Урок - реквієм на тему : " Чорнобиль : життя " до " і " після " .

Чорнобиль : життя «до» й «після»

Мета: осмислити та усвідомити масштаби трагічних подій, розбудити почуття відповідальності перед наступним поколінням, виховувати глибоку повагу до людей, які віддали своє життя в ім'я майбутнього життя людства, розвивати почуття гордості за свій народ, прищеплювати любов до рідного краю. Урок- реквієм.

Минуло багато років, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої, землі. Цей день не минув безслідно, він розплодив по світу багато трагедій; він буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

Ти відомий сьогодні кожному –Не ім’ям своїм, а бідою. Тою вулицею порожньою. Понад прип’ятською водою…Мій Чорнобиль! Зелений пагорбе!У якому ти жив сторіччі?Запеклись перестиглі ягоди,Наче кров, на твоїм обличчі.

Серед усіх трагедій, які пережило людство, чорнобильська катастрофа не має аналогів за масштабами рукотворного забруднення екологічної сфери, негативного впливу на здоров’я, психіку людей, їх соціальні, економічні і побутові умови життя.

Щоб глибше зрозуміти весь трагізм становища, в яке потрапили мільйони людей, знайти коріння цього всенародного лиха, повернемося трохи до історії чорнобильського регіону і діючої в ньому атомної станції.

Чорнобиль – місто Київської області України – розташований на річці Прип’яті при впаданні в неї річки Уж. Він є одним з найстаріших слов’янських міст. У 1923 році утворюється Чорнобильський район. Його центром стає місто Чорнобиль. У районі – 64 населені пункти.

На ім’я міста Чорнобиля (до ХІІ ст. Стрежев) була названа і атомна електростанція. все життя і діяльність Чорнобильської АЕС були пов’язані зі своїм ровесником – містом Прип’яттю.

У травня 1971 року будівельники ЧАЕС розпочали рити котлован під головний корпус І-го енергоблока. А вже 15 серпня 1972 року чашу котловану головного корпусу заповнили сотні учасників будівництва АЕС. Паралельно розгорнулися роботи по зведенню міста енергетиків – Прип’яті.

Будівництво атомної електростанції в м. Прип’яті проводилося поспішно, що призвело до зниження якості робіт, креслень. Помилки проектантів, обслуговуючого персоналу не рідко призводили до аварій і відмов обладнання. Тільки у 1980 році 8 раз зупинялись енергоблоки.

В ніч з 25 на 26 квітня 1986 року в ході проведення на 4-му реакторі ЧАЕС експериментів, пов’язаних з режимами роботи турбогенератора, виникла великомасштабна з глобальними наслідками аварія. Ядерна катастрофа

О 1 год 23 хв 40 сек 26 квітня перший, а слідом за ним другий вибух зруйнували реактор, в якому знаходилось 200 т урану. Ланцюгова реакція ділення, яка виникла відразу ж після вибуху, зупинилась. Почався процес плавлення тепловиділяючих збірок і всіх елементів активної зони. Утворився багатокомпозиційний розплав металу, що ділився.ppt_x

Розвитку обстановки у ще більш загрозливому напрямку сприяло те, що на тих ділянках зруйнованого реактору, котрі були доступні для попадання зовнішнього повітря з киснем і мали температуру 1200-1500о. С, загорівся графіт. Створилась вкрай загрозлива ситуація, коли горіння графіту і виникнення під реактором потужної теплової колони утворили небачений в історії людства штучний радіаційний вулкан фантастичної сили.

В таких, надекстремальних умовах вступали в боротьбу з атомною трагедією десятки і сотні тисяч людей. Ось як про цю небезпеку писала газета «Правда»: «Не більше півтори хвилини можна працювати на даху, де розкидані сильні джерела випромінювання… Ні один механізм, ні найбільш досконалий робот не в змозі діяти тут – «вони сходять з глузду». І ось ідуть добровольці… Повільно, ой як повільно тягнуться секунди, і ми стаємо свідками того, як народжується подвиг.»Подвиг у Чорнобилі

Почалось найбільш героїчне в історії пожежної охорони світу бойове протистояння людей атомній стихії. З перших хвилин після вибуху на четвертому реакторі та локалізації аварії разом з пожежними мужньо боролись працівники ЧАЕС. Перебуваючи в епіцентрі катастрофи, ризикуючи своїм життям, енергетики робили все, що було в їх силах, щоб врятувати атомну станцію від ще більш небезпечних руйнувань.

Володимир Правик, який отримав смертельну дозу опромінення в перші хвилини аварії на ЧАЕС, до останнього вірив, що житиме.

Герої-ліквідатори. АКІМОВ Олександр Федорович – начальник зміни 4-го енергоблока. БАРАНОВ Анатолій Іванович – старший черговий електромонтер електроцеху. БРАЖНИК В'ячеслав Степанович – машиніст парової турбіни турбінного цеху. ВАЩУК Микола Васильович – командир відділення 6-ї самостійної воєнізованої пожежної частини міста Прип'яті.

-старший оператор головного циркуляційного насосу 4-го енергоблоку реакторного цеху Чорнобильської АЕС. Четвертий блок назавжди став для нього і могилою, і пам'яттю. ХОДЕМЧУК Валерій Ілліч

Ряд учасників ліквідації наслідків аварії одержали надто велику дозу опромінення, не сумісну з життям. Людський організм не був спроможний витримати такого потужного радіаційного удару, який він прийняв на себе в перші хвилини і години боротьби.

Перша – пожежні і енергетики своїми діями відвернули страшну загрозу від мільйонів людей. Страшно уявити. які наслідки могли бути якби герої Чорнобиля не ліквідували небезпеку, що на нас насувалась. Друга – співробітники пожежної охорони і працівники АЕС, які боролись з вогнем і радіацією, виявили безмежний героїзм і надлюдські можливості в самому ядерному пеклі. Особливу велич подвигу, який здійснили пожежні і працівники ЧАЕС 26 квітня 1986 року, надають дві обставини:

Евакуація населення

- зона відчуження (рівень радіації по зовнішньому кордону 29 м. Р/год). Площа 982 км2. Вона охоплювала ЧАЕС, м. Прип’ять, 15 населених пунктів, 4627 дворів, 4 колгоспи, 9 промислових об’єктів, 11 навчальних закладів, раніше там проживало 62 852 людей; - зона відселення (20-5 м. Р/год). Її площа – 3320 км2, на які розміщено 23 населених пункти, 9969 дворів, 5 колгоспів і господарств, 8 промислових об’єктів, 27 навчальних закладів. Тут проживало 33 562 людини; - зона жорстокого контролю (5-3 м. Р/год). Площа 1500 км2, 86 населених пунктів, 29 754 дворів, 2 колгоспи, радгоспів, 16 промислових об’єктів, 44 навчальних закладів. Тут проживало 46 200 людей. На забрудненій радіонуклідами площі України спочатку було виділено три зони:

До…

Після…

Колись тут жили і працювали люди, закохувалися, одружувалися, народжували і хрестили дітей.

На екологічній карті ООН Україна забарвлена в чорний колір – це колір країни, де мешкає вимираюча нація. За даними Міжнародного з’їзду екологів, що проходив в 1997 році, року населення України постійно скорочується.

Радіонукліди проникали в землю, воду, рослини, вражали людей, все живе. Вже в перші після аварії дні в пробах зелені, яєць були виявлені такі радіонукліди, як йод – 131, рутеній – 103, барій-лантан – 140, цирконій-ніобій – 95, церій – 141, 144, цезій – 134, 137. До кінця червня 1996 року значимість йоду – 131 в питомій вазі радіоактивного забруднення території знизилась на стільки, що ведучими за внеском в сумарну дозу радіоактивності стали довгоживучі радіонукліди – цирконій, ніобій, рутеній, церій, цезій. Одним із найбільш небезпечних радіонуклідів є цезій – 137.

Після аварії утворилася радіоактивна хмара, яка накрила не лише сучасну Україну, Білорусь та Росію, які знаходилися поблизу ЧАЕС, але й і Східну Фракію, Македонію, Сербію, Хорватію, Болгарію, Грецію, Румунію, Литву, Естонію, Латвію, Фінляндію, Данію, Норвегію, Швецію, Австрію, Угорщину, Чехію, Словаччину, Нідерланди, Бельгію, Словенію, Польщу, Швейцарію, Німеччину, Італію, Ірландію, Францію (разом з Корсикою).

Це була найбільша технґенно–екологічна катастрофа сучасності. Про смертельну небезпеку ніхто не підозрював і нікого про це не повідомляли. Атмосферу секретності щодо обнародування масштабів Чорнобильської аварії та необхідності евакуації населення із зони радіоактивного забруднення створив 1–ший Секретар ЦК КП України Володимир Щербицький та ЦК КП Радянського Союзу. Маловідомі факти:

Білорусь постраждала найбільше. П'ята частина сільськогосподарських угідь цієї країни вважається слабо зараженою, а сотні тисяч людей відчули на собі дію радіаційного зараження. Стали масовими випадки лейкемії і раку щитовидної залози, стали дуже поширеними різноманітні серцево-судинні захворювання. Білорусь отримала 70% радіаційного забруднення з Чорнобиля.

Недаремно ця катастрофа отримала сьомий рівень - дійсно, вибух реактора №4 з подальшим викидом радіоактивного матеріалу мав глобальні наслідки. Через деякий час по всій Європі і навіть в Ірландії випали радіоактивні дощі. За оцінкою Британського міністерства здоров'я, 369 ферм і майже 200 тисяч овець до цих пір несуть в собі сліди цього забруднення. Правда, в 1986 році кількість таких овець досягала 4 мільйонів. Радіоактивні дощі випали навіть в Ірландії

Ліквідатори ЧАЕС дуже швидко збудували надійний для того часу саркофаг, який влада СРСР збиралася через 20 років замінити на новий. Проте, як ми всі знаємо, "віз і нині там". Зараз саркофаг поступово руйнується, його поверхня покрита тріщинами. Для того, щоб побудувати новий саркофаг, потрібно більше 2 мільярдів доларів. В України таких грошей немає, а інші країни не поспішають виділяти засоби. Близько 97% радіоактивного матеріалу 4-го реактора знаходиться в саркофазі, який потроху руйнується.

Новий саркофаг "Укриття" над зруйнованим реактором у Чорнобилі.

Відразу після вибуху енергоблоку на ЧАЕС в Чорнобильській зоні вимирали багато видів живих організмів, включаючи тварин і рослини. З'явилися мутанти, які жили недовго, не даючи потомства. Але після завершення періоду напіврозпаду цезію та стронцію, тривалість якого становить 30 років, почалося відновлення екосистеми.

Зараз, за словами вчених, навіть покинуте місто Прип'ять, яке називають «містом-привидом», являє собою своєрідний заповідник. Вулицями міста ходять дикі тварини: лисиці, вовки, кабани та зайці.

Місто, назва якого відома цілому світові, нині продовжує жити – у колишньому райцентрі Чорнобиль Київської області сьогодні мешкає близько півтисячі людей.

Чорнобиль сьогодні не розвивається та не розбудовується, проте до 25-ї річниці катастрофи на ЧАЕС тут поклали нові дороги та почали зводити меморіал пам’яті, збудували музей.

по-перше – радіоактивне забруднення складових частин екосистеми: літологічної основи, гідро- і атмосфери, ґрунтового і рослинного покривів;по-друге – вплив на здоров'я живих організмів і, найголовніше, людини;по-третє – вилучення з народного господарського використання значних територій і природних ресурсів. Шкода, яку заподіяла Чорнобильська катастрофа, величезна і має низку екологічних аспектів:

А поки екологи, політики та міжнародні експерти сперечаються про наслідки аварії на ЧАЕС, сміливці освоюють простори закритої “МЕРТВОЇ” зони: відвідують Чорнобиль та мертве селище Прип’ять.

Наше покоління розуміє, що не земна куля належить нам, а ми належимо їй. І нам треба передати майбутнім поколінням чисту планету. Тому зусилля всіх держав повинні бути зосереджені на знищенні ядерної зброї, на тому, щоб звести до мінімуму ризик від використання ядерної енергетики.

І віддали все, що мали Життя – що одне в людини Вірю, що ви врятували Долю моєї дитини.