Розробка батьківських зборів у 5 класі " Від адаптації до успіху"

Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1 імені Героя України Андріія Снітка

смт Маневичі

Розробка батьківських зборів у 5 класі на тему:

« Від адаптації до успіху»

Соціальний педагог Кубах О.В

 Психолог Матвєічева А.Я.

План проведення

1. Вступне слово . Притча про глечик.
2. Презентація роботи соціально-психологічної служби по вивченню адаптації п’ятикласників до нових умов навчання.
3. Екзамен для дітей та дорослих.
4. Мультфільми : «Мій тато орел» , «Мій тато паровоз».
5. Вправа «Ниточка»
6. Листи батькам.
7. Історія для натхнення.

Хід зборів

1. Привітання.
2.  

Притча про глечик.

Одного разу  вчитель, гуляючи берегом моря , наповнив свій глечик камінням і запитав в учнів: - Чи повний глечик?

Так , - відповіли діти.

Тоді мудрець зібрав дрібніші камінці і насипав у глечик. Учні знову запевнили, що посудина повна. Учитель взяв жменю піску, і пісок теж помістився у глечику.

Чи повний тепер глечик? – запитав.

• Так , - була відповідь учнів.
•  І коли вже здавалося, що нічого не поміститься, мудрець налив  води.

Іноді нам здається, що ми знаємо достатньо багато про той чи інший предмет, явище, про наших дітей, що краще нас ніхто не виконає ту чи іншу роботу. Насправді виявляється, що межа людського пізнання далека і недосяжна . Тому ви маєте щоденну потребу вдосконалюватися і розвиватися, пізнавати нове, наповнювати свій «глечик».

3. Вправа «Екзамен».(Вправа виконується одночасно. Діти сидять спиною до батьків та не мають права розмовляти)

Отже, перевіримо батьків.

1. Скільки навчальних предметів вивчає ваша дитина у 5 класі?________________________
2. Скільки уроків у вашої дитини у четвер?_________________________________________
3. Назвіть прізвище чи ім’я учениці, що брала участь у конкурсі «Міс світу »?_____________
4. Який навчальний день тижня для вашої дитини є найтяжчим, напруженим ( з великою кількістю уроків) ?
5. Який предмет у школі для вашої дитини найцікавіший?______________________________
6. Як звуть вчителя малювання?____________________________________________________

А зараз перевіримо, як діти знають своїх батьків.

1.Якогокольору очі у твоєї мами( тата)?__________________________________________________

2.Який улюблений колір у мами ( тата)?__________________________________________________

3. Най улюбленіша квітка твоєї мами ( тата)?______________________________________________

4. Яку пісню любить слухати мама ( тато)?________________________________________________

5. Напишіть дату народження своїх батьків._______________________________________________

6.Назвіть улюблену страву мами. ( тата)?_________________________________________________

8.  Вправа «Ниточки» (20 хв).

Мета: сприяти розумінню необхідності дотри­мання прав дитини та здійснення супроводу її розвит­ку і соціального захисту.

Обладнання: таблички зі словами: дитина, сім'я, дім, освіта, любов, права, надія, кольорові мотузки однакової довжини, ножиці.

                             Хід вправи

Перший етап (20 хв). Перед початком впра­ви педагог-тренер пропонує групі сісти півколом, щоб створити атмосферу амфітеатру. Потім серед учасників тренер обирає сімох осіб, які отримують картки зі словами. Обрані учасники стають до аудиторії (глядачів) спиною, а інший тренер прикріплює їм картки зі словами дитина, сім'я, дім, освіта, любов, права, надія таким чином, щоб певний час глядачі не могли їх побачити. У центр півкола стає учасник з написом дитина. Потім тренер починає розповідати історію, запрошуючи в певний момент вийти на сере­дину півкола по черзі інших шістьох учасників. Ко­жен з учасників тримає один кінець різнокольорової нитки, яку їм заздалегідь дав тренер, а інший кінець простягає дитині. Поступово дитина опиняється в колі, з'єднаному з кожним учасником дійства кольо­ровою ниткою.

Текст тренера.

Зараз я розповім вам реальну історію. Отже, жила собі дитина, яка була найщасливішою в світі. У неї були мама і тато, дідусь і бабуся і навіть старший брат. У дитини була сім'я (тренер вводить учасни­ка, в якого є картка із написом «сім'я», і з'єднує його ниткою з «дитиною»). Усі члени сім'ї ставилися до дитини з повагою та розумінням. Дитина знала, що таке справжня любов (виводить учасника з карткою «любов». Протягує другу ниточку). Сім'я дитини була доволі забезпеченою й жила у великому і світлому домі (виходить учасник з карткою «дім»; протягує ни­точку). Дитина вчилась у школі-гімназії, одній з най­кращих у місті, вона отримала якісну освіту (вихід наступного учасника; ще одна ниточка). Так дотри­мувалися права дитини (вихід учасника з карткою «права»; ще одна ниточка). Дитина з надією диви­лась у майбутнє (вихід учасника з карткою «надія»; остання ниточка).

Але так уже сталося, що майже в один рік батько і старший брат дитини загинули в автокатастрофі. Мама, не впоравшись із нестерпним горем, почала дедалі частіше заглядати в чарку, шукаючи там по­рятунку, а бабуся й дідусь, не витримавши нещастя, померли одне за одним. Так у дитини не стало сім'ї (тренер входить у коло й перерізає ножицями ниточку «дитина» — «сім'я»), а разом з рідними поступово зникла й любов (тренер розрізає нитку «дитина» — «любов»). Згодом не стало в дитини й дому (тренер перерізає нитку «дитина» — «дім»), оскільки мати змушена була продати його, щоб розрахуватися з бор­гами.

Дитина разом з мамою опинилася на вулиці. Вона перестала ходити до школи (тренер розрізає нитку «дитина» — «освіта»). Права дитини не дотримувалися, тому що дорослі перестали про неї піклуватися (тренер ріже нитку «дитина» — «пра­ва»). Лише світлий промінчик надії давав дитині сили та сподівання (єдина нитка, яка залишається не розрізаною). Час минав, і одного разу дитину привели небайдужі люди до притулку. Фахівці притулку знайшли для дитини прийомну сім'ю, де вже вихову­вали двох хлопчиків і двох дівчаток. Поряд із дитиною з'явилися чоловік і жінка, яких дитина називає мамою й татом, у неї з'явилися брати і сестри (тренер зв'язує нитку «дитина» — «сім'я»). Дитина відчуває, що її люблять (тренер зв'язує нитку «дитина»—«любов»). У дитини з'явився дім, в якому вона почувалася за­тишно й комфортно (тренер зв'язує нитку «дитина» — «дім»). Дитина знову почала вчитися (тренер зв'язує нитку «дитина» — «освіта»).

Дитина знову могла сказати: «Я—людина, нехай маленька, але я маю права (тренер зв'язує нитку «ди­тина» — «права»). Як чудово, коли є на світі добрі люди, і як важливо, щоб у серці залишалася надія!                                          Другий етап. Потім тренер пропонує групі подя­кувати учасникам дійства й запрошує всіх повернутися на свої місця в колі.

      До уваги тренера: дана вправа передбачає досить глибоке обговорення та рефлексію. Під час обговорення не слід залишати без уваги жодної репліки учасників, оскільки вправа може викликати надто глибокі емоційні переживання.

Обговорення:

—Як почувались учасники дійства?

—Які емоції, почуття переживали глядачі?

— До яких роздумів спонукала нас рольова гра?

•   Які умови потрібні дитині для виживання й розвитку?

 Хто може забезпечити ці умови?

Відкритий лист батькам

Дорогі батьки!

Ось я  вже і навчаюсь у 5 класі.

Перш за все хочу повідомити Вам, що я________________________________________________________________________

Іноді я____________________________________________________________________________________________________

Найцікавіший для мене предмет______________________________________________________________________________

А ще я____________________________________________________________________________________________________

Найтяжчим для мене у 5 класі________________________________________________________________________________

__________________________________________________________________________________________________________

Більш за все я хочу_________________________________________________________________________________________

А в більшості випадків настрій у мене_________________________________________________________________________

А наш класний керівник_____________________________________________________________________________________

Хочу зізнатися, що у мене зовсім немає асу на__________________________________________________________________

У 5 класі мене здивувало____________________________________________________________________________________

Але я з гордістю можу сказати, що тепер вмію__________________________________________________________________

Хочу вам сказати, що_______________________________________________________________________________________

                                        Історія для надхнення 
Мета: показати важливість батьківського часу для дитини та сприяти усвідомленню ролі батьківства на ціннісно-емоційному рівні.
Хід проведення Тренер розповідає історію для натхнення: 
„ Якось один чоловік повернувся пізно додому з роботи, як завжди втомлений і знервований та побачив, що на порозі його чекає п’ятирічний син.
Тату, можна в тебе щось спитати?
Звичайно, що сталося?
Тату, а яка в тебе зарплатня?
Це не твоя справа! - обурився батько. - І навіщо це тобі?
Будь ласка, ну скажи, скільки ти отримуєш за годину?
Ну, взагалі, 500. А що?
Тату, - син подивився на нього знизу вверх дуже серйозними очима.
- Тату, ти можеш мені позичити 300?
Ти запитував лише для того, щоб я дав тобі грошей на якусь дурну іграшку? – закричав той. - Негайно йди до себе в кімнату і лягай спати! Не можна ж бути таким егоїстом! Я працюю цілий день, страшенно втомлююсь, а ти себе так поводиш. Малюк тихо пішов до себе в кімнату і закрив за собою двері.
А його батько продовжував стояти на порозі та обурюватися проханням сина: „Та як він сміє питати мене про зарплатню, щоб потім попросити грошей?”
Згодом він заспокоївся і почав роздумувати: „Може йому й дійсно щось дуже важливе потрібно купити. Та грець з ними, з тими трьома сотнями, адже він у мене ще ні разу не просив грошей”.
Коли батько зайшов у дитячу кімнату, його син уже був у ліжку.
Ти не спиш, синку, - запитав батько.
Ні, тату, - відповів хлопчик.
Я, здається, тобі дуже грубо відповів, у мене був важкий день, просто зірвався. Пробач мені. Ось тримай гроші, які ти просив.
Хлопчик сів на ліжку та посміхнувся. Ой, тату, дякую! – радісно вигукнув він. Потім хлопчик заліз під подушку і дістав декілька зім’ятих банкнот. Його батько, побачивши, що в дитини вже є гроші, знову обурився. А малюк склав всі гроші разом, ретельно перерахував купюри і подивився на батька.
Навіщо ти в мене просив грошей, якщо вони в тебе вже є? – пробурмотів той.
Тому що в мене було недостатньо. Але тепер мені як раз вистачить, - відповів хлопчик. – Тату, тут рівно 500. Можна я куплю годину твого часу? Будь ласка, прийди завтра з роботи раніше. Я хочу, щоб ти повечеряв разом з нами”.

Я дякую Вам, я впевнена що після сьогоднішньої зустрічі остані слова ніколи не промовить ваша дитина.