Роль практичного психолога у формуванні національно-патріотичних цінностей у здобувачів освіти

Роль практичного психолога у формуванні національно-патріотичних цінностей у здобувачів освіти

Практичний психолог Берестинського ліцею № імені Олександра Копиленка

Берестинської міської ради Харківської області Попова Ольга Леонідівна

           Сьогодні сучасна Україна стикається з великими викликами, які потребують від кожного громадянина усвідомленого ставлення до своєї країни, історії, культури та традицій. Здобувачі освіти формують власні уявлення про патріотизм через щоденне оточення – сім'ю, школу, медіа.

          Шкільні психологи, працюючи в освітньому середовищі, мають змогу здійснити значний вплив на формування патріотичних почуттів, допомогти учням знайти своє місце у суспільстві та стати свідомими громадянами.

       Тому зараз хочу представити вам інноваційний підхід до формування патріотизму у здобувачів освіти цифрової доби, а саме їх патріотичної активності в кіберпросторі, що відповідає новим викликам часу.

       Що ж таке патріотизм цифрової доби? Це спосіб прояву реальних патріотичних якостей особистості, але в штучно створеному світі кіберпростору, в якому патріотична активність реалізується через лайки або дизлайки; написання коментарів до чужих постів; поширення проукраїнського, патріотичного контенту; викриття і знешкодження ворожої пропаганди; поширення українських цінностей і смислів шляхом створення власного контенту та ін. У такий спосіб патріотизм здобувачів освіти цифрової доби дістав змогу для свого прояву в іншій реальності.

       Традиційний патріотизм формується у процесі первинної та вторинної соціалізації.

        Первинна соціалізація дітей відбувається в родині. Кожен учень приходить до закладу освіти з унікальними поглядами та переконаннями, що формуються під впливом сімейних цінностей і середовища, бо саме з родини починається життя людини, відбувається формування її як громадянина. Саме в родині дитина засвоює основи моралі, культуру, сприймає звичаї та традиції національного характеру українців.

       Коли проводжу індивідуальні та групові консультації з учнями, надаю їм психологічну підтримку щодо розуміння, формування та прийняття своєї національної  ідентичності, допомагаю краще усвідомити цінності та моральні принципи, обговорюю з учнями психологічні аспекти сутності родини та її місце в житті дитини, взаємовідносини учнів з рідними, використовуючи при цьому  відповідні психологічні вправи і завдання. Наприклад, пропоную учням обговорити історію своєї родини; міста, в якому ми живемо; дізнатися про внесок їхніх предків у розвиток нашого регіону, а, можливо, і держави.

      Така робота включає в себе не лише розуміння своєї належності до своєї родини й Батьківщини, але й формує почуття власної гідності та розуміння важливості бути частиною своєї нації.

      Вторинна соціалізація – це перебування дитини в освітньому закладі, де вона засвоює суспільний досвід, соціальні ролі, норми та цінності.

     У своїй роботі я приділяю особливу увагу соціалізації новоприбулих дітей, переселенців і учнів з особливими освітніми потребами.

       Інновація розвитку патріотизму старших підлітків  полягає в застосуванні рефлексивного підходу, в основі якого – внутрішня робота особистості, спрямована на осмислення себе, своєї поведінки, власних дій і станів, на самопізнання власного духовного світу, самовизначення, самоідентифікацію, саморозвиток і самовдосконалення.

      Тому зупинюсь на психологічних особливостях розвитку дітей старшого підліткового віку. Саме в цьому віці у них виникає інтерес до самих себе, до своєї особистості, з’являється потреба оцінити себе, порівняти з іншими, бажання розібратися у своїх почуттях і переживаннях. Для старших підлітків характерними ознаками є не тільки схильність до самоаналізу, а й здатність до самовиховання. 

      Крім того, вони цікавляться внутрішнім світом інших людей, порівнюють себе з ними. Також у дітей цього віку завершується період формування соціально-моральних оцінок, що стає передумовою їхнього подальшого духовного розвитку.         

        Такі ознаки психологічного розвитку дітей старшого підліткового віку є надзвичайно важливими в контексті патріотичного виховання й розвитку патріотичної самосвідомості, бо саме цей віковий період – від 14-15 до 17-18 років, є важливим для розвитку високих моральних почуттів і світоглядних позицій. Саме рефлексивні практики патріотичного змісту, спрямовані на самопізнання, самооцінювання та взаєморозуміння в спілкуванні з іншими, здатні підвести їх до свідомого патріотичного самовизначення.

         Нині під впливом новітніх технологій і соціальних медіа  виникла нова третинна форма соціалізації – кіберсоціалізація. І зараз здобувачі освіти набувають певного соціального досвіду поза традиційними формами: родиною і школою.

        Так, в умовах кіберсоціалізації патріотизм в учнів може стихійно формуватися у різному віці, незалежно від первинної чи вторинної соціалізації.

        Кіберсоціалізація сприяє процесу стихійної самостійної патріотизації дітей, незалежно від ціннісних моральних устоїв у родині або рівня національно-патріотичного виховання в школі. Тому невід'ємною частиною патріотичного виховання є розвиток загальнолюдських моральних і життєвих цінностей: співпраця, здоров’я, сім’я, мир, повага до рідної землі та людей, толерантність, милосердя, співчуття, відповідальність, співпереживання, працелюбність, подяка, щастя, любов, чесність,  справедливість, рівність, мужність, наполегливість, самоконтроль, взаємоповага, готовність допомагати тощо.

       Тому проводжу з учнями тематичні тренінги, вправи та ігри, спрямовані на формування таких цінностей. Виконуючи різні завдання, діти вчаться підтримувати одне одного, знаходити спільні цілі та вирішувати завдання разом.     

        Це допомагає школярам відчути силу команди, зрозуміти, як важливо дотримуватись моральних принципів, і поважати культурне розмаїття нашої країни.

         Сучасні учні в умовах воєнного стану часто переживають тривожність, страхи та невизначеність. Тому допомагаю їм працювати з емоціями, розвиваючи вміння долати стрес, підтримувати внутрішню рівновагу та розуміти важливість підтримки одне одного. Адже діти, які емоційно стабільні, набагато більш схильні виявляти ініціативу та ставати справжніми патріотами.

        Уже декілька років поспіль наш ліцей працює над  створенням соціально безпечного освітнього простору шляхом формування в учнів відповідального ставлення до своєї честі та гідності.

Тому проводжу години психолога щодо попередження насильства та протидії булінгу, вчу дітей навичкам конструктивної поведінки у спілкуванні один з одним,  дотримання толерантних та дружніх стосунків у колективі.            

Діти мають відчувати, що їхні почуття та думки поважають.

          Це середовище сприяє формуванню позитивного світогляду, підтримці національної єдності.

        З’явилася нова галузь психології – медіапсихологія.  Вона розглядає патріотизм молоді в контексті медіаграмотності й критичного мислення особистості як нової когнітивної якості сучасного патріота.

       Так як один із аспектів патріотичного виховання — це навчити дітей критично сприймати інформацію, аналізувати події навколо себе, зокрема події в інформаційному просторі, то проводжу тренінги з розвитку навичок критичного мислення, заохочую їх до обговорення та аналізу патріотичних тем.

        Наприклад, дискусії, круглі столи, дебати на теми: «Що таке патріотизм?», «Які є різні погляди на патріотизм у сучасному суспільстві?», «Мода на патріотизм» і «Сучасні герої».

       Це стимулює учнів розвивати власні думки, ставити запитання і шукати відповіді, що є важливим у формуванні їхнього патріотичного світогляду.

       Також разом із учителями інформатики вчимо дітей медіаграмотності, щоб ті емоції, які вони відчувають в інформаційному середовищі, приводили не до розпачу, відчаю і вигорання, а до усвідомлення і посилення свого морального вибору. Робимо це з повагою до гідності й почуттів дітей, психологічно їх підтримуємо.   

       Формуємо вміння і розвиваємо самосвідомість у сфері сприймання і створення патріотичних медіаконтентів. Творчі заняття проводимо на основі сучасних підходів медіатизованого мистецтва, медіа-арту чи кібер-арту (комп’ютерна анімація, відеоігри) тощо (адаптованих до вікової аудиторії).

        Через творчість діти висловлюють свої думки та почуття, тому часто у своїй роботі використовую арт-методи. Наприклад, малюнкові тести «Дім-Дерево-Людина», «Сім’я». У малюнках на тему «Дерево мого роду», «Моя Україна», «Що для мене значить рідна земля» діти відображають свою національну ідентичність.

        Це дозволяє побачити, як учні бачать свою державу і що для них є важливим у цьому контексті. Потім проводжу бесіду на основі їхніх робіт, що допомагає поглибити розуміння патріотизму.

       Окрім роботи з дітьми, працюю з батьківською громадою та вчительською спільнотою, бо національно-патріотичне виховання потребує згуртованості всіх учасників освітнього процесу. Проводжу  консультації для педагогів та батьків, допомагаючи їм знаходити спільну мову з дітьми, та пояснюю важливість традицій і національної свідомості.

       Спільно з учителями історії, української мови та літератури проводжу  інтегровані уроки з національно-патріотичного виховання.    

       Наприклад, разом із учителями історії розробляли проєкти, де учні вивчали історії своїх родин, пов’язані з важливими історичними подіями України. Також досліджували історичні події, пов’язані з українським патріотизмом, створювали журнал про ці події та відомих особистостей, які вплинули на розвиток країни. Зустрічалися з військовими. Переглядали та обговорювали фільм «Кіборги».

        З учителями української мови та літератури на інтегрованих уроках писали есе, вивчали біографії та творчий шлях видатних українських поетів і письменників, обговорювали українські фільми, літературні твори. Здобувачі освіти досліджували внесок українських діячів у літературу та культуру,  вивчали національну спадщину. Учні об’єднувалися в групи, щоб спільно виконати завдання. Це сприяло розвитку почуття єдності та колективної відповідальності.

       Інтегровані уроки допомогли учням краще зрозуміти свою національну ідентичність.

      Разом із класними керівниками брала участь у волонтерських акціях, де учні  долучалися до підтримки ЗСУ: проводили ярмарки, писали воїнам листи, малювали малюнки, збирали кошти і продукти, допомагали переселенцям.

        Отже, роль практичних психологів закладів освіти у формуванні національно-патріотичних цінностей серед здобувачів освіти, є важливою частиною формування громадянської свідомості учнів. А співпраця з батьками та вчителями дозволяє створити гармонійне середовище, де патріотичні цінності стають природною частиною виховання.