Родинне свято " Батько і мати - два сонця гарячих..."

1уч. Дня доброго вам, батьки!

Щиро зустрічаємо

І на святі на родиннім

Вас усіх вітаємо!

 

2уч. Нехай над вами небо голубіє,

Не знають втоми руки золоті,

Нехай душа ніколи не старіє,

І серце не вирачає доброти.

 

3уч. Хай для вас не згасне сонце,

Нехай не віють в душу холоди,

Хай жито на столі і Бог на небі

Вас завжди порятують від біди.

Вчитель. Шановна, дорога родино! Так, я не помилилася – саме родина. Тому що всі ми, присутні у цьому залі,- одна велика родина: і батьки і діти, і вчителі. Ми родина з того самого дня, як пролунав для нас, ваших дітей перший дзвінок, з того часу як ми вперше переступили шкільний погріг. Породичала нас усіх школа. Не дарма ж саме у школі ми сьогодні проводи наше свято. Усе тепло своїх сердець, усю нашу щиру подяку ми вклали в підготовку до цього святкового дня. Сподіваємося, що наше сьогоднішнє свято дозволить вам гарно відпочити,  забути про свої буденні клопоти та негаразди, провести приємні хвилини в спільному родинному колі та прийняти від нас слова подяки та шани за все, що ви робили, робите й робитимете для кожного з них.

 

Уч. На щиру розмову зібрались ми з вами,

Розмову сьогодні присвятим ми мамам,

А ще татусям,дідусям і бабусям,

Братам і сестричкам.

Уч. Я всім вам вклонюся,

Бо ви того варті!

Уч. Спасибі вам за те, що

Веселі, привітні!

Спасибі вам за те, що ви….

Що ви просто є на світі!

 

В-чий. Прислухайтесь, як дзюрчать швидкі, веселі струмочки.

В- ча. Ви відчуваєте? Життя починається з початку, з приходом весни.

В-чий. Березень - перший місяць весни – це весна світла. Це не тільки відблиск крижинок і приліт перших птахів.

В –ча. Березень – це початок тепла, краси, кохання.

В-чий. І тому не випадково перше свято весни День Жінок. Все найпрекрасніше, що є  в світі, пов’язане з вами, жінки.

В-ча. Дорогі жінки! Вітаємо вас з святом 8Березня! Ви поєднали в собі все: і теплоту душі і ніжність, і гармонію витонченості, жіночності.

В-чий. 8березня. Саме в цей день людства вшановує жінку, жінку – матір, жінку – світоч, жінку – трудівницю, жінку – берегиню життя на землі. Мати… це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина. Мама- які надлюдські глибини скарбів містять вони в собі. А мамина колискова звучить найніжнішою музикою, і тоді, коли посрібляться наші скроні, не мав би світ стільки геніїв, стільки великих мужів, якби над їхнім дитинством не тремтіло б серце матері. Мати – корінь життя, та квітка, промінь якої ніколи не в’яне, а розцвітає з плином літ усе ясніше. Міцно тримає жінка свічку життя, затуляючи її тендітний вогник от подиху вітру, подиху зла.

 

В- ча. Коли настає весна і на вулицях з'являються перші весняні квіти, в кожному домі, в селі, в місті відзначають велике свято – Міжнародний день – 8березня. Ось і сьогодні ми зібралися на свято – свято весни, свято кохання. Ми вітаємо жінок. Наших мам, сестер, бабусь. Всіх кого ми знаєм і не знаємо. Всіх, хто живе поряд з нами і далеко від нас. Посивілих жінок і молодих дівчат. Низький уклін вам, дорогі жінки, милі мами і бабусі. Хай же буде на землі довіку прославлена  в пісній хороші Ваша материнська любов.

                          Пісня

Уч. Від тебе все –

І хліб, і весен перший цвіт.

І срібний обрій, і криниця чиста,

І серця жар, і мрій стрімкий політ,

І за селом криниця серед жита.

 

Уч. Від тебе все –

І подих віщої грози,

І даль доріг, і ранні в небі зорі,

І щем гіркий болючої сльози,

 

 

Уч. Від тебе все –

Любов і радість визнання,

І пристрасть ласк,

І гаряча щедрість долі,

На тебе я рівняюся щодня

Радію і милуюся доволі.

 

Уч. І завжди буду брати в тебе сил,

Як рідний син, як зерно твого поля,

Не втрачу на шляху невтомних крил

З тобою моє серце, моя доля.

Від тебе все.

 

В-чий. Мама. Чи є на світі слово прекрасніше й ніжніше? У матері ласкаві руки, найвірніше, найласкавіше серце, воно ніколи не залишається байдужим до радощів і турбот дітей.

В-ча. Всі наші радощі і печалі, мрії і прагнення – разом з нею, все розуміє материнське серце. Мама- це той вогник добра, що вічно сяє для нас.

 

Уч. Починалися ми з материнської льолі,

Колисали дітей тополині слова.

Нашу радість і сум,

Нашу звихрену долю,

Материнська любов,

Як весна зігріва.

На розгінних вітрах неспокійного світу,

Хай несе нас вперед весняна течія,

Як надійний маяк, серце мамине світить,

І злітає із уст мамо! Мамо моя!

 

Уч. Образ твій обніма рідну землю і небо,

Колоситься навкруг у липневих житах.

Ми у снах молодих прилітаєм до тебе,

Що набратись снаги на добро, на життя.

 

Уч. Нам озвучився день з материнської мови,

Нам розвиднівся він із її доброти.

Материнську любов, що гірчить полиново,

Материнську сльозу ти собі не простию

 

В-чий. Скільки ніжності в очах матері, скільки радості і тривоги за майбутнє малюка. Мати.. материнське серце здатне перейматися болем дитини на відстані, журитися долею своїх дітей усе життя. Якби могла, сонечко прихилила б. недарма у народі кажуть « Болить у дитини пальчик, а у матері- серце»

В – ча. Мати впадає, не спить біля сина,

Мліє душею, бо хвора дитина.

Плаче маленький, голівка болить,

Просить маленький « мамочко, пить»

Ручки гарячі до неї простягає,

Мов захистити від болю благає.

Весь, ніби свічка маленька горить…

Знову і знову « мамочко, пить!! «

Любий синочку, тобі все віддати

З радістю можуть твій батько і мати;

Душу і серце, силу і кров –

Тільки б ти хворість чорну зборов,

Тільки б піднявся ти знову із ліжка,

Став би на живі, пружинисті ніжки.

Знову побіг би веселий в садок,

Крихітко рідна, любий синок!

Землю піднімем, серце дістанем –

Тільки б ти синку очей не закрив,

Тільки б ти жив! Тільки б ти жив!

 

Уч. Багато в світі різних слів,

І різних виразів чимало.

Та найласкавіше із них

І найрідніше слово мама.

 

Уч. Хоча яку б ти вибрав із доріг,

Хоча б якими ти пішов шляхами
Та через терни горя і зневір

Ти повертаєшся до мами

 

Уч. Ці теплі руки і уста,

Що так в дитинстві зігрівали,

Це ніжне серце, наче птах,

Завжди з тобою мандрувало.

 

Уч. Спіши до неї крізь літа,

Шануй, не дай тужити!

Бо лиш вона,-і рідна, і свята,

З тобою буде вічно жити.

                         Пісня

В-чий. Дитина і мати. Картина звичайна.

А все ж наче сонця проміння осяяна.

Блакитом змальована, сонцем залита

І стяжками- чаром веселки сповита.

Загорнена у вічність, у в безмежні простори

І краща, ніж земних митців архітвори.

В ній все те найкраще, що має вселенна,

Її малювала рука божественна,

Чисті звуки серця – і біль, і сліз море,

Посвята, і розкіш, і щастя, і горе…

Дитина і мати… картина звичайна.

Життя ви нового велика тайна.

 

Всі. Мамо!

Уч. Ми плоть від плоті діти ваші!

Всі. Мамо!

Уч. Нас багато в вашій оселі, а ви одна! Тому приймаємо ваше благословення як Божу благодать… на все життя.

Всі. Мамо!

Уч. Ви у красі своїй небесній, як великодня писанка, у веселці барв.

Всі. Мамо!

Уч. Прости свої дітей - вірних і невірних, прийми блудних синів і дочок. І благослови усіх материнською любов'ю.

Уч. Мужчина стає на коліна тільки  втрьох випадках : щоб напитися води з джерела, зірвати квітку для коханої дівчини і щоб вклонитися матері.

Уч.  І ми низько кланяємося вам, і не тому, що сьогодні 8 березня, а тому що ви Жінки!

Уч. Це ваші муки дають нове життя. Це ваші безсонні ночі роблять з безпорадних крикунів старанних хлопчиків і дівчаток.

Уч. Це ваше велике терпіння, ваші турботи, ваша любов благословляє нас на подвиги в ім'я життя на землі.

Уч. Кланяюся вам за те,що рятували мене від хвороб, нещасть і труднощів.

Уч. кланяюсь тобі, мати роду людського! Миру і щастя Землі по якій ти ідеш!

 

Легенда про материнську любов. Читає ведучий.

          Пісня
В-ча. Та не можемо ми нині не згадати про наших бабусь, невтомних бджілок. Заради онуків вона віддасть усе, останньою краплиною води поділиться.

В-чий. Вона трохи старша  за маму роками, і з ясними очима, від яких сонячними промінчиками розбігаються дрібні зморшки, з голосом ніжним, як воркування сивої голубки, з напруженими руками, що все вміють робити, і таким щедрим на любов серцем.

В-ча. Вона знає безліч найцікавіших казок, вміє пекти найсмачніші пиріжки, звжди прийде на допомогу, захистить і приголубить.

Уч. Бабусю моя дорогенька,

Матусю моєї матусі.

Присядь біля мене ьлизенько,

Я ніжно отак пригорнуся.

 

Уч. Накину тобі я на плечі

Хустину тепленьку пухову!

Як гарно  з тобою малечі!

Бабусю, завжди будь здорова!

 

Уч. На руки твої подивлюся,

Що ніжно голівку ласкали,

Ці руки невтомні і ніжні

В колисці мене колихали.

 

Уч. Вони ще моторні і вправні,

Все вміють ці руки робити,

Хустиночки вишити гарні,

Сніданки і обіди варити.

 

Уч. Добрий день, бабусю, дорога моя!

Це для тебе нині сонечко ніжно сія!

Ласкою повняться рученьки твої,

Я люблю твій голос – теплий, дорогий.

 

Уч. в нім землі моєї срібні голоси,

Дружби і любові, ласки і краси.

Назбираю в лісі квітів – сон – трави-

Дорога бабусю, літ до ста живи!

 

Уч. Розквітає життя, проплива майбуття

Де неспокій і щастя снується.

Бабуся ще така молода та минають літа

І вужем сивина уже в'ється.

 

Уч.

Сьогодні неділя, бабуся ще спить,

Не буду я рано бабусю будить.

Насмажу картоплі сама на сніданок,

Сама підмету я і сіни і ганок,

Пиріг із повидлом спечу я сама,

А то ж вихідних у бабусі нема...

Картопля парує, букет на столі,

А де ж це бабуся, немає її?

– Бабусенько, де ви? Я Вас чекаю!

 

Уч. Виходить бабуся (дівчинка у хустинці з віником і совком).

Лушпиння з картоплі по кухні збираю,

Змітаю розсипаний цукор і кмин,

Ще зараз з дверей повишкрябую тісто

І сяду з тобою, внученько, їсти.

 

В –чий. Нелегкий життєвий шлях бабуся подолала не сама. Її опорою, допомогою та підтримкою завжди і в усьому ( чи то дітей ростити, чи онуків няньчити) був дідусь. Він, сивочолий і поважний, мовчазний і розумний, завжди підставляє своє міцне плече у скрутну хвилину…

Уч. Мій сивий, лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюся.

За теплоту твою і ласку,

За мудре слово, гарну казку.

 

Уч. Ти вчив нас як на світі жить,

Як один одного любить,

І твій розумний заповіт

Я пам'ятатиму повік!

 

Уч. Дорогі дідусі!

Нам потрібні сьогодні і завтра Ваша честь і сила!

Ваші повні снаги серця.

Хай незгасне ніколи

В мудрих помислах дідова ласка,

Із якою в житті ми ідемо

До самого кінця!

 

Уч. Наші улюблені бабусі і дідусі, в першу чергу ми хочемо вибачитися перед вами за ті образи, які ми вам принесли в різний час. Дідусі і бабусі, пробачте, будь ласка, ми більше не будемо!

Уч. Ні, ми не можемо обіцяти, що більше ніколи не провинимося, але обіцяємо, що з цього дня будемо приносити вам більше радості і менше турбот.

Уч. За останній час ми наполегливо вивчали кожного із вас і знаєте що ми встановили?

Всі. Наші бабусі і дідусі наймужніші, найдобріші, найласкавіші!

Уч. Ми вивчили ваше серце. Знаєте з чого воно складається?

Всі. Із любові до онук і онучок.

Уч. А зараз ми відкриємо вам секрет чому ми вас любимо і чому гордимось вами.

Виступають учні.

                Пісня

В -ча. Сценка « У тролейбусі»

У тролейбусі стоїть згорблена бабуся.

• Ой, - говорить упаду,

Як смикне - уб'юся…

          А мужчини он сидять… як же їм не стидно?

Справжніх, істинних мужчин серед них не видно…

А якийсь патлатий тип їй відповідає:

• Ні, мужчини, бабо є,але місць немає.

 

Уч. Дідусю, а ти колись був маленький?

• Був, дитино, був.
• Ото, мабуть ти був смішний зі своєю лисиною і бородою.

Уч. Хто там, синку, в двері стука?

• То якийсь дідок. Зовсім лисий, невеличкий, у руках ціпок. Він говорить що приїхав їз села до нас, що ходив з тобою разом у четвертий клас.
• Йди, кажи немає діда, то якесь брехло, - у четвертім нашім класі лисих не було.

 

Уч. Наші рідні дідусі і бабусі! Саме ви нас привчаєте до гумору, розказуючи веселі історії, саме ви вчите любити працю власним прикладом. Сьогодні ми хочемо вручити вам медалі за любов, терпіння, ласку, доброту, ніжність, мудрість, чесність, щирість, щедрість, турботу, за молитву, за пісню, за гарну казку.

  Вручають медалі.

В – чий. Дуже важко втрачати дідуся чи бабусю. Дуже часто ми надто пізно розуміємо їх значення у нашому житті, саме тоді ми хочемо почути їх мудру пораду і посміятися з їхньої дивакуватості.

    Пісня Посіяла мати

В-ча. Та не можемо ми нині не згадати про наших татусів. Тато… суворий, вимогливий, а любов його до дітей стримана  і врівноважена.

В-чий. Тато, татусь, таточко. Назва людини з сильним характером і міцними руками. Назва людини, яка може зробити все. А як усміхнеться тато, то скільки ласки і тепла у його погляді!

Уч. Горе чи нещастя, чи якась біда,

Всіх нас виручає татова рука,

Татова правиця знає труд і піт,

Із руки цієї ми йдемо у світ.

 

Уч. Рідна, ніжна, щира, добра і міцна,

У життя дорога з нею не страшна.

Без руки цієї горе в світі жить-

Вслід за сиротою щастя не біжить,

Як підеш у люди, щоб там не було,

Хай в тобі не згасне батьківське тепло.

 

Уч. Батьку любий, тату милий

Нинішньої днини,

Ти прийми від нас щиренький дар на іменини.

Цей подарок – щире слово,

Щире побажання,

Щоб прожив ти многа літа,

Не зазнав страждання.

Щоб усе тобі вдалося,

Щастя не минало,

Щоб твоє любляче серце

Смутку не зазнало!

 

Уч. Щоб благословив Всевишній

Твій доробок всюди,

Щоб перемагав ти перешкоди й труди.

 

Уч. Щоб ти вивів ти нас у люди,

Та втішався нами.

Щоб гордитись міг своїми

Донями й синами.

 

Уч. Щоб навчив нас здобувати

Щастя боротьбою,

Щоб увесь наш рід вкраїнський

Тішився тобою.

 

В-ча. Батько.. тато. Має в сім'ї незаперечний авторитет. Він уособлюється як захисник, годувальник. Батьківське слово, батьківський приклад  завжди був законом.

       Пісня

Уч. Кажуть, я мала вередувала,

Плакала частенько – і дарма.

На руках у тата засинала

І вночі татусь мороку добру мав.

 

Уч. Як хворів я, мама наді мною

Промовляла тихо « Боже, мій»,

А татусь холодною водою

Обтирав мене,

Щоб я не був слабий.

 

Уч. У неділю тато прибирає,

Добре знає діло він своє –

Миє все, підлогу натирає –

Вихідний матусі втомленій дає.

 

Уч. Він не вміє готувати
І млинців не напече,
Та як гарно вкупі грати:
М’яч від тата не втече!

Шити – клопоту багато:
Голка крутиться і все.
Ліпше він ялинку в хату
Нам до свята принесе

Він морозиво купляє
Замість супу на обід.
Та зате татусь наш знає,
Як побудувати пліт!

З ним цікаво мандрувати,
Горами, ланами йти…
Кращого, ніж рідний тато,
Нам ніколи не знайти!

 

 

Уч. Інсценізація вірша.

Що за радість, що за свято, Вже прийшов з роботи тато.
Поки мами ще немає,  Тато сину помагає.

Син.
Я прийшов до тебе, тату,
Щоб поміг рішить задачу.

Тато (читає газету, піднімає очі на сина).
Ти мені не заважай,
Прийде мама — почекай.
Тут таке цікаве пишуть,
Цього зараз я не лишу (показує на газету).

 Автор.
Син, похнюпившись, пішов Ту задачу мордувати,
Ну а тато на дивані Сів газету дочитати.
Раптом знов синок прийшов І до тата промовляє…

Син (входить стривожений).

Я задачу розв’язав,
Але хочу щось сказати.
Там на кухні — кран прорвав.
Треба ж відремонтувати.

(Показує рукою в бік кухні. Потім йде).
Тато (знову підвів очі на сина).

Ну чого ж ти причепився,
Я від тебе вже втомився!
Мама прийде, поміркує,
Крана того зремонтує.

(Потягує носом у бік кухні).

Тато носом потягнув,
Щось недобре він почув.

Тато.
Слухай, синку, що це так
Тягне паленим на смак.

(Син йде до тата). Син (махнув рукою).

Це пусте, ти не хвилюйся,
В кухні щось у нас горить.

Тато (стривожено розводить руками).

Та чому ж ти не говориш,
Та чому ж ти все мовчиш?

Син.
Скільки буду говорити?
Мама прийде — погасить.

(Тато зривається з місця. Біжить гасити).

Ось таке буває часто,
Коли вдома — тато й син,
То нема порядку в хаті,
То сходити в магазин.
Але кожен добре знає,
Хто нас в домі виручає.
Не сумуйте, татусі,
Мама ж — голова в сім’ї.

 

Уч. Батько сина запитав сердито:

• Доки будеш ти у мене на шиї сидіти?

Син похнюпив голову, задумався і сказав:

• Я не знаю, скільки років проживеш ти, тату.

Уч. Ну і мама, ну і тато.

Наче справжні дошкільнята.

Нічогісінько не знають –

Смішно і сказать кому –

Бо щодня мене питають лиш одне чому й чому!

• Ти чому образив Віку?
• Ти чому отримав двійку?
• І чому прийшов так пізно?
• Ти чому в шкарпетках різних?
• Ти чому такий непослух?
• Ти чому не стелиш постіль?
• А чому це вірш не учиш?
• А чому портфель без ручки?
• А чому такий синець?

І коли цьому кінець?!

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би дуже захотів.

Треба їх віддать до школи,

Хай питають вчителів.

 

 

Уч. Добре, в кого тато є,
Дужий, працьовитий:
І поради він дає,
Як то в світі жити,
І за руку проведе
Там, де слизько йдеться:
З ним дитина не впаде
І не спотикнеться.

 
уч. Він працює цілий день.
А з роботи прийде,
Наче сонце золоте,
В хаті сонце зійде:
Втіха-радість настає,
Гріє всіх, голубить...
Добре, в кого тато є —
Той, що діток любить!
А без тата — що робить?
Суму повна хата...
Боже, Боже, заступи
Всім сиріткам тата!
 

в- чий. Дорогі чоловіки! Ми знаємо як інколи важко вам приходиться з жінками. Як важко інколи терпіти їхні емоції. Але це наша провина. Ось почлухайте легенду про створення жінки.

Створив Бог чоловіка. Звичайно, йому було дуже нудно одному, і тоді Господь вирішив створити жінку. Проблема була в тому, що весь людський матеріал пішов на чоловіка.

В – ча. Тоді бог взяв кілька яскравих променів сонця, всі чарівні фарби зір, задумливий смуток місяця, красу лебедя, грайливість кошенят, граційність газелі, ласкаве тепло хутра, притягуючи силу магніту. Змішав все разом, а потім додав туди: холодне мерехтіння зірок, впертість віслюка, в'їдливість мухи, зажерливість акули, ревнивість тигриці, сміливість пантери, кровожерливість п'явки, отруйність змії, дурман опіуму, безпощадність стихії.

В- чий. Все це змішав, оформив фігуру і вдихнув у неї життя. Як наслідок вийшла жінка. Цю жінку Бог передав чоловікові і промовив : «Бери її такою і не намагайся переробити, блаженствуй з нею все життя і терпи муки від неї до самої смерті.»

В-ча. А ось що вийшло, коли чоловік хотів змінити жінку.

Сценка « Як Кузьму провчила жінка»

 

В – чий. Невід'ємною частиною кожної сім'ї є хресні батьки. Адже жодне свято не обходиться без веселих жартів з кумами. Вони несуть відповідальність перед богом за ваших дітей.

Уч. Хресна мама – друга мама!

Любить нас так само,

Береже, допомагає,

Словом ніжним все ласкає

 

Уч.

Й хресний тато завжди поруч,

Завжди допоможе –

Він на санках покатає, дасть машину поводити

Й з моїм тато він вечері любить проводити.

 

В-ча. Проминуть роки. Мов лелеки у вирій, розлетимось ми теплого батьківського гнізда. Та щасливої погожої днини збере нас, мов чайка чаєнят, матуся до рідної світлиці. І защебече, заговорить, заплаче мамина пісня у наших серцях.

В – чий. Озветься вона червоною калиною у лузі, стрункою тополею у полі, кучерявою вербою над водою, білокорою берізкою, вишневим цвітом, солов'їною мовою, пахучістю трав. І де б ми не були, нехай завжди прилітають до нас лебеді материнства.

            Учні танцюють з мамами.

Уч. Даруймо завжди своїм матерям хвилини радості, бо від вашого тепла стане добрішим світ.

Уч. пам'ятаймо завжди про маму: коли переходимо вулицю, купаємося у річці, катаємося на велосипеді.

Уч. Оберігаймо серце матері. Даруймо їй хвилини радості!

Уч. діти  мріють, ласкою зігріті,

Щоб ніколи не було біди,

Щоб були рідніші в цілім світі

Тато, мама з нами поруч назавжди.

 

Пісня А ми бажаєм вам добра.