністю, чуйністю, співчутливістю й глибокою вірою. Виховувала нас не словами, а особистим прикладом.
Непереборне бажання служити Богові Агнес відчула зовсім юною, років дванадцяти. Мати сказала їй: «Ну що ж, йди. Віддай свою руку руці Вседержителя і ніколи не відпускай її під час небезпечної подорожі земного життя». Брат, навпаки, намагався відмовити Агнес. «У світі є ліпші речі для такої гарненької, сміхотливої юної леді, як ти, - писав він сестрі. – Чи усвідомлюєш ти, що хочеш заживо себе похоронити?».

Продовжуючи Агнес до Калькутти, охоплена змішаними почуттями радості й печалі, мати не могла знати, що побачити ще колись дочку їй не судилося…
У Калькутті, місті небачених розкошів і страхітливих злиднів, сестра Тереза майже двадцять років викладала в монастирському коледжі географію й історію. 1948 року вона, непримітна черничка, покинула коледж і, маючи лише невеличку валізку та п’ять рупій готівкою, вирушила допомагати скривдженим долею й суспільством бідолахам.

Щоранку ця невтомна тендітна жінка вирушала в найнебезпечніші, глухі й брудні завулки Калькутти, щоб надати медичну допомогу хворим, нагодувати голодних, втішити стражденних. Так розпочалася ця безприкладна місія.
Одного дня у двері скромного помешкання матері Терези постукала її колишня студентка. «Матінко, - мовила дівчина, - якщо ви приймете мене, я хотіла б приєднатися до вас і працювати для бідарів». «Я не маю права відмовити тобі, - відповідала мати Тереза, - проте нелегкий цей шлях. Щоб служити Богові через допомогу найнещаснішим, тобі доведеться зректися всього і себе самої».

         Помолившись, дівчина вбралась у простий біло-блакитний одяг, як і в матері Терези, і приєдналась до своєї наставниці, щоб лікувати хворих. Як і мати Тереза, вона перейняла строгий аскетичний триб життя, що засвідчував солідарність із покривдженими.
         Так почала свою діяльність майбутня релігійна конгрегація Посланниць Милосердя.
         Сотні зневажених, покинутих, осиротілих і злиденних чули лагідний голос і відчували теплі доторки матері Терези. Самотні, нужденні й умираючі отримували від неї справжню поміч, засновану на її глибокій шані до людей і непохитній вірі в неоціненність кожного людського життя.

         Хоч мати Тереза любила увесь світ і почувалася щасливою будь-де, наймилішою її серцю залишалася все ж Калькутта в Західній Бенгалії. Англія, Італія і США (країни, що їх вона відвідувала найчастіше) мали значний вплив на місію подвижниці. Ніколи вона не приїздила туди туристкою, завжди – посланницею від бідарів, виявляючи вдячність за щедрі благодіяння громадян на користь знедолених. Ні за яких обставин не просила   Мати Тереза грошей, а просто подавала переконливий приклад людяності й християнської віри, сіючи повними пригорщами.
         Її скромна присутність повсякчас підтверджувала незаперечну істину, якою вона керувалась у житті: «Найбільше щастя – це віддавати себе іншим».
         Мати Тереза часто підкреслювала, що вона не шукає людей, котрі жертвували б тільки гроші чи матеріальні блага. Скоріше вона шукала таких, хто дарував би найдорогоцінніше – самих себе. І відтручувала осіб, що обмежувалися пожертвуваннями своїх надлишків, рам’я чи зужитого непотребу. Для улюблених своїх бідаків вона потребувала того, що є найбільш значущим у житті кожної людини, - часу. Часу, щоб запропонувати дар дружби самотнім, розраду – згорьованим, визнання – знехтуваним.

Життя матері Терези, цього мужнього борця за гідність людського життя, цілком може бути однією з найвидатніших історій усіх часів і народів.

Домашнє завдання

Завдання 1.

Тестове завдання до тексту

«Мати Тереза»

1. 1979 року матері Терезі було присуджено:

а) Пулітцерівську премію;

б) премію братів Гонкурів;

в) Нобелівську премію миру;

г) Нобелівську премію за наукові досягнення.

2. Папа римський подарував матері Терезі:

а) земельні угіддя;

б) будинок;

в) автомобіль;

г) грошову суму.

3. Виручені за проданий подарунок гроші мати Тереза використала на заснування:

а) притулку для бездомних;

б) лікарні для душевнохворих;

в) пульмонологічної лікарні;

г) лепрозорію.

4. Мати Тереза народилась у:

а) Боснії;

б) Македонії;

в) Сербії;

г) Албанії.

5. Мати майбутньої подвижниці насамперед вимагала від дітей:

а) відповідальності;

б) працелюбності;

в) чесності;

г) мужності.

6. Присвятити себе Богові майбутня мати Тереза вирішила:

а) у 20 років;

б) у 12 років;

в) у 18 років;

г) у 16 років.

7. Щоб здійснити своє покликання, дівчина поїхала до:

а) Америки;

б) Італії;

в) Західної Бенгалії;

г) Румунії.

8. У монастирському коледжі сестра Тереза викладала:

а) мову і літературу;

б) історію та географію;

в) математику та фізику;

г) богослів’я та риторику.

9. Аскетичний спосіб життя матері Терези засвідчував:

а) її матеріальну бідність;

б) вроджену байдужість до життєвих вигод та радощів;

в) солідарність із покривдженими;

г) принципове нехтування побутовими зручностями.

10. Допомога матері Терези всім стражденним була спричинена:

а) її бажанням привернути до себе увагу;

б) перспективою здобути авторитет у певних колах;

в) бажанням отримати престижну міжнародну премію;

г) глибокою шаною до людей і вірою в неоціненність кожного

людського життя.

11. Як посланниця від бідарів мати Тереза найчастіше відвідувала:

а) США, Англію та СРСР;

б) Англію, Італію та США;

в) Італію, Францію та Албанію;

г) США, Англію та Китай.

12. Своїм життям мати Тереза підтверджувала незаперечну істину:

а) «Пізнай самого себе»;

б) «Найбільше щастя – це віддавати себе іншим»;

в) «Поки живу - сподіваюсь»;

г) «Не можна двічі увійти в одну воду».

13. Якої пожертви потребувала мати Тереза для бідаків:

а) тільки грошей як еквіваленту захищеності;

б) грошей та зужитих речей для задоволення фізичних потреб;

в) грошей і ліків для забезпечення певного рівня життя;

г) часу як найбільшої цінності в житті кожної людини.

14. Мати Тереза є переконливим прикладом:

а) наполегливості в досягненні поставленої в юності мети;

б) людяності й віри;

в) уміння спілкуватися з сильними світу цього;

г) організації соціальної допомоги малозабезпеченим.

15. У свідомості людства мати Тереза залишилась взірцем:

а) мужнього борця за гідність людського життя;

б) пропагандистом майстерно організованої доброчинності;

в) взірцем толерантності й дипломатичності;

г) гармонійної особистості.

Завдання 2.

Аудіювання – це…______________________________________________________

_____________________________________________________________________

Слухання – це…________________________________________________________

_____________________________________________________________________

Найбільше сприймається інформації при…_________________________________

_____________________________________________________________________

Для аудіювання потрібно…______________________________________________

Практичне заняття № 13-14

Відтворення готового тексту.

Практична робота.

Читання тексту

ДРУЖБА ЯК ЦІННІСТЬ

У будинку людського щастя дружба зводить стіни, а любов утворює купол. У цих словах Козьми Пруткова образно визначена роль дружби у людських стосунках.

Дружба ушляхетнює життя, її шанували та возвеличували мислителі давнини. Дружба в оцінці Аристотеля, — найнеобхідніше для життя: адже ніхто не воліє жити без друзів, навіть якби він мав усі інші багатства. Далі він роз’яснював: «Дружба не тільки неоціненна, а й прекрасна — ми уславлюємо того, хто любить своїх друзів, мати багато друзів — це чудово, а деяким навіть здається, що бути хорошою людиною і другом — це одне й те саме».

Надзвичайно високо оцінюється дружба в українській культурі й ментальності. Розкриваючи велику силу дружби, Григорій Сковорода наводить слова Плутарха, що «дружба, супроводжуючи життя, не тільки додає втіхи й чарівності світлим його сторонам, а й зменшує страждання, і Бог, додавши до життя дружбу, зробив так, щоб усе було радісним, приємним і милим, коли друг поруч і разом із вами втішається. І як би підлесник не кував лихо, використовуючи насолоди і приємності, треба знати, що він нічого радісного не вносить у дружбу». Сковорода навчав бути обачливим у виборі друзів.

Нині, коли час збігає надзвичайно швидко, коли ритм життя набуває шаленого темпу, коли не вистачає часу на спілкування, телебачення подекуди замінює людське спілкування — чи актуальні питання глибоких, відданих дружніх взаємин? Чи не заміщуються ці відносини поверховими приятельськими, які засновуються на спільності справ і відпочинку?

Звичайно, час вносить свої корективи, але такі поняття, як дружба, любов завжди залишатимуться найвищими цінностями. Вони являють собою якийсь таємничий процес, який неможливо запрограмувати, наповнюють життя радістю спілкування, взаєморозуміння, емоційно збагачують його.

У психології поняття «дружба» визначається як стійкі індивідуально-вибіркові міжособистісні відносини, які характеризують взаємну прихильність їх учасників, взаємні очікування відповідних почуттів та віддання переваги. Розвиток дружби передбачає слідування її неписаному «кодексу», що стверджує необхідність взаєморозуміння, відвертості та щирості. Вона передбачає довірливість, активну взаємодопомогу, взаємний інтерес до справ та переживань іншого, щирість та безкорисливість почуттів.

Серйозні порушення подібного кодексу ведуть до її припинення, або до поверхових приятельських стосунків, або навіть до перетворення дружби у її протилежність — ворожість.

Найбільшої інтенсивності досягає дружба в юнацькі роки та в період ранньої зрілості, коли відзначається виняткова значущість відносин із друзями, найбільша частота зустрічей і найбільший обсяг спільно проведеного часу. При цьому відносини між друзями наповнені глибоким емоційним змістом.

Дружба виступає іноді своєрідною формою психотерапії. Вона дозволяє висловити потаємні почуття, які переповнюють людину, та знайти підтримку, тих, хто поділяє її думки та почуття.

То ж справді, як стверджує українське прислів’я, людина без друзів, що дерево без коріння (За Л. Сохань; 405 слів).

КЛЯТВА ГІППОКРАТА

Я засвідчую під присягою перед лікарями Аполлоном, Асклепієм, Гігієєю (Гігієя дочка Асклепія) та Панацеєю, беручи у свідки всіх богів та богинь, і відповідно до моїх здібностей та мого розуміння даю таку клятву:

Цінувати нарівні зі своїми батьками того, хто навчив мене лікарській умілості;

Жити спільно з учителем, а при потребі – ділитися з ним своїми достатками; Його нащадків вважати своїми братами, а вмілість, якою вони захочуть оволодіти, передавати їм безкорисливо і без письмової домовленості;

Знаннями, усними повчаннями, правилами, інструментами та всім іншим, що передбачено навчанням, ділитися зі своїми синами, синами мого вчителя та учнями, пов’язаними зобов’язаннями і клятвою, даною за законами лікарської професії, але тільки з ними й ні з ким більше;

Режим своїм хворим приписувати задля їх блага, відповідно до моїх знань і мого розуміння, утримуючись від завдання їм будь-якої шкоди;

Ніколи не приписувати нікому на його прохання смертельного засобу і не підказувати йому способу здійснення подібного задуму;

Точно так само не давати жодній жінці песарію для викликання аборту;

Зберігати непорочність способу свого життя і власної лікарської майстерності;

Ніколи не робити розтину у хворого навіть із явними ознаками кам’яної хвороби, а залишати виконання цієї операції практикуючому спеціалістові цієї справи;

До якого дому я б не прийшов – я зайду в нього лише задля блага хворого, будучи далеким від розпусних намірів і спокус, особливо – від любовних утіх із жінками й чоловіками, будь вони вільними чи рабами;

Про що б я не дізнався під час виконання свої професійних дій або помимо них, що б не побачив і не почув про дії людського життя, які не слід будь-коли розголошувати, я змовчу, вважаючи це таємницею;

Якщо я непохитно виконуватиму все, що засвідчив під присягою, нехай мені буде дано щастя в житті і в лікарській майстерності і слава у всіх людей на всі часи, але коли я зверну із праведної дороги або оскверню дану клятву, нехай моя доля стане для мене протилежною.

Домашнє завдання

Завдання 1. Зробити переклад текста «Дружба як цінність»

__________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 2. Зробити переклад текста «Клятва Гіппократа»

Практичне заняття № 15 – 16.

Створення власних висловлювань.

Усне мовлення (говоріння) – ситуативно вмотивований і ситуативно зумовлений процес. Ситуація спричиняє мотив (мету) спілкування: виникає потреба щось з’ясувати, необхідність щось повідомити, до чогось спонукати. Мотив спричинює найрізноманітніші вияви спілкування: запитання – відповідь; прохання – згода (відмова), пропозиція і згода (незгода), нерозуміння і пояснення тощо. Ситуацію спілкування можна показати у вигляді таблиці:

Перед тим, як вступати в спілкування,

слід УЗЯТИ ДО УВАГИ:

в офіційній обстановці

ДЕ спілкуємося?

У неофіційній обстановці

Ситуація спілкування ХТО адресат?

повідомлення

ЯКА МЕТА

Спілкування? з’ясування

спонукання

При говорінні здійснюється перехід від внутрішнього мовлення (мовлення подумки, у максимально згорнутій формі, у якому реальне фізичне звучання замінюється його відображенням у свідомості мовця) до мовлення зовнішнього (мовлення для співрозмовників). У процесі аудіювання (слухання-розуміння) здійснюється перехід від зовнішнього мовлення до внутрішнього.

Діалогічне усне мовлення передбачає розуміння співрозмовниками реальної ситуації спілкування, зорове сприйняття співрозмовниками один одного (міміки, жестів), сприйняття інтонаційного оформлення мовлення. Зорієнтувавшись у ситуації спілкування, кожен зі співрозмовників планує своє висловлювання (планування відбувається у внутрішньому мовленні). Цю частину підготовки до спілкування можна показати за допомогою таблиці:

ТРЕБА ПОДУМАТИ (СПЛАНУВАТИ):

ТЕМУ

ОСНОВНУ ДУМКУ ВИСЛОВЛЮВАННЯ

ФОРМУ (діалог чи монолог)

СТИЛЬ

Усне діалогічне мовлення здійснюється за умови безпосереднього контакту співрозмовників, кожен з яких почергово то слухає-сприймає, то говорить. Тому, щоб навчитися діалогу, необхідно досконало оволодіти такими видами мовленнєвої діяльності, як аудіювання та говоріння.

Діалогічне мовлення є ланцюгом реплік, що породжуються в процесі спілкування двох або декількох осіб. Розрізняють репліку-стимул, яка спонукає співрозмовника до відповіді або дії, та репліку-реакцію, що звучить у відповідь. Зберігаючи у внутрішньому мовленні початок розмови (зміст попередніх реплік), кожен зі співрозмовників, знову-таки у внутрішньому мовленні, планує «смислові згустки» наступної репліки. Плануючи репліки, слід передовсім намітити основну тезу спілкування і логічно просуватись до бажаної кінцівки.

Діалогу властиві такі ознаки: граматична неповнота речень, використання простих синтаксичних конструкцій, різних речень за метою висловлювання тощо.

Практичне завдання

Скласти та розіграти за особами діалог, можливий за кожної з окреслених ситуацій.

o ви маєте намір звернутися до однокласника з проханням допомогти вам у роботі над рефератом з літератури (історії, географії);

o ви хочете звернутись до класного керівника з пропозицією організувати екскурсію учнів вашого класу до Канева (Львова, Одеси);

o ви хочете попросити керівника шкільного драмгуртка написати сценарій новорічного вечора або допомогти старшокласникам у роботі над сценарієм.

Мовний етикет – національно специфічні правила мовної поведінки, що реалізуються в системі стійких виразів (етикетних формул), усталених для використання в різних ситуаціях спілкування для ввічливого контакту із співрозмовником (під час вітання, звертання, знайомства, висловлення подяки, прощання тощо).

Домашнє завдання

Завдання 1. Сформулювати умови трьох-чотирьох ситуативних вправ на складання та розігрування діалогів (орієнтовні теми: дотримання правил мовного етикету сучасними школярами; джерела здобуття навчальної інформації сучасними школярами (підручники, довідники, Інтернет); роль і перспективи комп’ютерної техніки в сучасній школі тощо). У процесі виконання домашнього завдання використовувати подані вище таблиці. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання 2. Тест на тему «Вживання апострофу»

1. Знайдіть слово, яке потрібно писати з апострофом:

А) медв..яний;
Б) трав..яний;
В) цв..ях;
Г) присв..ячений;
Д) моркв..яний.

2. Знайдіть слово, у якому після «р» пишеться апостроф:

А) сер..йозний;
Б) довір..я;
В) кор..вий;
Г) бур..яний;
Д) пр..ямувати.

3. Знайдіть слово, у якому після префікса пишеться апостроф:

А) під..йомник;
Б) роз..учити;
В) без..ядерний;
Г) з..економити;
Д) без..іменний.

4. Знайдіть слово, яке потрібно писати з апострофом:

А) пів..Києва;
Б) пів..Європи;
В) напів..правда;
Г) пів..лимона;
Д) двох..ярусний.

5. Знайдіть прізвище, яке потрібно писати з апострофом:

А) Мол..єр;
Б) Солов..йов;
В) Лук..янченко;
Г) Н..ютон;
Д) Мал..яренко.

6. Знайдіть слово, яке пишеться з апострофом:

А) духм..яний;
Б) торф..яний;
В) цв..яшок;
Г) рутв..яний;
Д) мавп..ячий.

7. Знайдіть слово, у якому не пишеться апостроф:

А) моркв..яний;
Б) зм..якнути;
В) В..ячеслав;
Г) жнив..яний;
Д) черв..як.

8. Знайдіть слово, у якому після «р» пишеться апостроф:

А) зор..яний;
Б) всер..йоз;
В) узгір..я;
Г) пр..янощі;
Д) тр..ясовина.

9. Знайдіть слово, у якому після префікса пишеться апостроф:

А) роз..ятрити;
Б) дез..активація;
В) без..іменний;
Г) від..учити;
Д) під..йом.

10. Знайдіть прізвище, яке пишеться з апострофом:

А) Св..ятишев;
Б) Д..яконов;
В) Трет..як;
Г) Мурав..йов;
Д) Дем..янчук.

Практичне заняття № 17

Ділові папери

Готуючи документ (заяву, автобіографію, довідку, розписку, пам'ятку, план, протокол, службовий лист тощо) використовують офіційно-діловий стиль.

Ділові папери (документи) як ознака офіційно-ділового стилю відповідають певним стандартам. Існують стандартні правила написання заяви, оформлення розписки, доручення, складання оголошення, автобіографії, характеристики тощо.

Заява — це висловлене в стандартній офіційній формі прохання.

Реквізити в заяві рекомендують розташовувати в такій послідовності:

1. Адресат (з великої літери праворуч) — посада, назва установи, прізвище та ініціали посадової особи, на ім'я якої подається заява, у давальному відмінку, чергуючи закінчення -ові(-еві, -єві)з -у(-ю).

2. Адресант (без прийменника з малої літери) — посада, звання, назва закладу, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка звертається із заявою, у родовому відмінку (без крапки в кінці останнього слова).

3. Назва документа.

4. Текст (з великої літери, з абзацу).

5. Додаток (підстава): перелік інших документів із зазначенням кількості сторінок, що додаються до заяви на підтвердження її правомірності чи вагомості аргументації.

6. Дата написання (ліворуч).

7. Підпис адресанта (праворуч).

Приклад:

Генеральному директорові

«Офіс-центр» Олійник В. П.

Пашко Ольги Іванівни

Заява

Прошу зарахувати мене слухачем програми «Менеджмент» з 01 вересня 2020 року на денну форму навчання.

З умовами вступу та навчання ознайомлена.

18.08.2020 Підпис

Автобіографія — це опис свого життя.

Автобіографію складають у довільній формі, однак деякі складові частини та реквізити в ній обов'язкові.

Оформляють автобіографію від руки на чистому аркуші паперу, на лінованому або трафаретному бланку, коли влаштовуються на роботу чи поступають на навчання. Усі відомості про себе викладають у розповідній формі від першої особи в хронологічній послідовності (із зазначенням місяця й року) і таким чином, щоб можна було скласти уявлення про життєвий шлях, кваліфікацію та громадську діяльність автора.

Розрізняють такі види автобіографій:

— автобіографія-розповідь, яку складають в описові формі;

— автобіографія-документ, у якій точно викладають факти.

В автобіографії-документі наводять такі відомості: назва виду документа; прізвище, ім'я, по батькові автора; число, місяць, рік народження, місце народження; соціальне походження; відомості про батьків (прізвище, ім'я, по батькові теперішні та колишні, якщо були зміни, дати народження, смерті, якщо померли; де й ким працюють; якщо не працюють, то зазначають останнє місце роботи, вказують, що тепер не працюють або на пенсії), освіта й спеціальність за дипломом, трудова діяльність, останнє місце роботи (місце навчання), посада; нагороди й заохочення, участь у громадському житті; сімейний стан і склад сім'ї; паспортні дані, домашня адреса і номер телефону.

Нижче від текстової частини проставляють дату складання автобіографії (ліворуч) і підписуються (праворуч).

Зразок автобіографії:

Автобіографія

Я, Максименко Тарас В'ячеславович, народився 13 грудня 1971 року в м. Києві.

У 1978 році пішов до першого класу середньої школи № 185 м. Києва. Після закінчення 9 класів у 1985 році вступив до Юридичного ліцею м. Києва, який закінчив у 1987 році із золотою медаллю.

У 1988 році вступив на юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Під час навчання в університеті був старостою групи.

У 1993 році закінчив повний курс згаданого університету за спеціальністю «Правознавство». Після закінчення університету присвоєно кваліфікацію юриста. З вересня 1993 року працюю юристом у Міжнародному фонді «Відродження» м. Києва.

Склад сім'ї:

дружина — Максименко Надія Іванівна, 1973 року народження, учителька української мови та літератури середньої школи № 38 м. Києва;

дочка — Максименко Олеся Тарасівна, 1992 року народження.

18 листопада 2009 р. Підпис

Доручення — це документ, за яким приватна чи посадова особа, організація передає права (повноваження) іншій особі чи організації здійснювати від її імені зафіксовані в дорученні дії.

Доручення можуть бути особистими (приватними) і офіційними (службовими). Приватні доручення можуть бути написаними від руки. Для офіційних доручень виготовляються, як правило, відповідні бланки. Бланки доручень можуть мати захист від фальсифікації (водяні знаки тощо), такі бланки підлягають суворій звітності.

Доручення обов’язково мають бути засвідченими нотаріально або ж підписом посадової особи та печаткою установи. Доручення, що не виходять за межі установи (найчастіше це особисті доручення, пов’язані з одержанням заробітної плати, стипендії тощо), можуть засвідчуватися підписом керівника структурного підрозділу та печаткою цього підрозділу.

Залежно від обсягу та змісту повноважень доручення можуть бути:

- разові — це, як правило, одноразове отримання грошових чи матеріальних цінностей;

- генеральні — на виконання розширених повноважень (управління й володіння рухомим і нерухомим майном, банківські операції, представницькі функції в судових органах тощо).

Доручення складається з таких реквізитів:

1.Назва документа.

2.Текст.
3. Дата.

4. Підпис довірителя.

5. Засвідчення підпису довірителя (дата засвідчення, посада, підпис, ініціали й прізвище особи, яка засвідчила доручення, печатка). Засвідчення здійснюється за місцем роботи чи проживання довірителя або в нотаріальній конторі.
Текст особистого доручення містить, як правило, такі дані:

1. Прізвище, ім’я, по батькові довірителя (повністю).

2. Прізвище, ім’я, по батькові особи, якій видається доручення, дані документа, що посвідчує особу.

3. Дії, обов’язки, права довіреної особи, її повноваження.

4. Термін дії доручення.

ДОРУЧЕННЯ
Я, Суховій Уляна Прокопівна, доручаю одержати в бухгалтерії заводу «Оріон» м. Умані належні мені гроші за березень 2000 року у сумі 2000 грн. (дві тисячі гривень) Білоусу Віталію Миколайовичу за його паспортом серії АМ, №539616, виданим ВВС Шевченківського району м. Луганська 14 жовтня 1995 р., прописаним за адресою:

вул. Київська, 14, кв. 17, м. Умань Черкаської обл.

24 березня 2000 р. (підпис У. П. Суховій)

Підпис Суховій У. Л. засвідчую:

Директор заводу (підпис) Л. В. Макаров

24.03.2000

Розписка — це документ, в якому укладач підтверджує факт одержання чогось від іншої особи чи організації.

В розписці зазначаються:

1) назва документа;

2) посада, прізвище, ім'я та по батькові того, хто дає розписку;

3) кому дається розписка (посада, прізвище, ім'я по батькові);

4) у чому конкретно дано розписку (вказати точне найменування матеріальних цінностей, предметів, інструментів, кількість їх — цифрами і словами, грошові суми — словами, а в дужках — цифрами);

5) дата, підпис того, хто одержує цінності.

Розписка

Я, учениця 11 класу Іванчук Тетяна, одержала від учителя музики Дубовенко Надії Андріївни 1 (одну) бандуру для проведення репетиції.

Бандуру зобов'язуюсь повернути до 10 травня 2020 року.

15 січня 2020 року Іванчук Т.

Протокол — це документ, у якому фіксуються хід і результати роботи нарад, засідань, зборів, конференцій. У протоколах відображаються всі виступи з питань, що розглядаються, а також рішення, ухвалені в результаті обговорення.
Цей документ складає секретар або інша спеціально призначена особа. Підписують протокол секретар і голова зборів.

Реквізити

Реквізити протоколу:

• назва виду документа;

• порядковий номер;

• назва зібрання (збори, нарада, конференція тощо);

• назва установи (підприємства, організації), де відбувається зібрання;

• дата проведення;

• місце складання (назва населеного пункту);

• прізвища й ініціали присутніх (або кількість присутніх);

• посади, прізвища, ініціали голови зборів і секретаря;

• порядок денний (у називному відмінку) із зазначенням доповідачів із кожного питання;

• основний текст;

• перелік додатків до протоколу із зазначенням кількості аркушів і примірників; підписи голови та секретаря.

Основна частина

Основний текст протоколу поділяється на розділи, які відповідають пунктам порядку денного. Кожен розділ нумерується (1, 2, 3 і т. д.). Розділи протоколу містять такі складники:

Слухали

Виступили

Ухвалили

вказується доповідач і тема доповіді;

викладається зміст

доповіді

вказуються виступаючі;

викладається зміст виступу

записується ухвалене

рішення

Якщо присутніх на зборах (нараді, конференції тощо) багато, то зазначається тільки їхня кількість. Датою протоколу є дата проведення зібрання.

Види протоколів

За обсягом фіксованої інформації протоколи бувають трьох видів:

-короткі (записуються лише обговорювані питання, прізвища доповідачів, ухвалені рішення);

-повні (відрізняються від коротких стислим поданням виступів доповідачів та інших учасників);

-стенографічні (записуються дослівно всі виступи, репліки, запитання, відповіді).

1. У тексті протоколу слова слухали, виступили, ухвалили слід виділяти (великими літерами, курсивом тощо).

2. В основній частині протоколу має бути стільки розділів, скільки є пунктів порядку денного.

Протокол № 4

зборів колективу

Одеського науково-дослідного інституту «Чорноморець»

16 листопада 2009 р. м. Одеса

Голова - Малицький В.О.

Секретар - Саченко Т.О.

Присутні: працівники інституту - 75 осіб (список додається).

Порядок денний

1. План роботи Одеського науково-дослідного інституту «Чорноморець» на 2010 рік.

Доповідач - директор інституту Стрілець Т.О.

2. Виділення путівок до санаторію «Чорноморець».

Доповідач - голова профспілкового комітету Бабенюк В.Г.

1. Слухали:

Доповідь директора інституту Стрілець Т.О. про план роботи інституту на 2010 рік.

Виступили:
Юхимчук Є.А. із пропозицією підтримати та затвердити план роботи.

Ухвалили:
Затвердити план роботи Одеського науково-дослідного інституту «Чорноморець» на 2010 р.

2. Слухали:

Інформацію голови профспілкового комітету Бабенюка В.Г. про наявність путівок до санаторію «Чорноморець».

Виступили:
Решетар А.П., Кузишин О.І. із пропозицією виділити путівки до санаторію тим працівникам інституту, які не оздоровлювалися в 2009 р.

Ухвалили:
Виділити путівки до санаторію «Чорноморець» тим працівникам інституту, які не оздоровлювалися в 2009 р.

Додатки:
1. Список учасників зборів на 1 арк. в 1 прим.

2. План роботи інституту на 2010 р. на б арк. в 1 прим.

Голова зборів (підпис) Малицький В.О.

Секретар (підпис) Саченко Т.О.

Домашнє завдання

Завдання 1. Виконайте тестові завдання.

І. Автобіографія — це:

А розпорядчий документ
Б статутний документ
В інформаційний документ
Г виконавчий документ

ІІ. Автобіографію треба починати:

А Я, Перевійченко С. І., ...
Б Я, Степан Іванович Перевійченко, ...
В Я, С. І. Перевійченко, ...
Г Я, Перевійченко Степан Іванович, ...

ІІІ. В автобіографії треба писати:

А ...народився 21.02.1995 року
Б ...народився 21 лютого 1995 року
В ...народився двадцять першого лютого 1995 року
Г ...народився двадцять першого лютого тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ятого року

IV. В автобіографії треба писати:

А ...народився в Павлограді на Дніпропетровщині...
Б ...народився в м. Павлограді на Дніпропетровщині...
В ...народився в м. Павлограді Дніпропетровської області...
Г ...народився в Павлограді Дніпропетровської області...

Завдання 2. Складіть документ, в якому ви доручаєте своїй мамі чи татові отримати стипендію в бухгалтерії коледжу.

Завдання 3. Складіть протокол на одну з уявних ситуацій: а) засідання членів мовознавчого гуртка; б) збори учнів класу, де обговорювалися важливі питання шкільного життя; в) засідання туристичної секції; г) батьківські збори у вашому класі; Скористайтеся зразком протоколу попередньої вправи.

docx

Завантажити

Зберегти на потім

Додав(-ла)

Ольга Осадчая Олексїівна

Пов’язані теми

Для закордонних закладів освіти з українською мовою викладання, Розробки уроків

Додано

19 вересня

Переглядів

1175

Оцінка розробки

Відгуки відсутні