Робота з дитячою книгою «Українці, які змінили світ»

Робота з дитячою книгою« Українці, які змінили світ»

Уже дзвінок нам дав сигнал: Працювати час настав. Тож і ми часу не гаймо . Роботу швидше починаймо.

Психологічне налаштування на урок. Вправа «Прогноз настрою». 05.12.2023 СьогодніЯкщо у вас на душі похмуро…

Психологічне налаштування на урок. Вправа «Прогноз настрою». 05.12.2023 СьогодніЗгадайте, що після дощу часто буває райдуга!

Нехай у вас на душі буде сонячно!Своїм теплом ви зможете зігріти своїх друзів!Психологічне налаштування на урок. Вправа «Прогноз настрою». 05.12.2023 Сьогодні

Україна – це не лише неозорі степи, синє небо, лани золотої пшениці, сивий Дніпро та зелені Карпати. Це передусім люди – талановиті, завзяті, розумні. Саме про таких непересічних українців ти прочитаєш у цьому розділі. Микола Миклухо-Маклай. Гайдемарі Стефанишин-Пайпер

Виразне читання тексту«Гайдемарі Стефанишин-Пайпер» с. 51 («Сонячні вітрила»).

Гайдемарі Стефанишин-Пайпер. Гайдемарі народилася 1963 року в американському місті Сент-Пол, що в штаті Міннесота. Її тато Михайло походив з України. Під час Другої світової війни його відправили на примусові роботи в Німеччину, де він зустрів і покохав німкеню Адельгайд. Після війни вони одружились і на великому пароплаві вирушили через океан – до США. У Сент-Полі подружжя збудувало дім, де народилася Гайдемарі та її брати. Там завжди нарівні звучали англійська, німецька й українська мови. Щонеділі ходили родиною в українську церкву.

У шість років Гайдемарі вступила до скаутської організації «Пласт» і отримала жовту хустинку пластунки-новачки. «Готуйсь!» – віталися з Гайдемарі нові друзі. І вона готувалася – бути сильною та вправною, готувалася до малих і великих див. Час од часу сім’я Гайдемарі навідувалась до Німеччини. Чомуми не літаємо в Україну, як у Німеччину? – запитала Гайдемарі в тата.- Тому що зараз України немає, доню. Вона що, зачарована, як Дивокрай Аліси? – чудувалася дівчинка й ще більше хотіла туди потрапити.

З понеділка по п’ятницю Гайдемарі ходила в американську школу. Вона обожнювала математику. По суботах дівчинка відвідувала українську школу при церкві. Там дізналася, що Україна не зачарована, а входить до складу Радянського Союзу, який позбавив її прав на власну культуру й самовизначення. Гайдемарі хотіла вивчати математику й інженерію в найкращому технічному інституті Массачусетсу. Але батьки не могли оплатити навчання, тому, закінчивши школу, дівчина уклала контракт з армією США.

Тепер вона могла вчитися в обраному інституті, але після випуску мусила піти на війсьву службу. Звісно, Гайдемарі мріяла про авіацію. «Готуйсь!» – сказала собі, креслячи схеми літаків. Однак через слабкий зір Гайдемарі недозволили літати. Тоді вона стала інженеркою-підводницею, навчилася ремонтувати судна. Лагодила підводні човни, опускаючись із важким спорядженням на глибину десятків метрів.

Гайдемарі була винятковою фахівчинею, й одного дня її покликали на співбесіду в НАСА. Виявилося, що ремонтувати космічну станцію – майже те саме, що і судно під водою. Так вона стала інженеркою-астронавткою. Уперше Гайдемарі полетіла в космос 2006 року. На шатлі «Атлантіс» вона була наймолодшою в команді – і єдиною жінкою. «Готуйсь!» – подумки сказала собі, уперше виходячи у відкритий космос. На землю повернулися через 11 днів, уже знаменитою. Удруге Гайдемарі полетіла в космос 2008 року. Тепер вона була найдосвідченою космічною інженеркою в команді шатла «Індевор».

Перед польотом встигла відвідати землю свого батька – незалежну Україну. І тільки з космосу Гайдемарі – американка, німкеня, українка – могла охопити поглядом свій рідний дім. Шатл наблизився до космічної станції. «Я готова!» – усміхнулася Гайдемарі та рушила назовні. Загалом вона провела майже 34 години у відкритому космосі, кілька сотень годин під водою. Це абсолютно унікальний досвід для людини.

Обговорення змісту твору «Гайдемарі Стефанишин-Пайпер» за питаннями:1. Яке привітання пластунів стало дороговказом для Гайдемарі Стефанишин-Пайпер на все життя?2. Яку професію мріяла здобути Гайдемарі?3. Чим відома Гайдемарі Стефанишин-Пайпер?

Опрацювання тексту«Історія бджолиного вулика» с. 52 («Сонячні вітрила»).

Усі знають, що найкорисніша комаха на світі — бджола. Вона не тільки збирає цілющий мед, дає віск, лікувальну пергу. Бджола в час цвітіння опилює сади та городи. А без цього годі сподіватися на врожай. Тим часом, у давнину домашніх бджіл не було. Були тільки дикі. Жили вони в дрімучих лісах, і за помешкання їм правили дупла дерев, земляні нори та розколини в скелях. Щоб добути мед, людина руйнувала бджолині житла, і бджоли цілими роями гинули.

Згодом якийсь охочий до меду мудриголова надумав приручити бджіл. Адже мати мед під самісінькою хатою куди зручніше, ніж шукати його в дикій пущі. Повидовбував він у дерев'яних колодах дупла, переселив туди кілька диких роїв і заходився пасічникувати. Згодом і сусіди взялися за це принадне діло. А далі й сусіди сусідів... Треба однак сказати, що ці нехитрі бджолині оселі мало чим відрізнялися від тих, які дарувала бджолам сама природа. Тому й називали їх "дуплянками". Поступово люди заводили дуплянок більше й більше. От тільки мед з них доводилось видобувати давнім способом — дуплянку розбивати й тим самим прирікати бджіл на загибель. Поклав край такому жорстокому пасічникуванню один добросердий і винахідливий чоловік. 

Жив він в Україні, на Чернігівщині. А звали його Петро Іванович Прокопович. Він хоч і належав до заможного роду, але не гребував простою селянською працею. Тому купив собі шмат поля, викопав під житло землянку й завів невеличку пасіку. Петро Іванович не лише доглядав її. Він постійно спостерігав за таємничим бджолиним життям і розмірковував, як би то зробити так, щоб раз і назавжди захистити золотокрилок від лютої біди. Саме йому спало на думку злагодити зовсім новий, ще ніким не бачений вулик. Кажуть, усе геніальне — просте. Отож і витвір Петра Івановича нібито не являв нічого особливого. Відмінність його була в тому, що вулик накривався окремою накривкою. Коли випадала потреба перевірити, що діється в бджолиному помешканні, пасічник просто піднімав цю накривку й оглядав усе без будь-яких перешкод. 

Та найголовнішим було інше. Прокопович першим у світі почав вставляти у вулик рамки із вощиною. А це вже була придумка справді геніальна. Бо коли бджоли наповнювали медом стільники, то можна було спокійнісінько вийняти рамки, прокрутити на центрифузі — й одержати бджолиний дарунок без жодних клопотів і для пасічника, й для бджіл... Нам не відомо, хто з людей першим додумався, як видобувати вогонь. Хто злагодив перше у світі колесо чи спустив на воду перший рукотворний пліт. Але ми напевне знаємо, хто подарував бджолам і всім бджолярам свій неоціненний вулик.

Обговорення змісту «Історія бджолиного вулика» за питаннями:1. Яку користь приносять людям бджоли?2. Як видобували мед у давнину?3. Розкажіть про винахід Петра Івановича Прокоповича.

Мабуть, у тебе також є мрія? Якщо ти наполегливо і завзято йтимеш до своєї мети, то також зможеш прославити Україну вписавши своє ім’я в золоті сторінки визначних досягнень людства.

Рефлексія. Вправа «Відкритий мікрофон». Сьогодні я прочитав (ла) про…Було цікаво дізнатися…Було складно…Я зрозумів(ла), що…Тепер я зможу…Я навчився(лася)…У мене вийшло…Я зміг (змогла)…

Домашнє завдання«Сонячні вітрила» виразно читати с 51-57 Виконати тестові завдання на с. 58