Родинне свято "Хай стелиться, вам, доля рушниками"

Родинне свято

 «Хай стелиться Вам доля рушниками»

Ведуча:  В усіх народів світу існує повір’я, що той хто забуває звичаї своїх батьків, карається людьми і Богом.

Наш великий поет Тарас Шевченко звертаючись до України, як до матері, що вічно страждає, пишається.

Чи ти рано до схід-сонця

Богу не молилась?

Чи ти діточок невинних

Звичаю не вчила?

Як бачимо з цих слів Шевченка. Не вчити своїх дітей звичаїв-це такий же великий гріх для матері, як гріх не молитися Богові.

Будемо гідними дідів наших, збережемо звичаї нашого талановитого народу.

(До світлиці заходять дівчата і співають пісню "Цвіте терен").

•  Доброго вечора, любі гості! Прошу заходити до господи!
•  Як  здоров’ячко?
•  Дякую добре. А де це ви забарилися?
•  Чекали на Аллу. Вона довго косу заплітала.
•  А чого так розчервонілися?
•  Холодно ж на вулиці. Вітер дме колючий.
•  А в вашій світлиці так тепло, так затишно. Погріємося трохи.
• Сідайте, будьте ласкаві, в нашій хаті на лаві.

(Дівчата сідають, виймають роботу й співають).

•  Пані Наталко, а ми до вас не просто так прийшли.
•  А що сталося?
•  Поворожіть нам.

•  Так, хочемо.
•  Ну, хто перша?
  - Я.

- Дивись.

- Бачу. Ой, дівчата, річку бачу, хлопець якийсь їде, і дівчина з ним.

(Виходить і співають пісню"Я коня вела")

•  Ну що, дівчата, сподобалось?
•  Так.
•  Є ще бажаюча?
•  Я. Ой, знову Карло з Лавріном дівчатам кістки перемивають.

(Сценка з повісті  Нечуя-Левицького "Кайдашева  сім’я")

•  Хто ще хоче подивитися?
•  А можна я. Може своїх сусідів побачу?!

- Ну що ж, сідай , дивись.

- Ой, бачу, старого Богдана з Оленою.

(Виходять і співають пісню "Ой, під вишнею, під черешнею...)

(Забігає дівчина)

-  Дівчата , чи чули ви? Сьогодні ж Настю сватати  будуть. Гайда під
вікна.

(Вибігають з хати).

(Друга господа. Мати порається біля печі, діти сидять на печі. Стук у двері.)

Староста:  -  Вечір добрий!

Мати:  - Ой, лихо мені, це вже старости  прийшли.

- Та пустіть же добрі люди в хату! Чи ви Бога не боїтеся?

Батько: - Та Бог вас знає, що ви там за люди, чого вам треба. Хто вас видає, що ви думаєте, хороше чи погане.

- Ой, доки  ми та й стоятимемо, сиру землю та  й  топтатимемо червоненькими  чобітками, золотими підківками? Хоч гроші візьміть, а пустіть.

- Їди-но, старий, відчини. Чутно ж, що не лихі люди.

(До хати  заходять  старости.)

(Молячись до ікони)

•  Отакі ви, люди добрі - просилися переночувати, а тепер хочете нас
  обібрати.
•  Кланяємось вам і хлібом , і сіллю.
•  Дякуємо вам за хліб-сіль. Проходьте та сідайте.
• Дайте  нам пошукати  куницю, що ховається у вас в солом’яній  копиці. Мати:  - Де ж це ви чули про солом’яні  копиці?

-  Хвалити Бога, нинішнього року жито вродило, все в снопи пов’язали, а сіно в копиці згребли.

- Та дозвольте таки нам пошукати не куницю, так лисицю, а ми
знайдемо і в солом’яній копиці. Ми ще трохи б поговорили, але ні з
ким: не старе, не мале, а такого немає, щоб було з ким побалакати. Де
ви там , хлопці, йдуть -  до хати!

Хлопці:  - Та ми тут. Ідемо. Ще й з собою ведемо.

•  А кого це ви хлопці привели?

•  Ой, молода дівчина. Віддайте за нашого Івана вашу Настю. А оце
  наші молоді, гляньте на них. Ходи-но, Іване, по хаті, чи не кривий бува,
  чи не горбатий, не сліпий і не безбокий.
•  Ану, Настя, це ж не грушку тобі з’їсти, доведеться ж вік вікувати.
•  Та ну вже його, не тягніть! Хіба ж я його не знаю?
•  Сподобався наш парубок? А нашому парубку ваша дівка люба. Та й
  кажіть уже своє, що там дарма воду варити. Час і лад дати. Та й ти,
  стара мамо, думай хутчіше, та йди шукати хустку та рушники. Це вже
  твій клопіт.

Батько:  -  Хустку знайти не важко. Тільки вона ще мені не заробили, весілля  ні на що гуляти. Я й не думаю її цього року віддавати.

Мати:  - Та що вже, старий. Не вари води.

Батько:  - Ну, а коли так, то несіть хустки та рушники.

(Перев’язують сватів. Нареченому пов’язують хустку на руку. Кладуть кожуха, молоді стають на коліна, мати іконою благословляє).

- Благословляю вас на подружнє життя!

-  Будьте багаті, як наша земля,  веселі , як сонце,  щедрі, як осінь,

здорові і сильні, як вода в ріках.

Батько:  - Діло зроблене, прошу всіх до столу.

•  А чого тобі?
•  Батьку, не хочу я вчитися.
•  А чого ж ти хочеш, бісова душа?
•  Не хочу я вчитися, а хочу женитися.
•  От я тебе зараз женю.

(Молодий збиває дві дошки).

• Вважається , що жінка-добра господиня, вона вміє шити, вишивати, прясти. А чи вміє ваша Настя співати?

(Співає пісню:"Українкою я народилася")

- А тепер подякуй, Настя, батькові й матері за те, що ростили тебе,
годували, вчили добру, старших поважати.

(Співає пісню "Дякую тобі...)

          Щоб були здорові, як вода,

          А дітей колискою.

(Заходить кума з кумом. Кума співає пісню "Ой там на товчку, на базарі")

Староста: - Дякуємо  вам, батько й за ненько, що зростили доню гарну й лагідненьку.

(Всі знову пригощаються).

- Пили-гуляли, галушки їли, молоду бачили. Покажіть тепер, де ваші
двері .

(Свата виводять за двері).

(Всі стають півкола і співають пісню: "Гей, наливайте повнії  чари".)