Роль і місце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах

Роль і місце гуртка образотворчого мистецтва в загальноосвітніх школах

Позакласна робота — різноманітна освітня і виховна робота, спрямована на задоволення інтересів і запитів дітей, організована в позаурочний час педагогічним колективом школи. Спрямована вона на задоволення інтересів, потреб і запитів дітей завдяки добровільній участі у різноманітній діяльності (обговорення книг, кінофільмів, екскурсії, зма­гання, конкурси, свята тощо).

Позашкільна робота — освітньо-виховна діяльність позашкільних закладів для дітей та юнацтва.

Обидва види роботи мають спільні завдання і передбачають застосування переважно однакових засобів, форм і методів виховання.

Завдання позакласної та позашкільної роботи полягає в закріпленні, збагаченні та поглибленні знань, набутих у процесі навчання, застосуванні їх на практиці; розширенні загальноосвітнього кругозору учнів, формуванні в них наукового світогляду, вироблення вмінь і навичок самоосвіти; формуванні інтересів до різних галузей науки, техніки, мистецтва, спорту, виявленні і розвитку індивідуальних творчих здібностей та нахилів; організації дозвілля школярів, культурного відпочинку та розумних розваг; поширенні виховного впливу на учнів у різних напрямах виховання. її зміст визначається загальним змістом виховання учнівської молоді, який передбачає розумове, моральне, тру­дове, естетичне і фізичне виховання.

Позакласна та позашкільна робота ґрунтуються на використанні загальних і специфічних принципів виховання, серед яких виокремлюють:

• добровільний характер участі. Учні можуть обирати профіль занять за інтересами. Педагоги за таких умов повинні ретельно продумувати зміст занять, використовую.Організаційні форми виховної роботи чи нові, ще не відомі учням факти, форми і методи, які б посилювали їх інтерес;
• суспільна спрямованість діяльності учнів.Цей принцип вимагає, щоб зміст роботи гуртків, клубів та інших форм діяльності, відповідав загальносуспільним потребам, відображав досягнення сучасної науки, техніки, культури і мистецтва;
• розвиток ініціативи і самодіяльності учнів.У позакласній і позашкільній діяльності слід враховувати бажання школярів, їх пропозиції, щоб кожен із них виконував цікаву для себе роботу;
• розвиток винахідливості, дитячої технічної, юннатської та художньої творчості. Під час занять перед учнями слід ставити завдання пошукового характеру (створення нових приладів, удосконалення наявних) приділяти особливу увагу творчому підходу до справи тощо;
• зв'язок з навчальною роботою. Позакласна та позашкільна робота повинна бути логічним продовженням навчально-виховної роботи на заняттях. Так, знання з фізики можуть бути поглиблені й розширені на тематичному вечорі, а з літератури — під час обговорення кінофільму чи спектаклю за літературним твором;
• використання ігрових форм, цікавість, емоційність. Реалізація цього принципу передбачає використання пізнавальних та комп'ютерних ігор, демонстрування цікавих дослідів та ін.

Специфічні принципи позакласної та позашкільної роботи спрямовані на пробудження ініціативності, творчості учнів, реалізації їх потреб у діяльності, яка становить для них непересічний інтерес.

На заняттях гуртка образотворчого мистецтва для формування, відпрацювання вмінь та навичок застосовується  як репродуктивний метод навчання (виконання вправ), так і проблемні методи навчання. В процесі вивчення природних форм необхідно спонукати учнів до аналізу форми, її загальної будови, узагальнення та зіставлення різних форм. Метод проблемного навчання слід застосовувати для самостійної, пошукової роботи учнів (вивчення будови, візерунків, кольору, характеру природної форми тощо).

Під час навчання конкретних дисциплін у художніх гуртках важливе місця в роботі педагога займає ознайомлення учнів із загальними положеннями зародження та розвитку мистцтва, зокрема – образотворчого.

Свої здібності школярі активно представляють в різних видах образотворчого мистецтва.

В молодшому віці “всі діти без винятку – пристрасні художники”.

Слід пам‘ятати про розвиток можливостей різних видів мистецтва. Живопис, скульптура, архітектура, допоможуть сформулювати почуття

симетрії, пропорції, відчуття ліній, кольору і колориту, просторову уяву.

Формування художньо-творчих здібностей, в свою чергу потребують особливої методики. Важливо своєчасно виявити природні задатки, схильність дитини, стимулювати творчу діяльність, закріпити досягнутий успіх постійними тренуваннями. Поступово ускладнювати навики уміннями і навичками. При цьому треба  пам‘ятати, що заняття малюванням  лиш тоді збагачують учня естетикою, коли вони несуть йому радість. Важливими умовами успіху є об‘єктивна оцінка художньої творчості дітей.

Використання методів диференціації та індивідуалізації в гуртках образотворчого мистецтва.

Використання прийомів і методів диференціації й індивідуалізації на різних етапах заняття дозволяє педагогові повніше враховувати індивідуальні можливості й особистісні особливості дитини, досягати більше високих результатів у навчанні й розвитку творчих здатностей молодших школярів.

Застосовуються такі засоби диференціації:

• розробка завдань різних труднощів й обсягу;
• різна міра допомоги вчителі учнем при виконанні навчальних завдань;
• варіативність темпу освоєння навчального матеріалу;
• індивідуальні й диференційовані домашні завдання.

Практика показує, що на кожному етапі заняття можливо й необхідно використати прийоми й методи диференціації й індивідуалізації.

Основним завданням диференціації й індивідуалізації при поясненні матеріалу - є актуалізація отриманих раніше знань учням. Форма перевірки може бути різноманітною. Наприклад на заняттях образотворчого мистецтва ведеться робота з ознайомлення з розписом виробів різних майстрів, з художніми особливостями розпису.

Використання диференційованих й індивідуальних завдань при закріпленні знань, умінь і навичок залежить від специфікації завдань заняття, рівня підготовленості й інтересу до навчання учнів конкретного гуртка. Велика розмаїтість методів і прийомів закріплення дозволяє організувати роботу на даному етапі з урахуванням можливостей і перспектив розвитку кожного учня.

Завдання можна класифікувати на 3 види:

• тренувальні, де пропонується робота зі зразка, з ілюстрацією, додатковою конкретизацією. Вони використаються з метою довести до стандартного рівня первісні знання, уміння, навички;
• частково-пошукові, де учні повинні самостійно вибрати той або інший відомий їм спосіб зображення предметів.
• творчі, де характерна новизна формулювання, що учень повинен осмислити, самостійно визначити зв'язок між невідомим й арсеналом своїх знань, знайти спосіб зображення заданого.

Тренувальні завдання.

Як  найбільше підходяща форма словесної творчості підходить комплексний твір казки, історії і є тією ситуацією, при якій знімаються бар'єри для творчості. Кожна дитина почуває себе його співучасником: складений продукт - це його продукт, а це багаторазово збільшує активність дітей. Наприклад, дітям пропонується по даному початку казки придумати продовження.

При закріпленні вивчених розписів пропонується по стилі довідатися візерунок, до якого виду розпису ставиться.

Частково-пошукові завдання.

Спостережливість, аналіз і синтез матеріалу формується при виконанні завдань на встановлення подібності й розходження, на виявлення якої-небудь закономірності, правила. Наприклад, проводиться гра: "У гостях у народних майстрів". Народні майстри надіслали нам малюнки своїх виробів і візерунки до них. Але от лихо; по дорозі всі таблички й візерунки випали й переплуталися. Допоможемо майстрам розподілити візерунки до виробів.

Гра "Підбери пари". На дошці кріпиться вирізані з паперу зображення чашок і блюдець по вивчених видах розпису. Учнем пропонується з'єднати пари предметів лініями залежно від  рівня спостережливості, рівня аналітико-синтетичної діяльності дітей на малюнках чашок і блюдець можна варіювати колір, малюнки, розміри.