Рольова гра на уроках англійської мови в старших класах.

ВИКОРИСТАННЯ  РОЛЬОВОЇ  ГРИ

ПРИ  НАВЧАННІ  ДІАЛОГІЧНОГО  МОВЛЕННЯ

НА  УРОКАХ  АНГЛІЙСЬКОЇ  МОВИ

 

Без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку.  Гра – це величезне світле вікно, через яке в духовний світ дитини вливається живлющий потік уявлень, понять про навколишній світ. Гра – це іскра, що запалює вогник допитливості.
                                                                     В. Сухомлинський
 

Комунікативний підхід до навчання іноземним мовам є сьогодні методичним стандартом. Оволодіння засобами спілкування
(фонетичними, лексичними, граматичними) спрямоване на їх практичне застосування у процесі спілкування. Формування умінь говоріння, аудіювання, читання та письма здійснюється шляхом реалізації цих видів мовленнєвої діяльності у процесі навчання в умовах, що моделюють ситуації реального спілкування.

Комунікативний підхід зумовлює цілі, принципи, зміст і методи навчання іноземних мов, а методи навчання, у свою чергу, реалізуються в методичних прийомах. Одним з найбільш ефективних і доцільних прийомів при роботі з учнями є рольова гра, яка розглядається у даній публікації.

Актуальність теми обумовлена необхідністю використання у навчально-виховному процесі з англійської мови рольової гри як простого способу пізнання людиною навколишньої дійсності, одного із найдоступніших шляхів до оволодіння знаннями, уміннями, навичками. Необхідність раціональної побудови, організації і застосування рольових ігор у процесі навчання і виховання школярів засобами англійської мови вимагає ретельного і детального вивчення цього питання. Рольова гра подібна виставі в театрі. Це виконання школярами ролей, заданих певними ситуаціями, які вимагають використання особливої поведінки та відповідної лексики. Гра забезпечує невимушену обстановку, в якій діти є настільки винахідливими і жвавими, наскільки це можливо. Вони підсвідомо творять свою власну реальність. Таким чином, вони експериментують, використовуючи свої знання про реальний світ, і водночас розвивають здатність взаємодіяти з іншими людьми. Ця діяльність є захоплюючою.

 

 

Рольова гра на уроці англійської мови

 

Доцільність використання рольових ігор на уроках англійської мови

 

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини, дивний феномен нашого існування. Гра як феномен культури навчає, виховує, розвиває, соціалізує, розважає, дає відпочинок. Російський письменник Ю.М.Нагібін так оцінює значення гри в дитинстві: «У грі виявляється характер дитини, його погляди на життя, його ідеали. Самі того не усвідомлюючи, діти в процесі гри наближаються до рішення складних життєвих проблем».

К.Д. Ушинський, автор теорії духовного розвитку дитини у грі, уперше висунув ідею про використання гри в загальній системі виховання, у справі підготовки дитини через гру до трудової діяльності. Він стверджував, що у грі об’єднуються одночасне прагнення, відчуття і уявлення.

За визначенням, “гра – це вид діяльності в умовах ситуацій, спрямованих на відтворення і засвоєння суспільного досвіду, у якому складається й удосконалюється самоврядування поводженням”.

У людській практиці рольова гра виконує такі функції :

• розважальну (це основна функція гри - розважити, надихнути, викликати інтерес);
• комунікативну: освоєння діалектики спілкування;
• самореалізації у грі;
• терапевтичну: подолання різних труднощів, що виникають в інших видах життєдіяльності;
• діагностичну: виявлення відхилень від нормативної поведінки, самопізнання в процесі гри;
• корекційну: внесення позитивних змін у структуру особистісних показників;
• міжнаціональної комунікації: засвоєння єдиних для всіх людей соціально-культурних цінностей;
• соціалізації: включення в систему суспільних відносин, засвоєння норм.
   

Згідно з Артемовим В.А., Філатовим В.М., Яцковською Г.В., рольові ігри мають чотири головні риси:

1. вільна розвиваюча діяльність, що починається лише за бажанням дитини, заради задоволення від самого процесу діяльності (процедурне задоволення);
2. творчий, значною мірою імпровізаційний, дуже активний характер цієї діяльності («поле творчості»);
3. емоційна піднесеність діяльності, емоційна напруга;
4. наявність прямих чи непрямих правил, що відбивають зміст гри, логічну послідовність її розвитку.

У структуру рольової гри як діяльності органічно входить з’ясування мети, планування, реалізація мети, а також аналіз результатів, у яких особистість цілком реалізує себе як суб'єкт. Мотивація ігрової діяльності забезпечується її добровільністю, можливостями вибору й елементами змагальності, задоволення потреби в самоствердженні, самореалізації.

У структуру гри як процесу входять:

• ролі, узяті на себе учасниками;
• ігрові дії як засіб реалізації цих ролей;
• ігрове вживання предметів, тобто заміщення реальних речей ігровими, умовними;
• реальні відносини між учасниками;
• сюжет (зміст) - область дійсності, умовно відтворена в грі.

Значення рольової гри неможливо вичерпати й оцінити розважальними можливостями. У тім і складається її феномен, що, будучи розвагою, відпочинком, вона здатна перерости в навчання, у творчість, у модель людських відносин і проявів у праці.

Сюжетно–рольові ігри створюються самими дітьми.

Вони розрізняються:

• по змісту (відображення побуту, праці дорослих, громадського життя);
• по організації, кількості учасників (індивідуальні, групові,
  колективні);
• по виду (ігри, сюжет яких придумують самі діти,
  ігри-драматизації – розігрування казок і оповідань) .

Ідея використання рольової поведінки на уроці одержала підтримку з боку теорії ролей, розробленої соціологами і соціопсихологами. Соціальне середовище, у якій людина живе, виступає стосовно неї як первинна соціалізація, у ній вона поступово засвоює соціальний досвід, зафіксований у мові. Відповідно, при оволодінні іноземною мовою як засобом спілкування необхідно відтворити умови, подібні до умов, що існують при оволодінні рідною мовою. У цьому зв'язку соціологи говорять про вторинну соціалізацію, що імітує першу. Соціальні ролі в рамках вторинної соціалізації носять неминуче штучний, умовний характер. Міра умовності може бути різною: перевтілення в реальних людей, у літературних персонажів, у героїв казок і т.д. Елемент умовності і перевтілення присутній в усіх різновидах рольової гри .

Психологами встановлено, що в рольовій грі насамперед розвивається уява, увага й образне мислення дітей. Крім того, розвиток уяви є дуже важливим сам по собі, без нього неможлива навіть найпростіша людська діяльність .

Великий вплив здійснює рольова гра на розвиток у дітей здатності взаємодіяти з іншими людьми. Відтворюючи в грі взаємини дорослих, дитина освоює правила і способи спілкування, здобуває досвід взаєморозуміння, учиться пояснювати свої дії і наміри, координувати їх з іншими дітьми .

Результатами досліджень В.А.Артемова, О.А.Колесникової, М.А.Люшера доводиться, що більшість учнів оцінюють рольові ігри позитивно, вбачаючи в них велику практичну корисність; що стосується вчителів, тут думки різко розходяться – частина з них відноситься до рольових ігор різко негативно. На їхню думку, розучування ролей приводить до “примітивізації” мовлення учнів, збільшенню кількості помилок, збільшенню дисциплінарних проблем.

Дійсно, з подібними ускладненнями приходиться зіштовхуватися при проведенні ігор, але недоліки цього прийому з лишком заповнюються його перевагами, оскільки крім того, що рольова гра є одним із найефективніших методів вивчення іноземної мови, вона також допомагає спілкуванню, сприяє одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам’яті, мислення, уяви, емоцій, таких рис як спостережливість дисциплінованість та уважність, а також рольові ігри мають велику методичну цінність, вони цікаві як учням такі вчителю.

Інші ж вважають, що оволодіння формами усного іншомовного спілкування можливо тільки в рольових іграх, але успішність гри залежить від рівня і старанності її підготовки, правильності організації, регулярності застосування даного прийому навчання і, звичайно, від майстерності вчителя і його відданості своїй справі .

 

 

 

 

 

 

 

Необхідність врахування вікових особливостей учнів

при організації рольових ігор на уроках англійської мови.

 

           Розглядаючи питання про використання рольових ігор на уроках англійської мови, необхідно зазначити те, що потрібно, безперечно, враховувати вікові особливості учнів, їх вікові характеристики.

На початковому етапі навчання особливої уваги заслуговують ігри на просте сприймання і відтворення матеріалу.

В учнів старших класів особливо проявляється прагнення до самостійності, самоствердження, досягнення статусу рівності з дорослими, до можливості відстоювати свої погляди та переконання, то саме комунікативна спрямованість навчання іноземної мови і створення сприятливого клімату для спілкування є тими факторами, які мають найбільшу значущість.

Ми поставили за мету вивчити особливості школярів на середньому ступені навчання. У 5-9-х класах учителеві доводиться прикладати значних зусиль для підтримання мотивації та інтересу учнів, тому що у багатьох дітей з наближенням підліткового віку згасають широкі пізнавальні інтереси та зацікавленість у розширенні своїх знань. Підліток не завжди усвідомлює роль теоретичних знань, найчастіше він пов'язує їх з особистими, вузько практичними цілями. Наприклад, часто семикласник не знає і не хоче вивчати правила граматики, оскільки «переконаний», що і без цих знань можна писати грамотно. Нерідко на уроках можна чути: «Для чого це робити?», «Навіщо?» У цих питаннях протягає і подив, і деяка незадоволеність, і деколи навіть недовіра до вимог вчителя. На відміну від молодшого школяра, який з великим інтересом сприймає готове, підліток прагне до самостійності в розумовій діяльності. Багато підлітків вважають за краще справлятися із завданнями, не списуючи їх з дошки, прагнуть уникати додаткових роз'яснень, якщо їм здається, що вони самі можуть розібратися в матеріалі, прагнуть придумати свій оригінальний приклад, висловлюють свої власні думки і т.і. Разом з самостійністю мислення розвивається і критичність. На відміну від молодшого школяра, якого все приймає на віру, підліток пред'являє вищі вимоги до змісту розповіді вчителя, він чекає доказовості, переконливості.

На цьому етапі необхідно обирати такі прийоми навчання, які активізують ініціативу учнів, спонукають учнів до спілкування, бо спілкування з однолітками - невід'ємна частина життя підлітка.

За допомогою рольової гри вчитель може розвивати усі види мовленнєвої діяльності учнів, і перш за всі усне мовлення, яке є провідним видом мовленнєвої діяльності у середньому віці. Рольова гра сприяє тому, що мовлення учнів стає змістовнішим, складнішим за структурою мовного та мовленнєвого матеріалу. Учителі повинні розуміти, що правильно організована рольова гра на уроці - зовсім не порожнє заняття, вона не тільки доставляє максимум задоволення дитині, але є могутнім засобом її розвитку, засобом формування повноцінної особистості . Групова діяльність впливає на особистість учня, і рольова гра надає широкі можливості для активізації навчального процесу. Ефективність навчання тут обумовлена в першу чергу вибухом мотивації, підвищенням інтересу до предмета, адже рольова гра являє собою відтворення її учасниками реальної практичної діяльності людей, створює умови реального спілкування.

 

Рольова гра як ефективний прийом формування в учнів

навичок іншомовного спілкування

Навчальні і виховні можливості рольової гри

 

Рольова гра володіє великими навчальними можливостями. Її можна розцінювати як найточнішу модель спілкування. Вона наслідує дійсність в її найістотніших рисах. У рольовій грі, як і в житті, мовна і немовна поведінка партнерів переплітається найтіснішим чином.

Наприклад, розігрується ситуація “Ранок школяра”. Мати входить у кімнату, ласкаво говорячи до сплячого: “Уставай синочку, уже сьома година, пора...” Дійсність – кімната, у якій спить хлопчик і в котру входить мати; час і місце дії складають фон, на якому відбувається мовленнєвий вчинок (звертання до сина), тобто здійснюється функція мови як засобу спілкування. Рольова гра має великі можливості спонукального плану. Спілкування, як відомо, немислимо без мотиву. Однак у навчальних умовах не просто викликати мотив до висловлення. Труднощі полягають у тому, що вчитель повинен змалювати ситуацію таким чином, щоб виникла атмосфера, що викликає в учнів внутрішню потребу у вираженні думок. Але в умовах іншомовного спілкування важливо, щоб учні змогли виразити те, що їм хочеться сказати. На уроках переважають висловлення, викликані до життя директивно: “Розкажи про свого друга”, “Розкажи про свою родину”, тому що вчителю хочеться перевірити, як учні вміють комбінувати відповідний мовний матеріал. Мотив же, яким керуються при цьому учні, лежить за межами мови: їм важливо відповісти вчителю. Становище змінюється, якщо учні залучені до рольової гри.

Наприклад, розігрується сцена в гуртку. Учень – член цього гуртка приводить сюди свого друга. Керівник гуртка повідомляє хлопцям, що гурток уже цілком укомплектований. Тоді учень розповідає про свого друга, переконуючи керівника гуртка, що друг вартий бути прийнятим у цей гурток. Сама ситуація диктує лінію мовленнєвої поведінки.

Рольова гра придатна для кожного виду роботи з мовою: у ході рольової гри використовуються різноманітні граматичні структури, інтонаційні моделі, значний обсяг лексичного матеріалу. Велика роль приділяється непідготовленій мові учнів. У цьому плані рольова гра може перевершити можливості будь-якої іншої парної і групової діяльності. Рольова гра тренує учнів говорити в будь-якій ситуації на будь-яку тему.

Рольова гра припускає посилення особистісної причетності до усього, що відбувається. Учень входить у ситуацію, хоча і не через своє “Я”, але через “Я” відповідної ролі. Коли учні приймають роль, то вони грають її у визначеній ситуації. Група учнів, що грає роль у класі, уподібнюється групі дітей, що грають у школу, лікарню, і т.д. Вони несвідомо створюють свою власну реальність і, роблячи це, оперують своїми знаннями, розвиваючи свої здібності взаємодіяти з іншими людьми. У цій ситуації немає глядачів. І відповідно до цього учні зміцнюють свою впевненість у собі.

Рольова гра сприяє розширенню асоціативної бази при засвоєнні мовного матеріалу.

Рольова гра сприяє формуванню навчального співробітництва і партнерства, адже виконання етюду припускає охоплення групи учнів (рольова гра будується не тільки на основі діалогу, але і полілогу), що повинні злагоджено взаємодіяти. При розподілі ролей варто враховувати як мовні, так і “акторські” можливості учнів, доручаючи одним більш вербальні, іншим – пантомімні ролі, третіх же призначаючи на ролі “суфлерів”, даючи їм право підказувати на основі тексту. Практично весь навчальний час у рольовій грі відведено на мовленнєву практику, при цьому не тільки учень, що говорить, але і той, що слухає, максимально активний, тому що він повинен зрозуміти і запам'ятати репліку партнера, співвіднести її із ситуацією, визначити наскільки вона релевантна ситуації і задачі спілкування, і правильно відреагувати на репліку. Ігри позитивно впливають на формування пізнавальних інтересів школярів, сприяють усвідомленому освоєнню іноземної мови. Учні активно працюють, допомагають один одному, уважно слухають своїх товаришів; учитель лише керує навчальною діяльністю.

Рольова гра приємна для учнів. Як тільки вони починають розуміти, що саме від них потрібно, вони з задоволенням дають волю своїй уяві. А оскільки це заняття їм подобається, навчальний матеріал засвоюється набагато ефективніше.

У ході рольової гри учні знайомляться з технологією театру, хоча й в елементарній формі. Учитель повинний заохочувати усяку вигадку, тому що в навчальних умовах можливості в цьому відношенні обмежені. Саме ж перевтілення сприяє розумінню інших людей.

Якщо ж педагог вважає своєю задачею не тільки навчання своїх учнів іноземній мові, але і їхнє виховання, то рольова гра - це саме той прийом, за допомогою якого можна скласти об'єктивну думку про загальну обстановку в класі. Вчитель відмовляється від своєї традиційної ролі контролера і керівника, і атмосфера в класному колективі залежить у більшій мері від самих учнів. Хто лідирує в групі, хто є аутсайдером, який загальний настрій? Відповіді на ці питання вчитель може одержати, спостерігаючи за ходом рольової гри.

При роботі з підлітками, що володіють іноземною мовою на належному рівні, але не мають достатнього досвіду саме в цьому виді роботи, можна використовувати наступний прийом: час від часу переривати хід гри і пропонувати учасникам наступні питання: Який я в цій грі? Чи часто я помиляюся? Що мені хотілося б змінити у власному поводженні? і т.д.

Відповіді фіксуються учнями на папері й обговорюються після закінчення гри. Подібний вид роботи дозволяє учасникам гри об'єктивно глянути на себе з боку й у ході наступних ігор домогтися кращих результатів. Істотною перевагою рольової гри перед іншими формами навчання є стовідсоткова зайнятість учнів, а також концентрація уваги учасників протягом усієї гри.

Таким чином, рольова гра має великі можливості в практичному, освітньому і виховному відношеннях.

 

 

Етапи навчання діалогічного мовлення засобами рольової гри

 

Учні оволодівають різними типами діалогів на основі складної системи мовленнєвих навичок і вмінь, зумовлених лінгвістичними та психологічними особливостями діалогічного мовлення. Навички і вміння формуються поетапно в процесі виконання учнями системи вправ. Створюючи систему вправ з використанням рольової гри, слід виходити з того, що у навчанні діалогічного мовлення виділяють три етапи:

1) засвоєння учнями діалогових єдностей;

2) засвоєння мікродіалогів;

3) самостійне складання учнями власних діалогів .

Відповідно до зазначених етапів в системі вправ для навчання діалогового мовлення розрізняють три послідовні групи:

І група – вправи на засвоєння діалогічних єдностей;

ІІ група – вправи на оволодіння мікродіалогами на основі засвоєних діалогічних єдностей;

ІІІ група – вправи на складання учнями власних діалогів різних функціональних типів.

В усіх трьох групах вправ може застосовуватися рольова гра.

З метою найповнішого врахування інтересів учнів, їх бажань, нахилів і життєвого досвіду, перед початком роботи над темою їм можна запропонувати анкету.

Дуже важливо організувати попереднє прослуховування діалогів різних функціональних типів. Це дасть змогу продемонструвати учням той рівень мовлення, якого вони мають досягти, або до якого наблизяться в процесі роботи над темою, побачити кінцевий результат. Тут багато залежить від уміння вчителя дати правильну настанову, зорієнтувати учнів на адекватне сприймання діалогів. Аудіювання діалогів рекомендовано проводити на перших уроках циклу, відведених для навчання власне діалогічного мовлення; за тривалістю воно займає не більше двох хвилин. Прикладом є діалог-домовленість з теми «Спорт».

До кожної теми (або підтеми) відбираються певні діалогічні єдності, мікродіалоги-зразки та навчально-мовленнєві ситуації, на основі яких можливе складання учнями різних функціональних типів діалогу. Так, наприклад, в межах теми «Театр. Кіно. Концерт» учні оволодівають двома типами діалогів: діалогом – обміном враженнями, думками та діалогом-домовленістю; у межах теми «Подорож» - діалогом-домовленістю; теми «Зовнішність» - діалогом-розпитуванням тощо.

 

Структура рольової гри

Структуру рольової гри складають такі компоненти: ролі; ситуація; рольові дії.

Ролі, що вииконують учні на уроці, можуть бути соціальними і міжособистісними. Перші обумовлені місцем індивіда в системі об'єктивних соціальних відносин (професійні, соціально-демографічні), другі визначаються місцем індивіда в системі міжособистісних відносин (лідер, друг, суперник і ін.). Підбір ролей у грі повинен здійснюватися таким чином, щоб формувати в школярів активну життєву позицію, кращі людські якості особистості.

Вихідна ситуація виступає як спосіб організації. При створенні ситуації необхідно враховувати й обставини реальної дійсності, і взаємини комунікантів.

Розрізняють наступні компоненти ситуації: суб'єкт; об'єкт (предмет розмови); відношення суб'єкта до предмета розмови, умови мовленнєвого акта.

Рольові дії як різновид ігрових дій органічно зв'язані з характером ролі і включають вербальні і невербальні дії, використання бутафорії.

Як показують результати навчання, застосування рольової гри на уроках англійської мови сприяє позитивним змінам у мовленні учнів як у якісному відношенні (розмаїтість діалогічних єдностей, ініціативність мовних партнерів, емоційність висловлення), так і в кількісному (правильність мови, обсяг висловлення, темп мови).

 

Підготовчий етап в структурі рольової гри

Вчитель найчастіше проводить рольову гру на завершальному етапі роботи над темою при закріпленні мовних навичок і умінь. Однак, підготовка до гри здійснюється завчасно, із самого початку вивчення теми. У ході роботи по підготовці до рольової гри програються мікроситуації, невеликі сценки, розігруються діалоги. Дуже часто підготовка починається з вступної бесіди.

Продумуючи рольову гру, вчитель повинен враховувати наступні її ознаки:

Ситуація повинна бути найбільш наближеної до життя; у ситуації необхідно дати відомості про соціальні взаємини партнерів, наприклад, офіційні, неофіційні.

Ролі, обрані учнями, повинні найбільшою мірою підходити даної ситуації. Опис ролі дається в рольовій картці, при цьому інформація може бути представлена детально: відомості про людину (добрий, чесний, ледачий і т.д.), про його життєвий досвід, про звички, захоплення і т.і. Однак інформація не повинна викладатися занадто докладно, тому що в цьому випадку учасник гри позбавляється можливості виявити свою творчість. Опис може бути коротким, щоб учень міг “додумати” образ персонажа, роль якого він буде виконувати. Учням потрібно дати час, щоб вони ввійшли в роль. Ролі, зазвичай розподіляє вчитель, та, учням старших класів викладачу краще надати можливість вибору.

Учасники рольової гри повинні враховувати наявність різних рольових цілей (якщо касир продає квиток покупцю, то покупець не тільки купує квиток, але і запитує необхідну інформацію, а також відраховує гроші, довідується про багаж і т.д.).

Учасники рольової гри не повинні діяти індивідуально, а тільки колективно, репліки одного повинні викликати відповідну реакцію іншого, а за реакцією слідує дія партнера.

Наявність загальної мети у всього колективу.

Учасники гри приходять до власного рішення, підказаного ситуацією і думками самого учня.

Наявність системи групового й індивідуального оцінювання діяльності учасників гри. Кожен учасник гри, в залежності від виконання заданої ролі, оцінюється або експертом з числа самих учасників, або ж вчителем.

Створення доброзичливої атмосфери.

Учитель повинен намагатися передбачати можливі типові помилки учнів у ході рольової гри, і попередити їх, продумавши попередні вправи на використання визначених граматичних структур, лексичних одиниць, що обов'язково будуть використовуватися в рольовій грі.

Учителю, що включив рольову гру в практику своєї роботи, варто віддати перевагу таким видам роботи, як діалоги (драматизація, подання нового матеріалу у формі мікродіалогів), зображення (один учасник за допомогою жестів зображує яке-небудь слово, вираження чи дію, а інші повинні угадати і прокоментувати його дії). Зображення сприяє ламанню психологічних бар'єрів, що в наслідку позитивно позначиться на проведенні рольових ігор.

Підготовка до гри може тривати від декількох уроків (з моменту роздачі карток з ролями), до декількох тижнів, у залежності від рівня підготовки учнів.

 

 

 

 

Проведення рольової гри

Здійснивши необхідну підготовчу роботу, учитель може приступити безпосередньо до організації рольової гри. Він повинен чітко сформулювати ситуацію, змалювати функціональну спрямованість кожної ролі.

Наприклад, по закінченні вивчення теми "Особисті інтереси. Дозвілля" проводиться рольова гра "Батьківські збори".  

Ситуація: батьки учнів, стурбовані погіршенням поведінки у класі, обговорюють на зборах, як краще організувати дозвілля учнів, щоб зайняти їх корисною і захоплюючою справою.

Ролі: класний керівник, голова батьківського комітету, батьки, керівники гуртків і клубів.

Рівень спілкування: формальний.

Мовні функції всіх ролей: уміння висловлювати й аргументувати свою точку зору. Уміння погоджуватися чи чемно висловити свою незгоду. Уміння ввічливо перервати співрозмовника.

У залежності від успішності оволодіння іноземною мовою, ігрове спілкування може носити репродуктивний, напівтворчий і творчий характер. Репродуктивний спосіб мовленнєвого спілкування використовується учнями з низьким рівнем навченості по іноземній мові. Їхня задача полягає в тім, щоб відтворити в ігрових обставинах текст – зразок.
Учням із середнім рівнем навченості пропонується самостійно включити в текст-зразок додаткові елементи, наприклад, змінити послідовність реплік.

Регулярна організація рольової гри на уроках іноземної мови дозволяє поступово підвищувати рівень навченості школярів.

У процесі гри вчитель іноді може взяти собі якусь роль, але не головну, щоб гра не перетворилася в традиційну форму роботи під його керівництвом. Звичайно, вчитель бере собі ролі лише на початку, коли школярі ще не освоїли даний вид роботи. Надалі необхідність у цьому відпадає. У процесі гри сильні учні допомагають слабким. Учитель же керує процесом спілкування: переходить від групи до групи, допомагаючи учням, що потребують допомоги, вносить необхідні корективи в роботу, помічає помилки, щоб після рольової чи гри на наступному уроці приступити до роботи над ними.

У ході гри учителю варто бути дуже тактовним і не засмучуватися, якщо хтось з учнів не приймає активної участі в грі. Якщо гра викликає емоційне перевантаження учнів, вони можуть перейти на рідну мову. До невеликого “вторгнення” рідної мови варто ставитися терпимо, якщо це сприяє просуванню гри.

Ефективність рольової гри як методичного прийому навчання підвищується, якщо вчитель правильно визначає тривалість мовленнєвого спілкування учасників. За даними досліджень, тривалість оптимальної працездатності у спілкуванні семикласників – до десяти хвилин, а дев'ятикласників і старших – до п'ятнадцяти хвилин. Тому на кожен етап гри вчитель має установити ліміт часу і домагатися, щоб кожен етап йому відповідав. І також учитель завжди повинен продумувати наступні види діяльності для тих чи груп пар, що закінчують гру раніше за інших.

Під час організації рольової гри важливо знати класифікацію ролей. Згідно із Г.А.Китайгородською, В.А.Бухбіндером та І.Л. Бімом ролі класифікуються на:

статусні ролі, що не мають особистісних характеристик і діють в стандартних ситуаціях повсякденного життя (наприклад, професійна роль);

позиційні ролі: звичайно кодовані правилами, що визначають деяку позицію в суспільстві, зокрема, сімейний стан, стать, вік, особисті якості. Наприклад: “На вулиці холодно, йде сніг, а шестикласниця Ганна збирається йти погуляти без теплого шарфа і рукавичок. Члени родини (дідусь, старший брат і батьки) намагаються переконати дівчинку одягтися тепліше”;

ситуативні ролі, представлені у вигляді фіксованих стандартів поводження і діяльності, для програвання яких досить бути короткочасним учасником ситуації спілкування: роль гостя, туриста, пішохода та інші.

Рольова гра може зображувати елементарний комунікативний акт (покупка, поздоровлення, знайомство) і складний комунікативний акт, що складається із серії елементарних актів (вибір маршруту подорожі у бюро подорожей, у залізничній касі).

Найбільш розповсюджені форми рольових ігор: презентація, інтерв'ю, заочна подорож, прес-конференція, круглий стіл, телеміст, екскурсія, казка, репортаж, клуб за інтересами.

 

Підведення підсумків рольової гри на основі рефлексії учнів

Обговорюючи проведену гру, оцінюючи участь у ній школярів, учителю варто бути дуже тактовним, особливо при оцінці результатів першої рольової гри. Негативна оцінка діяльності її учасників неминуче приведе до зниження активності. Бажано почати обговорення результатів гри з вдалих моментів і лише потім перейти до недоліків.

Помилки є невід'ємною частиною процесу навчання мові, і можливість вільно робити помилки на уроці скоріше сприяє навчанню, ніж стримує його. Помилки поступово зникають у міру того, як учні стають більш компетентними й упевненими в собі. При роботі над помилками дуже важливо змусити учнів самим дати правильний варіант фрази чи слова, у якому були допущені помилки, написати їх на дошці і супроводити їх коррективними вправами, що могли б найкраще сприяти відпрацьовуванню правильного варіанта самими учнями.

В оптимальному випадку, учитель записує всю гру на магнітофонну стрічку - так жодна помилка не буде пропущена. Якщо вчитель не має достатніх технічних засобів, то йому доведеться запам’ятовувати помилки або записувати їх в зошиті, не перериваючи гри і не перебиваючи її учасників.

 

Групи вправ на оволодіння діалогічним мовленням за допомогою рольової гри

 

Усі вправи І групи належать до типу умовно-мовленнєвих. У межах цієї групи розрізняютьвиди вправ залежно від діалогічних єдностей, що засвоюються.

Вправи, спрямовані на засвоєння діалогічної єдності «повідомлення – повідомлення».

Вправи, метою яких є засвоєння діалогічної єдності «спонукання – згода/незгода».

Усі види вправ цієї групи, як правило, виконуються послідовно в таких режимах: «учитель – учень», «учень – учитель», «фонограма – учень», «учень – фонограма», «учень – учень». Виконання вправ у режимі «фонограма – учень», «учень – фонограма» має свою специфіку: при збереженні комунікативної цінності вправ висловлювання учнів мають бути детермінованими, а репліки – ініціативними.

У цьому випадку учням дають картку з назвами визначних пам’яток Києва.

Вправи ІІ групи спрямовані на вдосконалення навичок оволодіння діалогічними єдностями і, паралельно, на розвиток умінь складати мікродіалоги. Ця група вправ – проміжна між І групою (умовно-мовленнєві вправи) і ІІІ групою (мовленнєві вправи), спрямованою на розвиток умінь складати діалоги. Для виконання вправ ІІ групи необхідно створити навчально-мовленнєві ситуації і розподілити ролі. На цьому етапі учням пропонують слухові та зорові вербальні опори.

Спочатку учням пропонують для сприймання мікродіалог-зразок з фонограми або голосу вчителя.

Після перевірки розуміння діалогу-зразка учні слухають його вдруге і у паузах повторюють кожну репліку. Потім одна половина учнів виконує роль першого партнера, а друга – роль другого.

Далі у роботі з мікродіалогом-зразком використовують паузовану фоногаму, на якій записано репліки тільки одного партнера. Роль другого партнера спочатку виконує вчитель, а потім клас. Після цього розподіл ролей змінюється: роль першого партнера виконує клас, другого – диктор.

Наступним етапом у роботі з мікродіалогом-зразком є повторне слухання діалогу і відтворення його в парах. Учні виконують ролі. Далі учні складають власні діалоги з опорою на мікродіалог-підстановчу таблицю або мікродіалог-схему.

Вправи ІІІ групи творчі. Мета вправ цієї групи – складання учнями власних діалогів на рівні вимог програми. Усі опори зняті, робота має самостійний характер і, звичайно, належить до типу мовленнєвих.

В основі складання учнями власних діалогів лежить навчально-мовленнєва ситуація, базисні компоненти якої та рівень їх розгорнутості можуть змінюватися. Інформацію для кожного партнера зручно надавати на картках. Якщо учні хочуть обирати ролі самі, доцільно запропонувати їм картки, в яких деяка інформація може бути пропущена і учні повинні самостійно відтворити пропущені елементи. 

Таким чином, виконуючи вправи ІІІ групи, учні формують вміння складати діалоги відповідно до вимог програми.

 

Згідно з програмою з англійської мови для загальноосвітньої школи, учні середньої ланки повинні вміти самостійно розв’язувати комунікативні завдання в межах визначених мовленнєвих ситуацій. Для цього школярі мають оволодіти різними функціональними типами діалогів, а оволодіння ним сприятиме досягненню мети навчання діалогічного мовлення.  Завдання педагога полягає в тому, щоб знайти максимум педагогічних ситуацій, у яких може бути реалізоване прагнення дитини до активної пізнавальної діяльності. Педагог повинен постійно удосконалювати процес навчання, що дозволяє дітям ефективно і якісно засвоювати програмний матеріал. Тому так важливо використовувати рольові ігри на уроках.

Рольова гра допомагає спілкуванню, сприяє передачі накопиченого досвіду, одержанню нових знань, правильній оцінці вчинків, розвитку комунікативних навичок людини, її сприйняття, пам'яті, мислення, уяви, емоцій, таких рис, як колективізм, активність, дисциплінованість, спостережливість, уважність. Крім того, що рольові ігри мають величезну методичну цінність, вони дуже цікаві як учителю, так і учню.

Більшість учнів оцінюють рольові ігри позитивно, вбачаючи в них велику практичну користь.

Безперечно, рольові ігри мають крім переваг й недоліки. Одним із яких є «примітивізація» мовлення учнів, збільшення кількості помилок. Та дані недоліки можна усунути такими шляхами: високим рівнем підготовки до проведення рольової гри, правильною організацією рольової гри, регулярністю застосування даного прийому навчання, і звичайно, майстерністю вчителя та його відданістю своїй справі.

Є кілька особливих причин щодо використання таких ігор:

досвід, який можна отримати завдяки рольовій грі;

рольові ігри дають учням можливість потрапляти в такі ситуації, в яких від них вимагається використовувати і розвивати ті форми мови, які необхідні для покращення суспільних взаємовідносин, але які так часто не беруться до уваги нашими програмами по вивченню іноземної мови;

рольові ігри додають багатьом сором’язливим учням впевненості у собі;

вони мають велику методичну цінність, оскільки проводити рольові ігри весело і цікаво як учням так і вчителям.

Рольова гра – це одна із складових частин комунікативних прийомів. Вона розвиває здатність школяра вільно володіти мовою, сприяє взаєморозумінню, підвищує мотивацію.

Таким чином, рольова гра додає навчальному спілкуванню комунікативну спрямованість, зміцнює мотивацію вивчення іноземної мови і значно підвищує якість оволодіння нею.

Рольова гра – могутній фактор психологічної адаптації дитини в новому мовному просторі, що може вирішити проблему природного ненасильницького впровадження іноземної мови у світ дитини.

 

ЛІТЕРАТУРА

1. Артемов В. А. Психология обучения иностранным языкам: Учеб. пособие. – М.: Просвещение, 1983. – 222 с.

2. Бех П. О., Биркун Л. В. Концепція викладання іноземних мов в Україні // Іноземні мови. – 1996. - № 2. – С. 3-8.

3. Бим И. Л. Методика обучения иностранным языкам. - М.: Высшая школа, 1991. –  319 с.

4. Близнюк О. І., Панова Л. С. Ігри у навчанні іноземних мов: Посібник для вчителів. – К.: Освіта, 1997. – 64 с.

5. Выготский Л. С. Игра и ее роль в психологическом развитии ребенка // Вопросы психологии.- 1966. - № 6. – С. 5-16.

6. Дианова Е. М., Костина Л. Т. Ролевая игра в обучении иностранному языку // Иностранные языки в школе. - 1988. - № 3. – С. 12-16

7. Димент Л. Г. Организация игр на уроке // Иностранные языки в школе. - 1987. - № 3. – С.10-16.

8. Китайгородская Г. А., Бухбиндер В. А. Методика интенсивного обучения иностранному языку. – К.: Освіта, 1988. - 279 с.

9. Колесникова О. А. Ролевые игры в обучении иностранным языкам // Иностранные языки в школе.- 1989. - №4. – С. 38-42.

10. Люшер М. А. Сигналы личности. Ролевые игры и их мотивы. - Воронеж: Реал, 1995. – 180 с.

11. Ніколаєва С. Ю. Методика навчання іноземних мов у середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 1999. - 320 с.

12.  Олійник Т.І. Рольова гра у навчанні англійської мови. Посібник для вчителів. – К.: Освіта, 1992. – 128 с.

13. Селевко Г. К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 231 с.

14. Ушинський К.Д. Людина як предмет виховання. Вибр. пед твори: У2-х т. – Т.1. - К.: Просвіта, 1957. – 406 с.

15. Филатов В.М. Методическая типология ролевых игр//Иностранные языки в школе. - 1988. - № 2. - С. 41-47.

16. Яцковская Г. В. Иностранные языки в школе. - 1985. - № 5. - С. 12-17.