Родинне свято "З родини йде життя людини"

Сценарій родинного свята у 5 класі

«З родини йде життя людини»

Діти на сцені.

Звучить пісня «Родина»

Ведуча: День чарівний, справжнє диво,

Всюди усмішок багато,

В залі людно і красиво,

Бо у нас сьогодні свято.

Ведуча:Добрий день, наші мами!

Добрий день, татусі!

Добрий день, любі вчителі,

Бабусі й дідусі!

І, звичайно, гості всі!

 Ведуча: Родино, дорога родино!
Що може бути краще в світі цім?
Чим більше дорожить людина
За батьківський і материнський дім?
Ведуча: Де можна більше зачерпнуть любові?
Де взяти більше доброти?
Як в материнськім і вчительськім  слові,
Як з батька щедрої руки!
 Ведуча: Отож зібралися ми нині
На святі нашім гомінкім,
Щоб поклонитися РОДИНІ
І побажати щастя всім!

Двоє батьків заносять до залу коровай на рушнику.

1 батько:

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з короваєм, любов’ю і миром!

2 мати: Хай цей хліб, що нагадує усім нам рідний дім, стане символом родинного свята (батьки ставлять хліб на стіл).

 

Вчитель. Доброго дня усім присутнім! Я дуже рада, що ми всі тут зібралися на святі «З родини йде життя людини». В Україні говорять: «Без сім’ї немає щастя на землі». Саме в сім’ї дитина робить свої найперші кроки, звідси вона виходить у широкий світ, навчається любові і добра, тут вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам’ять свого роду.
Родина – це не тільки родичі, це друзі, наш клас, школа.
До моєї родини входять ще й мої 31 учень, з якими ми несміливо
1 вересня 2015 року переступили поріг 5 класу. На сьогодні ми – дружня, цікава, єдина родина, частинка родини гімназії.

Хочу, щоб сьогодні усі познайомились, ближче пізнали один одного, подружились. Хай промінець добра і любові торкнеться кожного серця, і від нього хай засвітиться щастям ваша рідна домівка. Нехай на ваших обличчях засяє посмішка і зігріє ваші серця.

 Ведуча: Так… В школі вчитися – це тобі не на каруселях кататися. Добре, що у нас є батьки, які завжди допоможуть, пожаліють, намалюють за нас і твір напишуть…

 Ведуча: От якби вони за нас ще й на уроках відповідали! Оце було б життя!

Ведуча: Два слова чарі́вних — лиш мама і тато,
А скільки любові у них і тепла!
Вони для дітей означають багато,
Щоб щастя іскрилось і радість цвіла.
Ведуча: Бо тато і мама — це рідні нам люди,
Рідніших у цілому світі нема.
З батьками дитина захищена буде,
І душу дітей не остудить зима.
Ведуча: Два слова крилатих — і серце радіє!
Й летить наче пташка в ясне майбуття.
Вони нам дали і натхнення, й надію,
Й найбільше у світі — це наше життя!

 

 Ведуча: Батько і мати - два сонця гарячі.

Що дарують надію й тепло.

Батько і мати, у долі дитячій

Треба, щоб кривди між них не було.

Вчитель У народі кажуть, що гарна та сім'я, де виростають гарні діти.

Яка ніч - такий світанок,

Яка хата - такий ґанок.

Які ґазда і ґаздиня - отака й у них дитина.

Знайте, шановні батьки, що діти переживають разом з вами все, що відбувається навколо, сприймають ваші радощі та невдачі як  особисті.

"Дитина - дзеркало родини; як у краплі води відбивається сонце, так у дітях відбивається моральна чистота матері і батька", - писав В.О. Сухомлинський. Шановні батьки! Пам'ятаєте той час, коли, будь-яке речення вашої дитини починалося питаннями «Де? Коли? Чому?». Зараз настав ваш час.

 Батьки – чомучки          (А. Костецький)

Ну і мама! Ну і тато!

Наче справжні дошкільнята!

Нічогісінько не знають

Смішно і сказать комусь!

Бо щодня мене питають

Лиш одне "Чому й чому?"

-Ти чому образив Віту? –

А чому отримав двійку? –

А чому в шкарпетках різних ? –

Ти чому такий непослух?

-А чому не стелиш постіль? –

Ти чому це вірш не учиш? –

А чому портфель без ручки? –

А чому такий синець?

ОХ! Настане мій кінець!

Не поясниш їм ніколи,

Хоч би й дуже захотів...

Треба їх віддать до школи -

Хай питають вчителів.

Вчитель. Конкурс «Сімейний бюджет». Викликаються дві родини, дається однакова кількість монет (по 1 та 2 копійки) у сумі 99 коп. Завдання: хто швидше порахує.

Номер_________________

 Ведуча: Знаю я слово — у цілому світі                  

Краще й тепліше від сонця і квітів.          

Слово це пестить, голубить і гріє,.            

В душу дитячу вселяє надію.

Ведуча: Слово лягло в родинну основу,

 І освятило людину й природу.

Стало початком рідної мови

Помандрувало від роду й до роду.

Ведуча: Мама - найкраща людина у світі,

Знають це всі: і дорослі, і діти.

Горе не ляже на рідний поріг,

Мама не пустить, вона - оберіг!

Ведуча: З чим мамину любов нам порівняти?
Із сонечком, що світло шле й тепло...
Готова мама все для нас віддати,
Щоб дітям добре й сонячно було.
Ведуча: Чи з зорями її нам порівняти,
Що наче мрії, в небі миготять?
Матуся й зірку нам готова зняти,
Її на щастя дітям дарувать.
Ведуча: Любов її не має меж — безкрая
І безкорисна, світла й чарівна.
Любові більшої у світі не буває,
Любити може так лише вона.

 

Конкурс ''Чарівна доріжка"

(На підлозі викладена доріжка з квітів. На її кінцях стоять мама і донька чи син. Вони мають право зробити крок назустріч один одному тільки після лагідного звертання. 8 квіточок, посередині приз)

Номер_________________

 Вчитель: Поряд зі словом "мама" завжди стоїть сильне, мужнє слово «тато».

Батько - захисник, батькове слово – закон. Кожна дитина хоче, щоб її батько був людиною мудрою та справедливою. У народі кажуть:"Яка гребля - такий млин, який батько - такий син».  «Що робить батько, те й його дитятко».

 «Не навчив батько, то не навчить і дядько».

Ведуча: Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.
Ведуча: Він вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.
Вчить бути вірним, відданим, дружити
І не підводити ніколи друзів, клас.

 Ведуча: Татку, татусенько, таточку, татку,

Кращого в світі немає навкруг.

Таточку, хочу тебе обійняти,

Ти мій порадник, заступник і друг.

 Ведуча: Я  до тата хочу звернутись.

Передати у словах  тепло,

Щоб мій татусь і зараз міг  всміхнутись

І щоб в душі його сонце цвіло.

Сценка.

Закортіло татусеві

Перевірить сина

І дізнатись, як встигає

У школі дитина.

 - Що стоїш? Чого боїшся

 підійти до мене?

Дай–но мені свої зошити

І неси щоденник.

Подивився у  зошити

Що й казать не знає:

Одна двійка з-за другої

Звідти виглядає.

Подивився у щоденник

І в наступ на сина:

 - Та у тебе тут із співів

Добре і відмінно.

 - Ах ти, - кричить, - лобуряко, -

І паска знімає.

-У зошитах повно двійок,

А він ще й співає.

Конкурс для татусів.

 "Говори правду?(Тато і дитина стоять спиною один до одного. Задається питання. Дитина кивком голови відповідає "так" чи "ні». Після цього тато вголос відповідає на питання.)

- Вашій дитині 6 років?

- Чи любить ваша дитина манну кашу?

- Чи застеляє ваша дитина своє ліжко?

- Чи любить вмиватися ваша дитина?

- Чи миє посуд тато?

- Чи робить дитина ранкову зарядку?

- Чи розповідає тато казку перед сном?

- Чи любить грати у футбол?

Конкурс для татусів.   (Зроби зачіску донечці)

 

Вчитель: Всі хлопчики хочуть бути схожими на татусів: сильними, сміливими, вправними, майстерними..

  Але дівчатка також хочуть бути сильними. Номер______

 Вчитель: Наше родинне коло не обмежується мамою і татом. Невід'ємна частина кожної сім'ї - це бабусі та дідусі.

 Бабусі - невтомні трудівниці, берегині скарбниці мудрості, звичаїв та обрядів, цікаві казкарки. Ось, вслухайтесь, у саме слово бабуся, бабусенька, бабуня, бабусечка. Воно ніжне, красиве, лагідне, пестливе.

Заради онуків вона віддасть усе, останньою крихтою поділиться. Кажуть, що бабусі люблять онуків більше, ніж власних дітей: "Діти - це діти, а справжні діти - це онуки. Онуки удвічі дорожчі."Онуки - це їхні пташенятка, ластів'ятка, котенятка, сонечка, зайчики.

Ведуча: А моя бабуся вміє все робити,
В неї все до ладу, в домі чистота.
Хоче і онуків теж вона навчити,
І у цьому, мабуть, істина проста.
Ведуча: Тож до праці змалку нас вона привчає,
Щоб росли в роботі й дружніми були,
Бо життя бабуся наша добре знає,
Хоче, щоб і ми всі добрими зросли.
Ведуча: Вчить нас вишивати, шити-зашивати.
Мало що прийдеться у житті робить?
«Хай не доведеться, але треба знати» —
Любить нам бабуся часто говорить.
Ведуча: Нас вона навчила вже борщі варити,
Готувати страви всі на різний смак.
«Бо ж нелегко людям це життя прожити,
Як робити вміє, то розумний всяк!»

 Ведуча: І щасливо той живе,

в кого бабця люба є.

Той біди вже не зазнає,

бо бабусенька скрізь дбає.

 Вчитель: Часто саме бабусі доглядали, виховували вас, вкладали вас спати, поки мами були на роботі.

А цікаво, чи пам’ятають бабусі колискові пісні?

Давайте попросимо, щоб вони нам заспівали.____________________

 Вчитель: Дякуємо усім бабусям, що терпіння маєте й онуків усьому навчаєте.

Номер_______________

 Вчитель: Бабусі та дідусі не просто люблять своїх онуків. Вони їх пестять і голублять. Особливо дідусі.

  Дідусь... Ця людина в нашому житті завжди викликає повагу. Досвід, отриманий у спадок від нього, залишається золотим набутком на все життя.

Дідусь — це справжня енциклопедія. Незабутні його розповіді,

цікавинки надовго закарбовуються в пам'яті, тому що виховують любов до природи, вчать нас мудрості та краси, благородства і мужності.

Ведуча: А я свого діду́ся так люблю!
Він вміє все і все на світі знає.
І я для свого діда все зроблю!
Він всіх на світі любить й поважає.
Ведуча: В походи з нами наш дідусь іде,
Навчає нас в природі виживати.
І вогнище для нас він розведе,
Намет навчить у лісі розбивати.
Ведуча: А як цікаво слухати пісні,
Які дідусь частенько нам співає.
Веселі оповідки і сумні
Він вечорами нам розповідає.
 Ведуча: У кожного дідуся турбот - не злічить!

Одному всю роботу нелегко зробить.

І хочемо вам, рідні, таке усім сказать:

Ми будем дідусям завжди допомагать.

Вчитель. Діти, а як ви думаєте, чи були ваші дідусі маленькими? Чи ходили до школи? А які пісні вони співали у дитинстві? Давайте перевіримо, як вони їх пам’ятають?

Конкурс «Впізнай пісню»( мінус « Чунга-Чанга», «Голубой вагон»,

« Антошка», «Песня крокодила Гены», «Качели», «Песенка Красной Шапочки», «В траве сидел кузнечик», «Полгода плохая погода» …)

Номер___________________

 Вчитель: До родинного кола входять і тітоньки, і дядечки, і хрещені батьки, і братики, і сестрички... Ми також любимо, цінуємо їх. Бажаємо їм здоров'я, довгих років життя, благополуччя та щастя, злагоди та миру.

Номер_______________________

Вчитель: У народі кажуть, що письменник живе у своїх творах, скульптор – у створених ним шедеврах, а вчитель – живе у думках і справах своїх учнів. Тому кожна людина з почуттям великої вдячності згадує свою школу і рідних вчителів  все своє життя, адже у кожному прожитому дні у школі було щось неповторне, незабутнє, таке, що залишиться на все життя.

Ведуча: Учитель, учитель, учитель...

Це – дар, це – хвала, це – талант!

З вас кожен у подумках – лірик,

З вас кожен в душі – музикант.

Ведуча: Ви вмієте грати на струнах,

Ви вмієте серцем співать,

І те, що дано вам від Бога

Ви прагнете учням віддать.

Ведуча: Серце вчителя... скільки у ньому

Ласки, мудрості і  теплоти.

В серці вчителя поруч розквітли

Риси суворості і доброти.

Ведуча: Без гордощів і зайвих сентиментів

Сьогодні треба зважити на те,

Що не бува без школи президентів

І бізнесмен без вчителя – пусте.

 Вчитель: Наші діти дуже розумні, кмітливі, вони можуть знайти вихід з

будь – якої ситуації. Про деякі випадки зі шкільного життя вони нам розкажуть.

1. Запитання від адміністрації школи

— Скільки учнів у вашому 5 класі?
— З учителькою  Оксаною Анатоліївною тридцять два.
— А без неї?
— А без неї в класі не залишиться жодного учня!

2. На класній годині

— Сашко, чому в тебе один черевик чорний, а другий — коричневий? — запитала Оксана Анатоліївна у хлопчика. Ану біжи додому перевзуйся!
 — Та я вже повертався додому, тільки там теж один чорний, а другий коричневий черевик.

3. Урок польської мови

— Вовочка, як польською "читати"?
— Так само, як і українською: узяти книгу, відкрити і дивитися на рядки.

4. Урок природознавства

Учитель цікавиться:
— Чому ти не був учора в школі?
 — Ви ж казали, якщо я не виконаю домашнього завдання, щоб у школі не з’являвся…

5. На уроці української мови

Учителька роздивляється роботу учня.
— Здається, це почерк твого старшого брата?
— Може бути: я писав його ручкою.
6. На уроці української літератури
Катруся на уроці розповідала напам’ять вірш і збилася. Настала прикра пауза. Учениця повернулася до учительки, чекаючи, що вона підкаже… Потім спитала:
— Що, ви теж забули?

 

7. На уроці зарубіжної літератури

— Чому ти вириваєш аркуші з підручника? — запитує учителька Андрійчика.
— А я не всі вириваю, тільки прочитані, щоб помилково не читати одне й те саме.

8. На уроці математики

- Скажи, якщо один плюс один буде два, а два плюс два буде чотири, скільки буде чотири плюс чотири?
- Це несправедливо, Галино Миколаївно. Ви завжди відповідаєте на легкі питання, а мені дістаються найважчі.

 Номер__________________

(Усі діти на сцені)
Вчитель. Готуючись до сьогоднішнього свята, ми виготовили родинне дерево 5-А класу. Ось воно перед вами. Коріння кожного роду – це наші далекі пращури, на жаль, не всі їх пам’ятають, але без них не було б нас, не було б тих, заради кого ми сьогодні зібралися – наших дітей.

Ведуча: Родина — стовбур дерева міцного.
Це батько й мати, бабці й дідусі.
Тітки і дядечки всі до одного,
Ну, словом, родичі й близькі усі.
Ведуча: І є ще предки давні — це коріння,
Що глибоко у цій землі лежить.
А діти, діти — нове покоління,
Це пишне гілля, що увись летить.
Ведуча: Родинне дерево ось тут укоренилось,
На цій землі, у рідному краю.
Й новим гіллям так щедро розпустилось
Та має біографію свою.
Ведуча: Потрібно всім це дерево вивчати,
Бо ми господарі на цій святій землі.
Коріння роду треба добре знати,
Дітей навчати, поки ті малі.
Ведуча: Бо що то за людина без коріння?
Як перекотиполе, що летить...
Без роду-племені, його благословення
Не може праведно на цій землі прожить.

 Ведуча: Нехай всі родини, як пишний вінок,

Щастям барвистим будуть багаті.

 Ведуча: Бабусю шануймо і дідуся,

 Ведуча: Матусю любімо і тата.

 Ведуча: Нехай родина дружна уся

Буде на радість завжди багата!

 Ведуча: Хай тішаться внуками бабуся і дід,

 Ведуча: Хай тато і мама радіють дитині.

 Ведуча: Хай буде, як дуб, могутній наш рід!

 Ведуча: Хай злагода й мир запанують в родині!

 Вчитель: Кожна наша родина є частинкою великої родини, ім'я якої - український народ. Місце, де ми народилися, - частина нашої спільної Батьківщини, ім'я якої – Україна.

 Ведуча: Моя Батьківщина - велика країна,

Весь Всесвіт - для мене вона.

Найкраща у світі моя Україна,

У цілому світі одна.

 Ведуча: Я тут народився у добру годину,

Тут світ пізнавати учусь.

Люблю я всім серцем свою Україну!

І нею пишаюсь, горджусь.

 Ведуча: Тут мова моя і співуча, й багата

Веселкою квітне, у небо летить.

І жарти веселі, і пісня крилата...

Ну, як , Україно, тебе не любить!

Пісня «Україна –це ти…»

 

Вчитель. Ось і закінчується наше свято.

Нехай буде безхмарним ваше життя, навчання — цікавим, доля — щасливою на квітучій землі, поміж рідних людей, які сьогодні тут зібралися.

 Ведуча: Дорогі тата і мами,

Дідусі та бабусі!

Рідні наші  гості,

присутні усі!

 Ведуча: Хай вам сонце дарує ясне проміння,

Земля — стиглий колос і щедрі плоди,

Воду — криниця, небо — зірниці,

А діти — усмішку завжди.

Ведуча: Хай Бог охороняє вас від злого,

Хай світить сонце і колосяться жита,

Щоб були ви щасливі і здорові

На многії-многії літа!

Вчитель. Ось і пройшли ми з вами стежиною отчого краю. Однією з добрих традицій українського народу є його гостинність. За чудовим українським звичаєм ми короваєм  вас пригощаєм.

Пісня «Одна калина»