_____________________________________________________________________
Робота з літературним твором
Варіант 1
Прочитай уважно текст.
ДОМОВИЧОК ПОВЕРТАЄТЬСЯ. НЕСПОДІВАНЕ ЗНАЙОМСТВО
Мама з Оксаночкою поправляла пензликом крило лебедя на картині.
— Оксю, ти ж не мавпочка, я — не пальма! Не підбивай!.. Ай-ай-ай!!!
Чи то Оксанка таки підбила, й пензлик ненароком пробив полотно, чи то само по собі з-під лебединого крила раптом щось мигнуло додолу, і об паркет хряпнуло... яйце! А тут іще ззаду, в каміні, щось мовби зітхнуло чи шелеснуло. Перелякано озирнулись — нічого. До яйця повернулись — немає.
...Замість нього на підлозі охайно струшує з себе шкаралупи маленький патлатий чоловічок. Завбільшки з ляльку, у темному (як у нашій гімназії) костюмчику, при білій сорочині й краватці-«метелику». Такий щасливий!
— Ух, нарешті вирвався ж з отого жакартиння! Нема гіршої долі, як жити без волі! — сміється.
— Що це було? — мама глянула на дірку в полотні й лушпайки на підлозі. — Фарба облущилась?
— Дарино! Што років не бачилишь!.. Нема ягоди понад малину, нема дівки понад Дарину!.. — задерши голову, милувався мамою чоловічок.
— Мамо, це — Барбі-ляля? — здивувалась Оксюха.
— Ов, це Дарина — уже мама?! — сплеснув у долоні гість.
— Мамо, хто це? — і я нарешті спромоглася на слово.
— А хто ж, як не ми з Оксанкою? — домагався незнайомець, задираючи голову і вимахуючи до мами шматком яєчної шкаралупи.
Вона нічого не помітила. Не почула!!!
— А ти, отже, Даринина старша. Це, мабуть, Оксанка? — глянув ще й на сестричку. — Ніколи не мав справи ж з такими манюнями! Мами й дочки — ж одного дерева лишточки!
— Але хто ви? Звідки знаєте маму і нас? — присіли ми біля нього.
Дожовлюю жертватишь на «ти»! — гість заклав рученята за спинку й діловито закрокував кімнатою. — Хіба Дарина вам не розкажувала про мене? Я — Домовичок ж її дитинцтва!
— Домовичок?! О, вона про вас... про тебе навіть книжку написала!
— Домовичок! Домовичок!!! — застрибала сестричка.
— Домовичок? — перепитала й мама, яка досі нічого не могла второпати. — Ні, це не може бути Домовичок! — дивувалася мама. — Я б його побачила!
— Ось він. Обережно! Не наступи!
— Він шепелявить? — не вірила. — Не вимовляє «ж» і «ш»?
— Якраз ці літери я знову дуже чітко вимовляю! — буркнув чоловічок.
— Він, ріднесенький! — утішилася мама Дарина, коли я переказала їй ці слова.
(384 сл.)
Марина Павленко
Виконай завдання.
1. Вибери, від чийого імені ведеться розповідь у творі.
А Від імені Дарини.
Б Від імені Оксанки.
В Від імені старшої дочки Дарини.
2. Познач, чому мама сказала Оксанці: «Ти ж — не мавпочка, я — не пальма».
А Оксанка підстрибувала біля мами, як мавпочка.
Б Дівчинка висіла на мамі, як мавпочка на пальмі.
В Оксанка смикала маму.
3. З'єднай стрілочками персонажа та слова, які йому належать.
Мама Дарина •
Оксанка •
Старша донька Дарини •
• - Домовичок! Домовичок!!!
• - Мамо, хто це?
• - Він, ріднесенький!
4. Підкресли в тексті три вислови, якими Домовичок прикрашав своє мовлення. Запиши, які звуки Домовичок не вимовляв раніше та які звуки не вимовляє тепер.
У дитинстві мами Дарини Домовичок не вимовляв звуки ________________. А тепер замість звуків ______________________ він почав вимовляти "ж" і "ш".
5. Спробуй передбачити, які пригоди чекають на маму та її доньок з поверненням Домовичка. Запиши 4-5 речень.
____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________