«РОЗРИВАЮ Я ПУТА НА ВІЧНІ ВІКИ, ЩОБ ЖИЛИ ГІДНО ДІТИ І ПИШАЛИСЯ МНОЮ БАТЬКИ!»

 «РОЗРИВАЮ Я ПУТА НА ВІЧНІ ВІКИ,

ЩОБ ЖИЛИ ГІДНО ДІТИ І ПИШАЛИСЯ МНОЮ БАТЬКИ!»

(неймовірно зворушлива акція з коротким віршованим флешмобом

До Дня Гідності та Свободи)

 

 (Примітка: важливо – говорити голосно, зворушливо, життєствердно, з оптимізмом, щоб передати іншим переможну енергію та спонукати їх до соборності)

 

ФОН 1

Учителька у вишиванці:

Я – донька вільного народу….

Я – мама золотих дітей…

На цій землі із роду і до роду

Гідних плекають, відданих Людей…

Я – правнука козацтва Запоріжжя,

Я – спадкоємиця Карпат, Буковини,

Я загартована в лісах Полісся

І силою напоєна Дніпрової води…

Не знаю іншої землі… Мені її й не треба!

Я гідна й вільна тут! Тут мій політ!

Де жовте поле й неймовірно синє небо

Дарують насолоду від життя і крила, щоб летіти в світ!

 

Школярі у вишиванках із прапорцями в руках:

(промовляють слова і змахують прапорцями)

 

Я просто українка… І я хочу жити…

Я хочу миру… Хочу я землі радіти…

 

І щоб жили усі, хто серцю милий,

Щоб у добрі мене зростили…

 

Ти тільки живи, моя земле,

Бо ти найдорожча для мене…

 

Ти тільки живи, моя мамо рідненька,

Будь поруч завжди, моя ненько…

 

Ти тільки живи, мій рідний тату,

Нам ще з тобою дім будувати…

 

Ти тільки живи, мій старший брате,

Ти – мій Бог, мій герой, моє свято…

 

Ти тільки живи, мій друже,

Тебе я ціную дуже…

 

Ти тільки живи, мій роде,

Як тяжко дається народу свобода…

 

Ти тільки живи, моя Україно, -

Найкраща у світі, єдина!

 

 (останній учень – огорнений на плечах великим прапором; знімає його і виставляє наперед, немов захищається, як оберегом):

 

Я зупиню сотні ракет, які летять на рідну Україну!

Мій прапор захистить усіх дітей великої країни!

 

ФОН 2

Учителі та батьки:

День Гідності й Свободи… День священний,

Бо він змінив усе в житті колись,

Тоді ми об’єдналися народом,

Зрозуміли щось важливе, сокровенне

І боронити честь і волю узялись…

 

Стояли ми пліч-о-пліч на Майдані,

Ми усвідомили, що на хвилини іде лік,

Нам випав шанс – безповоротний і останній –

З Європою брататися навік!

 

З 2014 ми жили, дійсно, як люди:

Цивілізовано ми будували дім –

Квітучу Україну, де добро усюди,

І було місце тут і Заходу, і Сходу – всім!

 

Боліла всім страшенна рана –

Це на Донбасі затяжний конфлікт, що не згасав,

Та не давали українці одягти кайдани,

І що буде така війна – ніхто не знав…

 

Учителька у вишиванці:

Тепер, у 2022, ми боремося за життя… Гинуть люди…

Цілі міста зруйновані ущент…

Таких, як ми, у світі не було й не буде,

Закарбувала пам’ять тисячі гідних імен…

Ти не зав’яжеш, враже, наші очі,

Не спутаєш нам ні думок, ні дій!

Бо молоді звучать слова пророчі –

Летять в майбутнє на нестримних крилах мрій!

 

ФОН 3

Старші школярі у вишиванках:

(спочатку стоять із зв’язаними на зап’ясті руками – руки на рівні грудей спереду – кулак до кулачка (легенько, щоб можна було розірвати); потім промовляють слова і немов розривають пута (рішуче, різко, з гордо піднятою головою); розірвавши, показують двома руками жест «клас» уперед; якщо учнів багато, далі можна на фоні музики просто розривати пута (без слів)

 

Ми молоді… Нас не здолають вороги!

Бо нам порядність, нам свобода до снаги!

 

Я хочу розірвати символічні пута -

І про неволю назавжди забути!

 

Я ненависні пута розриваю –

До совісті, до правди закликаю!

 

Я пута ці навічно розриваю –

Бо мова рідна нас усіх єднає!

 

Я розірву кайдани, бо я вільна,

Рішуча, непоборна, сильна!

 

За всіх героїв, хто за нас життя віддав,

Я пута ці назавжди розірвав!

 

Ніхто, ви чуєте, ніхто щоб не посмів

Топтати землю моїх предків і батьків!

 

Свобідна я, як птах у високості легкокрилий,

Бо мені воля до душі і серцю Україна мила!

 

За Україну, за її захисників, за доньок і синів

Я пута розірву! Хай лине переможний спів!

 

Це свобода і гідність - розриваю я пута на вічні віки,

Щоб жили гідно діти і пишалися мною батьки!

 

ФОН 4

Учні та вчителі:

(на тлі національної символіки)

 

Не плачте, матері моєї України…

Ви виплакали душу за ці дні війни…

Сльозина кожна – ворогові в серце за руїни,

Кожне життя невинне – ворогові в сни!

 

Ми на тризуб нанижемо неправду,

Щоб більше не було ні сліз, ні зла,

Щоб мирним було наше «завтра»,

Щоб квітка гідності та волі проросла!

 

Ні, не загине наша Україна

І буде жити сотні тисяч літ,

Бо оберегом гімн наш лише,

Лунає гордо на весь світ!

 

Ми прапором огорнемо всю землю,

Щоб мирною і вільною вона була,

Щоб не загинули герої всі даремно,

Щоб Перемога синьо-жовто зацвіла!

 

ФОН 5

Переробка «Духом горді і душею вільні»

(на мелодію пісні «Ой у лузі червона калина», версія гурту «Бумбокс»)

 

Духом горді і душею вільні,

Знані на весь світ,

Незборимі, світлі ми і сильні -

Український рід!

 

Приспів:

А ми нашу рідну Україну

Збережемо,

І нащадкам вільну і єдину,

Гей-гей, та й передамо!

Захищаймо землю українську,

Сиві і малі!

Захищаймо мову материнську,

Кращу на землі!

 

Приспів:

А ми нашу рідну Україну

Збережемо,

І нащадкам вільну і єдину,

Гей-гей, та й передамо!

Нам до волі праведна дорого,

Сонцем віри стань,

Наші мрії – тільки перемога,

Здійснення бажань.

 

Приспів:

А ми нашу рідну Україну

Збережемо,

І нащадкам вільну і єдину,

Гей-гей, та й передамо!

Ой, у лузі червона калина

Похилилася,

Чого наша славна Україна

Зажурилася?

 

Приспів:

А ми тую червону калину

Підіймемо,

А ми нашу славну Україну,

Гей-гей, розвеселимо!