Донбас заповідний робота учнів 10 класу

Кирилівський навчально-виховний комплекс

Волноваської районної ради

Донецької області

 

 

 

 

 

 

Донбас заповідний

Перлина рідної природи

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2017р

 

 

 

 

 

 

 

Зборщик Ельвіра Максимівна

Кашуба Надія Олегівна

Ковпак Вікторія Григорівна

пошукова група учнів 10 класу

Кирилівського навчально-виховного комплексу

 

 

 

 

 

Харланова Валентина Кирилівна

 учитель біології Кирилівського НВК

 

 

 

 

 

 

 

 

 

«Треба бути на місці, треба бачити на власні очі

 Великоанадольський ліс, щоб усвідомити велич

 справи степового лісорозведення, яке примножує нашу

 гордість.  Ніякими словами не можна описати того почуття,

 яке викликає цей лісовий оазис серед неосяжного степу».

М.Турський

Донеччино моя… Ніхто сподіваюсь не буде заперечувати, що твоя велич у людях – щирих, щедрих, талановитих, працьовитих, ділових. Це вони побудували міста-сади і саму тебе перетворили у квітку індустрії. Але і собі, і особливо гостям з ближнього і далекого зарубіжжя, хочеться сказати…

А знаєте, наш край не лише індустріальна перлина. На її території багато мальовничих місць і куточків, є серед них і заповідні, де можна сховатися від міської суєти, набратися сили і духу для подальшого добротворіння.

 Ви були у Великоанадольському лісі?

Обов’язково завітайте! І вас зустріне розкішна лісова земля, до вас своїм гомін-шумом то пошепки, то гучно заговорять і столітні, і молоді дерева, мов живі істоти.

Заглиблюєшся в ліс і не відчуваєш себе одиноким. Відчуття таке, що поруч хтось невидимий, близький. Людина, тварина, звір, дух лісовий?

Древні жреці Південної Європи – друїди стверджували, що люди і дерева споріднені, що кожен з нас має іменне дерево, зупинившись біля якого або притулившись до нього, сповнюєшся життєвої енергії. А у лісі стільки видів дерев, що своє обов’язково зустрінеш.

Донеччина так і лишилася краєм степовим, хоча зелені острівки рукотворних гаїв, дібров, урочищ, лісосмуг прикрасили балки, ярки, крутояри, поля, а міста урбанізували його. Але є в Донецькому краї і великі лісові масиви, які й око милують, і душу гріють. Один з них – Великоанадольський ліс, не ліс, а диво-дивовижне.

Великоанадольський ліс - це широка смуга насаджень, яка тягнеться з північного заходу на південний схід Донецької області, між містом Волноваха та селом Благодатне. Площа державного заказника становить понад 2,5 тисячі гектар. Засновником лісу в 1834-1845 роках вважають Віктора Єгоровича фон Граффа, який першим підтвердив можливість створення подібної лісосмуги на голому степу, з малими водними ресурсами.

 Охороняється з 1969 року, отримав статус державного заказника в 1974 році. Тут переважають змішані насадження дуба звичайного, ясена, клена, граба, липи. Зустрічаються береза, тополя, сосна кримська, бархат амурський, модрина європейська, сосна звичайна, дуб каштанолистий і кавказький, горіх волоський, софора японська. Ліс має велике водоохоронне, грунтозахисне, наукове та естетичне значення. З цим лісом пов'язана діяльність Г. М. Висоцького - грунтознавця, який розробив основи агрокліматичній класифікації грунтів, встановив критерії сухості та вологості клімату, причини безлісся степів.

Ім'я лісу дало поселення Великий Анадоль (інші варіанти назви: Велико-Анадоль і Старий Анадоль), яке було засноване в 1826 році греками - вихідцями з Малої Азії. Саме слово "Анадоль" або "Анадолу" походить від новогрецької ("східна") - так греки називали Малу Азію.

Також у Великоанадольському лісі є дендрологічний парк, куди зі Східної Азії були завезені бархат амурський, манчжурський, софора японська і т.п. Флора Північної Америки представлена сосною жовтою, кленом сріблястим, хурмою віргінською, сумахом отруйним, ясенем пенсільванським. Найбільш повно показана флора Центральної та Північної Європи - це сосна гірська, катальпа бігонієвидная, горобина скандинавська та інші. Основну цінність становлять дубові насадження, які створювалися протягом останніх років.

З 1994р у Великоанадольському лісі функціонує музей лісу, який є частиною Донецького краєзнавчого музею. Це єдиний подібний музей в Україні. Будівля музею має свою цікаву історію. Побудовано його було ще в 1852 р за наказом брата Миколи I, як метеорологічна обсерваторія. У цьому будинку проживав і творець парку Графф зі своєю сім'єю. У музеї можна побачити основні етапи розвитку лісу, ознайомитись з документами та доповідями Граффа Лісовому Департаменту Російської Імперії.

Експозиція музею розмістилася в 5 залах і тематично ділиться на три основних розділи: “Етапи степового розведення лісу” (історія Великоанадольского лісництва із середини XIX століття до сучасності), “Природні умови й багатства Великоанадольского лісу”, “Меморіальний комплекс, пов’язаний з життєдіяльністю лісничого М.Я. Дахова” й ” Побут лісовиробництва кінця XIX – початку XX століття”.

До музею примикає тіниста алея, на якій розташований пам’ятник     В.Є. Граффу, встановлений у 1910 році. Обабіч головної алеї з обох боків, мов вартові, вишикувалися половецькі баби.

• А ви знаєте, хто живе в цих кам’яних бабах? – запитали нас місцеві діти.
• Хто?
• Душі лісу! Вони охороняють цій ліс! Ви їх тільки не будіть  і їм не  шкодьте. Розсердяться і знищать все.
• А с кільки ж років цим бабам?
• Ми не знаємо, мабуть, років зі сто,  – хлопці розгублено переглянулися. – Це ще  граф поставив.  Вони його ліс бережуть.
• А що за граф?
• Ну той, що цей ліс  посадив. Він і поставив тут своїх вартових і в них живуть духи.
• А чиї ж там духи?
• Це дух людей, що йому допомагали цей ліс садити.

Вже ні лиця, ні сережок, ні орнаменту не видно. На жіночих постатях і гривни, і сережки, і орнамент був! Тепер майже нічого не видно. Ось залишки вусів, тут є бляшки, ніж, пояс. Це чоловіча постать.  Таких аналогів в Україні  і не знайдеш. Тут зібрано майже три десятки половецьких баб. І все  без накриття, без особливого догляду.

Великоанадольський ліс нікого не може залишити байдужим. Чарівні тінисті алеї чергуються з гарними галявинами, а густі лісові насадження - зі смарагдовими луками та озерами. На території заказника знаходиться Великоанадольський лісовий технікум - один з найстаріших в Україні.

Пройшовшись по алеї від технікуму можна потрапити на місток через головний парковий ставок, який серед місцевих жителів отримав назву «Озеро Любові». Місце дуже затишне і для романтичного побачення краще просто не знайти.

Але заповідник має не тільки естетичне значення. Не так давно, на його території було відкрито унікальне для Східної частини України джерело радонових вод. Радон використовується для лікування захворювань опорно-рухового апарату, серцево-судинної системи, чоловічої і жіночої безплідності. Незважаючи на те, що цілюще джерело було виявлено досить давно, його лікувальний ефект вчені змогли довести тільки в останні десятиліття.

У заповідній зоні Великоанадольського лісу, на березі озера розташований Оздоровчий комплекс «ФорестПарк». Відкрито у вересні 2006 року. Унікальні особливості комплексу полягають в його сприятливому розташуванні, наявності власного джерела радонової води на території, а також оснащенні найсучаснішим західно-європейським лікувальним та діагностичним обладнанням: двоканальної системою магнітотерапії PMT quattro PRO, установкою лазерної терапії ASA LaserСомbiTersa 3D, комбінованим апаратом електро-вакуумної та ультразвукової терапії IntellectCombo, терапевтичним комплексом VibroSaun, приладом Paraphango,.

Основна спрямованість діяльності центру - оздоровлення та профілактика захворювань шлунково-кишкового тракту по Майру, а також лікування з допомогою радонових ванн функціональних порушень опорно-рухового апарату, захворювань серцево-судинної і нервової системи, безпліддя і захворювань дихальних шляхів. Така система оздоровлення практикується в Україну тільки в «Форест Парку». Оздоровчий центр комплексу оснащений сучасним бальнеологічним, електро-, механо-і квантовим фізіотерапевтичним устаткуванням, кафе лікувального харчування та фіто-баром.

Великоанадольський ліс! Красивий і своєрідний у будь-який час року: смарагдово-зелений і наповнений сонцем навесні, спокійний і залучає своєю прохолодою жарким літом, прибраний в золото і рум'янець восени, прозорий і строгий взимку. 

Ліс, зелені насадження є тими «особливо цінними об’єктами», які потрібно берегти. Необхідність збереження красномовно висловлена в девізі Міжнародного конгресу лісовиків: «Ліс – це вода, вода – урожай, урожай – життя». А зараз ми говоримо: спасибі Степу, Лісу. Горам, Рікам, що вони дають нам можливість освятити свої душі на лоні Природи.