Розіп"ятий на хресті фанатичної ідеї ( життєвий та творчий шлях Миколи Хвильового)

Розіп'ятий на хресті фанатичної ідеї

Микола Хвильовий(Микола Григорович Фітільов)Невже я зайвий чоловік тому,що люблю безумно Україну?

Біографічні відомості13 грудня 1893 р. – народився Микола Григорович Фітільов (таке справжнє прізвище письменника) в селищі Тростянець на Харківщині, нині райцентр Сумської області у родині вчителів. Закінчив Богодухівську гімназію. Працював в економії на заводах, вантажником в порту. Був мобілізований в царську армію.1916р. - фронти першої світової війни, член дивізійної ради солдатськихдепутатів.1917 р. – член компартії України, активна участь у громадянській війні влавах Червоної армії, госпіталь у Кишиневі, повернення додому. Організував повстанський загін, вступив до КП(б)У.1919р. - у Харкові вийшло друком три збірки поезій1921 р. – демобілізувався, переїхав до Харкова, почав друкуватися1925 р. - очолив ВАПЛІТЕ. 1925 – 1928 рр. – Хвильовий у центрі літературної дискусії.14 січня 1928р. ВАПЛІТЕ змушена "самоліквідуватись".1932 – 1933 рр. – голод, репресії, переслідування. 1933р. - поїздка по селах, де на власні очі бачить голодомор як найбільш переконливий "аргумент" сталінського виховання українців. Травень 1933р. - арешт Михайла Ялового, друга й однодумця, колишнього презідента ВАПЛІТЕ.13 травня 1933 р. – Микола Хвильовий збирає у себе на квартирі найближчих друзів – М. Куліша, О. Досвітнього, Г. Епіка, І. Дніпровського, М. Йогансена, І. Сенченка, - частує чаєм, жартує, грає на гітарі…Через деякий час виходить до своєї робочої кімнати і чинить самогубство, стріляючи одночасно в себе і сталінщину.

Літературна діяльність1917 р. – перші поезії “Шляхи мистецтва”1921 р. – збірка поезій “Молодість”, поема “В електричний вік”.1922 р. – збірка “Досвітні симфонії”1923р. - перша збірка оповідань "Сині етюди" ("Редактор Карк", "Кіт учоботях", "Солонський Яр", "Легенда", "Свиня", "Чумаківська комуна").”1924р. - збірка оповідань "Осінь" ("Елегія", "Я (Романтика)", "Силуети","На глухім шляху" та ін.), повість "Санаторна зона". Ці публікації і громадянська активність зробили Хвильового центральною постаттю в літературному процесі 20-х років.1925 р. – публіцистичні статті “Про сатану в бочці”, “ Про Коперника з Фрауенбурга”1925 – 1928 рр. – цикл памфлетів “Камо грядеши?, “Думки проти течії”, “Апологети писаризму”, полемічний трактат “Україна чи Малоросія?”У перші пореволюційні роки був одним із найпопулярнійших письмеників. Його вірші і новели вміщувались у шкільні підручники і хрестоматії, його пісні співав народ…І раптом все це, як і його твори, було зачинено за сімома замками, його ім’я викреслювали із національних енциклопедій. 1927р. - роман "Вальдшнепи", ІІІ частина якого знищена урядовими органами.1927р. – оповідання “Мати”1928 р. – “Сентиментальна історія”1929 р. – повість “Іван Іванович”

Українська література повинна мати індивідуальний шлях розвитку, не копіювати досягнення інших літератур. Письменник має бути обдарованим від природи. Осуд масовізму й вульгаризації в літературі. Проникнення ідеями “ романтики вітаїзму ” ( життєлюбства). Протест проти диригентської палички Москви. Погляди письменника. Щоб творити справжнє бойове мистецтво, треба відчувати свою епоху, треба знати, на що вона хворіє…М. Хвильовий

Літературна дискусія1925-1928 Серія памфлетів – відповідь ідеологічним нападникам ( “Камо Грядеши”, “Думки проти течії”, “Апологети писаризму”, “До потреби культурної революції”, “Україна чи Малоросія”)Проблемні питання:--- залучення українського мистецтва до світового, зокрема до західноєвропейського;--- самостійність України (Росія повинна відійти в свої етнографічні межі --- кінець російської гегемонії);--- здійснення українським мистецтвом великої місії --- започаткувати нове велике культурне коло, умовну назву якому Хвильовий дав як “азіатський ренесанс”

Арешт Ялового - це розстріл цілої генерації… За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий. "Отже", як говорить Семенко… ясно. Сьогодні прекрасний сонячний день. Як я люблю життя - ви й не уявляєте. Сьогодні 13. Пам'ятаєте, як я був закоханий у це число? Страшенно боляче. Хай живе комунізм. Хай живе соціалістичне будівництво. Хай живе комуністична партія. Посмертна записка

"…Він свято вірив у можливість рідкісного шлюбу, у можливість неймовірного єднання. Він вірив, що вільна, незалежна суверенна держава Україна, яку він виборював усією суттю, усім життям, може бути пошлюблена з червоним, справжнім, непідробним, справді ленінським комунізмом". Іван Драч"Наділений чутливою інтуїцією, письменник гарячково шукає виходу із катастрофічної ситуації, породженої наростаючою хвилею репресій, вимиранням мільйонів українських селян, поширенням недовіри і підозри в суспільстві. Шукає і не знаходить. Бо не бачить виходу з цієї ідеологічної пастки, в яку він, комуніст, потрапив, натхненно довірившись гуманістичним ідеалам Революції". Микола Жулинський. Сучасники про Хвильового

Я,знаєте, належу до того художнього напрямку, який сьогодні не в моді. Я… - романтик! Саме відси й іде розхристаність і зворушливе шукання самого себе…я до безумства люблю небо, трави, зорі, задумливі вечори, ніжні осінні ранки… - все те, чим так пахне сумно-веселий край нашого строкатого життя. Я до безумства люблю ніжних женщин з добрими розумними очима, і я страшенно шкодую, що мені не судилося народитися таким шикарним, як леопард. Іще люблю я до безумства наші українські степи, де промчалась синя буря громадянської батлії… Я вірю в “загірну комуну” і вірю так божевільно, що можна вмерти! Я – мрійник… Хай живе життя!Хай живе безсмертне слово! Я… - романтик! Я – мрійник!

“Я (Романтика)” силою своєю не має собі аналогій в новітній прозіО. Білецький. Жанр: новела. Присвята: “ Цвітові яблуні ”. Проблематика : гуманність і фанатична самовідданість революції; суперечність між одвічним ідеалом любові й беззастережним служінням абстрактній ідеї; роздвоєння людської особистості; розвінчення романтики більшовицької революції. Неоромантична атмосфера( герої в екстремальній ситуації, наскрізний мотив канонади, час дії --- “ темна ніч ”, місце дії --- “ фантастичний палац ”)Найважливіші ознаки: розповідь від першої особи, драматизм, внутрішні монологи героя, відсутність безпосередньої авторської оцінки, лаконізм, виразні художні деталі, психологізм, символічність образів, деталей, відсутність описовості, часові зміщення, історичні алюзії.Ідея твору: вимріяне майбутнє не може наблизити людина з роздвоєним “я”, ціною злочину його не побудувати “Я (Романтика)” 1924

Проблематика новели. Найбільшим нашим ворогом є страх. В. Стус. Висновок. Ніякі ідеї не варті життя . Вони можуть народитися тільки в голові живої людини. Коли заради щастя і благополуччя вбивають, то це блюзнірство тих, хто прагне влади. Боротьба за Україну шляхом розстрілу її народу --- то цинізм нової радянської влади, лицемірство кривавого Торквемадо та його поплічників. Новела с суворим застереженням владоможцям про непоправні втрати на обраному тоталітарному шляху справжніх цінностей, гуманістичних ідеалів Добра, Любові, Віри, Справедливості, Співчуття.

Герої новели. Главковерх чорного трибуналу комуни – “Я бандит – за одною термінологією. Інсургент (повстанець) – за другою,…я – чекист, але і людина. Доктор Тагабат – це доктор із широким лобом і білою лисиною, з холодним розумом і каменем замість серця, – це ж він і мій безвихідний хазяїн, мій звірячий інстинкт, злий геній, зла моя воля, палач з гільйотини. Дегенерат – “вірний вартовий із дегенеративною будівлею черепа. Мені видно лише його трохи безумні очі…мені він завше нагадує каторжанина з “відділу кримінальної хроніки”. Хіба не йому я складав гімни? Це сторож моєї душі”. Андрюша – юний чекіст з “розгубленим обличчям” і “тривожним поглядом”, має людську подобу і людські почуття, не може звикнути до того, щоб спокійно поставити сій підпис під вироком:”розстрілять”; це втілення совісті і справедливості. Мати – втілений прообраз тієї надзвичайної Марії, що стоїть на гранях невідомих віків. “Моя мати – наївність. Тиха жура і добрість безмежна. І мій неможливий біль. І моя незносна мука тепліють у лампаді фанатизму перед цим прекрасним і печальним образом”

Символи новели. Загірна даль – химера, безвість. Створення цього образу на початку і в кінці твору – це розвінчання фальшивої романтики,яка заступає собою етичні цінності. Грім – попередження. Мати – Україна (“тиха жура і добрість безмежна”). Я: Людина син;Страх. Дегенерат – опора більшовизму.

Загальний колорит новели. АсоціаціїКольорова гама та звукове оформлення. Середньовічний палац – інквізиція. Синедріон – суд Ісуса Христа. Версальці – криваві події Паризької Комуни. Гільйотина – велика Французька буржуазна революція. Чорне Регіт. Сіре Крик. Туман Ридання. Мряка Постріли. Хмари Канонада. Блискавки Німий погляд

“кіт у чоботях” ( 1921 р.)Символічний зміст заголовка: - “ кіт у чоботях” – щось близьке, тепле, затишне, домашнє й казкове; - “кіт у чоботях” – не в свої взувся, тонкі котячі лапки у чужих черевиках, до яких він іще не доріс. Товариш Жучок приміряла до себе великі ідеї комунізму, але так і не змогла осягнути їх. Тема новели - згубний вплив хибних ідей на людину, перетворення її на бездумного виконавця, чиновника.Ідея - засудження суспільної системи, що, прикриваючись хорошими гаслами, перетворювала вірних їй людей на фанатичні механізми, якими можна маніпулювати. Товариш Жучок – символ революції.