Робота класного керівника
щодо створення умов для самореалізації особистості учня.
Сьогодні я б хотіла поділитися своєю роботою щодо створення умов для самореалізації особистості учня.
У «Національної доктрині розвитку освіти України», Законах України «Про освіту» та «Про загальну середню освіту», Націо¬нальній концепції громадського виховання, які створюють правові засади існування сучасної школи, визначено основну мету розвитку освіти у XXI столітті: «... створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління, здатне навчатися впродовж життя, створювати і розви¬вати цінності громадянського суспільства».
В основі педагогічної філософії — дитина — найбільша цінність на Землі. Я як класний керівник намагаюся бачити особистість в кожному своєму учневі , яка є індивідуаль¬ною, неповторною. Тому в основу моєї виховної роботи покладено концепцію особистісно-орієнтованого виховання та педагогіки і пси¬хології життєтворчості, які передбачає активне залучення школяра до виховного процесу на засадах співпраці, діалогу, партнерства.
Моя мета — виховувати особистість з комплексом моральних та духовних цінностей, яка обов'язково відповідально осмислює свою моральну, правову, громадську по¬зицію, прагне самореалізуватися, проявляє позитивні риси. Для мене кожний учень — особистість зі своїми індивідуальними якостями. Я, як класний керівник, керуюся у своїй педагогічній діяльності такими принципами: використовую матеріал різного змісту, виду та форми; застосовую нетрадиційні форми групових та індивідуальних занять з метою активізації діяльності учнів; надаю свободу вибору засобів виконання навчального завдання; організовую заняття у малих групах на основі діалогу (імітаційно-рольові ігри, диспути, дискусії, вікторини, прес-конференції і ін..), залучаю до самооцінки.
Головну роль у самореалізації учнів у виховному просторі в своїй діяльності я вбачаю правильне організоване самоврядування в класному колективі. Я прагну, щоб дитина не тільки володіла сумою знань зі шкільних предметів, але й усім досвідом демократичних відносин у суспільстві, навичками управління собою, своїм життям у колективі, вміти брати відповідальність за свою діяльність. Я виховую лідерські якості у школяра , котрі слід розглядати як готовність кожного до вирішення власних задач визначення свого місця в житті, успішного розвитку і реалізації своїх нахилів і інтересів.
Процес створення шкільного класного самоврядування пройшов кілька етапів, кожний із яких супроводжувався організаційним і правовим забезпеченням. В 2010 н..р. з метою згуртування колективу я запропонувала дітям принципи та закони життя класного колективу , завдяки яким кожний учень має змогу самореалізуватись у корисній діяльності класу і школи. Кандидатури до дитячого класного шкільного самоврядування вивчала шляхом проведення анкетувань , тестів, бесід а також завдяки спостереженням . Детально вивчила і , підбирала тих, хто користується в учнів авторитетом, вимогливий до себе й до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. Хоч би які функції виконував активіст, його треба навчити самостійно мислити, аналізувати й оцінювати конкретну ситуацію з громадянських позицій, приймати розумне рішення. Саме в навченні цих якостей кожного учня бачу свою роль як класного керівника. І керуюсь у свої роботі принципами гуманності, орієнтації на практичну діяльність, творчість, довіру, ініціативність. Тому під час обговорення конкретних питань допускаються дискусії, учні прислухаються до пропозицій активістів, довіряють членам самоврядування втілювати в життя не тільки свої поради, а й пропозиції активу.
Враховуючи індивідуальні інтереси, запити, та можливості кожний учень має змогу реалізуватись через виконання громадських доручень. Відповідно клас поділено на центри .
У класній громаді очолює та організовує роботу учнівський актив на чолі з лідером. Постійна співпраця дає змогу коригувати діяльність учнів та своєчасно надавати відповідну допомогу.
Метод проектів не є принципово новим у світовій педагогіці. В позашкільній діяльності за допомогою проектної методики я вчу дітей здобувати знання самостійно; формую в учнів комунікативні навички; прищеплюю уміння користуватися дослідницькими прийомами: збирати інформацію, аналізувати з різних точок зору, робити висновки.
Я не залишаю осторонь традиційні форми і методи роботи. Колективна творча справа (КТС) завжди приходить на допомогу. Щоб ефективним був результат, треба дотримуватись всіх і етапів в організації КТС.
На першому етапі визначити тему і мету майбутньої діяльності, окреслити конкретні завдання.
На другому етапі колективно спланувати справи , обговорити різноманітні пропозиції, варіанти плану, визначити оптимальні умови плану, підібрати матеріал. Головна роль відводиться дітям.
На третьому етапі розподілити доручення між учасниками, вибрати відповідальних за виконання певних завдань.
У рамках відзначення річниці з Дня Перемоги в нашому комплексі традиційно проводиться Тиждень шани і подяки. Мої вихованці впродовж тижня активно брали участь у підготовці до відзначення цієї знаменної події, а саме: діти вітали закріплених за класом ветеранів Великої Вітчизняної війни; розповсюджували вітальні листівки в мікрорайоні; стали учасниками години-спогаду «Пам'ять про Вас у нашім серці жива . Усі ці заходи сприяли патріотичному вихованню учнів, були ефективні завдяки колективній та творчій співпраці.
Отже, підсумовуючи, можна виділити такі основні аспекти моєї роботи:
проектування основних напрямів діяльності відповідно до мети виховання особистості;
взаємозв’язок навчальної і позашкільної виховної роботи, скоординованість усіх виховних впливів і форм, їхні необхідність і достатність, чіткий ритм і раціональна організація життя колективу;
наявність відповідних відносин, що забезпечують самопочуття дитини в колективі (статус особистості в міжособистісних відносинах, почуття внутрішньої єдності з товаришами, соціальна захищеність, тощо);
здійснення всіх напрямів діяльності як системи впливів на особистість в єдиному цілеспрямованому процесі; використання виховних технологій, які максимально сприяють формуванню соціальної та моральної компетентності учнів;
емоційна насиченість життя класу;
творче співробітництво, що виражається в гуманному, довірливому стилі відносин дорослих і дітей, у їхньому взаєморозумінні і взаємодії щодо всіх колективних справ.
Рівень актуальності висвітленого виступу підтверджується культурою поведінки моїх вихованців, умінням знайти своє вагоме місце в учнівському колективі, інтелігентно відстоювати свої позиції, шукати шляхи компромісу в життєво важливих питаннях, брати участь у житті громади, суспільства, допомагати тим, хто поряд. Вироблені учнями уміння, навички та моральні принципи, на мою думку, стануть хорошим дороговказом у підготовці до самостійного життя моїх вихованців.
Свій виступ хочу підсумувати словами Песталоцці «Мої учні будуть дізнаватися нове не від мене, вони будуть відкривати це нове самі. Моя головна задача - допомогти їм розкритися, розвинути власні ідеї.»