Роль людських якостей педагога для роботи з обдарованими учнями

Роль людських якостей педагога

для роботи з обдарованими учнями

Шапошник Наталія Віталіївна,

методист Фастівського НВК

«Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №7 –

Центр військово-патріотичного виховання «Гарт»

Проблема обдарованості в наш час стає все більш актуальною. Це насамперед пов’язано з потребою суспільства в неординарних творчих особистостях. Раннє виявлення, навчання і виховання обдарованих і талановитих дітей є одним із головних завдань удосконалення системи освіти. Проте недостатній рівень психологічної підготовки педагогів до роботи з дітьми, що виявляють нестандартність у поведінці і мисленні, призводить до неадекватної оцінки їх особистісних якостей і всієї їхньої діяльності.

Існує думка, що обдаровані діти не потребують допомоги дорослих, не відчувають потреби в особливій увазі і керівництві. Але насправді такі діти найбільш чутливі до оцінки їхньої діяльності, поведінки і мислення, вони краще розуміють відносини і зв’язки. Обдарована дитина схильна до критичного ставлення не тільки до себе, але і до оточуючих. Тому педагоги, які працюють з обдарованими дітьми, мають бути досить терпимі до критики взагалі і себе зокрема. У зв’язку з цим важливим чинником у відносинах між вчителем та учнем є особистий приклад педагога. Саме він стає засобом розвитку дитячої обдарованості.

Часто вчителям не вистачає розуміння, що вони не тільки вчителі, а й звичайні люди. Йдеться про мудрих, добрих й вимогливих людей, що вчать жити люблячи, а не залякуючи. Вчитель це частина команди, а не просто людина, що ставить оцінки. Справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджати свій час. Його має хвилювати не лише окрема індивідуальність, а світ людей. Завдяки цьому педагогічна професія стає творчою місією. Місія педагога – це не лише його власні інтереси, мотиви, плани. Він є посередником між дітьми та системою ідей, традиціями, культурою свого народу і людства. Його обов’язок – виховувати гідних людей, здатних примножувати здобутки людської цивілізації.

Важливу роль у процесі цієї взаємодії відіграють особистісні якості педагога, його чутливість до іншої людини, гуманність у помислах і діях. Але це не знижує актуальності такої його риси як вимогливість. Вимогливість до викладання предмету, вимогливість до себе і вимогливість до старанності учня. Це важливий фактор, який дає можливість проростити в учневі такі якості, як: вдумливість, відповідальність, дисциплінованість. Тут, слід пояснити, що це дисциплінованість не тільки у поведінці на уроці, а й у виконанні домашніх та творчих завдань. Саме дисциплінованість породжує системність у вивченні предмету, а це – основа успішності і можливості формувати свій власний фундамент знань та, що набагато важливіше, тих рис характеру, які дають можливість стати кращим.

Всепрощення, безпринципність, поблажливість до учнів, потурання їхнім слабкостям, байдужість до негативного в їх навчанні, праці та поведінці завдають великої шкоди вихованню особистості. Більшість видатних педагогів обстоювала єдність вимогливості й поваги, бо саме у вимогливості до людини й полягає повага до неї.

Обов’язковою нормою в ставленні учителя до учнів є справедливість. Будь-які прояви несправедливості з боку педагога (виділення «любимчиків», необ’єктивне оцінювання знань, необґрунтовані вимоги, безпідставні обвинувачення, упередженість тощо) ранять дитячі душі, обурюють учнів і завдають непоправної шкоди справі навчання й виховання. Справжній учитель повинен вміти залишати за дверима школи неприємні переживання, поганий настрій.

Він є старшим другом, товаришем учнів, але насамперед, їхнім наставником, керівником. Тому дружні взаємини учителя й учня не повинні переходити у фамільярність та панібратство. Учитель, якому властиве відчуття міри, рішуче і неухильно вимагає від учнів виконання своїх обов’язків, будучи при цьому розсудливим, спокійним. Він завжди доброзичливий, але не ліберальний, чемний і делікатний, але не улесливий; охочий на похвалу, але не захвалює учнів. 

Учитель – головна фігура педагогічного процесу. Його особистий приклад – могутній фактор виховного впливу. Завдяки спілкуванню з учнями вчитель виховує їх не тільки словом, а й всіма якостями своєї особистості. Чим більше вчитель має позитивних якостей, тим краще і для нього самого і для дітей яких він навчає. Саме вони – позитивні якості – будують авторитет вчителя в очах учнів.

У першу, чергу основу авторитету вчителя становлять його інтелектуальність, обізнаність, щирість та почуття гумору. Недаремно тут сказано про щирість, адже діти – це індикатори, які відчувають найдрібніші порухи душі свого педагога. Разом з тим вони вміють влаштовувати свого роду перевірки для вчителя навіть тоді, коли він є їхнім улюбленим вчителем. Педагогу не слід боятися видатися в очах учня невігласом, якщо він не зможе дати вірну відповідь на запитання учня (якщо воно безпосередньо не стосується предмету викладання звісно). Діти люблять відчувати себе рівним з педагогом або навіть у чомусь бути хоч трішечки розумнішими. Так, наприклад, сучасні діти набагато краще володіють гаджетами та комп’ютерною технікою і це нормально. Вчитель не повинен соромитися свого невміння або малої обізнаності у цій сфері. Навпаки, він може звернутися до учнів по допомогу, попросити навчити його. Такі стосунки це вже крок до взаєморозуміння, а у подальшому до взаємоповаги та дружби.

Діти люблять педагогів, які гарно виглядають, слідкують за своєю зовнішністю, вміють себе поводити гідно, а де це можливо – ще й влучно пожартувати та щиро посміятися. Якщо говорити по науковому, усі перераховані якості це і є та омріяна для кожного вчителя найвища похвала, яка у підручниках називається педагогічною майстерністю. Вчитель захоплений своїм предметом передає цю захопленість учням. Такий вчитель надихає – тоді у дітей виникає бажання рости до тої планки, яку ставить такий педагог! Учням подобаються вчителі, які є особистостями, які самі мають якості, яким навчають! І, звичайно – педагог повинен любити і знати свій предмет. Без цього – усі підручники і конспекти – це фарс.

Обдарована, творча людина – це завжди індивідуальність. Формування індивідуальності у педагога сприяє вихованню творчої особистості дитини. Людина, що свідомо обирає педагогічну професію, до моменту здійснення такого вибору вже повинна бути сформованою як особистість та індивідуальність. Чим більше серед вчителів і вихователів буде різнобічно розвинених особистостей, тим вірогідніше, що вони навчать і виховають обдарованих дітей.

Якщо педагог вчить дітей думати, а не лише запам’ятовувати і відтворювати фактаж, він, що найменше – гідний педагог. Такий наставник прагне навчити дитину думати, мислити, робити власні висновки. Справжній педагог легко може вплинути на ступінь реалізації та розкриття обдарованості учня. На певному етапі, хороший вчитель може вплинути на цей процес навіть більше ніж батьки. Тож, йти у цю професію слід тільки за покликанням – це без варіантів.

Сучасна школа ставить перед особистістю педагога багато вимог. Перелік цих рис можна продовжувати довго, і всі вони мають неабияку важливість. Але, вміння педагога у першу чергу полягає в тому, щоб навчитися виділяти для себе найважливіші пріорітети, прагнути виробити їх в собі. Такі дії дадуть йому можливість краще «відчувати» своїх учнів і бути з ними на одній хвилі розуміння. Що, як не це, дає всі можливості для розвитку дитячої обдарованості?

Обдарована й талановита мо­лодь – це той потенціал, який визначає шляхи розвитку науки, духовної культури, техніки, еконо­міки, підвищує конкурентоспро­можність нашої держави. Для кожної країни досить зна­чущим є все, що пов’язано з фор­муванням інтелектуальної еліти. Від вирішення цього завдання ба­гато в чому залежить розвиток країни та нації.

Як розвивати творчі здібності обдарованих дітей

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо.
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового.
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання.
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її.
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок.
6. Не вимагай запам’ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи.
7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує.
8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті.
9. Іноді ровесники ставляться до здібних дітей агресивно, це необхідно попередити. Найкращим засобом є пояснення здібному, що це характерно, і розвивати у нього терпимість і впевненість.
10. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї.
11. Розсіюй страх у талановитих дітей.
12. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати.
13. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви.
14. Створюй в школі періоди творчої активності, адже багатого геніальних рішень з’являється в такий момент.
15. Допомагай оволодівати технічними засобами для записів.
16. Розвивай критичне сприйняття дійсності.
17. Вчи доводити починання до логічного завершення.
18. Впливай особистим прикладом.
19. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання.
20. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення.
21. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих та семінарських занять, свят.
22. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації.
23. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках.
24. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук.
25. Пам’ятай, що учень «...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити» (К.Д.Ушинський).

Для роботи з обдарованими дітьми учитель повинен:

• Бути доброзичливим і чуйним, емоційно стабільним.
• Бути професійно грамотним, захопленим своєю справою.
• Мати високий рівень інтелектуального розвитку, широке коло інтересів.
• Мати живий та активний характер, володіти почуттям гумору.
• Розбиратися в особливостях психології обдарованих дітей, відчувати їхні потреби та інтереси.
• Бути інтелектуальним, моральним і ерудованим, знавцем у всіх областях людського життя.
• Бути провідником передових педагогічних технологій, здатним до експериментальної, наукової та творчої діяльності.
• Мати творчий, можливо, нетрадиційний особистий світогляд.
• Бути цілеспрямованим і наполегливим, уміти переконувати.
• Бути готовим до виконання різноманітних обов’язків, пов’язаних з навчанням обдарованих дітей.
• Виявляти гнучкість, бути готовим до перегляду свої поглядів і до постійного самовдосконалення.
• Мати схильність до самоаналізу.

Принципи педагогічної діяльності в роботі з обдарованими дітьми:

• принцип максимальної різноманітності наданих можливостей для розвитку особистості;
• підтримка інтересу, допитливості;
• принцип зростання ролі позаурочної діяльності;
• принцип індивідуалізації та диференціації навчання; оптимально орієнтований рівень складності і труднощі завдань для учнів;
• принцип створення умов для спільної роботи учнів при мінімальній участі вчителя;
• принцип свободи вибору учнями додаткових освітніх послуг, допомоги, наставництва;
• формування мотивів пізнавального інтересу з використанням особливо актуального змісту, цікавості, незвичайності;
• широке застосування пізнавальних ігор, навчальних дискусій, спорів, конкурсів ерудитів, вікторин і т.д.

Психолого-дидактичні умови розвитку і супроводу обдарованих

До педагога, що опікується розвитком обдарованих учнів, висуваються такі вимоги:

• бути духовно багатою особистістю;
• бути творчою індивідуальністю;
• мати професійну компетентність, особистий авторитет і імідж;

• володіти всім арсеналом традиційною й інноваційною психолого-педагогічною і спеціальною технологією;

• бути творчим фахівцем, емпатійним у спілкуванні з учнем;
• бути здатним до глибокого аналізу і самоаналізу, рефлексії й ідентифікації в процесі самоактуалізації;
• бути відкритим до нового, ініціативним і проникливим;
• дотримувати етичні норми взаємин при реалізації конфіденційного принципу, створюючи атмосферу довіри;
• усвідомлювати глибокий зміст професійної життєдіяльності.

У процесі проектування освітньої діяльності поведінка вчителя щодо обдарованих дітей у класі повинна відповідати наступним характеристикам: він розробляє гнучкі, індивідуалізовані програми; створює теплу, емоційно безпечну атмосферу в класі; надає учням зворотний зв’язок; використовує різні стратегії навчання; поважає особистість; сприяє формуванню позитивної самооцінки учня; поважає його цінності; заохочує творчість і роботу уяви; стимулює розвиток розумових процесів вищого рівня; проявляє повагу до індивідуальності учня.

У позаурочній роботі педагог може використовувати завдання з розвитку духовно-ціннісної обдарованості:

Релаксація «Веселковий плащ»

Учитель пропонує дітям уявити, що вони одягають плащ, який складається з усіх дивовижних кольорів веселки. Спереду у нього є ґудзики, застібнувши які, дитина передуває у повній безпеці і з нею нічого поганого не може трапитися. Ніхто не може побачити цей чарівний плащ, але дитина знає, що він на ній і надійно захищає від усіляких негараздів!

Релаксація «Дихаємо сонячним світлом»

Учитель пропонує кожному уявити, що він бачить сонце: «Його промені линуть на тебе зверху, і його золоте сяйво ллється на тебе. Повільно зроби вдих і порахуй до 4-х. Потім підніми до неба і розкрий свої руки. Сонячні промені торкаються твоїх долонею. Уяви, як сонячне світло по твоїх долонях, по руках ллється у твоє серце і наповнюють його. Ще раз порахуй до чотирьох і затримай дихання. Потім, знов рахуючи до чотирьох, повільно зроби видих і повільно опусти руки. Роблячи видих, уявіть собі, як золоте сяйво виходить назовні через пори твого тіла. Ти наповнений з голови до ніг золотим сяйвом та випромінюєш його. Ти відчув, як тобі легко і сонячно на серці?»

Релаксація «Теплий, як сонце…» (за К.Фоппелєм)

Завдання стимулює діяльність правої півкулі мозку, активізує інтуїтивні процеси творчості.

Учитель пропонує: «Сядьте зручно за парту та заплющте очі. Тричі глибоко вдихніть і видихніть. Уявіть, що зараз чудовий день і над вами пропливає сіра хмаринка, на яку ти можеш перекласти зараз усі твої проблеми або погані думки. Дозвольте їм просто полетіти разом із хмаринкою. Уявіть, що небо над вами яскраво-голубе, що легкі промені сонця зігрівають вас. Ви почуваєтеся надійно захищеними – так спокійно навкруги. М’який подих вітру торкнувся твоєї голови, і ви почуваєтеся легко і щасливо, як маленька легка пір’їнка. Ви сьогодні такі ж гарні, як небо, сонце, такі ж ніжні, як подих вітру.

Уявіть, що коли ви вдихаєте, ваше тіло наповнюється золотим світлом – від голови до кінчиків пальців ніг… А коли ви видихаєте, уявіть, що усі негативні почуття, які не потрібні, залишають вас. Ви вдихаєте золоте сяйво, а видихаєте неприємні почуття.

Ви – як маленька м’яка пір’їнка, яку несе легкий вітер; ви – як промінь сонця, що падає на Землю. Дайте ще більше розслабитися тілу, плечам та рукам, вашим пальцям та стопам ніг.

Уявіть, що ви – як райдуга, яка складається з безлічі різноманітних кольорів. Нема нікого в світі, хто думав і відчував би так, як ви… Це просто чудово, що ви можете бути зараз тут, серед нас…

Не поспішаючи, повертайтеся до класу. Відчуйте вашу голову, руки, ноги. Зроби вдих глибоко і легко. Тепер ви можете відчувати себе веселкою і радувати кольорами себе та інших. Повільно відкрийте очі для того, щоб побачити навколо себе багато інших різнобарвних веселок. Посміхнись їм».

Після релаксації обов’язково проводиться рефлексія: коли дитина була напруженою, а коли розслабленим; чи вийшло повністю розслабитися; яка частина тіла не хотіла розслаблятися; що заважало розслабитися; які думки, образи приходили в голову; що у власній веселці особливо прекрасного, який колір у ній переважає і т.д.

Релаксація «Срібна куля»

Діти сідають зручно, заплющують очі, розслабляються, ритмічно вдихають і видихають. Учитель пропонує уявити, що зверху на тебе лине потік світла: «Він складається із чистого білого світла… абсолютно чистого білого світла… На твоїй голові повільно розпускається квітка… Білий світло повільно входить у твоє тіло… тече через усе твоє тіло… Воно наповнюється сяючим білим світлом… Навколо тебе поступово утворюється куля, яка наповнюється цим чистим життєдайним сяйвом… Вона наповнює тебе силою, енергією, творчим натхненням… Ти сильна, смілива, захищена, впевнена у собі людина… Ти – це суцільна чиста енергія радості, творчості, добра».

«Вільний танок» (рухлива гра)

Діти вільно, як кому хочеться, танцюють під музичний супровід, можна із заплющеними очима. Бажано добирати музику, що викликає різні почуття (радості, печалі, хвилювання та ін.). Вільний танок можна починати поступово: спочатку танцює свій танок лише голова, потім приєднуються плечі, руки, живіт, ноги. Наприкінці доцільно обмінятися враженнями.

Релаксація «Сонячний зайчик»

 Завдання виконують сидячи, у стані спокою. Учитель пропонує: «Уявіть, що на ваше обличчя сів ласкавий сонячний зайчик. Спочатку він плигнув на лоб (ніжно погладь його), потім на щічки, оченята, носик, підборіддя. Гладьте його обережно, щоб не злякати. Сонячний зайчик перестрибнув на шию, животик, ніжки. Він тебе дуже любить і лагідно пестить, тому і ви його погладьте і подружіться».

Після релаксації необхідно декілька хвилин посидіти у спокої, пізніше доцільно виконувати спокійні завдання, що потребують роботи фантазії, творчого мислення.

«Старенька бабуся» (рухлива гра)

Перед початком гри діти розподіляють ролі: бабусі, дідусі, онуки, лікарі та автомобілі. Бабусі (дідусі) дуже старенькі, нічого не бачать і не чують, їх треба відвести до лікаря, а для цього їх треба перевести через вулицю з пожвавленим рухом, а потім повернутися назад. Переводить через дорогу кожного старенького онук, який оберігає літню людину, турбується та піклується про неї. Потім гравці міняються ролями. В кінці гри обов’язкове обговорення: що ти відчував у ролі бабусі, у ролі онука, лікаря, в якій ролі тобі більше всього подобалося бути, а в якій – ні і чому.

«Міні-фантазії»

Міні-фантазії – це радісні яскраві картинки в уяві, які можуть дати дітям відчуття щастя, тепла, допоможуть відчувати себе бадьорим протягом тривалого часу, а також надихати на творчість.

– Уяви, що ти:

•         біжиш уранці зі своєю подругою (другом) прекрасним парком;
•         лежиш на зеленому лузі і над тобою прозорим небом пропливають білі пухнасті хмаринки;
•         ідеш білим піском до моря;
•         ясної ночі ти розглядаєш сяючі зорі на небі;
•         гладиш м’яке маленьке кошенятко;
•         ти відкушуєш хрустке соковите смачне яблуко;
•         спостерігаєш, як облітає осіннє листя з дерева;
•         холодного зимового вечора сидиш біля каміну і дивишся на вогонь;
•         пірнаєш з великого слизького каменя у ставок;
•         слухаєш по радіо свою улюблену пісню і т.д.

«Філософ»

Завдання допомагає розвинути вміння дітей формулювати визначення моральних понять. Організація: на дошці або на плакаті записано декілька визначень того чи іншого етичного поняття (добро, мир, любов, справедливість тощо). Наприклад:

•         Щастя – це бути здоровим.
•         Щастя – це успіхи в навчанні.
•         Щастя – це хороші друзі.
•         Щастя – це мир в сім’ї.
•         Щастя – це мир на Землі.
•         Щастя – це, коли тебе розуміють.
•         Щастя – це свобода.
•         Щастя – це багато грошей.
•         Щастя – це отримання задоволення.
•         Щастя – це влада над людьми.

Кожен учень обирає чотири визначення і мотивує свій вибір. Потім учтелем та дітьми здійснюється якісний аналіз відповідей дітей.

«Дві калоші»

Ведучий поділяє учасників на 2 «калоші» - Щастя та Нещастя та пропонує різні ситуації (потім гравці обов’язково міняються «калошами»). Гравці з «Калоші щастя» мають оцінити ситуацію позитивно, «Калоша нещастя» - негативно. Наприклад, ситуація: «пішов сильний дощ»: Калоша нещастя: можна захворіти; настрій стає поганим; спати хочеться; неможна гуляти на вулиці і т .і. Калоша щастя: можна цілий день нікуди не виходити і займатися своїми справами; після дощу буває веселка; під дощем все росте і т.д.

«Добра справа»

Дітям зачитують прислів’я: «Добре діло, як дощ у спеку». Потім роздають картки із зображенням будь-яких об’єктів або явищ навколишнього світу, наприклад: сонце, вода, дерева, будинок, одяг, книга тощо. Кожен має розповісти про добро, яке приносить зображене на картці, не називаючи його. Діти мають відгадати, про що розповідають їхні друзі. Наприклад: вмиває, очищає (вода); захищає від негоди, дає притулок (будинок) і т.д. Завершує вчитель питанням «А яке добро може приносити людина природі та іншим людям?» Наступний етап гри - діти пишуть твір-міркування на тему «Добре діло, як дощ у спеку», у якому міркують про добро, яке приносить людям природа та про добро. яке може принести людина цьому світу.

«Квітка доброти»

На дошці малюють велику квітку доброти із серединкою у вигляді серця. Діти мають подумати про все гарне, що вони можуть зробити один для одного, щоб усім жилося щасливіше та записують на пелюстках. Кожний гарний вчинок, про який розкажуть діти, дарує квітці нову пелюстку. Щоб квітка доброти ожила, протягом дня діти намагаються виконують те, про що вони говорили та пишуть міні-твір «Квітка доброти».

«Репортаж з майбутнього»

 Спробуйте уявити і розповісти, яким ви бачите себе в майбутньому: як будете виглядати, де будете жити, працювати, як будете почувати себе і т.д. Розкажіть оповідання «Один день з майбутнього». Чи уявляєш ти себе щасливим у майбутньому? Що тобі потрібно зробити зараз, щоб стати щасливим дорослим?

«Розвиваємо емпатію»

Учитель зачитує або переказує сюжет казки. Після цього дітям ставляться запитання, які спочатку стосуються подій казки (що за чим відбувалося), а потім питання, що розвивають емоційно-ціннісну сферу дитини: «Що відчували бабуся та дідусь, коли колобок утік від них?»; «Як ви вважаєте, чому лисиця стала хитрою?»; «Про що думав Івасик-Телесик, коли летів на гусях-лебедях?»; «Що переживали звірі, коли дідусь підняв рукавичку?» тощо.

Україна сьогодні, як ніколи, зацікавлена в інноваційному розвитку суспільства, а тому особливого значення набувають проблеми виявлення та підтримки обдарованої учнівської молоді, створення соціального середовища, сприятливого для виховання особистості з високим рівнем сформованості творчих здібностей, оскільки сааме обдарована учнівська молодь у майбутньому формує імідж країни на міжнародній арені, її інноваційний людський капітал, відкриваючи свої досягнення світовій спільноті.

Використана література:

1. Волкова Є. Школа для учня // Директор школи. – 2009. - № 31.
2. Кожемяка О.Л. Роль шкільного методоб’єднання в роботі навчального закладу. – Х.: 2008
3. Колодійчук Т. Сім’я та обдарована дитина // Завуч . – 2004 . - № 31.
4. Січко С. Крок за кроком до життєвої компетентності особистості //Директор школи. – 2008. - № 7.
5. Трофімчук С. Юні обдарування // Завуч. – 2005. - № 28.
6. Туріщева Л.В. Психолого-педагогічна характеристика обдарованих дітей // Історія та правознавство . – 2008. - № 12.