Родинне свято "Мати, дитина, батько – родина, велика щаслива дружна сім’я"

4 клас Виховна година

Дергачівська районна державна адміністрація Відділ освіти Районний методичний кабінет   Вільшанська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Дергачівської районної ради Харківської області     Мати, дитина, батько – родина, велика щаслива дружна сім’я       Підготувала: вчитель початкових класів Руденко Людмила Михайлівна;

 

 

 

 

   Мета Виховувати у дітей почуття любові до батьків, свого роду, бажання вивчати і    примножувати родинні традиції, формувати почуття чуйності, доброти, милосердя,  усвідомлення важливості щирих відносин між членами родини; розвивати естетичні почуття, інтелект, індивідуальні здібності в піснях, танцях, жартах; спонукати батьків змістовно всебічно займатися вихованням власних дітей, співпрацювати зі школою

 

 

(За завісою стоять два ліжка, де сплять двоє дітей (хлопчик і дівчинка). До кімнати заходить мати, будить дітей.)

•                   Доброго ранку, любі мої Андрійчику і Оксанко!
•                   Добрий день, матусю!
•                   Певно, гарні сни бачили, що так довго і міцно спали.
•                   А, як ви про це дізналися?
•                   Якщо дівчина добра і щира, то й сни їй сонко приносить у рукаві казкові та мальовничі. Якщо ж образити когось, а ще неправду сказати тоді й сни здаються тривожні.

Снилося мені ясне сонечко,

Що в хаті світило, -

А то лиш так моя мама,

На мене дивилась.

Приснивсь мені легкий вітрик,

Що пестить колосся, -

А то мені мій тато

гладить волосся.

Снилася мені ягідка,

як мед солоденька, -

а то мене цілували

мама й тато рідненькі.

•                   Біжіть вмивайтеся, з водичкою привітайтеся.
•                   Давай, Андрійку, я тобі зіллю і гарні слова скажу: Мий Андрійкові личко, водичко, мийтеся руки, щоб чисті були, добрі справи творили. Творіть, руки, добро, теплими будьте, ніжними, щоб личок вмивати, чистоту очам давати. Бо очі, як озерця виглядають із кожного серця. А  губки, як ягідочки, язичок навчають, про погане говорити не бажають. Мийтеся руки і личко, мийтеся щодень, щогодини, щоб здорова росла дитина.
•                   Спасибі вам, матусю!
•                   А мені водички зіллєте?
•                   Авжеж, і тобі зіллю і гарні слова скажу: - Водичко, водичко, вимий Оксанці личко, щоб краса в ній жила і сміялась, а Оксана не боялась.
•                   Красно дякую, матусю!
•                   Беріть рушник-утирач, витирайте личко і мерщій снідати, бо вже час до школи збиратися!

 Ведучий

Мати, дитина, батько, родина, велика щаслива дружна сім’я! Що може бути дорожче і ближче для кожної людини?

( звучить мелодія пісні «Родина», діти заходять до зали)

Родина, рід – які слова святі!

Вони потрібні кожному в житті.

Тож народилося веселкове свято.

Прийшли сьогодні з дітьми мами й  тата.

Цей хліб насущний ви прийміть від нас,

Щоб був достаток в домі повсякчас.

І злагода, і щастя, і тепло,

Щоб всій родині радісно було.

Ведучий

•                   Добрий день, дорогі друзі! Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності, зворушливості. Бо воно – родинне, сімейне, разом з татами  і мамами, дідусями і бабусями. А де тато й мама, дідусь і бабуся, братики й сестрички – там завжди весело, сонячно і затишно.

Звучить пісня «У полі калина»: заходять діти по черзі з гілочками калини і складають у великий букет (одна дитина заспівала і поставила гілочку, до неї приєдналася друга, потім – третя)

Ведучий

•                   Родина, сімя –це найдорожче для кожної людини. «З родини йде життя», - говорить народна мудрість. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ. У сім’ї вона навчається любові і добра, у сім’ї вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого роду.

Мати і батько – найрідніші, найближчі кожному з нас люди. Від них ми одержуємо життя. Батьки вчать нас людських правил, оживляють наш розум, вкладають в наші уста добрі слова. Образи батьків оспівані у віршах і піснях. І перше слово, яке вимовляє дитина, - це слово «мама».                                                  

                                              Можна у світі чимало зробити:

Перетворити зиму на літо,

Можна моря й океани здолати,

Гору найвищу штурмом узяти.

Можна пройти пустелі й хащі…

Тільки без мами не можна нізащо,

бо найдорожче стоїть за словами:

                                                           «В світі усе починається з мами».

 (Звучить пісня про маму)

Ведучий

•                   Мати – символ усього найкращого, найдобрішого, найсвятішого. Мама – це перше слово, яке з радістю, усмішкою вимовляє дитина. Мама – це слово, яке найчастіше повторює людина у хвилини страждань і горя. Мати дає життя, вона берегиня роду, домашнього вогнища, яке гріє людину увесь вік. Вона є тим центром, який єднає усю родину. Всі люди, без винятку, у скрутну і тяжку хвилину кличуть матір. Кличуть, навіть, якщо вона далеко, або зовсім пішла  з життя, бо одна лише думка про матір, полегшує страждання, вселяє надію. Якщо мати не підтримає, то більше ніхто і ніщо не в силах допомогти.

-  Мама, матуся… ніжна, ласкава, добра. Як ти потрібна нам, слухняним і пустотливим, сильним і слабим, добрим і байдужим. І тільки з роками розуміємо, що найдорожча людина для нас – мама.                                         Ми любим наших мам сердечно,

І цим віддячують вони.

Під їх крилом нам всім безпечно.

Нам сняться безтурботні сни.

- Любов   до рідного краю починається з колискової пісні. Колискова пісня – то найперша материнська мова. Лагідний мамин спів засіває дитячу душу любов’ю до людей, рідного краю, мови, пісні. Мелодії цих пісень виховують доброту, чуйність, милосердя.

Коли м’який, ласкавий вечір

Лягає спати у траву шовкову,

Сон ніжний обійма за плечі,

Тоді я чую неньки колискову.

Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я,

І стояти в замрії берізкою

(Звучить колискова пісня у виконанні мами)

 

 

Ведучий

•                   Дорогі діти! Пам’ятайте, що матері не можна ні купити, ні заслужити. Тож бережіть своїх матерів. Знайте, що ранню старість, хвороби приносить не стільки праця, як сердечні хвилювання, тривоги, прикрощі. Ваше недобре слово, негідна поведінка – це рана на ніжній материнській душі. Мама все вибачить, все переживе – і образи, і біль, і горе, але рана на материнському серці гоїться дуже довго.

Дарунків, золота не маєм,

Щоби до ніг тобі зложити.

Однак тут спільно присягаєм,

Що доки будемо ми жити,

Любов сердець своїх маленьких

Дамо тобі, кохана ненько!

 

Ведучий

- Батько, тато, татусь. Суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали. Саме така батьківська любов.

Тату, татусю, таточку… Скільки ніжності й теплоти в цих словах. А чи завжди ми знаходимо час, щоб сказати татусеві, як ми його любимо, як він нам потрібен, що він для нас означає?

Життя біжить дуже швидко. Не встигнеш оглянутися – як пробіжить дитинство, промайнуть роки юності та зрілості… І, оглянувшись, зрозумієш, що так і не встиг сказати татусеві ті слова, які хотів або повинен сказати.

Татку, любий татку,

Соколоньку ясний,

Який ти нам добрий,

Який ти нам красний.

 

Таточку, татусю,

Сонечко ясненьке,

Який ти нам любий,

Який ти рідненький!

 

Татусю мій рідний,

Татусю мій милий,

Спасибі за те, що ти в мене є,

Живи ти, наш рідний,

100 років на світі,

Твоєю любов’ю ми будем зігріті.

 

Спасибі за ласку, за сонячну казку,

За те, що піклуєшся завжди про нас.

Уклін тобі рідний, ти так нам потрібний,

Нехай тобі радість сміється весь час.

Ведучий

•                   І щоб наші татусі, а разом і всі присутні посміхнулися, ми пропонуємо послухати випадки із сімейного життя.

1.        – Тату, підпишіться, будь ласка, в щоденнику.

•                   (здивовано) А ти що, вже в школу ходиш?
•                   Так, тату.
•                   І в якому ти вже класі?
•                   В третьому.
•                   (роздратовано) І чому це я про все дізнаюся самим останнім?

              2.    Михайликів батько приніс з риболовлі щуку. Рибина часто і широко роззявляла рот. – Мамо! – покликав Михайлик. – Поклади щуку спати, бо вона вже позіхає.

                  3.На розпеченому пляжі лає дама даму:

-    Та яке ж це виховання, та яка ж ви мама?

     Та скажіть  же ви що-небудь вашому синочку.

     Він же кидає грязюку на мою сорочку.

• То якраз не мій синочок, - мовить дама гордо,

      мій он вашим капелюшком жабеняток ловить!          

  Ведучий                                                                                    

- Для наших тат є завдання: складне, але дуже приємне. Їм необхідно відшукати свою дитину по поцілунку. Уявляєте, скільки поцілунків отримає кожен татусь. (конкурс для тат)

Сім’я – це пристань і гавань.

Сюди повертаєшся знов

Із мандрів далеких і плавань,

Тут вічно панує любов.

Тебе тут завжди пам’ятають,

Куди б ти не їхав. Не йшов,

На тебе постійно чекають

Увага, турбота, любов.

Сімейний вогонь палає,

Теплом наповнивши дім.

Хай тато маму кохає,

        Хай щастя не зраджує їм.

(Пісня «Батько і мати»)

Ведучий

•                   Діти, сьогодні до нас завітали найулюбленіші для кожного з нас люди – наші бабусі. Чи дійсно вони найулюбленіші? А чому ви їх так любите?( відповіді дітей)
•                   Вони невтомні трудівниці, скарбничі мудрості нашого народу, хранительки звичаїв та обрядів, цікаві казкарі. Ось вслухайтесь, діти в саме слово: бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка, бабусечка. Правда, яке воно ніжне і красиве, лагідне і пестливе. А чому?

( сценка)

Дівчинка – Бо ми її пташенятка, ластів’ятка чи поросятка.

Хлопчик – І коли це бабуся називала мене поросятком?

Д. – Напевно тоді, коли ти був бруднулею.

Хл. – Згадав! Це було тоді, коли я заляпав чоботята.

І щоб сховатися від тата, до бабусі утікав.

А вона побурчить, поцілує та й мовчить.

Чи сюди, чи туди, чи то хліба, чи води,

Чи сорочку, чи штанята, - все до бабці, не до тата.

І щасливо той живе, в кого бабця люба є,

Той біди не зазнає, бо бабусенька скрізь дбає.

Д. – А дбає бабуся про тебе тому, що ти її дитиночка-кровиночка. Правду кажуть у народі: «Діти – це діти, а справжні діти – це онуки»

(Пісня «Бабусенько, бабусю»

(Сценка «Палашка і Параска»)

Параска – Добрий день, добрі люди! Подивіться на мене. Ви бачите, що я гарна сьогодні. Це все тому, що я запрошена до вас на свято.

Палашка – Ох, чуть не запізнилася: то город, то кури, то гуси, ледь у парикмахерську встигла.

Параска – Боже, прислав на мою голову бабу Палашку.

Палашка – А бий тебе лиха година! Ох, чую Параска вже тут. Добрий день, Парасю.

Параска – І вам того ж, коли не жартуєте?

Палашка – А чого ти така сердита?

Параска – Вона ще й питає! Ой, людочки, ви й уявити собі не можете, що ця Палашка мені накоїла! Раз моя свиня залізла до неї в город, а мене тоді, на біду, не було вдома. Приходжу я додому, дивлюся, а моя свиня вже висить на заборі, прикручена за задні ноги. Я до неї, а Палашка вже вибігла на поріг з хати.

Палашка – Та твоя свиня ж залізла у мій город, та всю цибулю поїла, жодної не лишила.

Параска – Щось я не чула, одколи живу, щоб свині цибулю їли. Представляєте, що вона мені після цього скоїла. На моєму городі всю цибулю вирвала і на базарі продала. Я кинулась до неї, а вона стоїть на порозі та й сичить, як та гадюка.  Ох прости, Господи!

Палашка – Та треба мені твоя цибуля! Та я її і бачить не хочу. Та тьху на тебе!

Параска – Ах, це ти на мене тьху? Та я ж тебе зараз як візьму за чуприну, та як брязну об землю, то твої очі повипадають.

Палашка – А я зараз як заверещу, як заверещу, то…то…

Параска – Ой, дивіться, від люті вже синіє, як слива спіла.

Палашка – А ти , а ти Параска… Ой скільки людей зібралось? А ми за своїми балачками забули, чого сюди завітали. Нас же просили вчителі розповісти про своїх внучат.

Параска – То ж давайте помиримось, вельмишановна Палашко і розкажемо про наших ангелочків.

Палашка – Вони у нас такі розумні, милі, добрі, щирі, жартівливі.

Параска – Та ви, мабуть, й самі бачите. Адже вони так на нас схожі. Ти ж згодна зі мною, Палашко?

Бабуся – подруга  на світі найкраща.

Роботу на себе бере саму важчу.

Вона ж бо співаночка, вона ж моя казочка,

Вона ж бо й матуся, вона ж бо й бабуся!

Коли ми не разом – тоді я журюся.

 

 

Ми в роботі з бабусею разом.

Я найперший її помічник.

Мені хочеться, щоб у бабусі

Гарний настрій ніколи не зник.

 

(Розмова бабусі і внука)

•                   Я дуже люблю свою бабусю і хочу її про щось попросити. Люба бабусю, розкажіть, чи важко Вам було доглядати за мною, моєю мамою?
•                   Ні, любий онучку, не важко. Бо робила я це з великою любов’ю до вас. А ще тому, що моїм першим порадником і помічником була твоя прабабуся. Вона заповідала мені: «Пам’ятай, доню, будеш ростити дитину щасливою тоді,  коли сама будеш мудрою». А ще хочу розповісти вам про цікаву традицію нашої родини. Коли в сім’ї народжувався хлопчик, то в першу купіль клали кілька дубових листочків, щоб зростав малюк сильним і міг оберігати свою родину. Коли ж народжувалася дівчинка, то клали і в купіль кілька ягід калини, щоб вона була вродливою і щасливою.
•                   Бабусю, а чому у Вашій оселі стоїть оця скриня, адже вона уже не модна.
•                   Це не просто скриня, онучку. Це берегиня, бо не прості тут речі всі, хоч на вид звичайні. Вони від лиха збережуть, наше щастя стережуть.
•                   А відкрийте її і розкажіть, що у ній є.

(бабуся відкриває скриню і дістає по одній речі)

•                   Ось лежить український вінок, в який вплетені троянди, волошки, мальви та півонії. Вони є символом Віри, Надії і Любові. А ось хустка. Це берегиня дівочої вроди. А ось лежить вишита сорочка. Люди вірили, що вишита сорочка оберігатиме їх від хвороби, звіра, кулі.
•                   Ой, який гарний вишиваний рушничок!
•                   Не для краси і розваги матусі вишивали рушники. Як зозулю мати сяде вишивати, буде щастя й долю діточкам бажати. А калина – знак краси, а кривульки – знак води, щоб здорові всі були. А коли наступав час покинути батьківський дім і вирушити у далеку дорогу, загортали хліб у цей рушничок. Бо хліб на рушничку життя величає і здоров’я береже.
•                   Бабусю, як гарно ви все розповідаєте. А знаєте, нам в школі говорили, що не тільки речі є оберегами і символами нашого народу, не тільки по вишиванкам пізнають нас у всьому світі. Неоціненний дар України, який уславив її на цілий світ – це пісня.
•                   Так, внучку, правду вам казали. Українська народна пісня, як сльоза, очищає душу. Народна пісня цілюща, як материнське молоко. Бо живе в ній наш родовід, в ній живе наша прекрасна Україна.

(Бабуся з онуком виконують пісню)

 

Ведуча – Я пригадую той час, коли стали діти школярами. Поруч з ними, крім батьків, бабусь, сестричок і братиків, були й дідусі. Є у нас дідусі, які завжди приходять на наші родинні свята, цікавляться життям класу, допомагають у навчанні і вихованні. Ці дідусі мають золоті руки, приємні і доброзичливі обличчя.

Мій рідний, рідненький, ріднесенький,

З тобою радію, сміюсь.

Мій сивий, сивенький, сивесенький,

Найкращий у світі дідусь.

Дідусю, дідусю, тобою горджуся,

За тебе я Бога молю.

Дідусю, дідусю, тобі признаюся,

Як сонце тебе я люблю.

 

Ти нас батькові й матусі помагаєш вчити,

Як бути чесним, добрим, як по правді жити.

Ми твої слова розважні пам’ятати будем

І в життя твою науку понесемо всюди.

- Про життєву мудрість наших дідусів складено чимало легенд, давніх історій. Ось послухайте одну з них.

«Був колись такий закон — знищувати старих людей, які вже не могли виконувати роботу. Старший син виводив батька чи матір у глухий ліс і залишав там. А один чоловік пішов проти закону: пожалів свого батька, заховав його у глибокій землянці в пущі.

Рік живе старий, другий. Ніхто про те не знає. І впав на їхню землю неврожай лютий, а за ним — холодна, затяжна зима. Все поїли люди, навіть  насіння, Розмерзлась земля, а сіяти нічого. Прийшов тоді син до батька і каже: «Будемо погибать, тату, усі разом» — і заплакав. «Не плач, сину, — каже батько, — є порятунок. Розбери стріху на хаті, розтруси її по полю і зійде зерно, що в колосках невимолочене лишилось». Зробив син так, як велів батько. І зійшло жито — густе, могутнє, і був урожай невиданий. Прийшли до того чоловіка люди і запитали, хто навчив його так чинити. І чоловік зізнався, що порушив закон, не вигнав батька. Зажадали люди побачити того діда. Він вийшов до них. — сивий, згорблений, зіперся на костур і каже: «Я смерті не боюся, бо давно готовий до неї. Убийте мене, а сина пожалійте, як він мене пожалів».

Заспокоїли люди діда і прийняли новий закон роду — «Берегти й шанувати старих людей за роки, за мудрість, слухати їхню раду й чинити, як вони скажуть. І доглядати їх до самої смерті. А хто не виконає цього закону — буде проклятий на віки вічні».

Пісня «Родинне тепло»

 

Ведучий

•                   Діти, скільки гарних слів ми сьогодні сказали про наші сім’ї, наших рідних. Я хочу нагадати вам, що для того щоб ваше життя склалося щасливо, треба з  великою пошаною ставитися до старших, поважати їх, допомагати їм і виявляти постійну турботу про них. Все, що залишилося на згадку від старших поколінь – їхня мудрість, поради, хатні речі, які вони зробили чи придбали – оберігають кожного з нас. Батькова хата, мамина пісня, дідусева казка, бабусина вишиванка – це все наша родовідна пам'ять, це все наша Батьківщина.        

 

 

 

                                                      Моя Батьківщина – це вишеньки цвіт

І верби над ставом, й калина.

Моя Батьківщина – це мрії політ,

Це рідна моя Україна!

Моя Батьківщина – це наша сімя,

Затишний куточок і хата.

Це мама, татусь, бабця, дідо і я,

Всі рідні і друзів багато.

Моя Батьківщина – це злагода й мир

Та небо бездонне й чудове.

Це пісня чарівна, що лине до зір,

Й дитинство моє світанкове.

Моя Батьківщина – ліси і поля,

Від них в нас радість і сила.

Це та найсвятіша і рідна земля,

Що кожного з нас народила.

Український танок

 

Ведуча

•                   Шановні присутні у цій залі! Будьте ласкавими, добрими, уважними синами і дочками. Проявляйте любов і вдячність до тих, хто дав вам життя, поставив на ноги, чиї дні і ночі були заповнені турботою про вас. Пам’ятайте, батькам дорога любов, добре слово дітей.

Не скупіться на теплі слова,

Бо у світі так мало тепла…

Лиш від рідної хати,

Та від лагідних рук мами й тата.

Хай біда і горе минають ваш дім.

Доброго здоров’я зичимо всім.

Щоб ви і ми щасливі були,

Щоб в вас і в нас все було гаразд

 

(звучить пісня «Бажаємо щастя»)

Ведуча

Ми були б раді, якби наші діти від сьогоднішнього свята залишили у своєму серці хоча б одну краплину любові до Батьківщини, до рідної мови, до своєї родини, бо тут наше коріння, без якого не можна в світі жити.

Ми дуже вдячні всім, хто брав участь у нашому родинному святі, всім, хто завітав до нас. Сподіваємось, що цікава розмова, її теплота і щирість зостануться з вами назавжди.