Мета проекту: ознайомитися із природними, промисловими та історичними об'єктами свого населеного пункту. Привернути увагу учнів до екологічних проблем села, регіону.
Основне призначення стежки – виховання культури поведінки людей в природі. Учасники проекту учні 9 – 11 класів.
В ході виховного проекту були використані знання з біології, географії та історії.
Мета проекту: ознайомитися із природними, промисловими та історичними об’єктами свого населеного пункту. Привернути увагу учнів до екологічних проблем села, регіону.
Основне призначення стежки – виховання культури поведінки людей в природі. Учасники проекту учні 9 – 11 класів.
В ході виховного проекту були використані знання з біології, географії та історії.
Завдання:
Місце знаходження стежки: с. Вербівське -
с. Рубанівське . Територія Письменської селищної ради.
Протяжність стежки: 4 км.
Станції стежки:
Села Вербівське та Рубанівське розташовані на території південно – східної частини Дніпропетровської області, та в південно – західній частині Васильківського району. Села розміщені в природній зоні степу – підзоні північного степу.
Перший екскурсійний об’єкт екологічної стежки - « Сортодослідна станція».
Васильківська державна сортодослідна станція розташована на північному сході від Авангардської СЗШ на відстані 560 метрів. Станція була заснована у 1921 році.
У 1924 році станцію відвідав М.І.Вавилов. Було створено дослідні ділянки, де апробуються і до цього часу різноманітні сорти культурних рослин, зокрема зернові: пшениця, ячмінь, овес, гречка, кукурудза. Технічні: соняшник, соя, картопля.
Над дослідженням сільськогосподарських рослин працюють висококваліфіковані фахівці, які своєю сумлінною працею допомагають розвиватися сільському господарству в галузі рослинництва. На дослідних ділянках ми можемо побачити 52 сорти с/г культур які знаходяться на державному сортовивченні.
Другий екскурсійний об’єкт екологічної стежки - «Сільська балка». Повернувши на південь від сортодільниці, ми спускаємося в сільську балку. Це колишнє русло річки Соломчиної. Система балок , що починає свій початок на південному заході, та проходе вздовж всього села на схід.
Велике різноманіття лучної рослинності вражає наш погляд. Найбільш високі і сухі місця займають остепнені луки, в яких переважає тонконіг лучний, куничник наземний. З різнотрав’я тут зустрічаються миколайчики польові, хрінниця широколиста, миколайчики прямі з родини зонтичних. Знижені місця займають болотисті луки. В рослинному покриві їх домінують осока гостра, очеретянка звичайна, стоколос безостий, та добре відомі своїми цілющими властивостями алтея лікарська та мати-й-мачуха.
Далі стежка йде на схід вздовж висохшого річища р. Соломчиноі. Перетнувши греблю, ми зупинаємося біля третього екскурсійного об’єкта - «Ставок».
Це природнє угрупування рослинного та тваринного світу. Водна та прибережна рослинність ставка надто різноманітна.Тут же неподалік познайомимося з болотною рослинністю. Найбільш поширені: очерет звичайний, рогіз вузьколистий, живокіст лікарський.
Очерет звичайний – найбільш поширена рослина. Він космополіт, тобто поширений на всіх континентах. Рогіз вузьколистий – рослина з простим, до 3м. заввишки стеблом, яке добре запам’ятовується своїми верхівковими суцвіттями у вигляді довгих (15-30см.) циліндричних початків.
Водна рослинність сповна представлена водяним жовтецем, елодеєю канадською, ряскою малою, калюжницею болотною та ін..
Далі, пройшовши 450м. по стежці на північний схід, ми виходимо до мальовничого місця с. Рубанівського.
Четвертий екскурсійний об’єкт - «Храм Покрова».
Серед православного народу побутує переказ, що Божа Мати обрала наш край у свій уділ, взяла його під свою опіку. Любов Божої Матері до України, як краю побожного, простежується ще з початку зародження християнства на наших землях.
Покровських церков в Україні дуже багато і така вже доля українців – завжди шукати захисту, покрови від навал та утисків.
Храм святої Покрови у селі Рубанівському бере свій початок з другої половини ХІХ століття. Свято-Покровський Храм (Красну Церкву) в селі Рубанівському збудувала Катерина Павлівна Василенко (ігуменія Єлисавета). Запорозький козак Василенко, писар Козацького перевозу на Дніпрі, поселився на цих землях після зруйнування Січі Катериною ІІ в 1775 році «із знищенням самого імені запорозьких козаків…» Красна Церква – це єдиний, що зберігся, пам’ятник історії та архітектури на весь Васильківський район. Навколишні землі і ставок біля Храму нині являються заповідником.
На території церкви розташований п’ятий екскурсійний об’єкт - «Музей Івана Манжури».
Краса Придніпровських просторів захоплювала кожного, хто ступав на цю легендарну землю. Мрією кожного, хто цікавився історією та культурою України, було побувати в краї козацької слави, на Катеринославщині, почути живу в пам’яті народній історію запорозького козацтва.
Серед обранців Придніпровської землі – ім’я Івана Манжури, видатного українського поета, етнографа.
Від села до села, по пропозиції відомого земського діяча Катеринославщини Івана Григоровича та його дружини Катерини Павлівни (ігуменії Єлисавети) Василенко, в маєтку яких в селі Рубанівському Іван Манжура був управляючим. Від хутора до хутора, від містечка до містечка, сходив він майже всю південно-степову Україну.
Придніпров’я щедро обдарувало свого обранця – довірило взяти найсвятіші скарби людської пам’яті. Манжурі вдалось зібрати багатий і цікавий фольклорний матеріал.
Серед творів поета є і поема «Трьомсин – богатир», написана ним за народними спогадами в селі Трьомсиновці. Вона має посвяту «Шановному Івану Григоровичу Василенкові».
Шостий екскурсійний об’єкт - «Цілюще джерело». З давніх-давен тут було це джерело. Кожен піший, що йшов до храму чи у своїх справах, брав із собою флягу, щоб напитися джерельної води та набрати її своїм рідним чи знайомим. Срібна водичка струмком б’є з-під каменя. Люди з’їжджаються звідусіль, щоб напитися цілющої води. Громада церкви облаштувала територію джерела.
Міністерство освіти і науки,
молоді та спорту України
Головне управління освіти і науки Дніпропетровської
обласної державної адміністрації
Відділ освіти Васильківської районної державної адміністрації
Розробила вчитель біології Мормуль Л.Д.
Авангардська середня загальноосвітня школа