"РОЛЬОВІ СЦЕНКИ НА ЕКОЛОГІЧНУ ТЕМАТИКУ"

  Сценка 1.

«Золота рибка»

В Україні ні на березі Чорного моря жили собі дід Гавришко і баба Онишка. Ловив дід рибу уже 40 років у Чорному морі та дуже йому не щастило. Якось закинув він невід і виловив саме жабуриння. Закинув вдруге – дивиться, аж у неводі рибка, невеличка, зате золота. От і почала та рибка проситися, щоб не відпускав її у море:

 «Не пускай мене у море, діду. Все тобі дам, що забажаєш.»

Дід: «Не знаю, що й робити! Піду в баби запитаю!»

 Приходить дід додому і розказує бабі:

 «Знаєш зловив я сьогодні рибку золоту. Вона дуже просилася, щоб не випускав її назад у море, а взяв до себе. А за це обіцяла все зробити, що тільки забажаю!»

 А баба йому:

 «Ой, дурень! Ти дурень! Іди мені зараз до моря і проси ,щоб дала нам пральну машину –автомат, бо я втомилася прати вручну. Лише тоді ми заберемо її до себе!»

Пішов дід до моря, скинув шапку і просить рибку:

 «Рибко,рибко! Подаруй нам пральну машину та не просту, а машину- автомат»

Рибка:

« Я подарую вам машину, іди додому і не журися!»

Прийшов дід додому, дивиться, а баба вже читає інструкцію від пральної машини. Баба накинулась на діда:

«Дурень, ти дурень! Випросив якусь пральну машину! Іди до рибки і проси, щоб дала нам землі -- гектарів 100 в Конча-Заспи і будиночок трьохповерховий квадратів на 300!»

Пішов дід на берег. Винирнула рибка з хвилі і питає:

 «Чого тобі ще треба, діду?»

«Наказала мені баба, щоб подарувала ти землі та дім на ній, і саме в Конча-Заспи»,- сказав дід.

Сказала рибка:

 «Повертайся додому, діду, і не журися: буде тобі дім і земля.»

Приходить дід, аж дивиться, що баба речі пакує і каже:

« Йди до своєї рибки, поклонися та попроси її, щоб стала я депутатом Верховної Ради».

Пішов дід до моря і  переказав слова баби.

«Добре,- відповіла рибка,- буде вона депутатом Верховної Ради. Якщо вона все це буде мати, то хай виконає тепер мої бажання»

Прийшов дід додому і переказав це бабі. І баба злякалась, але швидко побігла до моря:

«Рибко! Рибко! Дякую тобі за здійснення моїх бажань. Розкажи мені, що турбує тебе»

І почала рибка жалітися:

 «Часті аварії танкерів призводять до того, що мільйони літрів сирої нафти потрапляє в моря, гублячи все живе набагато квадратних миль навкруги. Допоможи змінити на краще»

Стала баба депутатом Верховної Ради і членом комісії з питань екології та виконала всі бажання рибки. А золота рибка вдарила хвостом по воді і зникла серед морських хвиль.

Сценка 2.

«Первоцвіти»

Ринок.Сидить літня жінка з кошиком первоцвітів.

- Спишіть не минайте, первоцвіти купляйте! Квіточки духмяні тільки що з лісу!- вигукує бабуся.

До бабусі підходить інспектор Петренко:

«Добрий день, бабусю!»

«Добрий день, онученьку!»- відповідає.

«Що продаєте ?»- спитав.

«Хто що. Хто м'ясо, хто яблуко, хто яйця. А я продаю красу!- відповіла весело,-  Бери, синочку, не пожалкуєш! Подаруєш своїй коханій!»

« А звідки ваші квіти?» - спитав.

«Та ось із сусіднього лісочка, з Зеленого гаю»,- відповіла старенька.

 «Бабусю, а  чи знаєте ви, що ці квіти занесено до Червоної книги України і вони охороняються законом. За знищення і продаж квітів передбачено штраф у розмірі 4000 гривен» - каже інспектор.

«Ой, синочку, та не читаю я тих книжок! Не карай мене. Де ж я візьму оті тисячі, пенсія  ж така маленька, не вистачає ні нащо. Забери ці квіти і віддай їх у дитячий будинок. Хай тішаться ними діти»,- защебетала бабуся.

«Ну, що ж! На перший раз я вас пожалію. А якщо це повториться, то буде штраф і навіть ув'язнення. Пам'ятайте природу треба берегти, а не нищити!!!»- виголосив інспектор.

Сценка 3

 Ринок

Дядько:

«Бараболя, огірочки, помідорчики, часничок!!! Налітай, не минай!!!Все своє, екологічно чисте, з городу!!!»

Працівник санстанції: «Що продаємо, дядьку? Що по чому?»

Дядько:

 «Та овочі я продаю, свої вирощені.»

Працівник санстанції:

«Чим підживлювали? Азот, фосфор, калій?»

Дядько:

 «Та де ж їм, синку, взятися? Гній, перегній, компост! Все натуральне.» Працівник санстанції :

«А давайте  перевіримо ваші овочі?!»

Дядько:

 «Та не треба, сину!!!»

Працівник санстанції :

 «Чому?»

Дядько:

« Бо їх і так добре купують!!!»

Працівник санстанції:

 «Але ж закон є закон !»

Дядько:

 «То може якось договоримось. На тобі, синку, оцю сотню зелених та й діло в шляпі.»

Працівник санстанції:

«Ні у мене є прилад, який це точно скаже»

Прилад пищить…

Працівник санстанції:

«О, то тут страшенне передозування нітратів. А це значить, що одної сотні замало буде. З вас, дядьку, штраф --- 1000 євро.»

Дядько:

«Прости мене, сину, і ви, люди, пробачте! Я не буду більше! Я зрозумів все.»

Падає на коліна…