Родинне свято "Шануй батька й неньку"

Марковська Світлана Вікторівна,

вчитель початкових класів

Захід для 2 класу

РОДИННЕ СВЯТО

 

Тема.   Шануй  батька й неньку

 

Мета. Ознайомити дітей з оберегами української родини, пробуджувати пізнавальний інтерес до історії свого родоводу, української нації, її культури й побуту. Виховувати почуття любові до батьків, почуття пошани до людської праці, гордості за майстерність родини.

               Сприяти розвиткові творчих здібностей, бажання примножувати родинні традиції, берегти свою національну культуру.

 

Обладнання. Виставка вишивок, предмети домашнього побуту, записи пісень, плакати «Яке дерево, такі його квіти, які батьки, такі й діти», « Матері ні купити, ані заслужити», « Який ясен, такий й клин, який батько, такий син»; український рушник, коровай, макітра з пиріжками; всі діти в українському національному одязі.

 

Хід заняття

 

І. Організаційна частина.

Учителька.  Добрий день,  дорогі гості!

                      Сьогодні в нас велика радість. Ми зібралися, щоб про­вести родинне свято, присвячене сім'ї. Наші діти не обділені батьківською увагою і любов'ю. Отже, сьогодні ми подякуємо всім вам за вашу любов та ласку, за тепло ваших сердець, за недос­пані ночі, за все, що можна вкласти в одне слово — тур­бота.

Діти, давайте привітаємо наших дорогих гостей.

(Виходять 2 дітей зі святковим короваєм).

1-а дитина.

Добрий день вам, люди добрі!

Раді з святом вас вітати,

Щастя і добра бажати.

2 – а дитина.  

                                               Красиво і світло у нашій світлиці –

                                               Гості у класі сидять дорогі.

                                               Сьогодні у нас родинне свято,

                                               І хочеться всіх привітати мені.

1- я дитина.

Для гостей відкрита

Хата наша біла.

Тільки б жодна кривда

В неї не забігла.

2 – а дитина.

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді,

Щоб жилось у мирі.

(Обходять родинне коло і ставлять коровай у центрі на столі).

 

ІІ. Основна частина.

Учитель. Мати й батько — найрідніші, найближчі кожному з нас люди.

                А головною берегинею родини завжди була і є мати.

                 Мати — всьому початок. Від мами ми одержуємо жит­тя. Вона вчить нас рідної мови, звичаїв свого народу, вкладає в наші вуста добрі слова. Мама, мати, матуся, ненька... Скільки тепла вміщує це слово, бо називає лю­дину найріднішу і наймилішу у світі!

( Звучить пісня « На калині мене мати колихала»)

 

1-й учень. Материнство. Святе і прекрасне, оспіване поетами, увічнене художниками всіх народів і у всі віки. Жінка-мати була добрим ангелом домашнього вогнища, її мудрість поважали у сім'ї, в її розрадах знаходило спокій зранене і зболене синівське серце.

2-й учень. Мати...

Материнське серце здатне пройматися болем дитини на відстані, журитися долею дітей усе життя. Якби могла, небо прихилила б.

 

3-й учень.

Заспівай мені, мамо моя.

Як бувало колись над колискою,

Буду слухати, слухати я

І стояти в задумі берізкою.

(Дитина підходить до своєї мами і просить заспівати ко­лискову пісню).

 

Учителька. У народі кажуть: «Яка гребля, такий тин, який батько, такий син». Ось і настав час звернути увагу на наших шановних татусів. А чи знаєте ви, що батько у нас в Україні завжди був головою сім'ї. Від батька почи­нався і продовжувався рід. У родині його шанували, з ним радилися, до нього зверталися за допомогою.

4-й учень.

Чи мороз, чи віє хуга,

Я нічого не боюсь.

Це тому, що маю друга,

Мій найкращий друг — татусь.

Ми йдемо гуляти разом,

І в кіно, і в магазин.

До морозива я ласий,

А мультфільми любить він.

5-й учень.

У суботу тато прибирає,

Добре знає діло він своє.

Все що треба, в домі поладнає,

А матусі вихідний дає.

6-й учень.

Дорогий, хороший, любий тату!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, любий тату!

Як чудово, що у нас є ти!

 7-й учень. І справді, тато, мама — найдорожчі, най­рідніші, найближчі люди. Вони хочуть, щоб ми були здо­ровими, чесними, слухняними.

(Пісня «Про тата». Слова М. Таніча, муз. В. Шаїнського).

Учителька. Діти, любіть своїх батьків, слухайте,шануйте, поважайте їх. Старі люди кажуть: «Хто батьків має, той у добрі зростає». А може хто з вас знає прислів'я, при­казки про маму й тата?

• Усе можна купити, тата й мами ні.
• Дитина плаче, а матері боляче.
• У кого є ненька, у того голівонька гладенька.
• На сонці тепло, а біля мами добре.

Учителька. Усі знають, що українці дуже співучий на­род і ніщо так не об'єднує людей, як пісня. Збереться вся родина за святковим столом, і зазвучить спочатку тихо, а потім все сильніше і сильніше задушевна українська пісня.

(Одна із запрошених сімей співає українську пісню «Роз­прягайте, хлопці, коней»).

Дівчинка. А зараз прийшов час трішечки порозважа­тися. Тато й мама нас дуже люблять і завжди впізнають нас серед інших дітей. Навіть можуть упізнати нас із зак­ритими очима.

Гра «Впізнай свою дитину».

Діти йдуть по колу і співають: «Мамочко, мамочко, Ви до нас прийшли і своє дитятко швидко віднайшли». Батьки шукають своїх дітей із зав'язаними очима.

Гра «Чи знаєте ви одне одного?».

Тата пишуть на листках відповіді, а мами відповідають усно.

1. Які улюблені квіти дружини?
2. Якому видові спорту віддає перевагу чоловік?
3. Яка улюблена справа тещі?
4. Яке перше слово сказала дитина?
5. Що любить робити ваша дитина?

 

Учитель. А зараз зупинимося на музичну паузу, яку підготували нам наші дівчатка.

( Звучить пісня у виконанні дівчат класу « Подаруй мені, мамо, хустину»)

Гра «Татові й мамині справи».

Перед кожною дитиною 2 коробочки: червона — мами­на, синя-татова. Діти кладуть фішки у коробочки.

Учителька.

1. Хто вам читає книжки?
2. Хто з вами ходить у парк?
3. Хто вчить з вами уроки?
4. Хто купує хліб та інші продукти?
5. Хто прибирає у квартирі?
6. З ким ви частіше виконуєте різну роботу?

 

(Діти розказують гуморески).

 

Учителька.  Діти, подумайте, чи може бути справжньою родина, в якій немає старійшин роду, тобто бабусь і дідусів. Коли поруч бабуся, то нам нічого боятися, будь-яке горе, будь-яку біду вона розведе своїми руками. Це невгамовна трудівниця, її руки не знають спочинку ніде і ніколи.

Дівчинка.

Бабусю, дай руки твої поцілую (цілує),

За шийку тебе обійму (обіймає),

І щічку погладжу (гладить).

Ти знаєш, бабусю, як дуже тебе я люблю.

І ти мене любиш, хоч я й неслухняна

Частенько я шкоду роблю.

Та ти все пробачиш, мене поцілуєш,

 Бо я тебе дуже люблю.

 

(Пісня про бабусю).

Учень.

Дорогий дідусю!

В день цей урочистий

Ти прийми від мене

Вірш цей голосистий.

Ще й тобі, рідненький,

Покажу я казку,

Подарую квітку й найніжнішу ласку.

(Підбігає до дідуся, цілує і дарує квітку).

 

Учителька. А зараз наші дітки підготували вам казку з Вашого дитинства. Будь ласка, вмощуйтесь зручніше, і подивіться на Ваші таланти.

ІНСЦЕНІВКА КАЗКИ «КОЛОБОК»

Автор.

Розповім я вам дорослі

Давню казку, ось яку...

Не в болоті, ні в ліску

Край села стояла хата

Там жили дідусь, бабуся.

Роботящими були, мали свинку,

    Пасли гуси, часто пиріжки пекли.

Дід. Навари бабо, мені вареників.

Баба. Та з чого я тобі їх наварю, муки ж немає!

Дід. А ти по засіках помети, по закутках пошкреби, та й набереться трішки, хоч на колобок вистачить.

Баба (співає).

А мій милий чорнобривий колобочка хоче,

А мій милий чорнобривий колобочка хоче.

Дід (співає).

Навари милая, чи спечи милая,

Навари чи спечи, моя чорнобривая.

(Баба «ліпить» колобка і садить його у піч, потім вий­має).

 

Баба. Ось і готово, нехай тільки прохолоне трішки. (Ставить на вікно).

Автор. А Колобок лежав, лежав, лежав та раптом заво­рушився, а потім — скік додолу і покотився. Колобок (співає).

Я такий гарненький:

Щічки рум'яненькі

Ще й біленьке личко.

Приспів:

А  я все дивлюся,

Куди покочуся.

А  я все дивлюся,

Куди я покочуся.

(Колобок танцює, котиться далі).

Зайчики (співають).

Ой за гаєм, гаєм

Ми собі стрибаєм,

Вушками і лапками

Вміло чеберяєм.

Вийдем із лісочка,

А за ним — хатинка,

Може морквочку знайдем,

Або капустинку.

(Зайчики танцюють і підходять до Колобка).

Ой, а хто ти такий?

 

            Колобок. Я — Колобок!

            Зайчики. Колобок, Колобок, ти так смачно пахнеш (нюха­ють). Ми тебе з'їмо!

Колобок. Не їжте мене зайчи­ки, я вам гарну пісеньку заспіваю.

Зайчики. Ану ж, заспівай!

Колобок (співає).

З дому я утік давно,

Зайчики сіренькі,

І від вас я утечу,

             Голуби сизенькі.

Приспів:

А я все дивлюся,

Куди покочуся.

А я все дивлюся,

                                      Куди я покочуся.

(Виходить Вовк).

Вовк (співає)

Я собі по лісу йду, гуляю, гуляю.

Пісеньку веселую співаю, співаю.

Ніхто не співає,

Коли пусті шлунки,

їстоньки так хочеться,

             Немає рятунку!

Колобок, колобок ти так смачно пахнеш, я тебе з'їм!

Колобок . Не їж мене Вовчику-братику,

Я тобі гарну пісню заспіваю.

Вовк. А нуж, заспівай...

Колобок (співає).

З дому я утік давно,

Вовчику сіренький.

І від тебе утечу,

             Голубе сизенький!

Приспів.

Автор. Покотився колобок далі, аж тут назустріч вихо­дить Ведмідь.

Ведмідь.

Я — Ведмедик волохатий,

Люблю ягідки й медок.

             Ой, а що це так запахло?

             Смачний, мабуть, Колобок?!

Ой, як мені хочеться тебе з'їсти, ти такий запашний!

Колобок. Не їж мене, Ведмедику, я тобі гарну пісню заспіваю.

Ведмідь. Ануж, співай...

Колобок.

З дому я утік давно,

Мишко волохатий,

І від тебе утечу,

Знову в ліс гуляти.

Приспів.

 

Автор. І покотився Колобок далі. Аж тут назустріч йде Лисиця.

Лисиця.

Чи є в світі молодиця

Краща за мене, Лисицю?

Подивіться на мій носик,

І на гарний пишний хвостик.

 Рум'яненьке в мене личко,

 Правда ж, гарна я Лисичка?

                         Приспів:

Люблю курку, люблю гуску,

Можу з'їсти трясогузку.

Люблю рибку, люблю птичку,

 Бо я ж хитрая Лисичка.

 (Обнюхує колобка).

Лисиця.

Звідки штука ця взялась?

Фе, зовсім не пахне м'ясом.

(Щипає Колобка).

Ой, здається саме тісто.

Ні, не буду його їсти.

Натомість візьму й швиденько

Відведу назад стареньким.

Щоб їм більше не скучать,

Буде він за онуча.

(Веде Колобка).

Добрий день у вашій хаті!

Чи здорові, чи багаті?

Баба (сумно). Та все добре. Лиш в лісок втік учора Колобок.

Лисиця.

Не сумуйте, йдіть стрічать,

Привела я втікача.

Дід.

Дуже дякуєм Лисиці

Хочем їй за це вклонитись (кланяється).

І на радість в нашій хаті

Будем всі ми танцювати!

(Всі танцюють польку).

 

 ІІІ. Заключна частина.

Учителька. От і подивилися ми з ва­ми у виконанні маленьких онучків казочку вашого дитинства. Швидко і промайнув час нашого свята. Ми були б дуже раді й щасливі, якби від сьогоднішнього свята наші діти зали­шили у своєму серці хоча б краплину  любові до своєї родини.

                  А зараз, дітки, усі прочитаємо молитву, щоб Бог дав здоров'я для всієї  родини.

(Діти беруть свічечки). 

 

Діти (разом).

До тебе підносим маленькі долоні

І молимось щиро за маму, за тата,

За діда, бабусю, сестричку і брата.

За всіх, кого любим,

За всіх, хто нас любить,

Що нам помагають і щиро голублять.

Дозволь нам щасливо цю ніч переспати,

Набратися сили, здоровими стати.

(Діти гасять свічки).

Учителька.

Де згода в сімействі,

Там мир і тишина.

 Щасливії там люди,

Блаженна сторона,

Їх Бог благословляє,

Добро їм посилає,

І щастя для людей!

             Діти! Завжди намагайтеся бути слухняними і виховани­ми, добрими і чуйними, турбуйтеся про своїх батьків, не завдавайте їм прикрощів.

Хай біда і горе обмина ваш дім.

Доброго здоров'я зичим вам усім.

(Діти і дорослі співають пісню «Щоб ви і ми щасливі бу­ли»).

 

Учителька. А тепер час скуштувати наш коровай.

(Батьки частують дітей пиріжками, різними солодоща­ми).