Робота з обдарованими дітьми на уроках фізичної культури

Робота з обдарованими дітьми на уроках фізичної культури

Обдаровані діти

Якщо талант – це іскра Божа,

то потрібно докласти ще чимало зусиль,

щоб із неї спалахнув вогонь творчості.

Бауржан Тойшибеков

Обдаровані діти – скарб нації! Обдаровані діти, взагалі, це рушійна сила людства, бо вони мають неординарні можливості, як у фізичному плані, так і в інтелектуальному. Діти, що мають певні таланти, роблять великі кроки вперед у певній сфері. Але і таланти треба плекати, розвивати і виховувати, допомагати реалізації, розвивати потенціал. Процес виховання обдарованих дітей передбачає такі основні напрямки: «Обдарованість важливо не тільки знайти, а й розвинути»

Чітко фіксованого поняття обдарованості в літературі немає. Як правило, обдарованість визначається за допомогою якихось параметрів або феноменологічних проявів. Так, К. Текекс уважає, що обдарованість в основному визначається трьома взаємозалежними поняттями: випереджальним розвитком пізнання, психологічним розвитком і фізичними даними. О. Йоголевич уважає, що до обдарованості логічніше за все ставитись як до взаємозв'язку значного (як мінімум, вищого за середній) інтелекту, інтенсивних творчих чи фізичних здібностей та емоційно-вольової спрямованості.

До основних сфер обдарованості відносять: освітню, наукову, художню, спортивну, підприємницьку й комунікативну.

Найбільш складні питання в загальній проблемі обдарованості:

Як виділити обдарованих дітей (які параметри та критерії брати за основу)?

Що робити, щоб розвинути в обдарованих дітей їхній дар (хто і як повинен їх учити, де це треба робити: у спеціалізованих закладах чи ж дитині варто створювати умови для розвитку «на місці»).

Обдарованість багатогранна, і, за визначенням комітету з освіти США (Mariland, 77), вона може бути встановлена професійно компетентними людьми у відповідності з такими параметрами: видатні здібності, потенційні можливості в досягненні високих результатів і вже продемонстровані результати в одній чи більше галузях (інтелектуальні здібності, специфічні здібності до навчання, творчості, образотворчого чи виконавського мистецтва, психомоторні здібності).

Особливості фізичної обдарованості

Очевидно, що видатні спортивні досягнення - це результат складної взаємодії спадкових факторів і впливу зовнішнього середовища. Дискусійним є питання про співвідношення цих доданків спортивних успіхів. Одні віддають перевагу зовнішнім факторам: праці, виховання, тренування, інші - спадковим здібностям, таланту.

Особливості фізичної обдарованості Здібності не є вродженими, а формуються в процесі розвитку. Уродженими можуть бути лише анатомо-фізіологічні особливості, тобто задатки, що лежать в основі розвитку здібностей. До таких задатків відносяться особливості вищої нервової діяльності, будова тіла, властивості нервово - м'язового апарату і т. д. У період навчання у школі в учнів розкриваються

Виявлення фізично обдарованих дітей

Виявлення фізично обдарованих дітей. Обдаровані діти, як правило, дуже активні, вони найбільше часу проводять на спортивному майданчику чи у спортивному залі, відрізняються своїми анатомо-фізіологічними особливостями, які в майбутньому забезпечують реалізацію поставлених завдань. Таким дітям потрібно приділяти особливу увагу та підсилювати інтерес до занять фізичними вправами. Дуже важливо виявити, навчити, виховати таких дітей, для цього потрібно

Робота щодо виявлення , вивчення здібностей та обдарувань починається в початкових класах, продовжується в п’ятому та наступних класах. Вона базується на аналізі виконання учнями навчальних нормативів, їх участі в шкільних, районних та обласних змаганнях.

Спортивний відбір починається в дитячому віці на основі тестування та обстеження під час спеціально проведених для цього навчально-тренувальних зборів, а також на основі вивчення тренувальної і змагальної діяльності в дитячо-юнацькому спортивному колективі.

Спортивний відбір - це комплекс заходів, що дозволяють визначити високу ступінь схильності (обдарованості) дитини до того чи іншого роду спортивної діяльності. На всіх етапах багаторічної підготовки спортсмена повинна забезпечуватися комплексна методика оцінки його особистості, що передбачає використання різних методів дослідження.

Велика різноманітність видів спорту розширює можливість індивіда досягти майстерності в одному з видів спортивної діяльності. Слабкий прояв властивостей особистості і якісних здібностей стосовно до одного з видів спорту не може розглядатися як відсутність спортивних здібностей. Слабкі ознаки в одному вигляді спортивної діяльності можуть виявитися сприятливими факторами та забезпечити високу результативність у іншому вигляді. У зв'язку з цим прогнозування спортивних здібностей можна здійснювати тільки стосовно до окремого виду або групи видів, виходячи при цьому із загальних положень, характерних для системи відбору, спираючись на наукові основи й методики відбору дітей для комплектування спортивних груп.

Завдання відбору полягають в тому, щоб своєчасно і правильно визначити задатки, здібності і можливості новачків, що відповідають специфіці того чи іншого виду спорту.

У своїй діяльності потрібно використовувати творчі методи, які сприяють ефективній роботі з обдарованими дітьми: повага до бажання учнів працювати учнів самостійно; вміння утримуватись в процесі творчої діяльності; надання дитині свободи вибору галузі застосування свої здібностей, методів досягнення мети; індивідуальне застосування навчальної програми залежності від особливостей учня; включення будь-якого тиску на дітей, створення розкріпаченої атмосфери; схвалення результатів діяльності дітей в одній галузі та спонукати випробувати себе в інших галузях діяльності; надання авторитетної допомоги дітям, які висловлюють відмінну від інших точку зору і у зв’язку з цим відчувають тиск з боку ровесників; добування максимальної кориті з хобі, конкретних захоплень та індивідуальних нахилів; заохочення максимальної захопленості у фізичних вправах, у досягненні найкращих для певного рівня результатів; переконання учнів, що вчитель є їхнім однодумцем, а не ворогом.

Особливості розвитку обдарованих хлопчиків і дівчинок

Розглядаючи проблему обдарованості, неможливо не торкнутись такого аспекту, як її особливості в дітей різної статі. Хочемо ми того чи ні, але в суспільстві в різному ступені задовольняють стереотипи: існує визначений «образ чоловіка» й «образ жінки», тобто якими вони повинні бути, які риси мати і навіть які професії вибирати. Стереотипізація за статевою ознакою особливо шкідлива для обдарованих дітей, оскільки вони в більшому ступені поєднують у собі властивості, характерні як для своєї, так і для протилежної статі (психологічна андрогінія).

Часто виявляється, що творчо продуктивні чоловіки мають «жіночі» риси (наприклад, чутливість), а жінки - «чоловічі» (наприклад, незалежність). Таке сполучення, як правило, розширює діапазон загальнолюдського й розсовує рамки стереотипів.

Маргарет Мід описала так званий «подвійний ланцюг очікування», що пов'язує хлопчиків і дівчинок: хлопчиків учать домагатись успіху, а дівчинок демонструвати, що вони нічого не домагаються й зосереджені на домашніх проблемах і родині. У цьому випадку хлопчик-невдаха та щаслива дівчинка ніколи не будуть обрані представником протилежної статі.

Особливо в цьому сенсі складно обдарованим дівчинкам. Щоб розвинути свої здібності, їм потрібна активність, пристрасть до пізнання, самоствердження, готовність до успішної кар'єри, а в них культивують залежність, пасивність, уміння господарювати. Прикладом для них часто є власні матері.

Найчастіше процвітає складова жіночого страху - побоювання, що чоловіки не приймають переваги та лідерство жінки. Особливо яскраво це проявляється так: дівчинки раптом різко зупиняються у своєму прогресивному розвитку і навіть «повертаються» назад у віці 11-14 років, коли починає виявлятись інтерес до протилежної статі.

Чималий внесок у цей феномен робить залучення дівчинок (у більшому ступені, ніж хлопчиків) до ведення домашнього господарства, на що витрачається багато часу.Серед факторів жіночого остраху процвітати Хорнер (США) також називає: невпевненість у собі, що виражається в заниженій самооцінці й рівні професійних домагань, і відсутність прикладу (дівчинка, дівчина рідко зустрічає жінку-наставницю). Слід зазначити, що особливу роль у підтримці обдарованих дівчинок відіграє батько.

Обдаровані хлопчики, які виявляють «жіночі» риси, зіштовхуються з масою труднощів і відкидаються оточуючими, у тому числі батьками. Наприклад, хлопчик, який прагне займатись у балетній школі, ризикує викликати на свою адресу обурення власного батька, який буде явно незадоволений такими устремліннями сина.

Звичайно, свідомість людей поступово просувається вперед і рамки соціальних стереотипів розширюються. Батьки та педагоги обдарованих дітей повинні утверджувати рівність психологічних можливостей дітей поряд із загальнодоступністю освіти.

Основні принципи роботи з фізично обдарованими дітьми:

Не нашкодь!

Принцип науковості

Принцип гуманності та відкритості

Принцип взаємодії з сім'єю

Принцип комунікативності

Принцип доступності

Принцип провідної ролі актуальних інтересів і потреб дитини

Принцип співробітництва

Принцип “ найближчого розвитку ”

Умови для самореалізації обдарованої дитини

 Матеріально – технічна база фізичного виховання

Організаційні форми системи фізичного виховання

Урок фізичної культури

 Заняття в гуртках, секціях, ДЮСШ

 Фізкультурно – оздоровчі заходи

Спортивні змагання

Робота з фізично обдарованими дітьми потребує співпраці “ вчитель ” – “ учень ” І основою такої співпраці є: відкритість, віра в здібності та можливості учня, взаємоповага учасників навчально-виховного процесу

У роботі з обдарованими дітьми можуть бути використані такі форми навчання: індивідуальні, фронтальні (дискусії, семінари, дебати, організаційнодіяльнісні й рольові ігри), групові (парні, постійні групи зі зміною функцій, груповий поділ класу з однаковими завданнями, з різним завданням, із загальним звітом кожної групи перед усім класом). Особливою популярністю серед обдарованих дітей користуються дискусійні форми (симпозіуми, дебати, круглі столи, невеликі сесії, ділові бесіди, інтерв’ю, шкільні лекції, семінарські заняття). Ці форми дають можливість учням розвинути власні риторичні здібності, опанувати методику дискусії, такі форми роботи з обдарованими дітьми:  поперемінне навчання, що передбачає перегрупування дітей за різним віком та здібностями на певний час, тобто дає змогу обдарованим дітям брати участь у навчальному процесі зі старшокласниками;  поглиблене навчання для окремих груп за рахунок скорочення часу обов‟язкової програми;  підвищення статусу обдарованого учня, тобто призначення його капітаном команди або суддею матчу, доручення демонстрації й техніки виконання елементів вправи тощо .

Плануючи індивідуальну роботу з обдарованими дітьми на уроках фізичної культури, слід звернути увагу на особливості вікового розвитку рухових здібностей учня. Розвиток силових якостей людини є гетерохронним. Сенситивний період приросту сили м‟язів у хлопчиків та дівчаток не збігаються. Прогресивний період розвитку спритності спостерігається до 14-15 років у дівчат та 15-16 років у хлопчиків. У віці від 11-12 до 14-15 років у дівчат та до 15-16 років у хлопців спостерігаються високі темпи приросту швидкості цілісних рухових дій. Загальна витривалість хлопців має високі темпи приросту від 9 до 10 та від 14 до 15 років. Гнучкість природно зростає до 14-15 років, але в різних суглобах вона має різну динаміку. При цьому в дрібних суглобах розвивається швидше ніж у великих. Амплітуда рухів у кулькових суглобах гетерохронно зростає до 13 років, найвищий темп її приросту спостерігається з 7 до 11-13 років . Таким чином, беручи до уваги індивідуальні можливості дитини та її вік, необхідно намагатись наситити урок фізичної культури саме тими вправами, які з урахуванням сенситивного періоду, максимально сприяють розвитку певних фізичних якостей. Досягнення будуть значно кращими, якщо тренування розпочати в період активного природного розвитку .

 При складанні індивідуальних програм потрібно максимально враховувати проблеми обдарованих дітей:  ігрові інтереси;  заглиблення у філософські проблеми;  невідповідність між фізичним, інтелектуальним та соціальним розвитком;  прагнення досконалості;  нереальні цілі;  надмірні чутливість і вразливість;  потреба в уважному ставленні дорослих . Педагогічна практика свідчить, що для успішної роботи з обдарованими дітьми вчителю фізичної культури повинні бути притаманні наступні риси: доброзичливість та чуйність, здатність розумітися на особливостях психології обдарованих дітей, відчуття їхніх потреб та інтересів, високий рівень інтелектуального розвитку, широке коло інтересів, готовність до виконання різноманітних обов‟язків, пов‟язаних із навчанням обдарованих дітей. З огляду на зазначене, учителю фізичної культури доцільно дотримуватися наступних рекомендацій у роботі з обдарованими дітьми:  не слід виділяти обдаровану дитину за індивідуальні успіхи, краще заохотити спільні заняття з іншими дітьми;  не варто приділяти багато уваги навчанню з елементами змагання. Обдарована дитина завжди буде переможцем, чим викличе до себе неприязнь із боку інших;  допомагайте обдарованим дітям виробити адекватну концепцію самооцінки, розвивайте почуття емпатії;  дотримуйтеся порядку та дисципліни;  обдаровані діти, як і інші, мають знати межу допустимої поведінки;  заохочуйте дітей – це їх стимулює. Беручи до уваги вищесказане, можна зробити висновки, що домінуючим завданням учителя фізичної культури є виявлення обдарованості дитини та стимулювання її подальшого розвитку в спортивному напрямі. Якщо учитель урізноманітнює процес навчання, зважає на вікові та індивідуальні особливості учнів, стимулює, заохочує їх, застосовує індивідуальний підхід, співпрацює зі шкільним психологом, батьками учня, успіх досягається швидше і за мінімальних витрат часу.

Принципи побудови програм для обдарованих дітей

Яким же чином варто працювати з обдарованими дітьми?

Карне, Шведел і Ліннемайер виділили деякі основні принципи складання програм для обдарованих дітей молодшого віку:

1. Кожна дитина неповторна. Необхідно виділити сильні та слабкі сторони кожної дитини та скласти програми, що відповідають її потребам.

2. Обдаровані діти дуже критичні до себе і часом відрізняються несприятливим «Я-образом». Необхідно допомогти їм знайти реалістичне уявлення про себе. Особливо важливо згладити невідповідність між високим інтелектуальним розвитком і доступними руховими навичками.

3. Родина відіграє найважливішу роль в освіті обдарованої дитини, тому вона повинна працювати в тісному контакті зі школою.

4. Оскільки обдарованих дітей відрізняє широка сфера інтересів, програма повинна включати різноманітний матеріал, збалансований і сприятливий їх усебічному розвитку (в емоційному, руховому плані й у сфері спілкування).

5. Обдарована дитина, яка навчається в одній групі із «середніми» дітьми, повинна мати можливість спілкуватися з настільки ж розвиненими однолітками.

6. Керувати програмою навчання обдарованих дітей повинна людина, яка має спеціальну підготовку й відповідний досвід роботи.

7. Невід'ємна частина програми - система її оцінки. Важливо визначити, якою мірою дитина досягає поставлених цілей. У такий спосіб можна виявити слабкі місця програми й визначити, наскільки вона задовольняє потреби дитини. Тому повинна мати місце добре організована, ефективна й постійно діюча система виявлення обдарованості, в якій беруть участь і батьки.

8. Щоб забезпечити поступальний хід розвитку, програма повинна передбачати оптимальний і плановий перехід дитини з одного рівня на іншій. Це вимагає спільних зусиль адміністрації, учителів і батьків.

9. Одного інтелекту в житті недостатньо, тому програма повинна розвивати цілеспрямованість, наполегливість і бажання довести справу до кінця.

10. Програма повинна передбачати розвиток творчих здібностей дитини.

Наставники обдарованих дітей

І школа, і батьки обдарованих дітей потребують допомоги людей, які володіють спеціальними знаннями й навичками у сфері роботи з такими дітьми. Ю. Яблоновська виділяє такі риси професіонала, який може працювати з обдарованими дітьми:

високий рівень інтелектуального розвитку;

чуйність;

почуття власного достоїнства;

здатність переносити великі моральні витрати;

гарна саморегуляція;

уміння підтримати, захистити, надати допомогу;

комунікативність;

добрі організаторські здібності;

уміння будувати педагогічну діяльність на основі результатів психодіагностики особистості дитини, з огляду на її індивідуальні й вікові особливості;

уміння адаптувати свою діяльність до особистості кожної дитини;

уміння розробляти й упроваджувати авторські програми;

уміння створювати ситуацію успіху, умови для самореалізації особистості учня, стимулювати творчість дитини;

уміння використовувати у своїй діяльності інноваційні методи та технології навчання й розвитку дітей.

Висновки. Для сучасної України формування системи розвитку обдарованої особистості є необхідною умовою досягнення успіху на шляху розбудови незалежної держави. Із двох можливих напрямів вирішення проблеми забезпечення суспільства обдарованими спеціалістами в нашій країні обрано шлях самостійної підготовки талановитої молоді в межах національної системи освіти на основі розробки та реалізації загальнодержавних, регіональних, місцевих, шкільних, індивідуальних програм. Вирішенню цієї проблеми певним чином сприяє діяльність закладів нового типу – ліцеїв, гімназій, колегіумів тощо. Вони мають більше можливостей для створення умов, за яких самовираження, творча самореалізація стають внутрішньою потребою кожного учня. Їхній досвід може бути використано у загальноосвітніх школах, де сьогодні навчається більшість українських школярів. Перспективним вирішенням проблеми, на нашу думку, може стати організація такого педагогічного процесу, який започаткує технологію пошуку і відбору обдарованих учнів та створить умови для розвитку їхніх при родних т ворчих потенціалів . А така цілеспрямована, систематична робота можлива лише за умови формування та поетапної реалізації спеціально розроблених програм пошуку, навчання, виховання і розвитку обдарованих дітей.

Програма роботи вчителя з обдарованими дітьми

1. Виявити обдарованих дітей.

2. Спланувати роботу з обдарованими дітьми.

3. Розробити індивідуальну програму для кожної дитини.

4. Вибрати оптимальний час для занять.

5. Розробити пакети творчих завдань.

6. Вивчити психологічні особливості й методичні прийоми роботи з обдарованими дітьми.

7. Створити творчу лабораторію вчителя.

8. Систематично й цілеспрямовано готувати учнів до участі в олімпіадах.

9. Визначити тему науково-практичної роботи (МАН).

10. Організувати співпрацю учнів з викладачами ПДТУ, МДГУ, працівниками краєзнавчого музею.

Поради батькам для роботи

з обдарованими дітьми

1. Дитина – це не експериментальний майданчик для психолого-методичних новацій та апробацій, це не іграшка і не втіха, не «помічник» на старість.

2. Даруйте дитині батьківську любов, повагу, створіть умови для розвитку, дайте можливість їй жити власним життям. Не задовольняйте власні емоції

за рахунок дітей.

3. Допомагайте, але не заважайте їй самій робити свій вибір.

4. Виховуйте дитину, як рівну собі, тоді вона буде відстоювати власну думку, поважати інших, буде вільною, талановитою особистістю.

5. Спілкуйтеся частіше з дітьми, намагайтеся бути в курсі їх справ, підтримуйте їх у будь-якій ситуації, пояснюйте існування різних точок зору.

6. Підтримуйте родинні стосунки, влаштовуйте сімейні свята, ігри.

7. Виховуйте дитину в гармонії з природою.

8. Дайте можливість дитині спробувати себе в різних

напрямках творчої діяльності, не дозволяйте кидати розпочату справу, доки не отримаєте перших результатів, щоб зробити певні висновки.

9. Спонукайте до праці, примушуйте виконувати певну роботу, навіть інколи за рахунок свого часу.

10. Радійте успіхам ваших дітей.

11. Виражайте свою любов до дітей так, щоб вони її відчули.

12. Пам’ятайте, що любов – це і турбота про інших.

13. Пам’ятайте, що проблеми дитини – це проблеми

батьків і починати щось змінювати треба спочатку з себе.

Поради батькам, які бажають розвивати

здібності своїх дітей

1. Не стримуйте розкриття потенційних можливостей психіки.

2. Уникайте однобокості у навчанні та вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок,

створюйте умови для виходу дитячої енергії,

рухомості, емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних

людських потреб (почуття безпеки, кохання,

поваги до себе та оточуючих), оскільки людина,

енергія якої прихована загальними проблемами,

найменшспроможнадосягтивисот самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте займатися своїми справами. Пам’ятайте: якщо ви хочете своїй дитині добра, навчіть її обходитися без

вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості

й проявляйте співчуття до невдач. Уникайте

незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терплячими до ідей, поважайте допитливість, питання дитини. Відповідайте на всі запитання, навіть якщо вони, на ваш погляд, виходять

за межі дозволеного.

8. Навчати слід не тому, що може сама дитина, а тому,

що вона опановує за допомогою дорослого.

Вимоги до вчителя, який працює

з обдарованими дітьми

1. Глибоке знання свого предмета та вільне володіння ним.

2. Уміння найефективнішими методами передати

знання учням, враховуючи рівень їх інтелектуального розвитку.

3. Уміння сформувати позитивні якості загальнолюдської моралі у своїх учнів, не поранивши їх душ.

4. Уміння бачити в кожній дитині неповторну особистість і вміння передбачати результати своєї праці.

5. Уміння враховувати суб’єктивні та об’єктивні закономірності і випадкові фактори.

6. Постійно шукати нові форми і методи роботи,

впроваджуючи нові ідеї, технології у навчальновиховний процес.

7. Сприймати дитину такою, якою вона є.

8. Виявляти у вихованців такі якості, як об’єктивність, зацікавленість відвертість у судженнях, емпатію.

9. У спілкуванніз учнями зберігати конфіденційність,

дотримуватися у ставленні до них принципів свободи вибору, добровільності у наданні допомоги.

10. Педагог повинен досконало володіти методами, прийомами та формами проведення педагогічних

спостережень, діагностики, бесід, індивідуальних і групових занять, консультацій.

11. Повинен уміти організовувати рефлексію, моделювання, прогнозування та планування життя

і діяльності учнів.

Використані літературні джерела

1. ДЕРЖАВНА ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА роботи з обдарованою молоддю на 2007—2010 роки

2. Концепція регіональної стратегії підтримки та розвитку дитячої обдарованості на період до 2015 року.

3. Обласна цільова програма роботи з обдарованою молоддю на 2008-1020 роки, затверджена рішенням колегії Управління освіти

і науки Донецької облдержадміністрації від 17.04. 2008 року, протокол 3/4.

4. Обласна цільова програма підтримкита розвитку дитячої обдарованості на 2008-2011 роки «Надія Донеччини».

5. Аніскіна Н. Педагогічна підтримка обдарованості. – К., Шкільний світ, 2009.

6. Голубенко М. Здібності. Обдарованість. Таланти. Система роботи з обдарованими дітьми. – К.,Шкільний світ, 2007. Фоміна Н. Формуємо творчу особистість // Управління школою. − 2008. − № 12. − С. 25−28.8. Бабенко М. ФТЛ-сучасний навчальний заклад //Директор школи. − 2009. − № 40. − С. 1−16.9. Турішева Л. Обдарований – це про що? Чи прокого? // Управління школою.− 2008. − № 16. −С. 27−31.10. Сєдова Т. Цінність орієнтація педагогічногосупроводу обдарованих учнів в освітньому середовищігімназії // Управління школою. − 2009. − № 10. −

С.17−23.11  Розін О. Ю. Про основи тестування в спортивному відборі // Теорія і практика фізичної культури. 2004. - № 1. - с. 30-34

12. Сергієнко Н.О. Робота з обдарованими дітьми в умовах сільської школи/ Н. О. Сергієнко //Фізика в школах України. - 2009. - № 9-10. - C. 4-7

13. Філін В. П., Фомін Н.А. Основи юнацького спорту. - М.: Фіс, 2000. - 255 с.

14. Фомін Н.А., Філін В. П. На шляху до спортивного вдосконалення. - М.: Фіс, 2008. - 255 с.