Родинне свято для 3 класу "Закосичення"

Родинне свято «Закосичення»

Мета: продовжити ознайомлювати дітей зі звичаями українського народу, з національними традиціями, познайомити з обрядом першого закосичення; розширити, поповнити знання про традиції догляду за волоссям та перші дівчачі зачіски; розвивати усне мовлення; виховувати глибокі почуття любові до матері, викликати бажання зберегти українські традиції, не забувати своєї національної культури.

 Ведуча 1:

Любі гості! Ми вітаємо вас на нашім святі,

Де отримаєте радість й усмішок багато.

Прошу дуже про клопоти і гірку журбу забути,

Бо ніхто тут, у цій залі, не повинен сумним бути.

Ведуча 2:

Смійтесь голосно і щиро, - хай душа радіє.

І, можливо, щось корисне на розум подіє.

А якби й що не вдалося, то не смійтесь нам у вічі,-

Бо таке, ви зрозумійте, глядачеві і не личить…

Ведуча 1:

Тож на свято ми вас кличем і запрошуємо радо

Про косу, дівочу гордість, ми розкажемо завзято.

Ведуча 2:

Стоїть хата небагата, солом’яна стріха,

Причілочки у китицях, мальовані вікна,

Обмазана, підведена, а сама біленька.

На подвір’ячку барвінок – трава зелененька.

Ведуча 1:

Ще й садочок, як віночок, хатинку квітчає,

У віконце з неба сонце в хату споглядає.

Тут чистенько і гарненько, тут усе в порядку.

Сам Бог дбає, доглядає цю маленьку хатку.

С Т У К І Т   У   ДВЕРІ.

Ведуча 2:

Заходьте, заходьте до нашої хати.  

Ми гостям дорогим завжди раді!

 

Вихід дівчат під пісню «Зеленеє жито зелене»

(вихід у формі гри «Струмочок»)

 

Дівчата стоять одним рядком, до них виходять   мами

 

 Дитина.

З проханням до вас завітали, щоб про обряд закосичення ви нам розказали.

Мама 1.

Та спочатку прийміть наші гостинці. Даруємо у мішечку гороху, щоб багатішали ви щороку!

Мама2.

Даруємо вам у мішечку жито, щоб діточкам було весело жити.

Мама3.

Принесли ми вам мішечок гречки, щоб у класі між дітьми не було суперечки.

Мама4.

А ще принесли вам в дарунок мішечок вівса, щоб шкільна родина була здорова уся.

Мама5.

Даруємо вам підкову на довгу і щасливу долю.

Мама6.

Даруємо цукор усім вам, щоб солодко жилося всім школярам!

Мама7.

Даруємо ще й часнику, щоб все було вам до смаку!

 

Ведуча 1:

Щира подяка за ваші побажання і щедрі дарунки(батьки сідають)

Щоб розмова і зустріч була теплою і доброю –запалимо свічки.

                                                                   (запалюємо)

 

Шановні гості! Сьогодні в нашій родині свято, яке зветься «Свято першого закосичення»

Ось його історія:  

 Ведуча 1:

Була в родині дівчинка. Доки малою була, тільки й турбот, що радіти сонечку, матусиній ласці, тільки й діла, що рости здоровою, набиратися розуму й досвіду, вчитися жити серед людей, спілкуватися з ними. І як одна з ознак цього безтурботного періоду життя — вільно розпущене волосся, прикрашене віночком або кольоровою стрічкою.

Ведуча2:

Пройдіться, дівчатка, по колу і покажіть ваші зачіски. Погляньте, шановні гості, яке гарне у наших дівчаток волосся – довге, густе, чисте, пахуче, красиве.

Ведуча 1:

Підростала дівчинка. Коли вона починала займатися якоюсь справою – чи то йшла в найми, чи в науку, чи то в няньки, чи то до школи, їй уже заважало розпущене волосся. Тому треба було підбирати його, а точніше — заплітати в першу дівочу косу.

Ведуча 2:

Не міг наш народ не відзначити такої події в житті дівчинки. Тому народився гарний, ніжний, дивної краси, великого змісту обряд першого закосичення.

 

Ведуча 1:

Виросли і наші дівчатка. Час їх закосичувати, щоб помічницями для родини були. А що, дівчатка, чи хочеться вже й вам коси заплітати?

Дівчатка. Так!

Ведуча 2:

Та перш ніж волоссячко вбирати, треба перевірити, чи навчилися наші дівчатка чогось, чи й справді подорослішали?

(Пісня-гра «Подоляночка»)

Дівчинка.

А я не хочу бути подоляночкою, бо вона сім років не вмивалася, а я вмиваюся щодня. Гей, заграйте-но, музики, в мене гарні черевики. Як будете гучно грати, будем гарно ми співати!

Пісня « Україно – краю! »

Ведуча 1:

Співати й танцювати наші дівчатка вміють. А чи такі ж гарні господарочки вони, зараз розкажуть.

 

 Дівчатка по черзі розповідають вірші.

Помічниця

Я - мамина доня, гарна, білолиця.

Я - мамина доня, доня – помічниця

Встану я раненько, підмету чистенько.

Ще й до мами скажу: - Відпочиньте, ненько!

Посуд я помию, гарно стіл накрию,

Тільки борщ зварити я іще не вмію.

 

Стежечка

З вишень пада білий цвіт, тихо шелестить.

Від порога до воріт стежечка біжить.

Я ту стежку промела, щоб чистенькою була,

Щоб маленький братик мій вчився бігати по ній.

Сама в хаті

Кошенятко чеше вуса

Лапками двома

На базар пішла матуся,

В хаті я сама.

Вмиюсь чисто, вмиюсь біло

І тоді візьмусь за діло.

Підмету гарненько в хаті,

Молока дам кошеняті,

Своє ліжко застелю,

Квіти в горщику поллю,

Заплету я кіски русі,

І чекатиму матусю.

Маленька господиня.

Хоч на зріст я ще маленька

В мене й кіска ще тоненька,

Та робити дещо вмію –

ось тарілочку помию.

Ось кімнату замітаю,

Вранці квіти поливаю.

Всього я сама навчуся

Бо роботи не боюся.

Я матусі помагаю:

Пил із меблів витираю.

А я к вариться обід,

Підготую все, як слід.

Принесу з комори мамі

Капустину з буряками.

А як прийде із заводу

Тато мій – поставлю воду,

Мило й щіточку подам,

Ну а вмиється він сам.

Гостинець

На лугу, де сонце и птиці,

Я нарву травичку,

Ще й водою із криниці

Пригощу кроличку.

А смачненьку капустинку

Дам я кроленятам.

Усміхнуся:

-Вам гостинець з поля від зайчати.

 

 

Ведуча1:

А чи знаєте ви, дівчатка, прислів’я про дівочі коси?

Конкурс «Чи знаєш ти прислів'я»

Прислів’я

Дівоча краса — як майова роса.

Коса — дівоча краса.

Дівчина з косою, як трава з росою.

Нема коси — нема краси.

Дівка без коси — що кінь без гриви.

Де дівка з косою, там хлопці юрбою.

Не вари борщу, поки не заплетеш косу.

Косу збережеш, щастя знайдеш.

Коса коротка, а доля солодка.

Ведуча 2:

Молодці наші дівчатка, підросли, подорослішали. Можна вже їх і закосичувати. А мами завжди про донечок дбали?

Мами. Дбали.

Ведуча 1: Рушничок до свята вишивали?

Мами. Вишивали.

Ведуча 2:

Ідіть же, дівчатка, до матусь рідненьких

Дозволу питати, дозволу питати косу заплітати.

 

 

 

Дівчатка підходять до матусь, кланяються їм, промовляючи:

Благослови, мати, косу заплітати,

Косу заплітати, у стрічку вбирати.

Щоб виросла довга, густа та красива

І раніш своїх годочків щоб не була сива.

Мами.

Благословляємо!

(Мами дарують дівчаткам вишиті рушники. Під ніжну мелодію « Пісні про рушник» . Застеляють рушничками стільчики, сідають).

Ведуча 1:

А закосичуватимуть вас, любі дівчатка, ваші матусі! Бо хто ж, як не матінка рідна, благословляє діток на добре, щасливе життя у достатку і праці.

Матусі.

Плетися, коса, розумнішай, голова,

Родися, краса, добрішай, душа!

(Мами заплітають коси донькам)

Ведуча 2:

А тепер, любі матусі, поцілуйте своїх донечок, привітайте з важливою подією в їхньому житті.

(Мами вітають донечок, дарують стрічки, гребінці).

Ведуча 1:

А тепер, матінки, візьміться за руки і тричі обійдіть дівоче коло, щоб захистити своїх донечок від усякого лиха і напастей, щоб відвернути від них нудьгу і страждання. Адже нічого немає сильнішого за материнське благословення.

 

 

 

Мамина молитва.

Донечко рідненька, ти іще маленька,

Я молюсь за тебе, як і кожна ненька.

Я прошу у Бога здоров'я міцного,

Щоб тобі послав він щасливу дорогу.

Щоб в житті ніколи ти горя не знала

І щоб твоя доля цвіла-процвітала.»

Пісня « Українська дівчинка мала »

Ведуча 2:

До нас завітали дівчатка - старшокласниці.

(По-різному заплетені, вони проходять залою).

Ведуча 1:

Наші дівчатка – україночки завжди ходили з непокритою головою. Їхнє гарне, довге, густе волосся робило їх дуже вродливими – справжніми красунями! Недарма у нас в народі кажуть:

« Довга коса – дівоча краса!»

Ведуча 2:

В Україні у будень дівчата заплітали волосся так: робили рівний проділ посередині голови, волосся розчісували на два боки і заплітали у дві коси. Потім косами обвивали голову як вінком. Правда ж гарно? До того ж – зручно: коси не заважали працювати.

Ведуча 1:

Гарну закосичену голівку дівчата в неділю та в свята вбирали у стрічки. Найкращу стрічку дівчина обвивала навколо голови, а до кінців, що звисали на шиї, в’язала або пришпилювала багато стрічок. Поверх стрічки, що навколо голови, надягала віночок, або стрічки кріпила до віночка.

 

 

Ведуча 2:

Ці стрічки прикривали косу дівчини від наврочення, і були обов’язково довшими, ніж коси.

Дівчинка

Коса завжди була в пошані,

Її носитиму і я.

Вона, як чисті в полі роси,

Вона, як співи солов’я.

Дівчинка.

Наче та роса, в дівчини коса.

Збережи її, бо яка ж краса!

Купай її в любистку й м’яті,

Щоб була пишна та густа.

Ти збережи її нащадкам, -

Це ж не позичена краса.

Дівчинка

І пам’ятай ти правило оце:

Щоб коса була густа і пишна,

То мий її в барвінкові та вишні.

Дівчинка

Блискучою косу хай зробить звіробій,

Лушпиння із цибулі, ромашка і шавлій.

А щоб була вона міцна й красива,

Шукай поради у жалючої кропиви.

 

Дівчинка

Волосся чорняве, волосся русяве,

Волосся пряме та кучеряве…

Довге, коротке, але усім

Волосся подобається чепурним.

Ведуча 1:

Колись в Україні існував звичай: прокинувшись, дівчина мусила перш за все «навести лад» на голові. Волосся, що залишилось на гребінці, обов’язково спалювали, бо вірили, що з нього може вити гніздо ворона, і тоді голова болітиме.

Ведуча 2:

Вважалося найбільшим нехлюйством братися за будь-яку роботу з розпущеними косами. Про таких казали: « У неї на голові ворона гніздо звила».

Пісня « Чи я не хазяйка, чи не господиня»

Ведуча 1:

За звичаєм дівчаток хочуть привітати хлопчики.

Під укр пісню виходять Хлопчики дарують дівчаткам намисто, смикають за косички, промовляючи:

Хлопчик.

Рости, коса, до пояса,

Від пояса, до п’яти,

Щоб була така, як ти.

Хлопчик.

Які гарні дівчатка у нас,

Ви красою вабите завжди нас.

Ой, дівчино, дівчино, постривай,

Перш ніж косу різати, подумай,

Нам приємно смикати за косу,

І ми хочемо бачити цю красу.

Тож, дівчатка, знайте ви кожен раз,

Що коса в пошані в народі й у нас.

Хлопчик.

Косички у дівчаток,

щоб смикати за них, —

Так думав я спочатку.

Та виявилось — ні.

Вони ростуть для того,

щоб заплітати довго,

Щоб хтось про них казав:

«Ах, ах, ах!»

А мені косичок не треба, я ж — хлопчак,

А що я теж красивий, то це помітно й так.

Ведуча 2:

Що гарні хлопчики, то гарні! А чи ростуть вони справжніми козаками? Чи можна вас ставити до роботи?

Ведуча 1:

У давні часи, обираючи доброго робітника, спочатку садовили за стіл і пропонували йому смачні страви. Потім дивилися, як він їсть. Якщо хлопець зразу ж брався за ложку та добре їв, то його брали до роботи, а якщо перебирав їжею, «лизькав» її та нюхав, погано їв, то такого робітника не брали.

 

Ведуча 2:

Ми зараз дізнаємось, як наші хлопчики впораються з кулішем, чи вміють вони добре їсти, чи ощадливі, чи вміють бережно їсти.

Розділіться на дві команди.

Конкурс « Поїдання куліша»

Дві команди хлопчиків їдять куліш, намагаючись обігнати один одного. А перед цим проказують:

« А мій батько і твій батько були добрі козаки.

Посідали серед хати й з’їли каші казанки»

Ведуча 1:

Ну, що ж, їдять добре! Але ж козак повинен уміти про себе дбати, їжу сам собі приготувати. Наступний конкурс для наших хлопців…

Конкурс « Начистити картоплю» (варену)

Ведуча 2:

З цим завданням теж впорались! А тепер їм останній іспит. Хай покажуть, чи уміють вони веселитися. Нехай нам затанцюють!

Танець «Гопачок»

Ведуча 1:

Усі іспити хлопці склали. Отже, бачу, в цьому класі є таки козаки! А чи вміють наші козаки і козачки відгадувати загадки?

Загадка

Моя хороша, добра, рідна.

А також лагідна й привітна,

Ти любиш донечку і сина,

У всіх дітей одна-єдина.

Світи мені, як сонце ясне,

Я щиро зичу тобі щастя.( Мама)

Ведуча 2:

Давайте всі разом заспіваємо пісню, присвятивши її нашим рідненьким матусям.

Пісня « Мамочко моя » Н. Май

Дівчинка.

Наше свято закінчилось,

Із гостями прощатися час.

До побачення! Будьте багаті,

Хай Господь береже усіх вас!

Хлопчик.

Бажаємо щастя, бажаємо добра,

Бажаємо сонця, бажаємо тепла.

Хай доля усміхається віднині і вам,

Всій вашій родині і вашим діткам.

Дівчинка.

Нам прощатись час настав,

Тож нехай залишиться навік

Ваша вірність і любов,

Тож чекаємо зустрічі знов.

Пісня «Щастя Вам»