Розробка індивідуальної програми розвитку

«Індивідуальна програма розвитку дитини з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому навчальному закладі»

                                                                 ЗМІСТ

Вступ……………………………………….................................………………2-3

1.Теоретичне обґрунтування поняття «індивідуальна програма розвитку»….3-25

2.Індивідуальна програма розвитку…………………………..…………….25-38

Висновки……………………………………………......……………………38-39

Список використаних джерел……………………………………..………39-41

Вступ

Актуальність дослідження. Створення умов для навчання дітей з особливими освітніми потребами в системі загальної освіти є проявом демократичності суспільства. Сучасний світ стає толерантнішим завдяки допомозі дітям з ООП. Ратифікувавши Конвенцію ООН «Про права людей з інвалідністю» наша держава зробила величезний прорив у розумінні та навчанні дітей з ООП. Цей крок дає змогу тисячам дітей по всій Україні по-іншому подивитися на світ, отримати безперешкодний доступ до знань та мати в подальшому житті шанс на краще життя.

Одним із найважливіших документів, який супроводжує дитину з особливими освітніми потребами у навчальному закладі, є індивідуальна програма розвитку. Саме її створення є одним з найголовніших питань, які сьогодні розглядаються в освіті.

Стан вивчення проблеми. Проблеми, пов’язані з розвитком інклюзивної освіти, хвилюють багатьох науковців. Різним аспектам розвитку освіти присвятили свої дослідження як закордонні науковці: М.Ейнскоу, Т.Бут, Ш.Крокер, Ш.Діксон, Т.Лорман, Дж.Депплер, Д.Харві, Ч.Вебер, Дж.Лупарт, так і вітчизняні: Н.Софій, А.Колупаєва, О.Таранченко, Ю.Найда, Н.Дятленко, О.Патрикеєва.

Вибір теми роботи «Індивідуальна програма розвитку» зумовлений тим, що проблема створення індивідуальної програми розвитку є новою і є дуже актуальною в умовах реформування шкільної освіти в Україні.

Мета дослідження – теоретично обґрунтувати процес створення ІПР.

Відповідно до мети дослідження було визначено наступні завдання:

• Розкрити сутність поняття «індивідуальна програма розвитку»;
• Обгрунтувати теоретичні аспекти створення індивідуальної програми розвитку;
• Визначити основні компоненти та принципи створення індивідуальної програми розвитку.

Об’єктом дослідження є процес створення індивідуальної програми розвитку.

Предметом дослідження є теоретичні засади створення індивідуальної програми розвитку.

З метою виконання визначених завдань були використані такі методи дослідження:

• теоретичні: вивчення навчально-методичної літератури щодо інклюзивної освіти;
• емпіричні: праксиметричні (аналіз та узагальнення позитивного педагогічного досвіду) для визначення рівня знань та вмінь для створення індивідуальної програми розвитку.

1.Індивідуальна програма розвитку

«Школи повинні приймати всіх дітей, незважаючи на їхню фізичну, інтелектуальну, соціальну, емоційну, мовну або іншу особливість. До них відносяться діти з розумовими та фізичними порушеннями, обдаровані діти, безпритульні, працюючі діти, діти з віддалених районів або діти, які відносяться до кочових народів, діти, які відносяться до мовних, етнічних і культурних меншин, і діти з інших соціально вразливих груп.»

«Інклюзивні школи є найбільш ефективним засобом боротьби з дискримінаційними поглядами, створення сприятливої атмосфери в місцевих громадах, побудови інклюзивного суспільства й забезпечення освіти для всіх.» Саламанська декларація, стаття 2[6]

Основною умовою у забезпеченні успішності навчання дитини з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому навчальному закладі є індивідуалізація навчально-виховного процесу.

Індивідуальне планування навчально-виховного процесу починається з розроблення індивідуальної програми розвитку (ІПР), яка допомагає педагогічному колективу закладу пристосувати освітнє середовище до потреб дитини та забезпечити доступність загальноосвітньої навчальної програми.[4]

При розробці ІПР слід спиратися на такі нормативно-правові документи:

Наказ Міністерства освіти і науки України від 28.01.2014 №80 «Про затвердження Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та/або розумового розвитку(початкова школа)»;

Лист Міністерства освіти і науки «Про навчальні плани та програми спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів на 2014/15 навчальний рік» від 25.06.2014 №1/9-335;

Лист Міністерства освіти і науки від 28.08.2014 №1/9-430 «До листів Міністерства освіти і науки України від 25.06.2014 №1/9-335 і від 13.08.2014 №1/9-335 і від 13.08.2014 №1/9-413».

Методичні рекомендації про організацію навчально-виховного процесу учнів з розумовою відсталістю та затримкою психічного розвитку ( лист Міністерства освіти і науки України від 13.08.2014 № 0/9-413).[5]

Індивідуальна програма розвитку розробляється для учнів, у яких виникають труднощі при засвоєнні змісту навчальної програми загальноосвітніх навчальних закладів. Найчастіше такі труднощі пов’язані з особливостями психофізичного розвитку дитини. Індивідуальне планування забезпечує навчання таких учнів з урахуванням їхніх можливостей і потреб і дає можливість проводити системну оцінку досягнень у всіх сферах розвитку дитини. [3]

 Індивідуальна програма розвитку – це письмовий документ, який загалом є контрактом між педагогічним колективом та батьками чи опікунами дитини. Він закріплює вимоги до організації навчання дитини, зокрема визначає характер освітніх послуг та форм підтримки. Ця програма виконує низку функцій, у тому числі: навчально-методичну, комунікативну, менеджменту, підзвітності, моніторингу, контролю дотримання нормативних вимог та оцінки.

 Навчально-методична функція. Як інструмент організації навчання, індивідуальна програма розвитку окреслює перелік послуг, які надаються учневі. Вона містить загальну інформацію про учня, поточні показники успішності й поведінки, рекомендації психолого-медико-педагогічної консультації, навчальні цілі, способи та форми оцінювання навчальних досягнень, показники динаміки розвитку, адаптації та модифікації, які необхідно здійснити, враховуючи потреби учня. В ІПР також зазначаються додаткові послуги, які надаються фахівцями (наприклад, психологом, логопедом, корекційним педагогом).

 Як інструмент організації навчання, цей документ повинен бути достатньо докладним і чітким. У випадку переходу дитини з одного навчального закладу в інший Індивідуальна програма розвитку передається разом з іншими документами дитини.

 Комунікативна функція. Як засіб комунікації, ІПР спрямована на вирішення одразу кількох завдань. Насамперед, вона інформує всіх значущих для учня осіб (зокрема батьків), про те, чому навчання дитини потребує розробки Індивідуальної програми розвитку. ІПР розробляється командою фахівців, які безпосередньо працюють з дитиною, із залученням членів родини. Така співпраця забезпечує інформування батьків про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та регулює комплекс суперечливих питань, які можуть виникати між батьками та вчителями у процесі навчання.

 Менеджмент. Наступна важлива функція ІПР – це функція менеджменту. Окрім вичерпного переліку різних видів підтримки, додаткових послуг, адаптації та модифікації, необхідних для успішного навчання й розвитку дитини, в ІПР також слід визначити, чи потрібні дитині або її батькам додаткові консультації, спеціальний транспорт, допоміжний персонал та інші супутні послуги.  В ІПР треба зазначити, які спеціалісти надають послуги цій дитині та яка щоденна тривалість таких послуг. Це дає змогу адміністрації закладу здійснювати кадровий розподіл чи планування. [4]

 Забезпечення підзвітності. Ще одна важлива функція ІПР – забезпечення підзвітності. Адже вона є своєрідною угодою між школою та батьками. Укладаючи її, школа бере на себе зобов’язання виділяти ресурси для учня. Наприклад, якщо в ІПР зазначено, що з учнем працюватиме логопед тричі на тиждень по одній годині, то зменшення кількості годин або заміна одного фахівця іншим неприпустимі. Однак, якщо один з наведених альтернативних варіантів більше відповідає потребам дитини, в ІПР слід внести зміни з урахуванням цих потреб.

 Моніторинг дотримання нормативних положень та оцінок. Індивідуальна програма розвитку також слугує засобом моніторингу або контролю дотримання нормативних положень. Необхідно добре знати складові ІПР і стежити за тим, щоб усі послуги були описані в ній належним чином. Коли представники управління освіти проводять контроль організації навчально-виховного процесу закладу, перевіряють якість надання освітніх послуг дітям з особливими освітніми потребами, вони насамперед звертають увагу на ІПР. Саме вона є документальним свідченням організації навчання таких дітей в інклюзивних умовах, а отже, предметом вивчення при здійсненні контролю та наданні медичної допомоги органами управління освітою. [4]

 З метою забезпечення ефективності освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами, які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти, утворюється команда психолого-педагогічного супроводу, на яку покладається виконання таких завдань: збір інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, реалізації моніторингу виконання індивідуальної програми розвитку; визначення напрямів психолого-педагогічних,  корекційно-розвиткових послуг, що можуть бути надані в межах закладу освіти на підставі висновку Інклюзивно-ресурсного центру та забезпечення надання цих послуг; розроблення індивідуальної програми розвитку для кожної дитини з особливими освітніми потребами та моніторинг її виконання з метою коригування та визначення динаміки розвитку дитини; створення належних умов для інтеграції дітей з особливими освітніми потребами в освітнє середовище; проведення консультативної роботи з батьками дітей з особливими освітніми потребами щодо особливостей їх розвитку, навчання та виховання; проведення інформаційно-просвітницької роботи у закладі освіти серед педагогічних працівників, батьків і дітей з метою недопущення дискримінації та порушення прав дитини, формування дружнього та неупередженого ставлення до дітей з особливими освітніми потребами.[6] 

 Складові індивідуальної програми розвитку. Під час створення індивідуальної програми розвитку особлива увага звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів, а також системи додаткових послуг, які дадуть дитині змогу успішно навчатись в умовах інклюзивного класу. Зазвичай в індивідуальній програмі розвитку містяться такі розділи:

1.Загальна інформація про дитину: ім’я, прізвище; вік; телефони батьків; адреса; особливості психофізичного розвитку (інформація про особливі освітні потреби); дата зарахування дитини до навчального закладу; строк, на який складається програма.

2.Наявний рівень знань та вмінь. Група фахівців упродовж 1-2 місяців (залежно від складності порушень розвитку) вивчає можливості та потреби дитини, фіксує результати вивчення, а саме:

її вміння, сильні якості та труднощі, стиль навчання (візуальний, кін естетичний, полі сенсорний та ін., особливо якщо один із стилів домінує), у чому їй потрібна допомога;

інформація про вплив порушень розвитку дитини на її здатність до навчання (відомості надані психолого-медико-педагогічною консультацією);

наводяться відомості про рівень розвитку дитини, зафіксовані під час спостережень та оцінки розвитку фахівцями (що дитина не вміє робити, у чому її потрібна допомога тощо).

3.Спеціальні та додаткові послуги. В індивідуальній програмі розвитку треба передбачити заняття з відповідними фахівцями (логопедом, фізіотерапевтом, психологом та іншими спеціалістами). Учителі та фахівці співпрацюють над інтегруванням додаткових послуг у навчальний процес. Іноді учень потребує більш інтенсивних або особливих послуг, які можуть надаватись лише у відповідному середовищі (наприклад, заняття з використанням спеціальної апаратури тощо). У цьому випадку доцільно домовитися з відповідним закладом, який може надавати такі послуги. В індивідуальній програмі розвитку треба визначити кількість і тривалість занять фахівців із дитиною. Крім того, слід указати, де повинні надаватись відповідні послуги. Ця інформація повинна бути зрозумілою всім присутнім на засіданні, а також будь-якій іншій людині, яка читатиме ІПР.

Додаткові спеціальні послуги – це додаткові послуги педагогів та інших фахівців, які необхідні дитині для успішного засвоєння програми: послуги логопеда, психолога, реабілітолога, послуги з перекладу жестовою мовою, організація відпочинку, в тому числі лікувально-оздоровчого; консультаційні послуги, у тому числі з покращення мобільності й орієнтації. До додаткових послуг також належать медичні, зокрема шкільної медсестри (за необхідності).

4.Адаптації/модифікації. Під час складання індивідуальної програми розвитку необхідно проаналізувати, які адаптації та модифікації слід розробити для облаштування середовища, застосування належних методів викладання, навчальних матеріалів, обладнання, урахування сенсорних та інших потреб дитини.[4]

Розглянемо детальніше характер можливих адаптацій й модифікацій. Модифікація – трансформує характер представлення матеріалу шляхом зміни змісту або концептуальної складності навчального завдання. Наприклад, скорочення змісту навчального матеріалу; модифікація навчального плану або освітніх цілей і завдань для конкретної дитини, корекція завдань, визначення змісту, який необхідно засвоїти. Водночас точно оцінити знання, уміння та навички окремих учнів доволі складно, навіть із застосуванням модифікацій.

Адаптація – змінює характер представлення матеріалу, не змінюючи зміст або концептуальну складність навчального завдання. Зокрема, можуть використовуватись такі види адаптацій: пристосування освітнього середовища (збільшення інтенсивності освітлення в класних кімнатах, де є діти з порушеннями зору, зменшення рівня шуму в класі, де навчається дитина зі зниженим слухом, забезпечення її слуховим апаратом, створення відокремленого блоку у приміщенні школи для дітей початкової ланки); адаптація навчальних предметів (використання навчальних завдань різного рівня складності, збільшення часу на виконання навчальних завдань, зміна темпу занять, чергування видів діяльності тощо); адаптація навчальних матеріалів (адаптація навчальних посібників, наочних та інших матеріалів, використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів, картки-підказки тощо).

5.Строк дії ІПР. Індивідуальна програма розвитку розробляється на один рік. Двічі на рік (за потреби частіше) програма переглядається з метою її коригування. Зокрема це може виявитись необхідним, наприклад, якщо: дитина досягла у ІПР навчальних цілей; у дитини виникають труднощі із засвоєнням визначеного змісту навчального матеріалу; виникає необхідність перейти до наступного рівня складності виконання завдань; у дитини виникають труднощі у процесі досягнення визначених цілей; виникла потреба збільшити кількість годин дитині; дитину переводять в іншу школу; у дитини спостерігається проблеми з поведінкою тощо.[4]

Індивідуальний навчальний план. Для дітей з особливими освітніми потребами, які мають інтелектуальні порушення та з комплексними порушеннями розвитку (порушення слуху, зору, опорно-рухового апарату в поєднанні з розумовою відсталістю, затримкою психічного розвитку) на основі робочого навчального плану школи розробляється індивідуальний навчальний план з урахуванням рекомендацій психолого-медико-педагогічної консультації та на основі Типових навчальних планів спеціальних загальноосвітніх навчальних закладів для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку.[10]

ІНП – це формальний документ, який містить детальну інформацію про дитину і послуги, які вона має отримувати. Він розробляється командою педагогів і фахівців та об’єднує їхні зусилля з метою розробки комплексної програми роботи з дитиною і, водночас, визначає, які саме послуги надаватиме кожний фахівець. Батьки є активними учасниками розробки індивідуального навчального плану, оскільки вони знають своїх дітей краще за інших.  Індивідуальний навчальний план визначає необхідні адаптації/модифікації та слугує підґрунтям для подальшого планування навчальних занять. Він розробляється та реалізується для кожного учня з особливими освітніми потребами. Під час створення індивідуального навчального плану головна увага звертається на розробку конкретних навчальних стратегій і підходів, а також системи додаткових послуг, які дадуть дитині змогу успішно навчатися у звичайному класі.[2]

Індивідуальний навчальний план визначає перелік навчальних предметів, послідовність їх вивчення, кількість годин, що відводяться на вивчення кожного предмета за роками навчання, та тижневу кількість годин; у плані враховуються додаткові години на індивідуальні та групові заняття, курси за вибором, факультативи тощо; для проведення корекційно-розвиткових занять в індивідуальному навчальному плані учня передбачається від 3 до 8-ми годин на тиждень (кількість годин визначають відповідні психолого-медико-педагогічні консультації).[1]

 Індивідуальний навчальний план та індивідуальна навчальна програма розробляються педагогічними працівниками, у тому числі із дефектологічною освітою, які беруть безпосередню участь в освітньому процесі, за участі батьків дитини або осіб, які її замінюють, і затверджуються керівником навчального закладу. Індивідуальна навчальна програма дитини з особливими освітніми потребами у класі з інклюзивною формою навчання розробляється на основі типових навчальних програм загальноосвітніх навчальних закладів, у тому числі спеціальних, з їх відповідною адаптацією. [4]

 Відповідно до нормативно-правової бази України, педагоги повинні розробляти індивідуальну програму розвитку, у тому числі індивідуальну навчальну програму та індивідуальний навчальний план для дитини з особливими освітніми потребами, і брати участь у засіданнях групи фахівців у питаннях розробки та моніторингу індивідуальної програми розвитку, у склад якої можуть входити корекційні педагоги, інші фахівці, батьки учня. Індивідуальна програма розвитку допомагає педагогічному колективу закладу пристосувати освітнє середовище до потреб дитини та забезпечити доступність загальноосвітньої навчальної програми. Хоча індивідуальна програма розвитку розробляється на основі типових навчальних програм,  при її створенні можна використовувати типові навчальні плани спеціальних навчальних закладів, які передбачають окремі варіанти типових навчальних планів для сліпих дітей та зі зниженим зором, глухих дітей і дітей зі зниженим слухом, дітей з тяжкими порушеннями мовлення, дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, розумово відсталих дітей, дітей зі складними порушеннями розвитку. Такі плани вже враховують особливості розвитку дітей зазначених категорій, тому можуть бути хорошим ресурсом при розробці індивідуальної програми розвитку для дитини з тими чи іншими порушеннями розвитку. Крім того,типові навчальні плани для спеціальних навчальних закладів містять корекційно-розвивальну складову, спрямовану на вирішення специфічних завдань, що зумовлені особливостями психофізичного розвитку учнів, а саме: розвиток зорового або слухового сприймання, мовлення, пізнавальної діяльності, психофізичний, соціально-комунікативний розвиток дітей з особливими освітніми потребами, формування в них навичок просторового, соціально-побутового орієнтування тощо; розвиток навичок саморегуляції та саморозвитку дітей шляхом взаємодії з навколишнім природним середовищем з урахуванням наявних знань, умінь і навичок комунікативної діяльності та творчості; формування компенсаторних способів діяльності як важливої умови підготовки дітей з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітньої школи; створення умов для соціальної реабілітації дітей з особливими потребами, розвиток їх самостійності та життєво важливих компетентностей.[8]

Навчальна програма визначає зміст розділів і тем з кожного предмета, систему знань, умінь і навичок, які повинні опанувати учні в процесі навчання. Під час складання індивідуальної навчальної програми педагоги насамперед аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів, що використовуються на уроці, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами. До складання індивідуальної програми розвитку залучаються батьки, які повинні мати чітке уявлення й розуміння необхідності розроблення індивідуальної навчальної програми для їхньої дитини. Така співпраця забезпечує проінформованість батьків про потенційні можливості дитини, динаміку її розвитку та регулює комплекс суперечливих питань, які можуть виникати між батьками та вчителями у процесі навчання їхньої дитини. [11]

Інформація про прогрес дитини. Невід’ємною складовою процесу розробки індивідуальної програми розвитку є оцінка динаміки розвитку дитини з особливими освітніми потребами, збирання відомостей про її успіхи (учнівські роботи, результати спостережень педагогів, контрольні аркуші, результати тестів тощо).  Визначення рівня сформованості знань, умінь і навичок учнів з особливими освітніми потребами здійснюється з метою забезпечення позитивної мотивації на навчання, інформування дітей про їх індивідуальні досягнення, визначення ефективності педагогічної діяльності вчителів. [15]

Оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами відбувається за критеріями оцінювання навчальних досягнень школярів у системі загальної середньої освіти, затвердженими наказом № 329 Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 13.04.2011, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 травня 2011 року за №566/19304. [4]

Оцінювання навчальних досягнень учнів з розумовою відсталістю, з комплексними порушеннями розвитку, які навчаються за індивідуальним навчальним планом та програмою, здійснюється за обсягом матеріалу, визначеним індивідуальною навчальною програмою. Якщо дитина з особливими освітніми потребами має сенсорні порушення та збережений інтелект і потребує створення відповідних адаптацій навчальних матеріалів і корекційних занять з учителем-дефектологом, для неї розробляється та частина індивідуальної програми розвитку, яка стосується надання цих послуг та розроблення відповідних адаптацій. За потреби адаптується навчальна програма, але розробка індивідуального навчального плану є недоцільною. Відомості про прогрес учня (із зазначенням відповідних дат) записуються безпосередньо в індивідуальну навчальну програму.[10]

Процес складання індивідуальної програми розвитку дитини з особливими освітніми потребами має диференційований характер, розробляється на основі аналізу проблеми розвитку учня та його освітніх потреб. Індивідуальна програма розвитку є документальним свідченням організації навчання таких дітей в умовах інклюзивного навчання, а отже, предметом вивчення при здійсненні контролю та наданні медичної допомоги органами управління освітою.

Під час складання індивідуальної програми розвитку звертається увага на дотримання таких вимог: індивідуальна програма розвитку повинна містити всі необхідні складові, які допоможуть адаптувати освітнє середовище до потреб дитини; довгострокові цілі та короткотермінові завдання повинні бути чітко пов’язані між собою; під час розроблення індивідуальної програми розвитку використовуються рекомендації психолого-медико-педагогічної консультації.  До складу шкільної команди з питань розробки ІПР входять усі необхідні фахівці, які комплексно розглядають проблему розвитку дитини, та укладають зазначений документ з урахуванням особливостей розвитку учня й відповідно до його потреб.[4]

Перше засідання з розробки ІПР повинно відбутись впродовж 30 днів навчання дитини у школі. За цей час команда фахівців вивчає наявний рівень знань і вмінь учня, можливості та потреби, фіксує результати вивчення: уміння, сильні якості та труднощі, стиль навчання (візуальний, кін естетичний, полісенсорний та інші, особливо якщо один зі стилів домінує), у чому потрібна допомога; інформацію про вплив порушень розвитку дитини на її здатність до навчання (відомості надані психолого-медико-педагогічною консультацією). [17]

До обговорення індивідуальної програми розвитку залучаються батьки або особи, які їх заміняють, що дає їм змогу не тільки отримати інформацію про навчальні види діяльності, освітні послуги, види допомоги, які надаються дитині, а й постійно спілкуватися з педагогами щодо успіхів учня в усіх сферах його розвитку. Ознайомившись з індивідуальною програмою розвитку, батьки зможуть зрозуміти: чому їхня дитина потребує розробки індивідуальної програми розвитку; хто надаватиме освітні та додаткові спеціальні послуги; тривалість цих послуг і розклад занять з додатковими фахівцями; методи та періодичність оцінювання; періодичність перегляду індивідуальної програми розвитку та надання інформації про перебіг її реалізації. ІПР повинна бути зрозумілою для всіх мовою. Індивідуальні програми розвитку можуть мати різний вигляд. Щоденні зусилля педагогів у реалізації окреслених цілей і завдань і ретельне документування результатів моніторингу ІПР є передумовами успішного навчання й розвитку дітей. [4]

Установча зустріч членів команди. Запросіть на першу установчу зустріч усіх потенційних членів команди (крім батьків дитини). Ними можуть бути педагоги навчального закладу, в якому навчається (буде навчатися) дитина; педагоги навчального закладу, в якому дитина перебувала раніше; інші штатні працівники навчального закладу: логопед, корекційний педагог, психолог та ін. Якщо ці фахівці не є працівниками навчального закладу, необхідно залучити їх, звернувшись в місцеву поліклініку, реабілітаційний центр, спеціальний загальноосвітній заклад тощо.[10]

Установча зустріч проводиться з метою визначення оптимального складу команди та ухвалення плану дій, що передує  створенню ІПР. Оптимальний склад команди – кількість фахівців, яка забезпечить реалізацію індивідуальної програми розвитку та спеціальних послуг. План дій, що передує створенню ІПР, визначає цілі, засоби, ресурси, необхідні для вивчення членами команди сильних і слабких сторін дитини. Мета плану дій – отримати комплексну оцінку сильних і слабких сторін дитини. Засобами досягнення мети можуть бути: спостереження, тести, опитування (педагогів, батьків, безпосередньо дітей).[2]

Проведення комплексної оцінки сильних і слабких сторін дитини. Створенню індивідуальної програми розвитку для дитини з особливими потребами передує здійснення комплексної оцінки, що дає змогу виявити особливості її розвитку: поведінка, навчальні пріоритети, конкретні вміння, загальний рівень розвитку учня тощо. Ця інформація дає вчителю змогу відповідним чином організувати навчальний процес, задовольнити потреби дітей і сприяти їхньому всебічному розвиткові. Комплексну оцінку дітей з використанням спеціальних методик слід проводити із залученням відповідних фахівців і батьків. Під оцінкою розуміється процес збирання всебічної інформації про дитину, яка потім використовується для визначення сильних якостей учня та сфер, де йому потрібна додаткова підтримка. [4]

Процес оцінки має на меті визначення актуального рівня розвитку дитини, що дає змогу окреслити відповідні освітні цілі та спланувати навчальні види діяльності. Процес оцінки учнів з особливими освітніми потребами бути комплексним, цілеспрямованим і точнішим, аніж процес оцінки дітей з типовим рівнем розвитку. Комплексність необхідна для того, щоби найточніше визначити можливості дитини і всі сфери, де вона потребує допомоги.

До цього процесу оцінки слід залучати фахівців з кількох дисциплін. Це повинен бути безперервний, колективний процес систематичних спостережень та аналізу їх результатів. Результати, отримані під час лише одного спостереження лише одним фахівцем не можуть уважатись достовірними. Для створення ефективної індивідуальної програми розвитку потрібні спільні дії вчителів, батьків і фахівців. [13]

Слід запевнити батьків, що під час проведення оцінки дитини, аналізу результатів роботи увага звертатиметься на сильні якості учня; що це процес збирання інформації, яка допоможе вчителям та фахівцям працювати на користь дитини; що це засіб для розробки індивідуальної програми розвитку, яка повністю відповідатиме потребам дитини. Інформацію про дитину можна одержати з різних джерел: від батьків, дорослих (у тому числі тих, з ким живе дитина), від самої дитини, від фахівців, які з нею працюють, та інших осіб.[9]

Фахівці можуть допомогти точніше визначити рівень розвитку та потреби дитини. Суттєво допомогти під час оцінки дитини можуть інші спеціалісти (логопеди, сурдопедагоги, тифлопедагоги, медики, психологи та інші). Після завершення процесу оцінки всі, хто брав у ньому участь (учителі, фахівці), аналізують її результати. Отримавши результати комплексної оцінки, необхідно перейти до розробки  індивідуальної програми розвитку.

Консультативний супровід таких фахівців допомагає створити оптимальні умови для навчання дітей з особливими освітніми потребами в умовах інклюзивного навчання. Такий підхід виводить співпрацю між фахівцями на новий рівень задоволення потреб дітей з порушеннями психофізичного розвитку у природному оточенні дітей. [5]

У групу з розробки ІПР можуть входити ті самі особи, які брали участь у процесі оцінки. Мета зустрічі – узагальнення результатів оцінки сильних і слабких сторін дитини, актуального рівня знань, умінь і навичок і формування перспективних (максимум на навчальний рік) навчальних цілей у різних сферах розвитку. Після того, як визначено перспективні цілі, члени команди переходять до спільного планування довгострокових та короткострокових завдань на найближчий період.

Під час планування заходів, які допоможуть дитині опанувати вміння й навички, що відповідають її віку, можна порівняти її розвиток з типовим рівнем розвитку (це може допомогти визначити необхідну послідовність розвитку вмінь учня). Важливо пам’ятати, що визначати цілі та планувати завдання необхідно одночасно в усіх сферах розвитку, в яких дитина потребує допомоги. Члени групи з розробки ІПР тісно співпрацюють та несуть відповідальність за рішення про заходи, необхідні для успішного навчання дитини у школі. Індивідуальна програма розвитку розробляється командою, у склад якої входять: педагоги, які працюють з дитиною, фахівці, які залучатимуться до навчально-виховного процесу, батьки дитини та керівник закладу освіти. Складена та узгоджена з усіма членами команди ІПР підписується директором навчального закладу та батьками. [4]

Відповідальність за реалізацію індивідуальної програми розвитку покладається на всіх членів команди. Відстеження перебігу виконання цілей, окреслених в ІПР, покладається на заступника директора (в його обов’язки входить вирішення питань інклюзивної освіти).

Цілі і завдання ІПР. Вимірювані навчальні та розвиткові цілі на рік.

Довгострокові цілі. Індивідуальна програма розвитку повинна містити довгострокові цілі для кожного навчального предмета, в якому учень потребує допомоги (наприклад, з читання, математики або письма). Тут не йдеться про короткострокові завдання, які визначають окремо.

Зазвичай формулювання дострокових цілей є другим етапом у порядку денному на засіданні з розробки ІПР. Вони відображають проблемні ділянки, в яких було досягнуто згоди і над якими повинна працювати команда фахівців. При цьому передбачається, що така згода існує. Тому намагайтесь дійти узгодження дострокових цілей усіма учасниками і лише після цього варто рухатись далі й обговорювати інші питання.

Для вироблення довгострокових цілей слід спиратись на звіт команди фахівців, урахувати результати консультацій з колишніми вчителями дитини та педагогами, які працюють з нею зараз, брати до уваги спостережень і характеристику потреб дитини з точки зору її батьків. [18]

Короткострокові завдання – це послідовність етапів, які походить учень у досягненні визначеної річної цілі.  Після узгодження актуального рівня успішності та цілей на навчальний рік можна приступати до вироблення короткострокових завдань, спрямованих на реалізацію довгострокових цілей. Крім того, у процесі їх формування стає зрозуміло, які послуги треба надати учню. Основою для вироблення короткострокових завдань слугують дані про актуальний рівень успішності та додаткові послуги, яка потребує дитина для виконання цілей ІПР. [4]  

Визначення цілей. Розробка актуальних цілей повинна спиратись на принципи цілепокладання SMART (абревіатура від англ.слів):

Specific – конкретні;

Measurable – вимірювані;

Achievable – досяжні;

Resalt-oriented – орієнтовані на результат;

Time-related – визначені в часі.

Здатність визначати такі цілі, послідовно й узгоджено досягати їх усіма учасниками команди супроводу, а також відстежувати динаміку розвитку дитини – це спеціальні вміння, які можна здобути завдяки тренінгам і власним прагненням фахівців, зацікавлених в ефективному навчанні дітей з особливими освітніми потребами.[9]

Ще одним важливим моментом розробки цілей є опора на критерії, за якими слід вибрати першочергові цілі для опрацювання всіма учасниками групи супроводу (учитель, асистент учителя, логопед, корекційний педагог, батьки, учитель фізичної культури, учитель музики та ін.). завдяки багаторічній практиці розробки таких цілей як частини індивідуальної програми розвитку зарубіжними фахівцями напрацьовано ієрархію цілей, що допомагає визначити пріоритетні.

Пріоритет у виборі цілей:

1)безпека (коли завдає шкоду собі або іншим);

2)соціальний розвиток;

3)комунікативні навички;

4)поведінка;

5)навички самостійності;

6)навчальні навички.[20]

Під час розробки навчальних цілей важливе також планування їх структури. Для того, щоб цілі були дієвими, варто їх виписати з максимальною конкретністю. Структура цілі повинна містити відповіді на запитання: де? (в якій ситуації), з ким?, що дитина буде робити?, як швидко почне це робити?, як часто?, рівень підтримки і хто буде стежити за результатом?

Короткострокові завдання містять: визначення знань, умінь і навичок, які повинен набути учень відповідно до довгострокових цілей; методику реалізації певної цілі; критерії оцінювання її досягнення; строки періодичного його оцінювання. Короткострокові завдання дають змогу вчителю й батькам спостерігати за успіхами дитини.[13]

Якщо певних очікуваних результатів не досягнуто, або, навпаки досягнуто швидше передбачуваного часу, то впродовж навчального року здійснюється перегляд ІПР у цій частині. Тобто перегляд ІПР учня може здійснюватися за потреби частіше, щоби вносити зміни тоді, коли в них виникає потреба. Індивідуальна програма розвитку повинна містити вимірювані довгострокові цілі, які дають дитині доступ до загальноосвітньої програми й можливості досягати прогресу в її засвоєнні.[4]

Ефективність виконання ІПР оцінюється принаймі щороку, але передбачається й поточне оцінювання. Мета такого перегляду полягає в тому, щоб вивчити прогрес дитини (чи його відсутність), її довгострокові цілі, проаналізувати проблемні питання, які турбують батьків або вчителів, щоби внести в ІПР потрібні зміни. Крім того, батьків слід інформувати про прогрес у цілях і завданнях її ІПР, досягнутий дитиною в школі. При цьому батьки в будь-який час можуть звернутися з проханням про проведення засідання з ІПР. На виконання цієї вимоги можна направляти батькам короткі інформаційні повідомлення про поточні успіхи в реалізації конкретних довгострокових цілей і зазначати, наприклад, що певну мету досягнуто, або що учень продовжує над нею працювати, досяг певного рівня компетентності тощо. [2]

Обов’язок школи надавати інформацію про успіхи в досягненні цілей ще раз підкреслює значення ІПР як механізму підзвітності. Наприклад, якщо у програмі планується реалізувати окремі цілі до визначеного строку, але прогресу не спостерігається, така ситуація спонукатиме команду з ІПР поміркувати про необхідність перегляду цього документа.

Актуальний рівень успішності. Зазвичай актуальний рівень навчальних досягнень є першим пунктом у порядку денному на засіданні з розробки ІПР. Якщо учасникам вдається дійти спільної думки про рівень навчальних досягнень дитини та її розвитку, то далі набагато легше перейти до обговорення наступних складових цього документа – визначення річних цілей навчального та розвиткового процесу та відповідних короткострокових завдань. Характеристика актуального рівня навчальних досягнень повинна відображати існуючі навчальні досягнення учня та сформованість навичок поведінки.[10]

Педагоги насамперед аналізують відповідність вимог навчальної програми та методів навчання, що використовуються на уроці, актуальним і потенційним можливостям дитини з особливими освітніми потребами та з’ясовують, у чому учень потребує підтримки і якого характеру. Ця характеристика повинна містити опис освітніх галузей, в яких учень має труднощі; його сильні сторони; ситуації, в яких учень потребує допомоги в орієнтуванні у просторі або в повсякденному житті; перелік допрофесійних і професійно-технічних навичок.[14]

У процесі заповнення графи про актуальний рівень успішності важливо пам’ятати, що учні з особливими освітніми потребами можуть переходити з одного навчального закладу в інший. Тому характеристику цих показників необхідно готувати таким чином, щоби після ознайомлення працівники іншої школи також могли нею скористатись. Інформацію для графи про актуальний рівень успішності можна отримати безпосередньо зі звіту команди фахівців й доповнити його даними попередніх обговорень з учителями. Також сюди треба додати результати спостережень за учнем у класі.

До початку першої зустрічі керівник навчального закладу повинен вивчити результати комплексної оцінки розвитку дитини, зустрітися з окремими педагогами та фахівцями з метою складання переліку питань, які обговорюватимуться на першій зустрічі.[11]

Керівник навчального закладу повинен призначити час і місце проведення зустрічі, максимально зручні для всіх членів команди. Кімната, в якій відбуватиметься зустріч, повинна бути просторою, без зайвих предметів, але з дошкою. Також слід забезпечити учасників папером, щоб їм було зручно фіксувати думки та пропозиції. Варто потурбуватися про осіб, які з певних причин не зможуть брати участь у зустрічі, однак зможуть спілкуватися по телефону чи скапу.[5]

Керівник навчального закладу повинен проводити першу робочу зустріч з розробки ІПР: на початку зустрічі узгодити термінологію, роблячи її зрозумілою для всіх; зосередити увагу на питаннях, винесених на обговорення; призначити секретаря зборів з числа осіб, які не брали участь у процесі оцінки; для презентації інформації надати слово кожному із членів команди, забезпечуючи позитивну атмосферу зустрічі тощо. Важливо спільно вибрати керівника команди, він у подальшому плануватиме і призначатиме засідання, визначатиме місце зборів, сповіщатиме всіх учасників тощо.

Наприкінці зустрічі разом з усіма членами команди слід уточнити, вироблені стратегії, аби переконатися, що вони спрямовані на прогрес дитини, і що всі розумують їх однаково; перелік змін, які необхідно зробити в середовищі, технічному забезпеченні, включаючи додатковий час тощо. Треба призначати зустріч з батьками, щоби представити та обговорити результат оцінки, рекомендації, запросити до процесу складання ІПР.

Слід скласти письмовий звіт зустрічі та додати його до особової справи дитини.[12]

Як представляти результати комплексної оцінки? Подякуйте всім за проведену роботу. Поясніть, що метою презентації результатів оцінки є визначення особливих потреб учня для подальшого складання ІПР. Нагадайте про конфіденційність інформації, яка повідомлятиметься. Зауважте, що після звіту кожного члена команди всі можуть ставити запитання. Попросіть учасників представляти інформацію про потенційні можливості та сильні сторони учня, а не тільки про його проблеми. Надайте слово для презентації результатів усім, хто брав участь в оцінці сильних і слабких сторін дитини. Після всіх виступів попросіть учасників висловити свої думки та поставити запитання. Узагальніть результат оцінки, коментарі та запитання. Занотуйте їх як рекомендації для складання ІПР. Зачитайте занотоване, аби пересвідчитися, що всі члени команди розуміють зміст результатів і погоджуються з рекомендаціями.[4]

Залучення батьків до розробки та подальшої реалізації ІПР. Участь батьків у розробці індивідуальної програми розвитку є надзвичайно важливою. Як уже зазначалось, батьки можуть надавати інформацію про стан здоров’я, розвиток, інтереси, особливості поведінки  дитини.

Батьки значно активніше долучаються до планування індивідуальної програми розвитку для своєї дитини, коли вони добре розуміють процес і є його рівноправними учасниками. Для заохочення батьківської участі у шкільній команді рекомендується: створювати комфортне та привітне середовище, в якому батьки почуватимуться впевнено; заохочувати батьків для висловлення своїх міркувань про успіхи при реалізації ІПР і побажань; цінувати думки батьків, з повагою ставитись до їхніх пріоритетів; призначати засідання у зручний для батьків час; обговорювати мету засідання та встановлювати порядок денний; уникати зайвої термінології.[5]

У практиці залучення родин трапляються випадки, коли батьки не хочуть брати участь у розробці індивідуальної програми розвитку. Причини такої відмови можуть бути різними: від небажання приділяти час власній дитині до недовіри членам команди, підгрунтям якої є негативний попередній досвід спілкування з фахівцями і педагогами. У будь-якому випадку батьків необхідно підбадьорювати та заохочувати до участі.[17]

Кроки співпраці в межах ІПР:

1.До початку розробки ІПР надайте батькам більше інформації про індивідуальну програму розвитку, її зміст, гнучкість (можливість змін цілей і завдань, запланованих спеціальних і додаткових послуг) тощо.

2.Познайомте батьків із членами команди та наголосіть на конфіденційності почутої ними інформації. Це дасть батькам змогу почуватись комфортніше, усуне належність у стосунках між ними, фахівцями та педагогами.

3.Повідомте батькам, що ви очікуєте від них інформації, яка, на їхню думку, є важливою для розробки ІПР. Наголосіть, що саме вони краще знають інтереси, сильні сторони та проблеми своєї дитини, їхній досвід є неоціненним внеском у програму розвитку дитини.

4.Варто познайомити родини з іншими батьками, які певний час беруть участь у розробці ІПР для своєї дитини і мають позитивний досвід роботи в команді. Таке спілкування допоможе батькам позбутись побоювань щодо роботи з педагогами і фахівцями, почати розмовляти зі сторонньою людиною (фахівцем) про проблеми своєї дитини; отримати поради про процедуру роботи в команді над розробленням ІПР.

5.Підписання батьками ІПР є важливим кроком до її реалізації. Програма вважається прийнятою, якщо вона узгоджена з батьками і підписана ними.

6.Після розробки ІПР бажано кожні 4 тижні зустрічатися з батьками для обговорення прогресу дитини або надсилати їм письмовий звіт. [4]

2.Індивідуальна програма розвитку

1. Період виконання 03.09.2018р.-31.05.2019р.

2. Загальні відомості про учня:

прізвище, ім’я, по батькові: Іваненко Іван Іванович

дата народження: 30.07.2006р.

повне найменування загальноосвітнього навчального закладу, в якому навчається учень: Черкаська спеціалізована школа I-III ст.№45

рік навчання: 2018-2019 (5-й рік)

3. Відомості про особливості розвитку учня (особливі освітні потреби, стан здоров’я, фізичний і мовленнєвий розвиток, когнітивну, емоційно-вольову сферу, навчальну діяльність)

                         4. Наявний рівень знань і вмінь учня

5. Додаткові освітні та соціальні потреби учня (додаткова підтримка асистента вчителя,  супровід соціальним працівником, робота з вчителем- дефектологом, вчителем-логопедом тощо)

 Так (зазначити потреби): супровід асистента вчителя,  робота з вчителем- дефектологом, вчителем-логопедом.

   Ні

6. Психолого-педагогічна допомога, що надається під час проведення  у позаурочний час корекційно-розвиткових занять

    7. Характеристика учня

8. Навчальні предмети (у разі, коли потенційні можливості учня не дають змоги засвоїти навчальну програму, що призводить до необхідності розроблення адаптованої або модифікованої програми)

Звільнення від вивчення окремих навчальних предметів

 Так (зазначити предмет (предмети)  -

 Ні

9. Адаптація (необхідне підкреслити)

Пристосування середовища: доступність, інтенсивність освітлення, зменшення рівня шуму в класі, приміщення для усамітнення.

Психолого-педагогічна адаптація: збільшення часу на виконання завдань, чергування видів діяльності, виконання завдань за зразком, вид та частота релаксації, використання засобів концентрації уваги.

Адаптація навчального матеріалу: адаптація навчальних посібників, наочних матеріалів, картки-підказки, використання друкованих текстів з різним розміром шрифтів.

Необхідне спеціальне обладнання

 Так (зазначити обладнання): слуховий апарат, окуляри

 Ні

10. Індивідуальний навчальний план

Навчальний предмет: українська мова

Навчальний предмет: математика

11. Джерела інформації в процесі розроблення індивідуальної програми розвитку:

 висновок психолого-медико-педагогічної консультації

 попередня індивідуальна програма розвитку

 батьки/опікуни

12. Члени групи з розроблення індивідуальної програми розвитку

13. Узгодження індивідуальної програми розвитку з:

1) батьками/законними представниками:

прізвище, ім’я, по батькові батьків/законних представників

_____________________________________________________________

підпис ______________________ дата ____________________________

14.План консультування батьків/законних представників у процесі розроблення/виконання індивідуальної програми розвитку

15. Моніторинг стану розвитку учня та його навчальних досягнень

28.09.2018р.                            _________________________________

Висновки

 Інклюзивне навчання є одним із основних напрямів реформування системи освіти в багатьох країнах світу, мета якого – реалізація права на освіту осіб з особливими освітніми потребами без дискримінації. В основі трансформації системи освіти і розвитку інклюзивного навчання лежать, перш за все, правові акти – конвенції, декларації – провідних міжнародних організацій: Організації Об’єднаних Націй, ЮНЕСКО та ін. Для успішного навчання дітей з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти розробляється індивідуальна програма розвитку. Це документ, що забезпечує індивідуалізацію навчання особи з особливими освітніми потребами, закріплює перелік необхідних психолого-педагогічних, корекційно-розвиткових послуг та розробляється групою фахівців з обов’язковим залученням батьків дитини з метою визначення конкретних навчальних стратегій і підходів до навчання. Також розробляється  індивідуальний навчальний план – документ, що визначає послідовність, форму і темп засвоєння здобувачем освіти освітніх компонентів освітньої програми з метою реалізації його індивідуальної освітньої траєкторії та розробляється закладом освіти у взаємодії зі здобувачем освіти за наявності для цього ресурсів. Частиною індивідуальної програми розвитку є індивідуальна навчальна програма – документ, який окреслює коло знань, умінь та навичок, що підлягають засвоєнню з кожного окремого навчального предмету у процесі навчання у закладі загальної середньої освіти з метою реалізації індивідуальної освітньої траєкторії дитини з ООП. Містить перелік тем матеріалу, що вивчається, рекомендації щодо кількості годин на кожну тему, час, відведений на вивчення всього курсу.

Список використаних джерел

1.Загальноосвітній навчальний заклад:Навчально-методичний посібник/Кол.упорядників: Патрикеєва О.О., Софій Н.З., Луценко І.В., Василашко І.П. Під заг.ред.Шинкаренко В.І., - К.:ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2013 – 96с.

2.Індекс інклюзії: розвиток навчання та участі в життєдіяльності шкіл:посіб.:/[Тоні Бут]; пер.з англ. – К.: ТОВ Видавничий дім «Плеяди», 2015 – 190.

3.Індивідуальне оцінювання навчальних досягнень учнів з особливими освітніми потребами в інклюзивному класі:навч.курс та наук.-метод.посібник/Т.В.Сак – К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди»,2011. – 168с. – (Серія «Інклюзивна освіта»)

4.Інклюзивна освіта. Посібник для батьків. Досвід Канади: посіб.: - К.: Паливода А.В., 2012. – 120 с.

5.Колупаєва А.А., Данілавічютє Е.А., Литовченко С.В.Професійне співробітництво в інклюзивному навчальному закладі: навчально-методичний посібник. – К.: Видавнича група «А.С.К.», 2012. – 192.

6.Колупаєва А.А., Найда Ю.М.Здійснення процесу оцінки та розробки індивідуального навчального плану/Інклюзивна школа: особливості організації та управління: Навчально-методичний посібник/Кол.:авторів: Колупаєва А.А.,Найда Ю.М., Софій Н.З.та інші.За заг.ред. Даниленко Л.І.,-К.:2007.-128с.

7.Колупаєва А.А.,Савчук Л.О.Діти з особливими освітніми потребами та організація їх навчання. Видане, доповнене та перероблене: наук.-метод.посіб./А.А.Колупаєва, Л.О.Савчук, К: Видавнича група «АТОПОЛ», 2011.-274 с.

8.Колупаєва А.А., Тараненко О.М.Діти з особливими освітніми потребами в загальноосвітньому просторі: початкова ланка. Путівник для педагогів: Навчально-методичний посібник. – Київ, 2010. – 96 с.

9.Методичний посібник «Створення індивідуальної програми розвитку для дітей з особливими освітніми потребами»,укладачі: Луценко І.В., Заєркова Н.В.Загальна редакція: Софій Н.З., Київ – 2015, 66с.

10.Методичні матеріали «Індивідуальна програма розвитку», укладачі: Луценко І.В., Заєркова Н.В.,Київ – 2015, 20с.

11.Методичні документи в сфері інклюзивної освіти/ Методичні матеріали. Укладач :Софій Н.З.

12.Організаційно-методичні засади діяльності інклюзивно-ресурсних центрів: навчально-методичний посібник/За заг. ред. М. А. Порошенко та ін. – Київ:2018 – 252с.

13.Особливі діти в умовах загальноосвітньої школи (досвід закладів освіти Дніпровського району м.Києва). Практично-методичний посібник/Упорядник Сидоренко Н.А. – К.: РНМЦ Дніпровського району, 2015. – 64 с.

14.Основи інклюзивної освіти. Навчально-методичний посібник/за заг.ред.Колупаєвої А.А. – К.: - «А.С.К.», 2012. – 308 с.

15.Підтримай себе – підтримай дитину: путівник для батьків дітей з особливими потребами/Методичні матеріали/Авторський колектив проекту «Інклюзивна освіта: крок за кроком», - К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2015 – 34 с.

16.Планування спрямоване на кожного учня: посібник з розроблення та впровадження індивідуальних навчальних планів: посіб. – К.: Паливода А.В., 2012. – 86 с.

17.Працюємо разом: дитина з особливими потребами в школі. Довідник для батьків. Досвід Канади: посіб. – К. Паливода А.В., 2012 – 50 с.

18.Спільне викладання в інклюзивному класі:метод.матеріали./Укладач – Софій Н.З., - К.: ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2015. – 70с.

19.Технології психолого-педагогічного супроводу дітей з аутизмом в освітньому просторі:навчально-наочний посіб./Укладач – Скрипник Т., - К.:ТОВ «Видавничий дім «Плеяди», 2015. – 56с.

20.Школа для кожного:посібник/Упорядник Байда Л.Ю. – К., 2015. – 60с.