Презентація "М’язи. Опорно-рухова система".

М’язи. Опорно-рухова система.

Опорно-рухова система – комплекс кісток, хрящів, суглобів, зв’язок і м’язів, який дає опору тілу і забезпечує пересування в просторі, а також рух окремих частин тіла відносно один одного. У людини – близько 600 скелетних м’язів. Які дають змогу їй пересуватися у просторі – ходити, бігати, рухати окремі частини тіла; підтримувати рівновагу та певну позу тіла. Скелетні м’язи містять специфічні рецептори м’язового чуття, які дають змогу контролювати положення тіла. М’язи виконують захисну функцію – м’язи живота (органи черевної порожнини від зовнішніх факторів) та беруть участь у дихальних рухах – діафрагма, міжреберні м’язи. Основними фізіологічними функціями м’язів є збудливість і скоротливість. М’язи – це активна підсистема опорно-рухової системи. В організмі людини є три види м’язової тканини: поперечно-смугаста скелетна (посмугована), поперечно-смугаста серцева, гладенька (непосмугована). М’язи, що прикріплюються до кісток скелета і приводять в рух тіло складаються з поперечно-смугастої м’язової тканини скелетної. Скелетний м’яз, складається з м’язових клітин (міоцитів) або м’язових волокон. Вони мають циліндричну форму і розташовані паралельно одне одному. Кожне волокно має велику кількість міофібрил – м’язових ниток (скорочувальні волоконця).

Особливості будови та функції посмугованих (скелетних) м’язів. Скелетних м’язів налічується близько 6000 (становлять 44% загальної маси тіла. Кожний скелетний м’яз являє собою складну конструкцію, котра побудована з: Посмугованої м’язової тканини (формує скоротливу частину – тіло м’яза або м’язове черевце). Сполучної тканини (формує нескоротливу частину – сухожилля та оболонки і фасції м’яза). Як правило, м’яз має 2 сухожилки, якими він прикріплюється до кісток . Нервової тканини (чутливі нервові закінчення). Кровоносних судин, котрі кровопостачають м’яз. М’язові волокна утворюють пучки, оточені сполучнотканинною оболонкою. Скелетні м’язи повністю вкривають скелет людини; тільки в деяких місцях кістки розміщені безпосередньо під покриттям шкіри. Тому не тільки скелет, але й м’язи визначають фігуру людини. За кольором розрізняють білі та червоні м’язи. В червоних м’язах запаси кисню більші і вони можуть довше працювати без втоми. Білі м’язи, навпаки, втомлюються швидше, але зате відрізняються сильнішими та більш швидкими скороченнями. У дорослої людини кількість м’язових волокон стала, а їхній діаметр залежить від тренованості м’язів. Чим частіше і напруженіше працює м’яз, тим його волокна товщі, а отже, сам м’яз міцніший.

Для скорочення м’яза і виконання певної роботи потрібна енергія. В м’язах використовується хімічна енергія поживних речовин, переважно глюкози. Під час скорочення м’яза не вся хімічна енергія переходить у механічну, частина її виділяється у вигляді тепла і йде на зігрівання організму. Тому, коли людина працює фізично, їй стає гаряче. Робота м’язів. Під час скорочення м’язи здатні виконувати механічну роботу. Тільки 30% всієї енергії скорочення витрачається на механічну роботу, а 70% розсіюється у вигляді тепла. Це тепло необхідне для підтримання сталої температури тіла. Роботу м’язів поділяють на статичну і динамічну:статична (утримання вантажу, пози) – м’язи при цьому знаходяться в тривалій напрузі, але не змінюють свого положення в просторі.динамічна (біг. Їзда на велосипеді) – м’язи при цьому по черзі скорочуються і розслаблюються, тобто здійснюється їхнє переміщення. Ця робота менше втомлива. Тривала безперервна робота викликає поступове зниження працездатності – втому. Втома розвивається тим швидше, чим більше навантаження на м’язи і частіше їх скорочення. Це закономірний результат попередньої роботи, вона запобігає надмірному виснаженню.

Серед м’язів голови розрізняють жувальні, мімічні та коловіЖувальні кріпляться одним кінцем до скроневої кістки, другим до щелеп, рухають щелепи. До них належать: власне жувальний м’яз, скроневий, зовнішній та внутрішній крилоподібні. Мімічні м’язи кріпляться одним кінцем до кісток черепа, другим до шкіри. Їх функція – мімічні рухи обличчя (відбивають емоційний стан людини). До них належать: щічний та надчерепний м’язи. Колові м’язи прикріплені тільки до шкіри (круглий м’яз рота та ока). М’язи шиї утворюють дві групи: поверхневі та глибокі. Потиличний м’яз розташований в задній частині шиї, підтримує голову в нормальному положенні. М’язи тулуба. Грудна клітка. М’язи грудей діляться на м’язи грудей, які належать до плечового поясу і верхніх кінцівок (великий і малий грудні м’язи здійснюють рухи верхніх кінцівок, підключичний), і власне грудні м’язи (зовнішні і внутрішні міжреберні м’язи беруть участь у дихальних рухах. М’язи спини. Поверхневі: трапециєвидний та широкий м’язи спини рухають лопатки, голову, шию і плече, опускають руки.

М’язи живота. Передня і бічні стінки живота утворені косими, поперечним і прямим м’язами живота. Ці м’язи разом називають черевним пресом, бо при одночасному їх скороченні вони тиснуть на органи черевної порожнини. Основною функцією черевного прес є утримання в певному положенні внутрішніх органів, участь в акті дихання, сприяння сечовипускання, випорожненню кишечника, пологам. Якщо м’язи живота слабкі, не треновані, то при піднятті великих вантажів можуть розходитися. В утворені між м’язами проміжки під шкіру живота можуть виходити внутрішні органи. Так виникають грижі. М’язи верхніх кінцівок поділяються на м’язи плечового поясу та м’язи вільної верхньої кінцівки. М’язи плечового поясу: дельтоподібний, великий і малий круглий, підлопатковий. М’язи вільної верхньої кінцівки: двоголовий (біцепс) та триголовий м’яз (трицепс). Ці м’язи антагоністи, вони згинають і розгинають руку в плечовому і ліктьовому суглобах. Особливо розвинені дрібні м’язи кисті. Завдяки цьому вона може виконувати найскладніші операції. М’язи нижніх кінцівок поділяються на м’язи тазового пояса і м’язи вільної нижньої кінцівки. М’язи тазового пояса зумовлюють згинання і розгинання в кульшовому суглобі, нахилення тулуба вперед, підтримують тіло у вертикальному положенні. М’язи вільної нижньої кінцівки: двоголовий та чотириголовий м’язи стегна, кравецький м’яз найдовший у людини. Литковий м’яз гомілки у людини досягає найбільшого розвитку, бо уся маса тіла припадає на ноги (згинає стопу). Передній великогомілковий розгинає стопу.

Рухова активність і здоров’я. Струнка постава, гармонійно розвинене тіло завжди привертали до себе увагу. У поєднанні з духовністю, розумом і здоров’ям гармонія тіла становить найбільший скарб, яким може володіти людина. Фізична робота, фізичні вправи справляють дуже великий вплив на: фізичний, розумовий і психічний розвиток людини, особливо в перші роки її життя; позитивно впливають на фізичну працездатність, й стимулюють ріст і розвиток усіх органів і систем органів організму. Систематичні заняття фізичними вправами підвищують працездатність серцевого м’яза. Треноване серце в стані спокою скорочується повільніше, що під час роботи і надходження кисню та поживних речовин. Фізичні вправи сприяють: кращому відпочинку, дають можливість працювати економніше, збільшувати хвилинний об’єм крові розвиткові системи дихання. Під впливом фізичної роботи підвищується інтенсивність обміну речовин у всіх органах і системах організму. Фізичні вправи підвищують стійкість організму до дії чинників навколишнього середовища. Фізична робота є єдиним фізіологічним засобом зняття емоційних напружень. Систематичні заняття фізкультурою підвищують захисні властивості крові і шкіри, стійкість організму до нестачі кисню (гіпоксії), до низьких і високих температур. Фізичне навантаження цілюще впливає на організм лише у тому разі, коли їхній обсяг, інтенсивність, тривалість, відповідають вікові і стану здоров’я людини.

Гіподинамія та запобігання їй. Гіподинамія – знижена рухова активність спричинена особливостями способу життя професійної діяльності, тривалим постільним режимом, перебуванням людини у стані невагомості (космічні польоти). Гіподинамію можна ще назвати малорухомим способом життя. Негативний вплив гіподинамії: виявляється у знижені обміну речовин і енергії. Відповідно зменшується кровопостачання тканин, постачання їх поживними речовинами і киснем. Виникає кисневе голодування головного мозку, серця та інших важливих органів, зменшується життєва ємність легень, кількість еритроцитів і гемоглобіну крові. Організм відчуває енергетичне голодування, бо в непрацюючих м’язах не утворюється енергія. Така людина завжди мерзне. Погіршується обмін жирів і холестерину, вони накопичуються в крові, що призводить до ожиріння та атеросклерозу. В крові накопичується і глюкоза то може виникнути діабет. Порушується мінеральний обмін, зокрема кальцію (кістки легко ламаються, руйнуються зуби). Кальцій виходить у кров, що збільшує її здатність до згортання (утворення тромбів). У жовчному міхурі та нирках відкладаються камінці. Серцевий м’яз при гіподинамії не працює з постійним навантаженням, він слабшає, знижується його скорочувальна функція. Непрацюючим м’язам треба менше крові, а погіршене кровопостачання м’язів призводить до їхньої атрофії. Погіршується перетравлення і засвоєння поживних речовин, знижується стійкість організму до інфекційних хвороб (ослаблення імунітету).

Гіподинамія спричинює зниження не тільки фізичної, а й розумової працездатності, життєвого тонусу, порушені сон і пам’ять. Щоб запобігти гіподинамії ще з шкільного віку треба підтримувати правильний режим дня (чергувати розумове та фізичне навантаження, ранкова гімнастика), відвідувати уроки фізкультури, перебувати на свіжому повітрі, менше користуватися транспортом. Викривлення хребта. Вони бувають наслідком рахіту. Травм хребта, слабкості м’язів, неправильної постави у школярів (тривале сидіння на одному місці, спання в дуже м’якому ліжку, не відповідність робочого місця до зросту, носіння сумки в одній руці). Хребет дорослої людини має 4 фізіологічні вигини, які утворюються поступово, у міру росту організму. Причини виникнення викривлення хребта і розвитку плоскостопості, засоби запобігання цим аномаліям. Розрізняють такі основні викривлення хребта:поперековий лордоз – надмірний вигин хребта в поперековому відділі вперед.грудний кіфоз – вигин назад у грудному відділі.сколіоз – бокові викривлення хребта з віком можуть призводити до значних ускладнень; деформування ніг. До викривлення хребта призводять також недостатнє харчування, нестача вітамінів, тривалі негативні емоції, перевтома.

Що запобігти викривленням треба: Постійно тренувати своє тіло, робити ранкову гімнастику, грати в рухливі ігри на свіжому повітрі, плавати в річці або басейні, загартовуватися. Добре харчуватися. Спати на твердому ліжку, на різних боках, подушка має бути невисокою. Запобігати плоскостопості. Правильно сидіти за столом. Стежити за своєю поставою, не сутулитися. Плоскостопість – деформація стопи, обумовлена погано розвиненими м’язами гомілки і стопи. Це вада розвитку опорно-рухової системи в дитячому віці. Плоскостопість буває вродженою або набутою внаслідок носіння надто тісного чи вільного взуття, без підборів або з дуже високими підборами, великої маси тіла, слабкості м’язів стопи, надто велике навантаження на стопу. Для плоскостопості характерні болі в ногах, хребті, підвищена втомлюваність ніг, спотворення постави і ходи. Щоб запобігти плоскостопості, обов’язково слід стежити за поставою – тримати голову прямо, не розводити широко носки під час ходьби, ходити босоніж по нерівному ґрунту, піску – це рефлекторно спричинить напруження м’язів, що підтримують склепіння стопи. Значення праці, фізичного виховання, заняття спортом та активного відпочинку для правильного формування скелета і розвитку м’язів. Опорно-рухова система людини починає формуватись ще в зародковому стані.

http://surl.li/sjzgthttp://surl.li/sjzmghttp://surl.li/sjznchttp://surl.li/sjzoshttp://surl.li/sjzprhttp://surl.li/sjzqchttp://surl.li/sjzrk