Ромео і Джульєтта (фінальна сцена)

Мені завжди було цікаво:

А як би розгортались справи,

Коли б Ромео та Джульєтта

Здолали клятую вендету

І, одружившись, разом стали жити?

Хотілося б на це вам подивитись?

 

Так от: Монтекі й Капулетті примирились,

Всі гості на весіллі веселились,

Та зараз все ж розмова не про них:

Давайте ми заглянемо до спальні молодих.

 

Відкривається завіса, входить Джульєтта.

На таці запашний пиріг і філіжанка паруючої кави.

Ромео ще лежить в ліжку.

 

Джульєтта.

Ромео, милий, сонце встало,

І я прокинулася рано,

Й для тебе, чоловік мій милий,

Пиріг спекла і кави наварила.

Ромео. (спросоння)

Котра година?

Джульєтта.

Давно дванадцять…

Ромео.

Я ще не хочу прокидатись.

Джульєтта.

Ну, з’їш шматочок, випий кави,

Для тебе встала я так рано,

Спекла пиріг і каву заварила.

Прошу, прокинься, мій Ромео, милий.

Спиш, Відвернувся. І не обіймеш.

Ромео, ну ж бо, поцілуй мене.

Ромео.

Не хочу їсти. Дай води напитись.

Джульєтта.

Ах так! Не хочеш ти на мене і дивитись?

Іди до крану сам води напитись!

Ромео.

Кохана, прошу: дай склянку води,

А то помру.

Джульєтта.

Ну й помирай.

Ромео.

Підступна! Це по-твоєму кохання?

Води для мене шкода стало…

 

Джульєтта.

Кому повинна подавати?

Не захотів мене ти цілувати.

 

Ромео.

Тебе? За що? Все в роті пересохло!

Прошу води, та ніби ти оглохла.

Прибить тебе і того буде мало!

Джульєтта.

Так, правду говорила мама,

Що ти такий же грубіян, як всі!

А я у мріях все літала…

Ромео.

Так, так, частіше слухай маму –

Вона підкаже як і що…

Джульєтта.

Ти маму не чіпай! А то…

Ой, помираю…

Ромео.

Давай, актрисо, краще грай,

Та поскоріше помирай,

Бо сам приб’ю. (як все набридло)

Джульєтта.

Давай, убий! Це зразу було видно,

Завжди ненавись у тобі жила –

Тобою був убитий мій Тибальд!

Що ж і мене убий – тобі не буде складно,

Обрати що мені: отруту чи кинжал?

 

Ромео

Обрати ти і цього недоладна.

Але без мене. Тут сама ти обирай.

 

Джульєтта.

Ну, добре, добре, я беру отруту…(випиває)

Прощай, Ромео

 

Ромео.

( опам’ятавшись, кидається до Джульєтти)

 

Джульєтта, Мила? … Не жива!

От, чорт, Здається, трохи переграв

і пирога, шкода, не скуштував.

(бере кинжал)

Був не правий, пробач, моя коханна…

 

Так, що через дурість

Помирають діти надто рано.