Робота з батьками. Виступ на загальні батьківські збори.

Виховуючи дитину, ви виховуєте свою майбутню старість…

Всі ми хочемо. Щоб наші діти росли здоровими, бадьорими, були чемними, і вміли постояти за себе, знайшли своє місце в житті. « Всі ми родом з дитинства» є такий крилатий вислів. І це справді так, бо саме тоді закладаються підвалини нашого майбутнього. Але у нашої малечі це дитинство далеко не завжди безхмарне, навпаки, обтяжене різними недугами, які чатують на них ще до народження, або виникають, коли малюки зростають.

На жаль, в останній час збільшується кількість дітей з різноманітною неврологічною і психоневрологічною патологією. Важкі органічні ураження нервової системи призводять до надзвичайно важкої недуги – дитячого церебрального паралічу.

Є діти, які розвиваються ніби нормально, але незначні ураження нервової системи проявляються в основному в їхній поведінці. Такі малюки розторможені, не концентрують свою увагу, не вміють себе поводити – виховувати їх надзвичайно важко. І особливо це проявляється в так звані критичні періоди в 3-4 роки, кили малюк стає незалежним, коли у нього закінчується мовний розвиток. У цей час дитина повинна активно говорити, а буває, що не говорить зовсім, або говорить погано. Адже патологію мови треба  починати лікувати не в три роки, а ще в 3-4 місяці, коли дитина починає гулю     кати. Це важливий показник у розвитку мови. Якщо його немає, батьки повинні на це звернути увагу, звернутися до лікаря.

Другий критичний момент настає у 6-7 років, коли діти збираються до школи. Дівчатка й хлопчики з так званою шкільною дезадаптацією – досить серйозна проблема. Чи не найголовніше для кожної дитини – навчитися, як себе поводити в сім»ї  та школі, з дорослими і ровесниками. Соціальна адаптація дітей повинна вирішуватися спільними зусиллями, як педагогів, так і медиків.

Хороші батьки знають, що головне їхнє завдання – підготувати дитину до життя. Це зовсім не означає, що все треба робити за неї. Є прекрасне прислів’я: «Якщо не  хочеш допомогти людині – дай їй хліба, якщо хочеш допомогти – навчи вирощувати хліб». Це повністю стосується виховання дітей. Та, не жаль, зараз дітей виховують не лише батько і матір, а ще й телевізор, комп’ютер. Є таке поняття – сенсорне перевантаження. Це важкий стан, коли дитина не може осмислити всю інформацію, що отримує ззовні. Все почуте, побачене не відкладається в голові чітко, як на полицях, а перемішується. Особливо небезпечно, коли в основі цього перевантаження лежить насилля, жорстокість, обман, що закладаються в дитині на підсвідомому рівні. Це викликає масу неврозів, дитячу агресію. Одні діти замикаються у собі, інші – стають ніби некеровані. Кожній дитині треба показати, що вона особистість, хоч маленька, але особистість, яку треба поважати.