Роль гри в розвитку психічних процесів у дітей з мовними порушеннями

Комунальний вищий навчальний заклад

«Херсонська академія неперервної освіти»

Херсонської обласної ради

Кафедра теорії й методики виховання,
психології та інклюзивної освіти

Роль гри в розвитку психічних процесів у дітей з мовними порушеннями

Реферат

Херсон

2020

Зміст

Вступ ………………………………………………………………………………2

1. Особливості ігрової діяльності у дітей з мовними порушеннями…………..3

2. Роль гри у логопедичній роботі ……………………………………………....7

3. Дидактичні ігри як засіб розвитку зв’язного мовлення у дітей-логопатів……………………………………………………………………...…..12

Висновки…………………………………………………………………………18

Список використаних джерел…………………………………………………..20

Додатки…………………………………………………………………………..23

ВСТУП

Л. Виготський відзначав, що творчість дитини відрізняється від творчості дорослої людини, це творчість «зовсім особливого порядку», вона не спрямована на створення об'єктивних цінностей та «потрібна скоріше для самої дитини, ніж для навколишніх». І далі: «Як дитяча гра, вона (творчість – наше пояснення) цілюща й поживна, але не зовні, а у середині самого організму» [4, с.46].На думку вченого, гра є джерелом розвитку, саме «гра створює зону найближчого розвитку дитини. У грі дитина завжди вище свого середнього віку, вище своєї повсякденної поведінки; вона нібито на голову вище самої себе. Гра у конденсованому вигляді містить у собі, як у фокусі збільшувального скла, всі тенденції розвитку; дитина у грі нібито намагається зробити стрибок над рівнем своєї звичайної поведінки.»

 «Гра – величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається поживний струмінь уявлень, понять про оточуючий світ. Гра – іскра, яка запалює вогник допитливості й цікавості. У грі розкривається перед дітьми світ і творчі здібності особистості. Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку», – зазначав В. О. Сухомлинський [32, .78].

В неї залучаються всі сторони особистості: дитина рухається, говорить, сприймає, думає. У процесі гри активно працює її уява, пам’ять, посилюються емоційні та вольові прояви, дитина навчається долати труднощі, пізнає оточуючий світ, шукає вихід з проблемної ситуації.

Мета:

Завдання реферату:

1. Здійснити аналіз літератури з теми реферату
2. Визначити особливості гри в розвитку психофізіологічних процесів у дітей з мовними порушеннями
3. З’ясувати яке значення мають ігори в логопедичній роботі
4. Описати значущість дидактичних ігор в розвитку зв′язного мовлення.

1.ОСОБЛИВОСТІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ У ДІТЕЙ З РІЗНИМИ МОВНИМИ ПОРУШЕННЯМИ

Гра - це одна з форм навчання, коли в процесі гри діти (і дорослі) отримують ті знання та удосконалюють ті уміння і навички, які в майбутньому будуть задіяні в житті. Найбільш схильні до гри діти, але і в більш пізньому віці ігрові моменти часто зберігаються в завуальованій формі.

На жаль, у наші дні знання про такий безцінний вплив гри на розвиток дитини призвело до того, що педагоги і, знову ж таки, ігрова індустрія почали активно насаджувати ідею "розвитку через гру" або "розвивальні іграшки.

Гармонічний розвиток психічних процесів, особистих рис, інтелекту надзвичайно важливий для дітей з патологічним розвитком мовлення.

Головним критерієм підбору гри є врахування мовленнєвих можливостей дитини і ступінь її участі в грі. Проте недоліки звуковимови, обмеженість словарного запасу, порушення граматичної будови мовлення, а також зміни темпу мовлення, її плавності – все це впливає на ігрову діяльність дітей, породжує певні особливості поведінки в грі. Так, зокрема, діти зі складними формами функціональної дислалії, з ринолалією та дизартрією нерідко втрачають можливість спільної діяльності з однолітками в грі через неправильну звуковимову, невміння виразити свою думку, боязнь показатися смішним, хоча правила і зміст гри їм доступні. У таких дітей послаблена умовно-рефлекторна діяльність.Уповільненість здібності до диференціювання, нестійка пам'ять ускладнюють включення цих дітей в колективні ігри. Порушення загальної та мовленнєвої моторики, особливо у дизартріків, викликає швидке стомлення дитини в грі. У дітей з мовленнєвими порушеннями нерідко виникають труднощі при необхідності швидкої переробки динамічного стереотипу, тому в іграх вони не можуть відразу переключатися з одного виду діяльності на іншу. Діти зі зниженою збудливістю кори головного мозку схильні до гальмуючих реакцій, що проявляють в грі боязкістю, млявістю, їх руху сковані, вони швидко стомлюються. Дітям з підвищеною збудливістю не вистачає зосередженості, уваги і наполегливості в доведенні гри до кінця. Неврівноваженість, рухова розгальмованість, метушливість в поведінці, мовленнєва стомлюваність ускладнюють включення в групову гру.

Для дітей із алалією, у яких нерідко спостерігається значна затримка інтелектуального розвитку зміст ігор як правило довгий час залишається неприступним. Ігри цих дітей одноманітні, мають наслідувальний характер. Частіше вони роблять маніпулятивні, а не ігрові дії з іграшкою. Дитина з алалією сприймає оточуючу дійсність поверхово, тому її гра не має задуму та цілеспрямованих дій. В колективі розмовляючих однолітків діти-алаліки тримаються осторонь або, граючи разом з іншими дітьми, виконують тільки підлеглі ролі, не вступають в словесні взаємовідносини. Надалі, коли дитина оволоділа на логопедичних заняттях певним запасом слів і навичками фразотворення, в грі ці навички вона самостійно не використовує. Слово в грі вживається в основному для назви предметів, при цьому відсутня назва дій з ними.

Діти із заїканям поводяться в грі інакше. Такі діти боязкі, не вірять в свої сили, не уміють поставити собі мету в грі. Вони частіше виступають в іграх глядачами або беруть на себе підлеглі ролі. З посиленням заїкання діти стають більш замкнутими, відмовляються від ігор з однолітками. Іноді спостерігаються випадки, коли дошкільник із заїканням в іграх проявляє недоречне фантазування, відрізняється незорінтованістю, некритичністю до власної поведінці. Діти-логопати з пониженою активністю кори, схильні до заторможення, проявляють в грі несміливість, в’ялість, швидко втомлюються. Педагог логопедичної групи (вчитель-логопед, вихователь, інструктор із фізичної культури, музичний керівник), організуючи ту чи іншу гру, повинен: 1) заздалегідь діагностувати рівень розвитку ігрової діяльності кожної дитини 2) проектувати рівень розвитку ігрової, пізнавальної та

мовленнєвої діяльності, рівень досягнень як для всієї групи, так і для кожної дитини зокрема; 3) формувати і реалізовувати корекційно-розвивальні, навчально-виховні та пропедевтичні завдання; 4) знати структуру тієї чи іншої гри, умови її проведення; 5) вміти вдало використовувати: а) види дидактичного матеріалу ;б) форми мовленнєвого матеріалу; в) види попередньої роботи; г) відповідну словникову роботу; 6) враховувати вікові та індивідуальні психофізичні, мовленнєві особливості та можливості дітей; 7) дотримуватися правил техніки безпеки та гігієни [3, с. 47-53].

Саме рухова активність дозволяє запустити рух мозкової діяльності, адже в ній активізуються усі вищі психічні процеси, у т. ч. й мовлення. Рухлива гра допомагає зняти нервово-психічне напруження, виховує спритність, вправність, цілеспрямованість, швидкість реакції, навички.Гра тільки здається легкою. А насправді вона потребує, щоб дитина, яка грається, віддавала грі максимум своєї енергії, розуму, витримки, самостійності. Саме в іграх розпочинається невимушене спілкування дитини з колективом, взаєморозуміння між вихователем і учнем.

2.РОЛЬ ГРИ У ЛОГОПЕДИЧНІЙ РОБОТІ

Нявність систематизованого ігрового матеріалу, який відповідає вимогам послідовного навчання дітей-логопатів правильного мовлення, допомагає в певні терміни подолати мовленневу неповноцінність дитини. Ігри сприяють формуванню повноцінної особистості дитини - логопата, створенню правильних взаємовідносин між дітьми. Діти – логопати оволодівають вмінню взаємодії один з одним. Ігри сприяють також розвитку ініціативи, вихованню позитивних рис характеру. Правила гри завжди відзначають рамки поведінки: що можна робити,а що ні. На різних етапах використання гри, що проводяться з дітьми - логопатами повторюються, поступово ускладнюючи зміст мовного матеріалу та правила кожної гри. Головним критерієм підбору гри є врахування мовленнєвих можливостей дитини і ступінь її участі в грі. Нявність систематизованого ігрового матеріалу, який відповідає вимогам послідовного навчання дітей-логопатів правильного мовлення, допомагає в певні терміни подолати мовленнєву неповноцінність дитини.

Розглядаючи питання про роль ігор у логопедичній роботі можно підкреслити, що вони сприяють:

1) співдружності педагога з дошкільником;

 2) активізації інтересу дитини до мовлення;

3) бажанню оволодіти дошкільником тими чи іншими уміннями та навичками;

4) реформуванню старих та появі нових мовленнєвих навичок;

 5) застосуванню набутих навичок у повсякденному житті [4, с. 140]. Теоретичний аналіз спеціальної методичної, педагогіко-психологічної та логопедичної літератури засвідчив наявність значного інтересу дослідників до питань організації занять в ігровій формі, підвищення якості корекції мовлення в логопедичній роботі. Ідеї А. Бондаренка, А. Максакова, В. Селіверстова, Г. Тумакової, Г. Швайко та ін. знайшли своє логічне продовження у роботах наших сучасників: Л. Артемової, І. Калмикової, Е. Наумової, Н. Новотворцевої, В. Цвинтарного [1, 3, 4, 8, 9, 10, 11, 16, 17, 18]. Ці ж питання постійно хвилюють і практиків. Саме тому логопеди і вихователі логопедичних груп повинні докласти максимум зусиль, щоб дітям було цікаво навчатися. Адже коли цікаво, то й не важко.

На жаль, і в логопедичних посібниках часто пропонуються ігри, які, хоч і спрямовані на розвиток мовлення, але не враховують вікових особливостей дітей, специфіки окремої мовленнєвої вади; ігри, як правило, маловаріативні й охоплюють тільки одну з ланок корекційної роботи (найчастіше удосконалення фонетико-фонематичної сторони мовлення).

Розглядаючи питання щодо ролі ігор у логопедичній роботі, професор М. Хватцев [36] підкреслює, що вони сприяють:

1) співдружності педагога з дошкільником і дітей між собою;

2) активізації інтересу дитини до мовлення;

3) бажанню засвоїти дошкільником ті чи інші уміння та навички;

4) реформуванню старих та появі нових мовленнєвих навичок;

5) застосуванню набутих навичок у повсякденному житті.

Тільки володіючи методикою проведення ігор різних типів, педагоги логопедичної групи можуть повноцінно використовувати їх у своїй роботі, досягаючи як дидактичної, корекційно-розвивальної, так і виховної мети.

У психолого-педагогічних дослідженнях існують численні як загальні класифікації ігор, так і авторський їх розподіл на окремі підвиди (К. Грос, Н. Карпінська, П. Лесгафт, Д. Менджерицька, С. Новосьолова, С. Русова, Ф. Фребель, Л. Фурміна, В. Штерн та ін.), проте єдина остаточна класифікація у дошкільній дидактиці так і не сформована.

У педагогіко-психологічній літературі за класичною класифікацією ігри поділяють на дві великі групи: творчі ігри та ігри з правилами. Вони дуже різноманітні за змістом та організацією, правилами, характером впливу на дитину, за видами предметів,  походженням і т. д., які доцільно використовувати у логопедичній групі (Ю. Рібцун):

Ігри з правилами використовуються для формування і розвитку певних якостей особистості дитини. В одних здійснюється музичний розвиток (музичного слуху, почуття ритму і т. д.), інші спеціально застосовуються для розвитку рухів (стрибки, лазіння), для виховання сміливості, кмітливості, спритності, витримки і т. д., треті розроблені педагогами для вправляння дітей у правильній звуковимові, корекції та розвитку лексико-граматичної сторони мовлення. В деяких закріплюються знання про оточуючі предмети та явища. Є такі, де розвиваються сенсорні здібності, а також допитливість, гострий розум, увага та пам’ять, вміння узагальнювати, систематизувати і класифікувати предмети. Таким чином, за своїм змістом ігри з готовими правилами охоплюють найрізноманітніші сторони життя і розвитку дитини.

Ігри з правилами традиційно поділяють на:

 ігри з предметами;

 дидактичні (з іграшками, настільно-друковані, подорожі, передбачення, музично-дидактичні, сенсорні, математично-дидактичні (інтелектуальні), комп’ютерні);

 рухливі (ігри різного ступеня рухливості, ігри-естафети, загальнорозвивальні, цілеспрямовані);

 народні (рухливі, хороводні, обрядові та звичаєві ігри).

Поняття «творча гра» охоплює сюжетно-рольові ігри, ігри-драматизації, конструктивно-будівельні. У творчих іграх відбивається враження дітей про навколишній світ, глибина розуміння ними тих чи інших життєвих явищ. Різноманітні життєві враження не копіюються, вони переробляються дітьми, одні замінюються іншими. Жива уява, яка характерна для будь-якої творчої гри, проявляється у створенні ігрового задуму, сюжету, підборі зображувальних засобів, матеріалу, іграшок і т. п.

Творчі ігри:  режисерські;  сюжетно-рольові (сімейні, побутові, суспільні, загальної тематики);  конструктивно-будівельні;  ігри-драматизації та інсценівки. Розглянемо кожен із видів ігор, основною метою яких є розвиток у дошкільників навичок мовленнєвої діяльності. Такі ігри можуть бути одно- (О. Максаков, В. Селіверстов, Г. Тумакова, Г. Швайко та ін.) чи багатоваріативними (І. Кривда, Ю. Рібцун, О. Ткач та ін.).

Серед творчих ігор особливе місце посідають театралізовані ігри. Вчені відзначають виховні та розвиваючі можливості театралізованих ігор (О. Аматьєва, Л. Артемова, А. Богуш, Н. Водолага, Н. Гавриш, Н. Карпинська, Т. Маркова, Д. Менджерицька, В. Федяєвська) які проявляються перш за все у тому, що приймаючи у них участь діти знайомляться з оточуючим світом у всьому його різноманітті через образи, кольори, а проблемні ситуації, з якими стикаються діти, примушують їх думати,аналізувати, робити висновки та узагальнення. Сприяючи розвитку мислення дитини, театралізовані ігри удосконалюють мовлення. У процесі роботи над виразністю реплік персонажів, особистих висловлювань непомітно активізується словник дитини, удосконалюється звуковий бік мовлення, його інтонаційна та граматична будова. Роль, що виконує дитина, вимагає від дитини ясного, чіткого,зрозумілого мовлення. Театралізована діяльність є джерелом розвитку почуттів, глибоких переживань та відкриттів дитини; вона розвиває емоційну сферу дитини, примушують його активно співчувати персонажам [2,с. 5]. Вона є важливішим засобом розвитку в дітей емпатії – здатності розпізнавати емоційний стан людини за мімікою, жестами, інтонацією, вміння ставити себе на її місце врізноманітних ситуаціях, знаходити адекватні засоби сприяння. Цінність останніх для логопедичної роботи полягає у одночасному комплексному вирішенні кількох корекційно-розвивальних завдань.Ігри, що проводяться на логопедичних заняттях, можна умовно розділити на такі групи відповідно до їх цілей :                            

– навчальні ігри  – це ігри на розвиток слухового сприймання, слухової уваги, розрізнення на слух близьких за звучанням сполучень звуків і слів;

– ігри, що закріплюють правильну вимову та навчають правильній вимові певних звуків у складах, словах і реченнях;

– ігри на розвиток голосового апарату, промовляння складних слів, правильну постановку наголосів в словах;                                                       

– ігри на виявлення у дітей найпростіших уявлень і вмінь розрізняти навколишні предмети за кольором, формою і розташуванням у просторі, уточнюючі уявлення дітей про розмір і число предметів. У дану групу входять  ігри, які узагальнюють та систематизують кількісні та просторові уявлення у дітей, які навчають їх порівнянню та розрізненню предметів за загальними та різними ознаками, а також ігри, які формують поняття про форму геометричних фігур (коло, трикутник, квадрат, прямокутник, овал);                   

–  ігри, що допомагають формуванню граматичної будови мови, форму-ванню зв’язного мовлення. Сюди входять ігри, які охоплюють різні частини мови, прості речення, прості поширені речення, прийменники в реченнях і т.д.

 Гра є універсальною формою діяльності, всередині якої відбуваються основні прогресивні зміни в психіці та особистості дитини, гра визначає його відношення з оточуючими людьми, готує до переходу на наступний віковий етап, до нових видів діяльності.

3. ДИДАКТИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ЗВ’ЯЗНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ - ЛОГОПАТІВ

У системі навчання і виховання активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам’ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюють інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе. Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовних, що відтворюють реальну обстановку. Під час гри у дитини виникає мотив, суть якого полягає в тому, щоб успішно виконати взяту на себе роль.

Педагогічна мета дидактичних ігор полягає у сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з навколишнім світом, формуванні у них елементарних математичних уявлень тощо. Дидактична гра спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних, умінь і навичок.

В останні роки питання теорії і практики дидактичної гри розроблялися багатьма дослідниками: А.П. Усовою, Ф.Н. Блехер, Б.І. Хачяпурідзе, З.М. Богуславським, Є.Ф. Іваницькою, А.І. Сорокіною, Є.І. Удальцовою, В.І. Аванесовою та ін. У Базовому компоненті дошкільної освіти зазначається, що одним з головних завдань дошкільної освіти є формування особистості дитини й підготовка її до навчання в школі. Аналіз психолого-педагогічної літератури свідчить про збільшення кількості дітей із порушеннями усного мовлення, що зумовлює труднощі в оволодінні писемного мовлення. Від рівня сформованості мовлення дитини, зокрема, фонетико-фонематичної й лексико-граматичної сторін, залежить рівень опанування навчальною діяльністю, шкільними знаннями, уміннями і навичками відповідно програмових вимог. Оскільки, мовлення щільно пов’язане із мисленням, за висновками Л. Виготського, то дитина із ЗНМ яка має порушення процесу формулювання виразу чи вислову не виконує повноцінно мисленнєво-пізнавальну функцію, що негативно позначається у подальшому на оволодінні читанням і письмом в початковій школі. Дидактичні ігри використовуються з моменту знайомства дитини та первинного обстеження і супроводжують усі етапи надання логопедичної допомоги. Доцільним вважається їх використання для:                                      

– розвитку мовленнєвого дихання;                                                                     

– формування темпу, ритму та мелодики;                                                         

– оволодіння новим словниковим запасом;                                                 

– розвитку граматичної будови мовлення;  

 – корекції фонематичного слуху та розрізнення фонетично близьких звуків;

– закріплення уявлень про особливості вимови звуків, що змішуються.      

Дидактична гра може виступати як засіб мовленневого розвитку дітей дошкільного віку, так як: засіб навчання, тому вона може бути використана при засвоєнні будь-якого програмного матеріалу і проводитися як на групових, так і на індивідуальних заняттях, може включатися в будь-яке заняття. Є одним з цікавих елементів на прогулянці. Дидактична гра- це різновидність гри з правилами, в якій діти уточнюють, поглиблюють, розширюють, систематизують, застосовують отримані раніше знання, як на заняттях, та й у повсякденному житті.                              

Мета дидактичних ігор: формувати у дітей уміння поєднувати теоретичні знання з практичною діяльністю. Опанувати необхідні знання, уміння і навички, дитина зможе лише тоді, коли вона сама виявлятиме до них інтерес,і коли вихователь зуміє зацікавити дітей.

Компоненти дидактичної гри: задум, завдання, правила, ігрові дії. Важливо не тільки чомусь навчити дитину, але і вселити в нього впевненість у собі, виховати вміння відстоювати власне рішення. 

Логопедична корекція стає більш ефективною при використанні дидак-тичних ігор із залученням різного наочного матеріалу: побутових предметів, іграшок, спеціально виготовлених  посібників. При опорі на зоровий образ  діти швидше засвоюють назви предметів, їх ознак і дій з ними.

Таким чином, у дидактичної гри дві мети: одна з них – навчальна, яку переслідує дорослий, а інша – ігрова, заради якої діє дитина. Необхідно, щоб ці дві мети доповнювали один одного і забезпечували засвоєння програмного матеріалу. Тому завдання, спрямовані на розвиток мови краще використовувати в ігровій формі. 

Види мовленнєвих дидактичних ігор

Вчені поділяють дидактичні ігри на три основні види:

-ігри з предметами (іграшкі, природні матеріали);

– настільно-друковані;

– словесні.

В іграх з предметами використовуються іграшки та реальні предмети. Граючись з ними, діти вчаться порівнювати, встановлювати їх подібність і відмінність. Цінність таких ігор в ознайомленності дітей з якостями, власти-востями предметів та їх ознаками. Ігри з природними матеріалами (насіння, рослини, квіти, листя) вихователь організує підчас прогулянки. В таких іграх закріплюються знання дітей про довкілля, формуються розумові процеси  (аналіз, синтез, класифікування), виховується любов  до природи, бережливе ставлення до неї, закладається першооснова екологічної культури.

Настільно-друковані ігри є цікавими для дітей. До них належать: лото, доміно, парні картинки. Доволі різні й розвивальні завдання в цих іграх. Словесні ігри побудовані на словах і на діях виконавців. У таких іграх діти, спираючись на уявлення про предмети, поглиблюють зннання про них, самостійно розв’язують різні розумові завдання: описують предмети, відокремлюють характерні ознаки, відгадують за описом, відшукують ознаки по-дібності й відмінності, групують предмети за різними ознаками тощо. За допомогою словесних ігор у дітей виховується бажання займатися розумовою працею, у грі сам процес мислення відбувається активніше, дитина легко долає труднощі розумової праці.

 Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей в усіх вікових групах за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини.

Дидактичні ігри, мають грунтуватися на таких принципах:

– дидактична гра повинна спиратися на програмний матеріал;

– дидактична гра має сприяти залученню до корекційного процесу в першу чергу більш збережених аналізаторів (зорового і тактичного); 

– призначення предметів, картинок, посібників, зміст питань, умови ігор повинні бути ясні і зрозумілі дітям; 

– посібники повинні бути зовні привабливими;

– умови гри, кількість посібників, які використовуються в ній, повинні забезпечити залучення всіх дітей в освітній процес.

Структура дидактичних ігор з розвитку мовлення визначається принципом взаємозв’язку різних розділів мовної роботи, що створює передумови для найбільш ефективного засвоєння мовленнєвих умінь і навичок. Крім того гра на заняттях і в режимних моментах сприяє зниженню психічних і фізичних навантажень, спонукає дітей до спілкування один з одним, сприяє закріпленню навичок користування ініціативною промовою, сприяє вдосконаленню розмовної мови, збагаченню словника, впливає на формування граматичної будови мови. Навчання грі базується на системі дидактичних принципів, носить комплексний характер, потребує створення відповідного середовища. Тому процес навчання грі дітей буде мати свої особливості:

– широке використання індивідуальних та групових форм навчання грі, врахування індивідуальних можливостей та ігрового потенціалу кожної дитини;

– постійна стимуляція пізнавальної та ігрової активності дітей при засвоєнні соціального досвіду, що використовується дитиною в сюжетно-рольових іграх;

– адаптований темп ігрової діяльності у дітей;виділення в ігровій дії і в ланцюжку ігрових дій складових операцій, їх розуміння, запам’ятовування, супроводження мовленням;

– повторюваність у навчанні й грі для забезпечення перенесення знань, що формуються, вмінь і навичок в новій ігровій ситуації,на оперування новим матеріалом;

-ігри не повинні бути тривалими за часом (7-10 хвилин);

-вони повинні проводитися в неквапливому ритмі;

-гра повинна бути живою , цікавою і привабливою для дітей;

-у грі повинен бути присутній елемент змагання;

– у грі необхідно домагатися активної мовленнєвої діяльності всіх дітей, максимально використовуючи можливості мовно-рухової активності;

– у процесі гри необхідно розвивати у дітей навички контролю за своєю і чужою мовою.

 Використання дидактичних ігор в роботі педагога, сприяють як розвитку мовної активності дітей, так і підвищенню результативності корекційної роботи. З середини минулого століття дидактична гра почала успішно використовуватись в навчанні дітей до школи. В дидактичних іграх актуалізується інтелектуальний досвід, конкретизуються уявлення про сенсорні еталони, удосконалюються розумові дії, накопичуються позитивні емоції, які підвищують пізнавальні інтереси дошкіль-ників. Цінність дидактичних ігор полягає в тому, що в них перед дітьми ставляться дидак-тичні завдання, для розв’язання яких потрібна зосередженість, довільна увага, розумове зусилля, вміння осмислити правила, послідовність дій, перебороти труднощі. Ігри сприяють розвитку у дітей відчуттів і сприймання, формуванню уявлень, засвоєнню знань, дають змогу навчити дітей використовувати раціональні способи розв’язання певних розумових і практичних завдань.

Дидактична гра цінний засіб виховання разумової активності, вона активізує психічні процеси, викликає жвавий інтерес до процесу пізнання, допомогає зробити будь-який навчальний матеріал захоплюючим, викликає у дітей глибоке задоволення, стимулює працездатність, полегшує процес засвоення знань.

ВИСНОВКИ

Проаналізувавши літературу з даного питання та узагальнюючи вищезазначений матеріал ми дійшли таких висновків:

1. Для дітей, страждаючих різними мовленнєвими розладами, ігрова діяльність зберігає своє значення і роль як необхідна умова всебічного розвитку особистості та інтелекту.У процесі гри діти перебувають, по-перше, в ігрових стосунках, по-друге – у реальних, які передбачають діалогічне спілкування, у дітей виникає потреба в мовному спілкуванні, закріплюються мовні навички.
2. Найкраще засвоєння нової інформації дітьми з порушеннями мовлення відбувається саме в русі, ненав’язливо, у формі гри.

Основні свої знання і враження діти одержують тільки в процесі цілеспрямованої ігрової діяльності.

3. Ігрова діяльність дітей з мовленнєвою патологією складається тільки при безпосередній дії слова дорослого та обов'язковому повсякденному керуванні нею. На перших етапах ігрові дії протікають при дуже обмеженому мовленнєвому спілкуванні, що породжує скорочення об'єму ігор та їх сюжетну обмеженість. Без спеціально організованого навчання гра, що спрямована на розширення словника та життєвого досвіду дітей із мовленнєвими порушеннями, самостійно не виникає.Гра як засіб лінгвістичної підготовки до шкільного навчання дітей із фонетико-фонематичним недорозвитком мовлення – це світ щасливого дитинства. Поява та активне, часто й непотрібне, запровадження в освітній процес ранніх шкіл розвитку, ранніх методик навчання та виховання перетворюють дошкільне дитинство на безперервне навчання, а малих дошкільнят на дорослих школярів, які постійно засвоюють все нові й нові порції інформації. Іноді це призводить до того, що дитина ще не пішла до школи, а їй уже набридло навчатися. Особливо це стосується дітей із вадами мовленнєвого розвитку, адже вони досить часто мають не лише порушення мовлення, а й недостатній рівень уваги та пам’яті, і як наслідок – труднощі у здійсненні мисленнєвих операцій (аналізу, синтезу, порівняння, узагальнення, систематизації, класифікації), недостатнє вміння встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, специфічні особливості в емоційно-вольовій сфері (плаксивість, негативізм, замкненість, сором’язливість тощо). Все вищеозначене негативно впливає на лінгвістичну підготовку таких дітей до шкільного навчання. Навіть на сьомому році життя у дітей із мовленнєвими вадами відмічається знижений інтерес до навчання, пасування перед труднощами, перевага власних потреб і бажань над соціальними нормами та правилами, що свідчить про необхідність пошуку нових форм і методів освітньо-виховної роботи, пролонгованого терміну перебування таких дітей в умовах спеціального дошкільного навчального закладу компенсуючого типу.

Отже, система дій у грі виступає як мета пізнання і стає безпосереднім змістом свідомості дитини. Все, що допомагає успішному виконанню ролі, має для дитини особливе значення і якісно ним усвідомлюється, у процесі ігрової діяльності діти не лише позначають і супроводжують свої дії словом, осмислюючи їх, а й висловлюють власні думки та почуття.Вони отримують нагоду творити слово, фразу, текст (будують висловлювання, репліку в діалозі, самостійне судження; перефразовують і створюють власні варіанти віршованих супроводів гри, приказок для оцінювання участі гравців, розподіляють ролі, вступають у контакт з іншими учасниками гри, ведуть з ними ігровий діалог).

ДОДАТКИ

МОВЛЕННЄВІ ДИДАКТИЧНІ ІГРИ

Дидактична гра «Додай потрібне слово»

Мета: закріпити вживання в мовленні складних слів.

Мовленнєвий матеріал: мама поклала хліб … куди? (у хлібницю); брат насипав цукор … куди? (у цукорницю); бабуся зробила смачний салат і поклала його … куди? (у салатницю); тато приніс цукерки і поклав їх … куди? (у цукерницю); Марина не пішла сьогодні в школу, тому що … (захворіла); ми ввімкнули обігрівачі, тому що … (стало холодно); я не хочу спати, тому що … (ще рано); ми поїдемо завтра в ліс, якщо … (буде гарна погода); мама пішла на ринок, щоб … (купити продукти); кішка залізла на дерево, щоб … (врятуватися від собаки).

горошок». Дитина: «А мій ‒ темно-синього, одягають для роботи в майстерні».

Дидактична гра «Назви якомога більше предметів»

Мета: розвивати словниковий запас, увагу; виховувати чітке мовлення.

Хід гри. Діти стають в ряд (або дитина та дорослий), їм пропонується по черзі називати предмети, які їх оточують. Хто назвав слово ‒ робить крок вперед. Виграє той, хто правильно і чітко вимовляв слова і назвав більшу кількість предметів, не повторюючись, і таким чином опинився попереду всіх.

Дидактична гра «Утвори складні слова»

Мета: навчати дітей утворювати та вживати в мовленні складні слова.

Хід гри. Потрібно спільно з дитиною виявити зовнішню ознаку предмета: «У Валі кругле лице, значить, вона – … круглолиця. У зайчика довгі вуха, зна-чить, він – … довговухий, а хвіст короткий, значить, він – короткохвостий…».

Дидактична гра «Схожі слова»

Мета: розвиток словникового запасу, мислення.

Хід гри. Грати краще в колі. Хтось з гравців визначає тему. Потрібно нази-вати слова по черзі, наприклад, тільки «веселі» слова. Перший гравець вимовляє: “клоун”. Другий – “радість”. Третій – “сміх” і так далі. Гра рухаєть-ся по колу доти, поки слова не вичерпаються. Можна змінити тему і назива-ти тільки «зелені» слова (наприклад, огірок, ялинка, олівець і так далі), тільки «круглі» слова (наприклад, годинник, колобок, колесо і так далі).

Дидактична гра «Підбери слово»

Мета: закріпити вміння дітей підбирати ознаки до іменників; розвивати словниковий запас.

Хід гри. Дитині пропонується підібрати до будь-якого предмету, об’єкту, явища слова, що позначають ознаки. Наприклад, зима, яка? (холодна, сніжна, морозна). Сніг, який? (білий, пухнастий, м’який, чистий). Мовленнєвий матеріал: морозиво, літо, сонечко, хмарка, дощ, листочок, яблука, огірок, сіль, цукор тощо.

Дидактична гра «Поясни значення слова»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати зв’язне мовлення (вміння пояснювати значення слів).

Хід гри. Вихователь називає слова, дитина пояснює значення слів. Мовлен-нєвий матеріал: абажур, сир, завод, перший, сокіл, слива, мир, водій, боксер, клен.

Дидактична гра «Добери узагальнююче слово»

Мета: збагачувати словниковий запас, розвивати вміння добирати узагальнюючі слова до групи однорідних предметів.

Хід гри. Вихователь називає слова, дитина добирає узагальнююче слово. Мовленнєвий матеріал: – Сашко, Іра, Валя, Андрій; – кухар, водій, лікар, перукар; – куртка, шапка, кофта, шкарпетки; – помідор, огірок, редис, морква; – автомобіль, потяг, літак, корабель; – шафа, крісло, ліжко, стіл тощо.

Література

1. Водолага Н. В. Навчання розповідання дітей старшого дошкільного

віку в театралізованій діяльності. / Н. В. Водолаза / Дис. канд. пед. наук :

13.00.02. – Одеса, 2001. – 218 с.

2. Воронова В. Я. Творческие игры старших дошкольников: Пособие

для воспитателей детского сада. / В. Я. Воронова / – М. : Просвещение, 1981.

– 80 с.

3. Фурмина Л. С. Творческое проявление у детей 5–7 лет в театрально-

игровой деятельности / Л. С. Фурмина // Художественное творчество в

детском саду. – М. : Просвещение, 1974. – С. 37–

4. Бондаренко А.К. Дидактические игры в детском саду. – М.: Просвещение, 1991. – 157c.

5. Волкова. Л.С Логопедия. Учебник для студ. деф. фак. пед. высш. учеб. заведений. / М.: ВЛАДОС, 2004. – 704 с.

6. Волкова, Л. С. Шаховской С. Н. Логопедия. – М.: ВЛАДОС,2003. – 680с.

7. Конопляста С.Ю., Сак Т.В. Логопсихологія. Навчальний посібник / за ред. М.К. Шеремет. – К.: Знання, 2010. – 293 с

8.Шеремет. М.К. Логопедія. Підручник, друге видання, перероблене та доповнене – К.: Видавничий Дім “Слово”, 2010. – 672 с.

9.Круттій К. Л.,Лопатинська Н. А.,Маковецька Н.В. Вчимося мови та розмови, або Українська разом із матусею.-Запоріжжя: Просвіта,1999.-336с.

10.Селиверстов В. И. Игры в логопедической работе с детьми. М.: Просвещение, 1987-144с.

11.Березіна О.М. Павловська Т.О. Мовні ігри та забави, Тернопіль МП «Мальва-ОСО» 1999-104с.